Суспільство
Допомагатиму, поки є сили. Як підприємець з Луганщини самотужки евакуював сотні людей із прифронтових територій
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Роман – підприємець та тренер із боксу. Початок повномасштабної війни зустрів у потязі разом зі своїм вихованцем, повертаючись зі змагань у Луцьку. Тоді чоловік зрозумів, що хоче робити все можливе заради перемоги України. А тому вирішив займатися тим, що вміє найкраще, – евакуювати людей з прифронтових територій.
Роман вже мав подібний досвід: на самому початку російсько-української війни він допомагав українцям виїжджати з окупованих районів. Щоправда, тоді це було своєрідним підробітком. Утім сьогодні евакуація стала справжнім покликанням чоловіка та способом врятувати життя співгромадян. За останні чотири місяці він допоміг сотням людей та налагодив співпрацю з благодійним фондом «Восток SOS». Каже, планує допомагати, поки в цьому буде бодай найменша необхідність.
Роман Жиленков
Спортсмен, приватний підприємець. З початку повномасштабного вторгнення – волонтер
Вперше евакуював людей ще вісім років тому
Я народився й виріс у місті Стаханов (нині – Кадіївка) Луганської області. Останні 20 років проживав у Кремінній. Приватний підприємець, займався деревообробкою, а також працював тренером з боксу в обласному спортивному інтернаті.
Коли у 2014 році лінія зіткнення розділила Кадіївку та Кремінну, я їздив на непідконтрольну територію відвідувати маму з вітчимом. На зворотному шляху забирав людей, які хотіли виїхати до України. Вони виїжджали з речами, побутовою технікою тощо. Ця діяльність розтягнулася майже на пів року.
Я вивозив людей з окупованої частини Луганської та Донецької областей. Їздив приблизно раз на тиждень, тобто чотири рази на місяць. Загалом мені тоді вдалося перевезти до сотні людей.
Тоді ситуація була не такою, як зараз. Моя робота та бізнес зупинилися, а машину треба було чимось заправляти та ремонтувати. Тому я брав за перевезення кошти: скільки давали самі пасажири. У певному сенсі це можна було назвати підробітком.
Війну зустрів у потязі
Я до останнього не вірив, що може початися повномасштабне вторгнення. Відповідно, ніяк до нього не готувався, жив своїм життям. Напередодні ми з вихованцем спортивного інтернату поїхали у Луцьк на чемпіонат України серед молоді з боксу з відбором на чемпіонат Європи. Виступили непогано – посіли 5 місце. У середу, 23 лютого, виїхали назад.
Війна застала нас у потягу. Ми саме були в Києві, коли мені подзвонили знайомі та сказали, що почалася війна. Після цього зайшов начальник поїзда, пройшовся вагонами та повідомив, що їхати наразі не можна.
Ми застрягли у столиці на півтори доби. Знайшли, де переночувати, і потім поїздом вирушили додому. Коли приїхав, моя сім’я – дружина, син і теща – вже сиділи у підвалі. Кремінну ще не обстрілювали, але всі були налякані.
Роздавав хліб та підвозив людей
Я відчув, що маю бути корисним державі. З військкомату мені не дзвонили, повістку не вручали. Якщо це станеться, звичайно, я не ховатимуся, а піду захищати Україну. Але на той момент я побачив, що в Україні багато мотивованих людей, які мають більший досвід військової служби.
Згадав, як допомагав людям у 2014-2015 роках, і зрозумів, що буду корисним у тилу. Спочатку я розвозив хліб у віддалені частини міста і безкоштовно роздавав його стареньким.
Потім почав вивозити жінок та дітей на найближчу залізничну станцію, де на них чекав евакуаційний потяг. Людей вивозив своїм мікроавтобусом, який купив ще задовго до війни. Раніше використовував його в комерційних цілях – перевозив столярні вироби.
На зворотному шляху я заїжджав за гуманітарною допомогою для Кремінної. Для цього налагодив співпрацю з міською радою та нашим місцевим волонтерським фондом.
Вивіз з одного міста понад три сотні людей
У дах сусіднього під’їзду нашого будинку 9 березня влучила міна й пробила отвір. Тому вже наступного дня я зібрав родину й вивіз до Дніпра. Там збирав гуманітарну допомогу й раз на тиждень їхав до Кремінної. Разом зі мною вирушали ще кілька чоловіків. Ми шукали в місті автомобілі, які потрібно було вигнати, заповнювали їх людьми та евакуйовували.
Перш за все, ми брали родини з дітьми. Якщо залишалися місця, вивозили стареньких і людей з інвалідністю. Брали містян із тваринами. За півтора місяця я вивіз із Кремінної понад 300 людей.
Коли запит по Кремінній закрився, ми почали евакуйовувати мешканців Лимана і навколишніх сіл, Святогірська, Слов’янська та околиць – Миколаївки, Семенівки тощо.
Почав співпрацювати з великим фондом
У середині квітня на мене вийшов благодійний фонд «Восток-SOS», запропонувавши співпрацю. Я погодився. Це одна з небагатьох волонтерських організацій, яка займається, зокрема, евакуацією маломобільних людей. З початку великої війни їм вдалося вивезти в більш безпечні регіони понад 20 тисяч людей.
«Восток-SOS» сформував екіпажі, забезпечив нас автомобілями та надає все необхідне. У кожній машині є можливість розміщували маломобільних людей. Наприклад, у восьмимісний мікроавтобус ми можемо покласти двох людей і посадити ще пʼятьох.
З нами також співпрацювали британці, які надали великі мікроавтобуси. Там мало сидінь, але багато місця. Ми заповнюємо його матрацами, а впоперек лягають люди. Також опускаємо сидіння до позиції лежачи та фіксуємо там людей, щоб вони не впали.
З вивезенням маломобільних складнощів немає, але це, звісно, потребує більше часу та зусиль. Був випадок, коли ми з іншим чоловіком удвох на ношах із 8 поверху виносили жінку вагою понад 100 кг. Особливо незручно, якщо це ще й старі будинки з тісними підʼїздами. На інвалідних візках вивозити легше, якщо працюють ліфти.
Переселенці опиняються в Дніпрі, де мають опіку
З середини травня ми базуємося в Донецькій області. Вивозимо людей фактично з усіх населених пунктів, якими не проходить лінія зіткнення. У нас кілька екіпажів, включно з іноземними волонтерами.
Щодня ми евакуюємо населення на одну з залізничних станцій, де саджаємо на евакуаційний поїзд. На вокзалі нам допомагають працівники ДСНС, які мають спеціалізовані ноші та крісла. У потязі є вагон для людей з інвалідністю, обладнаний спеціальним ліфтом для підйому. Вагон має кондиціювання, широкі проходи. Там досить великі купе, але місць менше, ніж у звичайному вагоні.
Читайте також: «Надто довго поверталися в Україну, щоб їхати за кордон». Історія пари з Маріуполя, якій вдалося врятуватися з окупації
Ми вже систематизували роботу. Коли забираємо людину, вже знаємо, хто вона і куди їде. У Дніпрі евакуйованих зустрічають наші волонтери та розподіляють по різних шелтерах тимчасового розміщення. Там люди можуть перебувати від тижня до місяця, за ними добре доглядають, годують тощо. Якщо потрібно – завозимо людей одразу до медичних закладів.
Відтак волонтери вирішують, кого куди спрямувати, зважаючи на потреби й можливості кожної людини: за кордон, на захід або в центр України. Переселенців можуть завезти до рідних, розмістити у державних чи приватних будинках для людей похилого віку, санаторіях тощо.
Волонтерити надихають молитви бабусь та обійми діток
Найскладніше в нашій роботі – це знаходити потрібні адреси у незнайомих населених пунктах, коли відсутній зв’язок. Тобі ми використовуємо рації та паперові карти. Кілька разів ми діставали людей з підвалів, в яких вони ховалися від обстрілів. Якщо людина в інвалідному візку – ми вантажимо її разом із ним.
Для мене та інших волонтерів, які займаються вивезенням людей, «Восток-SOS» організував декілька тренінгів. Нас учили, як надавати першу домедичну допомогу людям з ушкодженнями різних ступенів.
Більшість людей дякують нам за евакуацію, і для мене це найбільша мотивація. Приємно чути від бабусь молитви та отримувати різні обереги. Або коли діти виходять з авто після дороги, підходять і міцно обіймають. Ця подяка – це не щось матеріальне, але дає жагу займатися цим і надалі.
А ще я вдячний дружині. Вона сильно хвилюється, коли я їду, але відчуваю, що пишається мною. У нас із колегами ще є сили проводити евакуацію, адже нас надихають рідні та подяка інших.
Кожна допомога наближає перемогу України
Наш благодійний фонд «Восток-SOS» потребує підтримки кожного. На сайті є реквізити, за якими можна задонатити будь-яку суму, аби підтримати нашу діяльність.
Я планую вивозити людей, доки в цьому буде необхідність. Наразі попит на евакуацію трохи спав. Практично всі, хто хотів, виїхали. Здебільшого залишилися ті, у кого немає родичів, про кого нікому подбати.
Після війни я хотів би й далі просто тренувати дітей. Вважаю, що у цей непростий час кожен українець має робити хоч щось: захищати державу, волонтерити чи просто працювати та сплачувати податки. Але кожен має вносити свою маленьку частку в спільну перемогу.
Катерина Храпович
Комунікаційниця «Восток SOS»
Благодійний фонд «Восток SOS» із 2014 року займається допомогою східним регіонам України, які постраждали внаслідок російської окупаційної війни. З лютого 2022 року ми одразу включилися в роботу та розширили свою зону діяльності та працюємо майже по всій території України.
Ми доставляємо гуманітарну допомогу, евакуюємо цивільне населення з прифронтових міст та гарячих точок, проводимо безкоштовні психологічні та юридичні консультації, документуємо воєнні злочини російських військ та багато іншого.
Ми дізналися про Романа Жиленкова, коли він самостійно допомагав евакуювати людей із Кремінної. Зв’язалися з ним через соціальні мережі та запросили на наш тренінг для евакуаційних команд.
Після тренінгу він почав працювати у «Восток SOS» у складі евакуаційних екіпажів. Він проводить евакуацію на наших машинах, які ми заправляємо та технічно обслуговуємо. Також забезпечили його захистом: бронежилетом і каскою.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Національний банк України 26 вересня ввів у обіг нову пам’ятну монету «Країна супергероїв. Дякуємо енергетикам!».
Про це повідомили на сайті НБУ.
«Щодня та щоночі під ворожими обстрілами та в негоду, попри втому та загрози, ці звичайні незвичайні люди робили свою справу…Тому, щоб увічнити їх подвиг, ми створили цю сучасну мінімалістичну монету, із закодованими символами переможного світла», – сказав голова Національного банку Андрій Пишний.
Дизайн нової пам’ятної монети створив відомий український художник, ілюстратор, графічний дизайнер Сергій Майдуков.
На аверсі нової монети на дзеркальному тлі розміщено стилізовану композицію, що символізує енергетичну систему України.
«Її образ втілено в символічному суцвітті соняшника, кожна пелюстка якого, неначе ліхтар, осяює світлом нашу країну. Він сяє, попри ворожі ракетні обстріли, як схід сонця, який обов’язково настане після найстрашнішої ночі», – йдеться в повідомленні.
Читайте також: «Дім зруйнувало повністю, а собаки дивом вціліли». Як волонтерка з Одещини рятує тварин від війни
На реверсі монети у вигляді трьох непорушних та сяючих брил зображено стилізований тризуб, який під час обертання монети трансформується в літеру «Е» – «Енергетика».
Зазначається, що монету «Країна супергероїв. Дякуємо енергетикам!» виготовлено з нейзильберу, її тираж – до 50 000 штук.
Придбати пам’ятну монету можна з 4 жовтня 2023 року в інтернет-магазині нумізматичної продукції Національного банку. Крім того, монети будуть поступово реалізовуватися і банками-дистриб’юторами.
Нагадаємо, з нагоди Дня воєнної розвідки, який святкують 7 вересня, Нацбанк ввів у обіг тематичну пам’ятну монету.
Також в Україні випустили нову монету, присвячену ЗСУ.
Фото: bank.gov.ua.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Українська чемпіонка світу з армреслінгу Лілія Занько з початком повномасштабної війни стала на захист України. Відсутність страху крові та травм допомогли їй стати бойовою медикинею і врятувати не одне людське життя на фронті.
Історію української військової розповідає ШоТам.
З 8 років Лілія Занько займалася дзюдо, самбо та карате, а пізніше знайшла себе в армреслінгу. Разом із перемогами на змаганнях Лілія здобула педагогічну освіту та тренує молодь у Полтаві.
Однак 24 лютого 2022 року вона твердо вирішила: тепер її місце – серед захисників України. Вона зібрала речі та пішла до військкомату, і невдовзі вже підтягувала військових фізично.
Лілія не боїться крові та переломів, то ж у війську перекваліфікувалася в бойового медика. Бахмут, Красногорівка, Авдіївка – вона здійснювала бойові виїзди в найгарячіших місцях фронту. І вони завершилися успішно – усі бійці, яким допомогла Лілія, лишилися живі.
Також жінка навчає воїнів надавати собі допомогу під час поранень. Рука – «вільна каса». Другою рукою – «дзвінок мамі», і ніжка – «потанцюємо». Коли ж з’являється вільна хвилина – тренується в польових умовах.
Дивіться відео: Після порятунку з окупації композитор Ігор Поклад повернувся до Ворзеля і провів творчий вечір
Відсутність професійних тренувань не завадили їй привозити додому перемоги. Торік Лілія здобула 5 перемог на Чемпіонаті світу та 3 нагороди Чемпіонату Європи. А нещодавно підтвердила титул найкращої серед армреслерок.
Крім золотої, виборола срібну та бронзову медалі на праву й ліву руку в категорії ветерани 40+. А пліч-о-пліч із Лілією на змаганнях перемагали і її вихованці!
«Хлопці дуже гарні результати показали також. Вони виступали по спортсменам, які мають інвалідність. У мене три хлопця, які мають ДЦП, і вони всі позаймали дуже високі нагороди. Перші, другі місця», – розповідає Лілія.
Лілія продовжує працювати заради Перемоги. Попереду – повернення на фронт та порятунок життів. А ще – Всесвітні ігри єдиноборств у жовтні в Саудівській Аравії, до яких Лілія вже готується.
«Коли грає гімн України, і я тримаю перед собою прапор, то виникає відчуття, що в мене виростають крила за спиною», – Лілія Занько, військовослужбовиця, Чемпіонка світу з армреслінгу.
Раніше ми розповідали історію паралімпійця, який відмовився від евакуації за кордон, аби допомагати ЗСУ.
Також ШоТам розповідав про найцікавіші факти із життя Ольги Харлан.
Підтримай ШоТам
ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.
Норвегія надасть Україні 1 мільярд норвезьких крон ($92,5 млн – ред. ШоТам).
Про це повідомили на урядовому сайті Норвегії.
«Цивільне населення України сильно постраждало внаслідок жорстокої війни, яку веде росія. Зусилля українського народу по боротьбі зі щоденними нападами на мирних жителів і цивільну інфраструктуру були героїчними. Їм потрібна наша допомога, щоб пережити ще одну зиму війни», – зазначила міністерка закордонних справ Норвегії Аннікен Хуітфельдт.
Читайте також: Врятувати, але не ризикувати — як вберегти волонтера? Історія тренерки, яка «лікує» розмовами
Гроші спрямують для надання життєво-необхідної допомоги найбільш уразливим верствам населення, дітям, біженцям і переселенцям. Їм допомагатимуть з питаннями притулку, їжі, води та санітарії, освіти, охорони здоров’я та психосоціальної підтримки.
Кошти отримають гуманітарні організації, які діють в Україні: ООН (650 мільйонів норвезьких крон), Міжнародний рух Червоного Хреста та Червоного Півмісяця (350 мільйонів норвезьких крон).
Нагадаємо, Україна отримала 10 шведських танків Stridsvagn 122, які є модифікацією німецьких Leopard 2A5.
Також у Міноборони Іспанії анонсували новий пакет військової допомоги для України.
Фото: unsplash.com.
