Суспільство
Фішинг-туризм в Україні. Куди їхати за вдалим уловом?
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Сьогодні — День рибалки. До цієї дати ми зібрали підбірку кращих місць для фішинг-туризму в кожній області України. Шукайте регіон, який вас цікавить, і вирушайте на відпочинок до природи. Варто пам’ятати про обмеження на вилов, які діють у країні. За день кожен може зловити три кілограми риби та 30 раків. Також закон забороняє рибалити в певних місцях, як от заповідні території, та в певний період, наприклад, коли весняний нерест. А якщо вам менш як 16 років, ловити рибу можна лише з берега.
До Одещини за коропами та лящами
Куди точно варто завітати, то це на Сухий лиман. Він розташований у Таїровській селищній громаді. Рибалки називають це місце «справжнім царством достатку». Тут можна отримати великий вилов коропа, ляща, сазана та краснопірки. За водоймою ретельно стежать, намагаються дотримуватися санітарних та екологічних норм. На березі є маленькі будинки для тих, хто хоче затриматися на природі на довший термін.
Десятки видів риб на Дніпропетровщині
Кам’янське водосховище, яке до перейменування у 2017 році звалося Дніпродзержинським, точно вартує уваги рибалок. Там є змога спіймати приблизно 30 видів риб, серед яких плітка, лящ, щука, судак і сом, а ще там водяться раки. Але варто зауважити, що у водоймі не можна рибалити в період нересту — це приблизно з початку квітня і до середини червня щороку.
На Десну і Дніпро до Чернігівщини
Чернігівська область — то казка для фішинг-туризму. Цей регіон приваблює великим фондом рибогосподарських водойм, до яких хочеться повертатися. Саме тут розмістилося гирло річки Дніпро — головної водної артерії України. Можна зловити сома, жереха, щуку, судака, ляща тощо. А ще в цьому регіоні протікає Десна, яку теж не варто оминати увагою. Окрім звичних лящів, тут водяться також судак, головень, чехоня, верховодка, йорж та чечуга.
За фішинг-туризмом з родиною — на Харківщину
У цьому регіоні чи не найкраще місце для вилову риби — річка Сіверський Донець. Це північна притока Дону, найбільша водойма східних регіонів України. У ній водяться майже всі види прісноводної риби, зокрема лящ, окунь, краснопірка, головень і жерех. А ще поруч з цією річкою можна чудово провести час із родиною: там є багато баз відпочинку з дерев’яними будиночками й лазнями на дровах.
На Житомирщину за щуками та в’юнами
Цей регіон не може похвалитися десятками прекрасних водойм. Але й тут можна знайти чудове місце для риболовлі. Серед таких — річка Случ, яка є правою притокою Горині. Рибалки можуть сподіватися на вилов щуки, плітки, краснопірки, верховки, плоскирки, ляща, в’юна та окуня. Але слід розуміти, що в цій водоймі чимало «червонокнижних» риб, ловити які заборонено. Серед них — бистрянка російська, гольян озерний, марена дніпровська, йорж носар та мінога українська.
До Херсонщини на річку, що тече до моря
Впіймати карася, коропа, окуня чи щуку можна в мальовничій малій річці Каланчак (або Каланча, як її називають місцеві). Розташована вона у Чаплинському та Каланчацькому районах Херсонської області. Ця водойма впадає в лимани біля узбережжя Чорного моря. Варто розуміти, що берег річки місцями має сильні зарості очерету і дерев, але є й відкриті ділянки.
Тікаємо від роботи на Київське море
Улюблене місце відпочинку і рибалки — Київське водосховище, воно ж Київське море. Зазвичай сюди з’їжджаються кияни, яким хочеться втекти від трудових буднів ближче до води й природи. Спіймати у водоймі на Київщині можна сазана, сома, судака, жереха, ляща, карася, лина, окуня тощо. На водосховищі є як платні, так і безкоштовні місця для рибалки. Також поруч є бази відпочинку, де можна розміститися в будиночках або взяти намет напрокат.
