«Даємо другий шанс на життя». Подружжя з Києва створює інвалідні візки для тварин з усього світу

Ілона Крилова разом зі своїм чоловіком Олегом Кодаком першими почали виготовляти в Україні інвалідні візки для тварин і вже понад 10 років успішно цим займаються. Евтаназія – це не завжди вихід, переконує співзасновниця компанії Frakishtak. Їхнє спорядження стає у пригоді чотирилапим з усього світу, які внаслідок травми втратили кінцівки чи чутливість у них. Собаки та коти заново навчаються ходити й мати повноцінне щасливе життя.

Не могла залишити собаку вмирати 

Я довгий час працювала вебдизайнеркою, а мій чоловік, Олег Кодак, був технічним директором у компанії інтернет-провайдера. Це було ще до 2010 року. Одного разу дорогою на роботу я побачила пораненого собаку. Мені стало його шкода, не хотіла залишати тварину помирати. Почала шукати в мережі організації, які зможуть допомогти. Читала багато волонтерських форумів. Нас із чоловіком так захопила їхня спільнота, що ми вирішили долучитися й у свій вільний час допомагати чотирилапим.

Як волонтери ми багато років рятували тварин, зокрема тих, які постраждали через людську жорстокість. Тому зараз добре розуміємося на тому, як допомагати чотирилапим. Травмованих собак і котів ми забирали до себе додому, піклувалися про них, реабілітували, а потім прилаштовували в родини. У нас навіть утворився вже свій мініпритулок. Частина з тварин і досі залишилася з нами.

Зараз у нас вдома живуть сім собак, стільки ж котів і одна ворона. З одного боку, класно мати таку велику родину, а з іншого – це дуже важко. Ми з чоловіком самі за ними доглядаємо, адже більше нікому. Лягаємо спати пізно, прокидаємося рано. Багато сил йде на вигули, годівлю. А деякі наші тварини ще й потребують спеціального догляду, як от постійної зміни памперсів.

Зробили візок з підручних матеріалів

Крізь нас пройшли десятки тварин, які потребували допомоги. Переважно вони мали переломи лапок, хоча траплялися й складні випадки, як от травми хребта. Одного разу до нас потрапив поранений пес, який не міг самостійно ходити. Ветеринари сказали, що йому потрібен інвалідний візок. В Україні ми такого товару не знайшли – довелося замовляти з-за кордону. Гроші збирали по копійці – це були пожертвування від різних людей. Ми дуже довго чекали, доки зі США до нас прибуде візок, при чому ця покупка на той момент була дуже дорогою. Хвилювалися, чи зможе він у ньому повноцінно пересуватися. Але дарма. Собака підлаштувався під реальність і прожив на чотирьох колесах ще 16 років.

Одного разу мене попросили приїхати у Гостомельський притулок. Його господиня Ася Серпинська зустріла мене і каже: «Ходімо подивишся, там якась собака велика». Це був німецький дог – восьмимісячне щеня, дуже худюще і хворе. Ми одразу відвезли його в клініку, підлікували. Але ходити воно не могло через серйозні травми. Нам вдруге у житті знадобився візок.

Ми вже були не в змозі замовляти спеціальне обладнання з такої далечіні. Та й часу на це не було – вирішувати щось потрібно було тут і зараз. Пам’ятаю, я тоді поїхала в магазин товарів для ремонту, купила різні трубочки, з’єднувачі й на домашній машинці пошила амуніцію (фіксований жилет для тулуба) з тканин і фурнітури, які знайшлися вдома. Колеса взяли від старого візка. Звичайно, все це я перешивала і переробляла кілька разів. Але в підсумку з таких підручних засобів я зробила маленькому Чічіку саморобний візок. Він мав два колеса та фіксував тварину навколо тіла та шиї. У ньому він хоч і погано, але знову навчився ходити. Собака успішно катався, міг повноцінно пересуватися й теж прожив досить довго. Йому знадобилося приблизно пів року реабілітації.

Єдині в Україні взялися за візки для тварин

Десять років тому інвалідних візків для тварин не було ні на українському ринку, ні на сусідніх. Хоча попит був колосальний. Оскільки я активно спілкувалася з іншими волонтерами, вони дізналися, що я самостійно зробила візок. Спрацювало «сарафанне радіо». Дзвонили, казали: «Нам теж треба, зробиш?». І так потроху одному, другому виготовила. При чому це були простенькі бандажі з повзунками. А потім чоловік вже до мене приєднався, і ми почали займатися цим професійно.

З 2010 року ми запустили компанію Frakishtak. Спочатку створювали все дома, а потім почали розширюватися до повноцінного виробництва на такому мінізаводі. Ми закупили необхідне обладнання й матеріали та почали робити дійсно якісні візки. На українському ринку таке спорядження для тварин досі крім нас професійно ніхто не виготовляє. Знаю, що є майстри, які беруться робити це з якихось підручних матеріалів. Але як правило після того, як люди у них замовляють, вони все одно потім звертаються до нас, бо тваринам у тих не зручно ходити.

Для того, щоб виробляти хороший продукт такого плану, потрібно мати якесь розуміння про догляд за тваринами з інвалідністю. Я знаю, що деякі українці намагалися робити бандажі. Це підприємці, які мають швейне виробництво, де виготовляють, умовно, сумки. Вони побачили, що є запит на такі бандажі, а в них якраз є схожий матеріал. І вони то зроблять. Але вийде зовсім не те, бо немає розуміння, як ця система працює і навіщо. Не можна просто взяти та скопіювати продукт. Переважно результат виходить не дуже хороший. А якщо ти в цьому розумієшся, сам маєш купу тваринок і постійно свій же продукт для них використовуєш, то річ виходить дійсно якісна.

Евтаназія – це не завжди єдиний шлях

Ми завжди рекомендуємо клієнтам, у яких є травмована тварина, спочатку звертатися до ветеринара. У деяких випадках їй спершу потрібно допомогти, зробити обстеження, пролікувати. Наприклад, таксам – а це був наш перший клієнт ­– зазвичай вистачає і простого лікування. Якщо ж це не допомагає, ветеринар каже: «Все, тут зробити більше нічого не можна». Але ми хочемо донести до людей, що евтаназія –­ це не завжди вихід, є альтернатива.

Собаки та коти з інвалідністю, старенькі та травмовані переважно можуть повноцінно жити, якщо їм трішки допомогти. І візки – це якраз один із варіантів. Хоча природно, якщо тварина відчуває біль, і її вже неможливо вилікувати, тоді продовжувати муки тварини ­­– це щонайменше жорстоко. Але якщо крім евтаназії ще є шляхи, як їй допомогти, потрібно боротися до останнього.

У такому спорядженні тваринам цілком комфортно, якщо вони розуміють, для чого це потрібно. Коли власник собаки бере повідець, то собака вже розуміє, що зараз піде гуляти. Ось те ж саме і з візком. Нам одна собачниця розповідала, що тільки-но бере візок, то це вже свято для її песика. Той радіє, бо розуміє, що це означає. І чотирилапий прекрасно почувається в ньому на свіжому повітрі. Але це залежить від характеру тварини. Деякі спершу з обережністю ставляться до спорядження, а потім, коли розуміють, для чого воно потрібне, потроху звикають.

Собаки не відчують інвалідність, якщо ви поруч

Ми завжди рекомендуємо використовувати візок тільки для прогулянок. Тобто, не можна його купити, залишити в ньому собаку й піти, наприклад, на роботу. За твариною в такому спорядженні обов’язково потрібно стежити, адже вона може заплутатися, перевернутися і травмуватися. Вдома можна користуватися візком, але лише під наглядом. І то якщо житлова площа дозволяє собаці на візку повноцінно пересуватися. Якщо ж у вас невеличка квартира, краще від цього утриматися. Тварини, яким бракує простору, часто перечіплюються через меблі.

