

Суспільство
Історія, яка надихає. Кондитерська DOBRA про запуск у кризу, відмову від цукру та працевлаштування нечуючих
Добродії ШоТам – це наші читачі, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!
Мед та сироп агави — саме такими інгредієнтами кондитерська DOBRA замінює звичний нам у солодощах цукор. Їхній досвід доводить, що смаколики можуть не лише не псувати фігуру та здоров’я, а й бути корисними для організму. Олена Полозок відкрила власну справу у період кризи 2015 року, і не прогадала. Ситуація в країні змусила її піти з банківської сфери, де вона працювала 25 років, і спробувати змінювати щось самостійно. Дитяча мрія відкрити кондитерську доповнилася соціальною місією — працевлаштування людей з порушеннями слуху та просування ідеї здорової та щасливої нації.

Олена Полозок
власниця бізнесу DOBRA з виготовлення корисних солодощів
Голова громадської організації «Центр громадянських ініціатив «Ми разом», ініціаторка освітнього простору з вивчення жестової мови «Вільна школа»
В дитинстві цукерки вдома були рідкістю
Палка любов до шоколаду з’явилася в мене ще з дитинства. Але на той момент цукерки були дуже дорогими, і мама нам з братом купувала їх лише на свята. Вона їх ховала, а ми потроху витягували. І коли наступало свято, мама відкривала пакет, а там нічого вже немає. І відтоді я почала мріяти про свій магазин солодощів, де я могла б брати стільки шоколадних цукерок, скільки мені захочеться.
Щоб мати вдома хоч якісь солодощі, я ще малою почала пробувати виготовляти їх сама. Я смажила на сковороді цукор, скручувала карамельку, і вона застигала. Мама мене сварила за те, що іноді горіли цукор чи сковорідка, казала, що мої цукерки не можна їсти, бо вони шкодять здоров’ю. А я ж натомість тішилася, що це мій витвір мистецтва, бігала з карамелькою і казала всім: «Це моя власна цукерка».
Проміняла офісну роботу на волонтерство
Хоча я завжди мріяла про власний бізнес, доля звела мене з банківською сферою. Я пропрацювала там 25 років, доки не почалася Революція гідності. Навколо було стільки крутих людей та класних проєктів, що я просто не могла далі займатися офісною роботою. Я відчувала в собі сили, розуміла, що потрібно щось робити. Якщо все навколо змінюється, мені теж легше змінювати щось у своєму житті. Коли почалася війна у моєму рідному Краматорську, я звільнилася і пішла волонтерити.

Я не змогла стояти осторонь і просто спостерігати за тим, що відбувається у моїй країні. Спершу я долучилася до проєкту «Відкривай Україну», який допомагав дітям на Донбасі дізнаватися більше про Україну та її історію. А з 2015 року зі своїми друзями, що не чують, ми почали розповідати українцям про людей, які мають порушення слуху. Я сама почала вивчати жестову мову, аби порозумітися з ними. А далі ми створили свою громадську організацію. Хотіли, щоб люди з порушенням слуху більше дізналися про свої права, не боялися бути почутими в соціумі. Тому ми почали створювати проєкти, які надавали їм можливості для розвитку, працевлаштування. На той момент мало хто працював у цьому напрямку.
Про дитячу мрію нагадав чоловік
Саме завдяки участі у цих проєктах я познайомилася з дуже крутими людьми й відчула, що хочу запустити власну справу. Криза, яка тоді панувала, зовсім мене не лякала. Просто бізнес, який приносить гроші, це класно, але в мене було скільки енергії, сил та любові, що хотілося цим поділитися з усіма. Я знала, що якщо запущу щось своє, то воно матиме дуже важливу місію. І тоді я точно вже розуміла, що працюватиму саме з людьми з порушеннями слуху.
Весь цей час я була без роботи, але поруч був чоловік, який мене підтримував. Він вже давно мені казав: «Давай спробуємо виготовити шоколадну цукерку, що ж там її робити». Але я тоді відкладала цю ідею, бо думала, що це дуже складно. Й от чоловік, не дочекавшись моєї згоди, зайшов в інтернет і почав читати: як працювати з шоколадом, що таке темперування, що потрібно про це знати. І він просто підсадив мене на це. Зараз я вже точно розумію, що понад усе я люблю працювати саме з шоколадом. Цей запах і текстура — це для мене медитація. Так ми почали вдома потроху створювати свої перші солодощі. Пригадую, скільки ми тоді попалили шоколаду, але цукерки у вас виходили дійсно смачні. Згодом від інтернету ми почали відходити, я пішла навчатися професійно кондитерській справі, щоб почати створювати щось авторське.
У нас працюють люди, які живуть у тиші
В кінці 2015 року я потрапила на навчання з підприємництва для жінок від ресурсного центру «ГУРТ». Там пропонували гранти від Міжнародної організації «Всесвітня Єврейська Допомога» (WJR) на реалізацію цікавих бізнес-проєктів. І вже там я точно знала, що хочу відкрити свою кондитерську. Коли я писала бізнес-план і було запитання про місію, для мене все стало на свої місця. Я вже до того давно мріяла, щоб у мене працювали нечуючі люди, яким я буду допомагати. І мені дуже хотілося відкрити кондитерську як простір, де ми разом будемо проводити різні заходи, вивчати жестову мову розповідати про історії успіху таких людей. Я виграла той грант, і отримала перші 25 тисяч гривень на розвиток своєї справи. І ми почали.

З січня 2016 року ми вже відкрили свою онлайн-кондитерську «Добра Цукерня», базуючись у Києві, але готували з чоловіком все ще на домашній кухні. У 2019 році ми почали шукати приміщення для обладнання кондитерського цеху і на початку 2020 року ми його знайшли у Білогородці, що на Київщині, й почали працювати як справжнє підприємство. Весь цей час зі мною працюють кілька друзів, які не чують, сьогодні у нас є пекарка Олена та прибиральниця Тетяна. Мені дуже важливо показати всім співробітникам, що ми можемо порозумітися з будь-якою людиною, навіть якщо вона не чує. Я мотивую своїх працівників щоденно вивчати жестову мову, практикувати її для комфортної взаємодії один з одним на виробництві. До речі, на базі нашої організації з початку 2016 року діє освітній простір з вивчення жестової мови «Вільна школа», де ми навчаємо всіх охочих спілкування з нечуючими людьми.
Не все смачне є корисним
До 2020 року ми випікали класичні кондитерські вироби, а саме локдаун допоміг нам обрати інший шлях розвитку. Я вже давно розвивала ідею саме корисних смаколиків, тому що в моїй родині є особливі потреби в харчуванні, й завжди виникало питання, як всіх класно нагодувати, але без шкоди для здоров’я. Смачного зараз створюють дійсно багато, але воно не все корисне для здоров’я. Особливо для тих людей, які мають особливості в харчуванні, наприклад, непереносність лактози та глютену, хворіють діабетом чи мають харчову алергію, не вживають продукти тваринного походження.
Читайте також: Кондитерська Milly Filly: в карантин найкоротша доставка була — на метр
Саме тому під брендом DOBRA ми зараз створюємо солодощі без цукру, глютену та продуктів тваринного походження. Назва така не через те, що ми — добрі, а тому що наші смаколики добрі на смак, а ми добрі відносно наших покупців. Частину прибутку ми направляємо на підтримку соціальних та благодійних проєктів для дітей та молоді з порушеннями слуху.
Замість цукру — мед і сироп агави
Ми виготовляємо вафлі, карамель, кекси, печиво і торти, не використовуючи рафіновані та молочні продукти, трансжири та підсилювачі смаку. Натомість ми ввели в склад нашої продукції корисні інгредієнти, які укріплюють наш організм — псиліум, спельтове борошно, стевію, сиродавлену гірчичну олію. На сайті DOBRA описаний склад кожної позиції в нашому каталозі. Якщо ми готуємо карамель, то не використовуємо продукти тваринного походження чи білий рафінований цукор. Ми беремо для наших солодощів безлактозне рослинне молоко та вершки, сиродавлені олії — це інгредієнти, які насичують корисною енергією наш організм. Безглютенові тортики ми виробляємо на основі рисового та мигдалевого борошна.

Цукор скрізь замінюємо на сироп агави, стевію, ерітрол — натуральні підсолоджувачі, повністю безпечні для організму. Або на мед, але його не їдять вегани. Тому ми вказуємо на своїх етикетках, коли він є у складі. Була ситуація, коли самі вегани написали нам, що в нас не «веган-продукція». Тому ми швидко всі наклейки переробили, бо все ж несемо відповідальність за свою продукцію перед покупцем. Ми розуміємо, що якщо щось не прописали в складі, то можемо наразити нашого покупця на якусь небезпеку для здоров’я. Тому наперед завжди радимо покупцям, на що їм варто звернути увагу. Якщо в когось діабет чи алергія на мед чи арахіс, то говоримо, що за складом їм більше підходить.
Продукцію DOBRA можна спробувати в мережі магазинів «Зелена лавка» та «FreShop» у Києві, а також у в різних екокрамничках у Львові, Харкові, Хмельницькому, Івано-Франківську, Одесі, Миколаєві, Рівному та Ужгороді. Також можна замовити через сайт та соцмережі. Ціни — від 26 до 525 гривень. Наприклад, банановий кекс коштує 52 гривні, вершкова карамель — 67, мінітортик «Вафельний» — 59.
Наповнюємо ласощі корисною енергією
У нас дуже класна технологиня — Ірина Бабатіо. Це людина, на якій тримаються всі смаки. Саме вона вигадує нові смаколики, завдяки чому у нас вся лінійка — це авторські корисні солодощі. Ірина сама живе за принципом наповнення свого організму корисною енергією, тому багато вивчає питань, які пов’язані з енергетикою їжі. Вона відшукує продукти, які їли наші пращури. Коли я приходжу на виробництво, на мене вже чекає тарілка з новими смаколиками, і я просто не можу їх не спробувати.

Коли ми вперше виготовляли вафлі, то я вже дивитися на них не могла. Ми стільки їх перепробували, доки не дійшли до ідеалу. Вафлі DOBRA можуть лежати 90 днів, і з ними нічого не трапиться. Вони залишаться хрумкими й смачними. Це була важка робота, але я нею дуже задоволена. Звісно, наш колектив — це перші дегустатори, потім уже наші сім’ї. Приходимо на роботу і ділимося: «Мій чоловік каже, що це занадто солодко». «А мій сказав, що нормально». І от так разом думаємо, чи варто зменшувати солодкість.
Боремося зі стереотипом про шкоду цукерок
Локдаун дав мені розуміння, що бути підприємцем в Україні — досить складно. Коли ти просто займаєшся бізнесом, ти відповідаєш за себе та своїх працівників. Але коли йдеться про соціальне підприємництво, то тут додаткова відповідальність, певні зобов’язання. Ти розумієш, що якщо вже розпочав цей шлях, то не можеш його завершити словами «Вибачте, локдаун». Не кожен зможе це витримати. Тому, дійсно, це досить непросто, особливо коли немає підтримки з боку держави у податкових питаннях. Ми працюємо, віддаємо частину своїх прибутків на підтримку благодійних проєктів не для того, аби комусь щось доводити. Ми виходимо з цінностей і місії DOBRA. І трапляється так, що ми допомагаємо іншим, але не отримуємо жодної підтримки від влади. Тому це дуже непросто.

