Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
SEM Drive стартап SEM Drive стартап

Суспільство

“Електро-Богдан” та “Електро-Газель”: студенти роблять з маршруток електрокари. Як?!

Опубліковано

Хтось ламає голову над ненависною дипломною роботою, а хтось перетворює її на бізнес. Ні, мова піде не про написання за гроші. Студенти КПІ Анатолій Бурлаков і Павло Чернушенко придумали систему, яка зможе зробити з будь-якого автомобіля електрокар. Зараз хлопці співпрацюють з комерційними підприємствами і заробляють близько $5000 за апгрейд одного авто. А все почалось з тієї самої дипломної роботи, коли студенти захотіли зробити щось більше. Так і з’явився стартап SEM Drive. 

 Павло Чернушенко і Анатолій Бурлаков

Засновники стартату SEM Drive

Студенти Київського політехнічного інституту, факультет електротехніки і автоматики. Анатолій родом з Полтави, у рідному місті створив чемпіонську баскетбольну команду. А киянин Павло розробив свій диплом на 120 сторінок розрахунків за 4 дні. З цього диплому і почався стартап SEM Drive.

Як відбувається апгрейд

Ми займаємось переобладнанням звичайних автомобілів у гібриди. Разом розробили такий модуль електроприводу, який можна ставити практично в будь-яку машину і переробити її з мінімальними змінами.

Все почалось два з половиною роки тому. Ми хотіли зробити дипломну роботу, яка буде незвичайною, з залученням багатьох людей з кафедри чи факультету. Але, такої авантюри не вийшло через університетську бюрократію. Проте, це переросло у щось більше. А диплом справді допоміг, бо всі розрахунки були використані уже в стартапі SEM Drive.

Переобладнати автомобіль не так складно, як здається на перший погляд. Система складається з електродвигуна, контроллера, системи живлення та управління, аккумулятора і бортового комп’ютера, який це все з’єднує разом

Що ми робимо з автомобілем? Виймаємо старий двигун і замість цього встановлюємо всю цю систему, ставимо батареї. Після цього Інститут автотранспорту дає сертифікацію, і власник отримує новий техпаспорт свого електрокару.

Електродвигуни виготовляють в Україні на Смілянському заводі. Електроніку поставляють такі виробники як Analog Devices чи Texas Instruments з Китаю. У місті Шеньчжень є завод, який поставляє акумулятори для електрокарів. Ми стали партнерами і закуповуємо акумулятори у них. Тобто, ми збираємо з різних виробництв деталі, а потім створюємо свій прототип електрокару.

Будь-який “Богдан” може стати електрокаром

Ми можемо зробити електрокар з будь-якого автомобіля. У нас є два типи клієнтів.

Перший – це комерційний транспорт вагою 1,5 – 3,5 тонн. 

Тобто це мікроавтобуси, маршрутки та фургони. Цей сегмент має найбільший економічний ефект. Різниця у собівартості кілометра шляху тут грає важливу роль і електромобілям немає рівних. Тому вони швидко окупаються. Але виробники електрокарів чомусь недооцінюють цей ринок.

Зараз у нас є пілотний проєкт з електрифікації маршруту Полтава-Харків. У нього входять автобуси, зарядні станції і обслуговування.  На цьому маршруті кожний автобус проїжджає близько 900 км на день. Те, що зазвичай водій проїжджає за рік на свой машині, автобуси “накатують” за місяць. Навряд чи ви окупите свої інвестиції, якщо будете їздити на електромобілі тільки на роботу і по мінімальним справам.

Отже, для комерційного транспорту ми збираємось працювати по такій системі: беремо одноразову оплату за установку обладнання та плату за кожний фіксований кілометр (за зарядки і обслуговування). Обладнання коштує $5000. Ми не беремо плату за акумулятори і замінюємо їх безкоштовно. Також розміщуємо зарядні станції за власний рахунок по маршруту.

Така модель дозволяє звести витрати на переобладнання до мінімуму і вирішуємо питання з обмеженням сроку життя акумуляторів. Якщо спочатку це все купувати з батареями, то сумма буде в 3-4 рази більше. Хто захоче інвестувати у маршрутку $15000? А у нас це один внесок і у клієнта не болітиме голова, як працюватиме батарея, чи треба її вже замінити і тд. 

Другий тип клієнтів – люди, які закохані у свої машини, або транспорт дорогий їм як пам’ять. 

Зазвичай, вони хочуть якось оновити своє авто для себе,  бо розуміють, що економічну вигоду електрокар принесе тільки за 3-4 роки. От наприклад, нам написав хлопець з Амстердаму, що у нього є стара машина Maserati Biturbo 84-го року. Він захотів її оновити. Переобладнання таких автомобілів коштує $5000 і вище.

