Суспільство
Корсет для Мадонни, естетичний БДСМ і евакуація до Івано-Франківська. Історія київського бренду Anoeses
Anoeses – український преміальний бренд еротичних аксесуарів і повсякденного одягу зі шкіри та латексу, що поступово стає відомим на весь світ. Їхні вироби популярні в США та Європі, речі бренду з’являються на обкладинках фешн-видань, а корсети носять зірки, зокрема Мадонна.
Під час повномасштабної війни команда компанії евакуювалася з Києва до Івано-Франківська, куди повністю перевезла все виробництво. Ольга Третьяк, директорка з маркетингу Anoeses, розповіла ШоТам, чому бренд із самого початку орієнтувався на міжнародний ринок, як за останні роки змінилося ставлення українців до сексу та про перевезення всього бізнесу на Захід України.
Ольга Третьяк
Директорка з маркетингу українського бренду еротичних аксесуарів Anoeses
БДСМ може бути естетичним
Бренд Anoeses заснувало подружжя Костянтина та Катерини Саввопуло у 2018 році. До цього займалися шоурумом, де продавалися еротичні аксесуари різних виробників. Однак згодом вони зрозуміли, що ті вироби не повністю відповідають їхнім смакам. З точки зору естетики, якості та функціональності жодний із брендів не задовольняв потреби пари. Тож вони вирішили створити власний, сфокусувавшись на унікальному дизайні та гарній якості. Наші аксесуари можуть служити роками, вони виготовлені з твердої та м’якої шкіри, яку ми замовляємо в Італії.
Особливістю Anoeses стало ще й те, що ми продемонстрували, що БДСМ може бути естетичним. Зазвичай БДСМ-аксесуари асоціюються з якимось трешем або приміщеннями, в які лячно й зайти. А ми хотіли створити бренд, який виготовлятиме вироби, що будуть приваблювати людей, щоб вони хотіли їх використовувати й не боялися цього.
Назва Anoeses походить із психологічного терміну anoesis. Це відчуття, засноване виключно на емоціях, яке не має під собою когнітивного складника. У нас дуже емоційний бренд. Ми розмовляємо з клієнтами не через логіку або раціо, а мовою естетики, дотиків і ароматів. Фокусуємося на тому, щоб від наших продуктів люди отримували емоційні враження.
Клієнти довіряють нам свої таємниці
Наша цільова аудиторія – це open minded люди з широким кругозором, які передусім цінують естетику, цікавляться модою, мистецтвом, сексом, самопізнанням і розкриттям своєї сексуальності. Вони не бояться експериментувати, дізнаватися про своє тіло, вподобання та бажання, а також говорити про це зі своїм партнером або партнеркою. Мета нашого бренду – почати цю комунікацію між людьми за допомогою аксесуарів. Особисто я розмовляла з парою, яка почала свій шлях у БДСМ з наших товарів. Вони побачили їх і поцікавилися: «А що тобі подобається?», «Дивися, ось в Інстаграмі дівчина в бондажному комплекті. Ти хочеш це спробувати?». Потім пара купила те, що їм сподобалося. По-перше, це дуже красиво, а по-друге, додає перчинки у стосунки, поліпшує комунікацію між партнерами та їхні відчуття від сексу.
Велику увагу ми приділяємо сервісу. Виріб виготовляється під конкретне замовлення – у нас немає стоку. Ми підтримуємо комунікацію з клієнтами на всьому шляху аж до доставки. Після цього обов’язково запитуємо, чи сподобалася наша продукція. Люди цінують таке персональне ставлення. Говорять, що вони полюбляють момент розпакування продуктів Anoeses. Ми пакуємо річ у чорну матову коробку, в яку додаємо ще стікери та листівку. На вироби ми наносимо парфуми, і речі пахнуть нашим особливим ароматом.
