Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Куди поїхати на вихідних? П’ять дивовижних каньйонів України

Опубліковано

Щоб ви знали, великі каньйони – окраса не лише Дикого Заходу. В Україні теж є чим похизуватись. Наші каньйони оточують реліктові ліси та печери, скельні монастирі та давно покинуті фортеці. А по їхньому дну – біжать річки, які колись ці каньйони й вимили.

Парапланеризм, сплави бурхливими річками, спелеотуризм – тільки частина розваг, які отримаєте, якщо оберете цей відпочинок. А ми спробуємо переконати вас, що відпочинок біля кам’яних брил – те, що вам треба цими вихідними. 

Довідка. Каньйон – глибока долина між кручами, яку вимиває ріка. Зазвичай все дно каньйону зайнято річищем річки.

Дністровський каньйон пролягає через польську Рив’єру

Протяжність цього найбільшого в Україні каньйону – понад 250 кілометрів. Автор фото: Serhii Zysko

Де: починається біля села Нижнів на Івано-Франківщині, а закінчується у Борщівському районі Тернопільщини біля села Трубчин. А взагалі розташований на території чотирьох областей.

Над цим каньйоном протяжністю близько 250 кілометрів потрудився Дністер. Древня ріка багато століть торувала собі шлях повз береги із реліктовими лісами, водоспади та печери.

Якщо захочете відвідати каньйон, вам доведеться довго обирати: 

  • поїхати до міста Заліщики у Тернопільській області, які колись назвали польською Рив’єрою? 
  • а може помилуватись частиною каньйону, яка розташована біля Кам’янця-Подільського у Хмельницькій області?
  • чи відвідати фортецю Хотин над частиною Дністровського каньйону в Чернівецькій області?

А серед активних розваг тут і сплав вниз по течії Дністра, і варіант круїзу на теплоході, і навіть – підводне полювання. Багато цікавих локацій каньйон приберіг також і для альпіністів, спелеотуристів та парапланеристів.

Буцький каньйон або Українська Швейцарія

А це – “Українська Швейцарія” і чи не найбільш мальовнича ріка країни – Гірській Тікич. Автор фото: Kiyanka

Де: село Буки Маньківського району на Черкащині.

Буцький каньйон та село Буки по сусідству назвали так на честь букових гаїв, які колись тут росли. Тепер їх тут нема і в помині, а каньйон прозвали найкрасивішим в країні й на додачу  – “Українською Швейцарією”. Його гранітні скелі та кам’яні береги були вирізьблені однією з накрасивіших річок України – Гірським Тікичем. І цим гранітам – близько 2 мільярдів років.

Читайте також: Борщ з карасями та желе з ромашки: шість столичних закладів української кухні

Тут наприкінці 1920-х будували Буцьку ГЕС – одну з найперших гідроелектростанцій. Тепер від неї залишились лише руїни та штучний водоспад Вир. І залишки старовинного водяного млина неподалік. Словом, відмінне місце для фотосесій та пікніків. 

З активного відпочинку тут є можливість перевірити свої альпіністські здібності, але сюди приїжджають і щоб просто помилуватись пейзажами старезних скель та води.

Актовський каньйон або Малий Крим

Так виглядає навесні “Малий Крим”. Автор фото: Сак Анастасія

Де: село Актове Вознесенського району, Миколаївщина.

Часто Актовський каньйон називають “Каньйоном диявола” або “Малим Кримом” – через схожість їх комплексів гранітних скель, валунів та екосистеми взагалі. 

Він утворився внаслідок провалу просто посеред степу. А своїм ландшафтом нагадує легендарні каньйони Америки. 

“Каньйоном диявола” протікає річка з не менш моторошною назвою – Мертвовода. Вона, щоб ви не сумнівались, чий каньйон, насичена сірководнем й дивного кольору. Проте, місця для купання знайти все ж можна.

