«Знаю бабусь і дідусів по іменах»: як мобільні аптеки рятують літніх людей у прифронтовій Харківщині

Зараз ви читатимете статтю ШоТам зі спільного проєкту з «Інтерньюз-Україна» про відбудову громад.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Чому ми його робимо?

Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.

У селі Вірнопілля на Харківщині живуть лише 135 людей — це майже втричі менше, ніж до повномасштабного вторгнення. Більшість з них — літні люди, яким складно їздити за 30 кілометрів у найближче місто, аби купити ліки та продукти.

Та з квітня 2023 року на Харківщині запрацювали мобільні аптеки, які двічі на місяць відвідують кожне село. Як це працює, розповідаємо в ШоТам.

У Вірнопіллі не було жодного вцілілого будинку

«Ніхто з нас і подумати не міг, що росіяни підійдуть так близько. Тоді був сильний мороз, зникли світло та газ, тому люди сходилися й разом готували їжу, а коли обстрілювали — ховалися у власні підвали чи в школі. Коли з’явилася артилерія, вирішили виїжджати з села», — пригадує Ольга Сускова, яка працює старостою Вірнопільського старостинського округу з січня 2024 року.

Ольга Сускова розповідає про перші місяці повномасштабної війни у Вірнопіллі. Фото: ШоТам

Росіяни щодня обстрілювали село, але так і не змогли його окупувати. Обстріли бували такими інтенсивними, що люди навіть не могли вийти з підвалів, аби приготувати поїсти. Ольга розповідає: 

«Одного разу в центр села росіяни скинули авіабомбу, то в половини будинків зразу повибивало вікна».

У Вірнопіллі не було жодного будинку, який би не постраждав: 80 згоріли повністю, інші частково зруйновані. Лише в п’яти тільки повибивало вікна та пішли тріщини стінами.

Залишилося лише 135 людей

Російські обстріли зруйнували у Вірнопіллі школу, будинок культури, магазини й амбулаторію. Із села виїхали багато людей, але дехто повернувся та відремонтував своє житло власним коштом чи за державну підтримку.

Деякі переселилися в інші громади, але приїжджають садити городи. А для тих, хто тут живе постійно, місцева влада організувала соціальний автобус, аби можна було поїхати в місто та придбати продукти.

Наслідки російських обстрілів у Вірнопіллі. Фото: ШоТам

«Нам повністю відновили електропостачання, а також підвели газ до тих будинків, де зараз живуть люди. Уже 20 будинків у селі нам відбудували за програмою “єВідновлення”. Багато людей хочуть повернутися додому».

З відбудовою допомагають і благодійні організації, як-от Товариство Червоного Хреста України чи «Схід SOS», які приїжджали та допомагали людям на місцях, а також привозили будівельні матеріали.

Замість зруйнованої амбулаторії — мобільна аптека

Оскільки амбулаторія зруйнована, а аптек немає, двічі на місяць до села приїжджає сімейна лікарка з безкоштовними медикаментами.

А з квітня 2023 року у Вірнопілля почали їздити мобільні аптеки, де можна за низькими цінами придбати ліки, яких не привозять:

«Не всі люди можуть поїхати до міста, не всі мають автомобіль, а літнім бабусям складно їздити навіть автобусом. Тому ці аптеки стали знахідкою для нас, бо тут великий асортимент ліків: від тиску, застуди та різних хвороб. До цієї аптеки завжди приходить десяток людей».

Мобільний аптечний пункт двічі на місяць відвідує Вірнопілля. Фото: ШоТам

Їдуть у найвіддаленіші села, попри небезпеку

Однією з місцевих жительок, яка користується послугами мобільної аптеки, є Лариса Сускова. Жінка працює на громадських роботах від сільської ради та живе з чоловіком у приміщенні літньої кухні, адже їхній будинок зруйнував російський снаряд.

Коли ще не було мобільної аптеки, їй доводилося добиратися майже 30 кілометрів до Ізюма, щоб купити там ліки та продукти. А тепер жінка купує медикаменти від остеохондрозу та болю в суглобах, які привозять майже додому.

Лариса чекає в черзі до мобільної аптеки, аби взяти необхідні ліки. Фото: ШоТам

«У нас досі є проблеми зі зв’язком та інтернетом, тому навіть складно викликати швидку допомогу, якщо комусь погано. Ми дуже раді, що тепер в село приїжджає аптека», — ділиться Лариса.

Аптекарка мобільної бригади Марина Ковтун каже, що за день вони відвідують два населені пункти. Часто ця дорога є небезпечною, адже росіяни постійно обстрілюють прифронтові громади. 

Марина Ковтун розповідає про свою роботу. Фото: ШоТам

Зараз сезон застуд, тому найчастіше місцеві купують противірусні таблетки, сиропи та лікувальні чаї. Літні люди звертаються по пігулки від підвищеного тиску. За словами Марини, багато людей дуже чекають, коли приїде аптека:

«Я вже знаю багатьох бабусь і дідусів по іменах. І коли вони кажуть: “Дякуємо, ці ліки мені допомогли” — це найкраща для мене подяка».