Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
freeki freeki

Суспільство

«Кайфуємо від того, що різні». Як бренд FREEki створює стильний одяг та допомагає працевлаштуватися людям з інвалідністю

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Це історія про те, що мрія та ідея можуть крокувати поруч і одного дня перетворитися на реальний та власний бренд одягу, у створенні якого беруть люди з комплексними порушеннями розвитку. FREEki офіційно запустився лише в грудні, але вже підкорює ринок стильними, комфортними та кайфовими речами. А головне в філософії команди — свобода. Свобода бути різними і насолоджуватися цим. 

Руслана Цегельська, Вікторія Юхно, Юлія Болбочан

засновниці бренду одягу FREEki

Познайомилися в громадській організації

Юлія: Наша історія почалася з роботи в громадський організації «Бачити серцем», яка займається соціалізацією дітей, підлітків та дорослих з інвалідністю. Разом із Вікторією ми були кураторками одного з проєктів. Там познайомилися й з Русланою. Вона працювала з підлітками, але наші проєкти часто перетиналися. Один з напрямків роботи творчої майстерні — підготовка до працевлаштування студентів.

Ми намагалися вийти на відкритий ринок праці, але виявилося, що все не так прекрасно, як того хотілося. Тому зіштовхнулися з різними складнощами та неможливостями, а потім подумали: чому б нам не створити щось своє. Підприємство, яке прийматиме молодь з інвалідністю такими, якими вони є. До того ж, ми знаємо нюанси роботи з людьми з інвалідністю. Так народилася ідея бренду одягу, в створенні якого братимуть участь люди з порушеннями розвитку.

Засновниці бренду FREEki Вікторія Юхно, Руслана Цегельська, та Юлія Болбочан

Руслана: Ми якось дуже класно відчули одна одну і ідеально зійшлися за цінностями та поглядами. Практично одразу зрозуміли, що будемо говорити про свободу, але певний час намагалися зрозуміти, про яку саме. Зрештою вирішили, що наш бренд — це про свободу самовираження, внутрішню свободу та свободу вибору.

А взагалі, все, що зараз відбувається, — наче так і мало бути. Аби ми зустрілися й запустили цю справу. І нам добре, ми з легкістю розуміємо одна одну. Кожна дає свободу іншій, є простір для творчості, самовираження та прийняття. Тому нам добре разом.

Ми не імітуємо роботу людей з інвалідністю, вони справді працюють

Юлія: Зараз у команді FREEki на стажуванні четверо людей з інвалідністю. Троє з них — студенти «Творчої майстерні ТАК» ГО «Бачити серцем», з якими ми раніше працювали. Вони і зараз відвідують курси, а тому стажування проходять в окремі дні, щоб не збивати звичний графік. Четвертий учасник — син нашої Вікторії.

Вікторія: Усі вони проходять стажування та пробують себе в різних процесах. Ми спостерігаємо, намагаємося зрозуміти їхні уподобання та побачити сильні сторони кожного. До кінця стажування ми вже будемо знати, за який процес у повноцінній роботі відповідатиме кожен зі стажерів.

Просто зараз, під час нашої розмови, в офісі працюють двоє стажерів: нам важливо в цей період бути поруч з ними, аби максимально підказувати та допомагати. Адже всі задачі нові та вимагають уваги та зосередженості. Мета цього стажування — повністю відточити всі процеси, аби на момент працевлаштування стажери знали свої ключові обов’язки та зону відповідальності. Для нас це не гра, в якій вони щось роблять, а ми завершуємо чи виправляємо. Ні, це справжня робота з правилами та стандартами. Ми не імітуємо роботу людей з інвалідністю, а справді навчаємо їх та даємо можливість на працевлаштування.

Руслана: Зараз ми вже відпрацювали перший місяць і побачили, що, наприклад, для стажера Ярослава прив’язування бірок чи пакування — досить складна задача, яка вимагає багато зусиль від нього. Натомість він дуже сильний у комунікації з людьми. Тому його ключова задача — опанувати базу клієнтів, вивчити асортимент та навчитися супроводжувати гостя в шоурумі. 

А ось, скажімо, Саша класно працює з одягом. Тому, коли надходить замовлення, вона шукає його на складі, перевіряє, відпарює, правильно складає, додає листівку та підписує. Потім — передає наступному стажеру, який відправляє пакунок поштою.

Хочемо довести, що це — нормально

Юлія: Після навчання всі наші стажери будуть офіційно працевлаштовані та отримуватимуть повноцінну заробітну плату. Так, це не обов’язково п’ятиденний робочий графік. Можливо 2-3 дні на тиждень. Це визначатиметься індивідуально. Але обраний час — це справжня робота, коли людина приходить, самостійно виконує свої завдання та несе за них відповідальність. Ми не хочемо створювати ілюзію роботи.

Це соціальний бізнес, але нам дуже хочеться довести, що насправді залучати людей з інвалідністю до роботи — це нормально. Вони можуть працювати, в цьому немає нічого дивовижного, немає ось цього: «Вау, ви таке зробили!». Ні. Можливо, потрібно витратити трохи більше часу, сил, слів. Десь розповісти детальніше, повторити кілька разів, разом пройти певний процес. Але це нормально. Ми хочемо показати, що так і має бути.

Вже час зрозуміти, що люди з порушеннями розвитку, які знайшли роботу, — це не щось несподіване. Це норма. Ми всі — різні. І якщо людина здатна вчитися та працювати — чому ні? У чому проблема? 

Люди різні, і це класно

Руслана: У роботі зі стажерами більше часу та зусиль потребують саме процес навчання та розуміння індивідуального підходу до людини. Наприклад, у нас є стажер Нікіфор, якому аби взятися за якусь роботу, потрібно пройти процес прийняття. Кожен з нас насправді часто проживає цей процес, проте зазвичай це проходить так: злість, відмова, вдих-видих і сіли працювати. А ось він не стримує емоцій. Це досить гучний крик в офісі та обурення. Але після тимчасового протесту — приймає роботу й дуже класно її виконує. 

Вікторія: Це якраз про нашу свободу і розуміння, що людина може бути різною. По-різному демонструвати свої почуття та емоції, виглядати, сприймати та приймати цей світ. Хтось може лежати на підлозі. І якщо йому цього захотілося — це нормально. Багато речей, які прийнято вважати дивними, насправді — абсолютно нормальні. Людина може бути різною, і в чомусь це навіть класно. 

Ми балансуємо бізнес та соціальну складову

Юлія: Із самого початку ми вирішили, що в жодному разі не будемо маніпулювати на тому, що в нашій команді працюють люди з порушеннями розвитку. Наша фішка — це якісний продукт та чудова комунікація з клієнтами. Так, ми завжди розповідаємо про наших стажерів, але це не ключова дорога, якою до нас мають приходити люди. 

Руслана: І ніхто не забуває, що FREEki — комерційний проєкт. Нам потрібно і жити, і розвиватися. Тому ми плануємо балансувати бізнесову та соціальну складові. Тому є певний графік роботи і для стажерів, адже розуміємо: кожен має виконувати ще безліч власної роботи. Звісно, іноді одна складова переважає. Це нормально, коли певні процеси потребують додаткової уваги. Але ми прагнемо заробляти на цьому, розвиватися, йти далі. У планах — нові стажери і ще більше працевлаштованих людей з інвалідністю. А для цього потрібні і гроші, і час. Тому баланс — це обов’язково.

Наш одяг — для всіх, незалежно від віку

Юлія: Кожна річ, яку ми створили, проходила кілька етапів від ескізів до взірців. Ці взірці змінювалися, деякі — кількаразово, допоки не доходили до «О, так! Це класно, залишаємо». Адже хотілося створити справді комфортні, приємні та улюблені речі. Я не можу сказати, що наша команда вигадала щось геніальне. Ні, це звичайний одяг, який ми носимо щодня, якого потребуємо, і в якому почуваємося затишно. У нас практично немає розмірної сітки, але ми намагаємось розробляти моделі так, аби було комфортно і людям, які носять S, і тим, хто обирає L. Поки не можемо сказати, що наші речі — унікальні. Вони просто класні і комфортні. Ми любимо їх і практично не знімаємо з себе.

Вікторія: Наші стажери не брали участі в створенні першої колекції, і ми цього не приховуємо. Навпаки, показуємо чесну, правдиву картинку. Сьогодні ключова роль стажерів — у реалізації продукції та всіх деталей на шляху до клієнта. Водночас вже маємо перші приклади малюнків на речах від Олександра та Нікіфора. Деякі ми навіть встигли продати без будь-яких анонсів. 

Юлія: Наш одяг — для всіх. Якщо брати якісь вікові рамки, то, скажімо, худі нашого виробництва носить мій 16-річний син, ношу я, а тепер — і моя бабуся. Вона брала участь у зйомці колекції й весь час розпитувала, де можна придбати таку кофту. На Новий рік отримала своє худі, була неймовірно щаслива. Тому це для будь-кого.

Головне — аби людина одягнула й зрозуміла: це моя модель, мій колір, мені комфортно і класно. Якщо казати про цінності — звісно, краще, аби цей одяг носили люди, близькі з нами за поглядами. Тоді ці меседжі можна нести далі, їх буде більше, всім буде кайфовіше. І це буде класно.

Ми продаємо не одяг, а філософію

Юлія: Ми розуміли, що сьогодні вже чимало крутих брендів створюють класний одяг подібного стилю. Але ми продаємо не просто речі. Ми пропонуємо ідею та філософію свободи й різності. 

Ми могли б і придумати щось інше. Але напрям бізнесу — це не ключовий елемент, адже ми завжди будемо просувати саме такі ідеї. Що кожна людина — цінна, і кожна особистість — це окремий космос. Так, сьогодні обрали одяг, тому втілюємо наші погляди саме в такий спосіб. Робимо все, аби якомога більше людей одягнути в те, у чому їм буде класно й кайфово. Звідси й наш слоган — «Кайфуємо бути».

А ще у нас немає оцього: «Дивись, у них з’явилось таке й таке, от блін». Ні, ми кажемо: «О, глянь, класна фішка, час і нам щось придумати». Конкуренція — це мотивація. Ми розуміємо, що інші не сидять на місці, а тому й самі намагаємось постійно щось вигадувати. Чим більше класних брендів — тим приємніше наше життя. І взагалі класно жити в країні, яка розвивається й дихає чимось новим.

Руслана: А ще ми дуже любимо те, що робимо. Нам у кайф. Воно все просто йде так, як і має бути. Ти щоразу приходиш, починаєш роботу, і все якось добре. Просто добре. І чому не продовжувати, якщо це в задоволення? Якщо є внутрішнє відчуття щастя та розуміння, що саме так і має бути? Усе просто: важливо бути щасливими.

Мріємо створити власний простір з шоурумом та майстернею

Юлія: Хотілося б, аби через певний проміжок часу, у нас з’явився простір. Місце, де буде шоурум, працюватиме вся наша команда, а поруч — невеликий цех. Аби клієнти одразу бачили, як відшиваються речі, хто яким процесом займається. Простір, де можна буде відслідкувати весь процес створення нашого одягу. А ще — замовити індивідуальний пошив.

Вікторія: А поки що наш одяг можна замовити на сторінках в Instagram та Facebook. Або ж офлайн — в офісі на вулиці Тампере, 5. Ми завжди раді відвідувачам та новим знайомствам, а наші стажери-консультанти з радістю покажуть усі речі, створені командою FREEki.

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі