Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Коронавірус в Україні: кому я можу допомогти онлайн

Опубліковано

Підтримай ШоТам

В Україні триває карантин через поширення коронавірусу і дуже важливо залишатись вдома та обмежити своє коло контактів. Але, разом з тим, зараз як ніколи важливо підтримувати та цінувати одне одного і допомагати тим, хто цього потребує.

Карантин – це привід зробити добру справу. Ми маємо допомагати лікарям, які зараз на “другій передовій” і щодня борються за життя хворих, наражаючи себе на небезпеку. Ми повинні підтримати бабусь та дідусів, яких як ніколи потрібно забезпечити продуктами і ліками. І ми маємо допомагати тим, хто справді зараз цього так потребує. Долучайтесь до добрих справ разом з нами. Ось вам варіанти благодійних ініціатив, куди можна приєднатись у такий складний період.

Допомога медикам – найважливіша

1. Медики зараз дуже потребують нашої допомоги. Нещодавно з’явився сайт, який допомагає підтримати лікарів у боротьбі з коронавірусом. Громадська організація “Пацієнти України” запустила ресурс та почала збір коштів на допомогу лікарям та медичним закладам. На сайті є дві форми. Одна для тих, хто хоче допомогти лікарям, придбавши захисне спорядження, або пожертвувати кошти. А інша для тих, кому ця допомога потрібна. “Пацієнти України” також набирають команду волонтерів. На сайті зазначено, що зараз необхідно лікарям:

  • Засоби індивідуального захисту. Це і спеціальні костюми, маски, окуляри, рукавички. За зібрані кошти організація планує закупити великі партії захисного спорядження для лікарів, або шукати підрядників, які виготовляють його на замовлення.
  • Апарати штучної вентиляції легень (ШВЛ) для пацієнтів. Це дороге обладнання, яке може дозволити придбати лише великий бізнес.
  • Портативні рентгени – це необхідне обладнання для діагностики захворювання COVID-19
  • Тест-системи ПЛР. Це основний тест, який потрібно робити людині, що має всі симптоми коронавірусу.

2. Допоможіть медику доїхати до роботи. Це найменше, що ми можемо зробити для цих людей. У Києві через обмеження громадського транспорту їм важко добиратись на роботу. А вони це роблять для нас з вами. Тому зараз набирає обертів ініціатива “Підвези медика”. У соцмережах водії зазначають час та маршрут, яким будуть їхати і можуть підвезти працівника медзакладу.

Якщо у вас немає власного транспорту, то можна допомогти через фонд “Таблеточки”. Вони розпочали збір коштів на оплату транспортування медичних працівників на роботу і назад з допомогою компанії Uber. Всі ми розуміємо, які низькі зарплати у медсестер і санітарок. Тому вони просто не мають можливості добиратись на роботу і платити щоразу за таксі. На сайті онлайн-магазину “Таблеточок” можна оплатити одну поїздку Uber для медика (175 гривень), на тиждень (1750 гривень) або на тиждень для медичної бригади (10000).

Крім того, розробник з Києва створив додаток “Підвези лікаря”, який вже працює у столиці та кількох містах України.

3. Центр волонтерів “People Project” також долучається до допомоги медикам. Вони забезпечили збір коштів, щоб забезпечити необхідним захистом персонал опорних лікарень, куди госпіталізують хворих на коронавірус. Це захисні костюми, щитки, маски, рукавички. Саме цей базовий захист може хоч якось зберегти бійців нашого “другого фронту”.

Не забудь про бабусь та дідусів

Уявіть собі, що самотня бабуся десь сидить у закритій квартирі, боїться зайвий раз вийти на двір в магазин, або їй просто немає на що купити ліки та продукти. Не потрібно далеко ходити – насамперед подбайте про своїх бабусь та дідусів, або про тих, хто живе поруч. Найменше, що ви можете зробити – купити їм набір продуктів, ліки, засоби для дезінфекції. Якщо ви живете в великому будинку і не знаєте всіх сусідів, то повісьте оголошення з номером телефону, щоб до вас могли звернутись ті, хто цього потребує. А ще, поясніть літнім людям, наскільки важливо залишатись вдома та дотримуватись рекомендацій. Разом з тим, можна долучитись до благодійних організацій, які вже роблять добро для стареньких людей.

1.Благодійний фонд “Життєлюб допомагає літнім людям і збирає кошти на нагальні потреби малозабезпечених стареньких – продукти, ліки, комунальні платежі. Усіх, хто може допомогти, просять писати на пошту ia.trudolub@gmail.com з темою листа “Можу допомогти”. Також у “Життєлюбі” просять надсилати і контакти людей, яким потрібна допомога. Крім цього, ви можете роздрукувати і повісити у своєму під’їзді плакат, щоб сусіди могли залишити список того, що їм потрібно купити.

2. Благодійний фонд “Старенькі” вже давно підтримує самотніх пенсіонерів і збирає місячні продуктові набори для них. Зараз вони працюють ще активніше: збирають гроші на продукти, роздають пам’ятки з профілактичними заходами під час карантину (не виходити з дому, обмежити контакти з людьми, пити більше рідини й мити руки з милом).

Егегей, ми не зупиняємось! Антивірусні новини від команди та звіт за вчора з Дніпровського та Шевченківського…

Geplaatst door Starenki op Donderdag 26 maart 2020

Сюди можна перерахувати кошти для закупки продуктів. Крім того, організації постійно потрібні волонтери, особливо на авто, щоб доставляти продукти. Тому, якщо хочете долучитись, то напишіть співзасновниці Варварі Сердюковій. Не будьте байдужими, адже без нас бабусі та дідусі не впораються.

3. Купи сумку і допоможи бабусі. Соціальний бізнес для пенсіонерів відкрила команда 20-річних студентів. Тут бабусі шиють сумки з фетру і отримують за це зарплатню. Так, завдяки соціальному проєкту Gudzyk пенсіонерки почувають себе потрібними і заробляють додаткову копійку на прожиття. А ви можете вбити двох зайців — зробити добро та купити собі нову річ.

4. Також ви можете долучитись до громадської організації “Небокрай”. Якщо у вас немає коштів на допомогу, то тут ви можете стати волонтером, який прийматиме дзвінки в кол-центрі від літніх людей, або кур’єром, який купуватиме і доставлятиме необхідне бабусям і дідусям. Також шукають волонтерів, які будуть розклеювати оголошення про проєкт і розповідатимуть про нього сусідам, знайомим, щоб залучити більше охочих для допомоги людям похилого віку.

Тож, давай робити добро, бо бабусь та дідусів крім нас ніхто не захистить. І саме зараз ми повинні об’єднуватись.

Допоможи ШоТам – твоїй пігулці від паніки

Ми щодня стараємось для тебе і пишемо про історії людей, які роблять свою справу, кайфують від цього і роблять нашу країну кращою. І у такий важкий період ми стали твоєю пігулкою від паніки, бо наші матеріали насправді тобі допоможуть та подарують віру у майбутнє. Коли всі навколо кричать “ми всі помремо”, ми кажемо, що все буде добре.

ШоТам існує лише завдяки технічній допомозі міжнародних донорів та вашим пожертвам. Проте з 2020 року донорське фінансування нашого медіа згортається. А ми ж хочемо і надалі радувати вас позитивними новинами і історіями крутих українців.

Тому запустили платну підписку, яка коштуватиме всього як філіжанка кави. Є три варіанти: 29.99, 49.99 і 99.99 гривень. Це щомісячний платіж, який стягується автоматично. Тому, зроби добру справу, підтримай нас і тоді позитиву в Україні стане більше.

Допоможи священникам зробити антисептики

Дезінфекція – понад усе! Так думають і київські священики, які почали виготовляти антисептики, які передають для найбільш вразливих категорій населення – це люди літнього віку, люди, які опинились у скруті, бездомні люди, багатодітні сім’ї.

На день розливають понад 1300 пляшок. Роблять антисептики за рецептурою ВООЗ: використовують етанол, перекис водню, гліцерин. Складники допомагають закуповувати друзі чи небайдужі. Якщо хочете також долучитись до доброї справи, то пишіть сюди.

Крім цього, благодійні організації можуть подати заявки і забрати антисептики для розповсюдження. Соціальне Служіння Київської Митрополії ПЦУ закликає триматись разом.

Подумаймо і про безпритульних

Під час карантину дуже важко бездомним, адже тепер у них менше можливостей отримати допомогу,  поїсти та просто просити руки. Організація “Молодь за мир” закликає до допомоги бездомним. Вони роздають маски, антисептики та гарячі обіди. Якщо ви хочете приєднатися, пишіть у фейсбук організації. Також можна допомогти фінансово.

Роздача їжі бездомним. Вокзал

З початку карантину ми бували на вокзалі кожного дня. Вчора ми нагодували 170 людей. Завдячуючи допомозі багатьох друзів, мали гарячий суп, хліб, бутерброди. Досі лишається багато людей, які живуть там постійно. Це самотні або покинуті люди похилого віку, чоловіки і жінки, які працювали і зараз не мають ніякої роботи, люди з інвалідністю, молодь з інтернатів, переселенці, люди, які не встигли до карантину виїхати з Києва додому. Всі вони наразі втратили майже всі можливості підпрацювати, отримати милостиню, допомогу від небайдужих перехожих, добратися до місць, де можна було поїсти чи переночувати.В ці дні навколо нас об'єдналося багато людей, щоб допомагати бездомним.Дорогі друзі, не забувайте, що ви теж можете допомогти:🔸 лишайте їжу в місцях, де ви бачили бездомних людей у себе біля дому (біля пунктів прийому вторсировини, смітників чи лавочок і тп)🔸 запитайте у вахтера свого під'їзду або сусідів, чи потрібна комусь зі стареньких допомога🔸 так само можна написати оголошення і повісити у себе в під'їзді🔸 тримайте зв'язок зі своїми рідними бабусями-дідусямиА ще просимо про молитву за всіх, хто живе на вулиці або голодує в цей складний період.І нехай милосердя нас об'єднує навіть на відстані 🙂 Дякуємо!Відео: Укрінформ ТБ – Ukrinform TV#не_начхати

Geplaatst door Молодь За Мир op Woensdag 25 maart 2020

Організація “Допоможи бездомному також роздає для безпритульних їжу, ліки, засоби гігієни та одяг. Звісно, всі волонтери дотримуються правил безпеки, роздаючи їжу в масках і всім дезинфікують руки. Група “Допоможи бездомному” щомісяця звітує про свою діяльність на своїй сторінці у Facebook.

Організація потребує допомоги фінансово, для закупівлі продуктів та засобів дезінфекції. Тому, долучайтесь і робіть цей світ трохи кращим.

Підтримай ШоТам

Суспільство

У художньому музеї в Києві презентували перший аудіогід кримськотатарською мовою (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

У Національному художньому музеї України презентували перший аудіогід кримськотатарською мовою.

Про це у фейсбуці повідомив муфтій Духовного управління мусульман України Саід Ісмагілов.

Відтепер опис полотен в художньому музеї можна почути і кримськотатарською мовою. Над озвученням пряцював цілий колектив волонтерів як з Києва так і з тимчасово окупованого Криму, тому аудіогід звучить і голосами Криму.

Читайте також: Частинка Криму у Львові. Як родина переселенців заснувала пекарню «Кримська перепічка» та об’єднує людей зі спільними цінностями

Свої голоси аудіогіду зокрема подарували:

  • режисер, директор Кримського дому Ахтем Сеітаблаєв,
  • голова ГО «Кримська родина» Аніфе Куртсеітова,
  • член Меджлісу кримськотатарського народу Гаяна Юксель,
  • актриса та журналістка Ельвіна Зейнедінова,
  • кримськотатарська філологиня Мамуре Чабанова,
  • ведуча та філологиня Аліна Бондаренко,
  • відомі кримськотатарські актори театру і кіно з півострівної частини України, які користуються заслуженою любов’ю кримськотатарського народу.

Аудіогід запустили спільно з партнерами: Міжнародним фондом соціальної справедливості України (IOSJ Ukraine) та Державним підприємством «Кримський Дім».

Довідка

Міжнародна організація соціальної справeдливості (IOSJ Ukraine) – благодійний фонд, який ініціює реформи у судовій системі та у галузі економіки, реалізація яких формує стабільність соціального та фінансового сектору України. Також здійснює проєкти у сферах культури, освіти, охорони здоров’я. Мета фонду – забезпечити соціальний захист українців, вдосконалити функції у правовій, економічній та культурній галузі, опираючись на успішно реалізований досвід за кордоном, а також поширити знання про історію та популяризувати українську культуру у різних куточках світу. Будує міжнародну співпрацю з іншими країнами у Європі, регіоні Близького Сходу, Латинської Америки та США.

Кримський Дім – платформа, культурний простір, який об’єднує зусилля суспільно-культурних організацій, які займаються кримською тематикою, у культурній, соціальній, правозахисній, освітній та інформаційній сферах в Україні. Має статус державного підприємства.

Нагадаємо, створили двомовний аудіогід «Замками Закарпаття».

Фото: facebook.com/said.ismagilov.

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

Врятувати стародавню традицію. Як бренд Vereta перетворює ганчір’я на стильні килими та наповнює життям село на Вінниччині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Приїхати до незнайомого села та почати відновлювати місцеві традиції. Це історія бренду, завдяки якому тонни текстилю замість сміттєзвалища опиняються в руках турботливих майстринь зі Стіни й перетворюються на стильні й сучасні вироби. Сьогодні команда Vereta мріє відкрити в селі центр ткацтва, аби не лише зберегти стародавню традицію, а й розповісти про неї всій країні. 

Юрій Степанець

засновник бренду Vereta, громадський діяч, екоактивіст, голова громадської організації «Наше Поділля»

Ніколи б не повірив, що так затримаюсь в громадському секторі

Я прийшов у громадську діяльність доволі давно, десь 16 років тому. Усе почалося, коли ми з друзями ще в університетські часи заснували громадську організацію. Як це завжди буває, у нас було багато енергії та бажання робити щось корисне для молоді. Якби хтось сказав, що я займатимусь цим через стільки років, я б, напевно, дуже сильно розсміявся. Але склалося саме так.

Приблизно 10 років тому ми вперше почали займатися питаннями екології. Тоді моя сестра працювала вчителькою у сільській школі й запропонувала нам провести суботник. А я не дуже люблю суботники, бо щоразу це розумні й хороші люди, які прибирають за не дуже розумними й поганими. Тому ми вирішили зробити щось інше. Так виникла ідея налагодити процес сортування. Тоді це не було так модно і популярно, мало хто розумів, що це й що з ним взагалі можна робити. Але ми ризикнули, і у нас вийшло.

Ця ідея працює й донині: в школі налагоджена система сортування, діти також сортують побутові відходи вдома. Раз на певний період часу вони збирають це все разом, продають компанії, що займається переробкою, та отримують кошти. І саме діти з батьками вирішують, на що ці гроші витрачати. Як правило, це щось на кшталт тенісних столів, футбольного спорядження тощо. І це не так про екологію, як про вміння управляти спільним. Діти вчаться, розуміють, що завдяки праці можна отримати щось власне. Не вчительське чи шкільне, а своє. 

засновник бренду Vereta  Юрій Степанець
Юрій Степанець, засновник бренду Vereta.

З часом ми почали залучати до сортування нові й нові школи. А пізніше одна з колег по громадські організації вступила до Донецького національного університету у Вінниці й почала шукати, чим корисним можна зайнятися. Ми вирішили створити станцію глибокого сортування просто в навчальному закладі: аби студенти також долучалися до сортування. Теоретично ідея була хорошою, та в реальності вийшло дещо навпаки. 

Для студентів це виявилося не надто цікаво, натомість ця станція стала своєрідним екологічним центром усієї Вінниці. Люди привозили відсортоване сміття з різних куточків міста, добиралися громадським транспортом, велосипедами, самокатами. Загалом на базі університету ми встановили понад 30 контейнерів. Для людей було навіть просто цікаво пройти цей квест: що і куди покласти.

Зараз ця станція вже не працює, оскільки Донецький університет не має власного приміщення. Але у нас були школярі-волонтери, які заснували власну сортувальну станцію Shuttle на території приватної школи «Аіст». І це також фантастично. Мені здається, вони зробили все навіть краще, ніж студенти. І все успішно працює донині.

Спочатку в селі на нас дивилися насторожливо

Паралельно з цим у 2016 році ми, як громадська організація, придбали будинок в селі Стіна, що на Вінниччині. Ані родичів, ані знайомих у нас там не було, тому тривалий час ми були «лівими» для місцевих мешканців. Люди ставилися до нас насторожливо, обходили стороною, не розуміли, хто ми такі й що тут робимо. Протягом перших двох років ми працювали над тим, аби люди почали сприймати нас як своїх.

Ми почали знайомитися, вивчати місцевий побут, зрозуміли, що в Стіні дуже добре збережені традиції. І якоїсь миті частинки пазлу склалися. З одного боку, є дуже багато текстилю, з яким потрібно щось робити, а з іншого — місцеві мешканці, у яких немає роботи. Спочатку планували працювати із вживаним одягом, який приносять на станцію. Адже туди приходять хороші люди, які відповідально ставляться до сортування відходів, завжди приносять чисті й сухі речі. А отже, їх можна переробити. Однак з часом виявилося, що цих речей замало, з ними складно працювати, а люди — не завжди хороші.

Vereta історія бренду

Прагнемо зберегти стародавню традицію

Водночас ми зрозуміли, що нового текстилю, який залишається після виробництва одягу чи інших речей, — надзвичайно багато. І, як правило, його просто викидають. Через те, що в нашій країні система поводження з побутовими відходами поки що налагоджена дуже погано, приблизно 90% залишків текстилю просто захоронюють. На жаль, більшість із нього — це не натуральні, а змішані чи синтетичні тканини. І це тисячами тонн прямує на сміттєзвалища. 

Vereta стала одним із інструментів боротьби з цією проблемою. Я не думаю, що ми її повністю вирішили, але бодай трохи наблизилися до цього. Насправді наш бренд — це дещо більше, ніж переробка текстилю. Крім вирішення екологічних проблем, ми також намагаємося допомогти літнім людям зі Стіни і водночас — зберегти традицію ткацтва, якій понад п’ять тисяч років. 

«Завдяки» розвитку промисловості та масовому виробництву більшість майстринь, які вміли ткати на верстатах, або вже не вміють, або просто не можуть фізично. А для молоді це здається чимось нудним і нецікавим. Зрештою, неприбутковим. Тому ми вирішили в такий спосіб зацікавити молодь, показати, що це модно, цікаво, екологічно й сучасно. 

Що відомо про бренд Vereta

Наші майстрині консервативні, але дуже сміливі

Відшукати в селі майстринь, які б погодилися взяти участь у проєкті, виявилося доволі непросто. Місцеві мешканці дуже сором’язливі. Перша зустріч відбулася завдяки моїй знайомій, яка поділилася номером. Я зателефонував майстрині — і вона погодилася все обговорити. Напевно, під час зустрічі я вмовляв її впродовж цілої години. Через місяць ми побачилися вдруге, вона показала, що вийшло створити за цей час. І відтоді все почалося. Нещодавно ця майстриня написала, що минуло рівно два роки, відколи вона розрізала першу тканину й знову сіла за верстат. 

Через пів року ми вмовили приєднатися ще одну жінку, згодом долучилися третя майстриня. Проблема в тому, що місцеві мешканці дуже консервативні, вони часто недооцінюють власні вміння. Та водночас вони дуже сміливі. Якщо переконати їх, що це важливо й потрібно, вони погоджуються. Сьогодні над виробами для Vereta працюють чотири майстрині та дві учениці. А вся продукція створюються на традиційних верстатах.

Майстрині бренду Vereta
Майстрині, які створюють продукцію Vereta.

Найгірші місяці — коли потрібно збирати картоплю

На етапі планування у мене була чітка картинка: у нає є будинок в Стіні, ми облаштуємо його під виробництво, і люди там разом працюватимуть. Але місцеві мешканці мають іншу думку. У них корови, свині, купа курей, город. Сказали, що працювати готові, але вдома. Ну, вдома — так вдома.

Так само і з кількістю виробів. Якщо це серпень, коли людям потрібно збирати картоплю, — це найгірший місяць за продуктивністю. А, скажімо, січень міг би теоретично бути хорошим місяцем, адже немає ані картоплі, ані всіляких робіт на городі. Утім тут багато свят, а в неділю та святкові дні майстрині не працюють. Тому ми навчилися підлаштовуватися . Загалом за місяць одна людина створює до 30 килимів. Здебільшого — 20. Наразі цього достатньо, аби задовольнити весь попит.

Із кожною майстринею ми обов’язково обговорюємо дизайн та розмір виробів. Тут важливо розуміти, що все залежить від ширини, яка встановлюється на верстаті. Вже потім ми переходимо до довжини та кольорів. Сьогодні у наших клієнтів вже є улюблені дизайни, тому експериментуємо не так часто. Але якщо все ж наважуємось на щось нове, то ділимо творчість 60 на 40. У більшості випадків жінки самотужки вигадують дизайн, але періодично я трохи підказую, розповідаю, як варто поєднати кольори та в якому стилі зробити ту чи іншу річ. 

бренд Vereta та його історія

Соціальна складова поки що переважає

Vereta — це соціальний бізнес, але поки що ця соціальна складова переважає над бізнесовою. Для мене, як засновника, ця справа поки що неприбуткова. Практично щомісяця доводиться вкладати нові кошти. Та сподіваюсь, що цьогоріч ми нарешті вийдемо на прибуток.

Однак це дуже важливо — вирішувати певні соціальні проблеми саме через бізнесову складову. Достатньо пригадати наш досвід із сортуванням у школах: коли цей механізм побудований на коштах, він самопідтримується. Ми починали років з 10 тому, я вже не маю жодних контактів, а воно досі працює. За цей час змінилося ціле покоління дітей, а вони все одно продовжують сортувати та заробляти на цьому. Хочеться, аби з цим проєктом також усе вийшло. Аби можна було розширюватися, залучати нових людей і переробляти ще більше тканини.

український бренд Vereta

Співпрацюємо з екосвідомими брендами

Першим брендом, з яким ми почали працювати, стала вінницька «Володарка». І це було доволі багато текстилю, майже три тонни. Згодом бренди почали самостійно знаходити нас. Допомогло «сарафанне радіо» та звернення через місцеві ЗМІ. Сьогодні серед наших партнерів як навеликі виробництва (Adelin_ua та LEROY), так і більш відомі (PAPAYA та TTSWTRS). Вони надсилають текстиль поштою, а ми забираємо та переробляємо.

Варто сказати, що всі ці бренди справді екосвідомі. Я завжди прошу не віддавати нам все, а лише такі частини тканини, що мають у довжину бодай 50 сантиметрів. Звісно, це не завжди спрацьовує, але наші партнери все одно проводять невеличке сортування. І з того, що ми отримуємо на пошті, приблизно 95% вдається повністю переробити.

українські майстрині

Хочемо, аби ткацтво збереглося не тільки в музеях

 У цього села є дуже сумна історія, яка також пов’язана з рукоділлям. Можливо, ви чули про Борщівську вишивку, коли вишивають лише чорними нитками. У Стіні була аналогічна традиція із власною, специфічною технікою. Вишивати чорними нитками місцеві жінки почали після того, як в одній із битв загинуло багато місцевих мешканців. Утім сьогодні немає жодної живої майстрині, яка знайома з цією технікою. Тобто немає нікого, хто міг би передати цю традицію іншим.

Через це важливо, аби цього не повторилося з іншими ремеслами. Звісно, завжди бодай хтось вмітиме ткати й зможе в музеї показати, як це робиться. Але воно перестане бути живим, залишатиметься хіба що в музеї. І якщо ми захочемо придбати килимок — у нас буде лише ІКЕА чи магазини з китайськими виробами.

Саме тому ми намагаємося переосмислити ткацтво, наші традиції, зробити їх більш сучасними та близькими для людей. І ми створюємо не лише килимки. Так, вони кльові, але у нас є й чохли для ноутбуків, шопери, рюкзаки, косметички та декоративні подушки. Нам хочеться, аби якомога більше людей познайомилися з цією традицією.

Мріємо про центр ткацтва у Стіні

Ми відчуваємо, що необхідно вдосконалюватися, зростати та пробувати себе в чомусь більш складному. Тому сьогодні ми мріємо відкрити в Стіні центр ткацтва та залучити до роботи ще більше майстринь, а отже — створювати ще більше продукції.

На відкриття збору на «Спільнокошті» нас надихнула минулорічна поїздка до Вижниці. Ми вирішили влаштувати обмін досвідом для наших майстринь і відвезли їх до колежанок з Гуцульщини, які також займаються ткацтвом. У них дещо складніші технології, більш професійні, що дозволяє створювати безліч цікавих речей зі значно складнішими узорами. 

Після повернення ми зрозуміли, що потрібно якось вдосконалюватися, зростати, пробувати себе в чомусь новому. А водночас — допомогти селу. Адже якщо в одному з будинків поставити декілька верстатів та облаштувати місця для відпочинку — можна запрошувати туристів, інших майстринь, влаштовувати майстер-класи, популяризувати традиції, розвивати зелений туризм. 

Майстрині, які створюють продукцію Vereta.

В Україні справді бракує локальних продуктів: аби людина могла кудись приїхати, спробувати зробити щось власноруч, навчити чомусь, відпочити, познайомитися з культурою та повернутися додому. Як правило, у нас переважає відпочинковий туризм. А тут з’являється справжній шанс для цілого села.

Та й місцеві мешканці вже до цього готові. Вони знають про нашу ідею й підтримують її. Інколи мені здається, що більшість наших підписників у соціальних мережах — це саме мешканці Стіни. Вони дуже пишаються, що їхнє село знають, що про нього говорять. Для них це справді важливо. 

Придбати продукцію Vereta можна на сайті бренду або через сторінки у Facebook та Instagram. Також продукція доступна у шоурумах «Ясна річ» (Львів), «ШоШо» (Вінниця) та «Всі свої». 

Підтримай ШоТам

Читати далі

Суспільство

На Київщині волонтери створили реабілітаційний центр для ветеранів і просять підтримати (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

Це унікальний реабілітаційний центр для ветеранів на межі зникнення. Тут бійці заново вчаться ходити, говорити і їсти.

«Я зараз ходжу! Ви бачили?», – Павло Кокошко, ветеран АТО.

«А я приїхав сюди на ходунках отаких! Я приїхав на ходунках…».

Такі тренажери в Україні є лише тут.

Next Step – це шанс для наших ветеранів стати на ноги вдома, а не шукати кошти на лікування за кордоном. Але Центр не має спонсорів в Україні. Усі кошти на утримання Центру збирає його команда.

Читайте також: БратуБрат: як ветеран із Житомирщини піклується про побратимів (ВІДЕО)

Next Step розпочали збір на спільнокошті. Робота Центру на 4 місяці – це 1 млн грн. Місяць реабілітації одного ветерана коштує 25 000 грн.

Українці та українські компанії масово долучаються до збору. За перших півгодини зібрали 50 000 грн.

Але до мільйона ще далеко!

Давайте і ми допоможемо тим, хто ризикнув усім заради нас!

Нагадаємо, ветеран АТО після важкого поранення ремонтує вантажівку і доводить: можливо все.

Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині розробили турмаршрути на квадроциклах для ветеранів

Підтримай ШоТам

Читати далі