Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

Хобі – шукач скарбів. Скільки можна заробити на знахідках металошукача

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Він досліджує старі хутори й села ще царських часів і  як ніхто знає історію Чернігівщини.

Золота Полуботка з металошукачем, звісно, не знайти, сміється Андрій Ліплянський. Але є знахідки не менш цікаві – бронзовий вершечок часів Київської Русі чи монети, яким по 200-300 років.

Скільки можна заробити на пошуку цікавинок із минулого? Та як називається божок-покровитель шукачів скарбів? Читайте в нашому інтерв’ю з чернігівським шукачем скарбів.

чоловік з металошукачем фото

Андрій Ліплянський

Чернігівський шукач скарбів

Народився в Чернігові, вчився на філфаці на журналіста. Але через низькі журналістські зарплати подався в столярну справу. Копати почав років із дев’ять тому – в ютубі побачив відео, як копачі з металошукачем цінні речі знаходили.

Як все починалось?

Зараз я працюю на столярному виробництві, хоча за освітою – журналіст.

Це моя основна робота, але є й хобі, справжня пристрасть, якою займаюсь з самого дитинства.

Ще коли був малий, я дуже любив історію. Особливо, легенди та билини. З дитинства почав займатись і нумізматикою – подобалося збирати й дізнаватись, звідки вони, що в них за історія.

Срібний натільний хрестик XIX- початок XX ст.

Коли побачив те відео з металошукачем вперше, мені дуже сподобалась ця ідея. А от родичі не підтримали мого захоплення.

Тому металошукач мені вдалось купити лиш у 2019, коли повернувся з підробітку у Словаччині.

Я ще тоді ногу до всього зламав, але все одно шкульгав з металошукачем по подвір’ю.

Найцінніші знахідки металодетектора

Коли я почав копати, зрозумів, що ті відео в Youtube з цінними знахідками й скарбами – більшою мірою вигадка.

Я от свою першу монетку знайшов на п’ятий раз, або на п’ятий коп, як у нас кажуть. То були в кілька разів старші від мене радянські дві копійки.

Але найцінніша з точки зору доходу знахідка – це золота обручка. Її оцінили у 2,5 тисячі гривень і поки що це мій найцінніший скарб.

Лісовий хабар (радянські монети). Хабарем копачі називають загальну здобич, яку назбирали за виїзд

Далі трапилась нечаста монетка “5 копійок” аж 1934 року.

А потім вже почав шукати й знаходити й старіші монети: періоду Російської імперії та польсько-литовського періоду.

З 2019 року вдалось продати 5-6 знахідок.

За весь час продав, може, 5-6 знахідок – тож поки особливо не заробляв на своєму хобі.

Копарське божество подарувало монетку?

Зємляний Дєд – це копарський божок. Напіввидуманий, напівязичницький. Точно не знаю, звідки він взявся.

Та ми, звісно, не сприймаємо серйозно цього Земляного Дєда. Але про всяк випадок жменьки монет на місці копу йому залишаємо: тобто ніби й задобрюємо, а ніби і забезпечуємо наступні покоління цікавими знахідками.

А якось я задля сміху вирішив звернутись до Земляного Дєда, щоб допоміг знайти монетку імператора Павла – той правив недовго, і в мене омріяної монетки його періоду не було. А попросив Дєда – і тут же, в наступні 10 хвилин, знайшов монетку часів Павла І.

Ось він який, подарунок Зємляного Дєда

Як сьогодні визначаю старовинні місця, що годяться для пошуків?

Спершу я шукав старовинні місця для “копу” – з допомогою древніх же карт. Найбільше для промислу підходили усі місця, де люди могли загубити речі –  хутори й села ще царських часів,  старі дороги, що зникли з нових карт, корчми чи фундаменти колишніх панських садиб.

Але потім виявилось: марні зусилля там щось шукати – значна частина таких місць уже перекопана іншими. Тому тепер ми з комрадами – так я називаю товаришів по хобі – хоч по-старому й обираємо місця для копу, на місці вже покладаємось на інтуїцію.

Шиповидне навершя батога вершника часів Київської Русі, Х-XII ст.

Моя мрія – знайти самостійно свою першу римську монету – динарій. Я так шалено хотів її знайти, що одну навіть довелось купити самостійно на одному зі спеціальних аукціонів.

На Чернігівщині майже напевно я її не найду: треба їхати в західні області. Колись там були колишні осередки черняхівської культури, а “черняхівці” колись вели торгівлю з римлянами. Тому там і досі можна знайти сестерції з міді, динарії зі срібла та ауреуси з золота.

Той самий римський срібний динарій, часів імператора Фаустина. Куплений на аукціоні “Віоліті” за 235 грн

Багато людей вважають копачів чорними археологами. Це неправда

В України пошук із металошукачем не заборонений, але от старовинні кургани чи могильники, також заповідники – заборонені для копачів.

Більшість людей цілком адекватно ставиться до нашого хобі. Але є частина українців, які вважають нас “чорними археологами”. Мовляв, кургани розкопуємо, на археологічних об’єктах копаємо, кладовища розриваємо, мільйонами ворота.

Це все результат “скандальних” телепередач, жовтих статей та інших закидів. Особисто я не роблю нічого з того, що перераховано вище.

Цілком стандартний “хабар” за цілий день активного пошуку

Для мене коп – це захоплююче хобі, а не жадоба наживи. Милуюся природою, отримую задоволення від процесу пошуку. А ще це і зарядка відмінна! На свіжому повітрі, постійні силові вправи – краса!

А якщо конкретніше про кожному пункту тих самих “ярликів”, що на нас навішали, то відповім так. Неадекватні є скрізь. Візьмемо для прикладу таке хобі, як рибалка. Більшість же нормально рибалять, чисто заради задоволення.

Але є серед цієї касти й браконьєри, які гасять рибу електровудками, ставлять сітки. У нашому хобі все точно так же.

Більшість – нормальні хлопці, які люблять природу, процес пошуку, пригоди й авантюри. Але є, на жаль, і негативні персонажі: грабіжники курганів, мародери й інший набрід.

Нормальні копачі, яких, повторюся, більшість, вкрай нешанобливо ставляться до таких людей і ніколи не дозволяють собі опуститися до їхнього рівня. Єдине, мабуть, виняток – це коп на древніх поселеннях.

Історичні артефакти часто нищить… сільгосптехніка

Ці історії про руйнування культурного шару землі чорними копачами – здебільшого, брехня. сі, хто копає на таких локаціях, ведуть пошук виключно до 30-35 см. На більше банально не здатний металодетектор. Так що букви закону копачі дотримуються: культурний шар нами не пошкоджується. Це якщо говорити про букву закону.

А якщо вже зовсім відверто, то величезна маса поселень розорюється тракторами з року в рік. Формально, знову ж таки, при сільськогосподарських роботах культурний шар не пошкоджується. Але насправді це далеко не так.

Навіть після звичайної оранки щось “вилазить” нагору: металеві вироби минулих часів, кераміка (черепки посуду і домашнього начиння) і таке інше.

Чи варто говорити про те, що було б, якби ніхто з року в рік не збирав би на поверхні полів ці знахідки ? Історично цікаві артефакти так і продовжували б знищуватися сільськогосподарською технікою.

Це вже питання до держави – нехай почне нарешті грамотно охороняти й досліджувати культурну спадщину (збільшення фінансування археологічних експедицій, розвиток музеїв, введення ліцензованого пошуку для копачів-аматорів), або нехай все залишається як є.

Суспільство

«Там воюють наші друзі, ми не могли бути осторонь». Як львівський Cantona Pub допомагає бійцям з передової

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Історія Cantona Pub почалася з дружньої інвестиції, яка за сім років перетворилася на легендарний футбольний паб у центрі Львова. Тут збираються вболівальники, айтівці, артисти філармонії та оперного театру. А тепер – ще й волонтери, які допомагають ЗСУ.

З 24 лютого Cantona Pub перетворився на волонтерський центр, який упродовж перших двох тижнів був радше пунктом обігріву, ніж закладом із крафтовим пивом. Сьогодні команда пабу відновила роботу, але продовжує допомагати військовим. Адже частина з них напередодні війни сиділа за одним із столиків, а вже за тиждень вирушила на передову.

Енді Марковець 

Засновник та власник львівського футбольного пабу Cantona Pub 

Вболіваю за львівські «Карпати» з шести років

Я дуже люблю футбол, переглядаю матчі за будь-якої нагоди, та й сам раніше грав за аматорські команди. А почалося все, мабуть, ще в 1993 році. Тоді в шестирічному віці батько вперше взяв мене на матч львівських «Карпат». І відтоді я почав вболівати за «левів». Ця любов триває й донині – вже майже 30 років.

А трохи згодом, у травні 1999 року, я почав слідкувати за грою «Манчестер Юнайтед». Тоді на стадіоні «Камп Ноу» в Барселоні відбувся знаменитий фінал Ліги чемпіонів УЄФА. «Манчестер» програвав із рахунком 0:1, але на останніх хвилинах забив два голи й вирвав перемогу в німецької «Баварії».

Власник Cantona Pub у футболці Манчестер Юнайтед

Із відкриттям пабу допомогли друзі

До відкриття пабу я протягом чотирьох років працював на «24 каналі». Був інженером, технічно забезпечував, аби у наших редакторів було відео для сюжетів. Але сталося так, що я втратив роботу.

Коли я вже був безробітним і все йшло, скажімо так, не дуже добре, до мене звернулися друзі. Вони чомусь повірили в мене й запропонували інвестувати свої заощадження. Так, кошти були невеликі, але це все одно неабияк надихнуло.

І одного ранку я прокинувся з чітким усвідомленням того, що маю робити далі і як це все виглядатиме. Тоді й з’явилася й назва нашого пабу і концепція – яким має бути заклад. Це все було сім років тому – в 2015.

Власник Cantona Pub Енді Марковець

Паб, у якому збираються і вболівальники, і артисти оперного театру

Коли ми лише починали роботу над відкриттям пабу, головною ідеєю було зробити місце, в якому можна буде подивитися будь-який матч. У Львові багато барів, але футбольних – практично не було. Тому ми прагнули створити заклад, де могли б збиратися любителі футболу, дивитися та обговорювати матчі й пити смачне крафтове пиво.

Ми не були першим футбольним пабом у Львові. Але інші паби дуже швидко зачинялися. Сьогодні, напевно, подібних закладів у місті вже немає.

Чому назвалися на честь Еріка Кантони (легендарного нападника «Манчестер Юнайтед», – ред.)? Через його харизму, характер та щирість. Мені здається, це дуже пасує і футболісту, і пабу. Якщо в тебе є власний стиль, якщо ти маєш харизму, завжди залишаєшся собою й любиш те, що робиш, – на тебе точно чекає успіх.

Відвідувачі Cantona Pub

Ідуть не в заклад, а до людей, які там працюють

Ми позиціонуємо себе як локальний паб. До нас ходять або наші друзі, або ті, хто мешкає чи працює неподалік. Наприклад, практично весь оркестр Львівської національної філармонії, артисти балету оперного театру, айтівці тощо. Тобто немає такого, щоб у пабі сиділи лише футбольні фанати. І тим більше ніхто не дивитиметься на тебе косо, якщо ти просто прийшов випити пива чи поїсти.

Думаю, найбільший наш актив – це команда. Я хоч і власник, але щодня працюю як бармен. Тобто кожен із нас – універсальний солдат. І якщо я не можу з якихось причин бути барменом, на моє місце без проблем стає офіціантка Катя або кухар Руслан.

Наша команда дуже згуртована, адже ми працюємо разом практично з самого початку. А отже, плинності кадрів у нас немає. Це важливо, бо часто відвідувачі ходять не в конкретний заклад, а до персоналу. До людей, які тебе обслуговують, наливають пиво й готують їжу.

Сплячі люди в нашому Instagram – володарі Кубка Гаскойна

До 24 лютого у нас була традиція: кожен, хто випивав так багато, що засинав, отримував уявний Кубок Пола Гаскойна. Це англійський футболіст, гравець збірної, який «поховав» свою кар’єру через алкоголь. Після гри він міг прямо в формі й бутсах бігти зі стадіону в паб, аби випити свіжого пивка.

Люди сплять в пабі

Через деякий час у нас в пабі з’явилася книга з його біографією. І ми вирішили, що будемо публікувати в Instagram лише світлини людей, яку беруть цей Кубок Гаскойна. Але це все було до війни. Сьогодні ми вже не дозволяємо, аби подібне траплялося.

Перші два тижні працювали як пункт обігріву

Неможливо бути готовим до повномасштабного вторгнення в 21-му столітті. Тим більше, коли світ дуже медійний. І уявити, що в центрі Європи може спалахнути така війна, – було дуже складно.

Але коли це почалося, ми всі зібралися й вирішили працювати далі. Ніхто не хотів нікуди їхати, всі залишилися на своїх місцях. Перші дні у Львові було дуже багато переселенців з інших регіонів, людей, яких зачепила війна.

Ми почали їх безкоштовно годувати, якось втішати. Вже 25-го лютого ми з моєю дівчиною Катериною забрали кота й перехали на два тижні до паба. Просто, щоб завжди бути тут і допомагати. 

Якоїсь миті у нас було дуже багато людей, почали сходитися волонтери, приносити різні речі, які необхідно було передати на фронт. Адже це зручно – наш заклад розташований у центральному районі міста.

Волонтери Cantona Pub

Ті, хто вчора пив у нас пиво, сьогодні вже на війні

Водночас ми почали думати над тим, як допомогти нашим друзям, які з першого дня вирушили на війну. Уявіть, ще минулої п’ятниці вони сидять в пабі й п’ють пиво, а вже через тиждень усі ці, умовно, п’ятнадцять чоловіків у складі одного підрозділу воюють десь на сході нашої країни. Ми не могли не підтримати їх. Хотілося, аби в хлопців було все найкраще – каски, броники, приціли, медицина. Це все – розхідний матеріал, і його потрібно постійно поповнювати. 

Наразі ми допомагаємо, перш за все, тим, кого знаємо особисто. Але ніколи не відмовляємо, якщо до нас звертаються. Наприклад, якщо була потреба знайти 25 аптечок, а ми закупили 50 – відправляємо всі 50 до різних підрозділів. Туди, де цього потребують.

Насправді, більшу частину роботи беруть на себе саме волонтери. Ми надаємо частину приміщення, допомагаємо переносити коробки, але саме вони роблять практично неможливі речі. Це 10-15 людей, які шукають усе необхідне, знаходять, пакують та відправляють на передову. І більшість із них – наші постійні відвідувачі. 

Працюємо далі, аби донатити на ЗСУ

Перші два тижні повномасштабної війни ми працювали як столова та пункт обігріву. Але коли на барі мене почали запитувати не про допомогу, а про односолодовий віскі, я зрозумів, що можна знову працювати, заробляти гроші та допомагати армії. 

Сьогодні ми на 80% працюємо як звичайний паб, а на 20% – як база для волонтерів. Ми виділили для них певну частину приміщення, де можна зберігати допомогу для військових. Також у наших волонтерів завжди є місце для обіду чи відпочинку. Але решта площі – це паб, у якому приймають замовлення та показують футбол.

Волонтери Cantona Pub

Коли про нас написав Кантона, я два дні не міг перестати усміхатися

У перші дні війни до нас завітав французький журналіст, який приїхав, аби висвітлювати війну. Його дуже зацікавив наш заклад, адже Кантона – також француз. Цей журналіст тусувався у нас майже тиждень. А згодом на сторінках провідного французького спортивного видання L’Еquipe вийшла його стаття, де було згадано й Cantona Pub.

За кілька днів після цього з нами зв’язався рідний брат Кантони – Жан-Марі. Мовляв, Ерік хотів би опублікувати в Instagram кілька світлин на нашу підтримку.

Коли він справді запостив наші фото, я, чесно кажучи, два дні не міг перестати усміхатися. І навіть не так важливо, чи приїде він сюди після перемоги. Важливо, що він знає про нас, підтримав нашу роботу і Україну загалом. А отже, ми не самі в цій війні проти величезної імперії.