На Запоріжжі рибалимо у Дніпрі
У Запорізькій області не варто шукати особливих водойм — чи не найкращим варіантом буде рибалити у Дніпрі. Нижче від Запоріжжя головна водна артерія входить у степову суху Причорноморську низовину і повільно тече на південний захід, до моря. Найчастіше на гачок тут потрапляє карась, плотва, щука, лящ, окунь та густера. Риба ловиться в будь-який період року на будь-якій глибині. Однак уникайте періоду нересту, який припадає на березень-квітень.
За хижою рибою на Луганщину
У Попаснянському районі Луганської області протікає річка Сіверський Донець. Саме туди рибалки з’їжджаються з усього регіону. Хижа риба, як от щука та окунь, там клює найкраще. А ще поруч є велике скупчення озер, де водиться сом. Для охочих гарно провести час у селі Білогорівка є база відпочинку. Там, до речі, можна орендувати снасті та човни, скористатися стоянкою та переночувати у будиночку.
Білий амур на Донеччині
Клебан-Бикське водосховище — візитівка регіонального ландшафтного парку «Клебан-Бик», розташованого поряд із селом Олександро-Калинове у Донецькій області. Попри розташування поблизу лінії зіткнення, з 2018 року парк приймає відвідувачів. У водоймі можна як поплавати, так і порибалити. Вхід на територію коштує від 15 гривень для дорослих і безкоштовно для дітей віком до 6 років. А вже за рибалку у водоймі сплачувати не потрібно. Тут водяться аборигенні види риб — щука, карась, краснопірка. Зустрічається також товстолобик і білий амур.
Вінниччина потішить окунями та йоржами
Якщо ви в пошуках риболовного місця у Вінницькій області, радимо звернути увагу на річку Рось. Це права притока Дніпра, басейн Чорного моря. Водойма традиційно замерзає в грудні та скресає в березні. Мешкають у річці приблизно 40 видів риб. Найбільше шансів у вас спіймати плітку, краснопірку, верховодку, пічкура звичайного та гірчака європейського. Також Рось багата на окунів та йоржів.
На Миколаївщину за аборигенними рибами
Чи не найкраще рішення для рибалок у Миколаївській області — вирушити на Дніпро-Бузький лиман за аборигенними рибами. Там водяться короп, лящ, плоскирка, судак, сом європейський, окунь і щука. Але не забувайте, що цей лиман має важливе рибопромислове значення, і сьогодні на межі зникнення тут опинилися деякі цінні види риб. Це, зокрема, білуга, російський осетер, севрюга, чечуга, лосось чорноморський, вирезуб, дніпровський підуст і вугор річковий — ловити їх не можна.
Фішинг з відпочинком на Кіровоградщині
Одне з найпопулярніших місць для рибалки у Кіровоградській області — село Куцеволівка Олександрійського району. Знавці фішингу прозвали ці місця «рибним Ельдорадо». Територією села протікають різкі перепади глибин річки Дніпро. Мало хто повертається з рибалки без улову, переважно клює сом, щука, жерех, лящ, окунь, карась, судак, короп, плітка. Також Куцеволівка — прекрасне місце для відпочинку: є бази з будиночками, де також на прокат дають снасті та човни.
Читайте також: Подорожуй Україною: 8 найгарніших українських водоспадів
До Десни на Сумщину
Ще один регіон, який потішить рибалок уловом з Десни, — Сумська область. Можна порибалити й в її притоках Знобівці та Свизі. У водоймах нарахували понад 35 видів риб. Окрім ляща і карася, може пощастити спіймати йоржа, носара і чечугу. Але не зловживайте: рибне багатство річки в останні роки почало зменшуватися через браконьєрство.
Український «Байкал» на Львівщині
У Львівську область за фішингом можна сміливо їхати до озера Задорожнє у Стрийському районі. На місці, де раніше був піщаний кар’єр, утворилася водойма з чистою й прозорою водою. Через це місцеві прозвали озеро «Байкалом». Воно багате на форель, окуня, щуку та плотву. Рибалити можна у будь-який час, окрім періоду нересту.
