Суспільство
«Для Києва це було б ковтком свіжого повітря». Якою має бути післявоєнна відбудова? Погляд урбаністки
Як змінити українські міста, щоб вони стали комфортними, естетичними та зручними для життя? Ці українці щодня над цим працюють. Публікуємо історії урбаністів, які не лише мріють про зміни, а й втілюють їх у реальність.
Урбаністка Іванна Малій через свій YouTube-канал показує, як українські міста можуть стати комфортними для всіх. Вона не лише говорить про проблеми, а й пропонує реальні рішення — від співпраці з місцевою владою до ідей відбудови нашої країни безбар’єрно та сучасно.
Чому навіть люди без інвалідності потребують інклюзивних міст? Який досвід інших країн варто переймати? Як автомобілі загрожують безпеці містян? Якою має бути післявоєнна відбудова українських міст? Про свої ідеї Іванна розповіла для ШоТам.
Іванна Малій
архітекторка, урбаністка
Ми подивилися у вічі людям з протезами
Як часто ви помічали людей з інвалідністю у вашому місті? Якщо мало або взагалі ніколи, то це свідчить про відсутність безбарʼєрних рішень і нашого ігнорування проблеми. Міста не облаштовані для комфортного життя людей з інвалідністю. Пандуси, пониження бордюрів, тактильні смуги — усе це має бути нормою. Через «тишу суспільства» люди з інвалідністю не виходять на вулиці, бо вони для них недоступні, а громада вважає, що ці потреби неактуальні, бо «ми ж не бачимо цих людей».
Ветерани, які втратили кінцівки, та люди, які постраждали від бомбардувань, тепер щодня зіштовхуються з недоступністю українських міст. Та нарешті інвалідність перестала бути маргінальною темою — тепер вона асоціюється з героїзмом і потребує зміни нашого ставлення. Відтепер, коли ви бачите на вулиці людину з протезом, ви матимете рацію, якщо припустите, що це військовий.
В суспільстві досі існує багато упереджень, особливо в мові. Називаючи людину з інвалідністю «інвалідом» або «людиною з особливими потребами» ми програмуємо себе на сприйняття її як «додаткової».
Виходить, водії — це теж «люди з особливими потребами»
Уявіть, якби ми називали водіїв «людьми з особливими потребами» — вони маломобільні, потребують дуже дорогої інфраструктури і не скрізь можуть проїхати. Та ми не вважаємо, що розв’язка — це щось «додаткове», на що шкода грошей, а дарма.
Ви можете зараз не бачити потреби в безбарʼєрності, але що станеться, якщо ви зламаєте ногу? Ми всі раніше чи пізніше потребуватимемо інклюзивного середовища. Інклюзивність — це не лише про людей з інвалідністю: це про дітей, людей старшого віку, вагітних, велосипедистів, пішоходів. Це про те, щоб кожному в місті було комфортно, а головне — це про нашу соціальну взаємодію, бо саме на вулицях, у парках, на зупинках громадського транспорту ми зустрічаємо нових людей, створюємо спільноти, ділимося досвідом.
Підземні переходи — зло для міста
Чому ми продовжуємо будувати підземні переходи, витрачаючи величезні ресурси, замість створити доступні наземні рішення? Підземні переходи, високі бордюри, величезні парковки — усе це створює бар’єри для маломобільних людей.
Ми звикли до підземних переходів і часто сприймаємо їх як умовну безпеку. Але чи замислювалися ви, що вони показують, як міста будують не для людей, а для машин? Найбільш інклюзивним переходом є звичайний наземний. Так, він може здатися небезпечним, але проблема не в ньому, а в пріоритетах міста — водіїв потрібно змусити дотримуватися низької швидкості.
Швидкість у містах потрібно знижувати
У Києві офіційно дозволена швидкість становить 50 км/год, а на магістралях — до 80 км/год. Однак правила дорожнього руху України дозволяють перевищувати швидкість на 20 км/год без штрафування. Це означає, що на багатьох вулицях міста автомобілі можуть їхати зі швидкістю до 100 км/год без жодних наслідків для водія.
За даними Патрульної поліції, за 2024 рік в Україні внаслідок ДТП загинули 3 202 людини й зазнали травм 32 023. Зокрема, через перевищення швидкості. За швидкості 30 км/год у разі наїзду шанси пішохода вижити становлять понад 90%, але за швидкості 50 км/год цей показник падає до 50%, а за 80 км/год вижити майже неможливо.
У Парижі, Лондоні, Брюсселі та інших європейських містах у житлових зонах ліміт знизили до 30 км/год. Що нижча швидкість, то комфортніше й безпечніше почуваються пішоходи, велосипедисти та люди з інвалідністю.
Амстердам, який свого часу пройшов через етап масової автомобілізації, зрозумів свої помилки. Смертність на дорогах, особливо серед дітей, змусила владу боротися за безпечні та доступні вулиці, і сьогодні це одне з найбільш інклюзивних і комфортних для життя міст.
Київ потребує пішохідного центру
У 2022 році на сайті КМДА з’явилася петиція про створення пішохідного центру в Києві. Ця ідея здалася майже утопічною: автомобільне кільце навколо, а всередині — жодних машин, окрім транспорту мешканців і доставки. Для Києва це рішення справді було б ковтком свіжого повітря.
По-перше, центр — це серце міста, його історія, обличчя для туристів і місце, де хочеться жити, гуляти й працювати. Подивіться на площу Ринок у Львові — це місце, яке завжди сповнене життям, де зустрічаються друзі, призначають побачення й обідають на терасах, тож уявіть, якби тут їздили машини. Неможливо, правда? А тепер згадайте київський Майдан Незалежності — він більше схожий на транзитну автомагістраль, ніж на місце для життя.
По-друге, це рішення вже працює, і не лише в європейських столицях на кшталт Парижа чи Брюсселя. Взяти хоча б Контрактову площу, яка після пішоходизації стала улюбленим місцем зустрічей для киян. Усі бояться, що постраждає бізнес, але більше пішоходів — більше клієнтів. Погляньте, як процвітають ресторани й кав’ярні на повністю пішохідних вулицях центру того ж Львова.
Макарівська громада — приклад правильної відбудови міста
Українські міста зараз мають унікальну можливість не просто відбудуватися після війни, а й нарешті стати комфортними для жителів. Спершу необхідно залучати до процесу проєктування громади — тільки вони можуть підказати, що для них справді є важливим та актуальним. Навіть найталановитіші архітектори чи урбаністи не зможуть точно зрозуміти потреби людей без безпосереднього контакту з ними.
Якими ж ми хочемо бачити наші міста після відбудови? Для мене чудовим прикладом є європейські міста, які вже надали уроки правильних міських рішень. Я вже навіть мала змогу побачити європейський підхід на практиці на прикладі міста Макарів, де працювала з місцевими урбаністами та громадою.
Після деокупації цього міста, яке було зруйноване на 70%, на Київщині почалась активна відбудова. Один з інвесторів, який взявся за відновлення Макарова, запросив урбаністів і почав працювати з місцевими жителями, щоб зрозуміти їхні потреби.
Читайте також: Побудували амбулаторію з руїн за 9 місяців. Історія відновлення медзакладів у Макарові на Київщині
Ця спільна праця дозволяє створити таке місто, яке буде справді служити тим, хто в ньому живе. На мою думку, Макарів став чудовим прикладом цього підходу. Там почали з малих кроків — з організації толок, де люди знайомилися, взаємодіяли, формували спільноту. Так містяни сформували свій запит.
Перше, що вони захотіли побудувати, — це місце для ветеранів, своєрідний «ветеранський курінь», де ті могли б проводити час і взаємодіяти з цивільними. Зараз, після багатьох місяців обговорень і пошуків фінансування, громада вже готова переходити до конкретних дій. Це і є справжній європейський підхід — не нав’язувати рішення ззовні, а розвивати спільноту й підтримувати її у формулюванні власних потреб.
Українські міста можуть стати прикладом завдяки вам
Я вірю, що Україна стане прикладом для інших країн, бо ми вже зараз розуміємо: комфортне та доступне місто — це не розкіш, а необхідність. Це данина тим, хто захищає нашу свободу, турбота про власне майбутнє та наш обов’язок перед тими, хто не може боротися за це самостійно.
Тож наступного разу, коли ви будете проходити повз старий недоступний пандус або підземний перехід, подумайте, що можете зробити, аби це змінити. Наприклад, щоб поставити новий пандус, треба звертатися до ЦНАПУ відповідної громади. Також особисту відповідальність несуть самі власники приватних закладів чи державні установи, які мають впроваджувати доступність у своїй будівлі. Якщо ви помітили відсутність пандусу або неправильно встановлений пандус, то робіть розголос — ми вже маємо багато позитивних прикладів, коли публічний розголос змушував бізнес реагувати на потреби відвідувачів.
У самому серці Києва розташований Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка. Це місце, куди можна втекти від міської метушні та насолодитися красою рослин з усього світу. ШоТам ділиться найквітучішими локаціями.
Історія саду
Національний ботанічний сад імені Миколи Гришка — один з найвідоміших наукових і природних осередків Києва. Його ідею подав ще у 1918 році Володимир Липський, але рішення створити сад на Звіринці ухвалили лише в 1935-му.
У роки Другої світової війни осередок зазнав руйнувань. У 1944-му його відновлення очолив академік Микола Гришко — саме він перетворив ботсад на потужний науковий центр і популярне місце для відпочинку.
У 1964 році його офіційно відкрили для відвідувачів. За кілька років кількість гостей сягнула мільйона на рік. Площа саду становить 130 га — таким великим простором не може похвалитися жоден ботанічний сад в Україні.
Сьогодні там ростуть понад 10 тисяч видів рослин з усього світу. Сад також став центром досліджень, освітніх подій і сезонних виставок (наприклад, у 2024 році тут провели фестиваль науки та благодійну виставку «Весняний вернісаж»).
Сад магнолій
У Києві магнолії починають квітнути наприкінці березня. У 2025 році завдяки теплій погоді ці ніжні квіти з’явилися навіть раніше, ніж зазвичай.
Розпал цвітіння припадає на середину квітня. Цей період триває близько двох тижнів, тож не зволікайте, щоб насолодитися його красою та зробити яскраві весняні фото. Наразі колекція налічує 10 видів, 3 різновиди та 10 культиварів магнолій.
Ще на ділянці магнолій ростуть рідкісні тюльпанові дерева — ліріодендрони. Перший ліріодендрон тут висадили в 1957 році.
Ці дерева цвітуть з другої половини травня до середини червня. Їхні квіти мають форму тюльпанів і приваблюють багатьох відвідувачів.
Сірінгарій (Сад бузку)
На початку травня ботанічний сад охоплює аромат бузку. У минулому році через погодні умови він розцвів ще в кінці квітня. Для відвідувачів це приємне місце для селфі серед кущів, але при цьому сірінгарій є справжньою лабораторією під відкритим небом, де вчені досліджують і зберігають бузкове різноманіття.
Сад півоній
Сад півоній у ботсаду Гришка — одна з найстаріших і найвідоміших колекцій у Східній Європі, яку формували протягом десятиліть і яка налічує 9 видів і 565 сортів квітів. Найкращий час для його відвідування — з середини травня до середини червня, коли півонії розквітають у всій своїй красі. Сад розташований на ділянці «Пори року».
Сад троянд
Сезон цвітіння троянд у ботсаду Гришка триває кількома хвилями з червня по жовтень. Розташований на площі 3,5 гектара, він є найбільшим розарієм в Україні. Колекція налічує 26 видів, 11 форм і понад 530 сортів троянд, включно з як старовинними — XVIII–XIX століть, — так і сучасними гібридами відомих світових селекціонерів.
Сад троянд створювали в повоєнні роки. Саме тоді локація перетворилася на провідний науково-дослідний центр та улюблене місце відпочинку киян. З 2006 року розарій має статус національного надбання.
Читати також: У Львові створили мапу з місцями, де квітнуть сакури, магнолії та інші рослини
Корейський сад
Цей сад відтворює зразок корейського ландшафтного дизайну з автентичними архітектурними елементами та рослинами. Серед останніх — сосни, ялини, кипариси, азалії, іриси та півонії. Особливо красивим є період цвітіння азалій та півоній, який триває з квітня по червень. Це чудове місце для того, щоб розслабитись і побути сам на сам з природою.
Сад відкрили у 2012 році, відзначаючи 20-річчя дипломатичних відносин між Україною та Республікою Корея.
Оранжерейний комплекс
Оранжерейний комплекс відкритий для відвідувачів із середи по неділю: у будні — з 11:00 до 17:00, у вихідні — з 10:00 до 17:00. Квитки можна придбати безпосередньо при вході до оранжереї, а їхній продаж припиняють о 16:30.
Тамтешня колекція орхідей налічує понад 80 видів і сортів, зібраних з різних континентів, включно з Південно-Східною Азією, Південною та Центральною Америкою, Африкою та Австралією. А перші сорти азалій привіз академік Микола Гришко в 1946 році з Німеччини.
Гірський сад
Гірський сад — це частина ботанічного саду, де можна побачити рослини з Карпат і Криму в природному для них середовищі. Тут відтворили атмосферу гірських ландшафтів, а зі схилів відкривається панорама на Київ.
Цей сад створили в 1971–1974 роках під керівництвом професора Леоніда Рубцова. Тут ростуть рідкісні й унікальні рослини, тож місце важливе і для науки, і для збереження біорізноманіття.
Шовковиця Шевченка
Дерево росте неподалік від Видубицького монастиря. Його висота сягає 10 метрів, а обхват стовбура — 3,4 метра. Вік шовковиці оцінюють у 150–200 років, хоча за їй легендами понад 500 років. У 2024 році дереву провели комплексне лікування, ініційоване в заповіті активіста Романа Ратушного.
За переказами, під час своїх відвідин монастиря Тарас Шевченко неодноразово робив замальовки цієї шовковиці.
Фото обкладинки: Uhryn Larysa / Shutterstock
У березні 2025 року донори та партнери фандрейзингової платформи UNITED24 задонатили 1 116 784 299 гривень на підтримку України.
Про це повідомили в UNITED24.
Куди спрямували гроші
- Оборона — 856 621 945 гривень;
- медична допомога — 206 567 750 гривень;
- відбудова України — 22 874 599 гривень;
- гуманітарне розмінування — 17 533 077 гривень;
- освіта і наука — 13 186 928 гривень.
Більшість пожертв надійшли від донорів зі США (64,2%), Великої Британії (4,82%), Німеччини (4,58%), Канади (4,43%) та Франції (2,2%).
Читайте також: Меценати з Франції профінансували відновлення лікарні в Чернігові через UNITED24 (ВІДЕО)
Завдяки донорам і партнерам UNITED24 вдалося зібрати 1 116 784 299 грн через платформу впродовж березня. Ваші донати допомагають Україні щодня. Дякуємо за підтримку 💙💛 https://u24.gov.ua/uk?utm_source=facebook&utm_medium=fundraising&utm_campaign=main_page __________________________ Thanks to UNITED24 donors and partners, $26,910,130 was raised via the platform in March. Your donations help Ukraine every day. Thank you for your support 💙💛 https://u24.gov.ua/uk?utm_source=facebook&utm_medium=fundraising&utm_campaign=main_page
Опубліковано United24 Понеділок, 14 квітня 2025 р.
Про фонд UNITED24
UNITED24 — це офіційна фандрейзингова платформа України. За весь час діяльності через платформу зібрали понад 1,4 мільярда доларів.
Нагадаємо, що завдяки розіграшу футболок із фразою Зеленського зібрали понад 40 мільйонів гривень.
Також ми писали, що UNITED24 і Тімоті Снайдер зібрали чотири мільйони доларів для Сил оборони.
Фото обкладинки: Pixabay
Адріана Пущак, яка народилася в Дрогобичі, здобула титул Miss Petite USA Universe 2025. Вона стала першою представницею України, яка виборола головну корону у своїй категорії на престижному міжнародному конкурсі краси Ms/Mrs Universe Pageant.
Про це повідомила Андріана Пущак.
Фінал конкурсу відбувся 9-12 квітня в Лас-Вегасі, штат Невада. Участь у конкурсі взяли фіналістки з усіх куточків США, які змагалися в чотирьох конкурсних етапах. Вони демонстрували не тільки зовнішню красу, але й харизму, акторську майстерність, цінності та внутрішню силу.
Окрім головного титулу, Адріана також отримала звання Першої віцеміс Ms USA Universe та увійшла до трійки переможниць у номінації «Народний вибір».
«Ця корона — не про ідеальність. Вона про силу бути собою і не здаватися, навіть коли важко. Моя перемога — для всіх жінок, які колись сумнівалися у своїй силі. Ви вже гідні. Ваша корона — у серці», — зазначила Адріана після перемоги.
Читайте також: Принцу Гаррі подарували в Україні великодній кошик із символічним наповненням
Адріана переїхала до США у 2022 році разом із донькою Ванессою після початку повномасштабного вторгнення. У США вона відкрила власну справу в бʼюті-індустрії та стала активною частиною української діаспори.
Нагадаємо, що ДТЕК здобула шість «золотих» нагород на Davos Communications Awards 2025 (ФОТО).
Фото: інстаграм-сторінка Адріани Пущак
