Суспільство
Гурток для хлопців без батька: як переселенець навчає дітей теслярству
“Мудрий тесля” – це дитяча майстерня для хлопчиків, які ростуть без батька. А заснував її переселенець з Луганська Віталій Андрієць. Чоловік сам ріс без батька в домі і як ніхто знає, як це бути маленьким хлопчиком без батьківської любові. Тому вирішив безкоштовно допомагати хлопцям переживати важкі часи, а теслярство, на його думку, є найкращим способом підготуватись до дорослого життя.
Як працює майстерня, куди хлопчаки біжать за батьківським теплом, та як поїздка в Африку спонукала Віталія допомагати іншим – читайте далі.
Віталій Андрієць
Родом з Луганська. Переїхав в Черкаси. У Луганську Віталій музикував на весіллях разом із приятелем-тамадою. Проте вся техніка лишилася в окупації. В Черкасах завдяки грантові для переселенців два роки займався друком на футболках і кухлях.
У Африці зрозумів, що маю допомагати людям
Коли війна змусила нас переїхати, то ми з родиною освоїлись в Черкасах. Там я дізнався, що одна з протестантських церков у місті щороку організовує місіонерські поїздки. Це така ідея нести християнство у інші країни, бути частиною місії і служити людям.
Тому у 2016 році я вирішив приєднатись до цієї групи і ми поїхали в Кенію. Там зранку займались будівництвом приміщення нової кухні і столової, а іншу половину дня присвячували дітям – грали з ними, проводили розважальні програми чи табори. Для африканців було дико, що ми приїхали робити якусь брудну справу.
У 2017 році я вже вдруге поїхав в Африку. Цього разу ми займались будівництвом недільної школи. І саме ця місія перевернула моє світосприйняття і я повернувся з думками про те, що маю служити людям.
Саме в поїздках я зрозумів, що маю розвивати свою місію. Побачив, що і у Африці, і в Україні є проблема дітей без батьківства. Та у кожній країні часто зустрічається, коли мама сама виховує дитину і паше на трьох роботах. У Африці я бачив, як старші діти грали у футбол, а на їх спинах були прив’язані немовлята. Це їх менші брати та сестри, якими вони опікуються, поки мама працює. Для мене стало очевидним, що проблема є серйозною і я маю допомагати людям.
Злякались втратити зв’язок з власними синами
Ідея займатись саме майстернею зародилась у розмові з моїми друзями. Якось ми розговорились про дитинство і я ділився тим, що ріс без батька і про свої страхи, щодо виховання власних дітей. Виявилось, що у кожного з моїх приятелів також дитинство пройшло без батька: у одного батьки розлучились, у іншого батько пив, у третього постійно працював. Тому ми разом почали думати про те, як нам самим не прогавити цей час батьківства та не втратити зв’язок з власними синами.
У церкві вже було кілька хлопців, яким бракувало тата, і можна було б їх залучити. Так виникла ідея створити простір, де ми б могли займатись з хлопцями, щось майструвати, а вони б отримували приклад чоловіка поряд.
Ми звернулись до церкви і нам виділили приміщення. Почали зносити з дому якісь інструменти і проводити перші заняття. Про нас дізнались мами, бабусі і привели своїх хлопців до нас. За місяць у нас було вже дві групи.
Як працює майстерня
Наша майстерня існує вже два роки. Назва “Мудрий тесля” є дуже символічною, адже Ісус також був теслею. А “мудрий” – це таке біблійне, духовне поняття.
Заняття у майстерні безкоштовні. Зараз до нас ходять 40 хлопців, які поділені на п’ять груп. Ми сфокусувались на віковій категорії: 6-14 років. Бо молодшим ще не цікаво щось майструвати, а після 14 хлопці захоплюються телефоном чи комп’ютером.
Заняття у нас поділено на дві частини. Перша – духовна, коли ми розмовляємо, або я ділюсь своїм досвідом з життя. Буває, коли я розповідаю про техніку безпеки, а вони мене не чують, то доводиться знімати взуття і показувати шрами на нозі. Тобто це такий наявний приклад того, що може трапитись, коли не зважати на техніку безпеки. Також я розповідаю їм різні біблійні притчі.
Потім розпочинається урок і наступні півтори години ми щось майструємо. Це можуть бути табуретки, підставки, годівнички, вішалки, драбинки – те, що можна забрати додому і використовувати у побуті. Також ми вчимось паяти, майструємо сигналізації і ліхтарі.
