Грудень 2022 року. Підвал будинку в Бахмуті — холодний і сирий. Тут зазвичай панує гнітюча тиша. Білий собака з великими темними очима обережно підходить до гурту дітей.
Маленька дівчинка років дев’яти сидить у кутку зі стиснутими кулачками. Пес сідає поруч, кладе голову їй на коліна й терпляче чекає. Спочатку дитина напружується, та за мить її пальці торкаються пухнастої шерсті — і страх відступає.
Це пес Денжер, який разом з командою місії медичних волонтерів FRIDA Ukraine приїхав у прифронтове місто.
8 років разом всюди — навіть на війні
Перед виїздом власник Марк Невяжський поправляє на Денжері синє худі, щоб усі бачили, що той — волонтер.
Поки всі присутні закидають в авто рюкзаки з ліками, пес терпляче чекає, сидячи біля дверей. Він звик до цих зборів, бо їздить у місії медичних волонтерів ще з першого дня повномасштабного вторгнення. Тоді двоє волонтерів з Ізраїля — Роман Гольдман і Марк Невяжський ще навіть не думали над створенням FRIDA Ukraine, а просто сідали в авто та їхали туди, де потрібна допомога лікарів.
Спочатку Марк брав із собою Денжера тому, що без нього нікуди не їздить. Уже вісім років пес зі своїм господарем всюди: серед юрби людей, у шумних компаніях, у далеких подорожах літаком і залізницею.
«Денжер — це собака з Ізраїлю, тобто він уже народився стресостійким. У мене не було думки не брати його з собою в місії. Перший виїзд Денжера був на щойно деокуповану територію до людей, які місяці прожили в окупації. Пам’ятаю, що це було складно морально, адже на їхніх обличчях було все: сум, горе, біль, відчай. Але щойно вони бачили Денжера, починали усміхатись, світлішали, — тоді я зрозумів, що і я, і мій пес мають свою місію в Україні»,
— розповідає чоловік.
Щенятком Денжер був непосидючим і хотів якомога скоріше пізнати світ: постійно ліз у вікна автівки, старався опинитись у центрі уваги на вулиці, попри натовп. Для того, щоб його убезпечити, Марк постійно повторював англійською: «Не можна, небезпечно», тобто «danger». Так за ним і закріпилось це ім’я.
Читайте також: Хвостата терапія: як собаки допомагають реабілітувати військових на Прикарпатті
1500 медиків та один собака
У підвалі Бахмута Денжер працює так, як уміє найкраще, — без слів. Після того, як він завойовує серце дівчинки, до нього тягнуться інші діти. Хлопчик приносить іграшку й пропонує Денжеру понюхати. Інша дівчинка показує йому свій малюнок, а ще хтось розповідає казку.
Поряд військовий, переодягнений у Святого Миколая, роздає дітям солодощі, щоб зробити для них хоч маленьке, але свято.
У куточку підвалу лікарі розгорнули мобільну амбулаторію. Майже у кожну місію їздить терапевтка та гастроентерологиня Владислава Романюк, яка приєдналася до групи волонтерів однією з перших. Тепер вона — керівниця місії.
Згодом незмінною волонтеркою стала й психологиня Надія Плющик. За три роки лікарська спільнота вже налічує 1500 людей та одного собаку. Під час кожної місії працюють близько 20 лікарів, що проводять обстеження — від УЗД до стоматологічних. З 2022 року вони надали понад 69 тисяч консультацій.
Саме діти часто бояться незнайомців у білих халатах, і тут Денжер виступає посередником. Собака — найважливіший помічник лікарів у виїздах до дітей. Ті показують на ньому, що будуть робити: як слухати серце, як дивитися вушка чи перевіряти горло. І коли дітлахи бачать, що пухнастий друг терпляче дозволяє себе обстежувати, вони охочіше погоджуються на огляд.
Завжди готовий до нової місії
Денжер разом з командою лікарів побував уже всюди — від Бахмута до Харківщини та Херсонщини. Після підриву Каховської ГЕС команда з Денжером також поїхала рятувати людей. У перші дні вони потрапили під сильні обстріли, та, попри це, рушили далі.
Як сказала одна з місцевих жительок, «він ніби клубочок теплого светра з життя до війни»
Через контакт із собакою лікарі можуть відновити довіру людей. Особливо це важливо в селах і містах, нещодавно звільнених від окупації, або тих, що на лінії вогню, — де кожного незнайомця сприймають з підозрою, собака-волонтер допомагає відкритись.
Денжер особливо помічний під час тріажу — сортування пацієнтів перед прийомом у лікарів. Часто на виїздах є багато людей, які виснажені очікуванням. Реєстрація, черги, очікування консультацій — це все непросто витримати. І ось серед цього всього з’являється Денжер — тоді люди заспокоюються й простіше сприймають ситуацію.
Після закінчення місії в Бахмуті, коли діти вже обійняли всіх медиків і поцілували Денжера у вологий чорний ніс, команда збирається їхати далі.
Пес застрибує в автівку першим. Він завжди готовий. Його місія нескінченна — там, де страх і біль, бути першим, хто знову навчить людей довіряти. Бо волонтером може стати кожен — навіть маленький білий собака з великим серцем.