Поки ми працюємо в такому закритому режимі. Зараз у нас є список замовлень з 80-ти осіб. Але основний напрямок – це пілотний проєкт з вісьмома автобусами. 

Без факапів не обійшлось

Насправді, коли ми починали, то навіть не здогадувались, що стільки складнощів попереду. 

  • Не мали до кого звернутись.  Мало того, що ми самі не мали досвіду, та ще й в Україні складно знайти експертів у цій сфері. Нам ніхто не міг допомогти. Спочатку планували одне, а коли справа доходила до реалізації, то все змінювали повністю.

    У нас був такий факап, коли закупили дорогий контроллер для двигуна, але не змогли його запустити. Виявилось, що на ньому стоїть спеціальна прошивка під конкретний транспорт. Документації не було і як підключати – незрозуміло. Ніхто в Україні не міг допомогти розібратись. Навіть писали китайцям – і ті нічим не змогли допомогти. Лише нещодавно виробники дали файли, але було пізно – зібрали прототип на інших контролерах.
  • Складність з інвесторами. В Україні складно знайти інвесторів, особливо на технологічні проєкти. Зазвичай, вони хочуть одразу бачити прототип і як це все працюватиме. Або просять забагато, а нам зовсім не хочеться віддавати половину компанії за $5-10 тисяч. Якось один знайомий сказав, що більшість інвесторів – це “мужики з цукрового заводу”, які в 90-х заробили гроші і зараз хочуть їх кудись вкласти, щоб отримувати відсоток. Може нам просто не щастило, але більшість інвесторів були саме такими і хотіли одразу контрольний пакет.
  • Виробництво в Україні. У нас немає заводів виробництва акумуляторів і електротехнічної частини. Як не крути, але більшість обладнання потрібно закуповувати за кордоном.
На запуск стартапу ми витратили приблизно $5-6 тисяч і також пустили під цю справу машину

Зараз конкурентів все більше

Основні наші конкуренти – це виробники газобалонного обладнання, які дозволяють водіям економити. Є ще люди, які самостійно переобладнують свій автомобіль в електрокар десь у себе в гаражах.

Раніше в Америці була компанія Echo Automotive, яка виготовляла гібридні модулі для комерційного транспорту. У них була оцінка $100 млн, але згодом їх купили. 

Зараз з’являється все більше конкурентів, а за комерційний транспорт виробники тільки-тільки беруться. І електрокар стає популярним. 

Плануємо вийти на міжнародний ринок

Ми були зі своїм стартапом на різних виставках, як в Україні, так і в Німеччині і Латвії. Завдяки ним до нас приходили клієнти. До речі, більшість замовників – це знайомі, або знайомі знайомих. Буває, що пишуть зовсім незнайомі люди, які знаходять нас якимись цікавими способами.

Плануємо і далі розвиватись на українському ринку і до кінця 2020 року переобладнати 100 машин. А далі – отримати європейську сертифікацію і виходити на ринки побільше (Франція, Нідерланди, Скандинавія, Естонія, Словенія, Ізраїль). Для нас привабливі ті країні, де дорогий бензин, але дешева електроенергія. Саме там наш проєкт потрібний. 

Коментарі

Суспільство

На Київщині відкрили новий гуртожиток для ВПО з п’яти областей (ФОТО)

Опубліковано

Гуртожиток відкрили у селі Дорогинка, що знаходиться у Фастівському районі. У ньому житимуть сім родин.

Про це повідомили на сайті Київської обласної військової адміністрації.

Родини житимуть у п’яти двокімнатних помешканнях, одному трикімнатному та одному однокімнатному. Їх обладнали меблями та побутовою технікою. У гуртожитку збудували два санвузли, кухню та зону відпочинку.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: На Київщині побудували міст за сучасними технологіями, який має сонячні панелі (ФОТО)

У нових квартирах житимуть сім’ї з таких областей:

  • Запорізької;
  • Дніпропетровської;
  • Донецької;
  • Сумської;
  • Херсонської.

У КОВА додали, що це житло надали без будь-яких термінів проживання.

Фото: вебсайт КОВА

Читайте також: Столичному театру на Подолі присвоїли ім’я його засновника: що про нього відомо

Підтримка ВПО на Київщині

Цей проєкт реалізовували за фінансової підтримки Агентства ООН у справах біженців (УВКБ ООН) та благодійної організації «Благодійний фонд РОКАДА».

Також у Київській області вже реалізували кілька спільних проєктів для розміщення тих, хто покинув свій дім через війну. В Ірпені, Богуславі та Сквирі реконструювали гуртожитки, а в селах Бориспільського, Бучанського та Фастівських районів переобладнали помешкання для проживання родин. На сьогодні створили 500 нових місць для поселення ВПО.

Нагадаємо, що в чотирьох громадах Київщини запрацювали соціальні хаби: що отримають відвідувачі.

Фото обкладинки: Pixabay

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі