Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Гурток для хлопців без батька: як переселенець навчає дітей теслярству

Опубліковано

“Мудрий тесля” – це дитяча майстерня для хлопчиків, які ростуть без батька. А заснував її переселенець з Луганська Віталій Андрієць. Чоловік сам ріс без батька в домі і як ніхто знає, як це бути маленьким хлопчиком без батьківської любові. Тому вирішив безкоштовно допомагати хлопцям переживати важкі часи, а теслярство, на його думку, є найкращим способом підготуватись до дорослого життя.

Як працює майстерня, куди хлопчаки біжать за батьківським  теплом, та як поїздка в Африку спонукала Віталія допомагати іншим – читайте далі.

Віталій Андрієць

Родом з Луганська. Переїхав в Черкаси. У Луганську Віталій музикував на весіллях разом із приятелем-тамадою. Проте вся техніка лишилася в окупації. В Черкасах завдяки грантові для переселенців два роки займався друком на футболках і кухлях. 

У Африці зрозумів, що маю допомагати людям

Коли війна змусила нас переїхати, то ми з родиною освоїлись в Черкасах. Там я дізнався, що одна з протестантських церков у місті щороку організовує місіонерські поїздки. Це така ідея нести християнство у інші країни, бути частиною місії і служити людям.

Тому у 2016 році я вирішив приєднатись до цієї групи і ми поїхали в Кенію. Там зранку займались будівництвом приміщення нової кухні і столової, а іншу половину дня присвячували дітям – грали з ними, проводили розважальні програми чи табори. Для африканців було дико, що ми приїхали робити якусь брудну справу.

У 2017 році я вже вдруге поїхав в Африку. Цього разу ми займались будівництвом недільної школи. І саме ця місія перевернула моє світосприйняття і я повернувся з думками про те, що маю служити людям.

Саме в поїздках я зрозумів, що маю розвивати свою місію. Побачив, що і у Африці, і в Україні є проблема дітей без батьківства. Та у кожній країні часто зустрічається, коли мама сама виховує дитину і паше на трьох роботах. У Африці я бачив, як старші діти грали у футбол, а на їх спинах були прив’язані немовлята. Це їх менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює. Для мене стало очевидним, що проблема є серйозною і я маю допомагати людям.

Злякались втратити зв’язок з власними синами

Ідея займатись саме майстернею зародилась у розмові з моїми друзями. Якось ми розговорились про дитинство і я ділився тим, що ріс без батька і про свої страхи, щодо виховання власних дітей. Виявилось, що у кожного з моїх приятелів також дитинство пройшло без батька: у одного батьки розлучились, у іншого батько пив,  у третього постійно працював. Тому ми разом почали думати про те, як нам самим не прогавити цей час батьківства та не втратити зв’язок з власними синами.

Зараз Віталій Андрієць має вже чотирьох дітей

У церкві вже було кілька хлопців, яким бракувало тата, і можна було б їх залучити. Так виникла ідея створити простір, де ми б могли займатись з хлопцями, щось майструвати, а вони б отримували приклад чоловіка поряд.

Ми звернулись до церкви і нам виділили приміщення. Почали зносити з дому якісь інструменти і проводити перші заняття. Про нас дізнались мами, бабусі і привели своїх хлопців до нас. За місяць у нас було вже дві групи.

Як працює майстерня

Наша майстерня існує вже два роки. Назва “Мудрий тесля” є дуже символічною, адже Ісус також був теслею. А “мудрий” – це таке біблійне, духовне поняття. 

Заняття у майстерні безкоштовні. Зараз до нас ходять 40 хлопців, які поділені на п’ять груп. Ми сфокусувались на віковій категорії: 6-14 років. Бо молодшим ще не цікаво щось майструвати, а після 14 хлопці захоплюються телефоном чи комп’ютером.

Заняття у нас поділено на дві частини. Перша – духовна, коли ми розмовляємо, або я ділюсь своїм досвідом з життя. Буває, коли я розповідаю про техніку безпеки, а вони мене не чують, то доводиться знімати взуття і показувати шрами на нозі. Тобто це такий наявний приклад того, що може трапитись, коли не зважати на техніку безпеки. Також я розповідаю їм різні біблійні притчі.

