Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Бандеру замовляють і школярі, і військові». Як волонтер Олег Божик створює бюсти видатних українців та популяризує історію

За підтримки Добродіїв

Опубліковано

Це історія, що почалася з бажання відновити історичну справедливість. Після повернення з Майдану Олег Божик вирішив придбати в інтернеті погруддя Степана Бандери та Романа Шухевича, однак на жодному сайті їх не було. Що робити? Створювати бюсти власноруч! Саме так з’явився Hryvko Art Centre та колекція погрудь видатних українців. Скульптури Олега Божика замовляють військові на передовій, школярі з Одеси та навіть українська діаспора в Росії.

Олег Божик

Учасник Революції Гідності, волонтер, громадський діяч, засновник Hryvko Art Centre

Усе почалося, щойно я повернувся з Майдану

Я був учасником Революції Гідності в складі львівської «Сотні Лева». Після подій на Грушевського я був дещо виснаженим, приїхав додому, почав щось моніторити в інтернеті. І якоїсь миті вирішив придбати для себе погруддя Степана Бандери та Романа Шухевича. Так, тоді на ринках у Львові можна було знайти футболку чи горнятко з Бандерою, можливо, і книгу про нього. Але саме погруддя, яке можна було б поставити десь на робочому столі в кабінеті, — на жаль, знайти не міг.

Я передивився весь інтернет, всі майданчики для продажу, безкоштовні оголошення, тематичні форуми, антикварні сайти. Та навіть в архівах за останні 5-10 років не вдалося знайти інформації ані про якісь залишки, ані про придбані скульптури. Тоді я спробував замовити таке погруддя напряму у скульпторів. Для початку мене цікавили саме Бандера й Шухевич. Це було дуже складно, я звертався до викладачів Львівської Національної академії мистецтв, до студентів, аматорів, більш професійних майстрів. І проблема полягала в тому, що всі називали якісь захмарні та навіть космічні на той час суми.

Уявіть, за скульптуру висотою 15-20 сантиметрів майстри просили від 15 до 25 тисяч гривень. Це було сім років тому, і це вартість лише однієї ескізної моделі. Якби я погодився, її б виготовили зі скульпторського пластиліну, зробили б гіпсову копію і передали мені. Про виготовлення бюстів із металу я взагалі мовчу. Таке питання тоді навіть не виникало, адже вартість була б ще більш космічною.

Погруддя Степана Бандери, яке створив Олег Божик, біля пам’ятника у Львові.

Перші погруддя були наближеними, але не схожими на Бандеру

Тому я зв’язався зі своїм побратимом з Майдану, який мешкає на Київщині, і ми почали разом створювати перші взірці. Спочатку був Бандера, після нього — Шухевич. Але ці погруддя не були такими, як мені хотілося. Ми всі звикли бачити Степана Бандеру на сторінках книг, уявляємо його крізь призму пам’ятників, встановлених на території України. Але наші перші бюсти не мали такої схожості. Тобто ці погруддя були наближеними до Бандери, яким ми всі його уявляємо, але не схожими.

Попри це ми з побратимом намагалися якось налагоджувати серійне виробництво, показували наші роботи друзям, рекламували в інтернеті. Якось це все працювало, але до бажаного результату ще було далеко.

Бюсти Романа Шухевича та Степана Бандери, виконані за взірцем скульпторів з Волині.

Основна й постійна колекція бюстів видатних українців почалася лише півтора-два роки тому, коли я познайомився з дуже талановитими скульпторами. Це Іван Ліра та Ірина Ліра з Волині. Разом ми розширюємо цей проєкт та працюємо над новими погруддями. Вони допомагають мені створювати саме взірці, перші скульптури, з яких все й починається. На створення однієї моделі йде чимало часу: від одного до трьох місяців. Адже Іван з Іриною намагають відобразити в скультурі всі риси обличчя та характеру, зробити їх справді впізнаваними та знайомими. 

Читайте також: «Створюю автентичну геометрію». Як майстриня з Решетилівки захоплює своїми килимами ткаль з усього світу

Звісно, кожна людина має своє бачення. І сьогодні, на жаль, поряд немає людей, які бачили Бандеру наживо і можуть сказати: «Так, він схожий» або «Ні, ось тут потрібно дещо змінити». Однак моїм колегам вдалося досягти максимальної впізнаваності. І не лише Степана Бандери, але й Романа Шухевича, Євгена Коновальця, Симона Петлюри, Андрія Шептицького та інших. Вони створюють максимально фотографічно схожі взірці. І люди це бачать. Це велика рідкість. 

Олег Божик під час роботи в майстерні.

Наші скульптури можуть купити і школярі, і студенти, і пенсіонери

Вже в моїх руках один взірець перетворюється на десятки бюстів, які розлітаються по всій країні та поза її межами. Отримавши скульптуру, я створюю спеціальну силіконову форму, в яку потім заливаю гіпс. Далі все це має застигнути, висохнути самостійно протягом 2-3 діб. Адже якщо намагатися сушити примусово чи за надто високої температури, матеріал стає крихким. 

Коли скульптура висохла, я починаю її відшліфовувати, прибираю дефекти, працюю з деталями. Бо після форми ми не отримуємо досконале погруддя. Над ним потрібно це добряче попрацювати. Коли все готово, можна переходити до фарбування та тонування. Спочатку ми робили лише білий (базовий) та чорний (графіт) кольори. Але виявилося, що білий колір до вподоби не всім. Тоді я почав тонувати бюсти під бронзу та покривати скульптуру лаком. Інколи ті, хто не знають, що це пофарбований гіпс, запитують, чи це бронза або латунь.

Бюст Степана Бандери у чорному (графітному) кольорі.

Загалом саме робота над одним погруддям триває десь пів дня, а разом із висиханням — до трьох діб. Чому ми обрали технологію з силіконовою формою? Вона значно пришвидшує виробництво однотипної скульптури і суттєво зменшує вартість. Сидіти окремо з кожним новим бюстом — це дуже тривалий процес, а водночас — дуже коштовний для покупця.

Так, можна було б робити погруддя не лише з гіпсу. Але я звертався до майстрів з ливарного виробництва — відлиття в металі однієї скульптури коштуватиме від 600 до 800 доларів. Це при висоті в 20 сантиметрів. Аби це було бодай трохи рентабельно, має бути хоча б якесь індивідуальне замовлення. Можливо, навесні у нас все вийде, і ми відкриємо власний ливарний цех.

Читайте також: Перетворив справу предків на бізнес. Як карпатські чаї Trava.UA здійснюють мрії дітей на сході України

Наразі ми працюємо над створенням взірців меншого розміру. Так зменшиться розхід металу та кінцева вартість. Звісно, це вплине і на аудиторію, адже ціна буде зовсім іншою. Наразі одну скульптуру з гіпсу ми продаємо за 350 гривень. І мені здається, це справедлива й доступна ціна. Не бачу сенсу підвищувати вартість, навіть попри те, що ми єдині в Україні, хто цим займається. Так, ми тестували, змінювали вартість до 450-500 гривень. Після цього кількість замовлень зменшувалася. Знизили ціну — люди знову почали замовляти. Мені здається, сьогодні вартість оптимальна. Бюст Бандери чи будь-кого іншого з нашої колекції можуть дозволити собі і школярі, і студенти, і навіть пенсіонери.

Погруддя Андрія Шептицького.

Поки що ми реалізуємо свої роботи самостійно: через сторінки в Facebook та Instagram, а також власний інтернет-магазин. Нещодавно нашим проєктом зацікавився маркетплейс Rozetka, тому готуємо необхідні документи. Сподіваюся, незабаром наші погруддя можна буде придбати ще й там.

Під час флешмобу «Батько наш — Бандера» за тиждень відправляли по 30 скульптур 

Я живу та працюю в місті Городок, це 10 хвилин автівкою від Львова. Здавалося б, тут мала б зосередитися найбільша кількість замовників. Але абсолютний лідер — Київ та Київська область. Далі — східні та південні регіони України. Бандеру ми відправляли навіть в Москву. Це були українці, які живуть в Росії, але мають чітку проукраїнську позицію та хотіли придбати собі погруддя. Тобто не провокатори, і точно не купляли бюст, аби потім десь його розстріляти.

Також Бандеру разом із Шухевичем придбали іспанці, а погруддя Андрія Шептицького замовили з Італії. Багато наших вояків замовляють бюсти на передову, завжди є відправлення до прифронтових міст. Багато хто із захисників просить зробити скульптуру із підписом для побратима чи командира. 

Читайте також: «Проти попси та банальщини». Як український захисник створив видавництво «Zалізний Тато» та воює на двох фронтах

Крім того, наші роботи замовляли для шкіл та музеїв, а також для урочистостей на державному рівні. Але, звісно, не обійшлося без провокацій. Коли ми лише починали, надходили замовлення, які потім просто не забирати з поштового відділення. Можливо, в такий спосіб хтось хотів нам насолити чи вибити з колії. Але ми навчилися перед відправленням спілкуватися з людиною, розуміти, чи дійсно вона хоче придбати це погруддя. Здебільшого люди ставляться відповідально, забирають замовлення, потім пишуть і дякують.

Коли почалася хвиля флешмобу «Батько наш — Бандера, Україна — мати» у нас одразу збільшилася кількість замовлень. За один тиждень ми могли відправляти від 20 до 30 скульптур Степана Бандери. Хоча, якщо чесно, і до цього флешмобу в лідерах за продажем був Бандера — приблизно 80% від усіх замовлень.

Мій покупець — це українець, який пишається своєю країною, має чітку життєву позицію, яку ніхто йому не нав’язував. Він сам зробив свій вибір, виплекав, зростив та зберіг у собі любов до України.

Це не про заробіток, це про нашу історію

Ця справа не дає якогось захмарного прибутку. У мене є основна робота, якій я приділяю половину свого дня. Створення бюстів — це, напевно, більше хобі, аніж джерело доходу. Так, у нас є прибуток, але він вкрай маленький. Не для збагачення, а для розвитку нашого проєкту. Ми орендуємо приміщення, сплачуємо податки, купуємо матеріали. Можливо, якби вдалося налагодити виробництво з латуні чи бронзи, можна було б говорити про якийсь заробіток. А так, це, як кажуть у народі, для підтримки штанів. Просто допомагає триматися на плаву, аби можна було утримувати майстерню та платити за світло. 

Взагалі, я не думаю, що наша справа могла б повністю замінити основне місце роботи. Так, я приділяю їй половину свого часу, але тут немає якоїсь чіткої комерційної рейки чи шалених грошей. Ми просто намагаємося популяризувати видатних особистостей, які свого часу зробили вагомий внесок у розвиток нашої країни.

Бюсти Євгена Коновальця та Івана Мазепи.

Люди запитують погруддя сучасників, а мені не дозволяє совість

Часто в коментарях люди питають, чому в наявності немає тієї чи іншої постаті. Скажімо, Павла Скоропадського або Богдана Хмельницького. І починаються відкриватися якісь історичні тіні. Хтось називає Петлюру «зрадником», запитує, навіщо ми зробили його погруддя, інший вимагає додати конкретну особистість.

Але зараз я не можу визначитись, хто має стати наступним у колекції після Шептицького. Чи має це бути хтось з представників Гетьманщини? Чи хтось з ОУН? Можливо, варто зробити бюст В’ячеслава Чорновола? Або когось із сучасників, наприклад, Василя Сліпака чи Андрія Кузьменка? 

З останніми найскладніше, адже необхідно спілкуватися з родичами, запитувати, чи хотіли б вони цього. Я не брав би на себе відповідальність без їхньої згоди запускати щось подібне, поготів — комерційне. Це неправильно. Після людини має минути певний час, наші рани мають бодай трохи загоїтися. Напевно, далі теж буде хтось з історичних постатей. Я так відчуваю, це було б совісно.

Звісно, навіть сьогодні є противники того ж Бандери чи Шухевича. І велика «заслуга» в цьому саме Росії, яка зробила і робить усе, аби ми не мали власних героїв. Це частина інформаційної війни. Але ми продовжуємо робити своє, бо це важливо.

Перша серія робіт від Hryvko Art Centre: Євген Коновалець, Степан Бандера та Роман Шухевич.

Це спроба відновити історичну справедливість

Складно пояснити, що мотивує продовжувати цим займатися. Напевно, це моя місія. Адже я не закладав у собі бажання цим займатися. Просто так сталося. Мені це подобається, є час, натхнення — тому я це й роблю. Звучить дивно, але так воно і є. 

Бюсти, створені командою Hryvko Art Centre.

