Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Худі, мило та шкарпетки. Як діти-сироти заробляють прямо в стінах дитбудинків

Опубліковано

Доля дітей-сиріт після випуску з дитячих будинків та інтернатів не завжди така райдужна як у фільмах. Часто випускники цих закладів мають труднощі з налагодженням самостійного життя та позиціонуванням у соціумі. Особливо їм важко на старті заробити кошти й за них адаптовуватися до нового життя.

Щоб це змінити, один благодійний фонд вигадав унікальну програму, яка дозволяє дітям-сиротам заробляти, ще бувши у стінах інтернатів. Вони як справжні підприємці малюють картини, варять мило, ліплять з глини, а фонд це продає всім охочим. Кошти йдуть на рахунок дітей, і вони можуть забрати їх, щойно випустяться з дитбудинків.

Валентина Шатохіна,
Валентина Шатохіна,

засновниця проєкту «HANDCRAFTS by orphans» від благодійного фонду «ORPHAN EDUCATION CLUB»

Пологи з ноутбуком та роботою

Протягом 18 років я займалася рекламою, створювала її для великих західних компаній. Коли я пішла в декрет з третьою дитиною, вирішила вийти з цієї сфери. По-перше, я дуже втомилася бути в рекламі. По-друге, вже хотіла просто відпочити, тому що фактично народила трьох дітей на роботі.

 

Чесно, у дні пологів я завжди працювала, востаннє взагалі чудом встигла доїхати до пологового будинку. А щойно я народила малюка, до мене подзвонив клієнт і сказав, що терміново потрібно затвердити медіаплан. І хоч я пояснила, що мене чекає новонароджена дитина і я не можу обговорювати зараз його питання, він сказав: «У нас фінансовий рік, тому будьте ласкаві».

І от лежу я, поруч п’ять хвилин тому народжена донька і ноутбук. Медіаплан я йому таки надіслала. Але зрозуміла, що в моєму житті щось йде не так. Дуже важко поєднувати материнство і такий напружений робочий графік. Тому я ще трохи попрацювала і звільнилася.

Рік я була у декретній відпустці з трьома маленькими дітьми. Я дуже сильно кайфанула. І коли найменшій виповнився рік, а в мене вже було достатньо досвіду роботи з дітками, мені захотілося якимось чином застосувати ці навички. Ще коли я працювала в тій компанії, ми завжди допомагали інтернатам, підтримували їх фінансово, дарували подарунки. Тепер же мені захотілося допомогти їм якось інакше.

Діти-сироти обійшли всіх IT-шників

Разом з дівчиною, яка довгий час займалася з підлітками з інтернатів, ми створили фонд. Це було потрібно для того, щоб писати заявки на гранти, шукати «великих» спонсорів і все-таки будувати всередині інтернатів потужну навчальну програму з профорієнтації та соціалізації дітей. Щоб діти розуміли, як їм у майбутньому, до прикладу, влаштуватися на роботу й вижити самостійно в цьому світі.

У квітні 2019 року ми почали шукати гранти. І тут нас спіткала перша невдача: виявилося, що для цього має пройти щонайменше два роки після реєстрації фонду. А потім так склалося, що ми поїхали на хакатон у Харкові, де у журі була програма розвитку UNDP.

Ми просто хотіли з ними познайомитися ближче, навіть думок про перемогу в нас не було. Та й саму ідею ми вигадали буквально за лічені дні до поїздки. Але представники UNDP, схоже, настільки в нас закохалися, що, попри всі класні IT-проєкти від інших учасників, перше місце дали нам. Ми були шоковані, і це ще м’яко кажучи.

Представлення проєкту на хакатоні у Харкові

Ідея наша була в тому, щоб створити першу в Україні майстерню дітей-сиріт і розвивати у них підприємницьке мислення. Щоб вони залишали стіни інтернату чи дитячого будинку самодостатніми, соціально адаптованими, активними та з певною «фінансовою подушкою».

Ми вигадали, що діти робитимуть власні вироби (малюнки, одяг, дитячі іграшки, вироби з глини, картини тощо), а кошти, отримані з продажу, спрямовуватимемо їм. Але не одразу, а коли вони вийдуть зі стін інтернатів. 

Прямо на хакатоні ми розробили свій сайт для продажів, бот з покроковими інструкціями виготовлення товарів, вигадали назву — «HANDCRAFTS by orphans». Згодом знайшли волонтерів, які співпрацювали з дітками й проводили їм майстер-класи, і почали залучати молоде покоління. Звичайно ж, ми не використовуємо працю малолітніх — це все в межах занять з волонтерами.

Замість подарунків — ділова пропозиція

Перші наші візити до підлітків виглядали трохи дивно. Адже зазвичай до них приїжджають з подарунками, з якоюсь розважальною програмою. А тут приїхали з якоюсь роботою. Звичайно, вони не розуміли, що відбувається, бо їх посадили, запропонували малювати, ліпити, варити мило. Реакція була неоднозначною.

Майстер-клас з дітьми з інтернату у Новоайдарі

У дітей була повна відсутність мотивації. Вони живуть сьогоднішнім днем, не прагнуть отримати якихось знань. Але вихід ми знайшли. Всі ці перші малюнки дітей ми взяли й надрукували на одязі. До прикладу, була там дівчинка Даша, дуже пригнічена, з особистою травмою. Дуже вона не охоче малювала свою лисичку. Але коли волонтери приїхали наступного разу з макетом готового світшоту з дизайном її картини — все, її очі загорілися, виступили сльози.

Коли ти з цими дітьми встановив зв’язок, далі можеш їм пропонувати все, і вони це беруть. Звичайно, на збут ми забираємо не все: щось залишаємо діткам як подарунки — радимо їм дарувати своїм рідним. Це те, для чого ми все організовували. Це ж все не для продажу футболок, розумієте.

Братики важливіше грошей

Перебуваючи в цих інтернатах, ми помітили, що брати й сестри називають один одного за прізвищем. Часто буває, що в одному дитбудинку проживають шість родичів, але вони всі як вороги. А коли випускаються, то не спілкуються один з одним, як розповідали директори.

І наше завдання — максимально їх з’єднати, пояснивши, що разом вони не пропадуть. Казали їм, що хтось сьогодні заробить 50 гривень, хтось 100, а хтось нічого. Але ви зберетеся разом, купите рису, морквину, цибулину і зварите на всіх суп. Одному виживати важко.

Тому, коли вони щось роблять, ми їм кажемо: «А тепер подаруйте своїм братикам, сестричкам». Для нас це фінансово важко, бо ми не отримуємо за це прибуток, а лише вкладаємося в матеріали. Але це важливо для них, а ми все ж соціальний проєкт. Тому я зв’язалася з кількома галантереями, щоб вони віддавали нам всякі бусинки, і те, що їм не потрібно. З цього діти роблять подарунки.

Милом від діток підлогу не миють

Загалом ми залучили 220 підлітків з шести інтернатів: у Донецькій, Луганській та Кіровоградській областях. Чесно кажучи, далеко не всі інтернати були «за». Для багатьох цей проєкт був абсолютно незрозумілий, тож їхні керівники або самі діти просто відмовлялися з нами співпрацювати.

Найбільше учасникам подобається варити мило: у нас прямо якась миловарня. Ми купуємо натуральну мильну основу, ароматизатори та й взагалі намагаємося тримати все на найвищому рівні. Не хочемо, щоб було асоціацій з сиротою. Типу ось я купив мило, воно ніяке, але цим я допоміг дитині, тепер буду ним мити підлогу. Ні, ми навпаки хотіли зробити все так, щоб людина, яка придбала цей виріб, — приємно здивувалася. І ми цього ефекту домоглися — отримуємо дуже багато класних відгуків.

Майстер-клас з дітьми з інтернату у Покровську

Малювати дітки теж полюбляють, хоча не всім вдається одразу. Ми попросили двох художниць, щоб вони нам завантажили в бот покрокові інструкції малюнків. Хотіли, щоб діти, що не вміють малювати, не сиділи, відчуваючи себе вигнанцями, а також намагалися творити. Ми протестували бот на дівчинці шести років: вона слідувала за цією інструкцією, й у неї реально прикольно вийшло. Скільки було щастя, коли й в інших дітей виходили ці рибки, зайчики, котики. Потім у них вже включалася власна творчість й малювали щось своє.

На кошти дітей «поклали око» родичі

Надсилати гроші від виторгу дітям ми не можемо, бо вони неповнолітні. Тому ми збираємо їх всі на окремому рахунку, і суму кожного записуємо до окремого файлу. Чиї вироби вдалося продати, ті діти отримають кошти. Якщо ж дитина намалювала малюнок, а його ніхто не купив, то він просто «висить» у базі.

Є малюнки, які продалися вже разів десять. Відповідно, дитина отримує з кожного умовні 50 гривень, ще там 25 — дизайнеру за обробку. Звичайно, хтось засмучується, коли не купують його вироби, але ми ж не можемо вплинути на вибір споживача. Ми обираємо максимум малюнків, переводимо їх в цифровий формат, і люди потім замовляють їх або на базових футболках або просто купують дизайн від дітей й самі друкують.

Скільки саме отримує дитина, на жаль, сказати не можемо. Це знаємо лише ми та UNDP, навіть самі діти лише приблизно розуміють суми. Нам розповідали історії, коли приходили родичі цих підлітків і в директора інтернату вимагали ці гроші. Тому нас просять про гроші ніколи й ні з ким не говорити. Бо діти ж маленькі, вони все розповідають. Ми їм пояснюємо: ось ви випуститесь з інтернату, оформите карту й одразу все отримаєте.

Карантин став на заваді виробництву

Сьогодні в нашому асортименті є футболки, худі, світшоти, реглани, сумки та шкарпетки з дизайном дітей, подушки, картини, браслети, скриньки, подарункові набори з чашок, шкарпеток і мила. Люди заходять на сайт, роблять замовлення, і ми їм оперативно відправляємо. 

Деякі покупці навіть приїжджають в наш офіс, бо хочуть не лише щось придбати, а й з нами познайомитися. Одна жінка ось так приїхала і сказала, що у нас дуже класний проєкт і якщо в неї буде колись фонд, то він буде схожим на наш. Звичайно, дуже приємно отримувати такі відгуки й розуміти, що не дарма ми цим займаємося.

Коли почався карантин, ми зупинили виробництво товарів. Як зараз батьків не пускають у школи й дитячі сади, так і наших волонтерів в інтернати. Але ми продовжуємо продавати те, що діти вже встигли до цього настворювати. Хоча ось влітку, коли з’являлася можливість, ми проводили майстер-класи у парку, розсаджуючи їх з дистанцією. Щойно знімуть обмеження, повернемося до старого темпу.

Скриньки, зроблені дітьми власноруч

Милом зацікавилися і в Європі

Зараз нам дуже потрібна підтримка українців. Грант ми вже виконали, тож тепер підтримувати цей проєкт можемо лише завдяки купівлі товарів. Ця ініціатива дуже масштабна, складна й неймовірно ресурсно витратна. Але ми робимо все грамотно: під час перевірки аудитори сказали нам, що дуже рідко зустрічають настільки розумно вибудуваний проєкт. І разів десять радили, щоб ми не здавалися і розвивалися далі.

Так чи інакше, у нас є шляхи реалізації цієї продукції. Ми зараз активно звертаємося до української діаспори у Європі, США та Канаді. І вже бачимо позитивні відгуки, наприклад, з Німеччини. У мене була велика ZOOM-конференція зі студентами з України, після чого вони зробили в нас велике замовлення. Ми вже відвезли його до Львова, і звідти на автобусі він поїхав до Баварії.

Зараз ми розробляємо варіантами подарунків для корпоративного сегмента й будемо пропонувати їх різним компаніям, щоб вони замовляли для своїх співробітників чи партнерів. Намагаємося розширювати нашу продукцію й залучати якомога більше людей.

Забувають про образи — і творять

У майбутньому ми ще хочемо створити центри, які працюватимуть з 15:00 до 21:00 сім днів на тиждень, куди зможуть приходити підлітки з важких сімей та з дитячих будинків сімейного типу. Там вони будуть навчатися танців, співу, монтування відео, СММ, копірайтингу. З ними працюватимуть психологи. Хочемо, щоб вони просто приходили туди за зціленням, паралельно отримуючи нові знання.

Всіх людей ми просимо бути лояльнішими до вихованців інтернатів. Бо дехто нам казав, що у речей від цих дітей погана енергетика. Це максимально неправильно, адже, скоріш за все, ці люди навіть не спілкувалися з ними. І вони не бачать, з якою любов’ю ті підлітки створюють усе це і скільки в них щастя в цей момент і радості. Коли діти щось творять, — це саме той маленький проміжок часу, де вони не думають про своє минуле й забувають про свої глибинні драми.

Цим діткам хочеться побажати, щоб вірили, що вони не одні й що є багато добрих і хороших людей. Просто потрібно створити навколо себе правильну енергетику. Вони поки як вовченята, яким потрібна підтримка. І ми всіляко намагаємося їм її надати.

23.09.2020

Суспільство

Одеський майстер створив коника з металобрухту (ФОТО)

Опубліковано

Одеський скульптор Кирило Максименко створив коника з металобрухту. Комаха на подив витончена.

Про це пише Культурометр.

Дивуватися є чому – адже всі частини тіла комаха раніше були … запчастинами різних механізмів.

Читайте такожЇї капелюхи носять навіть до королеви Британії: історія успіху майстрині з Чернігова

 

А замість очей у коника – циферблати старого годинника.

Кирило Максименко – автор скульптури Рука Стіва Джобса на Новосельській, скульптури джина та багатьох інших.

Читайте такожЯк працює РРО для інтернет-магазинів – пояснення Олександри Томашевської

Нагадаємо, в Одесі сфотографували яскравий світанок перед штормом.

Усі фото: culturemeter.od.ua.

Читати далі

Суспільство

Фермер з Київщини вирощує екзотичну причасникову цибулю

Опубліковано

На українському ринку з’явився екзотичний, теплолюбивий і незвичний рокамболь, пише seeds.

Популяризує його фермер Володимир Мережко — засновник «Клубу виробників Рокамболю». Саме він та людина, яка завезла його в Україну.

Першу головку рокамболю Володимир привіз з Флориди — купив за 6,5 доларів, потім розмножив її. Найкраще рокамболь придатний для вирощування на Півдні України. Ці кліматичні умови для нього підходять ідеально. Однак Володимир Мережко вирощує його на Київщині — в селі Баришівка вже 5 років:

«Рокамболь — це цибуля причасникова. Від цибулі він взяв вагу, а від часнику — вигляд і присмак. Там більше цибулі. Якщо додати в зажарку і все, що печеться, там такий букет розкривається, дуже ароматний, неймовірний. Люди раз спробують і потім не зможуть відмовитись», – розповідає фермер.

 

Рокамболь, на відміну від зимових сортів часнику, чудово зберігається — практично всю зиму, до квітня. Рокамболь може похвалитися високою врожайністю, приблизно в 3-4 рази вищою ніж врожайність традиційних сортів часнику. Вага кожної головки сягає від 250 до 450 грам.

Читайте такожЯк працює РРО для інтернет-магазинів – пояснення Олександри Томашевської

В Україні наразі не дуже багато людей, які вирощують рокамболь. Все ж овоч поки недостатньо популярний в українських споживачів. Виправити це і намагається Володимир. Майже всі відомі йому фермери, які займаються вирощуванням екзота — це його покупці.

Вартість рокамболю, звісно «кусається». Голівка цієї часникової цибулі коштує 350 грн, зубець — близько 30 грн. Ринку рокамболю в Україні наразі немає, тому реалізує його Володимир зі своїми компаньйонами на різноманітних аграрних виставках, ярмарках, через власний сайт та соцмережі.

Нагадаємо, у супермаркетах України з’являться вертикальні ферми для вирощування зелені.

Як ми повідомляли раніше, на Київщині фермери вирощують елітних кіз і проводить майстер-класи по доїнню.

Усі фото: seeds.org.ua.

Читати далі

Суспільство

В Україні стартував онлайн-фестиваль австралійського кіно

Опубліковано

З нагоди Дня Австралії 26 січня розпочався кіноклубний онлайн-фестиваль сучасного австралійського кіно «Кенгуру Фест».

Про це пише Укрінформ з посиланням на повідомлення кінокомпанії «Артхаус Трафік».

Відомо, що безкоштовно і легально глядачі зможуть переглянути чотири стрічки.

Мелодрама «Лев»

Як зазначається, головна подія фестивалю – пригодницька мелодрама «Лев» (Lion) режисера Гарта Девіса, яка у 2017 році отримала шість номінацій на Премію «Оскар»:

 
  • за найкращі фільм,
  • адаптований сценарій,
  • роботу оператора,
  • саундтрек,
  • чоловічу і жіночу ролі другого плану.

У стрічці зіграли зіркові актори:

  • Руні Мара («Керол», «Дівчина з татуюванням дракона»),
  • Ніколь Кідман («Години», «Мулен Руж»),
  • Дев Патель («Мільйонер з нетрів»).

Фільм розповідає правдиву історію Сару, який у п’ятирічному віці сів не на той потяг і поїхав на інший кінець Індії за тисячі кілометрів від свого дому. Через 25 років, вихований названими батьками в Австралії, він вирішує знайти свою сім’ю і рідний дім, озброївшись неясними спогадами з дитинства та мапами Google Earth.

Стрічка «Вижити в глушині»

Документальна пригодницька стрічка «Вижити в глушині» (Surviving the Outback) – робота інструктора з виживання та шукача пригод Майкла Аткінсона, який зафільмував свою подорож глушиною Австралії. У фільмі режисер та головний герой хоче перевірити, чи вдасться йому вижити без команди та звичних засобів комунікації і дістатися до цивілізації самотужки.

Представлений у програмі документальний фільм «2040» – оптимістичний погляд на близьке майбутнє Землі. Удостоєний нагород режисер Деймон Ґамо подорожує найвіддаленішими куточками Землі, беручи інтерв’ю у спеціалістів різних галузей, що працюють над вирішенням глобальних проблем. Він досліджує, як виглядатиме майбутнє у 2040 році, якщо використовувати доступні людству сучасні екотехнології для покращення життя на планеті, а не подальшого її руйнування.

Пригодницький «Мій друг містер Персіваль»

Також на фестивалі буде представлений зворушливий пригодницький фільм для родинного перегляду «Мій друг містер Персіваль» (Storm Boy) – хіт торішнього Чілдрен Кінофесту. Він теж порушує питання екології. За сюжетом успішний бізнесмен і щасливий батько сімейства згадує своє дитинство на схованому від усього світу узбережжі океану. Він повинен розповісти своїй онуці незвичайну історію хлопчика на прізвисько Шторм та пелікана-сироти – містера Персіваля. Історію небезпечних пригод і дивовижної дружби, яка вплинула на все його життя.

Читайте також: “Так” українському кіно! Як працює онлайн-кінотеатр Takflix

Фестиваль розпочався 26 січня, в День Австралії – національне свято, що знаменує початок освоєння Зеленого континенту європейцями. Триватиме подія до 31 березня.

Щоб подивитися стрічки, глядачам необхідно обрати вже існуючий кіноклуб на платформі “Віртуальний кіноклуб” та долучитися до його онлайн-показів. Або ж зареєструвати на сайті власний онлайн-кіноклуб для однодумців та почати організовувати перегляди в ньому.

Нагадаємо, український тренер став прототипом героя спортивної драми.

Головне фото: art-boutique.by.

Читати далі