На Черкащину за коропом
Розраховувати на улов коропа, карася, щуки, окуня та плотви можна у річці Тясмин, що протікає Чигиринським районом Черкаської області. На водоймі можна ловити рибу з човна. До багатьох місць лову можна під’їхати на автомобілі. Але не поспішайте приїжджати сюди взимку — з грудня до середини березня у водойми льодостав.
Затоплене село на Хмельниччині
Затоплене село Бакота в Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області продовжує манити до себе фішинг-туристів. Ловити рибу там можна безкоштовно, але якщо зупиняєтеся з боку села Колодіївка, то готуйте символічну плату за стоянку — приблизно 20 гривень з людини та 20 гривень за авто. Тут знайдеться все: і бази відпочинку, і туристичні стоянки, й просто натоптані місця рибалками. Тут є вся риба, яку тільки можна хотіти. Просто обираєте собі об’єкт лову і вже підлаштовуєтеся снастями та місцем під нього. Найпоширеніші там лящі й соми, які виростають до величезних розмірів.
З човном на водойму до Волині
Якщо вас цікавить рибалка у Волинській області, зверніть увагу на Хрінницьке водосховище на річці Стир, басейну Прип’ять. Це місце чудово підійде як для простого відпочинку, так і для фішингу в будь-яку пору року. Можна розраховувати спіймати щуку, коропа, густера, карася срібного, лина, ляща, окуня та плотву. Також водойма відома рідкісним уловом жереха, голавля та язі. Досить популярною тут є риболовля з човна.
На Рівненщині ловимо йоржа та коропа
Рівненська область багата як на платні, так і безкоштовні місця для фішингу. Не сплачуючи, можна порибалити на річці Устя у селах Городок, Зозів, Шпанів та Великий Олексин. Це досить цікаве місце для рибалки, тому що після того, як спускають промисловий Богдашівський став, багато риби потрапляє в цю річку, а звідси вже нікуди не дівається. З улову можна розраховувати спіймати йоржа, коропа, окуня, плотву, судака та карася.
Цілорічний фішинг на Франківщині
Якщо ви рибак чи рибачка зі стажем, то точно чули про Бистрицю Надвірнянську. Ця річка протікає в межах Надвірнянського і Тисменицького районів Івано-Франківської області. Це одна з приток Дністра, басейну Чорного моря. Одне зі зручних безкоштовних місць для фішингу — неподалік села Вовчинець. Тут ловлять рибу майже цілорічно. Переважно клює підуст, верховодка, бистрянка, голавля, рябець, окунь і морена.
Їдемо до Тернопільщини за осетровими
Тернопільський став — найпопулярніша водойма для рибалок у регіоні. І не дивно, адже часом тут можна спіймати чималу здобич. У водоймі водиться багато карасів, коропів та щук, а окрім них — плотва, сом, судак, товстолоб, бичок, амур білий, йорж, лящ, окунь і краснопірка. Два роки тому у водойму запустили 140 особин осетрових. Рибалити тут дозволяється лише вдень.
Ловимо жереха на Закарпатті
Майже половина видів риби в закарпатських водоймах — під охороною та занесені до Червоної книги. Це не стає на заваді у фішинг-туризмі, але ловити можна лише дозволену рибу й не в період нересту, який триває з початку квітня по кінець травня. Одна з популярних водойм — річка Уж. Це ліва притока Лаборцю, басейну Дунай. Там, зокрема, водиться щука — найбільше її в районі Кам’яниці й Невицього, де є зв’язок із дериваційним каналом. Там же можна спіймати окуня й сома. А ось жерех може клюнути в районі Сторожниці.
За верховодкою на Буковину
У Чернівецькій області рибалка одразу ж асоціюється з річкою Прут, лівою притокою Дунаю. Ловити рибу тут можна безкоштовно цілий день. Можна розраховувати на улов верховодки, жереха, голавлі, водиться також щука. Але в цій водоймі також багато «червонокнижних» риб, які потрібно відпускати. Це марена звичайна, чіп малий, дунайський лосось, бистрянка, дністровський пічкур, золотий карась.
Суспільство
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
На столі в бібліотеці села Дружня Анна Михайлівна зберігала папку з документами наших військових. Коли росіяни зайшли в село й оселилися у відділі літератури для дошкільнят, бібліотекарка дуже хвилювалася.
«Я дуже переживала, чи ту папку не забрали так звані визволителі. Після деокупації вскочила в бібліотеку, і мені впала в очі папка — я так зраділа, що вона ціла! Хоч староста не дозволяв заходити в приміщення, адже там ще могли залишатися розтяжки від окупантів», — пригадує Анна Михайлівна.
Тепер бібліотеку в Дружні відновили завдяки волонтерам, а бібліотекарка розповіла ШоТам, як живе після відбудови і як привчає дітей до читання.
Анна Михайлівна Мушинська
завідувачка сільської бібліотеки села Дружня Бородянського району.
Думаю, бібліотекарка — це не професія, а якийсь діагноз
Бібліотека в селі Дружня працює з 1935 року — спочатку була хата-читальня, а тоді вже бібліотека. Вона не завжди була тут — за роки моєї роботи це вже третє приміщення. А працюю я тут близько 40 років, вже й не порахую добре.
Я з дитинства дуже полюбляла читати книжки й бігала до бібліотеки, тож мріяла вступити на філологічний факультет. Так трапилося, що я не пройшла по конкурсу, але жага до книжок залишилась у мене й досі. Я собі думаю, що бібліотекарка — це не професія, а якийсь діагноз.
Читайте також: Врятували понад 1000 книжок у мішках для зерна. Ця бібліотека на Сумщині пережила окупацію і знову працює
Тож уже 40 років працюю бібліотекаркою в селі Дружня. Хочеться передати читачам друковане слово, щоб вони не забували. А взагалі, коли бачу хоч маленьку крупиночку своєї праці — це для мене найвищі ордени.
Спокійно працювали й читали з дітьми, поки не почалося повномасштабне вторгнення. Наприкінці лютого 2022 окупанти зайшли до нас у село — воно невеличке, близько 2 000 людей живе.
Росіяни дуже далекі від реальності та сердиті
Росіян тут було дуже багато. У нас кругом стояли танки, направлені на житлові будинки. У садочку поруч є сховище, тож понад 200 людей там ховалися: і дітки маленькі були, і людей похилого віку багато, і люди з інвалідністю, яких з Бородянки привезли. Хліба ми не бачили понад 3 тижні. Тяжко було.
Окупанти хазяйнували в селі, забирали їжу з погребів, патрулювали вулиці, лякали людей. Ми боялися не те, що на вулицю вийти, а навіть у власні двори. БТРи стояли в кінці нашої вулиці, й окупанти хазяїв з хат виганяли на горище, щоб там жили, а самі будинки займали, і люди не могли навіть по воду спуститися.
Росіяни були далекі від реальності, наче сто років тому були тут. Сердиті такі, злі. От заходить один у двір, а там гарно, нормальний будинок, і каже: «Кто вам разрєшал так красіво жить?».
Колись на нашому полі трактористи орали та знайшли каску й патрончики, де було написано, що загинув воїн, який звільняв село під час Другої світової війни. Його прізвище було Бондаревський, то ми назвали на його честь одну з вулиць. То росіяни питали: «Как уліца називаєтса?». Коли чули, що Бондаревського, то між собою перемовлялися: «О, я тєбе гаваріл, ета Бендеровская».
А ще шукали військових, священника та «прєдсєдателя». Але ніхто нікого не здав, не вказав на них. Староста наш Анатолій Федоренко теж не виїжджав, допомагав людям як міг, ходив вулицями.
Та окупанти були жорстокими. Учительку Олю Савівну вбили: вона йшла від сестри, то її в спину розстріляли. Ще двох чоловіків убили під лісом. Нам не дозволяли навіть похорон влаштувати. Не могли й труну зробити — в тачку людину брали та бігли до кладовища, щоб хоч якось поховати.
Коли окупанти поїхали, в селі стояла страшна тиша
Пробули тут 33 дні, а вже як виходили, то спалили магазин і крайні будинки — дуже злі були. Ввечері в кінці березня вони просто поїхали — така тиша стояла в селі! Було страшно вийти на вулицю. То вже наступного дня ми один по одному виходили в тій страшній тиші. Вірите, навіть горобці не цвірінькали.
Наш будинок уцілів, і сусідські теж. У селі згоріли повністю до 10 будинків. Постраждали сусідні Загальці, Майданівка, Озерщина, Андріївка пошкоджена, Бородянка погоріла. Звісно, перш за все намагалися школи, лікарні, садочки відновити.
У нас у селі староста шукав контакти, щоб нам допомогли з відбудовою, тож благодійники привозили будматеріали: шифер, брезент.
Як уже росіяни вийшли з села, ми з дітьми прибігли до бібліотеки. Тут були вибиті двері, решітки вирвані, дірки в підлозі. Росіяни жили у всіх трьох кімнатах бібліотеки, зокрема, для дошкільнят і першокласників. Там найбільше запаскуджено було: розкидані матраци, недопалки валялися. Всюди розкидані їхні речі, продукти. Дуже погано пахло в кімнатах.
Чесно, я хвилювалася, бо в мене на столі була папка з документами наших хлопців, які з 2014 року воювали. Ми з ними зустрічалися й говорили, у мене були їхні прізвища й телефони, тож я дуже переживала, чи ту папку не забрали так звані визволителі. Вскочила в бібліотеку, і мені впала в очі папка — я так зраділа, що вона ціла!
Але ж староста не дозволяв заходити в приміщення, адже там ще могли залишатися розтяжки від окупантів. Якраз біля столу, де зараз комп’ютер, була величезна дірка.
Коли військові вже все перевірили, то Анатолій Миколайович прислав людей, і почали ремонтувати двері. Поступово приходили до тями, приводили бібліотеку до порядку.
Волонтери зробили бібліотеку сучаснішою
Далі приїхали волонтери і питали: «Чи треба вам якась допомога?». Ми все розповіли, і один з них — Сергій Шварц — привіз своїх друзів на ремонт. Вони купували фарби, шпалери, підлогу зробили, поремонтували електрику. Зробили косметичний ремонт, комп’ютер привезли й килимки.
А вже як поремонтували, то стали мені подарунки приносити — книжки, а також ігри для дітей і пазли. Самі збирали, і їхні друзі допомагали теж. Ми їм дуже вдячні. Багато казок та пізнавальної літератури тепер маємо.
Наші книжки теж зберегли всі — ми їх перетирали, пересушували. Лише кількох не дорахувалися. Хто зна, може, то росіяни й забрали. У нас була гарна серія казок із семи книжок, то лишилося лише дві. Вони були українською мовою — не знаю, чи буряти, які до нас зайшли, добре знали українську, але обкладинки такі яскраві, гарні, то може, як сувенір і позабирали.
Зараз у нас 145 читачів. Приміщення бібліотеки фактично не змінилося, але тепер тут гарний ремонт. Волонтери зробили бібліотеку сучаснішою — вони молоді, тож краще знають, як цікавіше діткам простір облаштувати.
Проводимо різні заходи — наприклад, діти приходять з батьками й читають разом. Влаштовуємо конкурси, даруємо призи за вивчені вірші. Влітку багато часу проводили на вулиці, «Лавочку-читалочку» влаштували: розстеляли килимок і читали та малювали.
Дуже хочеться зберегти бібліотеку
Під час тривоги діти не можуть проходити в бібліотеку, тому я йду до них — беру із собою книжки й читаю їм у сховищі. Садочок у нас близько, тому туди часто ходжу. Діти найбільше люблять казки, але читаємо й різні пізнавальні видання, в ігри граємо. Буває, розглядаємо глобус, щоб дітки знали, де розташована наша Україна.
У нас на другому поверсі жінки роблять кікімори для військових, сітки маскувальні, то разом з ними ми передавали малюнки від наших діток. Зараз діти стали розкутіші, а так то навіть бігати боялися.