Завдяки цьому допису у нас збільшилася кількість пожертв на допомогу армії. А ще люди почали просити шеврони, які ми зробили для наших воїнів. Тож тепер, аби отримати шеврон Cantona Pub, достатньо кинути на рахунок будь-яку суму. І це також дає свій результат.

Патчі для військових

Не шкодуйте зусиль та грошей для нашої перемоги

Звичайно, коли в твоїй країні війна, ніхто не може почуватися в безпеці. Ніхто не може бути впевненим, що побачить наступний світанок. Тому треба всіма можливими способами та силами допомагати нашим захисникам. Аби в них було абсолютно все. І не варто шкодувати жодних грошей та жодних зусиль. Бо саме так день нашої перемоги настане якомога швидше.

Якщо Кантона справді приїде святкувати нашу перемогу – це буде неймовірна подія. Але спочатку нам потрібно перемогти. А вже потім будемо домовлятися, як все влаштувати. Адже з війни повернуться й наші друзі. Напевно, буде якась програма, екскурсії. Але це все буде вже згодом, після. Після нашої перемоги.

Боєць ЗСУ з патчем Cantona Pub

Як підтримати волонтерів Cantona Pub

Номер карти для переказів по Україні

5168745322065381 (ПриватБанк)

ANNA LEVCHUK

UA513052990000026205738702315

SWIFT / BIC CODE: PBANUA2X

Bank name: PRIVATBANK

Bank Address: 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE

PayPal: [email protected]

Читати далі

Суспільство

30 ОМБр по-мистецьки розгромила танк окупантів (ФОТО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Воїни 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького знищили ворожий танк і захопили трофейну зброю.

Атмосферні фото опублікували на фейсбук-сторінці бригади.

«Російська техніка виглядає краще коли вона вщент знищена, а зброя окупанта стріляє влучніше  проти них самих у власності українських військових», — написали бійці 30-ї бригади ЗСУ.

Про 30 ОМБр

30-та окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ Збройних сил України. За організаційно-штатною структурою входить до складу ОК «Північ».

Під час війни на сході України бригада у 2014 році вела важкі бої. З 2018 року бригаді присвоїли назву князя Костянтина Острозького — полководця Великого князівства Литовського середніх віків.

Дивіться відеоХаризматичний військовий ЗСУ пише пісні і вірші прямо на фронті

Нагадаємо, 30 ОМБр розгромила ворожі БТР, замасковані в кущах.

Також ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині.

Фото: facebook.com/30brigade.

Читати далі

Суспільство

ЗСУ знищили ворожі склади боєприпасів на Харківщині і Херсонщині

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Збройні Сили України ліквідували склади боєприпасів окупантів в Ізюмі на Харківщині та в селищі Давидів Брід на Херсонщині.

Про це повідомили у вечірньому зведенні Генерального штабу ЗСУ у понеділок, 16 травня.

Зазначається, що Сили оборони нанесли вогневе ураження по ворожих складах у місті Ізюмі, внаслідок чого знищено значний запас боєприпасів.

Також Сили оборони України здійснили вогневе ураження польового складу боєприпасів противника в районі населеного пункту Давидів Брід на Херсонщині.

Окрім того, на Харківському напрямку ворог намагався вести бойові дії в напрямку населеного пункту Тернова, успіху не мав.

Дивіться відео: Прикордонник, який послав російський корабель, став найцитованішим автором України

На Сєвєродонецькому напрямку окупанти вели бої в районі населеного пункту Борівське, зазнали втрат.

На Бахмутському напрямку в районі Гірського російські окупанти зазнали втрат та відійшли.

На Курахівському напрямку ворог наступав в районі Марʼїнки та Новомихайлівки, успіху не мав.

Нагадаємо, бойова група К2 зупинила наступ ворожих танків на Донеччині.

Як ми повідомляли раніше, прикордонники на Сумщині відігнали диверсантів, які проривалися на територію України.

Фото: facebook.com/kmp.vmsu.ua.

Читати далі