Суспільство
Благодійний фонд «Трохи вогню» у Харкові допомагає дітям з родин у кризі (ВІДЕО)
Переживши булінг у школі, тепер Віка огортає турботою інших дітей — сиріт та з родин у кризі. І навіть коли на Харків полетіли російські ракети, вона лишилася в місті, бо не могла покинути вихованців.
«Ми збираємося в нашій будівлі: за вікном гепає, нам дуже страшно, але до нас прийшли наші діти, які залишилися так само в Харкові», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
За фахом Вікторія історикиня, викладає в Харківському університеті імені Каразіна. Зі студентських років почала їздити до дитбудинків з допомогою і помітила одну важливу річ.
«Діти в дитячому будинку дуже класно вдягнуті. У них у всіх айфони, тому що є спонсори. Але мало хто дбає про їхній індивідуальний інтелектуальний і творчий розвиток. І ми поставили собі за мету створити ось такі умови, знайти вчителів, знайти фінансування й запустити такий собі безкоштовний центр творчості та науки», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Ініціатива Вікторії переросла в благодійний фонд «Трохи вогню»
Так ініціатива Вікторії переросла в благодійний фонд «Трохи вогню», який та відкрила у 2016 році.
«Це про те, що не потрібно багато вогню для якоїсь діяльності. Знаєте, вчителя порівнюють зі свічкою. Свічкою, яка запалює. У свічки маленький вогонь, але вона може запалити безліч інших свічок. І про це для мене зараз назва нашого фонду», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Читайте також: «Війна не закінчується на лінії фронту». Як бойові дії впливають на екосистеми, та чи зможе природа відновитися самостійно
Команда готувала вихованців дитбудинків до ЗНО і водночас проводила заняття в самому фонді. Коли прийшла велика війна, Вікторія думала про релокацію фонду до Івано-Франківська.
Але побачила, що не всі її підопічні виїхали, а деякі родини навпаки переселилися до Харкова.
«Бути в Харкові, тим більше, коли тут залишилися наші діти, а з ними ще почали приходити нові діти. Це моє місце. Ось так вийшло», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Наразі в Харкові немає офлайн освіти, тому надважливо гуртувати дітей і проводити заняття. Саме таку мету поставила собі Вікторія разом з командою.
«Важливий показаник, що ми впоралися – це коли дитина приходить і каже: “Я люблю англійську мову”. Або взагалі це левел хард: “Я люблю математику”. Оце прямо перемога вчителя, якщо дитина полюбила математику», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Впоратися з підлітковими проблемами допомагає психолог
Впоратися з підлітковими проблемами чи стресом від обстрілів допомагає психолог. А ще вихователі стали для дітей друзями, яким вони довіряють те, про що не кажуть батькам.
«Є в мене така дівчинка одна. Ми з нею колись сиділи, пили просто чай, і раптом вона на мене дивиться й починає мені розказувати про свої плани на самогубство, як вона це все придумала. Вчитель — це така персона якби й близька, але за рамками нашого суперблизького оточення. Й інколи ти можеш вивалити їй якийсь свій тягар, отримати пораду, отримати допомогу. З цією дівчинкою все добре», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Щоб діти розкривали свій потенціал, у центрі проводять творчі заняття зі співу, танців, театрального мистецтва. А щоб знали, як вберегтися від обстрілів, організовують тренінги з безпеки.
«Якщо ми зараз не збережемо здорових дітей, не дамо їм опору в житті, то власне ми ні за що воюємо. Тому що цього майбутнього без дітей у нас не буде. Ми раді й разовим донатам, і будь-якій іншій допомозі», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Фонд існує переважно коштом донатів
Фонд існує переважно за рахунок донатів, тому закликаємо українців та бізнес його підтримати. А Вікторія разом з викладачами чекає на нових вихованців, щоб подарувати їм «трохи вогню».
«Я дуже хочу, щоб люди знали, що якщо ви перебуваєте в Харкові, то можете звертатися до нас по допомогу», — Вікторія Нестеренко, засновниця БФ «Трохи вогню».
Дівчина мріє про власне приміщення для фонду, а головна мотивація для неї — це слова любові від вихованців.
«Тут дуже душевна атмосфера, тут дуже класні уроки, професійні викладачі, які дають і наставлення в життя, і, наприклад, вокал, театральну студію. Я дуже люблю «Трохи вогню», — Марія, відвідувачка центру творчості та науки БФ «Трохи вогню».
Нагадаємо, Пласт організував Аукціон зустрічей з цікавими людьми, щоб зібрати 1 млн грн для ЗСУ.
Також благодійна організація «Реактивна Пошта» презентувала мобільну станцію технічного обслуговування та шиномонтаж для 43-ї окремої артилерійської бригади ЗСУ.
Про книгу
Про Вікторію Амеліну
На його честь було названо корабль, а доньки в памʼять про нього заснували та розвивають ферму у рідному місті.
Капітан І рангу Юрій Олефіренко хотів займатися власним сільським господарством. А коли у 2014 росія напала на Україну, став на захист Батьківщини та віддав за неї своє життя у битві за Маріуполь… Після загибелі капітана його ім’я присвоїли десантному кораблю, який від початку повномасштабної війни давав відсіч окупантам!
Історія Юрія Олефіренко
Капітан І рангу Юрій Олефіренко був командиром 73-го морського центру спецпризначення. Коли у 2014 росія напала на Україну, він вже 1,5 року як був на пенсії, але повернувся.
“Я кажу: “Куди ти йдеш”?” Я йду за рідну країну, за Україну, за український народ”, – розповідає дружина героя.
16 січня 2015 Юрій давав відсіч навалі окупантів під Маріуполем та отримав тяжкі поранення. Він закрив собою та врятував трьох бійців, однак сам загинув…Посмертно Юрія нагородили відзнакою “Народний герой України”. А на його честь назвали флагман українського флоту – десантний корабель “Юрій Олефіренко”.
Фермерська справа – на честь батька
Після загибелі капітана родині виділили земельну ділянку на ведення сільського господарства. І його доньки вирішили втілити його давню мрію та відкрити власну ферму.
“Десь у цих краях працювала бабуся, тому що вона була передовою дояркою. Ія знаю, що ще маленьким хлопчиком він прибігав туди, до неї. Він був людиною ерудованою, дуже розвиненою, знав багато мов, але не боявся такої роботи: він брав і орав город”, – ділиться Олеся Олефіренка, донька Юрія.
Через рік в Ольги було вже 50 телят, і, здавалося, на ферму чекає велике майбутне. Та через рік ресурсів на її утримання почало не вистачати і ферма припинила своє існування.
Читати також: Саша Махов. Історія журналіста і воїна з Луганська
Подолання кризи
Однак рік тому завдяки конкурсу #Варто “РобитИ” Оля отримала можливість відродити справу. А рідні підтримали та допомогли їй почати з нуля.
Зараз на фермі Олефіренків вже 28 свиней та 45 поросят – завдяки гранту справа рухається вперед. Родина покращує умови утримання та планує збільшити поголівʼя худоби. Справа, про яку мріяв капітан, продовжує жити та розвиватись завдяки його донькам.
Нагадаємо, що переселенка із Сєвєродонецька відкрила сучасну клініку в Києві, де працюють тільки ВПО.
Також ми повідомляли, що в “Київ Мілітарі Хаб” відкрили безоплатний спортзал для реабілізації ветеранів
«Я просто хотіла, щоб якась мама плакала менше, ніж я»: як Вікторія Наумович змінює життя молоді з інвалідністю у своєму місті
«Настя народилася передчасно. Зовсім крихітна — 1 кілограм 100 грамів. Ми одразу розуміли, що будуть...
Врятувати поліських коней: як на Київщині відновлюють українську породу та створюють простір автентичних ремесел
Маленький кінь, більше схожий на поні, невибагливий у їжі та лагідний. Саме такі тварини здавна...
«Без цього бренду не було б мене». Як соціальний бізнес Ohra Home об’єднує матерів дітей з інвалідністю
У житті Юлії Бігун багато різних сфер: сім’я, робота в проєкті з гуманітарного розмінування України,...
Виготовляє «гівняні» прикраси з пташиного посліду. Це історія арт-активістки, яка живе з голубом
Свого першого голуба Валеру вона побачила в закинутій квартирі майже бездиханним пташеням і врятувала. А...