Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Клопотенко взявся за відновлення Житнього ринку: створює гастрономічний центр Києва. Що з цього вийде? Інтерв’ю з ресторатором

Опубліковано

Колись Житній ринок – між іншим, найдавніший у Києві – був центром гастрономічного життя киян. Сюди з’їжджалися з різних куточків міста, вишукуючись у черги до продавців. Сьогодні ж дах будівлі «плаче» під час кожного дощу, а кількості відвідувачів відверто не позаздриш.

Та чи має Житній шанс на реновацію? За справу взявся шеф-кухар Євген Клопотенко. Як планують відновлювати найстаріший ринок столиці, скільки грошей вдалося зібрати під час гастрономічного поп-апу, та чи на часі вкладати кошти Житній – ресторатор розповів команді ШоТам.

Євген Клопотенко

Шеф-кухар, ресторатор, громадський активіст

Житній памʼятаю ще хлопчиськом

Житній ринок – один із найстаріших ринків, який досі працює за призначенням. Тільки уявіть, ще за часів Київської Русі наші предки проводили тут віче. А починаючи з XV століття цей ринок був головним торговим центром міста. Очевидно, що це місце має вагоме історичне та культурне значення.

Я пам’ятаю Житній ще з дитинства. Коли малим їздив у село до бабусі, то виїжджав з автовокзалу навпроти ринку. Я проїжджав Поділ і завжди заходив на Житній: купував собі одяг, їжу, різні смаколики. Тому для мене це дуже знакове і важливе місце. Зараз я теж буваю тут часто, адже поруч розташований мій ресторан – «100 років тому вперед». 

Знаєте, щоразу, як я сюди приходив, то закривав очі на проблеми, які бачив. Але одного дня зупинився і подумав: «Ну як це все може відбуватися з такою важливою локацією в самісінькому центрі міста?». Після цього я почав глибше вивчати питання ринку. Захотів зробити для нього щось хороше.

Не повторити долю Сінного ринку

Сама будівля Житнього ринку досить молода – їй лише понад сорок років. Проте, як мені відомо, повну реконструкцію з 1980-го року тут жодного разу не проводили. Вже багато років про стан ринку точаться дискусії. Знаю, що активісти кілька разів розробляли ідеї, як його оновити без втрати історичної цінності. Утім системних змін не відбулося – думаю, забракло консолідації всіх зацікавлених сторін.

Тривалий час Житній ринок узагалі був під загрозою знесення через певні земельні питання. І з кожним роком приміщення занепадало дедалі більше: дах почав протікати, а кількість покупців і продавців відчутно зменшилася.

Житній ринок
Житній ринок. Фото: Facebook

Останні роки суттєво вплинули на інвестиції в розвиток та реконструкцію Житнього. Їх стало менше: як від міжнародних інвесторів, так і від держави. А пандемія і повномасштабна війна, звісно, відобразилися як на різноманітності прилавків, так і на кількості гостей ринку.

Насправді я дуже хвилююся, щоб Житній не спіткала доля Сінного ринку – аби його просто не знесли. Якщо пам’ятаєте, Сінний також потребував ремонту та інвестицій. А потім одного ранку я прокинувся, а його не стало. Так само й тут. Я приходжу на Житній із самого дитинства і з кожним роком спостерігаю, як він занепадає. Мені лячно від усвідомлення, що одного дня його просто не буде. Тому я вирішив зробити все можливе, щоб цього уникнути.

Власник ринку – кожен із нас

Спершу я вирішив зʼясувати, кому належить будівля Житнього. Для цього пішов до міської влади. Виявляється, це комунальна власність. Тоді я зустрівся з директором ринку. Я зрозумів, що він теж прагне відновити ринок і позитивно налаштований до змін.

Згодом я поговорив із власником компанії, яка виграла тендер на реновацію ринку. Це німецький ресторатор Флоріан Боллен. Йому важлива експертиза людей, які люблять Житній, і, схоже, він готовий робити все, аби це місце було привабливим. Тут наші цінності також зійшлися.

Житній ринок
Відвідувачі Житнього ринку

Житній ринок – це комунальна власність, власність громадськості. Тому громада має право говорити про своє бачення розвитку ринку. Оскільки я людина публічна, вирішив, що буду контролювати ці процеси від громадськості. Закликав усіх, хто вже раніше займався Житнім, ділитися думками та разом думати про його майбутнє.

Скажу так, у суспільстві раніше звично було вважати, що все залежить лише від влади. Але це не так. Ми як громадяни своєї країни та жителі свого міста мусимо самостійно творити зміни. І лише з такою свідомістю нам вдасться стати нацією, про яку мріємо.

Не просто називаю проблему – шукаю рішення

Почати спроби відновлення ринку я вирішив через гастрофестиваль у будівлі Житнього. Ми з командою Tsom Event Company погодили формат із усіма стейкхолдерами: місцевою владою, дирекцією ринку, партнерами й активістами. Відтак знайшли та запросили українських шефів, рестораторів, фермерів, крафтових виробників і майстрів. Згодом продумали програму. А далі, традиційно, було багато праці та багато промо.

Житній ринок
Євген Клопотенко під час гастрономічного поп-апу, Житній ринок

Нам було важливо не просто привернути увагу до ринку і вселити в нього життя, а й зібрати кошти на відновлення. Тому фермери та представники закладів купували квитки на наш фестиваль і квадратні метри на ринку у цей день. Звісно, ми не забули подякувати ЗСУ, завдяки яким змогли провести цей фестиваль. Тому вирішили, що частину прибутку передамо у «Благодійний фонд Сергія Притули» для придбання дрона DJI Mavic 3 Fly More Combo.

Я не чув жодного докору, що, мовляв, нині в країні є нагальніші потреби, ніж відновлення ринку. Ми не можемо забувати, що Житній – це наша історія та культура. Фактично це те, що ми сьогодні виборюємо. Тому наш обов’язок – зберегти його. 

Поставили басейни, але не для купання

Ми ставили собі за мету залучити якомога більше людей і, відповідно, коштів. Очікували на 3-4 тисячі відвідувачів, а отримали – понад 6 тисяч. Вважаю, що це дуже класний результат, він надихає працювати далі. Вдячний усім, хто підтримав нашу ініціативу.

Житній ринок
Житній ринок у день гастрономічного поп-апу

Це було дуже драйвово та неймовірно душевно. Уся локація фестивалю «Кий. Шеф. Хорив» була поділена на кілька зон. У нас був регіон смачної їжі, місце видовищ із кулінарними батлами між шефами та зірковими гостями. Також там розмістилося узбережжя, де були розкидані точки фермерів і крафтових виробників, був освітній острів із лекціями та майстер-класами.

Чесно, у мене досі кріпатура від позитивних емоцій. Я не знаю, як описати це відчуття, коли навколо доброї справи зібралося так багато людей.

Наші гості під час заходу багато говорили про басейни, які ми розмістили у Житньому. Річ у тім, що дах ринку наразі добряче протікає. Тому, щоб відвідувачам було комфортно, ми з командою «накреативили» таке рішення: поставили кілька басейнів, у які капала вода.

Житній ринок
Житній ринок: басейн у павільйоні

Наскільки мені відомо, багато відвідувачів також зазирнули на перший поверх ринку до постійних працівників. Думаю, останні точно залишилися задоволеними.

Попереду – відновлення ринку

Загалом ми зібрали 700 тисяч гривень. Плануємо порівну розділити їх між фондом Притули й ініціативами з відродження Житнього. Наразі наша команда консультується з керівництвом ринку та міською радою, щоб визначити конкретний проєкт, який ми зможемо за ці кошти профінансувати.

Читайте також: «Не завадили ані відмови, ані російські снаряди». Як відновлювали найвищу багатоповерхівку Ірпеня? Кейс співпраці влади та містян

Варто розуміти, що я не маю фінансового стосунку до Житнього та не можу впливати на юридичну особу, яка виграла конкурс на оренду приміщення. Водночас готовий бути обличчям проєкту з відродження ринку, залучати додаткові інвестиції, контролювати реновацію та процес його переродження.

Житній ринок
Продавчиня на Житньому ринку

Наразі ми з командою чекаємо на фінальні плани від Флоріана. Якщо він, наприклад, вирішить почати ремонт наступного року, ми зможемо до цього часу відновлювати ринок своїми силами. Це буде можливо зокрема завдяки таким подіям як «Кий. Шеф. Хорив». А ще будемо контролювати, щоб це місце залишилося автентичним, але водночас мало такий вигляд, який хоче громада.

Кинемо виклик Сан-Мігелю

Мені дуже хочеться, щоб Житній ринок став гастрономічним і культурним хабом міста. Він повинен бути прогресивним, сучасним і гарненьким. Уявіть, як було б добре, якби сюди приїжджали туристи і бачили, що наш Житній нічим не гірший за європейські ринки такого ж формату. Щоб іноземці колись приходили сюди так, як приходять, наприклад, на ринок Сан-Мігель у Мадриді.

Я певен, що Житній ринок має потенціал збирати людей різного віку – не тільки заради українських продуктів, а й заради відпочинку. Це має стати місцем, в яке приходитимуть шефи та купуватимуть продукти для своїх ресторанів. А для всіх киян і гостей міста Житній повинен стати центром гастрономічного та культурного життя. 

Фото надані героєм

Суспільство

Не шиють і не тчуть, а виготовляють за допомогою пістолета. Як у Черкасах створюють нетипові крафтові килими

Опубліковано

Що поєднує між собою крафтові килими і тафтинговий пістолет? Те, що перше можна створити за допомогою другого. Уявлення про килими та їхнє призначення змінює подружжя Сергія та Ельвіри Таморків з Черкас, які понад рік розвивають власну справу.

«Я думав, що килими це щось з типовими візерунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів», – ділиться Сергій.

Про килими у вигляді персонажів з Гаррі Поттера та підтримку державного гранту для ШоТам розповів засновник сімейного бізнесу RootsRugs Сергій Таморка. 

Перший килим – для друга

Сімейному бізнесу Сергій та Ельвіри Таморків більше року. Перший килим вони створили в грудні 2022 року та опублікували його фото в соціальних мережах. Це був двометровий крафтовий килим в етностилі з українськими та марокканськими мотивами, який подружжя зробило на замовлення свого друга.

Раніше Сергій з дружиною жили у Києві та працювали в сфері торгівлі одягом – мали власний магазин.  За освітою Ельвіра – біотехнолог, а Сергій технік сільського та лісового господарства. Освіта обох зовсім не пов’язана з творчістю, але саме вона є невід’ємною частиною життя цієї сім’ї. 

Подружжя Таморків, яке створює крафтові килими

Сергій та Ельвіра Таморки. Фото надав Сергій

Про створення килимів неординарним способом Сергій дізнався в 2019 році і хотів спробувати. Побачив кілька відео в американському YouTube та світлини на іноземних сайтах.

Незвичайний крафтовий килим

3D-килим, який створило подружжя. Фото надав Сергій Тиморка

Крафтові килими не лише на стіну та підлогу?

Сергій каже, що раніше мав доволі консервативну думку про килим: «Я думав, що килими – це щось з типовими візурунками, що має лежати на підлозі або висіти на стіні. А потім зрозумів, що їх можна робити будь-якої форми та навіть у вигляді героїв фільмів чи мультфільмів».

Яскравий килим, який свторило подружжя

Замовлення у вигляді мультиплікаційного героя. Фото надав Сергій Тиморка

Після початку повномасштабної війни ситуація з сімейним магазином одягу була доволі складною, в перші тижні весни розпродали весь наявний товар і вирішили припинити роботу. 

В Черкаси хотіли переїхати давно, бо звідти родом Ельвіра і місто завжди здавалося парі більш комфортним для життя. Сергій каже, що в Києві багато часу витрачав на логістику, дорогу, особливо в питаннях бізнесу. Після переїзду Сергій з Ельвірою думали, чим можуть займатися далі і чоловік згадав про виготовлення килимів.

Сергій розповідає, що процес створення килима починається з малюнка, який переноситься на раму. Малюнок може бути створений заздалегідь або намальований від руки, який потім треба за допомогою проектора перенести на полотно, яке перед тим натягують на раму. Далі відбувається процес вишивки, але не руками, а за допомогою пістолета, який протикає полотно. Чоловік наголошує, що це не машинна вишивка, килими створюються саме за допомогою пістолета.

Тафтинговий пістолет – постійний помічник в роботі тафтинговий пістолет, за допомогою якого подружжя створює вироби петельною технікою. Також можна використовувати великі пневматичні пістолети, аби створювати 3D-килими з довгим ворсом.

Процес створення крафтового килиму

Сергій Таморка створює килим за допомогою тафтингового пістолета. Фото: Суспільне Черкаси

Відразу вийшли на експорт

Спочатку Таморки придумували лише власні малюнки, адже експериментували та використовували різні мотиви вишивки. А далі клієнти почали робити замовлення за вже готовим малюнком. 

Більше 80% клієнтів замовляють крафтові килими у США, а інші – з Європи та України в тому числі. «Тафтиногові килими – це нова ніша в бізнесі, яка тільки зароджується в Україні, проте виробників уже є достатньо. Є виробники, які створюють килими саме для українських споживачів, ми ж вирішили відразу орієнтуватися на експорт», – каже Сергій.

Станом на сьогодні Таморки створили приблизно 200 килимів. Пошити килим можна і за кілька годин, але його створення не обмежується виключно шиттям. Тому в середньому на килим пара витрачає до двох-трьох робочих днів.

Синій килим створений Таморками

Об’ємний килим, який створили Таморки. Фото надав Сергій 

Корінь Мандрагори та етнічні мотиви

Сергій каже, що серед виробів має багато фаворитів, які, переважно, пов’язані з якимись персонажами. Наприклад, корінь Мандрагори з листками як у фільмі про Гаррі Поттера – одна частина килимка, а інша – горщик, за який корінь ховається. Це тип розсуваного килимка. В дитинстві Сергій дуже любив «Завойовник Зім», де був персонаж Гір, що перевдягався в зеленого собаку. Цього героя часто замовляли з-за кордону.

Килим, який створило подружжя

Розсувний килим з коренем мандрагори в горщику. Фото надав Сергій Таморка

«Найцікавіше для нас – робити щось унікальне, що потребує поєднання кількох технік. Ми хочемо створити найбільш унікальний килим в світі», розповідає Сергій Таморка.

Запитів від іноземних клієнтів дуже багато. Часто люди надсилають власні фото або просять створити якогось персонажа. Від клієнтів з України замовлень значно менше, але Сергій ділиться, що всі вони теж дуже різноманітні. Клієнти замовляли традиційний великий етнічний килим, а ще персонажів з аніме чи героїв мемів. 

Грантова підтримка для розвитку бізнесу

Розвивати власний бізнес Таморкам допоміг державний грант «Власна справа». Сергій ділиться, що подав заявку через «Дію» за кілька хвилин. І радить всім, хто хотів би спробувати податись на грантову підтримку, обов’язково подумати про свій бізнес-план – що хочете робити, як саме і кому це може бути потрібно. А ще важливо вміти планувати свій бізнес на тривалий час, хоча б на кілька років.

Таморкам грантові кошти допомогли збільшити об’єми сировини, кількість унікальних моделей, які створили самі та наповнили ними сайт, аби клієнти мали більший вибір. А ще орендувати приміщення, адже до того створювали килими вдома, де вже не поміщалися зі своїми рамами. 

Крафтові килими закордон продають за допомогою всесвітнього маркетплейсу крафтових товарів Etsy. Сергій та Ельвіра зараз взяли на роботу людину, яка адмініструватиме їхній магазин на цьому сайті, а вони витрачатимуть більше часу на саме створення килимів та своєї власної крафтової історії.

«Складно зберігати рівень якості при масштабуванні, тому ми хочемо залишатися на такому рівні своєї крафтовості. Ми прагнемо росту, але не плануємо створювати цех, де працюватимуть п’ятдесят людей, що робитимуть наші килими у великих об’ємах. Ми зосереджені на меншій кількості, але більшій якості», розповідає Сергій.

Килими на експорт, гроші – в Україну 

Для подружжя Таморків створення власних крафтових килимів – це можливість для творчості та прояву власної фантазії. «Ми хочемо приносити у цей світ щось цікаве, робити щось своє, продавати це закордоном, але залучати кошти сюди, в Україну», каже Сергій.

Чоловік переконує, що їхні кими відрізняються від магазинних тим, що їх не можна знайти на полицях магазинів. Він каже, що це унікальні роботи, які прив’язані до конкретних людей, залежно від їхніх запитів. А ще часто клієнти замовляють тафтингові килими як подарунок для своїх близьких.

Про плани на майбутнє Сергій відповідає впевнено та водночас з надією: «Ми плануємо покращувати свою майстерність, виготовляти більше цікавих килимів гарної якості, оновити свої інструменти та майстерню, покращувати сервіс та надання клієнтських послуг, створювати робочі місця. І найголовніше – знайти свій унікальний килим. А ще мріємо перемогти ворога у війні, аби відновили авіасполучення і доставка в США займала кілька днів».

Читати далі

Суспільство

Як дозвілля допомагає людям після травм повертатися до звичного життя

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту журналістики рішень. Ми створили його для людей, які постраждали від мінно-вибухових травм.
Тут розповідаємо історії українців, які втратили кінцівки чи отримали інші тяжкі поранення, щоби люди з такими випадками знали — в їхній унікальній ситуації є вихід.

Ці історії можуть стати прикладом для держави та волонтерів, аби виробити системні рішення для людей, життя та тіло яких змінилося внаслідок війни.

Яким є шлях до відновлення після травм, отриманих внаслідок війни? Окрім медичної допомоги, реабілітації та психологічної допомоги важливо забезпечити умови, щоб люди мали доступ на рівні з іншими мешканцями громади до спортивних, культурних закладів та заходів. Регулярні фізичні заняття допомагають в реабілітації, а дозвілля допомагає повернутися до життя як до травми. 

Дозвілля повертає до звичного життя

Станом на кінець 2023 року в Україні проживають приблизно 3 млн людей з інвалідністю, як зазначало Мінсоцполітики. 

Лікування, реабілітація та психологічна підтримка необхідні для відновлення постраждалих від вибухонебезпечних предметів. Та не менш важливим є повернення чи наближення його до того ритму життя, яке було до травми. Це можна зробити, забезпечивши доступ на рівні з усіма до дозвілля.

Фізичні вправи допомогли відновитися

Сергій Прищепа серйозно постраждав унаслідок вибуху касетних снарядів, коли їхав з родиною в авто на Київщині в березні 2022 року. Його дружина закрила своїм тілом 9-річного сина й загинула, а хлопчик отримав психологічну травму. 

Сергій отримав переломи руки та щелепи, а також опікові й уламкові травми. Йому вчасно надали першу медичну допомогу, а потім зробили низку операцій.

Сергій Прищепа показує автівку, яка постраждала внаслідок касетних снарядів. Фото: ШоТам

«До звичного ритму життя я повернувся не одразу, – згадує Сергій. – У мене був абонемент у спортзал, куплений у січні до початку повномасштабної війни, і тільки восени 2022 року я знову спробував фізичні вправи в спортзалі».

Чоловік каже, що регулярні фізичні заняття по півтори години на день відволікають психологічно, а також допомагають фізично. Спочатку його ноги згиналися не повністю – бракувало сил і мʼязової маси. Тепер чоловік повернувся до того рівня підготовки, який мав до поранення. 

Наблизитися до життя, яке в Сергія було до поранення, він зміг влітку 2023 року, адже у квітні йому ще робили операції на щелепі. 

«Звісно, у звʼязку з тим, що в країні війна, дозвілля змінилося. Ми з сином їздимо на дачу, відпочиваємо, я працюю. Якщо в Києві залишаємося, то, наприклад, йдемо в кіно. Нещодавно були на ВДНГ – каталися на ковзанах», – розповів Сергій.

Сергій Прищепа повернувся до того рівня фізичної підготовки, який мав до поранення. Фото: ШоТам

Країна стає доступнішою

Заступниця керівника ГО «Доступно.UA» Наталка Пархитько каже, що за останні роки інфраструктура в Україні стала більш доступною для людей з інвалідністю. 

«Не потрібно придумувати щось нове окремо для людей з інвалідністю. Головна задача – це зробити доступнішими якомога більше послуг, інфраструктуру та інформацію», – наголошує експертка.

Також важливим є сприйняття людей з інвалідністю, тому що досі існує бар’єр у спілкуванні. Так людей, які отримали інвалідність, жаліють або навпаки – героїзують, і це може бути неприємним досвідом. Якраз через небажання чути такі слова люди часом і вирішують побути вдома замість корисного дозвілля – подорожей, відвідування кінотеатрів тощо.

«Приміром, у Києві є доступні локації [для людей з інвалідністю]. Це, наприклад, кінотеатри в торгово-розважальних центрах. Так, можливо, вони й не ідеальні, але все ж надають можливість брати активну участь у соціальному житті Києва», – каже Наталка Пархитько.

У закладах усе частіше зʼявляються вбиральні, адаптовані під потреби людей з інвалідністю – вони зручні та мають широкі проходи. Також іноді зустрічаються знижені касові зони, щоб людям на кріслі колісному було комфортніше купити все необхідне.

Бізнесу у сфері дозвілля варто ставати свідомішим

Проєктна менеджерка групи проєктів з інклюзії та реабілітації UNDP Олена Іванова закликає бізнес, що пов’язаний з дозвіллям, ставати соціально свідомим – більш доступним для людей з інвалідністю. Дбати про фізичну доступність закладу, пристосовані вбиральні. Це стосується всіх видовищних закладів та закладів харчування, фітнес-клубів.

Для людей, які втратили слух, робити дублювання жестовою мовою та титрування, а для тих, хто втратив зір – аудіодескрипцію фільмів та спектаклів, спортивних змагань. Для дітей – інклюзивні парки розваг і майданчики, мистецькі школи та спортивні гуртки.

Читайте також: Інклюзивні парки для дітей в Україні: як працюють та як створити у своїй громаді

Від цього заклади лише виграють, адже люди будуть приходити й витрачати там гроші. А для самих постраждалих це можливість почуватися на рівні з іншими й мати дозвілля, яке допомагає відновлюватися фізично та психологічно.

Матеріал створено в партнерстві з ПРООН в Україні за фінансової підтримки Уряду Японії. Серію публікацій реалізують в межах проєкту «Сприяння безпеці людей в Україні шляхом реагування на багатовимірну кризу, спричинену війною».

Читати далі

Суспільство

Штучний інтелект допомагатиме розміновувати Україну — Мінекономіки

Опубліковано

Міністерство економіки підписало угоду про партнерство з американською компанією Palantir Technologies, яка використовуватиме штучний інтелект для допомоги в розмінуванні України.

Про це йдеться у повідомленні міністерства.

Зазначається, що гуманітарне розмінування — це нульовий етап відновлення України. Наразі потенційно забрудненими є 156 000 квадратних кілометрів землі, в зоні ризику перебуває понад 6 мільйонів українців.

«Саме тому прискорення гуманітарного розмінування, зокрема завдяки співпраці з такими технологічними компаніями як Palantir — це можливість зберегти життя людей та швидше розпочати відбудову України», — зазначила міністерка Юлія Свириденко під час підписання документа в Лондоні.

Угода містить конкретні положення щодо співпраці за такими напрямками:

  • оцифрування операцій гуманітарного розмінування, автоматизація процесів, передбачених Національною стратегією протимінної діяльності на період до 2033 року;
  • розширення цифрових можливостей для координації вивільнення та оцінки земель, визначення пріоритетів регіонів та управління ризиками в протимінній діяльності;
  • використання асистента на базі платформи штучного інтелекту Palantir (AIP) для прийняття рішень у протимінній діяльності.

Платформа працюватиме з великими базами даних, сформованих дотичними до виконання заходів протимінної діяльності структурами, починаючи від органів місцевого самоврядування, регіональної влади, міністерств та відомств і завершуючи операторами протимінної діяльності.

Читайте також«Наша місія – зробити українське поле безпечним». У стартапі Efarm.pro винайшли трактор-розміновувач на автопілоті. Як він працює

Передбачається, що бази міститимуть як сталу інформацію, наприклад, оцінку економічної ефективності сільгоспземель, близькість забруднених територій до комунікацій тощо, так і оперативну, яка буде регулярно оновлюватися. Йдеться, зокрема, про дані обстеження територій ДСНС, ДССТ, неурядовими операторами, кількість та стан техніки, наявність піротехнічних підрозділів  на конкретних напрямках і т.ін.

Як працюватиме платформа

Завдяки можливостям Palantir AIP, платформа аналізуватиме інформацію та надаватиме рекомендації щодо оптимізації процесів. Наприклад, зможе порадити, враховуючи всі дані, як найефективніше провести очищення конкретної території – за допомогою нових методів розмінування, таких, як дрони, чи з застосуванням традиційних методів. Кінцевою ж метою вбачається розмінувати території швидше та за менших витрат.

Раніше ми повідомляли, що у Мінекономіки планують, що штучний інтелект допоможе в гуманітарному розмінуванні території України. Відомство уже сформувало цілісну стратегію інформаційного менеджменту гуманітарного розмінування, що базується на data-орієнтовному підході.

Фото: Мінекономіки України.

Читати далі