Економіка і бізнес
«Легше виростити ківі, ніж яблука»: як в Україні з’являється екзотика без теплиць і хімії
Аби розповісти про неймовірні історії успіху малого та середнього українського бізнесу, який попри війну продовжує динамічно розвиватися. Цей проєкт – частина нашого великого дослідження явища української мрії.
Для більшості українців звичний смак ківі — це часто недостиглий імпорт із супермаркету. Але мало хто знає, що фрукт можна вирощувати й в Україні — без теплиць, отрутохімікатів і навіть без страху перед морозами.
Генріх Стратон — селекціонер, який не просто вивів унікальний сорт українського ківі, а зробив з нього справу життя. Він створює екологічно чисті плоди, розробляє нові сорти й показує, як вирощування цього екзотичного фрукта може стати справжнім фермерським бізнесом.
ШоТам розповідає про понад 30 років селекційних експериментів, виклики війни, довіру українців і мрію про власне ківі на кожному подвір’ї.
Генріх Стратон
власник компанії «Ківі Карпат Стратона»
Єдиний сорт ківі, внесений до Держреєстру сільгоспкультур України
Це було на початку 90-х. Я тільки вступив на перший курс біологічного факультету Ужгородського національного університету — тоді ще державного. Якось на прилавках з’явилося ківі — екзотика на ті часи, його завозили з Угорщини.
Мені стало цікаво, звідки воно родом, як росте, як його вирощують і виводять нові сорти. Трохи покопався в біології цієї рослини й подумав: а чому б не спробувати самому? Мета була амбітна — створити сорт, який не потребує теплиць і може зимувати просто неба.
Я висівав сотні тисяч насінин різних сортів і гібридів, проводив добір, спостерігав, фіксував. І десь у 1998 році таки вдалося вивести сорт з потрібними характеристиками — «Карпат Стратона Валентайн». У 2000-х почав офіційне оформлення, і тепер це єдиний сорт ківі, внесений до Держреєстру сільгоспкультур України — його офіційно дозволено вирощувати на всій території країни. Я — його автор і власник.
Фото надав Генріх Стратон
Спочатку все йшло повільно: культура незвична, люди ставилися з обережністю — мовляв, невже в нас таке взагалі може рости? Саджанці купували неохоче.
Але з часом про мою справу дізналися ЗМІ — почали з’являтися сюжети, публікації, — і це змінило ситуацію. Попит став зростати.
Минуло вже понад 30 років, а я досі в цій справі й зупинятись не збираюся. Роботи вистачає: на підході новий сорт — українське жовтоплідне ківі. Поки що не зареєстрований, але вже вирощується. Його фішка — м’якший смак, менше кислотності, більше цукристості.
Новий сорт українського ківі під робочою назвою Aurum Karpat Stratona. Фото надав Генріх Стратон
В Україні легше виростити ківі, ніж яблука чи черешню
Ківі, які ми звикли бачити на прилавках, насправді ще недозрілі — кислуваті, з твердою м’якоттю. Наші ж повністю стиглі. Але головна їхня перевага — натуральність: ми вирощуємо ківі без жодних отрутохімікатів, бо в наших умовах у цієї культури немає природних шкідників і хвороб. Парадоксально, але факт: в Україні легше виростити ківі, ніж яблука чи черешню, бо не треба постійно боротися з комахами й грибками.
Ще один плюс — ківі швидко дає врожай, уже за 2–3 роки після висадки у відкритий ґрунт. І це довговічна рослина — плоди можна збирати з одного куща десятиліттями, іноді навіть кільком поколінням родини. Воно добре переносить морози — витримує до -30°C.
Засніжені кущі ківі. Фото надав Генріх Стратон
Попит зростав щороку і, за моїми підрахунками, вже немає такого села чи містечка в Україні, куди ми не надсилали хоча б кілька саджанців.