Зараз ми в DOBRA плануємо трохи розширити наш колектив, щоб мати змогу допомогти більшій кількості людей, які цього потребують. Наше завдання — навчати та давати можливість самореалізуватися. А ще розробляємо нові екопакування та плануємо докупити деяке обладнання, бо у нас розширюється виробництво. Ми вже подали документи на реєстрацію торговельної марки, і зараз чекаємо на результати. Надалі будемо думати, як виходити на закордонні ринки — поки що це наша мрія.
Хочемо, аби все більше людей могли собі дозволити корисні смаколики. Багато хто думає, що якщо це цукерка, то вона точно буде шкодити фігурі чи здоров’ю. Якраз із цим стереотипом ми з DOBRA й намагаємося боротися, пропонуючи наші корисні солодощі все більшій кількості українців. Хочемо, аби таких товарів на полицях магазинів від різних виробників ставало дедалі більше, щоб нація ставала здоровішою і щасливішою.
Суспільство

2 квітня — Міжнародний день поширення інформації про аутизм. Це учителька, методологиня БФ «СпівДія заради Дітей» Ксенія Костюченко та її син Юрчик. Вони підготували для ШоТам відповіді на найпоширеніші міфи про розлади аутистичного спектра (РАС), з якими зіштовхуються постійно. Усі фрази, які ви побачите тут, Ксенія часто чула від інших людей. Тепер вона розповідає, що з ними не так.
1. «Ви ж його лікуєте? Треба лікувати, обовʼязково!»
Міф: Аутизм — це хвороба, яку можна вилікувати.
Насправді РАС — це нейровідмінність, а не хвороба. Це вроджена особливість розвитку мозку, яка залишається з людиною на все життя.

Ксенія
У нас немає показів для прийому жодних препаратів. Єдине, що «показано» — це створення умов для гармонійного розвитку та соціалізації, тобто інклюзія.

Юрчик
Я відвідую спеціалістів, з якими вчуся краще розмовляти та спілкуватися, спокійніше реагувати на звуки, контролювати свої рухи та бажання. Якщо чогось не вмію, то я або вже в процесі навчання, або воно в мене на черзі.
2. «У Юрчика талант до музики — напевно, через те, що в нього РАС»
Міф: Усі люди з аутизмом — генії або мають унікальні здібності.
Цей міф популярний завдяки фільмам і серіалам. Насправді лише частина людей з аутизмом має так звані «острівці геніальності», але більшість перебувають на різних рівнях інтелектуальних здібностей, як і нейротипові люди.

Юрчик
У музичній школі кажуть, що я дійсно дуже здібний. Але в нас уся сімʼя музикальна — всі грають на музичних інструментах і співають, — тому батьки вчасно це помітили та намагаються розвивати. Я граю на флейті, співаю дискантом (високим хлопчачим голосом — ред.) і можу підібрати будь-яку мелодію на фортепіано. Але значно більше люблю грати в планшет.
3. «Ви що, робили йому щеплення?»
Міф: Вакцинація спричиняє аутизм.
Цей міф спростували численні наукові дослідження. Первинну статтю, що пов’язувала аутизм з вакцинами, визнали фальсифікацією, а її автора позбавили ліцензії.

Ксенія
У нас зроблені всі щеплення за календарем, адже син не має жодних протипоказань.
4. «О, в нашому класі був хлопчик з РАС — я знаю, що це таке!»
Міф: Усі люди з РАС однакові.
Аутизм — це спектр, а не однакова характеристика для всіх. Деякі люди в спектрі можуть бути надзвичайно комунікабельними, інші — навпаки потребують більше простору. Хтось має виражену сенсорну (доторкову) чутливість, а хтось ні. Дехто може вражати феноменальною пам’яттю або глибокими знаннями в певній галузі, а інші потребують значної підтримки в повсякденному житті.

Юрчик
Я маю гіперчутливість до емоцій, зчитую навіть найнепомітніші. Якщо хтось свариться, мені стає дуже страшно й незатишно.

Ксенія
А один мій учень з РАС міг звернути увагу на чужі емоції, тільки якщо йому про них чітко сказати.
5. «Ти — героїня, якщо виховуєш дитину з аутизмом»
Міф: Щоб виховувати дитину з РАС, потрібні героїчні зусилля.
Це один з тих міфів, який звучить ніби з повагою, але насправді може бути дуже шкідливим. Батьки дітей з РАС часто живуть звичайним життям: піклуються про дітей, підтримують, водять на гуртки, сперечаються про виконання домашніх завдань, купують улюблені іграшки. Так, у їхньому житті можуть бути виклики, але, зрештою, виховання дітей — непроста справа для всіх батьків.

Ксенія
Коли суспільство автоматично записує всіх батьків дітей з РАС у «герої», це створює хибне уявлення, що такі діти — обов’язково «тягар», що з ними завжди складно. Хоча реальність різна: комусь складно, а комусь абсолютно нормально. Для нашої сімʼї, наприклад, виховання дитини з РАС — це просто наше життя, ми не вважаємо його подвигом.
Так, бувають дуже тяжкі випадки, але не лише в сімʼях, де є дитина з РАС. Тому важливо не узагальнювати.
6. «Ми не можемо ризикувати навчальними досягненнями 30 дітей в класі»
Міф: Присутність дітей з аутизмом у класі може негативно впливати на навчання нейротипових учнів.
На жаль, ця думка популярна в школах. І це не дивно, бо є упередження, що дитина з РАС обовʼязково заважатиме, і з нею неможливо буде впоратись, якщо ти не супергерой. Це хибна та шкідлива думка, яка позбавляє учнів можливості підготуватись до реального життя у світі, де різні люди взаємодіють між собою.

Ксенія
На щастя, численні дослідження спростовують цей стереотип і показують переваги інклюзивної освіти для всіх учнів. Це, зокрема, формування толерантності та поваги до різноманітності.
Це розвиває соціальні навички: співпрацю, емпатію та взаємодопомогу. І головне, в інклюзивних класах безперечно було зафіксоване покращення академічних результатів — учні мають вищий рівень успішності, бо там використовують різноманітні педагогічні методики та більше індивідуалізованого підходу.
Я постійно працювала в інклюзивних класах, бо бачу переваги й для себе — я розширюю свої педагогічні компетенції, які приносять користь усім учням.
Суспільство

«Укрзалізниця» додала на платформі Видубичі-Трипільські в Києві зупинки для двох потягів далекого сполучення. З 10 квітня ці потяги зупинятимуться на платформі в обох напрямках.
Про це повідомили в компанії.
На зупинці зупинятимуться такі потяги:
- №79/80 «Січеслав» Дніпро – Львів;
- №793/794 Черкаси – Київ.
Читайте також: Що робити, якщо з додатку «Укрзалізниці» після кібератаки зникли квитки
Платформа Видубичі-Трипільські розташована поруч із Південним мостом та транспортною розв’язкою, що робить її зручною для пересадки. Вона входить до транспортного вузла «Видубичі», який об’єднує:
- станцію метро «Видубичі»;
- приміську платформу «Видубичі» та кільцеву електричку;
- автостанцію «Видубичі».
Як зазначили в УЗ, ця зупинка дозволить мешканцям лівобережних районів Києва швидше та зручніше добиратися до Черкащини, Кіровоградщини та Придніпров’я.
Нагадаємо, що «Укрзалізниця» впровадила безплатні пропозиції для пасажирів.
Фото обкладинки: RailGallery
Суспільство

Активісти руху «Жовта стрічка» до початку другого місяця весни розповсюдили у Сімферополі, Севастополі, Бахчисараї, Ялті та Армянську символи спротиву.
Про це повідомили у «Жовтій стрічці».
«Квітень вступає у свої права, а рух спротиву продовжує невтомно доводити, що Крим — це Україна. Бо спротив триває. Бо українці борються. Бо кожного дня на Кримському півострові тривають акції спротиву, і сьогоднішній день не виключення. Бо КРИМ — ЦЕ УКРАЇНА!» — написали у русі.
Читайте також: Ukraїner та PR Army створили фільм про депортацію кримських татар (ВІДЕО)




Нагадаємо, що рух активісти «Жовтої стрічки» до 24 лютого провели акцію в окупованих містах (ФОТО).
Раніше ми писали, що у Криму на вершині Пахкал-Кая встановили українські прапори (ФОТО).
Фото: телеграм-канал «Жовтої стрічки»