Ми близько спілкуємося з нашими клієнтами, як друзі, і вони можуть розповісти нам про свої секрети в інтимному житті. Наприклад, сказати: «Мені, будь ласка, дві портупеї: одну для жінки, другу – для коханки». Або повідомити, що певний товар вже неактуальний, тому що розлучився з партнером – і тоді ми підтримуємо їх. У нас відбувається постійна комунікація. Нам довіряють таємниці, тому що бачать, що ми відкриті до спілкування й ніколи нікого не засуджуємо.
Від БДСМ до кежуалу
Ми починали з того, що були БДСМ-брендом: виробляли шкіряні речі, бондажні аксесуари, портупеї. Потім зрозуміли, що людям, які цікавляться БДСМ, також подобається гарний повсякденний одяг. Вони не ходять тільки в портупеях. Однак не бояться яскраво самовиражатися та носити щось таке, у чому можуть піти на звичайну вечірку й виглядати при цьому трохи провокативно й сексуально, але водночас елегантно. Тому ми почали виготовляти ще й корсети та боді.
Є стереотип, що люди, які практикують БДСМ, живуть якось по-своєму, не так, як інші. Однак учасники й учасниці кінк-ком’юніті можуть, наприклад, обіймати позиції в топ-менеджменті корпорацій. І це не означає, що вони не можуть проявлятися так, як їм подобається, і мати певні фетиші.
Ризикнули – й одразу почали продаватися на весь світ
Із самого початку ми продавалися тільки онлайн – і одразу на весь світ, тому ведемо наш сайт і соцмережі англійською мовою. Розуміли, що український ринок замалий для цієї ніші, до того ж українці мали низку стереотипів щодо БДСМ. У США та Європі також багато забобон стосовно цього, однак все одно менше. Перед запуском у нас не було жодних досліджень міжнародного ринку – просто ризикнули. Ми вірили в якість наших продуктів та їхню цінність. Згодом отримали перші замовлення, і наші обсяги у природний спосіб почали зростати. Найбільше клієнтів маємо із США – це наш основний ринок.
Команда Anoeses дуже швидко росте. За минулий рік до нас долучилося багато нових співробітників. У Києві на нашому виробництві виготовлялися речі зі шкіри й латексу, а також текстиль. Цього року ми планували відкрити свій шоурум у Києві, однак з початком повномасштабної війни відклали ці плани. Ми обов’язково це зробимо, але дещо пізніше.
Переїхали до Івано-Франківська, щоб врятувати бізнес
Ми взагалі не готувалися до повномасштабної війни й не думали про план Б. Вторгнення Росії стало для нас тотальною несподіванкою. Вранці 24 лютого ми зідзвонилися всією командою й обговорювали, що робити далі. Запитань було дуже багато, і ми колективно приймали рішення. Перші два-три тижні після початку нового етапу війни ми займалися тільки публікаціями в соцмережах і комунікацією з клієнтами. Як бренд з великою аудиторією по всьому світу розповідали про війну, про те, що відбувається в Україні. Попередили всіх клієнтів, що через затримку не можемо надсилати замовлення.
Згодом зрозуміли, що потрібно відновлювати виробництво, тому що якщо ми це не зробимо в найближчі два-три тижні, то просто не матимемо можливості продовжувати наш бізнес. Так ми вирішили, що перевеземо все до Івано-Франківська. На початку квітня сюди перебралася й уся команда.
Після евакуації наша команда розширилася
На Заході України ми почувалися в більшій безпеці. Івано-Франківськ має гарну інфраструктуру, він менший, ніж Львів, але більший за багато інших міст. Ми розуміли, що знайти житло у Львові для всіх членів команди буде дуже складно, як і місце для власне виробництва. Після евакуації колектив бренду навіть розширився – ми взяли нових людей на латексне виробництво саме з Івано-Франківська.
Наша робота в Івано-Франківську дуже відрізняється від того, що ми робили в Києві. Тут темп повільніший і все інакше: нове приміщення, люди по-іншому взаємодіють. Ми постійно стикаємося з безліччю різних складнощів. Наприклад, тут немає таких студій, в яких ми можемо знімати контент, немає наших підрядників. Тому ми кілька разів все одно їздили до Києва. Наші терміни доставки збільшилися: якщо раніше експрес-доставка займала від трьох до п’яти днів, то тепер – приблизно два тижні. Звісно, так сталося не через переїзд до Івано-Франківська, а через війну.
Під час війни випустили БДСМ-мануал для новачків
Паралельно з онлайн-магазином ми розвиваємо освітню платформу Anoeses Education. Ми запустили її минулого літа. Зрозуміли, що маємо багато експертизи, якою хочемо ділитися. Це важливий складник бренду, тому що ми прагнемо показати наші цінності, погляди на секс, заохотити людей розуміти себе та інших, гармонійно взаємодіяти. До того ж еротичні вироби та sex education гарно поєднуються.
Спочатку ми просто писали пости й проводили дослідження, а потім почали працювати з дівчиною, яка в БДСМ-культурі вже багато років. Разом з нею ми написали БДСМ-мануал для новачків – наш перший диджитал-продукт. Коли почалася повномасштабна війна, ми тимчасово зупинили наше виробництво та вирішили, що потрібно випустити мануал, щоб підтримати продаж. Люди давно чекали такого продукту про БДСМ, він їм сподобався. А ми не плануємо зупинятися на цьому та працюватимемо над створенням інших.
Наш бренд визнають в Україні та світі
До нового етапу війни ми спостерігали за тим, що в Україні люди поступово стають усвідомленішими, більше заглиблюються в тему сексу. Коли ми тільки починали, зацікавлених у нашій продукції українців було дуже мало, проте з роками їхня кількість зросла. Цьому сприяє, зокрема, рейв-культура, яка розвивається в Києві. У нас з’явилося багато якісних гарних клубів і барів, часто на вечірках був дрес-код, і люди хотіли відвідувати їх в яскравих образах.
Багато знаменитостей носять наші аксесуари та одяг. Коли наприкінці червня з’явилися публікації, що Мадонна на NYC Pride Week одягнула наш корсет, усі такі: «Вау, Мадонна!». Але в нас і до неї було багато прихильників серед зірок: співачки Tinashe, Charli XСX, модель Victoria’s Secret Лорена Дюран, балерина Віолетта Комишан та інші. Наш бренд визнають у світі, а отже, це означає підтримку України та позитивний вплив на наш ринок.
«Я себе вважаю українцем. Ніяк інше!» — казав Любомир Романків, що більшість життя прожив не в Україні. Та він лишився її вірним сином, продовжував говорити українською й назавжди вписав своє ім’я у світову історію.
Як Любомир повпливав на майбутнє світових технологій, дослідили у ШоТам.
«Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру або розстріляний»
Любомир Романків народився в 1931 році в сім’ї вчительки та правника у Жовкві Львівської області. Його батьки були активними в громадському житті, якийсь час навчали сина вдома. Згодом він вступив у Львівську гімназію. Але дитинство закінчилося швидко — фронт Другої світової невпинно посувався до домівки Любомира.
«Коли увечері до Жовкви прийшли совєтські війська, то вже вночі з’явилися списки тих, хто має бути розстріляний наступного ранку. У тих списках був мій батько, котрий працював адвокатом у Жовкві. Його встигли вивезти, а мене, сестру та маму вивезли наступної ночі. Якби я лишився в Україні, то був би в Сибіру або розстріляний», — пригадував Любомир Романків.
Хлопцю було всього 13 років, і попереду на нього чекало ще багато перешкод. Сім’я переїжджала часто — побувала в Польщі, Словаччині, Австрії, жила в таборі для біженців. А після закінчення війни вони осіли в Канаді, де Любомир почав навчатися в українській католицькій школі:
«Мої знання з фізики, хімії, технологій та інженерії були набагато вищі, ніж у моїх канадських однокласників».
Але родині доводилося виживати, і паралельно з навчанням хлопець ще й працював. Спочатку мріяв про фах архітектора, але можливості вступити на такий факультет не було, тому Любомир обрав хімічну інженерію в Університеті Альберти. Щоб заробити на вступ, йому довелося копати на заводі рови для труб.
«Це була дуже важка праця, у мене буквально не було сил повечеряти. Тоді я мав лише одну думку: будь-якою ціною я маю вступити до університету, щоб не працювати фізично все життя», — пригадував Любомир.
«Виявилося, що я знав більше, ніж вони думали»
Після університету Любомир влаштувався на роботу в місцеву металургійну компанію. Перший з багатьох його винаходів стався саме там — хлопець вигадав хімічний спосіб видобування цинку з руди, що був набагато простіший і дешевший, ніж на підприємстві:
«Я не зміг переконати інженерів і керівників тієї фірми, що ці винаходи розв’язують проблеми та їх варто розробляти. Вони жартували: “От що ти знаєш, якщо ти лише два роки тому закінчив університет?!”. Виявилося, що я знав більше, ніж вони думали».
Декан місцевого навчального закладу рекомендував Любомира найкращим університетам Штатів — так молодий науковець подався до Массачусетського технологічного інституту. Там продовжив роботу над винаходом з видобування цинку та в 1962 році отримав докторський ступінь.
«Мою технологію використовують у видобуванні цинку вже майже 40 років», — ділився Любомир.
Науковець підшуковував роботу в США — у нього було аж 16 пропозицій. З усіх він обрав ІВМ (International Business Machines). Найважливіший винахід Любомира Романкова був попереду.
«Так з’явилася Apple»
«Щоразу, коли ви натискаєте кнопку “Пуск”, якась частинка в комп’ютері, яку я винайшов, уже активізувалася й працює для вас», — казав Любомир Романків.
І це справді так, адже в списку винаходів науковця аж 68 ідей! Завдяки його наполегливості й вірі в результат компанія Apple зараз така, яка вона є:
«Стів Возняк був одним з тих, хто купив у нас такий п’ятидюймовий диск, і, як він сам сказав, у своєму гаражі бавився, як сполучити процесор з цим диском. Він це показав Стіву Джобсу, а той умів гарно продавати. Так з’явилася Apple».
Що це за винаходи? Спочатку комп’ютер складався з двох елементів: процесора та пам’яті. Магнітні голівки для плівок, що зберігали інформацію, виготовляли дуже повільно (це було дорого і складно), а Любомир вирішив використати свої знання з хімічної інженерії та металургії:
«Замість 30 головок на площі 5×5 сантиметрів я продукував приблизно тисячу таких головок. За дві години можна було зробити кілька тисяч магнітних головок. Кожна з них була однакова, менша за 1/4 людського волоска. Спосіб записування інформації став дешевим і швидким».
Але це не був одномоментний винахід — знадобилося 3 роки, щоб все запрацювало. Попри прогресивність ідеї, Романків не називав її на свою честь:
«В електроніці є багато людей, що винайшли важливі речі, але ніхто не додає своє прізвище до винаходу. Я міг би заявити, що це “головки Романкова” — науковці між собою так колись говорили. Але мені здається, що людина понижує себе, якщо хоче назвати щось своїм ім’ям».
У 70-х Романків мав ще одну ідею, але так її й не втілив, — це мав бути невеличкий комп’ютер, який можна носити в кишені, сполучений з мозком певним чіпом, щоб «запам’ятовувати» інформацію одразу на диск. З цієї ідеї тоді посміялися, але невдовзі й вона може стати реальністю, чи не так?
«На кожному кроці, де міг підкреслити, що я українець, я це робив»
У його будинку була велика бібліотека з українськими виданнями — і довоєнними, і тими, що з’явилися після відновлення незалежності України. Новини Любомир читав також українською, а не англійською. Попри те, що чоловік більшість свого життя прожив не в Україні, йому вдалося зберегти свою національну ідентичність. Він не раз пригадував «правило» свого дому: «Переступаєш цей поріг — ти вступив до нашої України. Тут говорять лише українською».
Вперше на батьківщину йому вдалося потрапити в 70-х роках: спочатку він читав лекцію в Москві, а тоді йому дозволили відвідати Київ і Львів:
«На кожному кроці, де міг підкреслити, що я українець, запрошений як українець і винаходи, зроблені українцем, а не, наприклад, канадцем чи американцем, я це робив. І тому говорив рідною мовою».
Любомир пригадував, що за ним постійно стежили, і він з великими труднощами зміг зустрітися з родиною у Львові — для цього виходив з чорного ходу готелю.
«Я припускав, що мене можуть підслуховувати або підглядати за мною. Тому коли увійшов до номера, став шукати настінні гачки, на яких нічого не висить. Так я й знайшов на одній стіні такий гачок і повісив на нього свій капелюх», — розповідав українець.
Після 1991 року Любомир часто навідувався на батьківщину: читав лекції в університетах, розбудовував український «Пласт», членом якого був з 1940-х (спочатку підпільно).
За життя Любомир Романків отримав багато нагород. Зокрема його портрет розмістили в Залі національної слави США поряд з портретом Стіва Джобса. Помер винахідник у червні 2024 року. А світ досі користується його винаходами й не завжди здогадується, що це справа рук і світлого розуму саме українця.
Освітня платформа uBoost, що безплатно підтримує молодь з малих міст і сіл, презентувала блокнот «Самотворці». У ньому зібрали реальні історії підлітків, які мріють про власну справу.
Про це повідомили uBoost.
Що відомо про ініціативу
Кожен, хто задонатить 650 гривень, отримає примірник блокнота і допоможе зібрати 80 тисяч гривень на мінігранти для переможців проєкту «Створюй ТУТ! Старт в підприємництві та кар’єрі». Кошти підуть на реалізацію першого мінібізнесу підлітків.
«Кожен примірник — це шанс для підлітка запустити свій перший мінібізнес. Цей блокнот — про тих, хто тільки починає. Про молодь, яка мріє, вчиться, ризикує. І запускає свої перші проєкти — попри війну, брак ресурсів і страх»‚ — написали в uBoost.
Читайте також: 11-річний хлопчик із Данії зібрав понад 8 000 доларів на допомогу українським дітям
У вересні команда uBoost планує випустити оновлену версію блокнота «Самотворці», яка міститиме історії підлітків, що реалізували свої ідеї завдяки мінігрантам. До нього ввійдуть зокрема такі ініціативи: облаштування логопедичних кімнат, запуск екологічних проєктів, створення одягу, організація хабів для молоді та інші.
Підтримати молодь можна за посиланням.
Нагадаємо, що українська художниця та Rescue Now запустили ініціативу для допомоги дітям у Харкові.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка uBoost
Суспільство
28 квітня в Києві відбудеться благодійна подія «pls communicate responsibly: психологічний нетворкінг». Івент організовує платформа pleso у партнерстві з фондом «Вовки да Вінчі», ADASTRA CINEMA та Squat17b.
Про це повідомили організатори.
Що буде на заході
Перед подією учасники пройдуть коротке тестування на тип особистості та отримують браслети з кольоровим маркуванням, щоби полегшити комунікацію.
Спікерка івенту — психологиня та співзасновниця pleso Анна Ліссова. Вона розповість про внутрішні потреби, зв’язок з іншими та бар’єри у спілкуванні.
Під час події також відбудеться благодійний аукціон. Усі зібрані кошти передадуть на підтримку батальйону «Вовки да Вінчі».
Читайте також: У центрі Києва під час ремонту дороги виявили трамвайну колію початку 20 століття (ФОТО)
Як відвідати
Захід розпочнуть 28 квітня о 18:00 у просторі Squat 17b за адресою: Терещенківська, 17Б.
Вхід на подію вільний, але необхідно попередньо зареєструватися за посиланням.
Нагадаємо, що Лебіга, Магучіх, Байдак та інші долучаться до виставки «Третє дихання» у Києві: як відвідати.
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Squat 17b