Але, як це часто буває, популярність має і зворотний бік. В інтернеті з’явилася купа фейкових оголошень: продають саджанці нібито моїх сортів з моїми ж фото й відео. Але насправді це не ківі, а дикорослі рослини. Тож треба бути уважним, обираючи, в кого купувати.
На Закарпатті традиційно готують сливовицю, а я зробив ківовицю
Для мене це не просто робота — це справа мого життя. Зараз мене хвилює питання: що фермер, який вирішить вирощувати ківі, може отримати, окрім плодів?
Тому я пробував буквально все, що можна зробити з фруктів, — на Закарпатті традиційно готують сливовицю, а я зробив ківовицю. Також варив джеми, варення, настоянки, наливки, желе, соки — і, знаєте, все це має потенціал.
Фермер, який посадить плантацію, зможе не лише збирати врожай, а й, наприклад, відкрити цех з переробки: готувати джеми, наливки чи перетворювати дрібні плоди на міцні напої.
Продукти з ківі. Фото надав Генріх Стратон
До того ж, кілька років тому я заклав невелику плантацію ківі на гектарі за межами Ужгорода. Це своєрідний мінімакет — зразок, за яким фермери з агрономами можуть побачити все на власні очі: як виглядає плантація, яку систему поливу використовувати, яку агротехніку застосовувати.
Мета проста: відпрацювати всі технології, щоб потім масштабувати їх до промислових обсягів на кілька гектарів і більше.
Я займаюся цим уже кілька років та дуже сподіваюся, що після завершення війни фермери активніше шукатимуть нові напрями для бізнесу, і серед традиційних культур знайдеться місце для українського ківі.
Адже це може бути не лише продукт для власного споживання, а й позиція для експорту. Наші ківі мають перевагу — вони екологічно чисті.
Віктор Пащенко
директор компанії «Ківі Карпат Стратона»
Ми вірили, що рухаємося в напрямку відкритого суспільства та Європи
Я викладав в університеті психологію, і саме тоді познайомився з Генріхом — він був моїм студентом. Спочатку просто спілкувалися, згодом почали товаришувати.
Після викладання я працював у журналістиці, займався політологією та соціологією, потім перейшов на державну службу. Але коли до влади прийшов Янукович, залишатися в системі стало неможливо — я звільнився. Це був 2012 рік.
На той момент у Генріха вже налагоджувався бізнес, і ми вирішили розвивати його разом. У лютому 2014 року оформили справу офіційно — створили ТОВ «Ківі Карпат Стратона». Генріх — селекціонер і відповідає за все, що стосується біології, а на мені адміністративна частина.
Цікаво, що процес реєстрації нового сорту й організаційні справи збіглися з буремними політичними подіями 2014 року. Попри все, тоді панував доволі оптимістичний настрій, — ми вірили, що рухаємося в напрямку відкритого суспільства та Європи.
Продавали саджанці — з’являлися гроші на розвиток
Це повністю самодостатній і самоокупний бізнес — ми не отримували державних субсидій, не брали кредитів і не покладалися на жодну сторонню допомогу. Усе будували на власних ресурсах: продавали саджанці — з’являлися гроші на розвиток.
Починали з малого — з трьох присадибних ділянок. Там поставили теплиці й вирощували саджанці. Це і був стартовий капітал. Перевага в тому, що такий бізнес не вимагає значних вкладень, — не потрібно купувати дорогу техніку чи будувати складні приміщення.
Згодом орендували більшу ділянку — півтора гектара. Облаштували систему зрошення, створили штучне озеро.
Увесь запуск обійшовся приблизно в 3–4 тисячі доларів, хоча зараз уже й не згадаю точну суму. Найбільше довелося витратити на електрифікацію — це була й дорога, і тривала історія. Без електрики не працював би полив, тому це був критично важливий етап.
Врожай українського ківі. Фото надав Генріх Стратон
Ківі не вимагає якогось особливого догляду чи обробки. На початках навіть про добрива не думали: ґрунту вистачало звичайної органіки — кори, листя. Але з часом, після 5–10 років активного плодоношення, земля почала виснажуватись — от тоді й виникла потреба підживлювати ґрунт.
І, як не дивно, непогано довелось витратитися не на добрива чи техніку, а на охорону. Проблема була не в природних шкідниках, а, так би мовити, в «людських». Щоб уберегти саджанці, ми наймали працівників для цілодобового нагляду. Зараз, до речі, ситуація значно покращилася — витрати на охорону вже не такі великі, як були у 2014–2015 роках.
Як розбомблять — то чорт з ними. Але треба жити
Через війну попит на саджанці суттєво скоротився. У 2014 році припинилися замовлення з Криму — а це був один з регіонів, де вони користувалися особливим попитом. Потім зникли клієнти з Донеччини, Луганщини. Вже під час повномасштабного вторгнення поменшало замовлень і з Херсонщини, хоча там якраз починали працювати фермери, які робили ставку на ківі.
Можливості звужуються, обороти зменшуються. Та ми все ж сподіваємось на перспективний ринок у Європі. Там уже почали цікавитися нашими саджанцями, але є перепони: суворі карантинні вимоги, спрямовані на захист рослин. Ми можемо оформити всі потрібні сертифікати та документи, але поки що Україна не входить до списку «надійних» країн — нам ще не дуже довіряють.
Українське ківі. Фото надав Генріх Стратон
А от українці довіряють і вірять. Тільки звільнили територію — з неї вже телефонують. Щойно завершилися бої в Ізюмі — ми отримали звідти замовлення. Після звільнення Херсона знову почали телефонувати. Цього року дзвонили з Запоріжжя, надходять замовлення з Сумщини. Іноді з клієнтами виникає просто тепла людська розмова. Один чоловік сказав: «Я все одно хочу посадити ківі у себе. Як розбомблять, то чорт з ними. Але треба жити». Люди буквально поруч з лінією фронту, і все одно хочуть щось зробити, щось посадити, поліпшити життя навколо себе. Такі історії дають надію. Це дуже сильна мотивація для нас.
Економіка і бізнес
На території індустріального парку «Ма’Рижани» на Житомирщині запустили нове підприємство з первинної переробки промислових конопель. Завод «Ма’Рижани Хемп Компані» став найбільшим у країні у своєму сегменті та вироблятиме конопляне волокно для внутрішнього і європейського ринку.
Про це повідомили в Міністерстві економіки України.
Що відомо про нове підприємство
Підприємство збудували на місці старого льонозаводу, який реконструювали у 2023 році. Нове виробництво має потужність 14 тисяч тонн на рік і працює з власною сировиною. У 2024 році компанія засіяла 890 гектарів, а у 2025-му — вже 1200 гектарів промислових конопель, що є найбільшими площами вирощування в Центральній і Східній Європі.
Завод уже завершив монтаж обладнання, розпочав тестування сировини та виготовлення перших зразків для клієнтів. Виробничі площі становлять 10 000 м², складські — 10 800 м².
«Відновлення первинної переробки конопляної трести є одним із ключових елементів для подальшого відродження промислового коноплярства, яке колись робило Україну потужним гравцем світового текстильного ринку. Наявність власної вітчизняної сировини складно переоцінити — саме вона є основою цінової конкурентоспроможності. До всього, промислові коноплі — це не просто сировина для текстилю, а екологічний і відновлюваний ресурс для десятків інших галузей», — прокоментував директор підприємства Андрій Микитів.
Читайте також: Український виробник «Моршинської» та «Миргородської» запустив власну сонячну електростанцію
Завод випускатиме:
- довге волокно для текстилю та технічних тканин;
- коротке волокно для паперу, ізоляції та нетканих матеріалів;
- кострицю для біопластику, будматеріалів і зоогосподарства.
Індустріальний парк «Ма’Рижани» має площу близько 30 гектарів. Його мета — залучення компаній, що працюють із конопляною сировиною, створення понад 700 робочих місць і розвиток сталої екосистеми промислового коноплярства в Україні.
Нагадаємо, що в Україні збудують перший завод із виробництва соєвого протеїну.
Фото: фейсбук-сторінка Юлії Свириденко
Google for Startups оголосив список українських стартапів, які отримають фінансування до 100 тисяч доларів кожен. До нього ввійшли 30 інноваційних компаній, що працюють у сфері штучного інтелекту, квантових технологій, медицини, освіти, енергетики, робототехніки та цифрових сервісів.
Про це повідомили у Google.
Кожна команда отримає до ста тисяч доларів безповоротного фінансування, менторську допомогу від експертів Google та доступ до інструментів компанії. Крім того, стартапи можуть претендувати на додаткові триста п’ятдесят тисяч доларів у вигляді кредитів на хмарні сервіси Google Cloud.
Гранти отримають зокрема такі стартапи:
- CheckEye — рішення на базі ШІ для ранньої діагностики хвороб;
- Deus Robotics — роботизовані системи для автоматизації складів;
- Zibra AI — платформа для створення спецефектів і 3D-контенту;
- Haiqu — технології для підвищення ефективності квантових обчислень;
- Curify — сервіс для швидкого пошуку пацієнтів у клінічні дослідження;
- Assisterr — спеціалізовані мовні моделі для вузьких завдань;
- ChordChord — інструмент для музикантів і продюсерів;
- Mawi — система безперервного моніторингу артеріального тиску;
- Advizor — хмарне рішення для підвищення енергоефективності будівель;
- UpLife — застосунок для психічного здоров’я з інтерактивною терапією.
Читайте також: Львівський стартап залучив $150 000 на розвиток автономних систем керування БпЛА
Інші стартапи створюють продукти у сферах освіти, фінансів, цифрового маркетингу, когнітивної безпеки, біотехнологій, агропереробки, боротьби з комахами, автоматизації бізнес-процесів, командної роботи тощо. Із повним списком можна ознайомитися за посиланням.
Програму реалізує український акселератор 1991 за підтримки Google. Фонд має загальний бюджет десять мільйонів доларів і допомагає українським командам масштабувати бізнес і будувати основу для відновлення економіки. Торік гранти отримали 33 українські стартапи.
Нагадаємо, що український застосунок PlantIn очолив світовий рейтинг App Store.
Фото обкладинки: Pixabay
У Києві компанія «Астарта» та Міжнародна фінансова корпорація (IFC) підписали угоду про будівництво першого в Україні заводу з виробництва соєвого протеїнового концентрату. Інвестори виділили на проєкт 40 мільйонів доларів: 27 мільйонів надав IFC як кредит, ще 13 мільйонів виділив уряд Нідерландів.
Про це повідомили в Міністерстві економіки.
Новий завод виготовлятиме кормовий протеїн для тварин, птиці та риби. «Астарта» планує запустити виробництво, щоб зменшити експорт сировини й постачати готову продукцію з доданою вартістю.
Партнери очікують такі результати:
- 680 мільйонів доларів валютного виторгу щороку;
- 116,5 мільйона доларів внеску в економіку;
- близько трьох тисяч нових робочих місць;
- більше замовлень для місцевих фермерів;
- виробництво соєвої меляси для біогазу.
Читайте також: У Білій Церкві відкриють новий завод Peikko Group з інвестиціями у 3 млн євро
IFC надає гарантії через програми Єврокомісії та уряду Нідерландів, а також допомагає «Астарті» з дослідженнями ринку, підтримкою громад і працевлаштуванням ветеранів.
Це буде перший завод такого типу в Україні. Він допоможе розвивати переробку, підтримувати економіку і створювати стабільні робочі місця в умовах війни.
Нагадаємо, що на Буковині створять індустріальний парк «Фруктова індустрія» з інвестиціями у 973 мільйонів гривень.
Фото обкладинки ілюстративне: сайт «Астарта»