Поруч з Актовським каньйоном знаходиться маловідомий Трикратський ліс-лабіринт. В народі його звуть другою Софієвкою, але це не відповідає дійсності: насправді Софіївка з’явилась завдяки Трикратському лісу. Граф Потоцький, що створив і виплекав Софіївку, колись приїжджав за порадами до військового і садівника Віктора Скаржинського. Чоловіків об’єднало велике кохання до жінок: Потоцький створив парк на честь дружини Софії, а Скаржинський – на честь… дружини брата. Так, там в історії все складно – але спойлер: обійшлося без подружніх зрад. 

Зима ніколи не приходить до Арбузинського каньйону

Цей каньйон знаходиться в пішій доступності від Актовського і цікавий тим, що стоїть на місці згаслого вулкана. Ну, або майже згаслого. Автор фото: Любов Касап

Де: села Актове та Трикрати, Вознесенський район, Миколаївська область.

Знайомтесь, це – ошатний сусід Актовського каньйону. 

Виверження вулкану понад 4 мільярди років тому явило світові лаву, що сьогодні стала скельною породою Арбузинського каньйону. Потужна течія Арбузинки-ріки довершила справу, постійно вимиваючи породу та перетворюючи її на ущелину – так і були утворені ці скелі.

Він простягнувся на 1,5 км, а його дно всипане камінними брилами висотою до трьох метрів. Деякі з них мають дуже творчі назви: Кам’яний Мішок, Тещин Язик. І навіть Сковорідка.

Читайте також: Відпочинок 2020. Шість великих озер України, про які ви точно не знали

Можливо, це страшилки, але про всяк випадок ви повинні знати: кажуть, деякі з цих брил у сиву давнину слугували язичникам жертовниками.

Найцікавіше в Арбузинському каньйоні те, що підземний вулкан досі гріє тут землю – навіть чотири мільярди років потому! А тому тут ростуть квіти в середині січня й ніколи не буває снігу.

Актівський каньйон видно зі скелі “Пуп”. Через більш величного сусіда до Арбузинського каньйону причепилось прізвисько “Малий каньйон”.

Каньйон річки Синюхи біля Бенчикового млина

Фото: twitter.com/Tour_ua

Де: біля села Тернівка Новоархангельського району, Кіровоградщина.

Синюха простягається майже на 100 кілометрів, і відома тим, що є однією з найчистіших річок країни. Але є ще в неї ще одна причина для популярності – мальовничий каньйон. Він розташований у гирлі ріки біля Тернівки, що в Кіровоградської області.

Неподалік від каньйону розташований ландшафтний заказник “Когутівка”, а прямо біля річки – старовинний і занедбаний водний млин.

Млин місцеві називають Бенчиковим. З боку берега він має аж три поверхи, а з боку річки – чотири. На млин він не дуже-то й схожий – скоріше, на середньовічний замок.

Збереглась навіть гребля, що направляє частину води в кам’яний рукав – тут колись крутились колеса млина. Відмінне місце для фотографій і, подейкують, наймальовничіша частина Синюхи протягом всіх її ста кілометрів.

Смотрицький каньйон – захисна споруда, створена природою

У XV столітті це природне диво захищало Кам’янець-Подільський від ворогів.Автор фото: Serhii Zysko

Де: Кам’янець-Подільський, Хмельницька область

Саме цей каньйон колись зупиняв загарбників, забезпечивши Кам’янцю-Подільському ідеальні умови для створення фортифікаційних споруд. Місто ніби навмисне виросло саме у стрімкому закруті Смотрича, а напроти ж – побудували фортецю.

Каньйон використовували для оборони міста від нападників у XV столітті, створивши Руську та Польську брами. Ці укріплення з башт і мурів зі спеціальними шлюзами. І от як вони працювали: якщо місту загрожувала небезпека, то шлюзи нижче за течією Смотрича перекривали, і забарикадована ділянка ріки, мілка у звичайні часи, перетворювалась на нездоланну перешкоду.

Зараз, замість древнього середньовічного мосту, фортецю та місто поєднує перекинута через урвище “Лань, що біжить” – 380-метровий автомобільний міст, найвищий з усіх мостів України.

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі