

Суспільство
Експортувати під час війни. Як харківський бренд шкіряних виробів підкорює міжнародний ринок
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Balabanoff Leather Goods – бренд шкіряних аксесуарів з Харкова, який вже понад сім років підкорює закордонний ринок. Засновник бізнесу Ігор Балабанов орієнтувався на експорт ще задовго до створення першого виробу. Тож сьогодні аксесуари з Харкова можна знайти по всьому світу. Про переїзд в умовах війни, відновлення роботи, налагодження експорту та нові замовлення Ігор розповів ШоТам.
Пішов в ІТ і зрозумів, що це не моє
У шкільні роки я не знав математику бездоганно, так само не цікавився програмуванням. Мені подобалися гуманітарні дисципліни, зокрема дизайн та філологія. Але під час вибору майбутнього фаху та вступу до вишу я розумів, що ця сфера не буде надто прибутковою. Та й філологом я себе не бачив. Оскільки мені було однаково, куди вступати, я пішов у ІТ. Туди йшли всі, і це логічно: у цій сфері вже тоді добре платили, та й сама робота була престижною.
На третій день навчання в університеті я запідозрив, що перебуваю не своєму місці. Але що вже було робити? Просто взяти й кинути все я не міг і не хотів. Тому все ж здобув цю освіту. Згодом знайомі шукали працівника в студію дизайну, і їм порадили мене. Там я познайомився з людьми, які виготовляли взуття та аксесуари зі шкіри. А пізніше вони запросили мене на роботу.
Під час навчання потрапив на взуттєву фабрику
Під час навчання на магістратурі я пішов працювати модельєром на взуттєву фабрику. Це вийшло випадково, але саме там я ближче познайомився зі шкірою та технологіями виробництва, а також навчився конструювати вироби – сумки, гаманці, взуття.
Це все підштовхнуло мене до відкриття власної справи. Я пішов з фабрики, але залишився в дуже добрих стосунках із керівництвом. Кілька наступних років працював вдома: майстерню облаштував просто в одній із кімнат. Я називав це форматом «на колінках». А коли відчув, що бракує місця для обладнання та готової продукції, повернувся на фабрику. Утім цього разу – аби орендувати приміщення для власного бізнесу.

Від ідеї до початку роботи над брендом – два роки
Взагалі над створенням власного бренду я почав замислюватися ще в 2013 році, через рік – вже готувався до цього. А в 2015 році почалось моє становлення як виробника речей зі шкіри. Тоді ж з’явився сайт, логотип та перші моделі, я активно розпочав працювати.
Це були часи після Революції Гідності, курс долара різко підскочив. Кризи не було, але купівельна спроможність українців значно зменшилась. Мені було важко працювати повний робочий день на фабриці, а потім їхати більше сорока хвилин додому і до півночі сидіти над власною справою. Але я дуже хотів розвитку. Не можу сказати, що це було найважчим у моєму житті. Це просто реалії людей, які починають розвивати власний бізнес.
Одразу орієнтувався на експорт
Ми виготовляємо шкіряні вироби середнього та преміум класів, реалізуючи ці товари по всьому світу. Створюємо гаманці, пояси, сумки, ремінці до годинників та різні дрібні аксесуари, як-от кейси до окулярів, брелки, обкладинки на блокноти та паспорти, аксесуари для паління люльок.
Ще до старту власного виробництва я усвідомлював, що хочу працювати із закордонним ринком. Проте не хотів робити це якось стандартно, наприклад, замовлючи щось із Китаю та продаючи через різні платформи. Я хотів торгувати саме від свого імені і шукав способи, як це можна зробити. Найпростіший – закордонні маркетплейси Amazon Handmade чи Etsy. Саме так почався мій досвід експорту товарів за кордон. Сайт, який я почав створювати, одразу був англійською мовою. Тож і все наше виробництво із самого початку орієнтувалося на експорт.
Звісно, були замовники й з України, але мої вироби значно дорожчі, ніж у конкурентів з цієї сфери. А платити більше готові не всі. Адже якщо людині потрібна шкіряна сумка, вона, як правило, намагається купити її якомога дешевше. Також у нас були корпоративні замовлення, коли українські компанії замовляли щось зі своїм логотипом. Однак це суто сезонні клієнти – на свята.

Зібрав команду лише через п’ять років
Спочатку я працював сам, і в цьому мені дуже допомогли навички з попередньої роботи. Моїм першим помічником став брат дружини. Інколи ми могли долучити людей для якихось конкретних завдань. Так тривало перші п’ять років.
А два роки тому ми нарешті сформували команду з кількох людей, які працювали на постійній або проєктній основах. Серед них був мій брат, який допомагав з усіма веброзробками та наповненням сайту та працівниця, яка відповідає за SММ та рекламу. Також на аутсорсі ми співпрацювали зі швачками, віддаючи свої замовлення на якусь фірму. Так було з виробами, які потребували машинного пошиття. Для мене це було чимось невідомим, адже всі наші вироби – суто ручна робота.
Щодо постачальників – я від самого початку створення бренду замовляв шкіру та фурнітуру за кордоном, тому й ціна значно вища, ніж в українських аналогів. В Україні ми іноді купуємо шкіру на заводі з Вознесенська.

Я відчував, що сходом окупанти не обмежаться
З початком війни на сході України я відчував, що щось страшне станеться не тільки на Донеччині та Луганщині. Мені здавалося, що це «щось» відбудеться до 2024 року. Ще на початку карантину під час дружньої розмови колишній бос поділився, що планує інвестувати кошти в нерухомість. Я відповів, що на його місці почекав би кілька років, аби впевнитись, що цю нерухомість не знищить російський наступ.
Читайте також: Виграли грант від «Дії» та відновили виробництво з нуля. Кейс бренду одягу Anka Clothing
За кілька місяців до повномасштабної війни я сказав колегам: якщо росія нападе, найімовірніше, ми всі переїдемо до Львова. У цьому місті я бував часто, кілька разів на рік, тому думав саме про нього. Хтось погодився, хтось – одразу відповів, що залишатиметься в Харкові.
Заздалегідь склав список речей для евакуації
Мені часто писали замовники і запитували, чи зможемо ми виконати замовлення, якщо почнеться повномасштабна війна. Я відповідав, що це нелогічно, адже ми точно відіб’ємо цю атаку та й Захід просто не дозволить цьому статися, тому росія не починатиме повномасштабну війну. Тобто я жив у стані очікування, але не міг у це повірити. А ще за два дні до нападу ми не встигли відправити всі замовлення, тож вони просто залишилися в офісі. Ми ж були впевнені, що відправимо завтра чи після вихідних, нема куди квапитись.
Попередньо я склав план. Знав, де лежить в квартирі все, що маю забрати з собою, навіть написав список на випадок паніки. А ось на роботі не встиг щось скласти, проте розумів, що треба забирати лише найменше – те, що вміститься в авто.

З початком повномасштабної війни ніхто з команди вже не думав про наш план – усі виїхали хто куди. Сьогодні я вже розумію сигнали, що надходили від закордонних клієнтів та поштових операторів. Але ми все одно не були готовими на сто відсотків. З моїх знайомих лише одна сім’я за два дні до вторгнення виїхала до Львова, усі інші лишались в Харкові.
Крім того, аби не нагнітати паніку, я нічого не говорив про підготовлені речі своїй дружині, адже вона була вагітною. 24 лютого ми прокинулися від бомбардувань і це було жахливе відчуття – суміш страху, невідомості майбутнього та сюрреалізму. А наступного дня поїхали до полового. Дитина народилася під звуки вибухів за вікном.
Не думали, що будемо у Вінниці так довго
Через кілька днів, на початку березня, ми виїхали з Харкова. Більше тижня були в місті Кременчук, а потім поїхали до Вінниці. Думали, що поїдемо туди на 2-3 тижні. Я навіть писав клієнтам, що ми точно виконаємо замовлення найближчим часом.
Читайте також: Замість імпорту з Китаю – наш крафт. Як харківський бренд TARLINI home популяризує українських майстрів
З Харкова за нами поїхали ще дві сім’ї наших друзів. Ми не знали, що робити далі, тому я вирішив не сидіти на місці та шукати локацію для роботи. Просто їздив містом, шукав місце, аналізував ціни і врешті орендував невелике приміщення. Сюди ми перевезли майже все, що було в нас у Харкові.
Тепер клієнти довше чекають на свої замовлення
Перші труднощі, з якими ми зустрілися після 24 лютого, – усі ті речі, які ми надіслали за тиждень до початку повномасштабної війни, застрягли десь у дорозі. Але лише 10% клієнтів вимагали, аби ми повернули кошти. Інші сказали, що почекають на ці замовлення, скільки буде потрібно. Я дуже ціную їхню позицію.
По-друге, ми не могли відправити з майстерні те, що вже виготовили. Також досить довго пошта не працювала взагалі, а потім – набагато повільніше, оскільки всі наші замовлення йшли через сусідні країни – Польщу, Румунію, Угорщину, Словаччину. Через це виникає затримка у відправленнях, це негативно впливає на бажання купувати в Україні.
Зараз доставка довша максимум на тиждень, та для деяких людей це принципово. Проте це нівелюється тим, що багато хто купує товари українських підприємців, щоб підтримати нашу країну. Радикально наш експорт не змінився, проте стало складніше з інфраструктурою.

Робіть те, що можете. Там, де ви є
Завжди важко відповідати на питання про поради для інших, бо це має бути красива «фіналочка» з мудрими настановами. Коли в травні я замислився про відновлення власного бізнесу в новому місті, це була готовність не чекати чогось невідомого. Я мусив будувати своє майбутнє в теперішньому часі та не чекати, що все вирішиться без мене. Раджу будувати життя в тих умовах, де ви є. Як казав Рузвельт: «Роби те, що можеш, з тим, що маєш, там, де ти є». Цим принципом я і керувався.
Коли падала комета, я замовив спільне для нас усіх бажання: аби війна швидше завершилася нашою перемогою. Мрію, аби це сталось цьогоріч. Хочу розвивати свій бізнес, а також створити новий, який буде суміжним до цього. У дружини мрія номер один – повернутись додому. А я живу моментом.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Німецький оборонний концерн Rheinmetall отримав замовлення на виготовлення 155 мм артилерійських снарядів для України.
Про це йдеться у заяві, опублікованій на офіційному сайті компанії.
Зазначається, що загальна сума контракту становить близько 142 млн євро. Замовником є неназвана країна НАТО, «чиїм заявленим наміром є підтримка України у її оборонній боротьбі за допомогою ефективної довгострокової військової допомоги».
Замовлення передбачає постачання «десятків тисяч комплектних 155-мм артилерійських снарядів». Боєприпаси будуть доставлені у 2025 році.
Читайте також: Озброюємо, навчаємо та одягаємо. Як фонд Markus Foundation забезпечує необхідним тисячі бійців 47-го штурмового полку
У Rheinmetall також повідомили, що компанія планує у 2024 році значно збільшити потужності з виробництва боєприпасів на своїх заводах у Німеччині, Іспанії, Південній Африці та Австралії, довівши річну виробничу потужність приблизно до 700 тисяч одиниць.
Нагадаємо, 3 грудня Німеччина надала Україні новий пакет військової допомоги.
Раніше ми повідомляли, що В Україні створили компактну систему радіоелектронної розвідки ЕТЕР.
Фото: Rheinmetall.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Збройні Сили України та інші Сили оборони отримали ще 5000 FPV у межах операції «Єдність».
Про це повідомили на фандрейзинговій платформі UNITED24.
«У якості подарунків кожен дрон обладнали кумулятивними та осколково-фугасними снарядами. Тож військові отримали “пташок” у повній бойовій готовності. Дякуємо кожному, хто робив внески на наш спільний збір з фондом “Повернись живим” та monobank», — зазначається в повідомленні.
Читайте також: «А хто мені скаже, що я не можу?». Історія волонтерки з «кришталевістю» кісток, яка йде проти законів фізики
Про UNITED24
UNITED24 — фандрейзингова платформа для збору пожертв на підтримку України. За 16 місяців роботи завдяки пожертвам з більш ніж 110 країн зібрано понад 470 млн доларів.
Нагадаємо, на фронт передали дві броньовані «швидкі», що можуть їхати зі спущеними шинами.
Також ми розповідали, що на Миколаївщині відбудували міст за гроші UNITED24.
Фото: UNITED24.
Суспільство

Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Для потреб Збройних Сил України передали авіаційні насоси та комплектуючі до них на загальну суму понад 10 млн грн.
Про це повідомив Офіс Генерального прокурора.
За даними слідства, у 2019 році авіаційні насоси та комплектуючі, що використовуються на бойових літаках МіГ-29, були викрадені з території підприємства-виробника в одному з обласних центрів України. Їхня вартість перевищує 10 млн грн.
У майбутньому це обладнання громадянин намагався продати через мережу Інтернет.
Під час проведення досудового розслідування товари вилучені з метою недопущення їхньої реалізації стороннім особам, зокрема представникам держави-агресора. За клопотанням прокурора на них накладено арешт.
Читайте також: Наші за кордоном. Про першого українця на півночі Бразилії та ікону фемінізму з Галичини
Досудове розслідування за фактом продажу товарів військового призначення, які належать до категорії «критичного імпорту», здійснюється слідчими Головного слідчого управління СБУ за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора.
Нагадаємо, «Енергоатом» передав військовим гелікоптер Мі-2.
Фото: Державний музей авіації.