Суспільство
Айвазовський чи Айвазян? Російський чи наш? Час дізнатися, ким насправді був легендарний мариніст із Феодосії (ТЕСТ)
Досі вважаєте, що Іван Айвазовський – «російський художник»? Але ж він народився у Феодосії та чудово володів українською мовою! І це – лише початок. Насправді митця нахабно привласнили, як і Архипа Куїнджі, Давида Бурлюка та Івана Ріпина. У новому тесті спецпроєкту #Вкрадене пояснюємо, чому Айвазовський ніколи не мав «російської прописки».
Так само, як Архипа Куїнджі та Іллю Ріпина, росіяни називають виключно «російським художником» й Івана Айвазовського. Але ким митець був за походженням?
Автопортрет,1874
Так, за походженням Іван Айвазовський, а точніше Ованес Айвазян, не був ані росіянином, ані українцем. Майбутній геній живопису народився у родині вірменського крамаря, яка оселилася в Криму.
До речі, а звідки родина переїхала в Крим?
Дев'ятий вал
Предки видатного митця у ХVIII столітті переселились із Західної Вірменії до Галичини, поблизу Львова. Звідти його батько Геворг та мати Ріпсіме переїхали до Криму, де через п’ять років і народився один з найвизначніших художників-мариністів світу.
Подейкують, що батьки Айвазовського за кожної нагоди приймали вдома мандрівних музикантів з материкової частини України. Що це були за музиканти?
Саме так, бандуристи! Їхня музика настільки запам’яталася Івану Айвазовському, що через 10 років, вже перебуваючи у Петербурзі, художник буде відтворювати ці мелодії на скрипці. Якось не дуже канонічно для «російського митця», правда?
Але ж Айвазовський навчався у Петербурзькій художній академії. Хіба це брехня?
«Варяги на Дніпрі»
Звісно ж, правда. Так само, як Архип Куїнджі та Ілля Ріпин, Іван Айвазовський навчався у Петербурзі. Але чи робить це його «російським художником»? Звісно ж, ні. Крім того, академія не відкрила талант митця, а лише допомогла йому розвинути свої здібності.
Після навчання український митець стає популярним, починає мандрувати Європою та знайомитися з відомими колегами. Рим, Париж, Лондон та Амстердам. Де вирішує жити Айвазовський, сягнувши, здавалося, піку слави?
Звісно ж, у рідній Феодосії! Айвазовський був справжнім патріотом міста. І саме завдяки йому у Феодосії з’явився водопровід, музей старожитностей і живопису, навчальні заклади, був реконструйований морський порт, проведена одна з перших у Російській імперії залізниць. Власне, саме в цьому місті художник і провів більшу частину життя.
Повернувшись додому, Айвазян продовжує активно працювати над новими полотнами. Однак море – не єдине, що захоплювало генія. Що ще полюбляв малювати Іван Айвазовський?
Дійсно, на полотнах Айвазовського переважно море, але є й чимало українських мотивів: Дніпро, степ, чумаки або ж весільні сценки. Крім того, друзі художника запевняли, що навіть свій кримський маєток Айвазовський облаштував так, щоб він нагадував українські хутори.
А вгадаєте за назвою, яка з цих картин на українську тематику належить Айвазовському?
Дійсно, усі ці картини належать Івану Айвазовському. Ба більше, це лише мала частина робіт на українську тематику, створених нашим митцем. Чи багато картин митець присвячував пейзажам Російської імперії? Питання, звісно, риторичне.
Цікаво, що із ще одним привласненим росіянами українським митцем, Миколою Гоголем, Айвазовський познайомився у Венеції. Що допомогло двом геніям перетнутися?
Із Гоголем, який в ті часи жив в Італії, Айвазовський випадково познайомився у Венеції, почувши… його українську мову. Знайомство переросло в дружбу, і Гоголь став гідом Айвазовського в його походах по художніх музеях Італії. А в Римі, у помешканні Гоголя, українці разом читали вголос розділи з «Мертвих душ».
Цю картину Айвазовського у квітні 2009 року було продано за 1 млн 594 тис. доларів на аукціоні «Сотбіс» у Нью-Йорку. Пам’ятаєте назву?
Так, це робота «Відплиття Колумба із Палоса». Що особливо було в цьому аукціоні, крім величезної вартості картини? Заголовки світових ЗМІ, які в один голос називали Айвазовського «російським митцем».
Нещодавно Музей Метрополітен визнав Івана Айвазовського українцем. А як митця підписували там до цього?
Багатьох це може здивувати, але українець вірменського походження Іван Айвазовський тривалий час був для світу виключно «російським художником». Чому? Бо російська колоніальна машина працює над цим століттями, намагаючись привласнити та захопити не лише території, а й культуру інших країн.
До речі, після окупації Криму росіяни взялися за спроби нахабно вивезти картини українського митця до РФ. Як би поставився до цього сам Айвазовський?
Будинок, в якому мешкав І. Айвазовський, 2012 рік.
Окупанти порушили останнє побажання українського митця – заповіт. Адже сам Іван Айвазовський передав картини місту, в якому провів більшу частину свого життя. Ось пряма цитата із заповіту: «Моє найщиріше бажання, щоб будинок моєї картинної галереї в місті Теодозії, з усіма картинами, статуями й іншими творами мистецтва, становили повну власність міста Теодозїі, і на згадку про мене, Айвазовського, заповідаю галерею місту Теодозії, моєму рідному місту».
Виходить, Айвазовський – український вірменин, який захоплювався Феодосією, вільно володів українською, ніколи не називав себе «російським митцем», а росіяни все одно вважають його своїм? Невже вони просто взяли і вкрали митця?
Український пейзаж з чумаками при місяці
Інших варіантів відповіді бути й не може! Російська колоніальна машина не зважає на самоідентифікацію, погляди чи вподобання митців. Її завдання – привласнити, відібрати та стерти будь-які згадки про інші країни. Однак ми з вами вже точно знаємо, що і Куїнджі, і Ріпин, і Айвазовський – українці. А отже, має знайти й весь світ.
Поділіться своїми результатами:
Суспільство
Дорогою на роботу в Тернополі СММниця Оля кілька разів зустрічала дідуся, який продає саморобні дерев’яні троянди — по 35 гривень за одну.
Попри низьку ціну, торгівля просувалася повільно. Тоді дівчина вирішила розповісти в Threads про квіти, які придбала собі та подружкам. Завдяки її допису троянди з деревини почали замовляти жителі різних міст України.
«Вічні» квіти з Тернопільщини
63-річний Олександр живе в селі Горинка на Тернопільщині, де має худобу та город. Вільний від господарства час чоловік береже для хобі — створює квіти з деревини. Олександр пригадує, що цю техніку освоїв багато років тому для панно, а з часом удосконалив методи обробки матеріалу й почав робити об’ємні троянди в натуральну величину.
Навесні майстер їздить за 50 кілометрів в обласний центр продавати свої вироби. Квиток до Тернополя коштує близько ста гривень, тому таких виїздів небагато. Раніше Олександр продавав квіти по 35 — говорить, що ціну ставив символічну й не рахував собівартість.
Фото користувачки Олени в Threads
Допис про майстра з Торговиці
Оля працює в тернопільській СММ-агенції, де пише сценарії до відео й тексти, що піднімають продажі товарів. Дорогою на роботу дівчина не раз бачила на Торговиці дідуся з виробами, які той згортав і віз додому.
Напередодні 8 березня Оля купила в майстра сім троянд і роздала їх дівчатам на роботі, у той же день написала про це в Threads. Інші користувачі почали поширювати публікацію та просили надіслати квіти «Новою поштою». Наразі під дописом майже 500 коментарів від замовників зі Львова, Києва, Житомира та інших міст України.
«Ці троянди чимось нагадали мені дитинство. У нас вдома теж стояли дерев’яні квіти на підвіконні. Років десять їх ніхто й ніколи не зрушував з місця, тільки мама десь раз на рік бризкала букет лаком для волосся, аби блищав. Я думаю, людям теж відгукнулися ці вироби з дитинства, ну і, звичайно ж, вони захотіли підтримати пана Олександра», — ділиться Оля.
Після такої реакції дівчина попросила контакти майстра, аби замовники дзвонили безпосередньо йому. Чоловік має кнопковий телефон і зізнається, що точно б не займався просуванням своїх виробів в інтернеті. Олександр не виробляє квіти у великих масштабах, бо процес може тривати тижнями.
Хобі не для бізнесу
Створення троянди з деревини — це вимочування фанери, вирізання пелюсток, підготовка стебла, скручування та розфарбовування.
Усе це Олександр робить переважно взимку, коли має менше роботи по господарству. Чоловік не очікував такої кількості коментарів і замовлень з інших міст — для зв’язку він залишив контакт своєї доньки Оксани. Вона розповіла, що з початку березня вже продали близько 60 троянд — а це майже всі запаси, які її батько вирізав протягом пів року.
Пізніше про Олександра також розповіла користувачка тіктоку Олена. Вона допомогла йому відправити партію квітів «Новою поштою». Її відео на момент публікації набрало понад 3,7 млн переглядів.
@olhor.ua Одна моя покупка квітів ручної роботи привела до несподіваної та крутої реклами майстра з виготовлення дерев'яних троянд 🌹
♬ оригінальний звук – OLHOR
«Я ніколи не робив на замовлення, бо знав, що не можу продати більше, ніж виробляю. Донька розповіла мені, що переглядів багато. Це потрібно дякувати Олені та Олі за те, що вони так поставилися», — говорить Олександр.
Люди в коментарях дивувалися, що дерев’яні троянди коштують дешевше за живі квіти, які швидко зів’януть. Попри те, що Олена та потенційні замовники пропонували більші гроші, майстер відмовився піднімати ціну вище ніж 80 гривень за квітку — свій вибір пояснює тим, що не планує перетворювати хобі на бізнес і поки нових замовлень не приймає.
Під час будівництва метро на Виноградар у Києві фахівці зводять перший в Україні дворівневий тунель.
Про це повідомив директор з промислового та підземного будівництва Акім Хохлов в етері телеканалу «Київ 24».
Перебіг будівництва
Будівельники зводять одразу два рівні з відставанням 50 метрів. Наразі фахівці зробили понад 200 метрів тунелю.
Нижній тунель використовуватимуть для потягів від Києва до Виноградаря, верхній — у зворотному напрямку.
Також на ділянці облаштують спеціальні матеріали для звукоізоляції, позаяк тунель проходить у густонаселеному районі. Це рішення дозволить поглинати майже весь шум від потягів, а місцеві жителі не відчуватимуть сильних підземних коливань.
Читайте також: Куди піти в Києві цього тижня: лекції, фестивалі та зустрічі, які шкода пропускати
Метро на Виноградар зсередини.🚝😱Метро на Виноградар зсередини: як працюватиме дворівневий тунель? Роблять одразу два рівні з відставанням у 50 метрів. Нижній тунель буде для потяга від міста до Виноградаря, другий (верхній) — навпаки, пояснює Акім Хохлов, директор з промислового та підземного будівництва. 🔕Хохлов зазначає, що в тунелі встановлюють матеріали для звукоізоляції, які поглинатимуть майже весь шум від потягів. Мешканці навіть не відчуватимуть сильних підземних коливань. Наразі зроблено вже більш як 200 метрів тунелю, додає він.
Опубліковано Телеканал Київ24 Середа, 12 березня 2025 р.
Раніше ми писали, що на будівництві метро у Києві закладають котлован станції «Мостицька» (ФОТО).
Фото обкладинки: фейсбук-сторінка Autostrada
Суспільство
Проєкт Успенської площі в Дніпрі, який розробила команда архітекторів Дмитра Воліка та Ксенії Донецької, отримав престижну нагороду Urban Design & Architecture Design Awards 2025. Премію організовує один із провідних представників архітектурної преси Architecture Press Release.
Про це повідомив засновник світлотехнічної компанії Expolight Микола Каблука, який працював над втіленням проєкту.
Проєкт площі уперше отримав цю нагороду для України. Для реалізації задуму долучилися компанії АКАМ, Expolight та KOMPAN.
«Успенська площа — один з наших улюбленіших об’єктів у рідному Дніпрі, яким ми дуже пишаємось. Завжди повторюю, що такого рівня благоустрою дійсно немає ні в Нью-Йорку, ні в Лондоні. І тут втілене дійсно супер-топове світло та унікальні рішення, які не робить ніхто у світі, наприклад, світильник з каустичним ефектом на опорі», — написав Микола Каблука.
Читайте також: Пішохідний бульвар у Дніпрі ввійшов до світової збірки найкращих проєктів (ФОТО)
Він зазначив, що структура площі нагадує переплетення ниток, і для розкриття цієї ідеї використали рішення зі світлом. Коли людина заходить на площу, датчики руху активують світло, яке супроводжує її та реагує на кожен крок. Микола Каблука пояснив, що це символізує взаємодію людини з містом та її вплив на простір.
Також проєкт вийшов у фінал ArchDaily 2025 Building of the Year Awards та став одним із п’яти фіналістів.
Нагадаємо, що українська студія здобула премію від ArchDaily за найкращий дизайн крамниці в Одесі (ФОТО).
Фото: Андрій Авдієнко, Євген Савченко та Олег Мельников
Народні співи біля моря. Ці жінки відроджують українські традиції в Одесі
Стереотип про те, що всі в Одесі мають певну «культурну автономність» спростовують одеситки з гурту...
З чоловічого піджака в жіночий: як українка зробила бізнес на переробці старих речей
Поки міжнародні фешн-ритейлери щороку нарощують виробництво, вони дають нове життя одягу українських брендів. Жінки з...
Вибрали не здаватися: ветеран, що втратив обидві руки, разом з дружиною відкрив заклад у Львові
«Не знаю, яким дивом він вижив», — говорить дружина ветерана Анна Петченко. Сергій пройшов тяжкі...
Іскра Сари: американка під час війни переїхала в Україну, аби допомагати дітям
Коли ця дівчина говорить про Україну та свою роботу, її очі горять. У неї немає...