Варто бути готовим, що, скоріш за все, чотирилапий перебуватиме у візку все життя. Принаймні поки він активний і хоче ходити. Собаки не відчуватимуть інвалідність, якщо за ними добре доглядають, їх люблять, годують, вигулюють. Така тварина цілком почуватиметься щасливою.

Читайте також: Замовляють з понад 50 країн. Як дві собачниці з Bark&Go створюють одяг для тварин, що розлітається світом

Виготовлення інвалідного візка починається з того, що господар вимірює свого улюбленця і передає нам дані. Ми визначаємо базовий розмір візка й починаємо виготовляти необхідні деталі. Для рами створюємо точні розрахунки довжини труб, кутів і точок вигину та їхній порядок ­– за допомогою спеціальної комп’ютерної програми. Коли всі деталі готові, починаємо збірку. Потім тестуємо все на міцність і рухливість.

Створимо для вашого чотирилапого ексклюзивну річ

Зараз окрім інвалідних візків ми також виготовляємо бандажі для грудних і тазових кінцівок, налокітники, корсети для хребта, повзунки для паралізованих тварин тощо. Робимо і ручну підтримку як альтернативу інвалідному візку. Наприклад, якщо потрібно швидко вигуляти собаку, її поміщають у спеціальну сумку, яку господар тримає.

А ще ми виконуємо індивідуальні замовлення, коли потрібно щось розробити під непопулярну проблему. Нещодавно до нас звернулися власники кота, який може ходити задніми лапами, але дуже погано. І от для нього ми придумуємо зараз якісь захисні шкарпетки чи чохол. Хочемо зробити так, аби йому було м’яко спиратися на задні лапи. Я знаю, що цю річ ми зараз пошиємо і, можливо, ніколи більше такого запиту не буде. Буває власники тварин з ампутованими кінцівками, для яких протез є дуже коштовним, просять пошити якийсь чохол на кістку. Тварині з ним буде м’яко ставати, і вона не травмується.

Вийшли за кордон майже одразу

У нас є партнери, які роблять нам деталі. Маємо у команді швачок та менеджера. З моменту заснування Frakishtak ми вже продали понад 2 500 візків для чотирилапих. Все виробництво у нас в Україні, запчастини закуповуємо також вітчизняні. Мінімальна вартість за візок – приблизно сім тисяч грн. Якщо тварина велика, ціна буде вищою. Сума оплати за товари для реабілітації починаються від 350 гривень.

У Frakishtak купують товари як власники тварин, так і ветеринари. Через попит на візки для тварин ми буквально одразу після заснування компанії вийшли на міжнародні ринки. Спочатку в нас купували з Росії та Білорусі, потім почали отримувати замовлення ще й з Португалії та Австралії. Замовити продукцію можна придбати через наш сайт або в київському зоомагазині за адресою вулиця Саксаганського, 44Г.

Першими спробуємо виготовити ортези

Ми щодня чуємо історії про те, як наші товари дають тваринам другий шанс на життя. Нещодавно господарка такси написала: «Моя шалена Боні тепер не носиться як ненормальна, а ходить набагато спокійніше». За 10 днів носіння корсета у неї покращилася хода, спинку тримає рівніше, а права лапка перестала підвертається. А одна замовниця візка розповіла, що її собака Білка тепер носиться кущами в лісі та всіх обганяє. Додає, що у тварини «тепер повноцінні чотири ноги», хоча насправді їх лише дві.

Зараз ми розширюємо виробництво – хочемо спробувати зробити ортези для тварин. Це пристосування використовують для фіксації функцій опорно-рухової системи. Наприклад, коли є якесь пошкодження в лапці й потрібно її якийсь час підтримати. Таке трапляється, зокрема, через пошкодження нерву. Тоді лапка себе неправильно веде при постановці та ходьбі. Поки що в Україні такого ще ніхто не виготовляє.