Гучніше за гармати: як активісти творять культуру в містах поблизу лінії фронту

Весна 2014-го року змінила звичне життя мешканців Донбасу. Тепер тут лунають постріли. Небезпека, страх, невпевненість у завтрашньому дні — ось, що відчувають українці цього регіону відтоді. А ті, хто не витримав постійного напруження (а таких за офіційними даними близько 800 тисяч осіб) й мав змогу — поїхали з рідного дому та стали вимушеними переселенцями. 

Але є й ті, хто залишився і продовжує жити поблизу лінії фронту. Ба більше — дехто з них творить мистецтво та влаштовує дозвілля для інших. Навіщо? Щоб допомогти впоратися з внутрішньою напругою та запалити іскри в серцях людей, які зневірились. А разом з тим вони хочуть подолати байдужість місцевих до рідного міста та нагадати про приналежність до громади. 

Ми поспілкувались з організаторами чотирьох творчих ініціатив, які створюють культуру в містах поблизу лінії фронту. Вони розповіли, що потрібно для того, щоб розвивати свої містечка, з яких молодь масово втікає в столицю або в міста-мільйонники. А також ми дізнались як приходять ідеї й ресурси для їхньої реалізації та навіщо вони це роблять. 

Життя в умовах війни — чому це проблема

Відповідно до звіту SCORE 2019 “До спільного майбутнього” жителі Донецької та Луганської областей почуваються в безпеці лише на 3,9 бала за 10-бальною шкалою. Всього було опитано 9 тисяч осіб, які проживають в цих двох областях. Більшість жителів Сходу мають пасивну громадянську позицію та відповідальність — показники сягають половини шкали. Напевно через те громадянська активність отримала лише кілька балів. При цьому гордість за згуртованість громади та співпрацю в ній оцінили по 5,3 балів.

[su_image_carousel source=” media:102066,102065,102064,102063,102062 ” limit=”20″ slides_style=”default” controls_style=”dark” crop=”16:9″ columns=”1″ adaptive=”yes” spacing=”yes” align=”Center” max_width=”none” captions=”no” arrows=”yes” dots=”yes” link=”none” target=”blank” autoplay=”0″ speed=”medium” image_size=”large” outline=”yes” class=””]

Серед нечисельних місцевих активістів ці показники добре відомі. Але ця статистика не вганяє їх в паніку — радше підштовхує до дії. І хоча вони не можуть відсунути лінію фронту чи надати робочі місця, проте продовжують об’єднувати людей різного віку, з різними цінностями й пріоритетами. 

На горизонті іноді чутно канонаду,
а ми збираємо людей на фестивалі

Євгенія Васильєва,

засновниця популярного серед місцевих фесту “Авдіївка ФМ”

«Авдіївка. Фестиваль мистецтв» — це простір творчого натхнення, сучасної музики, театрального й візуального мистецтва, який проходить щороку починаючи з 2018-го. Перед фестивалем для зацікавлених жителів проходять воркшопи у ключових напрямках музики, театру та живопису. Фестиваль організовує свята, події, запрошує відомих культурних діячів.

В чому наш успіх?

Через околицю нашого міста проходить лінія фронту, але нам вдалось зібрати людей на фестивалі. Тоді для всіх це звучало, як оксюморон: Авдіївка і фестиваль. Але тепер ніхто вже так не вважає.

Під час фестивалю діє близько десяти майданчиків, де кожен може проявити себе та розважитись. Тут і заняття живописом, і літературна вітальня, і театральна та музична сцени, різні майстерки та наукові пікніки, а також вулична їжа, виставки, дитячі зони та освітній простір. Все це стало можливим завдяки підтримці місцевої влади, волонтерів та молоді, яка долучилась до генерації ідей, опитувань, створення локацій та активностей.

Як нам це вдалось, або Подяка місцевим волонтерам

Авдіївка мала можливість взяти участь у навчальній програмі з проєктного менеджменту та потенційно отримати фінансування на ідею. Умови участі були нескладні: вдала ідея та працьовита команда. Команду зібрали відносно швидко: кинули клич серед знайомих. Так почали підтягуватися люди, які вже мали досвід у реалізації заходів у місті або були активними членами громади та відвідували мистецькі події. До того ж у місті веде діяльність Військово-патріотична гра “Джура” і тоді команди мали завдання зробити добру справу.

Ми прописали план, проконсультувались та порадились з досвідченими організаторами. А потім написали всім, кому була б цікава ідея провести захід  у партнерстві. Окрім того, постійно комунікували з місцевими та дослухались до їх побажань та потреб. Ідеї скомпонували зі своїми можливостями та можливостями міста, так і обрали локацію, активності та наповнення.

Тож всі разом створили подію, де можна було б зібрати місцеву молодь. Вони ж стали співорганізаторами, волонтерами й учасниками. Так і народився фестиваль мистецтв з різними активностями для різних аудиторій. Підготовчий етап займає близько року. 

Скільки людей – стільки думок

Реакція гостей та тих, хто не відвідав була такою, як і можна було очікувати: хтось — здивований, хтось так і не дізнався, хтось був щасливий та вдячний, хтось сприйняв як за легковажну подію, а хтось ставився негативно. Це і була головне завдання — навчити людей культурно відпочивати, не бідкатися й нарешті перестати заливати горе оковитою.

Акцент на важливому — підтримуємо творчих

На початку у нас була ідея створити простір для розвитку творчих здібностей молоді, альтернативний майданчик для відпочинку, психологічне розвантаження жителів та створення нових традицій у мономісті.

Проте вже зараз ми підтримуємо наявні творчі ініціативи. Гуртуємо жителів довкола спільних інтересів, підтримуємо їхнє бажання розвиватися та створюємо майданчики для здобуття та реалізації своїх навичок.

Перспектива на майбутнє

Згодом хочемо проводити фестиваль щорічно, а разом з тим масштабувати та підтримувати творчі ініціативи. На час першого фестивалю наша команда складалася з ініціативних людей.  Вони прагнули зробити змістовну активність та розбурхати себе та молодь, яка того потребувала. А зараз — це громадська організація, яка хоче робити не тільки фестиваль, а й інші культурно-освітні події та розбудовувати молодіжну інфраструктуру та партнерство з установами на сталій основі.

В старому парку тепер нові івенти

Сергій Пронкін,

 через фестиваль URBAN FEST Druzhkivka допоміг налагодити діалог між містянами та громадським сектором Дружківки

Druzhkivka Urban Fest — одноденний урбаністичний фестиваль, де виступають зірки української сцени. Відбувається кожного вересня в Дружківському міському парку культури і відпочинку. Місто Дружківка знаходиться на відстані близько 80 км до окупованого Донецьку. 

В чому наш успіх?

Як організатори фестивалю, ми маємо принципову позицію стосовно української мови. Всі написи на фесті та в соцмережах намагаємось робити саме українською. Та й назва фестивалю поєдналась з українською назвою міста — Дружківка, а не звична місцевим “Дружковка”. Для тутешнього регіону — це незвично, адже згідно перепису 2017-го року українську мову вважають рідною лише 35,5% населення. Крім того, ми відновили старий парк, привернувши увагу до локацій з прихованим потенціалом. 

Як нам це вдалось або Вічний вогонь як орієнтир свята

У вже далекому 2016-му році наша ГО «Нова Дружківка» вирішила провести у занедбаному парку урбаністичний фестиваль. Зазвичай цей парк використовували раз на рік, на святкування Дня перемоги, бо поруч є пам’ятник та вічний вогонь. Ми побачили, що парк реально крутий і у нього є великий потенціал для фестивальних заходів.

Отже, обрали такий концепт. Протягом доби ми організовуємо різні події для містян: відкритий університет, інтерактиви для дітей та дорослих, спортивні змагання (вуличний бадмінтон, велозаїзди), виставки міських музеїв, вуличну їжу, фотозони. А ввечері відкривається велика музична сцена, де виступають молоді українські гурти. За три роки у нас побували відомі українські музиканти: 5 Vymir, Bahroma, SINOPTIK, Адвокати, Fontaliza, Pur:Pur, Один в каное.

Найкращий ресурс — команда і вдала локація

Команда складалася окрім мене ще з трьох людей — це на той час всі, хто працював в організації. Фестиваль був частиною великого проєкту, який об’єднував ще декілька івентів. Локацією став Міський парк культури та відпочинку, який використовувався один раз на рік для святкування Дня перемоги. Також він є символічним для старшого покоління. Раніше це було чи не єдине місце, де вони проводили свій вільний час:  гуляли, спілкувалися, знайомилися та танцювали.

Спочатку місцеві нашорошилися, а потім відгукнулось

В перший рік мешканці з небезпекою поставилися до нового формату. І взагалі до того, що міські заходи організовує хтось інший, а не місцева влада. Проте формат сподобався. Взимку після першого фесту нам вже писали та питали чи буде та коли у новому році буде фест. На наступний рік ми звичайно збільшили кількість локацій, бо були охочі зробити під час фесту щось своє.

Відновили парк та зібрали всіх — від малого до старого 

Головною ідеєю було зібрати різновіковий склад мешканців міста у парку для того, аби продемонструвати інший спосіб проведення міських свят, де буде цікаво всім: і дорослим, і дітям. Було також бажання надихнути життям старий парк та показати, що в місті є багато локацій з нерозкритим або прихованим потенціалом.

Перспективи на майбутнє залежать від фінансування

Наші плани залежать від фінансування, бо проведення фесту річ затратна. Минулого року через брак коштів ми провели не великий фест, а маленький міський пікнік. Проте формат залишили колишнім: змістовний й культурний відпочинок для всієї родини.

Ми хочемо змусити місцевих замислитись

Діана Берг,

мистецький простір “Арт-платформа ТЮ”, мета якого ‒ відійти від совкової парадигми та показати, що українське мистецтво може бути передовим.

“Арт-платформа ТЮ” — це перша арт-платформа в Маріуполі, проєкт ГО “Розвиток Приазов’я”.  Роблять шалені, неоднозначні та цікаві соціокультурні події, які зачіпають найгостріші соціальні теми: гендерне насильство, свобода слова, дискримінація, декомунізація, права меншин, екоактивізм тощо.

В чому наш успіх?

Ми прагнемо соціальних змін в Маріуполі й це неабиякий виклик. Проте впевнені, що все, що працює для розвитку культури, працює проти війни. Тому ми займаємося не тільки вихованням, а змушуємо публіку задуматися, вчимо їх ставити собі запитання. А після кожної нашої події завжди проводимо дискусію, де пропонуємо людям мислити ширше. 

Як нам це вдалось, або Сучасна й незалежна прифронтова культура 

Нашу організацію було засновано у 2015 році завдяки переселенцям з Донецька. Основною метою був розвиток демократичного і культурного суспільства. Спершу Громадська організація завдяки культурним, мистецьким і соціальним ініціативам займалася промоцією прав людини. А згодом, у 2016-му році ми відкрили Платформу ТЮ, яка стала простором сучасної незалежної культури в Маріуполі.

До війни ніяких культурних організацій в Маріуполі взагалі не було. Однак ми – це не тільки про війну. Ми в першу чергу про мистецтво, однак, актуальна і болюча тема також є в нашій діяльності.

Тю – це новий формат для міста, який об’єднав творчий активізм. У нас кожен проєкт відрізняється один від одного і це наша цінність — ми нестандартні й цікаві людям.

Найкраща реклама — сарафанне радіо

Реалізувати проєкт нам допомагають люди, яким цікава наша діяльність. Вони приходять, беруть із собою друзів і наша аудиторія збільшується. Ми власними силами робимо собі рекламу в соціальних мережах і працюємо з журналістами.

Наша команда — справжні любителі своєї справи. Власноруч організували приміщення, яке всередині схоже не галерею. Тут в нас відбуваються презентації книг, покази фільмів, концерти, приїжджають в гості театри.

Реакція буває різна — іноді бояться й втікають

Ми проводимо багато ініціатив, однак є й такі, які людям не відгукуються і це прикро. Одного разу ми провели акцію, яка стосувалась обмежень і непридатності міста для людей з інвалідністю. У нас таким людям вкрай важко пересуватись по місту, адже немає пандусів і інших зручностей. Під час акції поставили людей в інвалідних кріслах так, що вони частково перекрили вхід до підземного переходу. І очікували, що люди будуть підходити, пропонувати свою допомогу й спілкуватись. А вони боялись і втікали.

Наша місія — змусити думати

Ми хочемо передусім, щоб місто розвивалось, щоб люди бачили й знали, що ми є. Що ми діємо. Іноді бачимо, що журналісти пишуть різні статті, а люди залишають багато негативних коментарів. Однак нас це не тривожить. Навпаки, якщо ми відгукуємось хоч якось для них — це вже плюс.

Віримо, що в місті вже є і буде ще більше людей, з якими можна поговорити не тільки про погоду, а й про культуру, філософію, психологію. Хочеться, щоб люди об’єднувались за спільними поглядами, переконаннями та амбіціями. Є надія, що ТЮ — це першопрохідці, але не єдині у Маріуполі митці.

Схід також діджиталізується: плани на майбутнє 

Зараз чекаємо на відкриття безкоштовної нової виставки в Платформі ТЮ у новому для нас напіввіртуальному форматі. Діджитал-ера та соціальна ізоляція народжують нову форму художньої взаємодії — дистанційну. Тому онлайн-платформа 39.9gallery відкриває доступ до сучасного українського мистецтва, яке відтепер можна побачити не лише в стінах галерей чи музеїв.

Ми повернули в колись захоплене місто музичний двіж

Катерина Сірик,

засновниця арт-резиденції “Плюс/Мінус” в Сєвєродонецьку. Тут кожному учаснику дають можливість реалізувати мистецькі ідеї, а ще влаштовують вечірки з українською електронною музикою. Громадська організація у Сєвєродонецьку, яка вдень займається просвітницькою діяльністю — лекції, тренінги, майстер-класи, а вночі — організовує вечірки під електронну музику.

В чому наш успіх?

Війна не на жарт вплинула на настрій місцевих мешканців. Під час захоплення міста окупантами у травні 2014-го року в місті відчувалось велике напруження. Тоді здається люди розучилися радіти й це зрозуміло — страх та відчуття небезпеки огорнув багатьох. І навіть після повернення в Україну багатьом мешканцям було моторошно. Через чотири роки ми трохи оговтались і вирішили створити місце, де вдень люди зможуть відвідати лекторій, а вночі — культурно відпочити під сучасну електронну музику. 

Як нам це вдалося, або Ми обрали свій дім

Наша арт-резиденція з’явилась у 2018 році, а першою знаменною подією була вечірка Electronics of SEVER. Коли ми зрозуміли, що у нас є вибір – поїхати в Київ і популяризувати мистецтво і  електронну музику там, чи відкрити щось своє в рідному Сєвєродонецьку, обрали дім. Оскільки клубів з електронною музикою в місті немає, є різні попсові заклади або ті, куди приходять напитися і побитися. Те ж стосується і культурного розвитку. В місті немає нічого путнього.

З історії відомо, що першу електронно-обчислювальну машину створили в Сєвєродонецьку. Значить і електронна музика має знову відшукати тут своє місце. Тож вдень ми знайомимо людей з історією країни і нашого регіону, а вночі у нас вечірки для молоді, яка шукає своє місце в житті.

На вечірках можемо і в шахи грати — це нормально 

Локацією для наших рейвів є старе занедбане кафе «Шахматное», яке ще пам’ятає у своїх стінах вбивства кримінальних авторитетів двохтисячних. Тепер тут арт-резиденція «Плюс/Мінус».

На вечірках збирається у середньому 150 людей, і в масштабах Сєвєродонецька це багато. Ми створюємо атмосферу та формат, де комфортно бути й тим, хто не слухає електронну музику чи не танцює. Головне — ми створили місце, де можна поспілкуватися зі «своїми».

Ми не беремо грошей за вхід на наші події, а заробляємо на барі. У нас люди роблять те, що їм захочеться і роблять це добре. Ми дотримуємося так званої філософії DIY – «зроби це сам». Під час рейвів можуть і в шахи грати, тут немає для нас нічого дивного.

І навіть під час війни людям потрібен двіж 

Молодь нас підтримує і допомагає. Вдень ми пропагуємо мистецтво або ж проводимо різні цікаві тренінги, лекції, фотовиставки, покази фільмів. Ми – за реалізацію будь-яких креативних ідей. У 2018-му році організували виставку одягу, який носили в радянські часи. Кожен охочий міг приміряти, сфотографуватися і зануритися в атмосферу минулого століття.

Матеріал опубліковано в рамках програми Media Emergency Fund, яку реалізує Львівський медіафорум, за фінансової підтримки Фонду розвитку ЗМІ Посольства США в Україні. Погляди авторів цього матеріалу не обов’язково збігаються з офіційною позицією уряду США.