Коли люди носять одяг від «Спадщини», то відчувають захоплені погляди в спину, адже саме там на футболках, сорочках і худі розташовані малюнки з етнічними мотивами від художниці Євгенії Логай.
Душевна розмова подружжя на кухні перетворилася на бізнес — так разом з чоловіком — актором Артуром Логаєм — Євгенія заснувала бренд одягу в стилі кежуал у перший рік повномасштабної війни. А завдяки підтримці Міжнародної організації з міграції (МОМ) та Уряду Німеччини їм вдалося розширити власну справу.
Перша бізнес-ідея з’явилася під час пандемії
Євгенія Логай — художниця й інфлуенсерка родом з Харкова, а її чоловік Артур — відомий український актор. До повномасштабної війни Євгенія малювала картини та працювала арт-кураторкою в студії дитячої творчості.
«З дітьми ми організовували різні виставки, покази, адже я хотіла, аби вони знали, що чогось досягнути можна вже, а не чекати, поки подорослішають. Я хотіла була прикладом сучасної викладачки, яка теж має власні виставки й добре знається на цьому, а ще пропонує цікаві можливості учням», — каже вона.
10 років поспіль жінка працювала без вихідних, а потім завагітніла й пішла в декрет. Артур тоді був залучений до зйомок проєкту «Танці з зірками», тому Євгенія багато часу проводила вдома сама з дитиною. Саме тоді й вирішила, що хоче займатися чимось своїм, і пішла вивчати ведення власної справи до Startup Ukraine.
Першою бізнес-ідеєю жінки були великі келихи-кубки під назвою «Культура», виробництво яких запустили під час пандемії ковіду, аби підняти настрій собі й іншим. В ідею вклали багато коштів: закупили матеріали, облаштували склад, але раптом розпочалася повномасштабна війна.
Родинне дерево України стало першим символом бренду
Євгенія з чоловіком та сином виїхала з Києва до Чернівців, де вони прожили більше 3 місяців. Жінка ділиться, що тоді родина зовсім не мала заощаджень, бо вклала кошти в кубки, а в чоловіка зйомок не було. З часом Євгенія покликала до себе свою маму з Харкова, а також подругу з дитиною, яка жила в Ніжині. Усі шестеро тіснились у двокімнатній квартирі протягом всього часу евакуації.
Якось навесні подруга запропонувала Євгенії придумати якусь цікаву ідею зі створення речей. Артур тоді був без роботи, тому захотів працювати разом. Так розмова на кухні перетворилася на власний бренд.
«Артур запропонував зробити щось символічне, що б могло об’єднати людей. Так ми вирішили, що малюватимемо родинне дерево України, яке пускає коріння, тобто нас», — ділиться Євгенія.
Жінка довго звикала малювати на планшеті, а не полотні, а ще приділяла багато часу орнаментам на малюнку. Перший символ бренду — дерево — Євгенія малювала близько 3 місяців. Перед тим художниця створила серію великодніх писанок, яку назвала «Спадщина».
«Таку ж назву обрали й для власного бренду одягу, адже це про нас і про те, що ми хочемо донести людям», — каже жінка.
Перші кошти на бізнес позичили друзі
Тоді сім’я Логаїв позичила в друзів майже 1300 доларів, аби зробити перші 42 футболки. Кошти витратили на пошиття, лекала та друк. Спочатку малювали білі футболки, згодом додали футболки чорного кольору та сорочки.
Багато часу витрачали на пошук паковання, презентацію речей, вигадування особистих підписів.
«Артур тоді придумав перший ролик, який розкриває ідею нашого бренду. До нього ми долучили всіх наших родичів. Головний меседж: “Ми всі розкидані світом, у нас війна, нам дуже боляче, але де б ми не були — ми одна родина”», — каже Євгенія.
Перші замовлення для клієнтів у Києві розвозили особисто, підписували кожне паковання маркером від руки з побажаннями й для цього навіть шукали про клієнтів інформацію в соцмережах. За тиждень усі 42 футболки вдалося продати через соцмережі.
Отримали кошти, знання та підтримку
Про Міжнародну організацію з міграції (МОМ) Євгенія дізналася завдяки навчанню ведення власної справи від Startup Ukraine. Жінка хотіла вчитися й далі, аби ще більше дізнатися про розвиток власного бізнесу, тому вирішила подати заявку на підтримку бізнес-ідеї.
МОМ виділила бренду «Спадщина» 4,5 тисячі євро в межах грантового проєкту, що фінансувався Урядом Німеччини та Німецьким банком розвитку KfW, завдяки яким підприємці закупили сировину, збільшили кількість товарів і почали співпрацю з маркетинговою агенцією.
«Для мене МОМ — це про підтримку, адже це організація, яка відкрила мені очі на те, що таке підприємництво, та показала, як правильно займатися бізнесом. Раніше ми не рахували собівартість, не займалися чітко логістикою, плануванням, а грантова підтримка допомогла значно збільшити обсяги нашого виробництва», — каже Євгенія.
Спершу всім займалися лише Євгенія й Артур — вели соцмережі, пакували товар, переписувалися з клієнтами, замовляли тканину, возили на друк, збирали відгуки. Після навчання від МОМ вони запустили нове паковання та найняли на роботу ще 2 людей — працівника для відправок товару та менеджера по роботі з клієнтами.
«Раніше наш бізнес був дуже інтуїтивним, а після навчання ми створили стратегію та остаточно зрозуміли, про що ми та яка наша місія. А ще завдяки МОМ запустили СRМ-систему, адже до цього вели все фактично на листочках», — розповідає Євгенія.
Поєднання етнічних мотивів і стилю кежуал
«Після дерева ми малювали й інші символи, і кожен з них я виношую як дитинку. Але це дерево дуже потужне для мене, бо воно про те, що в нас усе вийде, адже ми родина та сила. Далі малювали узори з кролевецьких рушників, обереги у вигляді Херувимів, про які дізналися під час мандрівки Гуцульщиною, та інші символи», — ділиться Євгенія.
Засновниця бренду додає: усі ці символи мають сенс та є поєднанням етнічних мотивів в одязі зі стилем кежуал. Зараз найбільше купують саме в Україні, проте одяг замовляють також українці з-за кордону й іноземці.
Євгенія мріє розширити асортимент одягу бренду «Спадщина», аби було більше різного вбрання з сенсом, а ще відкрити в Києві шоурум з тематичною кав’ярнею.
Подружжя також планує організовувати тематичні вечори, поєднувати їх з одягом та говорити про наше минуле. Серед мрій є й вихід на міжнародний ринок, аби бренд «Спадщина» був відомий у всьому світі, але залишався крафтовим і про українське.
