

Культура
Латвійське видання Delfi переклало та випустило український комікс про боротьбу з російською пропагандою
Український мальопис від журналу соціальних коміксів Inker переклали та опублікували в латвійському виданні Delfi. «Сліпі плями» — історія про маріупольку, яка поборола в собі російську пропаганду.
Про це написали у випуску Delfi.
Історія в мальописі
«Сліпі плями» — це ілюстрована історія про Катерину з Маріуполя. Героїні 30 років, з яких 26 вона вірила російській пропаганді. Та з часом дівчина стикнулася з розбіжностями між реальною історією та наративами. Це почалося з поїздки її матері в росію, де вона впритул побачила цінності сусідів.
Одного дня рф почала обстрілювати Маріуполь, заперечуючи власні слова про «один народ». Упродовж історії Катерина буде з’ясовувати правду.
Читайте також: Українці створили плакати для мирних протестів за кордоном (ФОТО)
Про Inker
Мальопис «Сліпі плями» створили й опублікували Аліса Гоц, Олександр Дьомін та Діана Лановець в журналі соціальних коміксів Inker. Цей проєкт називають поєднанням журналістики й мистецтва. Команда Inker компонує матеріали журналістів з роботою сценаристів та ілюстраторів. У результаті отримують графічні репортажі, які можна прочитати на платформі.


Нагадуємо, що рок-гурт U2 підтримав українців, прочитавши поему Тараса Шевченка (ВІДЕО).
Фото: латвійське видання Delfi
Культура

У третю річницю повномасштабного вторгнення вокаліст та гітарист ірландського гурту U2 Боно зачитав уривок із поеми Тараса Шевченка.
Допис із відео гурт опублікував на своїй сторінці в інстаграмі.
Вокаліст Боно виконав під фортепіано уривок з «І мертвим, і живим, і ненародженим…». Він підписав, що це твір великого поета 19 століття, який визначив поняття «українськість».
«Всі, хто вірить у свободу і відчувають небезпеку, у якій зараз опинилися ми, європейці, не легко спить у третю річницю вторгнення»‚ — зазначив Боно.
Також музикант згадав, що він разом із гітаристом і клавішником Еджем надіслав читання цього вірша президентові Володимиру Зеленському після того, як росія напала на Україну у 2022 році.
Читайте також: Що нас тримало: це 24 добрі новини за 3 роки повномасштабної війни
Довідка про гурт
U2 — це рок-гурт, який заснували в Ірландії у 1976 році. Гурт складається з Пола Девіда Г’юсона (Боно), Девіда Говелла Еванса (Едж), Адама Клейтона та Ларрі Маллена.
У травні 2022 року Боно та Едж виступили у київському метро. 23 серпня 2022 року Володимир Зеленський нагородив Боно та Еджа орденами «За заслуги» ІІІ ступеня за популяризацію України в світі та підтримку державного суверенітету нашої держави.
Нагадаємо, що українці створили плакати для мирних протестів за кордоном (ФОТО).
Фото обкладинки: Олаф Гейне
Культура

У перші дні війни українці записували їй голосові повідомлення: «Ми в підвалі, зв’язку майже немає», «У Маріуполі пекло!». Вона зберегла 41 історію, щоб світ почув їх зі сцен театрів Нью-Йорка, а американські актори зачитали «Щоденники війни» українців, які пережили обстріли, окупацію та полон.
Вона змусила американців відчути війну серцем. Якою має бути комунікація з іноземцями, Дар’я Коломієць розповіла для ШоТам.

Дар’я Коломієць
культурна активістка, продюсерка й авторка проєкту персональних історій українців Diary of War.
Закарбовую голоси українців
Ще на початку повномасштабного вторгнення я створила подкаст Diary of War («Щоденник війни»), у якому зібрала 41 історію українців про те, як вони переживали перші дні великої війни. Це були розповіді людей з Маріуполя, Бучі, людей, які пережили окупацію чи народжували під обстрілами — вони записували мені голосові повідомлення. Згодом я залучила волонтерів з усього світу, і ми переклали історії англійською, іспанською, японською та навіть жестовою мовами.