Потім розпочинається урок і наступні півтори години ми щось майструємо. Це можуть бути табуретки, підставки, годівнички, вішалки, драбинки – те, що можна забрати додому і використовувати у побуті. Також ми вчимось паяти, майструємо сигналізації і ліхтарі.

Цього тижня ми робили табурет-сходинку. І один учень каже: “Добре, що будемо робити такий табурет ще раз, бо перший мама забрала на роботу”. Тобто, ми не просто казна-чим займаємось, а робимо справді корисні речі. 

Зазвичай, на один виріб йде 2-3 заняття. Не хочеться, щоб хлопцям було нудно довго очікувати кінцевий результат своєї праці. От як у школах було, коли ти шліфуєш ту дощечку на уроках праці, а навіщо – не зрозуміло. 

Чому саме теслярство? Я взагалі ніколи ніяких справ з деревом не мав. Але тому, що я в дитинстві не зміг реалізувати себе як хлопець, щось полагодити, або принести власний виріб, то зараз бажання допомагати іншим і створювати самому поєднується. Більшість виробів у майстерні я роблю сам вперше. Перед заняттями роблю креслення, випилюю, а потім вже показую дітям. 

Хлопці шукають батьківського тепла

З відкриттям майстерні я побачив, що ми можемо хоч і маленькими кроками, але вирішувати проблему. Я спілкуюсь з хлопцями про проблему батьківства. Може зараз вони не серйозно сприймають, але я вірю, що це вплине у майбутньому. Сподіваюсь, що через 10-15 років, якщо у них буде конфлікт у сім’ї, то вони його будуть вирішувати, а не тікати. 

“Зараз я бачу, що хлопці туляться до мене, просять поради, прибігають обійматись. Їм не вистачає цього тепла і якогось контакту саме з чоловіком”

Але про те, що у них немає батька вони не говорять. Я розумію, це дуже болюча тема. Я сам в дитинстві казав друзям, що насправді у мене є батько, але він далеко і передає мені подарунки чи гроші. У мене не було картинки батька, я його ніколи не бачив. Вони з мамою розійшлись і все, що я маю – одну фотографію. Тому я переживав, як же я буду спілкуватись зі своїм сином і не знав, що я, як батько, маю йому передати.

Тому і для хлопців це таке особисте питання. Але я не намагаюсь замінити їм батька. Просто хочеться, щоб для них був якийсь приклад чоловіка.

Допомагає і церква, і бабусі виділяють пенсію

З утриманням майстерні перші півроку нам допомагала церква, виділяла кошти на інструменти. Та і просто місцеві жителі також давали кошти. Якось прийшла бабуся і каже: “Ось отримала пенсію, на тобі 100 гривень, купи щось у майстерню”. А потім про нас написали статтю в одній місцевій газеті і місто почуло про майстерню. 

Коли нам потрібно фінансування, то я просто пишу у Фейсбук. Буває, що допомагають зовсім незнайомі люди.

Зараз про нас вже багато хто знає не тільки в Черкасах, а й по Україні. Пишуть з різних куточків, що хотіли б мати таку майстерню у своєму місті. Тому я ділюсь досвідом, аби таких корисних ініціатив було набагато більше. 

Коментарі

Суспільство

В «Охматдиті» відновили бомбосховище — тепер там фентезійні малюнки (ФОТО)

Опубліковано

У київській лікарні «Охматдит» відкрили оновлене бомбосховище, стіни якого тепер прикрашають фантазійні малюнки. Авторками цього чарівного проєкту стали ізраїльські мисткині Регіна Шафір і Зоя Север.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці НДСЛ Охматдит.

Про ініціативу

Малюнки з’явилися у відділенні дитячої ендокринології завдяки підтримці посольства Ізраїлю в Україні. Проєкт отримав символічну назву — «Вікно в Мир». Його мета — допомогти дітям, які змушені ховатися під час тривог, почуватися спокійніше та зберігати віру в краще.

Сюжети для настінних ілюстрацій художниці вигадували разом із маленькими пацієнтами. Діти малювали, мріяли, а потім разом із мисткинями переносили фантазії на стіни укриття. У результаті з’явилися зображення, які створюють затишну атмосферу та нагадують дітям про чарівний світ мрій.

Читати також: У Лозовій на Харківщині капітально ремонтують дитячу поліклініку

Стіни, які розповідають історії

В оновленому укритті тепер живуть чарівні герої, казкові пейзажі та вигадані світи. За словами Регіни Шафір, цей проєкт — проєкція надії та підтримки:

«Ми прагнули, щоб кожна дитина, яка опиниться тут, відчувала, що стіни укриття — це не лише захист, а й портал до світу, де панують мир і фантазія».

Фото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ Охматдит
Фото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ Охматдит
Фото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ Охматдит

Нагадаємо, що на Київщині будують нову багатоповерхівку замість зруйнованої росіянами: у ній житимуть 78 родин.

Фото: викладене на сторінці у фейсбуці НДСЛ Охматдит.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Одружувала молодят під обстрілами: історія відновлення ДРАЦС на Харківщині (ВІДЕО)

Опубліковано

У Балаклії, що на Харківщині, війна не змогла зламати духу місцевих жителів. Попри обстріли, тут не лише відновлюють інфраструктуру, а й повертають до життя традиції весільних святкувань. Історію коруючої ДРАЦСу Тетяна Кунденко ми розповіли у випуску на ютуб-каналі ШоТам.

Історія Тетяни Кунденко

Балаклійський ДРАЦС, яким понад п’ять років керувала Тетяна Кунденко, зазнав значних пошкоджень під час російських атак. Будівля постраждала від уламків і вибухової хвилі, але попри це місцеві працівники продовжують проводити церемонії — навіть у тимчасових умовах.

«Молоді люди створюють сім’ї, а ми допомагаємо їм зробити цей день особливим, незалежно від того, що відбувається навколо», — розповідає Тетяна.

Фото: скріншот з відео ШоТам

Читати також: У Лозовій на Харківщині капітально ремонтують дитячу поліклініку

Весілля, що стало символом віри в майбутнє

Однією з таких урочистостей стало весілля Олександра та Олени. Їхнє знайомство почалося ще до війни, а кохання витримало всі випробування. Пара вирішила одружитися у місцевому парку, де під звуки сирен обмінялася клятвами вірності та одягла обручки.

«Ми відчували щастя, бо цей день був про нас, про наше майбутнє», — ділиться Олена.

Відео: ШоТам

Святкування супроводжувалося танцями, піснями й щирими емоціями, які нагадували про важливість любові навіть у найскладніші часи.

Детальніше довідатися про те, як Тетяна вистояла у важких умовах війни можна у нашому відео на ютубі.

Нагадаємо, що

Фото обкладинки: скріншот з відео ШоТам.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

У Лозовій на Харківщині капітально ремонтують дитячу поліклініку

Опубліковано

У Лозовій на Харківщині розпочинають капітальний ремонт дитячої поліклініки.

Про це повідомив міський голова Сергій Зеленський.

Про відбудову

Проєкт «Дитяча поліклініка майбутнього» реалізують завдяки Програмі розвитку ООН. Виконавця робіт обрали через електронну систему публічних закупівель.

«Малеча отримає свій простір — окремо від дорослих пацієнтів. Нові приміщення будуть яскравими, щоб лікарі сприймалися як дружні супергерої, які завжди готові допомогти», — зазначив мер.

Читати також: Нідерланди оголосили про грантовий проєкт для виробників з України: деталі програми

Що планують зробити?

Дитячу поліклініку розмістять у триповерховій прибудові до міської поліклініки. Новий простір включатиме:

  • кабінети лікарів;
  • приміщення для щеплень;
  • зону реабілітації.

Роботи розпочнуть вже наступного тижня. Тимчасово кабінет для щеплення та прийоми лікарів перенесуть в основний корпус. Пацієнтів обіцяють поінформувати про зміни.

Нагадаємо, як на Чернігівщині підтримують тих, хто втратив дім.

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі