Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Час поговорити». Як працює проєкт взаємної психологічної підтримки українців під час війни

Опубліковано

До 24 лютого команда проєкту #stop_sexтинг робила все можливе, аби захистити українських дітей від сексуального насильства в інтернеті. З початком повномасштабного вторгнення запит на цей проєкт не лише зберігся, а й збільшився: діти, освітяни та батьки потребували професійних порад щодо інформаційної безпеки.

Та згодом учасниці #stop_sexтинг зрозуміли, що мають сили та можливості, аби запустити ще одну ініціативу. Так народилася програма «Час поговорити» – проєкт психологічної підтримки, що допомагає батькам, освітянам та волонтерам. Засновниця ініціативи Анастасія Дьякова переконана: зараз ми як ніколи потребуємо спілкування з іншими людьми та обміну власним досвідом. Адже фундамент справді надійного тилу – психологічна рівновага.

Засновниця проєкту Час поговорити

Анастасія Дьякова

Засновниця проєктів #stop_sexтинг та «Час поговорити». 

Проєкт #stop_sexтинг почався з відео про насильство 

Одного дня 2017 року під час конференції Ради Європи я побачила відео про сексуальне насильство дітей в інтернеті. Воно настільки мене вразило, що я не могла мовчати про цю проблему. І зробила все можливе, щоб люди в нашій країні дізналися більше про секстинг, кібергрумінг та сексторшен. Спільно з Уповноваженим з прав дитини ми переклали відео українською. З цього почалася наша кампанія.

Після публікації відео ми отримали десятки дзвінків від журналістів. Нам почали телефонувати освітяни та батьки з проханнями провести заняття для дітей у школах. Так з’явився наш перший урок «Інтимні селфі в інтернеті – жарт чи небезпечний ризик?».

Вже у 2018 ми створили інформаційно-освітню кампанію #stop_sexтинг з метою захисту українських дітей від сексуального насильства в інтернеті.

постер проєкту  #stop_sexтинг

За цей час наша команда створила консультаційну лінію щодо безпеки дітей в інтернеті, розробила та реалізувала десятки методичних матеріалів та навчальних заходів по всій Україні, навчила понад 500 000 дітей та 160 000 дорослих. Навіть встигла видати дві книги, створити віртуальну реальність, змінити Кримінальний кодекс, запустити національну реформу та отримати премію Глобального договору ООН.

На шістьох у нас – понад 40 років професійного досвіду

Над проєктами працюють 6 українок. З 2018 року ми працюємо у сфері освіти, безпеки та освітньо-інформаційних кампаній щодо захисту дітей в інтернеті #stop_sexтинг. Разом у нашої команди 42 роки досвіду у сфері психології, освіти та розробки освітніх програм для дорослих і дітей, медіації, комунікацій, реформ в уряді, інформаційних кампаній, роботи благодійних фондів та громадських організацій.

Керівниця стратегічного розвитку Поліна Кликова шукає та обґрунтовує кращі рішення з перспективи розвитку проєкту та команди. Менеджерка навчальної діяльності проєкту Аліна Касілова розвиває освітній напрямок проєкту, створює та реалізує освітні матеріали, проводить зовнішні навчання. Комунікаційна менеджерка Владислава Пунік працює над тим, щоб про проєкти дізнавалося якомога більше українців.

Завдяки асистентці проєкту #stop_sexтинг та координаторці учасників «Час поговорити» Ірі Пущик здійснюється тонна корисних справ з душею. А учасники проєкту завжди мають швидкий зворотний зв’язок. Контент-менеджерка Анна Власенко відповідає за створення візуального та текстового контенту для соцмереж та інформаційне наповнення усіх платформ проєкту.

Книга "Діти та батьки в інтернеті"

Після повномасштабного вторгнення перейшли на військові рейки

З 28 лютого 2022 команда #stop_sexтинг створює освітню кампанію, розробляє методичні матеріали та проводить навчання для батьків, освітян та підлітків щодо офлайн- та онлайн-безпеки дітей під час війни.

Ми не можемо сказати, що не думали про можливість повноцінного вторгнення росії в Україну. Складно мовчати і не говорити про це з командою. Особливо, коли з кожного ЗМІ, з кожних вуст перехожих ти чуєш цю тему. 

Напередодні ми мали спільну зустріч в офісі з командою. Проговорили найболючіші теми: про тривожну валізку, аптечку, куди їхати у крайньому разі, і що власне буде з проєктом. 

Нам здавалося, що якщо розпочнеться повномасштабна війна, то безпека дітей в інтернеті – це останнє, про що будуть думати українці. Але вже через кілька днів після 24 лютого почали надходити запити щодо безпеки в інтернеті під час війни. Так ми зрозуміли, що зараз не менше потрібні українцям, ніж у мирні часи. 

Команда «перемикнулася» на оновлену тему досить швидко. Для мене, як для засновниці проєкту, також було трохи дивним усвідомлення, що люди в ці часи дійсно хочуть продовжувати працювати. Мені здавалося, що в такі турбулентні часи найкраще, що можна зробити для працівників, – це залишити зарплату і тимчасово не турбувати їх взагалі. А виявилося, що саме робота для багатьох із нас стала рятівним колом.

Запит від українців змусив нас ще більше об’єднатися

Під час другого етапу війни команда #stop_sexтинг неймовірно згуртувалася. Мабуть, нас дуже зарядив той факт, що українцям дійсно необхідна інформація про безпеку дітей в інтернеті, хоча й в оновленому форматі. Крім того, нас досить маленька команда. А отже, ми завжди в контакті одна з одною, підтримаємо одна одну, робимо перерви, якщо це необхідно.

Команда повністю перейшла на роботу в онлайн-форматі, адже перший час майже всі змінили місця проживання. Хтось у межах країни, а хтось тимчасово виїхав за кордон. Крім того, ми адаптували графік роботи та зробили його максимально гнучким та зручним для команди. 

Команда проєкту Час поговорити
Команда проєкту Час поговорити.

А взагалі працюємо, як і раніше: маємо гостьового спікера з громадських організацій, бізнесу чи представників органів влади кожні 6 тижнів. Це дозволяє дізнатися щось нове та розширювати власні горизонти. Також продовжили щотижня проводити власний спікінг-клаб для учасників команди, аби підтримувати та покращувати знання англійської. Крім того, започаткували в команді 5-хвилинки ментального здоров’я. Щотижня менеджерка навчальної діяльності проєкту та психологиня Аліна Касілова піднімає нову актуальну цікаву тему.

Ніщо не зцілює краще за спілкування з іншими людьми

За перші тижні другого етапу війни ми, на жаль, зрозуміли, що ця боротьба не закінчиться «завтра». А це означає, що наших сил має вистачити на довший період, аби підтримувати себе, свою родину, а, можливо, і команду. Також допомоги та підтримки від звичайних українців потребують військові та люди, які перебувають у зоні бойових, на тимчасово окупованих територіях чи є переміщеними.

А отже, кожен із нас повинен мати внутрішню силу, енергію та психологічну стійкість. Засвоїти навички швидкого самовідновлення. Водночас зараз, коли вже більшість процесів життєзабезпечення та волонтерської допомоги налагодженні та систематизовані, у нас є можливість хоча б трішки зазирнути всередину себе.

Читайте також: «Ця тема досі табуйована». Як фонд «Сильні» стає підтримкою для людей, які пережили сексуальне насильство під час війни

Можливо, хтось побачить там стільки болю, що краще буде звернутися до психолога та проговорити ці питання з ним. А може, хтось зрозуміє, що ситуація не така критична. Тоді люди усвідомлюють, що вони хотіли б поговорити не з психологом, а просто із такими самими людьми, як вони. Та поговорити не про новини, радощі та трагедії, а про те, що відбувається зараз у душі або житті. Поговорити на рівні «людина- людина».

А хтось, коли зазирне у себе, побачить там стільки сили, що захоче об’єднати невелику спільноту навколо себе. Підтримати інших у такому людяному спілкуванні та спільному пошуку рішень на нові для кожного з нас виклики у приватному та професійному житті. Ми в команді віримо, що ніщо так не зцілює душу та серце, як тонкий контакт між людьми та спілкування.

«Час поговорити» – це про взаємну підтримку

Ідея проєкту «Час поговорити» виникла дуже природно – у відповідь на ситуацію в Україні. Основна ціль проєкту – взаємна психологічна підтримка та допомога під час воєнних дій для трьох груп українців: освітян, батьків та волонтерів. 

У перші тижні повномасштабної війни сили кожного з нас були направлені на дуже термінові задачі. Це безпека дітей, базові речі для передової та прифронтових територій, евакуація та розміщення переселенців тощо. Психологічно боротьба акумулює всі наші сили, але ми часто закриваємо очі на нашу невід’ємну частину – психологічний стан. 

Тим часом, за даними ООН, станом на 20 квітня (коли запускався проєкт) через повномасштабне вторгнення 12,1 млн людей були змушені змінити місце проживання. Із них 7,1 млн людей стали внутрішньо переміщеними особами, а кількість українських біженців перевищила 5 млн. Тобто кожний третій був вимушений покинути свій дім.

Це призвело й до психологічних складнощів та розірвання соціальних зв’язків. Українці відчувають психологічний тиск щодо невизначеності, хвилюються за життя близьких та країну, відчувають зміни у більшості сфер життя та часто просто не знають, як діяти або де знайти інформацію.

Також ми розуміли, що далеко не кожна людина потребує та має бажання звертатися по допомогу до психолога. Тому ідея створити групи людей, де українці мають можливість ділитися досвідом та допомагати одне одному, здалася нам дуже корисною та виявилася дієвою.

Виклики, з якими ми працюємо, – не завжди психологічні

Зараз ми зустрічаємося із безліччю викликів, і далеко не всі з них – психологічні проблеми. Є багато соціальних викликів та змін у житті. Групи «рівний-рівному» допомагають ділитися досвідом та спільно знаходити рішення, відбудовувати стосунки, відчувати, що ти не один.

На міні-групах «Час поговорити» ми розглядаємо ситуації, що трапляються з кожним з нас. Наприклад, такі, де учасники мають спільний досвід. Це можуть бути ситуації вибору: як підтримати чоловіка-військового, як відбудувати бізнес після окупації, як переналаштувати освітній процес. Учасники із досвіду кожного можуть обирати щось, що зможуть спробувати у власному житті. Також вони можуть нормалізувати власний стан: «Я також це пережила, і це нормально».

Час поговорити на ранковому шоу
Анастасія Дьякова та Аліна Касілова в ефірі одного з ранкових шоу на українському телебаченні.

Принципова різниця між форматами полягає в тому, що в наших групах є перелік тем, які не можна обговорювати. Наприклад, такі, що можуть викликати вторинну травму: досвід насильства, життя в окупації тощо. У психологічних та психотерапевтичних групах можуть обговорювати такі теми, бо вони й глибше їх роздивляються.

Лідери груп «Час поговорити» – це прості люди, що пройшли спеціальне навчання. Групи підтримки – це про новий досвід. Люди обмінюються історіями власного досвіду та на основі цього можуть змінювати рішення або поведінку, залежно від того, який у людини запит.

Ми бачимо високу ефективність груп «Час поговорити» у людей з подібними запитами. Якщо вона хоче щось змінити в житті, привнести щось нове або поглянути на ситуацію з іншого боку та послухати про досвід інших. З певними глибинними травмами ми рекомендуємо звертатися до фахівця в індивідуальному порядку. 

Аби допомагати іншим, потрібно й самому бути в ресурсі

Навчання для лідерів відбувається постійно. Тобто ми регулярно проводимо онлайн-вебінари для людей, які наважилися стати лідерами, або хочуть прийти ще раз та поновити свої знання.

Водночас ми розуміємо, що створення міні-спільноти – це трохи відповідально. Тому хочемо, аби люди, що прагнуть створити групу, були впевнені, що зараз саме той час, коли у них є вдосталь сил, часу та навичок для цього.

Читайте також: «Ми знову покликали своїх». Як під час війни працює «Зграя» – одна з найбільших волонтерських спільнот України

Кожен крок програми ми робимо із великою турботою та любов’ю, тому вичитуємо кожну заявку на навчання, де є уточнюючі запитання про психологічний стан людини. І якщо раптом зрозуміємо, що людина зараз перевантажена або у неї недостатньо ресурсу, то пропонуємо їй стати учасником однієї із груп або спробувати податися на навчання пізніше. Ми розуміємо, що українці та українки – це люди з дуже добрим серцем. Але ми можемо допомагати іншим, коли ми самі в ресурсі. 

Крім формату участі «лідер» є також формат «учасник». Це людина, яку лідер запросив взяти участь у міні-спільноті. Учасник має дотримуватися цінностей та правил участі, вивчити короткий пдф-матеріал та мати бодай 3 години на місяць, аби відвідувати зустрічі.

Учасниця проєкту Час поговорити
Менеджерка навчальної діяльності проєктів #stop_sexтинг та «Час поговорити» Аліна Касілова під час презентації книги про інформаціну безпеку. Книжковий арсенал, 2021 рік.

Після участі в проєкті ми підтримуємо зв’язок з усіма учасниками

Усі учасники проєкту отримують доступ до спеціального сайту, де вони можуть заповнити картку про себе і завдяки цьому знайти колег або однодумців. Постійно діючі сторінки у фейсбуці та інстаграмі дають можливість отримати додаткові знання, звернутися із запитаннями за потреби, отримати зворотний зв’язок. 

Також учасників додають у профільний чат в телеграмі, де ми ділимося додатковою корисною інформацією, а учасники можуть спілкуватися в коментарях. Крім того, ми розробляємо додаткові тематичні матеріали, що можна використовувати як у групах, так і в побутовому чи професійному житті, регулярно запрошуємо гостьових спікерів на зустрічі з учасниками. 

Щодо навичок, які отримують учасники, – це проведення групи підтримки, організація процесу колективного розв’язання проблем у групі, вирішення складних ситуацій під час проведення груп. Це також про лідерські, організаторські та комунікаційні якості, бо потрібно згуртувати людей навколо себе. Усе це в комплексі дає можливість не лише здобувати та розвивати нові якості, а й використовувати їх у власному житті. Також спеціально для освітян наша команда додала можливість отримання сертифіката про підвищення кваліфікації. 

Ми продовжимо нашу роботу й після перемоги

Насправді це універсальна модель груп підтримки, яка може бути адаптована для абсолютно різних категорій. Наразі ми її використовуємо для підтримки соціальних контактів і для психологічної допомоги. Коли війна закінчиться, то цей інструмент та методологія може активно використовуватися різними групами людей для підтримки одне одного. 

Наприклад, у нас є одна з груп «Час поговорити» – це підприємці, що мали бізнес у Бучі та втратили все під час війни. Зараз вони підтримують одне одного, аби ці бізнеси відбудовувати та відшукати нові шляхи в житті. Тому ця модель може бути застосована, як для людей в певній професії, так і для багатьох інших категорій. Саме тому потреба в цій темі та методології є невичерпною.

Засновниця проєкту Час поговорити
Засновниця проєктів #stop_sexтинг та «Час поговорити» Анастасія Дьякова під час презентації книги про інформаціну безпеку. Книжковий арсенал, 2021 рік.

Міцний тил тримається на психологічній рівновазі

Психологічна стабільність тилу – це запорука його надійності. Якщо ми самі не будемо в ресурсі, ми не зможемо допомагати іншим. Наразі кожен у своїй мірі допомагає тим, хто на передовій: ми спілкуємось, підтримуємо, шукаємо спорядження, машини, працюємо, щоб донатити, волонтеримо. Усе це потребує великої кількості сил. Якщо в нас їх не буде, то ми просто не зможемо допомагати будь-яким чином. 

Важливо розуміти, як правильно підтримувати військових, оцінювати власні сили та усвідомлювати, що ми відповідаємо за економічний фронт. Зараз є дуже багато людей, що вигорають, бо думають, що мають працювати та волонтерити цілодобово. Але важливо розуміти, що кожен потребує відпочинку та має на нього право.

Крім того, на фоні війни у людей загострюється велика кількість психологічних питань, які або турбували раніше, або виникають через пошкоджене відчуття безпеки. Тому психологічна рівновага дуже важлива для кожного українця, на цьому ми будуємо міцний тил. 

Коментарі

Суспільство

«Земля — багатство України». Як землевпорядник з Житомирщини поповнив бюджет громади на 1,5 млн гривень

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Володимир Кальчук зростав біля землі: працював удома, орав та засівав поле з батьком, а також допомагав тому на роботі в колгоспі. У молодості чоловік пробував жити в місті, але все ж повернувся в рідне село, аби далі працювати з землею.

Майже 40 років тому Володимир почав займатися землевпорядкуванням професійно, а зараз старається, аби кожен клаптик рідної Черняхівської громади приносив прибуток у бюджет:

«Земля має приносити користь, годувати людей, але для цього на ній потрібно наполегливо працювати».

Володимир Кальчук

начальник відділу земельних ресурсів та екології Черняхівської селищної територіальної громади

Змалку звик до роботи на землі

У наш час багато молоді хотіло виїхати до міста. Я також навчався в Києві, згодом пішов служити в армію, а після неї зрозумів, що місто — це не моє.

У 1985 році прийшов працювати зоотехніком у колгосп рідного села Ксаверівка. Радянська влада хотіла відучити людей бути господарями на своїй землі, але після розпаду СРСР селяни знову відчули себе вільними. 

У 1992 році я став землевпорядником у Черняхівській сільській раді, а також займався власним полем.

Володимир Кальчук змалку привчений працювати на рідній землі. Фото: ШоТам

Тоді було складно, але ми купили пару коней і тримали корову. Коли збільшили свою територію, і коні вже не могли впоратися, придбали перший трактор, за допомогою якого обробляли землю. 

З часом до сімейної справи долучився мій син, і ми разом вирощували сою, пшеницю та кукурудзу. А з 2020 року я працюю з землею вже в органах місцевого самоврядування.

Не покинув власну землю в тяжкі часи

Коли почалася повномасштабна війна, було дуже складно розпочати весняні польові роботи, адже ми шукали солярку, де тільки могли, хоча її не було навіть на заправках. Уже навіть не зважали на її вартість — головне було засіяти поля. 

А ще в перші місяці вторгнення ми з сином щомісяця їздили в Польщу та привезли не одну  машину гуманітарної допомоги в нашу громаду.

Дехто зі знайомих покинув землю, бо не знав, що буде далі. Але ми дуже вболівали за свою справу і, попри труднощі, продовжили обробляти поля. Цьогоріч урожай був набагато кращий за попередні роки, тому земля нам віддячила.

Володимир Кальчук вважає, що земля приносить людям користь, тому продовжував працювати навіть у складні часи. Фото: ШоТам

Ми з сім’єю вклали багато коштів і сил у цю роботу. Це важливо й для держави, адже ми вирощуємо продукти та поповнюємо бюджет, який уже витрачають на потреби людей.

Тепер усі дані про землю зібрали в єдиному реєстрі

У 2023 році Черняхівська сільська рада почала  працювати з Проєктом USAID «ГОВЕРЛА». Ми склали реєстр земельних ділянок, який значно полегшив нам роботу. Звісно, ми вели облік землі й раніше, але все це було дуже хаотично: записано на різних папірцях і в табличках, довго було збирати всі дані з сільських рад.

У нас була своя база, але не настільки досконала, щоб, відкривши таблицю, можна було побачити всю інформацію про земельні ділянки в громаді — орендну плату, договори оренди та процентні ставки, а також надходження до бюджету. Завдяки фахівцям Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» за три місяці ми нарешті заповнили єдиний реєстр комунальної власності в громаді.

Володимир Кальчук з командою зміг створити єдиний реєстр землі у громаді. Фото: ШоТам

Спершу ми не знали, як це правильно зробити, але юристи консультували нас з усіх питань і давали контакти громад, які вже створили такі реєстри, аби ми могли розпитати про їхній досвід.

Читайте також: «Поле за полем очищуємо нашу землю від мін». Як на Харківщині аграрії стали демінерами

Аби з кожного клаптика землі був прибуток у бюджеті

Завдяки реєстру ми можемо контролювати сплату за оренду землі. У нас у громаді навіть були орендарі, які не платили по два-три роки. Ми зверталися в податкову, але там довго вирішують такі питання, а за той час місцевий бюджет втрачає кошти. 

Тепер ми змогли залучити майже 1,5 мільйона гривень від людей, які не сплачували орендну плату за землю. Це дуже великі гроші для нас, які підуть на зарплати та соціальні послуги для жителів громади. Також ми продовжили понад сотню договорів оренди на суму майже 4 мільйони та підписали 25 нових договорів.

Моя робота є важливою для громади, бо земля — це багатство України. Мені боляче дивитися на поля, які пустують чи заросли, які не використовуються за призначенням.

Я ж стараюся, аби з кожного клаптика землі йшли надходження в бюджет громади. 

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрпошта випустила марку до святого Миколая та відкрила Різдвяну резиденцію

Опубліковано

Укрпошта випустила нову марку під назвою «Лист Святому Миколаю» й відкрила Різдвяну поштову резиденцію.

Про це повідомляють на сайті компанії.

Про марку

Автор ілюстрації — український художник й ілюстратор Кость Лавро. На ній зображений хлопчик, який пише лист до Святого Миколая.

Придбати поштовий набір можна у відділеннях Укрпошти, філателістичних крамницях і в поштовому маркеті за посиланням. Крім того, під час відкриття Різдвяної поштової резиденції відбулося спецпогашення марки.

Різдвяна поштова резиденція приймає листи дітей святому Миколаю до 25 грудня. Також можна отримати відповідь від святого Миколая.

Читати також: Укрпошта зібрала 3,7 млн грн за благодійну марку, присвячену ГУР

Як надіслати лист

Надсилати листи можна на відділення № 01001 у Києві за адресою вулиця Хрещатик, 22. Щоб лист не загубився, його потрібно зареєструвати за посиланням. Пропонують клеїти поштову марку «Лист Святому Миколаю». Діти, які надішлють цікаві листи, зможуть отримати подарунки.

Фото: Укрпошта.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

У Києві оновили 3D-конструкцію «KYIV» із назвами міст-побратимів

Опубліковано

Біля будівлі Київської міської державної адміністрації з’явилася нова 3D-конструкція «KYIV». На ній написані назви міст-побратимів столиці.

Про це повідомило Управління туризму та промоцій КМДА.

Символ вдячності та дружби

Київ має понад 70 міст-побратимів, які надають фінансову та гуманітарну допомогу, беруть участь у соціальних ініціативах та підтримують відновлення інфраструктури.

«Ця конструкція є символом дружби та взаємопідтримки. Її встановили на знак вдячності нашим партнерам за їхню допомогу та співпрацю», — зазначили в Управлінні туризму та промоцій КМДА.

Попередню конструкцію замінили через її незадовільний технічний стан. Нову версію встановлено за підтримки депутатського корпусу Київради.

Читати також: У Києві запалили головну ялинку України (ФОТО)

Що дає статус міста-побратима

Побратимські зв’язки між містами передбачають обмін досвідом, знаннями та культурною співпрацею. Це допомагає спільно працювати над розв’язанням актуальних проблем і розвивати сфери туризму, економіки, урбаністики та ЖКГ.

Завдяки співпраці між містами проводяться обміни делегаціями, художніми виставками, літературними заходами та іншими культурними ініціативами, які сприяють зміцненню партнерських відносин.

Нагадаємо, що на Київщині відбудували міст через річку Ірпінь (ФОТО).

Фото: сайт Управління туризму та промоцій КМДА.

Коментарі

Читати далі