Суспільство
«Евакуація – це двосторонній процес». Як Fight for Right допомагають людям з інвалідністю під час війни
Що покласти в тривожну валізу? Чи є неподалік доступні бомбосховища, коли починають лунати сирени? Як взагалі захистити себе, коли у твоїй країні війна? З такими запитаннями стикнувся чи не кожен українець після початку повномасштабного вторгнення. Для людей з інвалідністю дати відповіді на них – це окремий виклик.
Громадська організація Fight for Right, що з 2017 року відстоює права українців з інвалідністю, нині спрямувала всі свої ресурси на допомогу та підтримку цих людей. Проєктна менеджерка організації Таня Герасимова розповіла ШоТам, від чого залежить успішна евакуація, над чим ще працює команда Fight for Right під час війни та що робитимуть після перемоги.
Таня Герасимова
Проєктна менеджерка громадської організації Fight for Right
координаторка школи ЛІДЕРКА, експертка з комунікацій
Від «Доступного кіно» до недоступних бомбосховищ
Від самого початку організація Fight for Right боролася за дотримання прав і за імплементацію конвенції про права людей з інвалідністю в Україні. Наша діяльність складалася з просвітницької роботи (ми створювали навчальні проєкти для людей з інвалідністю та працювали з державними органами) й адвокації.
Також ми організовували різного роду активності: пробіг на велосипедах-тандемах для зрячих і незрячих людей, ініціатива «Доступне кіно», де ми робили фільми та серіали для незрячих і нечуючих людей, студія друку шрифтом Брайля Braille Studio, в якій створювалися книги й тактильні альбоми. Особисто я є координаторкою Школи політичної участі для дівчат та жінок з інвалідністю «ЛІДЕРКА».
Однак останнім часом ми зосередилися на допомозі людям з інвалідністю у надзвичайних ситуаціях. За місяць до початку повномасштабного вторгнення голова організації Юлія Сичук почала збирати міжнародні та українські документи на цю тему й досліджувати їх. Також ми підняли питання доступності бомбосховищ – і зрозуміли, що вони недоступні. У Fight for Right хотіли працювати в цьому напрямку. Ми планували робити тренінги для людей, присвячені базовим знанням: як зібрати тривожну валізку, як діяти в разі сирени тощо, адже цієї інформації в доступних форматах не було. Але ми не встигли.
Після 24 лютого, щойно опинившись у безпеці, ми повністю переформатували нашу діяльність. Нині у нас немає інших напрямків, окрім реагування на надзвичайні ситуації. Ми підтримуємо людей з інвалідністю під час війни, організовуємо їм евакуацію, надаємо гуманітарну допомогу, юридичні та психологічні консультації, фінансову допомогу та допомогу з реабілітацією.
Fight for Right на зв’язку 24/7
Спочатку Fight for Right була зовсім маленькою організацією: перші три роки у складі команди було три людини. У 2020-му долучилася я, і нас стало чотири. На сьогодні наш колектив складається з 10 осіб, але ще приблизно 40 кейс-менеджерів працюють з нами над тим, щоб евакуювати людей з інвалідністю. Нині ми всі перебуваємо в різних країнах світу. Частина колективу, зокрема я, – у Данії. Деякі наші співробітниці досі перебувають в Україні, а одна з них – на окупованій території.
Останній рік ми працювали над тим, щоб систематизувати роботу: створили стратегію на найближчі три роки, мали графік, дуже чітко налагодили всі процеси. Зараз, на жаль, нам доводиться робити це все наново, тому що робота з надзвичайними ситуаціями не передбачає вихідних або перерви. Звісно, намагаємося виділити час на відпочинок, але ми на зв’язку 24/7. За понад два місяці ми допомогли 852 особам.
У нас волонтерять люди з усього світу
З початку повномасштабного вторгнення Fight for Right змогла об’єднати багато міжнародних організацій, які нам допомагають працювати. Зокрема, це The World Institute on Disability (WID) і Global Alliance for Disaster Resource Acceleration (GADRA). Завдяки їм ми змогли зібрати 40 волонтерів та експертів з усього світу. Оскільки нині ми співпрацюємо з багатьма міжнародними партнерами, англійська стала наполовину робочою мовою.
У нас з новими членами команди склалися прекрасні теплі стосунки. Неймовірно, що це люди, які не прийшли працювати на роботу та заробляти гроші, – вони прийшли як волонтери допомагати українцям. Я відчула підтримку від них, зокрема, коли й сама евакуювалася. Я також маю інвалідність, користуюся кріслом колісним, і змогла виїхати за кордон завдяки Fight for Right та іноземним партнерам. Вони супроводжували мене на цьому шляху. Мені нікуди було їхати, і тільки завдяки команді я опинилася в безпеці.
Намагаємося зробити евакуацію максимально комфортною
Щойно я виїхала з України, попросила колег, щоб вони дали мені якусь роботу. Так я почала сама працювати над евакуацією людей як кейс-менеджерка. Я вела кейси від початку до кінця, шукала людям розміщення, спілкувалася з ними на всіх етапах їхнього шляху.
Евакуація завжди відбувається по-різному й багато в чому залежить від запиту. Якщо у людини немає транспорту і немає до кого їхати за кордон – це найдовший і найскладніший процес. У нас був випадок, коли в організацію звернулася група з 28 людей – це були діти з інвалідністю, спортсмени. Ми їх розбивали на кілька груп та евакуйовували. Тому, хто міг діставатися залізницею, забезпечували трансфер від дому до залізниці. Комусь потрібно було надати транспорт від дому до автобуса, а далі – від кордону до місця призначення.
Наші кейс-менеджери шукають усі ці ресурси транспортування, житло, надають юридичну допомогу та відповідають на запитання щодо проходження кордону. Ми супроводжуємо людину на всіх етапах, допоки вона не опиниться в точці Б, де може почуватися в безпеці. Намагаємося максимально врахувати всі побажання і зробити так, щоб для людини це було якомога комфортніше. Взагалі, нині знайти помешкання – це величезна проблема, особливо для людей з інвалідністю, адже вони потребують доступне житло. З такими перешкодами стикаємося як за кордоном, так і всередині України, якщо йдеться про внутрішньо переміщених осіб.
Складні випадки: вивезення з окупованих територій і на швидких
Евакуація з окупованих територій, звісно, набагато складніша. Немає спроможності просто взяти й вивезти людину, тому що це небезпечно не тільки для неї, а й для того, хто поїде її забирати. У нас, на жаль, сталася трагедія: кілька тижнів тому наші водії поїхали в Маріуполь і не змогли забрати людей, загинули там.
Зі свого боку ми намагаємося зробити все можливе. Якщо людина може власними силами виїхати з окупованої території, то ми забираємо її з найближчого населеного пункту, що перебуває під контролем України. Або якщо є зелений коридор, то ми також можемо надати підтримку з евакуацією. Але нині це все стає дедалі важче.
Найскладніший випадок – коли люди потребують медичної евакуації. Тепер усі швидкі підпорядковуються військовим органам. Тому ми співпрацюємо з приватними реанімобілями, що погоджуються допомагати, але не всі лікарі готові їхати в гарячі точки. Ми намагаємося відповісти на всі запити, які отримуємо, і допомогти людям.
Історія однієї евакуації
Серед історій людей, яким ми допомагали з евакуацією, мені найбільше запам’ятався кейс прекрасних Ольги та Сергія Бабіцьких, який я вела. Мені передали їхній номер телефону й попросили дізнатися, яка допомога потрібна цій сім’ї. Коли я зателефонувала, вони не були впевнені, що хочуть евакуюватися. Однак Сергій потребував термінової медичної допомоги, і вони вирішили їхати. Ми знайшли спосіб, як допомогти їм потрапити до Німеччини, там Сергію були готові надати консультацію у лікаря. Він та його дружина користуються кріслами колісними. Я дуже переживала, що вони їдуть самі, без супроводу.
Коли вони дісталися Берліна, у них виявили COVID, тож їм довелося відсидіти на карантині. Після цього були перешкоди з помешканням: у місці, яке знайшли для них, почалися якісь роботи. Тож виявилося, що нам знову довелося повернутися до цього кейсу. Так, ми ніби допомогли людям, вони у безпеці, але ми не могли їх кинути в ситуації, коли їм нікуди йти та вони не знають мови. Тоді ми знайшли людей у місті Бремен, які самі себе назвали strangers. У них був будинок, в якому жило багато людей, і вони погодилися тимчасово прихистити Ольгу та Сергія.
Коли сім’я приїхала з Берліна до Бремена до цих людей, ми дізналися, що через три дні Бабіцькі можуть заїхати в помешкання, яке їм готували в Баварії. Якщо подивитися на мапу, вони зробили дуже великий гак, проїхавши немалий шлях. Говорила їм: «Я чекала, коли ви почнете казати мені якісь погані слова, коли ви скажете: все, ми більше не можемо, шукайте нам житло тут». Але люди поставилися з розумінням і справлялися самі з багатьма труднощами. Звісно, ми супроводжували їх на всіх етапах, але не все залежало від нас.
Для мене це був найскладніший і найстресовіший кейс, але цей випадок дуже показовий, адже евакуація – це двосторонній процес. Ми не можемо зробити все за людину. Вона має також брати на себе відповідальність і розуміти, що їй доведеться щось робити самій і пристосовуватися до нових умов. Звісно, для людей з інвалідністю це складніше, але я пишаюся тими, хто наважується і хто успішно з цим справляється.
Fight for Right після перемоги
Ми точно знаємо, що організація буде розвиватися, і впевнені, що не покинемо напрямок реагування на надзвичайні ситуації, який з’явився так раптово. Про це потрібно подбати, тому що не знаєш, коли та що може статися. Світ мусить подумати про те, де будуть люди з інвалідністю у такому разі. І держави мають думати про те, як вони будуть допомагати цим людям під час надзвичайних ситуацій. Тож у цьому напрямку точно є, над чим працювати.
Як підтримати ГО Fight for Right
Ви можете спрямувати свої донати на підтримку українців з інвалідністю, стати волонтером організації або розповісти про діяльність Fight for Right своїм друзям і знайомим.
Суспільство
очільниця ГО «Юстина».
Вирішили створювати свою громадську організацію
Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.
«Юстина», бо справедливість
Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.
Спільний запит у селі — велопарковка
Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.
Зробили покриття та надихнули інших на зміни
Коментарі
Суспільство
Як працюватиме новий маршрут?
- На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
- На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.
Коментарі