Коли я вперше приїхала до Нью-Йорка, у мене була єдина мета — зробити так, щоб голоси українців почули: не просто з новин, а від живих людей, які переживають цю війну.
Фото: Julia Eva
Американці для американців про Україну
Я почала шукати тих, хто міг би допомогти втілити це в життя. Спочатку відвідувала відкриті читання сценаріїв у спільноті Naked Angels, де збираються драматурги й актори. Я знайомилася з людьми, пояснювала, чому важливо почути українські історії. Знадобилися кілька місяців та комунікація з багатьма людьми, перш ніж мені вперше дали можливість прочитати щоденник. Коли мені подзвонили й сказали, що «ти можеш зачитати одну історію» — це був мій маленький «Оскар».
У спільноті я познайомилася з режисеркою Музою Гурніс, а через неї — з польсько-американською акторкою серіалу «Пліткарка» Зузанною Шадковскі, що зіграла Дороту — вона викладає акторську майстерність для американських ветеранів.
Коли Зузанна на нашій благодійній події вперше прочитала щоденник українки Олени Нікуліної та її чоловіка Максима, який перебуває в полоні, вона зійшла зі сцени та сказала: «Чому ми не даємо Україні зброю? Чому ми досі це обговорюємо?». Після цього вона запропонувала мені принести історії на репетицію до її студентів-ветеранів — це були американські військові, які пройшли свої війни, але нічого не знали про нашу. Згодом, в червні 2024 року, зʼявилась наступна подія, де щоденники українців вперше прочитали американські ветерани — вони стали частиною акторського складу для нових читань разом з професійними акторами, а Зузанна стала режисеркою показу.
Паралельно в нас із режисеркою Вірляною Ткач з Yara Arts Group народилася вистава «Маріуполь. Щоденники війни та дерево життя», яку ми показали минулого року в США. Актори читали свідчення людей, які вижили в оточеному місті, бачили смерть на власні очі, втрачали близьких. Зала була переповнена, люди плакали. Після вистави до мене підходили глядачі зі словами «Я ніколи не думав, що війна така реальна».
Вистава Mariupol: Diaries of War and the Tree of Life. Фото: Анастасія Крашеніннікова
Я зрозуміла, що для мене надважливо долучати саме американських акторів та акторок, аби простір всередині цих людей змінювався. Так у вересні минулого року ми провели в Бруклінському центрі театральних досліджень (BCTR) благодійне читання «Щоденники війни. Жінки». Режисеркою стала Муза Гурніс, історії читали Зузанна Шадковскі, Аннабель Кеппер, Мерлінда Акінделе та інші. Загалом для кожної нової події акторський склад змінюється — частково або повністю, — і нам вдається залучати до проєкту все більше прекрасних акторів.
Розповідаємо правду так, щоб її неможливо було ігнорувати
Дуже важливо, що актори, яких я запрошую, справді хочуть розповідати про Україну й надалі. Багато з них читають матеріали про війну, дивляться документальні фільми, щоб краще зрозуміти контекст.
Американці діляться, що вистави змінюють їхнє сприйняття війни — для них це не просто черговий театральний проєкт, а можливість через мистецтво впливати на світ. Зараз ми залучаємо до читань і американських військових, адже їхні голоси додають ще більшої сили історіям. Так документальний театр стає не просто мистецтвом, а справжнім актом культурної дипломатії. Підтримка від союзників не може базуватися лише на політичних рішеннях — вона має йти від людей.
Тепер кожне читання збирає повні зали, а американські актори й ветерани стають голосами українців. Це найбільша перемога, бо так ми змушуємо світ не просто чути нас, а відчувати. А ще ми потужно фандрейзимо й допомагаємо ЗСУ та парамедикам — з пʼяти останніх подій вже зібрали більше 60 тисяч доларів.
«Вперше відчув, що ця війна може застати мене»
Іноземці можуть підтримувати Україну, дивитися новини, навіть донатити, але війна все одно залишається для них чимось далеким. Після перформансів я часто отримую фідбек від глядачів: «Я чув про війну, але тільки зараз зрозумів, як це — прокинутися від вибухів».
Одного разу після вистави до мене підійшов американець і сказав: «Я так багато чув про Україну, ходив на різні заходи, але після вистави вперше відчув, що ця війна може застати мене». Цей чоловік ніколи не був в Україні, але задумався над тим, що б поклав у свою тривожну валізу, а ще — чи пішов би він так боротися за свою державу, як ми.
Цього я й прагнула. Я хочу, щоб Україна перестала для них бути просто точкою на мапі, а натомість стала живою історією, яка торкається кожного. Коли люди сидять у темній залі, слухають голоси акторів і проживають ці історії разом з нами, вони вже не можуть просто прогорнути стрічку новин — вони хочуть допомогти, вони стають нашими голосами.
Благодійні читання Diary of War: Women, листопад 2024. Фото: Анастасія Крашеніннікова
На річницю великої війни у Нью-Йорку пройде благодійне читання «Щоденників війни»
За роки повномасштабної війни я здійснила п’ять культурних поїздок до США, де через музику, документальні театральні перформанси та сторітелінг відкрила американцям нашу країну. Цього місяця повернулася вшосте, аби зробити перформанс до 24 лютого — третьої річниці великого російського вторгнення.
Для мене ця дата — не просто черговий день у календарі. У моєму домі в Києві довгий час висів відривний календар, і 24 лютого 2022 року він завмер. Це застрягло в пам’яті кожного українця, але для світу це просто ще один день. Я хочу, щоб іноземці також його запам’ятали.
Благодійні читання Diary of War у співпраці з ветеранською програмою театру Bedlam, червень 2024. Фото: Анастасія Крашеніннікова
Саме тому 24 лютого в театрі Bedlam у Нью-Йорку ми зробимо благодійне читання, де збиратимемо кошти для добровольчого медичного батальйону «Госпітальєри» з благодійною організацією United Help Ukraine. Усі учасники вистави погодилися працювати над перформансом безкоштовно. У зірковому складі акторів є Лайла Робінс, Джей О. Сендерс, Ісменія Мендес, Бі, Джейк Гарт, Карсон Елрод та інші.
Для читання я обрала сім історій, які мені важливо персоналізувати й промовити зі сцени театру.
- Це історія Юлії Кочетової — журналістки, яка з 2014 року фіксує російські злочини в Україні. У своєму щоденнику вона розповідає, як це — доносити до світу правду й водночас лишатися самотньою у своїй боротьбі.
- Історія парамедикині «Госпітальєрів» Ірини Цибух, яка мріяла створити школу домедичної допомоги. Після її загибелі кожне моє читання присвячене збору коштів для «Госпітальєрів» — так, як хотіла Ірина, — адже вони відкладають своє прекрасне професійне, особисте життя, мрії та рятують, стають тилом для військових.
- Денис Христов — мій друг і колега. З початку вторгнення він евакуює людей зі сходу України, з міст, яких уже немає, як-от Бахмута й Авдіївки.
- Марат Шевченко виїжджав з окупованого Куп’янська на старому мотоциклі, везучи з собою дві найдорожчі речі — вишиванку та колекцію вінілових платівок.
- Оля Булкіна — клоунеса з «Охматдиту». Вона працює з дітьми, хворими на рак, і на початку вторгнення записала мені щоденник про те, як пояснити дитині, що тепер їй загрожує не лише хвороба, а й ракети. Коли я читаю її історію, розповідаю, як влітку 2024-го росія вдарила по «Охматдиту».
- Юрій Марченко — відомий журналіст. Він записав щоденник не про себе, а про свого пса, який не пережив першу воєнну зиму. Це історія про втрату, яку зрозуміє кожен, хто любить тварин.
- Олена Нікуліна — дружина захисника Маріуполя Максима Нікуліна, яка дізналася про свою другу вагітність, коли Максим був в оточенні на заводі «Азовсталь», народила сина й досі чекає на чоловіка з полону.
Домовитися про сцену в Нью-Йорку — складний процес: театри мають щільний графік вистав, і знайти вікно для документального читання про Україну — завдання не з простих. Але завдяки культурній дипломатії, яку я побудувала за ці роки, нам вдається проводити такі заходи. Тому, я сподіваюся, ми зберемо гарну суму, бо з кожним разом нам вдається збирати все більше донатів.
Афіша читань. Фото з Eventbrite
Як давати відсіч російській пропаганді в США
Під час своїх поїздок я бачила, як росія створює в США власний наратив. Це не хаотичні вкиди в медіа — це стратегічна, добре профінансована інформаційна кампанія.
Російська пропаганда намагається показати українців як людей, з якими «неможливо домовитися», а війну — як щось, що можна «заморозити», якщо Україна просто погодиться на поступки. Вони використовують медіа, впливають на політиків, а в соцмережах створюють ілюзію втоми від підтримки України. Це органічно накладається на тези республіканців про America first — тобто припинення міжнародної підтримки для інших країн на користь покращення добробуту всередині США.
Наприклад, під час спілкування деякі американці повторювали тези російської ІПСО, але я знайшла спосіб давати цьому відсіч. Коли хтось запитує: «Чому Україна не хоче переговорів?», я пояснюю, яку ціну ми платимо, аби боротися з росією, і переводжу розмову, розповідаю про кожну історію з щоденників.
Фото: Анастасія Крашеніннікова
Історії українців — не лише про біль, але й про наш успіх. Розповідайте їх
Кожен з нас, хто розповідає правду, хто говорить про Україну за кордоном, хто пояснює іноземцям, що насправді відбувається, робить внесок у цю боротьбу. Продовжуйте комунікувати з іноземцями та розказувати персоналізовані історії про війну й про те, як змінилися наші життя. Треба пам’ятати, що ви можете стати першим українцем чи українкою, яку побачить іноземець, і саме завдяки вам він сформулює для себе образ цілої держави.
Часом у тебе є лише 30 секунд, щоб поговорити з людиною. Не втрачайте цю можливість: обмінюйтеся контактами, допоможіть підписатися на українців, які рухають країну вперед, аби іноземці дізнавалися про нас не тільки з новин, а й через персоналії.
Розповідайте реальні історії своїх рідних, знайомих і ваші особисті, щоб світ не просто нас чув, а міг відчувати серцем.
Американці люблять історії успіху. Це частина їхньої культури — надихатися тими, хто зміг пройти через труднощі та досягти чогось великого. Коли я розповідаю про Україну, намагаюся балансувати між трагедією та силою духу. Наша історія — не лише про втрати та біль, але й про силу, винахідливість, незламність.
Наприклад, Ірина Цибух мріяла створити школу домедичної допомоги. Вона загинула, але її друзі продовжують справу. Це не просто трагедія — це історія про спадщину, про те, що одна людина може змінити світ навіть після смерті. Або Марат Шевченко, який вивозив з окупації вінілові платівки й вишиванку — це не просто факт, це символ нашої любові до культури навіть у найтемніші часи.
Фото: Анастасія Крашеніннікова
Я хочу, щоб історії українців почули якомога більше людей, і роблю все для того, щоб їхні голоси звучали гучніше.
Культура

Історії українських військових, цивільних, митців, рятувальників і волонтерів — варті бути почутими. У добірці від ШоТам документальні фільми, що розповідають про героїзм і втрати, про силу культури й мистецтва, про порятунок людей і тварин, які опинилися на передовій боротьби з початку повномасштабного вторгнення.
