Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Макіяж без рук і марафон на протезі. П’ять історій українців, які надихають боротися та перемагати

Опубліковано

У суспільстві подекуди досі лишається стереотип, ніби люди з інвалідністю – це ті, хто в чомусь обмежений. Але українці доводять – це зовсім не так. З кожної ситуації можна знайти вихід і досягти успіху. Наприклад, жителька Тернопільщини навчилася робити макіяж за допомогою ніг і встановила національний рекорд, а Федір Романов з Чернігівщини пише свої картини, тримаючи пензлик зубами. Розповідаємо п’ять історій людей, які доводять, що немає нічого неможливого.

Макіяж можна робити без рук

Жителька Тернопільщини Віра Омельчук цьогоріч зробила класний макіяж без допомоги рук за 12 хвилин 48 секунд і стала володаркою нового рекорду України – «Мінімальний час нанесення макіяжу ногами». Усе це відбувалося в прямому етері українського телеканалу. Рекорд жінка присвятила своїм дітям – Евеліні та Арсенію. 

В Україні є чимало досягнень, пов’язаних з макіяжем та різними косметичними процедурами. Здебільшого це масові рекорди, або рекорди «на час». Але в техніці, якою володіє Віра, раніше ніхто не відзначався ані в Україні, ані в Європі.

Фото: «Терміново новини Тернополя»

39-річна Віра Омельчук народилася без рук. Але це не завадило їй знайти своє кохання, народити двох дітей та опанувати професію візажистки. З дитинства вона навчилася все робити ногами, навіть вишивати хрестиком. Мейк-ап полюбила 12 років тому – спочатку просто доглядала за собою, потім почала фарбувати подружок, а згодом опанувала мистецтво макіяжу. Каже, результат подобається її клієнткам. Після того, як від Віри пішов чоловік, жінці довелося навчитися самостійно заробляти гроші, щоб годувати сина і доньку. Тепер своїм прикладом вона навчає українців, що люди з інвалідністю здатні на, здавалося б, неможливе.

Переплив Дніпро без ніг і руки

Торік 16-річний Микола Нижниковський з Маріуполя, який не має ніг та однієї руки, самостійно переплив Дніпро. Зробив він це за рекордні 13 хвилин 45 секунд. Керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова писала, що рекорд хлопця допоможе багатьом людям повернути віру в життя. 

Фото: Лана Вєтрова/Facebook

Микола почав займатися плаванням ще 3,5 роки тому. До запливу готувався тиждень. Підлітка тренує рекордсмен світу з плавання Олег Лісогор. Під час встановлення рекорду він плив поруч із хлопцем. Попри течію, Микола не змінював кут і плив по прямій. Підліток задоволений своїм результатом, але на досягнутому зупинятися не збирається. Вже найближчим часом він хоче взяти участь у паралімпійських іграх.

Читайте також: Хендлерка та скелелаз. Найцікавіші рекорди українських пенсіонерів за 2020 рік

Рекордсмен знає, що таке війна. У 2015 році він разом із братом підірвався на артилерійському снаряді під Маріуполем. Брат хлопчика загинув. Микола залишився без обох ніг і однієї руки, з численними осколками на обличчі. Після цього проходив курс лікування в Канаді. Там під час реабілітації почав займатися плаванням.

Підняв 250 кг однією рукою

Спортсмен з Бердянська Володимир Моісей торік підняв у становій тязі штангу вагою 250 кілограмів. При чому зробив це однією рукою, бо другої у нього немає. Чоловік важить 93 кілограми й з легкістю піднімає штангу, яка втричі важча за нього. Спортсмен переконаний, що його перемога допоможе багатьом людям, які розчарувалися в собі. Особливо – дітям, які хочуть бачити справжній приклад. 

Пауерліфтингом Володимир почав займатись у 28 років – п’ять років тому. Зараз він допомагає тренуватися підліткам та пише автобіографічну книгу, яка має стати мотивацією для інших.

Читайте також: Біг на руках та сальто між вантажівками. Рекорди українців 2020 року, що дійсно вражають

Володимир Моісей втратив руку в ДТП під Запоріжжям. Тоді потужний вихор закрутив машину, і чоловік ледве вибрався з-під залізних руїн, що залишилися від авто. Та попри розбиту автівку та людину, що потребувала допомоги, ніхто з водіїв не зупинявся. Зрештою допомогти Володимиру вирішила пара стоматологів.

Фото: сайт книги рекордів України

Внаслідок ДТП чоловік отримав численні травми, втратив багато крові. Коли потрапив до лікарні, врятувати руку вже було неможливо. Після ампутації Володимир не занепав духом, а продовжив спортивну кар’єру. Відмовившись від знеболювальних препаратів та перемагаючи біль, чоловік вже через два тижні почав тренуватися – просто в лікарні. А згодом зміг встановити світовий рекорд у становій тязі, який зафіксували у Книзі рекордів України.

Здолала марафон на протезі

Тетяна Воротіліна – дівчина-кіборг і єдина в Україні жінка, яка здолала марафон на протезі. У 2019 році вона підкорила київський Wizz Air Kyiv City Marathon. Жінка пробігла з протезом 42 кілометри за 5 годин, встановивши рекорд України. Сама спортсменка зізналася, що бігти довелося слизькими спусками та із сильним болем, але водночас – із неймовірною силою. Каже, на фініші отримала максимум задоволення.

Фото: Тетяна Воротиліна/Facebook

Життя тенісистки Тетяни Воротиліної повністю змінилася в серпні 2015 року, коли вона потрапила в ДТП у Таїланді. Дівчина отримала безліч травм, втратила багато крові та перенесла складну операцію. Лікарі вмовляли Тетяну відмовитися від спорту та зберегти ногу, сівши у візок. Однак тенісистка відмовилася. Вона знайшла медиків, які погодилися провести ампутацію частини ноги, придбала протез та почала повертатися до звичайного темпу життя. 

Тепер Тетяна активно займається спортом: захоплюється бігом і бере участь у численних змаганнях. Зранку дівчина пробігає щонайменше 10 кілометрів. Спортсменка переконана: організм людини набагато сильніший, аніж нам здається. Сьогодні Тетяна ­– майстерка спорту з тенісу, тренерка, реабілітологиня та коуч-мотиваторка. За її плечима вже 29 півмарафонів і два марафони.

Пише картини… зубами

«Мінімальний час написання картини пензлем, який утримується зубами». Саме такий рекорд цьогоріч встановив 31-річний художник Федір Романов. Рекордну роботу він створив за 34 хвилини під час телепрограми на одному з українських телеканалів. 

Фото: INVAK.INFO

Чоловік пише свої картини олією. Здебільшого малює натюрморти та пейзажі. Інвалідність не завадила художнику тримати пензлик зубами, а встановити рекорд України він вирішив на честь своєї 9-річної донечки.

Відразу після народження батьки залишили Федора у пологовому будинку. Від народження він має серйозну недугу – артрогипоз. У нього не працюють руки й ноги. У 14 років на долю хлопця випало нове випробування – лейкоз. Він здолав хворобу, здобув освіту і створив сім’ю. Наразі родина мешкає у селища Дослідні, що на Чернігівщині, куди переїхали з окупованого Луганська.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі