«Хочу дати можливість ромам навчатись». Як Тиберій Йонаш відкрив художню школу та столярну майстерню

Щодня ШоТам розповідає для вас про український бізнес, соціальні проєкти, волонтерів, аграріїв та позитивні зміни у країні. Але ми також виступаємо проти дискримінації в усіх її проявах. Дуже багато негативних новин розповсюджуються в мережі, де акцентують увагу на слові «ром» та його ксенофобських синонімах. Тому ми лупаємо цю скалу стереотипів і розповідаємо вам позитивні історії успіху представників ромської спільноти, які розвиваються в Україні, навчаються, відкривають бізнеси та забезпечують робочими місцями десятки людей.

Це історія про успішного рома, який безплатно навчає живопису дітей з малозабезпечених родин, адже колись йому також не вистачало грошей на фарби та пензлі. А ще створив столярну майстерню, щоб роми змогли заробляти собі на життя. Тиберій Йонаш – відомий ромський художник. З дитинства він мріяв стати художником, але батьки не мали грошей оплатити навчання. Тому чоловік  самотужки опанував професію, а згодом створив художню школу Ром Арт. У цьому році за підтримки фонду «Відродження» Тиберій заснував столярну майстерню Столяр Арт, де роми навчатимуться створювати рамки для художників і парти для школи, а також заробляти собі на життя. 

Не мав можливості навчатись, тому хочу дати її іншим ромським дітям

Я виріс у ромській громаді, але не у самому таборі, а за пару вулиць від нього. Мої предки були великими музикантами в Угорщині, а мама навчала дітей грати на фортепіано. Батьки також хотіли з мене зробити музиканта і у четвертому класі я вступив до музичної школи. У мене був хист до цього, але я розумів, що це не моє. Коли в школі почались уроки малювання, вчителька запросила моїх батьків на розмову, мовляв, треба мене віддавати в художню школу. Але батьки не хотіли, щоб я став художником, бо такі люди зазвичай бідні, не мають стабільності. Але я дуже хотів, тому батьки погодились. Я дуже старанно вчився, закінчив школу на відмінно, але хотів й надалі отримувати знання. 

У 16 років я вступив в Ужгородський коледж мистецтв, але зміг там провчитись тільки два роки, адже батьки не могли далі підтримувати мене матеріально, бо коштів ледве вистачало на життя. Але я дуже хотів отримувати знання, тому почав ходити до художників у майстерні. Я потроху навчався, а згодом почав свої роботи виставляти в центрі Мукачева. Так вже зміг заробляти як художник. Але я все одно мрію про освіту, тому восени хочу вступити в академію. 

На власному досвіді я знаю, як тяжко ромській молоді розвиватись. Бо на ромів дивляться як на інших людей, вони постійно відчувають дискримінацію. Тому я відкрив вже дві художні школи для ромських дітей у Мукачево та у селі Ратівці Ужгородського району. Я даю їм базове навчання, щоб вони після цього могли вступити до коледжу чи академії. Вже 4 роки навчаємось, проводимо виставки і діти тепер продають свої роботи. Нас дуже підтримує Фонд «Відродження», завдяки їм я можу розвивати дітей. 

Ромська молодь зможе опанувати столярну справу

Цього року Фонд «Відродження» оголосив грант ромських проєктів. Я собі подумав про те, що ромам дуже тяжко працевлаштуватись, тому вирішив створити столярну майстерню, бо це близько до мистецтва.  Я отримав грант, за кошти закупив станки і зараз ми починаємо навчання. 

Працювати тут буде молодь від 18 років, бо молодших просто не можна допускати до серйозних станків. У соціальній майстерні навчатимемо всіх охочих опанувати столярне ремесло. Після навчання юнаки складуть іспит,  отримають сертифікат і зможуть залишитися тут працювати та виготовляти різні вироби з дерева на продаж. А згодом вже вони будуть навчати нових учнів. 

Поки у нас є шість охочих на навчання. Але я сподіваюсь, що вони будуть розповідати про майстерню родичам, друзям, а ті прийдуть до нас. Я планую, що у нас працюватиме 15 осіб по дві групи, щоб вони могли виходити позмінно. Я дуже хочу, щоб ромська молодь могла отримати спеціальність, заробляти собі на життя. Багато ромів їдуть за кордон, покидають сім’ї та працюють на тяжких роботах. У нас їм важко працевлаштуватись, бо вони не мають ні освіти, ні досвіду роботи, деякі старші навіть не вміють писати та читати. А я хочу дати їм цю можливість навчатись і працювати. 

Читайте також: «Мене обурюють стереотипи»‎. Історія соціального підприємства, де навчають ромських жінок шити та заробляти

Для навчання ми договір з Мукачівським училищем і спеціалісти будуть приходити до нас в майстерню, щоб навчати ромів. Після навчання, яке триватиме пів року, юнаки зможуть однією командою працювати в столярній майстерні для себе.

Сам собі реклама

Як я вже казав, майстерня пов’язана з мистецтвом, бо спочатку тут виготовлятимуть весь необхідний матеріал для малювання, а також рамки для картин наших художників зі школи Ром Арт. Я буду займатись замовленнями, поки наше соціальне підприємство буде розвиватись. Хочу, щоб наші майбутні майстри робили парти та столи для ромських шкіл, а також мольберти для художників.

Будемо працювати над рекламою, бо чим більше про нас чутимуть, тим більше замовлень. Але вже й зараз на початку є перші замовлення. Реклама поки йде від мене, бо я вже сам себе рекламую вже багато  років.  Маю контакти художників, яким розповів, що відкриваю для ромської громади майстерню, де будуть робити рамки та інші речі. Тому вже є перші замовлення. Далі плануємо створити сайт, де будемо публікувати всі наші вироби. З часом наші майстри створюватимуть для різних шкіл дерев’яні вироби. Я вже домовлявся з коледжами, що замовлення вони робитимуть у нашому підприємстві.

Я дуже сподіваюсь, що роми зможуть навчитись та працювати за спеціальністю і заробляти для себе кошти. Бо поки я не маю з чого дати їм зарплату, вони самі зароблятимуть кошти за свої вироби і зможуть забезпечити свої родини.

Не всі роми задоволені, бо хочуть одразу заробляти

Зараз я керую підприємством, можливо з часом знайдеться хтось інший. Але я маю цій людині повністю довіряти. Бо знаю багато ромів, які не мають терпіння, часто змінюють спеціальності, рік працюють, а потім і знаходять щось інше. Це неправильно. Якби я покинув свою роботу, то нічого б не досяг.

Я хочу, щоб наші майстри зрозуміли, наскільки важливо мати таку роботу, коли ти сам собі керівник. Це величезна різниця між тим, коли вони їдуть на заробітки, покидають свої родини, працюють там тяжко і цілодобово. Роми дуже часто змушені залишати свої родини, щоб поїхати за кордон на заробітки. Знаю багато випадків, коли сім’ї розпадались через це. Наша майстерня дасть можливість заробляти на місці та нікуди не їхати. 

Читайте також: Від роботи у колгоспі до власного бізнесу. Історія рома, який вже 30 років створює натуральну продукцію

Але не всім сподобалась моя ідея. Частина ромської громади хоче одразу отримувати кошти. Але так не буває, на все потрібен час. Треба навчатись, отримати знання, а вже потім будуть замовлення і заробіток. Я вже 20 років працюю, і тільки зараз маю стабільність. Неможливо на другий день роботи вже отримувати 10-15 тисяч. Сподіваюсь, що вони це зрозуміють. Є хлопці, які прямо кажуть, що краще вони поїдуть на заробітки в Чехію. Але ж тут вони мають можливість опанувати професію, та найголовніше бути поруч з сім’єю.

Мені не пощастило навчатись, тому я хочу показати ромам, що можна власною працею та наполегливістю чогось досягти.

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» в рамках проєкту «Історії успіху ромського бізнесу».