Цього тижня ми робили табурет-сходинку. І один учень каже: “Добре, що будемо робити такий табурет ще раз, бо перший мама забрала на роботу”. Тобто, ми не просто казна-чим займаємось, а робимо справді корисні речі.
Зазвичай, на один виріб йде 2-3 заняття. Не хочеться, щоб хлопцям було нудно довго очікувати кінцевий результат своєї праці. От як у школах було, коли ти шліфуєш ту дощечку на уроках праці, а навіщо – не зрозуміло.
Чому саме теслярство? Я взагалі ніколи ніяких справ з деревом не мав. Але тому, що я в дитинстві не зміг реалізувати себе як хлопець, щось полагодити, або принести власний виріб, то зараз бажання допомагати іншим і створювати самому поєднується. Більшість виробів у майстерні я роблю сам вперше. Перед заняттями роблю креслення, випилюю, а потім вже показую дітям.
Хлопці шукають батьківського тепла
З відкриттям майстерні я побачив, що ми можемо хоч і маленькими кроками, але вирішувати проблему. Я спілкуюсь з хлопцями про проблему батьківства. Може зараз вони не серйозно сприймають, але я вірю, що це вплине у майбутньому. Сподіваюсь, що через 10-15 років, якщо у них буде конфлікт у сім’ї, то вони його будуть вирішувати, а не тікати.
Але про те, що у них немає батька вони не говорять. Я розумію, це дуже болюча тема. Я сам в дитинстві казав друзям, що насправді у мене є батько, але він далеко і передає мені подарунки чи гроші. У мене не було картинки батька, я його ніколи не бачив. Вони з мамою розійшлись і все, що я маю – одну фотографію. Тому я переживав, як же я буду спілкуватись зі своїм сином і не знав, що я, як батько, маю йому передати.
Тому і для хлопців це таке особисте питання. Але я не намагаюсь замінити їм батька. Просто хочеться, щоб для них був якийсь приклад чоловіка.
Допомагає і церква, і бабусі виділяють пенсію
З утриманням майстерні перші півроку нам допомагала церква, виділяла кошти на інструменти. Та і просто місцеві жителі також давали кошти. Якось прийшла бабуся і каже: “Ось отримала пенсію, на тобі 100 гривень, купи щось у майстерню”. А потім про нас написали статтю в одній місцевій газеті і місто почуло про майстерню.
Коли нам потрібно фінансування, то я просто пишу у Фейсбук. Буває, що допомагають зовсім незнайомі люди.
Зараз про нас вже багато хто знає не тільки в Черкасах, а й по Україні. Пишуть з різних куточків, що хотіли б мати таку майстерню у своєму місті. Тому я ділюсь досвідом, аби таких корисних ініціатив було набагато більше.
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь.
Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.
Клацніть, щоб перевернути
Share:
28 березня в Києві відбулася презентація дослідження «Жінки у війні: мотивації залишатися та причини виїжджати», під час якої експерти проаналізували, що спонукає українок залишатися в країні, попри війну, а що може змусити їх вирішити переїхати за кордон.
ШоТам відвідали презентацію та готові поділитися з вами результатами.
Про опитування
З 23 по 30 січня 2025 року Центр економічної стратегії спільно з American University Kyiv провів опитування серед жінок віком від 18 до 60 років, які живуть в Україні (за винятком тимчасово окупованих територій). Також експерти опитали українок, які після початку повномасштабної війни виїхали за кордон. У дослідженні взяли участь 2018 респонденток.
Як війна вплинула на переселення жінок
- 39% українок були змушені залишити свої домівки; з них 53% вже повернулися.
- 69% переміщених жінок залишалися в межах України, 24% виїхали за кордон, а 7% поєднували обидва варіанти.
- Більшість переміщень були тривалими: 39% опитуваних перебували поза домом понад рік.
Мотивація залишатися в Україні
Згідно з дослідженням, для 79% опитаних є важливим залишатися в Україні, 15% не визначилися з відповіддю, а 6% не вважають це принциповим.
Що повпливало на таке рішення:
- вік і соціальний статус: старші жінки частіше обирають залишатися;
- фінансовий стан: люди з вищими доходами менш схильні до еміграції;
- власність житла: наявність власного житла підвищує бажання залишитися;
- мова спілкування: україномовні громадянки частіше обирали залишитися.
На відміну від попередніх досліджень, нині жінки з вищими доходами менш схильні до виїзду.
«Так само окремо в нас була категорія підприємиць, тобто власниць своєї справи. Вони, в принципі, не хочуть виїжджати з України, хочуть залишатися тут», — відзначила заступниця директора Інституту поведінкових досліджень Наталя Заїка.
Всупереч очікуванням і поширеним стереотипам:
- жінки з дітьми мають таке ж бажання залишатися в Україні, як і ті, хто не має дітей;
- відсоток жительок сіл і містянок, які хочуть жити в Україні, приблизно рівний;
- для жінок, чиї населені пункти зараз розташовані в окупації або а зоні активних бойових дій, не менш важливо залишатися в Україні.
Читати також: Працювала в Лондоні, але повернулася в Україну: це управліниця, що цифровізує державу
Основні причини залишатися
«У відкритих відповідях часто повторюються фрази: “Тому що тут моя сім’я”, “Тому що тут мої діти”. Це підкреслює глибоку прив’язаність до рідних і бажання підтримувати їх у складні часи», –– зауважила Наталя Заїка.
Які ризики бачать в Україні та за кордоном
Жінки за кордоном значно гостріше сприймають потенційні ризики повернення до України, оцінюючи їх у півтора-два рази вище, ніж ті, хто залишився в країні. Водночас другі бачать більше загроз у разі переїзду за кордон, пов’язаних із соціальною адаптацією, фінансовою стабільністю та медичним забезпеченням.
Перспективи життя за три роки
Жінки, які залишаються в Україні, загалом дивляться в майбутнє з більшою надією, ніж ті, що перебувають за кордоном. Більшість українок вважають, що за три роки вони зможуть повернутися до своєї довоєнної спеціальності — так думають 59% респонденток. Серед жінок за кордоном таких менше — лише 47%, хоча вони частіше розглядають варіант зміни професії або перекваліфікації.
Щодо рівня життя, 46% опитуваних в Україні очікують на покращення своїх умов за три роки, тоді як серед людей за кордоном цей показник значно вищий — 80%. Проте ймовірність погіршення рівня життя бачать лише 7% жінок в Україні, а серед жінок за кордоном таких 20%.
Перспективи завершення війни для них також виглядають по-різному. Майже третина опитуваних в Україні (29%) вірить, що за три роки війна повністю завершиться. Однак серед жінок за кордоном такий оптимізм мають лише 5%. Водночас майже половина останніх (45%) вважає, що війна залишиться в стані замороженого конфлікту, тоді як в Україні таку думку поділяють лише 12%.
Читати також: Обʼєднані Маріуполем: ці переселенці запустили чи релокувати свої бізнеси й ініціативи
Про дослідників
Центр економічної стратегії (ЦЕС) — незалежний аналітичний центр, заснований у травні 2015 року. Його мета — підтримка реформ в Україні для досягнення стійкого економічного зростання. Центр проводить незалежний аналіз державної політики та сприяє посиленню громадської підтримки реформ.
American University Kyiv (AUK) — це приватний університет, розташований у Києві. Заснований у партнерстві з Arizona State University (ASU) та Cintana Education, AUK надає інноваційну вищу освіту за американськими стандартами на рівнях бакалаврату, магістратури й докторантури.
Фото обкладинки: UAExperts.
На правому березі Києва запустили першу екомашину, яка збиратиме використані батарейки на перероблення. Машина вивозитиме батарейки з усіх пунктів приймання руху «Батарейки, здавайтеся!».
Про це повідомили в русі «Батарейки, здавайтеся!».
Тест-драйв машини тривав упродовж місяця. Вона змогла перевезти понад п’ять тонн батарейок, які здавали кияни у магазинах-партнерах та будинках, що зареєстровані у програмі руху.
Читайте також: UAnimals оголосили лавреатів Всеукраїнської зоозахисної премії
Батарейки за принципом 100% перероблення залежно від типу передадуть таким заводам:
- Eneris Recupyl в Польщі;
- Accurec в Німеччині;
- EraSteel у Франції тощо.
Перероблення матеріалу повністю фінансують партнери руху, а саме виробники й дистриб’ютори батарейок: Panasonic, VARTA, Duracell, GP Batteries та інші компанії.
Нагадаємо, що розробники з України запустили платформу для бронювання будинків на природі.
Фото: фейсбук-сторінка «Батарейки, здавайтеся!»
