У ніч на 3 березня 2025 року відбулося вручення 97-ї премії Американської кіноакадемії «Оскар». Серед номінантів на звання найкращого документального фільму — українсько-канадсько-австралійська стрічка «Порцелянова війна». Перемогу отримав палестинсько-ізраїльський фільм «Немає іншої землі» (No Other Land).
ШОТАМ розповідає, що ви маєте знати про цьогорічного претендента на «Оскар».
Про що історія
Документальний фільм «Порцелянова війна» розповідає про українських художників-керамістів на початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Подружжя митців Слава Леонтьєв та Аня Стасенко, а також їхній друг і колега Андрій Стефанов є вимушеними переселенцями з Криму, які після анексії повертаються до рідного Харкова.
З початком вторгнення Слава стає військовим інструктором, а Аня допомагає його підрозділу як волонтерка. Казкові керамічні вироби художників стають їхнім способом не втратити віру в найтемніші часи, а фігурки є не тільки частиною ландшафту пораненого війною міста, а й наративною лінією фільму.
Деякі події з життя героїв залишають відбиток на сюжетах, що зображені на виробах. Тому фільм — не класична документальна історія, а комбінована чи гібридна, бо в ній є анімаційна складова.
Розписи, які Аня наносить на фігурки, оживають за допомогою використання технологій, частину з яких створила спеціально під цей фільм польська анімаційна студія BluBlu. Ці вставки говорять про минуле, сьогодення та майбутнє України.
Категорія документальних фільмів про війну ніби передбачає присутність сцен насильства, страждань та інших негативних сторін реальності. Проте, попри тематику, «Порцелянова війна» змінює оптику й говорить про те, що місце для краси може і має існувати навіть у найстрашніші часи. Автори намагалися зафіксувати те, що може бути втрачене — культуру, митців і природу.
Фото: кадр з фільму
Історія створення
Одного дня, вже після початку повномасштабного вторгнення, Славі зателефонував американський кінематографіст Брендан Белломо. Він запропонував скульптору почати знімати те, що відбувається зараз у місті та в житті митця. Оператором фільму виступив Андрій Стефанов. Спочатку це мав бути короткий метр, проте згодом він виріс до повного. Цікаво, що для всіх учасників проєкту це дебютне документальне кіно.
У 2009 році Брендан Белломо створив свій перший короткий метр Bohemibot, який отримав від Американської кіноакадемії нагороду або «студентський “Оскар”» за сценарій. У 2023 році він також виступив виконавчим продюсером фільму Chupa.
Керамісти зазначають, що порцелянові фігурки є одним з ключових напрямків їхньої діяльності за останні кілька років та мають попит у всьому світі, зокрема в Америці.
Автори фільму створювали стрічку, орієнтуючись на американський ринок, потреби та смаки західного глядача, щоб розповісти про війну, проте не налякати такою тяжкою тематикою. Те, що фільм зачепив і українців, є особливим досягненням для команди.
Фото: кадр з фільму
Фестивальні відзнаки та прокат
Прем’єра фільму відбулась на найбільшому американському фестивалі незалежного кіно «Санденс» у 2024 році, де стрічка отримала гран-прі. Згодом вона брала участь у програмах американських і світових кіноподій та за весь фестивальний сезон здобула понад 47 відзнак. У 2025 році фільм отримав ще одну престижну нагороду — премію Гільдії режисерів Америки в категорії «Найкращий режисер документального фільму».
Попри те, що фільм створювали в співпраці декількох країн, на «Оскар» «Порцелянову війну» висунула американська сторона. Претендентом від Українського Оскарівського комітету в категорії «Найкращий міжнародний фільм» стала «Ля Палісіада» Філіпа Сотниченка, проте стрічка не пройшла до шортлиста кінопремії. В українському прокаті фільм з’явиться 6 березня, дистриб’ютором виступить Arthouse Traffic.
Фото: кадр з фільму
Українське документальне кіно на «Оскар»
Документальне кіно, створене в Україні, українцями та про російсько-українську війну вже третій рік поспіль потрапляє до шортлиста премії «Оскар».
У 2023 році претендентом на «Оскар» від України був фільм «Будинок зі скалок» режисера Сімона Леренга Вільмонта — стрічка була створена в копродукції Данії, Швеції, Фінляндії та України. Це історія про дитячий будинок у Лисичанську, який на період зйомок у 2019-2020 році був розташований за 20 км від зони бойових дій. Головними героями є діти, тимчасово відірвані від своєї родини, та їхні вихователі. Фільм номіновали в категорії «Найкращий документальний фільм».
У 2024 році у цій самій категорії змагалася стрічка Мстислава Чернова «20 днів в Маріуполі», яка стала першим переможцем від України. На початку повномасштабного вторгнення відеограф Associated Press і режисер Мстислав Чернов, фотограф Євген Малолєтка та журналістка й продюсерка Василіса Степаненко поїхали до Маріуполя. Протягом 20 днів облоги міста російськими військовими останні журналісти в місті фіксували злочини росіян, руйнування та загальний стан, у якому перебували жителі. 15 березня команді вдалось покинути Маріуполь через гуманітарний коридор.
Читайте також: 11 здобутків українського кіно за 2024 рік