Ще тоді, коли я не міг відшукати в інтернеті бюстів наших героїв, пробудилося якесь відчуття справедливості. Бо як це: ці люди стільки всього зробили, віддали за нас життя, а їхніх скульптур ніде немає. Тому це така спроба відновити якусь історичну справедливість. Не знаю, скільки ще я буду цим займатися. Але поки маю час та сили — я це робитиму.

Цей текст з’явився завдяки Добродіям та Добродійкам ШоТам – нашим читачам, які підтримують нас фінансово на щомісячній або одноразовій основі. Завдяки їхній підтримці ми можемо:
• безкоштовно рекламувати малий український бізнес;
• допомагати важливим громадським та волонтерським проєктам шукати однодумців;
• розповідати історії успіху простих українців.
Добродії мають можливість обирати теми матеріалів, які вони проспонсорували. А ми регулярно звітуємо перед ними про витрачені кошти. Хочеш більше позитивних змін в нашому суспільстві? Ставай добродієм ШоТам і допомагай нам підтримувати змінотворців!

Коментарі

Суспільство

Велосипеди залишали всюди: як жителька Чернігівщини ініціювала створення велопарковки в селі

Опубліковано

Зараз ви читатимете статтю зі спецпроєкту ШоТам та Проєкту USAID «ГОВЕРЛА» про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.
Цей проєкт важливий для нашої редакції тому… Більше
Тут розповідаємо про громади, де мешканці беруть активну участь у розвитку та відновленні своїх регіонів.


Ми розповідаємо про те, як співпрацюють представники місцевої влади, організації громадянського суспільства, жінки, молодь, волонтерські ініціативи та активісти. Ці приклади мотивують покращити комунікацію громадян та місцевої влади задля рушійних змін.

Раніше жителі Количівки на Чернігівщині залишали велосипеди біля дерев чи під магазинами — їх було не злічити. Тепер біля місцевого ліцею красується сучасна 36-місна велопарковка з накриттям. А все завдяки місцевим жінкам, які у 2022 році створили ГО «Юстина», невтомно пишуть грантові заявки та досліджують, що ще можна змінити в селі. 

ШоТам поспілкувалися з очільницею організації Ольгою Вовченко про те, як завдяки опитуванню дізналися, що потрібна велопарковка в селі, та чому зміни в Количівці лише розпочинаються.

Ольга Вовченко

очільниця ГО «Юстина».

Вирішили створювати свою громадську організацію

Я працювала у Чернігівській обласній дитячій лікарні фельдшеркою, але через скорочення штату стала домогосподаркою. Коли почалося повномасштабне вторгнення, то ми з чоловіком вирішили не виїжджати, адже обоє — медики. Спочатку лікували військових, а коли Количівка вже була відрізана від Чернігова, взялися допомагати місцевим. 

Ми готували вдома на вогні. Газу не було, світла не було, а отже й інтернету — ми не знали, що відбувається. Але надавали медичну допомогу, прибирали у дворі, прали, годували собак і котів. Люди дуже згуртувалися.

Якраз напередодні 24 лютого у Количівку приїжджала представниця Українського жіночого фонду — місцеві жінки прийшли послухати, навіть створили групу самодопомоги. Але після початку вторгнення ми про проєкти не думали — турбот вистачало. Та невдовзі представниця фонду зателефонувала, аби поцікавитися, як справи в групи. Кілька жінок уже роз’їхалося, але дехто лишився і ми знову згуртувалися.

Ми ризикнули: прописали проєкт для психологічної підтримки жінок, але ще ж треба його реалізувати через громадську організацію, а в нас її не було. Нам запропонували партнерську з Корюківки, але це далеко. Транспорту нема, дороги погані, інтернету нема — що ж ми будемо робити? Вирішили створювати своє.

Частина учасниць ГО «Юстина». Наразі в ГО є 3 постійні учасниці, і кілька долучаються за змоги. Фото надала героїня 

«Юстина», бо справедливість

Так у вересні 2022 року ми, жінки з Количівки, створили громадську організацію «Юстина». Назву пояснюю просто — бо «справедливість» (з лат. justus — справедливий — ред.). Тоді ніхто не знав, що таке ГО, яка знадобиться документація і як створювати проєкти, але ми всього вчилися в процесі.

Перший проєкт «Юстини» — «Клуб Юстина надає крила» — підтримав Український жіночий фонд. Для нього місцева влада надала нам приміщення в будинку культури, і ми почали проводити там різноманітні заходи для психологічної підтримки жінок і дівчат. Грошей у селі не вистачало, тож ми приносили дрова з дому, аби зігріти приміщення. 

Ми запрошували психологиню, юриста, тому що багато жінок мали юридичні питання, а доїхати до Чернігова тоді було складно. Проводили й заходи з дітьми — ми хотіли, щоб діти теж могли розвантажитися психологічно.

Місцеві не одразу звикли до таких заходів, а деякі вважали, що їм не потрібна психологічна допомога, і мали багато упереджень щодо психологів. Але зміни в тих, хто таки відвідував заняття, були помітні. Жінки ставали спокійнішими, більш розкутими, виговорювались. Між собою знайомились, бо навіть живучи в одному селі, могли ніде не перетинатися.  

Після першого успішного проєкту було багато інших: робили спільний перегляд кіно для мам з дітками, створювали алеї пам’яті та невеликий меморіал в селі, інформували жінок про гендерно зумовлене насильство. 

Стратегічна сесія ГО «Юстина». Фото надала героїня 

Читайте також: Спершу був «хейт», згодом з’явився діалог: на Чернігівщині жителі голосують і змінюють свою громаду

Спільний запит у селі — велопарковка

У кожному дворі в Количівці є один чи кілька велосипедів — так діти добираються до ліцею, а багато працівників — на роботу. Тож коли в селі проводили анкетування, то виявили спільний запит — відсутність місця для роверів.

Я теж спостерігала за ситуацією — велосипеди всюди: біля магазину, пошти, біля ліцею просто валяються. Моя дитина додому приходила й жалілася, що там ланцюг злетів, там колесо пробите чи спиця погнулася.

Велосипеди були в Количівці всюди. Фото надала героїня

Так і виникла ідея — можна водночас облаштувати велопаковку та популяризувати здоровий спосіб життя. Тож коли ГО «Юстина» цьогоріч проходила навчання з організаційної спроможності й організатори запропонували подати якийсь проєкт на 250 тисяч гривень фінансування, ми точно знали, що робити.

Часу було небагато: на написання проєкту дали тиждень, а на реалізацію — місяць. Під час повторного анкетування зʼясували, що більшість людей була за встановлення велопарковки біля відбудованого ліцею, адже він розташований у центрі села й багато жителів його відвідують. Тож за підтримки ІСАР Єднання та Фонду «Партнерство за сильну Україну» ГО «Юстина» почала роботу.

Місцеві встановлюють спеціальне покриття на велопарковці в Количівці. Фото надала героїня

Ми залучили фахівців, провели заходи з безпеки — наприклад, тренінги з домедичної допомоги. Також організували велопрогулянку з дітьми по Количівці. Провели аудит безпеки, почали розробляти туристичні маршрути — і велопарковка в селі запрацювала.

Зізнаюся, мені було важливо прислухатися до дітей, адже вони залишали свої побажання щодо покращення села в спеціальній коробочці, а в межах одного з проєктів брали участь в опитуваннях.

Діти там теж висловлювали свої думки, і мене тоді збентежило, що одна дитина каже: «Нащо писати? Все одно нас ніхто не чує». І мені так хотілося щось зробити для дітей, щоб вони бачили, що мрії мають здійснюватися.

Зробили покриття та надихнули інших на зміни

Робота над велопарковкою не була простою — постачальник затримував терміни через перебої зі світлом, а ще треба було встановити конструкції та камери спостереження. Та попри всі складнощі, на початку цього навчального року велопарковку в селі зрештою відкрили. Та на цьому історія не закінчилася, адже покриття на майданчику не було — лише пісок. Я вирішила продовжувати шукати фінансування, але це було складно — більшість бізнесів були зайняті відбудовою.

Ось такою вийшла велопарковка біля ліцею в селі Количівка. Фото надала героїня

Проходить день, тиждень, а в дітей грузнуть колеса, вони пісок заносять до школи й додому. І я думаю: «Це ж дощі підуть, і буде ще гірше». То моя знайома й запропонувала відкрити збір. За зібраних 30 тисяч гривень нам таки вдалося зробити покриття. 

Витрати могли бути набагато більші, але виробники давали неймовірні знижки — я їм розповідала, для кого ми це робимо, і вони йшли назустріч. Так ми закупили решіточки, щебінь, спеціальне волокно.

Дуже радісно, що досвід цієї велопарковки поширився й далі — завідувачка місцевого будинку культури теж прописала схожий проєкт, щоб зробити велопарковку в ще одному місці. Ми завжди готові ділитися своїм досвідом.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

Укрзалізниця додає ще один поїзд до Варшави: що відомо

Опубліковано

Укрзалізниця запускає другу пару поїздів на популярному маршруті Варшава – Рава-Руська – Львів. Відтепер із запровадженням нового графіка пасажири зможуть дістатися Чернівців, завдяки поїзду №865/866, що курсуватиме через Тернопіль, Чортків і Заліщики.

Про це повідомляє УЗ.

Як працюватиме новий маршрут?

  • На ділянці Варшава – Рава-Руська курсуватиме поїзд польської залізниці PKP Intercity.
  • На маршруті Рава-Руська – Львів – Чернівці працюватиме дизель-поїзд українського виробництва ДПКр-3.

Це сучасні комфортабельні поїзди, які забезпечать комфортну подорож для пасажирів.

Читати також: «Укрзалізниця» показала оновлений електропоїзд на маршрути з Дніпра

Що змінюється для пасажирів?

Додаткові місця на маршруті значно розширять можливості залізничного сполучення із західними областями України. Тепер із Варшави до Чернівців можна буде дістатися з пересадкою в Раві-Руській, а також зручно подорожувати до Львова, Тернополя чи Коломиї.

Маршрут Варшава – Рава-Руська – Львів – Коломия також залишається незмінним — на ньому продовжить курсувати поїзд №767/768 – 867/868.

Фото обкладинки: УЗ.

Коментарі

Читати далі

Суспільство

В Україні запустили акцію «2 000 подарунків до Нового року»: як здійснити мрію дитини

Опубліковано

15 листопада в Україні стартувала щорічна благодійна акція БФ «Твоя опора» «2 000 подарунків до Нового року», у межах якої кожен може здійснити мрію конкретної дитини, яка не може обійняти свого тата чи маму.

Про це повідомляють представники благодійного фонду.

Які діти отримають подарунки?

Це діти, які втратили батьків-Героїв, що захищали нашу країну, діти з родин військовослужбовців, діти з багатодітних сімей та родин опікунів, усиновлювачів, прийомних батьків, дитячих будинків сімейного типу. А ще — діти, які через складні життєві обставини були позбавлені батьківського піклування. 

Благодійну акцію «2 000 подарунків до Нового року» започаткував благодійний фонд «Твоя опора». Постійний партнер акції — компанія «Нова Пошта».

«Акція «2000 подарунків до Нового року» має на меті не просто зробити подарунок, а втілити мрію кожної дитини. Тому ми завчасно зібрали дитячі листи з новорічними мріями. А втілити ці мрії — може кожен із вас», — говорить засновниця  БФ «Твоя опора» Валерія Татарчук.

Читати також: У Полтаві відкрили новий центр психоемоційної підтримки для дітей і батьків

Про цьогорічну акцію

Цьогоріч свої листи із побажаннями до Святого Миколая та Санти надіслали 2000 дітей. Вони мріють про дуже прості речі: декоративну косметику; колонку, щоб слухати улюблену музику; кінетичний пісок; термос для чаю; розмальовку; теплий шарф. 

Ознайомитися зі всіма мріями та здійснити одну із них — можна на сайті БФ «Твоя опора». Всі подарунки доставить за свій рахунок у будь-яку точку України «Нова Пошта». 

З поваги до особистого життя та безпеки всіх дітей, які написали листи-побажання та чиї мрії опубліковані на сторінці акції, їх персональна інформація — прізвища, повна дата народження, місце перебування, фотографії чи будь-які діагнози — не висвітлюються у відкритому доступі.

Нагадаємо, що пошкоджений корпус «Охматдиту» підготували до зими: лікарня прийматиме на 15% більше пацієнтів (ФОТО).

Фото обкладинки: Freepik.

Коментарі

Читати далі