«Грай за Україну»: за історію особистої перемоги можна отримати тенісний м’яч від Світоліної та НП

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше

Зараз ви читатимете статтю ШоТам з проєкту про відбудову громад.

Чому ми його робимо?

Це українці, які після початку повномасштабної війни потрапили під російську окупацію та були звільнені ЗСУ. Місцева влада, мешканці та волонтери діляться досвідом відновлення. Ці рішення жителі все ще окупованих міст та сіл можуть застосувати після звільнення, аби подолати наслідки окупації.

До повномасштабного вторгнення будинок культури в селі Слобода на Чернігівщині збирав дорослих і дітей на концерти, літературні вечори та урочисті вшанування пам’ятних дат. 

Та у березні 2022 року тут оселилися росіяни — використовували будинок культури як кухню та вбиральню. Після окупації приміщення стало непридатним для роботи, тому понад два роки після звільнення села місцеві не мали власного культурного осередку.

Як у Слободі з’явився новий будинок культури та як з цим допоміг американець, розповідає ШоТам.

Перший вірш написала до річниці звільнення села

Під час окупації росіяни жили не тільки у будинку культури, а і вдома у місцевих. Одна з таких людей — Олена Осипенко. 20-річна дівчина навчається в місцевому педагогічному університеті та відвідує реабілітаційний центр, адже з дитинства має часткову атрофію зорових нервів. 

Коли 5 березня 2022 року росіяни зайшли у Слободу, двоє поселилися в кімнаті Олени, тому дівчина з тіткою перейшли жити в погріб. Тут вони перебували до кінця березня, поки ЗСУ не звільнили Слободу.

Олена каже, що весь цей час їй було морально складно, і ці події сильно вплинули на неї. Вперше зі своєю поезією Олена виступила на річницю звільнення села від російської окупації:

«Я пишу про любов до України, про війну й те, як я це сприймаю, як мені боляче бачити ці втрати. Тому основна тематика віршів — патріотична, але також пишу про кохання, весну, народні пісні. Уже написала близько 500 віршів і мрію про книгу, яка відгукнеться в серцях моїх читачів»

Олена записує свої вірші шрифтом Брайля. Фото: ШоТам

«Влаштовували для себе вбиральню скрізь, де хотіли»

Директорка будинку культури Лідія Гартович розповідає, що прямих влучань у будівлю не було, проте вона сильно постраждала через уламки: у неї пробитий дах, вибиті всі вікна, пошкоджений фундамент, а на стінах з’явилися тріщини. 

Директорка будинку культури в Слободі Лідія Гартович розповідає про будівлю під окупацією. Фото: ШоТам

Росіяни облаштували тут для себе кухню. Жінка каже, що в грудні перед вторгненням у будинок культури закупили вживані меблі, аби облаштувати гримерну, дитячу кімнату та бібліотеку:

«Але ці люди прийшли нищити та вбивати, тому всі ці меблі використали для розпалу. А ще нас вразило, що вони влаштовували для себе вбиральню скрізь, де хотіли, і дуже показово, що багато з них підтиралися вишиванками, які були в будинку культури. Коли я побачила це, то відчула моральну огиду».

На щастя, деяку апаратуру вдалося зберегти — саме напередодні вторгнення Лідія забрала додому синтезатор для репетиції свого сина. 

Замість старої будівлі — палац

З вересня 2024 року жителі Слободи відвідують новий будинок культури, який замість зруйнованого для них звів американський меценат Делл Лой Хансен. Він уже кілька років опікується селом, а тепер допомагає слободинцям відбудовувати їхні будинки й інші споруди.

Меценат Делл Лой Хансен останні декілька років опікується цим регіоном. Фото: ШоТам

Коли минулого року благодійник приїхав у Слободу, для нього організували урочистий концерт з піснями та віршами від молоді:

«Ми хотіли показати, на що здатні молоді люди нашої громади, яку увагу ми приділяємо творчості, та сподівалися, що меценат виділить нам кошти, аби облаштувати невеликий куточок для репетицій і виступів. Ми звернулися до нього з цим проханням, але й не сподівалися, що для нас створять такий палац».

Будинок культури в селі Слобода. Фото: ШоТам

За три місяці вдалося повністю відбудувати приміщення будинку культури. Тепер своєю творчістю ділиться й Олена: приносить вірші, які записує вдома шрифтом Брайля, та зачитує їх директорці Лідії, а вона вже їх роздруковує.

Тепер директорка запрошує дівчину на літературні вечори та благодійні виступи, під час яких юні автори збирають донати для ЗСУ.

Зараз тут є актова зала з великим екраном, де можна проводити заходи та спільно переглядати фільми, читальний зал з комп’ютерами, які можуть використовувати літні люди, аби освоїти цифрові навички, а також кімната відпочинку, де діти займаються рукоділлям, малюють чи грають у настільні ігри. Окрім цього, в будинок культури часто приходять пограти в теніс або потренуватися в спортивній кімнаті. 

Кімната відпочинку в будинку культури. Фото: ШоТам

У новому приміщенні закладу вже відновили свою роботу дорослий співочий і дитячий танцювальний колективи. Лідія впевнена:

«Таланти треба завжди підтримувати. Дорослі відповідальні за розвиток умінь своїх дітей і мають підтримувати іскри, які в тих закладені. Тому я б дуже хотіла, щоб наш будинок культури був одним з осередків згуртованості громади, і ми могли їздити в інші села для обміну досвідом та запрошувати гостей до нас».

У межах тижня медіаграмотності розповідаємо історію з проєкту ШоТам «Мій персональний фейк». Жителька Чорноморська Олександра Михлік навчилася перевіряти інформацію в соцмережах після того, як розпізнала фейкову новину російської пропаганди.

Про героїню випуску

Олександрі 57 років, вона приватна підприємиця, займається виробництвом сувенірної продукції. У позаробочий час їй подобається перебувати в соціальних мережах, читати новини та спілкуватися з людьми.

Випадок із наративом про «дітей Донбасу»

Коли жінка вчергове натрапила на фотографію, де була «дитина Донбасу», на сторінці свого знайомого, у неї виникли сумніви щодо неї. Як зазначила Олександра, користувач підписав фотографію дитину: «Так, я розумію, що Україна бореться, але навіщо все-таки ображати маленьких дітей?».

Тоді вона попросила своїх дітей показати, як можна працювати з інформацією у фейсбуці, та як можна більше дізнатися по фотографіях.

Читайте також: «Чи хтось мовчить про Сумщину?»: як перевіряти емоційні наративи (ВІДЕО)

«Мої діти розповіли, що якщо натиснути на фотографію, то там випадає меню, і в цьому меню можна знайти схожу. І коли ти натискаєш на цю кнопку, тобі ця фотографія показується в інших джерелах», — розповіла Олександра.

Коли Олександра шукала цю фотографію хлопчика, вона знайшла ще декілька знімків та їх опис. Вона дізналася, що дитину загримували, аби зробити необхідну фотографію.

Ціль фейків із дітьми

Як вказує героїня випуску, основна мета фейків з дітьми — це розбурхати емоції у людей, викликати в них ненависть до ЗСУ та України. Вона говорить, що користувачі обов’язково реагують на новини про дітей. І коли людина бачить нещасну дитину, то обов’язково їй співчуватиме.

Як не піддаватися фейкам

«До будь-якої інформації варто ставитися критично. Будь-яку інформацію можна перевірити. Тобто будь-якій події щось передувало та щось слідувало після цієї події. Ви маєте відстежувати причинно-наслідкові зв’язки. Ставити запитання: кому вигідно запускати такий фейк? До чого вас хочуть підвести?» — сказала Олександра.

Усю історію Олександри та її поради щодо медіагігієни можете подивитися на ютуб-каналі ШоТам за посиланням.

Нагадаємо, що у двох школах на Київщині, що постраждали у 2022 році, встановили сонячні електростанції.

Про що проєкт «Мій персональний фейк»

Проєкт покликаний покласти край впливу фейків та ворожої пропаганди на українців.

Перша частина проєкту – це відеоісторії людей, які повелись на неправдиву інформацію, що лунає в ЗМІ. Вони самі розкажуть, як це вплинуло на їхнє життя.

Друга частина проєкту – кросворди. Ми навчимо наше старше покоління розрізняти фейки та зробимо з них справжніх детективів, які зможуть відстежувати будь-яку ворожу пропаганду не гірше за Шерлока Холмса.

Фото: ютуб-канал ШоТам

На одній з центральних вулиць Мангеттена з’явився тридцятиметровий мурал Empty Beds, який символізує тисячі українських дітей, незаконно вивезених до росії. Інсталяція з майже тисячею порожніх дитячих ліжок розповідає історії 994 дітей, яких Україні вдалося повернути додому з росії або тимчасово окупованих територій.

Про це повідомив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак.

Проєкт створений фотографом Філом Белером та організацією Bird of Light Ukraine у межах ініціативи «Bring Kids Back UA» за підтримки Save Ukraine та Української мережі за права дитини.

Читати також: Музей Голодомору-геноциду відкрив онлайн-екскурсії для українських школярів за кордоном

Головна мета інсталяції — привернути увагу світу до порушення прав українських дітей, яких росія змушує відмовитись від своєї ідентичності через примусову паспортизацію, відвідування російських шкіл та шантаж сімей.

«Кожна світлина — це реальна історія дитини, яку Україні вдалося повернути. За цими історіями стоять тисячі інших дітей, яких росія продовжує викрадати щодня», — зазначив керівник Офісу Президента Андрій Єрмак.

Нагадаємо, що в Україні вийшов фільм «БожеВільні» про незламність і боротьбу українців у 70-х (ФОТО І ВІДЕО).

Фото: Андрій Єрмак.