«Чому в Калуші досі є “Чебурашка”?»: як підлітки отримали голос у місті

У 14 років Софія Сушко вже знала, що таке міський учнівський парламент. У 15 — влаштовувала в Калуші толоку. А невдовзі опинилася серед шести десятків молодих людей, які створили першу молодіжну раду в громаді на Івано-Франківщині.

Усе почалося з бажання мати більше концертів та дозвілля. Та коли молодь отримала свій голос у громаді, виявилося, що говорити хочеться не лише про розваги.

«Чому дитячий садок у Калуші досі називається “Чебурашка”? Чому транспорт не зупиняється під час хвилини пам’яті? Саме ці питання порушила Молодіжна рада», — розповідає активістка.

Як молоді калушани змогли донести свої ідеї до тих, хто ухвалює рішення в місті, Софія розповіла #ШОТАМ.

Софія Сушко

представниця ГО «Молодь у Дії»

Завдяки нашому проєкту сортувати сміття почали в кількох школах

Я долучилася до молодіжного активізму ще у 14 років. Це було восени 2022 року. Тоді особливо відчувалося, як люди прагнули гуртуватися й разом робити щось для Перемоги.

Якраз відбувалися вибори до учнівського парламенту. Так я дізналася, що в Калуші взагалі існують молодіжні ініціативи. Я подала свою кандидатуру й стала заступницею голови учнівського парламенту міста Калуша.

Коли я долучилася до ГО «Молодь у дії», у моєму житті з’явилися громадські й волонтерські організації. І саме за підтримки організації відбувся мій перший проєкт.

У нашому місті тоді було доволі брудно, сміття часто накопичувалося в неналежних місцях. Ми хотіли привернути до цього увагу.

Мета проєкту була простою — підвищити обізнаність молоді щодо сортування сміття та екології загалом.

Ми відвідали два заклади вищої освіти й п’ять шкіл із лекціями про сортування. А потім організували міську толоку — прибирали територію біля річки, їли піцу й веселилися з підлітками.

Але найважливішим було не саме прибирання зони відпочинку. Ми думали наперед: після наших заходів хоча б якась частина дітей прийде додому й почне сортувати сміття, а хтось побачить на вулиці стаканчик, який не донесли до смітника, — і сам його викине.

Кільком школам ми також передали сортувальні баки й сконтактували їх із людьми, які забирають вторсировину. Тож сортування там стало регулярною практикою. Наш задум спрацював, і це надихало братися за більше.

Запозичили досвід Львова й Києва, щоб змінити власне місто

Коли з’явилася ідея створити в Калуші власну Молодіжну раду, мене це одразу захопило. Адже це була можливість привертати увагу до проблем молоді й домагатися їх вирішення.

На той момент це було щось абсолютно нове й нечуване: зібрати молодь і сказати, що вона має право впливати на рішення, висувати пропозиції та зрештою брати участь в їх ухваленні.

Тож, коли створили ініціативну групу, до якої увійшли, зокрема, члени нашої громадської організації «Молодь у дії», я активно долучилася до роботи.

Спочатку ми надіслали лист до управління молоді, і там зацікавилися нашою ідеєю. Після цього почалася підготовка до створення ради: визначали порядок її формування та проведення виборів, поширювали інформацію серед шкіл і громадських організацій, аби всі охочі могли долучитися.

Концепцію самої Молодіжної ради ми не вигадували з нуля, а брали за зразок чинні молодіжні ради, зокрема у Львові та Києві. Місцева влада розглянула документи, підготовлені ініціативною групою, та ухвалила рішення про створення першої Молодіжної ради в Калуші. На сайті громади розмістили оголошення про відбір кандидатів, і я теж вирішила подати заявку. Молодь почала готуватися до виборів.

Охочих працювати в Молодіжній раді було вдвічі більше, ніж місць

У квітні 2023 року відбулися вибори до Молодіжної ради Калуша. Щоб висунути свою кандидатуру, треба було не лише презентувати себе, а й розповісти, що ти хочеш змінити та які проблеми в громаді бачиш.

Усього подалися 58 кандидатів і кандидаток із різних населених пунктів громади.

Кожен виходив до трибуни й розповідав про себе та свої ідеї. Потім відбулося голосування: потрібно було обрати 35 людей, які увійдуть до Молодіжної ради. Після підрахунку голосів сформували склад першого скликання. Я стала секретаркою ради й пропрацювала в ній усю каденцію — два роки.

Рада розв’язала понад 100 питань у місті за перший рік роботи 

Перше, що ми мали зробити після створення Молодіжної ради, — зрозуміти, чого місцева молодь хоче насправді. Ми спілкувалися з жителями, проводили інтерв’ю та опитування: запитували, які проблеми ті бачать у місті й що хотіли б змінити.

Так ми з’ясували, що молоді в нашій громаді бракує спортивних і розважальних заходів, можливостей здобувати нові практичні навички та долучатися до благодійності. Тож ми взялися організовувати спортивні змагання, навчання з тактичної медицини, IT-курси, молодіжні квартирники, стендапи та кіновечори.

Реалізували благодійний проєкт «Мистецтво перемоги»: школи громади розмальовували тубуси, а потім їх продавали на аукціоні на підтримку військових. За перший рік роботи ми провели 11 засідань і розглянули понад 100 питань. Нас хвилювали не лише активності та дозвілля для молоді — невдовзі ми почали порушувати й загальноміські питання.

Чому в Калуші досі є «Чебурашка»?

Одним із питань, за яке ми взялися, стало перейменування дитячого садочка «Чебурашка».

Чому діти нашої громади мають ходити до закладу, названого на честь персонажа радянського мультфільму, якого вони навіть не знають?

Ми запропонували кілька альтернативних назв. Далі підготували петицію та звернення до міської ради. У результаті садочок перейменували — тепер він називається «Кобзарик».

Молодіжна рада також долучилася до ініціативи щодо запровадження загальноміської хвилини мовчання щодня о дев’ятій ранку. Ми виходили на вулиці з плакатами й знімали проморолики.

Тобто ми шукали способи втілити бажані зміни й стукали в різні двері. Часто нам було достатньо звернутися до міської ради або поговорити з її представниками, щоб зрушити певне питання з місця.

Від самого початку в місцевому самоврядуванні Калуша до Молодіжної ради ставилися і тепло, і серйозно. І в цьому, мабуть, була одна з її головних переваг: молодь отримала канал комунікації, через який могла безпосередньо доносити свою позицію до тих, хто ухвалює рішення.

Молодь може стати підприємцями та управлінцями вдома 

Для мене принципова різниця між Молодіжною радою та Учнівським парламентом — не в кількості реалізованих заходів. Учнівський парламент збирався раз на місяць: ми говорили про шкільне життя, поширювали інформацію про цікаві нам конкурси та заходи.

У Молодіжній раді йшлося вже про ширше коло людей — віком від 14 до 35 років. Про те, з чим стикається молодь, коли дорослішає й починає замислюватися: що мені робити в цьому місті? Що воно може мені запропонувати? Якщо молодь виїжджає, значить, їй чогось бракує, аби залишитися. Ми хотіли розповідати про можливості для молоді, які вже є в громаді, та створювати нові.

Я думаю, що громади, які сьогодні інвестують у молодь, формують людей, які завтра стануть підприємцями, управлінцями чи волонтерами.

Чи залишаться вони в цій громаді, чи реалізовуватимуть себе деінде — залежить, зокрема, від того, які можливості вона створює для молоді.

Якщо у вашій громаді ще немає механізму, який допомагає молоді бути почутою, ви можете це змінити. Згуртуйте однодумців, запропонуйте свою ідею місцевій владі й разом продумайте, як її реалізувати. І обов’язково думайте не лише про те, що потрібно змінити зараз, а й про те, якою ви хочете бачити свою громаду через рік чи десять.

Проєкт «ШоТам по Адвокації: всеукраїнська кампанія з підвищення громадської обізнаності та просування практик відкритого врядування в громадах України» реалізується ГО «Криголам» в межах проєкту «Фенікс: Сила спільнот», що виконується Фондом Східна Європа за підтримки Європейського Союзу.