Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Введенська сільрада Введенська сільрада

Суспільство

Громада проти реформаторки. Введенська сільрада.

Опубліковано

 

Це Ганна Геращенко – українка з української діаспори Нідерландів, яка покинула життя у Європі та повернулась, аби вдихнути нові сили у свою маленьку занедбану Батьківщину – Введенська сільрада на Харківщині.  

Її довгий час називали “чужою”, виступали проти неї і закликали повертатись назад. А вона попри все боролась з людським невіглаством та запроваджувала європейські стандарти в своєму рідному селі, де всі звикли жити за принципом моя хата скраю.

Що змусило небайдужу українку повернутись відроджувати село? Та як боролась з плювками у спину та доводила, що вона – не чужа? Про це нам розповіла Ганна Геращенко.

 

Покинула Європу, щоб відродити село

Село Тернова – центр Введенської селищної ради. Введенська сільрада об’єднує 5 маленьких тамтешніх сіл: Заруддя, Світанок, Зелений колодязь, Введенка та Тернова. Населення – більше 6000 осіб.

Саме цим сільським п’ятикутником з  2015 року керує Ганна Геращенко. Невисока на зріст, але пробивна за характером. Мужності та сили цієї жінки потрібно ще повчитись. На виборах вона обійшла свого найближчого суперника на 31 голос. Допомогло і те, що суперники, які буквально дихали у спину, порушили закон і балотувались як самовисуванці і від партії. Тому зійшли з дистанції.

До того, як ступити на політичну стежку, Ганна жила з чоловіком і трьома дітьми у містечку поблизу Амстердама. І залишалась би жити і досі, якби не боліло серце за рідну країну.

Тоді була така ситуація, що потрібно брати відповідальність у свої руки за долю країни. Мені стало зрозуміло, що Україна потребує людей, які є свідомі у своїй участі у процесах державотворення .

Однак таку завзятість і впертість місцеві жителі сприйняли вороже. Чутки, ворожі косі погляди ще й досі переслідують жінку. Ще до від’їзду Ганни у Голландію, вона впроваджувала ініціативи у своєму селі. Тому Тернова й проголосувала за амбітну політикиню, чого не скажеш за інші села громади.

“У сусідньому селі, де мене ще не знали поставились вороже. Казали, хто я така, я чужа, чому сюди приїхала. Тривалий час я намагалась довести, що я така ж сама як ви і прийшла сюди, щоб щось змінити”.

Сміттєзвалище замість лісу

Проблеми почались вже з перших ініціатив при владі. Ганна одразу взялась за оздоровлення своєї землі – сортування та прибирання сміття. Лінія вздовж села – це ліс. Принаймні, так виглядає. А насправді – це сміттєзвалище, куди люди зносили все більше і більше сміття та розказували, яка погана влада.

Читайте також: На Поділлі заробляють на ягодах і відроджують село

Щоб вивезти сміття, потрібно всього 60 гривень на місяць з людини. Але люди продовжують вирощувати звалище, замість лісу.

Люди вважають, що для них є виняток і можна залишити мішок на узбіччі з дитячими памперсами чи іншим сміттям. Для них це нормально.

Аби боротись зі сміттям Ганна створила перше в історії Введенської сільради комунальне підприємство. Але і тут зіштовхнулась з проблемою – штат маленький до трьох людей, а зарплати мінімальні. За словами Ганни, у селі дуже важко знайти людину, яка б працювала зі сміттям. Для них це соромно.

“У нас навіть був випадок, коли людина вийшла з місця позбавлення волі без копійки і відмовилась працювати на КП. Це дуже дивно, адже за кордоном для людей це абсолютно нормальна професія, яка потребує поваги”.

Введенська сільрада

Ганна встановила контейнери для роздільного збору сміття і працює над тим, аби виловлювати тих, хто тишком нишком намагається викинути мішки зі сміттям десь у лісі. За таке почали штрафувати. Але це не головна мета. Спочатку для порушника є усне попередження, якщо людина з’явилась на комісію, щиро розкаялась та уклала договір з комунальним підприємством.

“Ми штрафуємо тих, хто вважає, що для нього немає законів і навіть коли його спіймали, він все одно продовжує нахабно забруднювати навколишнє середовище”.

За виручені кошти від переробки сміття Ганні вдалось облаштувати дитячий майданчик та облагородити територію.

Читайте також: Як змінить власну школу наймолодший директор в Україні?

Введенська сільрада

“Екологічна проблема дуже гостро стоїть перед нами. І моя мета – зробити систему збору та вивозу сміття усталеною, яка буде працювати незалежно від того, хто буде при владі”.

Як це, ставити на ноги 5 селищ за 5 мільйонів?

Завдяки Ганні у селі провели світло на головній вулиці, встановили зупинки громадського транспорту, побудували дитячі майданчики, відкрили гурток робототехніки, зробили спортивний зал для занять боротьбою і заснували хор.

Введенська сільрада
Тепер дітки у селі ходять у різні гуртки та займаються спортом

Тепер молоді є куди діти свою енергію, та й старше покоління не сидить вже на лавках, а задіяне в культурному житті.

Таке поступове відродження села здавалось для Ганни непосильною ношею, адже бюджет громади у 2015 році сягав 1,5 мільйони гривень, а нині – 5 мільйонів. Це дуже мало для бюджету п’яти сіл, у порівнянні з сусідньою громадою з бюджетом 130 мільйонів гривень.

Ганні вдалось хоч трохи підняти бюджет громади Введенської сільради з різних причин – пішла рента за рахунок газодобувних компаній і податків.

“Ми попрацювали з інформацією про платників податків і з’ясувалось, що є багато мертвих душ. Коли ознайомились з платникам зеленого податку, то виявили 500 господарств, які 15 років нічого не сплачували. Також знайшли підприємців, які брали під оренду певні ділянки, але податки не сплачували і мовчки сиділи”.

Ганна запевняє, що робить все, що є у її можливостях, всі свої справи веде прозоро і може відповісти за кожну копійку.

“Скільки люди платили податків, стільки ми можемо їм повернути, щоб зробити якесь суспільне благо”.

Ганна пишається тим, що їй вдалось зробити за рахунок мізерного бюджету. Працює комунальне підприємство, у старих приміщеннях селищної ради за власні ресурси зробили ремонт, устаткували сучасним обладнанням. Потроху у громаді розвивається інфраструктура дозвілля.

Введенська сільрада
А щоб і старше покоління не нудьгувало, то для них зробили хор

“Також ми освітили більшість вулиць і намагаємось латати дороги. Хоча це смішно, бо за такий бюджет, ми не можемо зробити достатньо”.

Введенська сільрада: “Повертайся в Нідерланди!”

Втім, людям, які раніше не мали нічого в селі, лише занедбану інфраструктуру, такі зміни не до вподоби.

“У нас з’явились активісти, які розказували населенню, яка я погана і що тут все вкрала. У мене було два вибори: ув’язатись у політичну боротьбу, витратити власні ресурси та час, аби комунікувати з людьми, чи робити добрі справи для них же”.

Ганна вирішила, що її місія не в тому, щоб подобатись людям, а щоб щось змінити у своєму рідному селищі.

“Я зрозуміла, що в цьому була моя помилка, адже комунікація з людьми також важлива. Бо для людей представник влади – злочинець і корупціонер. А люди мене не сприймають і думають, що їм хтось щось винен”

Ганну Геращенко Введенська сільрада

Ганну Геращенко звинувачують у численних крадіжках, корупції, змові з газовидобувними компаніями та незаконному заробітку на переробці сміття.  А робота Введенської сільради регулярно блокується та зриваються сесії невдоволеними активістами.

Проти Ганни навіть відкривали кримінальні провадження, щодо її діяльності. І все це для того, аби змусити цю вольову жінку скласти повноваження. Залякування та тиск привів до того, що одного дня вона все ж таки хотіла піти з посади, але передумала.

“Кожний мій день – це боротьба. Мені здавалось, що справи і результати, яких я досягла – очевидні. Але ні, кожен крок ти повинна розжовувати і пояснювати простими словами для людей”.

Місцеві жителі не розуміють, що активні демократичні процеси потребують захисту і підтримки. Такого зв’язку Ганна зі своєю громадою, на жаль, не має.

Я вже не кажу про те, що у мене зарплата нижча, ніж у моїх колег. За 5 тисяч гривень просто неможливо вижити, а рівень відповідальності за такі гроші як фінансовий так і правовий – величезний. Не може голова п’яти селищ мати таку зарплату, не отримувати відшкодування за витрачання власних ресурсів та премій від депутатів, бо, кажуть, не заслужила.

Але, звичайно, є і ті, хто підтримує Ганну на посаді голови Введенської сільради і дякують їй за добрі справи. Але, за словами жінки, вони роблять це тихо, не кричать на сесіях, як опоненти, які голосно висловлюють своє незадоволення.

“У нас, насправді, є потужні люди і ми можемо впроваджувати реформи разом. Я планую зробити зону для відпочинку та центр допомоги жінкам. Планів багато, тому маленькими кроками ми досягаємо цілей”.

Суспільство

У Львові відкрили мурал до 100-річчя футуролога Станіслава Лема (ФОТО)

Опубліковано

 

З нагоди 100-річчя футуролога і філосова Станіслава Лема у Льовові на стіні компресорної станції відкрили мурал.

Про це повідомили у пресслужбі Львівської міської ради.

Зазначається, що це спільний проєкт із Офісом «Катовіце – місто музики ЮНЕСКО» та Офісом «Львів – місто літератури ЮНЕСКО» та ТзОВ ЛемСтейшн.

 

Мурал створили митці Віталій та Сергій Грехи.

Відомо, що Львів – рідне місто Лема, де він сформувався як особистість, навчався в гімназії та університеті, написав перший фантастичний роман, прожив першу третину свого життя.

Читайте такожНатуральний лимонад у вас вдома. П’ять українських виробників та рецепти для приготування

17 липня 1945 року Лем покинув Львів у потязі вигнанців і вже ніколи сюди не приїжджав. Однак, рідне місто пам’ятає Лема і прагне належно відзначити ювілей великого львів’янина.

100-ліття всесвітньо знаного письменника – фантаста, футуролога та філософа Станіслава Лема відзначили низкою заходів. Зокрема, на вул. Б.Лепкого, 4 відкрили меморіальну таблицю Станіславу Лему, на фасаді будинку, де мешкала родина Лемів.

У РадіоГаражі відбулась дискусія про «Місце Лема в українській сучасній культурі».

Нагадаємо, у коридорі київської школи намалювали символ мудрості.

Як ми повідомляли раніше, у Житомирі намалювали 12-метровий цифровий мурал.

Усі фото: city-adm.lviv.ua.

Читати далі

Суспільство

Українські пілоти Airbus тренувалися літати в Карпатах (ВІДЕО)

Опубліковано

 

Українські гвардійські вертольоти Airbus підкорили повітряний простір Карпат.

Про це повідомили у Військовій частині 1241 Західного ОТО НГУ.

Зазначається, що навчальний спеціальний збір з льотним складом на французьких вертольотах ЕС-225 LP розгорнули на базі військової частини 3072, що дислокується в селі Старий Лисець.

 

Цей полігон – єдиний у західному регіоні, де можуть приземлятися гвинтокрили, і де щороку стартують спеціалізовані навчання з виконання польотів у гірських умовах.

Читайте такожЗ принтами від сонячних діток та фасадами київських будинків: вісім українських виробників особливих хустинок

Під час навчань пілоти відпрацьовують посадку в горах у складних умовах на висоті 1000 та 1500 метрів.

Нагадаємо, винищувачі України відпрацювали пуски керованих ракет Р-73.

Як ми повідомляли раніше, українські бомбардувальники відпрацювали дозаправку у повітрі.

Головне фото: nv.ua.

Читати далі

Суспільство

Навчив молодь у селі займатися спортом та сортувати сміття. Успішний кейс розвитку громади

Опубліковано

 

«Просто знайдіть однодумців, які марять тим же, що й ви», — ділиться активіст Андрій Кравченко з Прибужанівської громади на Миколаївщині. Він спільно зі своєю організацією «Серце активної молоді» зміг розвинути свою ОТГ одразу у двох сферах — спорті й екології. Якщо раніше молодь частенько засідала на лавках з алкоголем, то тепер не може поділити турніки. Street Workout став родзинкою громади. А ще мешканців навчили сортування сміття. Вони не лише очистили свої вулиці від бруду, а й почали на цьому заробляти.

Андрій Кравченко
Андрій Кравченко

головний спеціаліст відділу освіти молоді та спорту Прибужанівської сільської ради у Вознесенському районі Миколаївської області, голова громадської організації «Серце активної молоді»

Показав заміну посиденькам з алкоголем

У нашій Прибужанівській громаді молоді не так багато — переважають люди віком від 35 до 40 років. Особливих місць, де можуть розвиватися молоді люди, довгий час у нас не було. У 2011 році я прийшов працювати вчителем трудового навчання та фізичної культури в школі у Прибужанівській громаді. Там познайомився з кількома дев’ятикласниками, які досить активно займалися на турніках. Тоді ще навіть не було такого поняття як воркаут. Й от вони мені кажуть: «Йдемо з нами, позаймаєтеся». Я вийшов, ми спробували, і мені це так сподобалося. Я полюбив турніки, й це стало моєю стихією.

 

На той момент я вже активно займався громадською організацією, переймався питаннями екології та спорту. Довгий час я не знав, як можна без особливих витрат просувати ідею здорового способу життя серед молоді. І Street Workout тоді прямо відкрив мені очі. Я подумав, а що якщо познайомити громаду з цим видом спорту? У цьому я бачив цілу філософію, що замість посиденьок з алкоголем десь на лавці можна круто проводити час з друзями на спортмайданчику.

До 2014 року ми з хлопцями практикувалися на турніках, а потім почали їздити з різними виступами, показувати, що вміємо. Люди досить активно стежили за нашою діяльністю. Ми заїжджали у різні села, розповідали й показували, що таке Street Workout, пропагандувати ідею здорового способу життя — просто виносили у світ цю культуру. Завдяки цим поїздкам я, до речі, навіть познайомився з майбутньою дружиною, — зустрів її, коли знайомив селян Яструбинового з цією активністю.

Проєкт про воркаут 6 років «пролежав» у блокноті 

Йшов час, і я думав, як же можна ще більше розвинути цю сферу. І вирішив написати проєкт, який мав би допомогти отримати фінансування на розвиток громади. У моїй уяві це були різні тренінги та лекції для шкіл про здоровий спосіб життя. Але йшов час, і проєкт «Спорт для всіх» просто був у мене десь у блокноті. Аж до 2018 року, коли у Вознесенську оголосили конкурс. І тоді я згадав, що в мене є написаний проєкт, і прямо зрадів. Втілити його було моєю мрією з 2012 року. І от з’являється така можливість.

Фото: www.facebook.com/andriy.kravchenko

Наша організація «Серце активної молоді» перемогла й отримала донорську підтримку від USAID. Напрямок роботи обрали Street Workout. Ми отримали 5 тисяч доларів. Згодом команда села Яструбинове виграла сучасний спортмайданчик, який їм збудували у межах цього проєкту. Крім того, провели різні показові виступи та вуличні змагання. З часу втілення проєкту минуло менш як два роки, а в нашій громаді вже підросли власні майстри воркауту. Тепер вони збирають та тренують нових прихильників спорту, проводять показові виступи та залучають все більше мешканців до здорового способу життя. А почалося все просто з ініціативи популяризувати спорт, донести населенню, що здоров’я — це доступно.

Побачити турніки без відвідувачів — тепер рідкість

На перші змагання зі Street Workout прийшли приблизно сотня глядачів та десь 20 учасників. У наступному, 2019 році ми зробили відкриття сезону, то там було вже приблизно 150 людей, з яких 30 — спортсмени, які показували свої вміння. Наша ініціатива стала крутим початком для громади. Люди почали щодня збиратися на майданчику. Бо раніше такого не було. От у нас біля школи є турніки, і це завжди було таким прохідним місцем, куди рідко хто заходив. Тепер різні компанії людей збираються вечорами, обговорюють рецепти для здорового харчування. Вони навіть створюють графіки відвідування майданчика, бо багато хто хоче займатися, а місце зайняте.

Люди позитивно відгукуються про такі речі. Загалом дуже класно, що молодь почала цим займатися. Деякі батьки навіть приводять своїх дітей на новий майданчик. І взагалі я помічаю, що от проходжу містом, і часто з’являються нові турніки. Чи не на кожному заході, як от День села, в програмі тепер точно є виступ майстрів Street Workout. І це круто. Заради цього ми й починали все це.

Запитали у молоді, чого їй ще бракує

Спортом ми не обмежилися. Було важливо зрозуміти, чого ще хоче молодь. Хороші дороги та дешева комуналка, як просто казали місцеві, — це трохи розмиті межі. Тому ми провели опитування серед молодих людей у 2018 році. І воно показало, що їх вкрай турбують звалища сміття у нашій громаді. А екологія — це ще одна тема, яка досить довгий час мене хвилювала. Тому взявся й за це також.

Читайте також: Речі за просто так. Як працює проєкт «Кенгуруш», який безкоштовно одягає дітей у селах

Для Прибужанівської громади сміття було дійсно великою проблемою. Просто йдеш вулицею і бачиш гори пляшок. Те, що ми зробили, — це дуже маленький відсоток змін. Але головне, що нам вдалося хоч якось зрушили свідомість людей, і вони почали змінювати свої звички. Ми з організацією навчали людей сортування, проводили для них класні тренінги, в кожному селі були екологічні ярмарки. Ми зосереджувалися на найбільших селах, яких у нас шість. У межах цього проєкту ми закупили електровелосипед, щоб відвозити на ньому скло до пунктів приймання.

Сфотографуй звалище — отримай «живий» олівець

Найкориснішими стали ярмарки. Ми ставили у селах по кілька наметів. У першому сидів консультант, який добре розбирається в екологічних питаннях. Селяни підходили до нього, і він розповідав про сортування, знайомив з якимись класними екоштуками. Уявіть, громада навіть не знала, що таке екосумки. Я вже не кажу про екогубки, екоручки, екодезодоранти тощо. Людям було цікаво, і вони дійсно підходили.

Фото: www.facebook.com/andriy.kravchenko

У другому наметі були квести. Один з них допоміг нам поєднати корисне з приємним. Щоб дізнатися, де в громаді найбільші звалища сміття, ми дали завдання всім охочим за годину на телефони зняти чим більше таких місць. Вони на велосипедах і пішки шукали й знімали. Таким чином ми зібрати місця звалищ, про які навіть не чули. Наступним завданням було нанести на карту такі точки, щоб одразу було видно масштаби проблеми. Звичайно, своїм екоактивістам ми дякували заохочувальними призами. Вони отримали від нас різні подарунки, як от олівці, що ростуть. Я тоді вперше про них почув, і вони дуже класно зайшли як дітям, так і дорослим. Тобто, ти малюєш, а коли олівець стає непотрібним, просто садиш його у горщик. І з цього виростає якась рослинка.

Очистили громаду від бруду, та ще й заробили

Останнім етапом проєкту став загальний флешмоб із прибирання, який ми організували. На той момент у нас вже була карта зі звалищами, яка дуже стала в пригоді. Чотири селища змагалися за виграші — контейнери для сортування сміття. Результат був дуже крутий. Люди начисто прибрали у своїх громадах. Вони не просто викидали все, а сортували сміття, наскільки це було можливо. Звичайно, це повністю не розв’язало екологічну проблему у громаді, але точно розвантажило її принаймні тим сміттям, яке можна утилізувати.

Одна зі шкіл, яка брала участь у флешмобі, досі сортує сміття і заробляє на цьому кошти. Вони здали чотири тонни скла, і за це придбали ялинку на Новий рік. А наша організація за отримані від здачі вторсировини кошти змогла відремонтувати спортивну залу на базі Центру дозвілля для фітнесу. Сьогодні чотири селища продовжують збирати сортовані побутові відходи: Дмитрівка, Яструбинове, Прибужани та Новосілка. Я дійсно бачу, що мешканці почали більше замислюватися про чистоту навколишнього середовища. А ще вони краще звертають увагу на власну поведінку у побуті.

Відтоді ми регулярно з громадою виходимо збирати сміття на певних ділянках, коли дізнаємося про якесь звалище. Пам’ятаю, як ми з вчителем фізики Михайлом Пономарьовим вперше вийшли, то на одному місці, уявіть собі, забрали дві тони скла. Вивезли й трохи залучили коштів для громади. Досі люди мені дзвонять, просять заїхати забрати скло, і я виїжджаю. Мешканці перестали все це викидати, адже розуміють, що це можна перевести в кошти. І вони вже знають, куди можна принести скло чи де краще його залишити.

У планах — знайти туристичну родзинку громади

Останнім часом я все більше замислююся про ще одну сферу — туризм. Вона засіла в мене у голові, і я вірю, що це дозволить нашій громаді стати більш успішною. Розумієте, воркаут — це доступний спорт, тому я і почав його просувати, він не вимагає великих вкладів. Так сама і сортування сміття: наче і є якась частка заробітку, але вона незначна. Нашій Прибужанівській громаді потрібні кошти, щоб не просто існувати, а розвиватися.

Тому я частенько сідаю і вишукую якісь цікаві місця, які можуть стати потенційно привабливими. Ще з одним ініціативним хлопцем із Вознесенська Віталієм Возняком ми досліджуємо туристичні схованки. Зараз, наприклад, вивчаємо катакомби на безпечність. Можливо, саме вони допоможуть нам залучити інвестиції в громаду. В екологічній сфері ми з організацією мріємо про мінізавод з перероблювання пластику. Або можна відкрити свій пункт приймання вторсировини, щоб уже напряму працювати з великими підприємствами.

Громадам, які лише думають над якимись ініціативами, я раджу менше говорити, а більше ставати в спільній команді й щось робити. Вам просто слід знайти однодумців у якійсь сфері, які марять тим же, що й ви. Не важливо, що це буде: спорт, екологія чи ще щось. Люди, які будуть цим горіти як і ви, як магніти почнуть до вас притягуватися. Найголовніше — не ставити себе вище за інших. Ламайте стереотипи й робіть класні справи, чого, можливо, інші бояться. А ви не бійтесь і просто йдіть вперед.

Читати далі