А ще хочемо відволікти людей трошки — особливо дітей та підлітків — відволікти від цієї страшної інформації, від війни. Дуже хочеться зберегти бібліотеку, зберегти наше літературне надбання. Я розумію, що пріоритет у відновленні надають не нам. Культура взагалі не дуже була у фаворі, коштів виділяли завжди мало. Але я радію, що є люди, які розуміють цінність бібліотеки. Саме вони прийшли й допомогли, і допомагають досі.
У селі навіть клубу немає, але є бібліотека. Я стараюся, щоб вона завжди залишалася місцем, куди можна прийти, щоб люди не забували, щоб читали навіть в епоху інтернету та мобілок.
Цей матеріал створено ГО «Криголам» за підтримки ІСАР Єднання у межах проєкту «Ініціатива секторальної підтримки громадянського суспільства», що реалізується ICAP Єднання у консорціумі з Українським незалежним центром політичних досліджень (УНЦПД) та Центром демократії та верховенства права (ЦЕДЕМ) завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку.
Зміст статті не обовʼязково відображає погляди ICAP Єднання, погляди Агентства США з міжнародного розвитку або Уряду США.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
На автомобільній дорозі Т-03-10 «Стара Вижівка – Буцин» на Волині дорожники завершили ремонт мосту через річку Вижівка.
Про новину повідомили в Агентстві відновлення.
Зазначається, що це найдовша споруда на дорогах області, яку цьогоріч полагодили. Ремонт розпочали у серпні, будівельники працювали без вихідних.
Також це перший ремонт мосту, якому вже 45 років. За цей час він суттєво зруйнувався та став небезпечний для автотранспорту. А саме цією автодорогою пролягає найкоротший маршрут зі Старої Вижівки до Ковеля та Луцька.
Читайте також: 20 років працювала «на когось», а тепер має власне ательє за грант: досвід швачки з Дніпропетровщини
Що зробили?
Будівельники:
- відремонтували опори,
- влаштували монолітні залізобетонні накладні плити та гідроізоляцію,
- відновили конструкції,
- влаштували водовідведення й тротуари, пішохідні доріжки,
- відновили дорожнє покриття,
- нанесли розмітку та зробили огородження.
Тепер маршрут до районного та обласного центрів став безпечнішим.
Нагадаємо, на Житомирщини відкрили міст через річку Ірша, зруйнований окупантами торік.
Також на Чернігівщині відремонтували міст через річку Сейм.
Окрім того, на Херсонщині відновили два мости, які зруйнувалися через війну.
Фото: t.me/UkravtodorNews.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Бійці Сил спецоперацій виявили та навели вогонь HIMARS на російську командно-штабну машину. Це сталося на півдні України.
Про це повідомили у Командуванні ССО ЗС України.
Зазначається, що військові 73-го морського центру ССО під час розвідувальних дій на південному напрямку виявили командно-штабну машину противника. Росіяни використовували її для управління своїми підрозділами.
Аеророзвідники скоригували вогонь української артилерії на ворожу машину. Російську командно-штабну машину знищила американська реактивна система залпового вогню HIMARS.
«Унаслідок влучного удару ворожа КШМ не підлягає відновленню, тобто знищена вщент», — зазначають бійці ССО.
Читайте також: Бочки з томатною пастою були пробиті снарядами й уламками. На Херсонщині відновив роботу консервний завод, який майже знищили росіяни
Про ССО України
Сили спеціальних операцій Збройних сил України — окремий рід сил Збройних сил України, до складу якого входять частини спеціального призначення і підрозділи інформаційно-психологічних спеціальних операцій. Неофіційним гімном є пісня «Тихо прийшов, тихо пішов», написана під час російсько-української війни. Під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну воїни ССО виконали низку важливих спецоперацій, зокрема:
- підірвали понтонний міст окупантів на Луганщині;
- знищили ворожі «Гради», що обстрілювали Сіверськодонецьк;
- виявили та знищили станцію зв’язку окупантів на Харківщині;
- підірвали ворожий КамАЗ у глибокому тилу ворога;
- підірвали у тилу ворога міст на Донеччині;
- захопили БПЛА «Орлан-10» із заводською документацією.
Нагадаємо, бійці ССО знищили ворожу САУ 2С3 «Акація» на південному напрямку.
Фото: facebook.com/usofcom.
