Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Худі, мило та шкарпетки. Як діти-сироти заробляють прямо в стінах дитбудинків

Опубліковано

Доля дітей-сиріт після випуску з дитячих будинків та інтернатів не завжди така райдужна як у фільмах. Часто випускники цих закладів мають труднощі з налагодженням самостійного життя та позиціонуванням у соціумі. Особливо їм важко на старті заробити кошти й за них адаптовуватися до нового життя.

Щоб це змінити, один благодійний фонд вигадав унікальну програму, яка дозволяє дітям-сиротам заробляти, ще бувши у стінах інтернатів. Вони як справжні підприємці малюють картини, варять мило, ліплять з глини, а фонд це продає всім охочим. Кошти йдуть на рахунок дітей, і вони можуть забрати їх, щойно випустяться з дитбудинків.

Валентина Шатохіна,
Валентина Шатохіна,

засновниця проєкту «HANDCRAFTS by orphans» від благодійного фонду «ORPHAN EDUCATION CLUB»

Пологи з ноутбуком та роботою

Протягом 18 років я займалася рекламою, створювала її для великих західних компаній. Коли я пішла в декрет з третьою дитиною, вирішила вийти з цієї сфери. По-перше, я дуже втомилася бути в рекламі. По-друге, вже хотіла просто відпочити, тому що фактично народила трьох дітей на роботі.

Чесно, у дні пологів я завжди працювала, востаннє взагалі чудом встигла доїхати до пологового будинку. А щойно я народила малюка, до мене подзвонив клієнт і сказав, що терміново потрібно затвердити медіаплан. І хоч я пояснила, що мене чекає новонароджена дитина і я не можу обговорювати зараз його питання, він сказав: «У нас фінансовий рік, тому будьте ласкаві».

І от лежу я, поруч п’ять хвилин тому народжена донька і ноутбук. Медіаплан я йому таки надіслала. Але зрозуміла, що в моєму житті щось йде не так. Дуже важко поєднувати материнство і такий напружений робочий графік. Тому я ще трохи попрацювала і звільнилася.

Рік я була у декретній відпустці з трьома маленькими дітьми. Я дуже сильно кайфанула. І коли найменшій виповнився рік, а в мене вже було достатньо досвіду роботи з дітками, мені захотілося якимось чином застосувати ці навички. Ще коли я працювала в тій компанії, ми завжди допомагали інтернатам, підтримували їх фінансово, дарували подарунки. Тепер же мені захотілося допомогти їм якось інакше.

Діти-сироти обійшли всіх IT-шників

Разом з дівчиною, яка довгий час займалася з підлітками з інтернатів, ми створили фонд. Це було потрібно для того, щоб писати заявки на гранти, шукати «великих» спонсорів і все-таки будувати всередині інтернатів потужну навчальну програму з профорієнтації та соціалізації дітей. Щоб діти розуміли, як їм у майбутньому, до прикладу, влаштуватися на роботу й вижити самостійно в цьому світі.

У квітні 2019 року ми почали шукати гранти. І тут нас спіткала перша невдача: виявилося, що для цього має пройти щонайменше два роки після реєстрації фонду. А потім так склалося, що ми поїхали на хакатон у Харкові, де у журі була програма розвитку UNDP.

Ми просто хотіли з ними познайомитися ближче, навіть думок про перемогу в нас не було. Та й саму ідею ми вигадали буквально за лічені дні до поїздки. Але представники UNDP, схоже, настільки в нас закохалися, що, попри всі класні IT-проєкти від інших учасників, перше місце дали нам. Ми були шоковані, і це ще м’яко кажучи.

Представлення проєкту на хакатоні у Харкові

Ідея наша була в тому, щоб створити першу в Україні майстерню дітей-сиріт і розвивати у них підприємницьке мислення. Щоб вони залишали стіни інтернату чи дитячого будинку самодостатніми, соціально адаптованими, активними та з певною «фінансовою подушкою».

Ми вигадали, що діти робитимуть власні вироби (малюнки, одяг, дитячі іграшки, вироби з глини, картини тощо), а кошти, отримані з продажу, спрямовуватимемо їм. Але не одразу, а коли вони вийдуть зі стін інтернатів. 

Прямо на хакатоні ми розробили свій сайт для продажів, бот з покроковими інструкціями виготовлення товарів, вигадали назву — «HANDCRAFTS by orphans». Згодом знайшли волонтерів, які співпрацювали з дітками й проводили їм майстер-класи, і почали залучати молоде покоління. Звичайно ж, ми не використовуємо працю малолітніх — це все в межах занять з волонтерами.

Замість подарунків — ділова пропозиція

Перші наші візити до підлітків виглядали трохи дивно. Адже зазвичай до них приїжджають з подарунками, з якоюсь розважальною програмою. А тут приїхали з якоюсь роботою. Звичайно, вони не розуміли, що відбувається, бо їх посадили, запропонували малювати, ліпити, варити мило. Реакція була неоднозначною.

Майстер-клас з дітьми з інтернату у Новоайдарі

У дітей була повна відсутність мотивації. Вони живуть сьогоднішнім днем, не прагнуть отримати якихось знань. Але вихід ми знайшли. Всі ці перші малюнки дітей ми взяли й надрукували на одязі. До прикладу, була там дівчинка Даша, дуже пригнічена, з особистою травмою. Дуже вона не охоче малювала свою лисичку. Але коли волонтери приїхали наступного разу з макетом готового світшоту з дизайном її картини — все, її очі загорілися, виступили сльози.

Коли ти з цими дітьми встановив зв’язок, далі можеш їм пропонувати все, і вони це беруть. Звичайно, на збут ми забираємо не все: щось залишаємо діткам як подарунки — радимо їм дарувати своїм рідним. Це те, для чого ми все організовували. Це ж все не для продажу футболок, розумієте.

Братики важливіше грошей

Перебуваючи в цих інтернатах, ми помітили, що брати й сестри називають один одного за прізвищем. Часто буває, що в одному дитбудинку проживають шість родичів, але вони всі як вороги. А коли випускаються, то не спілкуються один з одним, як розповідали директори.

І наше завдання — максимально їх з’єднати, пояснивши, що разом вони не пропадуть. Казали їм, що хтось сьогодні заробить 50 гривень, хтось 100, а хтось нічого. Але ви зберетеся разом, купите рису, морквину, цибулину і зварите на всіх суп. Одному виживати важко.

Тому, коли вони щось роблять, ми їм кажемо: «А тепер подаруйте своїм братикам, сестричкам». Для нас це фінансово важко, бо ми не отримуємо за це прибуток, а лише вкладаємося в матеріали. Але це важливо для них, а ми все ж соціальний проєкт. Тому я зв’язалася з кількома галантереями, щоб вони віддавали нам всякі бусинки, і те, що їм не потрібно. З цього діти роблять подарунки.

Милом від діток підлогу не миють

Загалом ми залучили 220 підлітків з шести інтернатів: у Донецькій, Луганській та Кіровоградській областях. Чесно кажучи, далеко не всі інтернати були «за». Для багатьох цей проєкт був абсолютно незрозумілий, тож їхні керівники або самі діти просто відмовлялися з нами співпрацювати.

Найбільше учасникам подобається варити мило: у нас прямо якась миловарня. Ми купуємо натуральну мильну основу, ароматизатори та й взагалі намагаємося тримати все на найвищому рівні. Не хочемо, щоб було асоціацій з сиротою. Типу ось я купив мило, воно ніяке, але цим я допоміг дитині, тепер буду ним мити підлогу. Ні, ми навпаки хотіли зробити все так, щоб людина, яка придбала цей виріб, — приємно здивувалася. І ми цього ефекту домоглися — отримуємо дуже багато класних відгуків.

Майстер-клас з дітьми з інтернату у Покровську

Малювати дітки теж полюбляють, хоча не всім вдається одразу. Ми попросили двох художниць, щоб вони нам завантажили в бот покрокові інструкції малюнків. Хотіли, щоб діти, що не вміють малювати, не сиділи, відчуваючи себе вигнанцями, а також намагалися творити. Ми протестували бот на дівчинці шести років: вона слідувала за цією інструкцією, й у неї реально прикольно вийшло. Скільки було щастя, коли й в інших дітей виходили ці рибки, зайчики, котики. Потім у них вже включалася власна творчість й малювали щось своє.

На кошти дітей «поклали око» родичі

Надсилати гроші від виторгу дітям ми не можемо, бо вони неповнолітні. Тому ми збираємо їх всі на окремому рахунку, і суму кожного записуємо до окремого файлу. Чиї вироби вдалося продати, ті діти отримають кошти. Якщо ж дитина намалювала малюнок, а його ніхто не купив, то він просто «висить» у базі.

Є малюнки, які продалися вже разів десять. Відповідно, дитина отримує з кожного умовні 50 гривень, ще там 25 — дизайнеру за обробку. Звичайно, хтось засмучується, коли не купують його вироби, але ми ж не можемо вплинути на вибір споживача. Ми обираємо максимум малюнків, переводимо їх в цифровий формат, і люди потім замовляють їх або на базових футболках або просто купують дизайн від дітей й самі друкують.

Скільки саме отримує дитина, на жаль, сказати не можемо. Це знаємо лише ми та UNDP, навіть самі діти лише приблизно розуміють суми. Нам розповідали історії, коли приходили родичі цих підлітків і в директора інтернату вимагали ці гроші. Тому нас просять про гроші ніколи й ні з ким не говорити. Бо діти ж маленькі, вони все розповідають. Ми їм пояснюємо: ось ви випуститесь з інтернату, оформите карту й одразу все отримаєте.

Карантин став на заваді виробництву

Сьогодні в нашому асортименті є футболки, худі, світшоти, реглани, сумки та шкарпетки з дизайном дітей, подушки, картини, браслети, скриньки, подарункові набори з чашок, шкарпеток і мила. Люди заходять на сайт, роблять замовлення, і ми їм оперативно відправляємо. 

Деякі покупці навіть приїжджають в наш офіс, бо хочуть не лише щось придбати, а й з нами познайомитися. Одна жінка ось так приїхала і сказала, що у нас дуже класний проєкт і якщо в неї буде колись фонд, то він буде схожим на наш. Звичайно, дуже приємно отримувати такі відгуки й розуміти, що не дарма ми цим займаємося.

Коли почався карантин, ми зупинили виробництво товарів. Як зараз батьків не пускають у школи й дитячі сади, так і наших волонтерів в інтернати. Але ми продовжуємо продавати те, що діти вже встигли до цього настворювати. Хоча ось влітку, коли з’являлася можливість, ми проводили майстер-класи у парку, розсаджуючи їх з дистанцією. Щойно знімуть обмеження, повернемося до старого темпу.

Скриньки, зроблені дітьми власноруч

Милом зацікавилися і в Європі

Зараз нам дуже потрібна підтримка українців. Грант ми вже виконали, тож тепер підтримувати цей проєкт можемо лише завдяки купівлі товарів. Ця ініціатива дуже масштабна, складна й неймовірно ресурсно витратна. Але ми робимо все грамотно: під час перевірки аудитори сказали нам, що дуже рідко зустрічають настільки розумно вибудуваний проєкт. І разів десять радили, щоб ми не здавалися і розвивалися далі.

Так чи інакше, у нас є шляхи реалізації цієї продукції. Ми зараз активно звертаємося до української діаспори у Європі, США та Канаді. І вже бачимо позитивні відгуки, наприклад, з Німеччини. У мене була велика ZOOM-конференція зі студентами з України, після чого вони зробили в нас велике замовлення. Ми вже відвезли його до Львова, і звідти на автобусі він поїхав до Баварії.

Зараз ми розробляємо варіантами подарунків для корпоративного сегмента й будемо пропонувати їх різним компаніям, щоб вони замовляли для своїх співробітників чи партнерів. Намагаємося розширювати нашу продукцію й залучати якомога більше людей.

Забувають про образи — і творять

У майбутньому ми ще хочемо створити центри, які працюватимуть з 15:00 до 21:00 сім днів на тиждень, куди зможуть приходити підлітки з важких сімей та з дитячих будинків сімейного типу. Там вони будуть навчатися танців, співу, монтування відео, СММ, копірайтингу. З ними працюватимуть психологи. Хочемо, щоб вони просто приходили туди за зціленням, паралельно отримуючи нові знання.

Всіх людей ми просимо бути лояльнішими до вихованців інтернатів. Бо дехто нам казав, що у речей від цих дітей погана енергетика. Це максимально неправильно, адже, скоріш за все, ці люди навіть не спілкувалися з ними. І вони не бачать, з якою любов’ю ті підлітки створюють усе це і скільки в них щастя в цей момент і радості. Коли діти щось творять, — це саме той маленький проміжок часу, де вони не думають про своє минуле й забувають про свої глибинні драми.

Цим діткам хочеться побажати, щоб вірили, що вони не одні й що є багато добрих і хороших людей. Просто потрібно створити навколо себе правильну енергетику. Вони поки як вовченята, яким потрібна підтримка. І ми всіляко намагаємося їм її надати.

23.09.2020

Суспільство

Показали, як виглядатиме реконструйований стадіон “Старт” (ФОТО)

Опубліковано

У столиці готуються реконструювати один із знакових об’єктів – стадіон “Старт”.

Про це пише Великий Київ.

«Старт» — футбольний стадіон у Шевченківському районі Києва розташований на вулиці Шолуденка, 26-28/4.

Стадіон був побудований наприкінці 1930-х років як стадіон оборонного заводу і, оскільки завод відносився до оптико-механічної галузі, стадіон отримав назву «Зеніт».

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Після війни стадіон називався «Авангард», а в 1981 році його перейменували в «Старт» — на честь футбольної команди «Старт», яка 9 серпня 1942 року зіграла на цьому стадіоні проти німецької команди «Flakelf» в так званому «матчі смерті».

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Запоріжжі на місці зруйнованого стадіону будуватимуть спортивний льодовий комплекс.

Як ми повідомляли раніше, у Києві реконструювали баскетбольний та футбольний майданчики.

Усі фото: bigkyiv.com.ua.

Читати далі

Суспільство

Вишивку «білим по білому» готують до включення у спадщину ЮНЕСКО

Опубліковано

В Україні готують до включення вишивки «білим по білому» до нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Про це повідомили у пресслужбі Полтавської ОДА.

Зазначається, що вишивка «білим по білому» має до 100 технік: гладь, мережка, рахункові техніки. Вишивка трудомістка.

Читайте такожКупують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Для популяризації вишивки в Полтаві проводитимуть зустрічі з майстрами, де городяни зможуть підвищити обізнаність серед мешканців Полтавської області.

Читайте такожЯк уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, український борщ потрапить до переліку нематеріальної культурної спадщини.

Як ми повідомляли раніше, українську фортецю планують внести до списку ЮНЕСКО.

Усі фото: adm-pl.gov.ua

Читати далі

Суспільство

На Закарпатті презентували «Середнянський замок»

Опубліковано

У селищі Середньому на Закарпатті презентували арт-об’єкт «Середнянський замок», який дасть змогу познайомитися з історією пам’ятки та її первісним виглядом.

Про це повідомило Агентство регіонального розвитку та транскордонного співробітництва “Закарпаття” у Фейсбуці. 

Проєкт реалізується в межах Програми підтримки ініціатив місцевих карпатських громад, яка втілюється Асоціацією Єврорегіон “Карпати – Україна”.

Фінансується за кошти обласних бюджетів Львівської, Закарпатської, Івано-Франківської, Чернівецької областей.

Читайте також: Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

За інформацією ГО “Наше рідне Закарпаття”, раніше завдяки спеціальній інсталяції вдалося вперше показати первісний вигляд пам’ятки.

Інформацію для візуалізації унікального замку тамплієрів черпали з різних історичних джерел.

Читайте також: Як уряд реформує спиртову галузь

Нагадаємо, у Київській фортеці розпочалася реставрація.

Як ми повідомляли раніше, на Житомирщині відтворили у 3D-форматі Звягельський замок.

Усі фото: facebook.com.

Читати далі

Суспільство

Купують і в Америці, і в ПАР. Як українські ляльки-мотанки підкорюють світ

Опубліковано

Ляльку-мотанку здавна вважали оберегом, відродженням жіночої сили та захистом від усього злого. Це ремесло з’явилось ще 7000 років тому! Сестри Тетяна та Наталія Катриченко вже понад 10 років разом творять ці прадавні обереги української родини. Кожна лялька-мотанка унікальна, адже жодна не повторюється між собою. Вироби сестер купують і як декор, і як оберіг. Українські ляльки-мотанки вже облетіли весь світ і дістались навіть до ПАР та Японії.

Наталія Катриченко

Наталія Катриченко

Родом з Києва. Навчалась у Київському національному університеті ім. Т.Г. Шевченка. Працювала журналістом.

Містичний ритуал

Ще здавна вважали, що лялька-мотанка встановлює зв’язок з живим і ненародженим. Мотанка завжди мала місце у скрині кожної дівчини. Лялька втілювала жіночу силу та слугувала оберегом для родини. Зазвичай, такі ляльки не мали обличчя. Вважалось, що в ляльку з рисами обличчя може вселитися сила, як добра, так і погана. Тому ні рота, ні, особливо, очей не зображували

Створення ляльки — кропітка справа, яка потребує особливих ритуалів. Найголовніше — позитивні думки під час роботи. Я навіть не сідаю робити ляльку, якщо болить голова, захворіла чи просто не маю настрою.

Тетяна та Наталя Катриченко



Мотанку робили без вузлів, бо вважалось, що так можна зав’язати погану енергетику. На самій ляльці ми не шиємо і не вишиваємо. Кожна деталь має значення. В ляльці багато символізму. Наприклад, тканину для голови скручуємо спіралькою, як символ Всесвіту та нескінченності. Створюючи хрест на обличчі, нитки викладаємо за сонцем. Хрест на обличчі ляльки – це символ Сонця, горизонталь і вертикаль – поєднання чоловічого і жіночого, духовного і матеріального.

Читайте також: Мосяжництво, ткацтво і лозоплетіння: 7 брендів, які відроджують традиції

Для створення ляльок використовуємо домоткане полотно XX століття, яке купуємо на ярмарках чи фестивалях. Ця тканина довго лежала у скринях і тепер її перепродають. Багато майстрів роблять ляльки з використанням старих рушників чи сорочок, але ми вважаємо, що це не правильно. Бо ти ніколи не знаєш, що це було за полотно і яка його історія, а відповідно і енергетика. Можливо, воно було залучено у поховальному ритуалі. Тому для ляльок я купую тканину, яка продається від 8-10 метрів, щоб точно розуміти, що такий матеріал не використовувався. 

25 сестер Незалежності

Чомусь вважають, що в Україні заведено вишивати лише хрестиком або гладдю. Але це зовсім не так. У нас є понад 200 технік, половину з яких ми також використовуємо при виготовленні ляльок. Для частини ляльок я відтворюю візерунки за старовинними фотографіями. При нагоді, ми їздимо в експедиції у міста та села України, де знаходимо натхнення.

Всі наші ляльки-мотанки відрізняються між собою, деякі мають певну приналежність до регіонів України. Все залежить від типу вишивки, візерунків. Але робимо і такі ляльки, які не притаманні українській вишивці. Наприклад, якось написала замовниця, яка хотіла мотанку у фіолетових тонах. У таких випадках я просто підбираю кольори і візерунок створюю інтуітивно.

Кілька років тому до 25-ї річниці Незалежності України ми створили 25 авторських робіт, які представляли 24 області України і Крим. Кожна лялька-мотанка мала елементи вишивки, які притаманні для певного регіону. Наприклад, для “кримської ляльки” ми використали стилізацію кримськотатарської вишивки, рослинні та геометричні орнаменти та ніжні кольори. А доповнили мотанку фесом — розшитий головний убір кримських татар. А от, наприклад, для ляльки, яка представляє Полтавщину ми використали колір індиго, який був притаманний для вишивки Гадяцького району, а для вінка створили помпони. Загалом для 25 ляльок використано понад п’ятдесят різноманітних технік вишивки та понад ста кольорів й відтінків.

На світлині лялі, які представляють різні регіони України – Черкащина, Франківщина, Чернігівщина, Житомирщина, Вінниччина!

Щоб зробити таку колекцію, ми довгий час збирали інформацію про особливості вишивки у кожній області. Але процес затягнувся, бо через війну на Сході ми не могли потрапити у тамтешні музеї, а інформації щодо вишивки цих регіонів в інтернеті практично не було. Раніше знайомі для нас спеціально ходили у музей в Донецьку, фотографували вироби і надсилали нам. Але зараз там все зруйновано. Пам’ятаю, що, наприклад, для ляльки, яка представляє Луганщину, візерунок ми знайшли в інтернет-архівах одного Канадського музею. Так по частинкам зібрали інформацію.

Ляльку і досі купують як оберіг

Ми позиціюємо свої роботи як інтер’єрну прикрасу, але часто мотанки купують як обереги. Ще здавна вважалось, що якщо дитина захворіла, варто покласти біля неї спеціально виготовлену ляльку. А коли одужувала, то це означало, що мотанка перебрала на себе всю хворобу і тоді її спалювали чи закопували. Лялька мала певне місце і в обряді весілля.  Часто мама чи хрещена мотали ляльку на весілля для своєї доньки та бажали так швидкого поповнення у родині.

Читайте також: Кинула роботу в Лондоні та створила бізнес в Україні. Історія Марії Бондарєвої

Люди часто хочуть бачити у таких речах магічні знаки чи символи. І досі вірять, що якщо заміжня жінка буде бавитись з лялькою, то скоро у неї з’явиться дитина. Нещодавно на замовлення робили мотанку з двома дітьми на руках. А через деякий час нам написали, що у дівчини народилась двійня. На фестивалях зараз деякі майстрині виготовляють ляльок і кажуть, що одна лялька на здоров’я, інша – на шлюб… Але все це вигадки, це більше рекламна обгортка.

Я не можу сказати, що лялька-мотанка зовсім нічого не несе і то все вигадки наших предків. Будь-яка річ, яка зроблена руками, має енергетику автора. Якщо робиш щось з позитивними думками — так і буде.

Мотанки робимо вже 11 років

Мотанки ми почали створювати ще у 2009 році. Пам’ятаю, як напередодні Нового року зробили 5 ляльок і тоді їх одразу розкупили. Чому саме мотанки? Я довгий час вишивала рушники, але на це витрачала дуже багато часу, мінімум три-чотири місяця. І тоді подумала, чому б не спробувати робити ляльки? Це така річ, яка гарно вписується в інтер’єр, її можна подарувати на різні події. Зараз ляльку ставлять не тільки вдома, а й в офісах. І ми з Танею вирішили спробувати робити саме мотанки.

У 2009 році на одному з етнофестивалів я купила першу ляльку, але вона була дуже примітивно зроблена. Тоді Таня пішла на майстер-клас по створенню ляльки. І трохи згодом вже вдвох ми спробували зробити перші вироби. Але поставили перед собою умову — працюємо тільки з натуральними матеріалами і не використовуємо старі речі – рушники, сорочки, підзорники…

Нас дуже радує, що зараз дуже змінилось ставлення до традиційних ремесел. Десь 10 років тому люди підходили і питали що це таке, чи це лялька на пляшку, чи це якась матрьошка. Людей дуже хвилювало чому немає обличчя та очей, що та за хрести — про традиції ніхто не знав. Зараз українці більш свідомі, відвідують багато майстер-класів і зі створення ляльок, і з виготовлення керамічного посуду. І ми радіємо, коли люди підходять на фестивалях і кажуть “о, а у нас дитина такі ляльки у школі робила”.

Мотанки поїхали і в Америку, і в Японію, і в ПАР

Ми часто проводимо майстер-класи і намагаємось популяризувати цю традицію. Колись навіть на фестивалі в Туреччині показували дітям, як робити мотанки. Взагалі, за кордоном дуже полюбляють українських майстрів і у нас часто іноземці замовляють ляльки. Наші мотанки вже поїхали у Канаду, Америку, Японію, Корею, Китай, Португалію, Італію та навіть у ПАР. Пересилали виріб англійцю українського походження, у нього знайомі в Африці. Він замовляв ляльку в кольорах прапора ПАР. Ляльки є по всьому світу, крім Антарктиди.

Мотанки сестер Катриченко на міжнародній виставці

Пам’ятаю цікавий випадок, коли на фестивалі турок дуже захотів купити у нас ляльку. Але його збентежив хрест, мовляв, Туреччина – мусульманська країна, родичі чи гості не зрозуміють такої прикраси інтер’єру. Ми пішли на зустріч і при ньому намотали ще ниток, щоб хрест візуально закривав все обличчя ляльки, і виглядав більш декоративно.

Читайте також: Українська кераміка: як вироби київських гончарів підкорюють світ

Наші ляльки знаходять через соціальні мережі, а також за допомогою хештегів. А також ми виставляємо свої роботи на платформі Etsy, через яку, зазвичай, нас і знаходять іноземці. Ціни на вироби різні — є ляльки і за 70 гривень, і за $200. Жодна лялька не повторюється між собою, навіть якщо просять скопіювати вже готову, то я все одно або додаю у вишивку якісь інші елементи, або змінюю кольори. Хочу, щоб кожна лялька була індивідуальною. За 11 років і не порахувати скільки ляльок ми з сестрою зробили. Та і зупинятись не збираємось, адже українські ремесла потрібно відроджувати та популяризувати.

Читати далі

Тренди

ДОПОМОГА
ШоТам

Підтримай наш проєкт, щоб ми могли надихати ще більше українців змінювати країну.