«20 днів у Маріуполі»
Режисер: Мстислав Чернов
Рік: 2023
Оточене місто, що кричить у тиші світової байдужості. Останні міжнародні журналісти, які фіксують докази злочинів. Камера, що перетворюється на зброю правди.
«20 днів у Маріуполі» — це безжальний погляд на облогу очима тих, хто залишився, щоб про неї розповісти. Кореспондент Associated Press Мстислав Чернов фіксує оскароносні репортажі як хроніку жаху, який росія принесла до українського міста. Масові поховання, загиблі діти, розбомблений пологовий будинок — це кадри, що стали символами війни.
Відео: FRONTLINE PBS
Переглянути фільм можна на Netflix, Takflix, Kyivstar TV, Megogo i Sweet.TV.
«Битва за Київ»
Режисер: Оз Катерджі
Рік: 2024
Документальний фільм «Битва за Київ» розповідає про перші дні повномасштабного вторгнення, коли українські воїни ціною надлюдських зусиль зупинили просування ворога. Військові експерти й учасники подій аналізують, як захисники столиці не просто дали відсіч, а й врятували життя тисяч мирних жителів.
Відео: Byline TV
«Життя на межі»
Режисери: Павло Пелешок
Рік: 2023
Вони фіксували реальність, яка здавалася неможливою у XXI столітті. Від Революції гідності до повномасштабного вторгнення українські кінопродюсери Павло та Юрко знімали власну країну у вогні — з окопів, гарячих точок і неба, де їхній саморобний дрон «Фурія» став очима аеророзвідки.
«Життя на межі» — це особиста історія ветеранів, які через власні архіви та воєнний досвід розкривають природу російсько-української війни. Це мозаїка подій, що ведуть від 2013 року до сьогодення.
Відео: Arthouse Traffic
Переглянути стрічку можна на Takflix і Sweet.TV.
«Йди за мною»
Режисер: Любомир Левицький
Рік: 2022
Літо 2022 року, запеклі бої під Ізюмом. Українські військові 93-ї бригади «Холодний Яр» провели безпрецедентну рятувальну операцію дронами, витягуючи поранених з-під ворожого вогню.
Документальний фільм Любомира Левицького розповідає цю реальну історію очима тих, хто вижив. Врятовані погодилися пережити події ще раз, аби світ дізнався про героїзм ЗСУ та відвагу, що межує з неможливим. Унікальні кадри з дронів, напруга, що відчувається в кожному кадрі, та художній підхід до документалістики роблять стрічку «Йди за мною» історією, яку неможливо забути.
Відео: SHOOT SHOOT
Переглянути стрічку можна на Київстар ТБ.
«Мирні люди»
Режисерка: Оксана Карпович
Рік: 2024
Фільм Оксани Карпович «Мирні люди» побудований на реальних телефонних перехопленнях російських військових, що вторглися в Україну. Найстрашніше в цих розмовах — не самі окупанти, а їхні близькі: матері, дружини, друзі. Вони не просто виправдовують убивства, мародерства й воєнні злочини — вони їх підтримують.
Ця документальна стрічка занурюється в темну безодню російського імперіалізму, оголює його колоніальну природу та показує, як пропаганда отруює покоління. Це не лише про війну, а й про глибоку моральну деградацію суспільства, яке її розв’язало.
Відео: Планета Кіно
Подивитися стрічку можна на Takflix, Київстар ТБ і Megogo.
«Ми, наші улюбленці та війна»
Режисер: Антон Птушкін
Рік: 2024
Коти й собаки, леви й ведмеді, лемури та навіть хамелеон Ігорьок — війна не обирає, кого торкнутися. Але поруч з ними — люди, готові ризикувати власним життям, щоб урятувати тих, хто не може врятуватися сам.
Це розповідь про військових і волонтерів, українців та іноземців, які витягують тварин з руїн та евакуюють їх з найгарячіших точок. Це історії про любов, яка не має меж, і про зв’язок між людьми й тваринами, що стає лише міцнішим під час випробувань.
Відео: Антон Птушкін
Подивитися стрічку можна на Takflix, Київстар ТБ і Megogo.
«Реал»
Режисер: Олег Сенцов
Рік: 2024
Камера GoPro на шоломі, хаотичні переговори по рації, вибухи зовсім поруч. «Реал» — це війна без прикрас, без монтажу та без романтизації. Олег Сенцов фіксує кожен момент, коли життя та смерть вирішуються за секунди.
Це 90 хвилин напруги, в якій режисер та боєць одночасно організовує евакуацію, веде переговори й тримає оборону. Але найголовніше — він фіксує пам’ять. Пам’ять про тих, кого більше немає, про ціну опору та про справжню війну, яку не варто ідеалізувати.
Відео: Arthouse Traffic
Фільм вийшов в український прокат, переглянути його можна в кінотеатрах.
«Порцелянова війна»
Режисери: Слава Леонтьєв, Брендан Белломо
Рік: 2024
Харків, 2022 рік. Місто під постійними ракетними обстрілами, але вони залишаються: троє митців — Слава Леонтьєв, Аня Стасенко та Андрій Стефанов — не тільки виживають у війні, а й перетворюють її на мистецтво.
Слава бере до рук зброю, а разом з друзями — ще й порцеляну. Маленькі тендітні фігурки з’являються на руїнах знищених будівель, ніби нагадуючи: навіть у темні години залишається місце для краси.
Відео: Arthouse Traffic
Фільм номінований на премію «Оскар-2025».
«Люди зі сталі»
Режисер: Сергій Фоменко
Рік: 2024
Фільм, який не дає світові забути. Спогади захисників Маріуполя та їхніх рідних оживають у кадрах, наповнених болем, надією і боротьбою. З лютого по травень 2022 року українські воїни тримали оборону міста, а після полону їхні сім’ї розпочали битву за повернення рідних додому.
Відео: Sergiy Fomenko
«Довга доба»
Режисер: Алан Бадоєв
Рік: 2023
200 годин відео, 12 тисяч героїв — у цьому фільмі кожен кадр зберігає історію боротьби, надії та незламної віри в перемогу. Знятий на камери мобільних телефонів звичайних людей, «Довга доба» розповідає про те, як українці ставали свідками війни, не зраджуючи своїй гідності.
Відео: Dovha Doba
Фільм можна переглянути на Netflix або на Київстар ТБ.
«У пошуках Ніки»
Режисер: Станіслав Капралов
Рік: 2024
У перші дні повномасштабного вторгнення тисячі тварин опинилися в пастці війни. Вони не знали, що таке евакуація, але відчували страх, самотність і біль.
Документальна стрічка, прем’єра якої відбулась на кінофестивалі DOC NYC у Нью-Йорку, розповідає історії порятунку хвостиків у Київській і Харківській областях. Це фільм про тих, хто залишався під обстрілами, щоб врятувати чотирилапих друзів.
Відео: The life of a Ukrainian in Denmark
«Все має жити»
Режисери: Тетяна Дородніцина, Андрій Литвиненко
Рік: 2024
Анна Куркуріна — триразова чемпіонка світу з паверліфтингу, харизматична тренерка, зоозахисниця та жінка, яка не боїться бути собою. Вона подружилася з левом у зоопарку, рятувала безпритульних тварин, допомагала молоді з інвалідністю знайти віру в себе.
У 40 років жінка почала новий розділ життя, довівши, що справжня сила — не в м’язах, а в серці. З початку повномасштабного вторгнення Анна спрямувала свою енергію на порятунок тих, хто не може просити про допомогу — покинутих і поранених тварин.
Відео: Takflix
Переглянути стрічку можна на Takflix.