Суспільство
Аргументи на захист фермерських тварин: важливість гуманізації птахівництва
Підтримай ШоТам
- Кури в інтенсивному виробництві живуть у середньому 1,5 років – це в 7 разів менше, у порівнянні з птахами в природному середовищі (10 років).
- Через великі норми виробництва, кальцій вимивається з організму курей, і при найменших рухах їхні кістки ламаються.
- А надто тісні умови утримання призводять до того, що у птахів розвиваються ментальні розлади.
Ці та інші факти можна почути від зоозахисників, що виступають за права сільськогосподарських тварин, зокрема курей, яких разом з нами в Україні проживає понад 125 млн, і кури – це ті тварини, яких найбільше серед усіх інших (окрім морських тварин), що проживають на Землі. Україна посідає 10-те місце у світі за кількістю вироблених яєць.
Чому українське виробництво яєць потрібно гуманізувати?
Найпоширенішим способом утримання курей на об’єктах інтенсивного виробництва є кліткове, так зване, батарейне утримання, яке визнане найбільш негуманним у світі. Часто, на відео з ферм можна побачити умови утримання курей. До прикладу, в одному курнику може міститись 7, так званих, “батарей” у них – 30912 кліток та 309120 голів птиці, на площу 2584 м кв. Надто тісні умови утримання та обмеження природних потреб, висока концентрація аміаку через фекалії та пил викликають низку захворювань, в тому числі й психічних. Важливо, що основною діяльністю курки у природних умовах є дослідження місцевості та дзьобання ґрунту, “купання в піску”. Відсутність відповідно обладнаних сідал та гігієни призводить до бактеріального артриту – набряку гомілкового суглоба, ніг та кігтів, що спричиняє сильний біль. Обмеження руху та постійне висиджування яєць спричиняє розвиток остеопорозу – захворювання, що викликає гострий хронічний біль кісток, перелом хребців і, як наслідок, параліч.
На об’єктах інтенсивного виробництва кожна курка протягом року зносить до 320 яєць, у той час як у природних умовах її дика родичка зносить один раз на рік до дев’яти яєць задля продовження роду. Штучне збільшення несучості часто призводить до розриву матки.
Маленьких пташенят з перших днів життя чекає дебікування – процедура із часткової ампутації дзьоба, що є дуже болісною, оскільки дзьоб – основний орган взаємодії птахи із навколишнім світом та має велику кількість нервових закінчень.
А курчата-хлопчики живцем підправляються на перероблювання, бо визнані непридатними для яєчної промисловості.
А як щодо бройлерів?
Бройлери – спеціально виведений гібрид з надмірною м’язовою масою. Завдяки генетичній селекції темп росту збільшується на 300%, тож курча досягає убійної ваги менш ніж за 40 днів. Оскільки така швидкість росту та вага є не природними, тварини страждають від проблем зі скелетом, тому абсолютно всі курчата-бройлери страждають від кульгавості. Швидкий ріст давить на внутрішні органи, що призводить до серцево-судинних захворювань, найпоширеніші – асцит та синдром раптової смерті. Серце не витримує навантаження, а ноги й м’язи – ламаються та рвуться.
В Україні бройлери також найчастіше утримуються в клітках, на відміну від інших країн, де їх утримують в амбарах без кліток.
Чому курям потрібно емпатувати?
Кури володіють достатнім рівнем інтелекту: вони здатні запам’ятовувати до 100 осіб (інших курей та людей), а отже, можуть запам’ятовувати тих, хто ставиться до них добре чи погано. А вже щойно вилуплені курчата вміють розрізняти числа до п’яти та мислити логічно: якщо A більше B, а B більше C, то A більше, ніж C.
Також кури – дуже соціальні тварини, у їхніх групах панує чітко визначена ієрархія, а їх “кудкудакання”, поділяється на близько 30 різних за змістом фраз. Кури бачать сни та здатні до співчуття, емпатії та навіть трауру.
Чому ця тема важлива?
Варто додати, що однією із вимог євроінтеграції для України є підвищення рівня добробуту в аграрному секторі до мінімальних стандартів ЄС, що означає заборону найжорстокішого типу утримання курей – батарейних кліток. У ЄС вони є незаконними ще з 2012 року.
Відповідно до Всеохоплюючої стратегії імплементації законодавства у сфері санітарних та фітосанітарних заходів, затвердженої Розпорядженням КМУ № 228-р від 24.02.2016 Україна має адаптувати в національне законодавство в тому числі Директиви ЄС щодо добробуту тварин у промисловій сфері.
Серед нормативів для адаптації Директива Ради 1999/74/ЄС від 19 липня 1999 р. щодо встановлення мінімальних стандартів для захисту курей-несучок та Директива Комісії 2002/4/ЄС від 30 січня 2002 р. про реєстрацію підприємств, що утримують курей-несучок, відповідно до вимог Директиви Ради 1999/74/ЄС.
Строк підготовки – 2016 рік, строк адаптації – 2018 рік. Тобто строки вже порушені.
Навіщо ми про це говоримо?
Тема “безкліткових” яєць в Україні, активізувалась 3 роки тому, з появою першої зоозахисної організації “Відкриті клітки Україна”, тоді як у світі ці питання вперше підіймались давно, до прикладу, в США ще з 80-тих.
В Україні, як і у світі росте попит на яйця від курей, що не утримуються у клітках (cage-free). На цей момент, у деяких виробників вже є в наявності продукція від курей вільного випасу (free-range) та планується продовження поступового збільшення безкліткового виробництва яєць, щоб задовольнити попит споживачів у майбутньому.
Міжнародні бренди сьогодні свідомо відмовляються від використання яєць із кліток. Україна також в цій тенденції – за 2 роки 8 великих брендів публічно заявили, що вони зобов’язуються використовувати яйця кейдж фрі та мінімізувати страждання тварин (серед підписантів зобов’язання – Metro, Danone, Hilton та ін.).
У 2020 році був створений Cage-Free Alliance Українського Бізнесу, який націлений на допомогу налагодження контактів між виробниками безкліткових яєць та ритейлерами.
Участь в Альянсі – це можливість приєднатися до глобального тренду усім “гравцям” яєчного ринку: виробникам яєць та яєчних продуктів, ритейлерам, харчовим виробникам та ресторанам.
Авторка статті: Ольвія Ємець, представниця ГО “Відкриті клітки Україна”
Підтримай ШоТам
Суспільство
Підтримай ШоТам
вихованці Херсонського дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 4 на Чемпіонаті Європи з бойового самбо вибороли золоту, срібну та брондові медалі.
Про це повідомили у пресслужбі Херсонської міської ради.
Зазначається, що Чемпіонат Європи з бойового самбо проходив у розділах Лайт, Про-фул, Класичне.
Змагання, що відбулося на Одещині, зібрало близько 500 спортсменів з країн Європи.
Читайте також: Лижі-водоходи та кепка для незрячих. Шість найцікавіших винаходів українців цього року
Участь у Чемпіонаті взяли три вихованці Херсонського дитячо-юнацького клубу фізичної підготовки № 4 та додали до скарбнички збірної команди України повний комплект нагород.
Заслужений майстер спорту України Андрій Кучеренко, здолавши всіх суперників у змаганнях серед дорослих, виборов золото Чемпіонату та приз за найкращу техніку.
У віковій групі «молодші юнаки» виступили ще 2 вихованці клубу. Богдан Гринько (2008 р. н.), поступившись лише в одному поєдинку, здобув срібну нагороду, а Георгій Сікоєв (2008 р. н.) виборов бронзу Чемпіонату Європи.
Підготував хлопців до змагань керівник гуртка з дзюдо Олександр Гринько.
Нагадаємо, український армієць встановив рекорд із виконання силової вправи «берпі».
Усі фото: miskrada.kherson.ua.
Підтримай ШоТам
Суспільство
Підтримай ШоТам
ЗМІ переважно асоціюються із тривожними новинами. Чому ШоТам вирішив зробити медіа про позитивні історії, в ефірі Українського радіо розповіли голова продакшену ШоТам Кристина Черненко та головний редактор ШоТам Сергій Колесніков.
Ефір можна послухати за посиланням.
Як виникла ідея збирати добрі новини?
Це був великий експеримент. Кістяк команди ШоТам, що сформувався у 2017 році, – це переселенці з Донбасу. Хотілося вірити в те, що країна, заради якої покинули домівки, розвиватиметься успішно, і все в ній рано чи пізно буде круто.
«Хотілося вірити, що ми не просто не розчаруємося, а подаватимемо приклад тим територіям, що залишилися тимчасово не в складі України. Ми звернули увагу, що не могли знаходити собі мотиватора, морального виправдання своєму вчинку, що повірили у майбутнє України», – розказав Сергій Колесніков.
Виявилося, що таких новин про зміни, реформи та те, як люди на місцях змінюють власні громади, немає. Хоча реформаторів на місцях чимало, просто їх не сприймають медіа, які класично шукають негатив і вважають, що позитивні новини не здатні давати трафік і аудиторію.
Читайте також: Історія команди ШоТам
У Швеції існує цілий інститут конструктивної журналістики. Його засновник казав, що медіа – це як дуже критична людина, вдягнута в дуже перфектний костюм, але ви помічаєте тільки її брудні чоботи. За його висновками, медіа саме так і працюють.
«Ми вирішили дивитися на те, чого не помічають більшість медіа, і почали шукати формат, який міг би зацікавити. Було багато експериментів, ми зрозуміли, що позитивні новини сприймаються погано, але якщо їх подавати у вигляді історій конкретних людей – вони знаходять дуже крутий відгук», – зазначив Сергій Колесніков.
Коли почали робити відео з позитивними людськими історіями, вони почали ставати вірусними і збирали мільйонні перегляди.
На ШоТам, який існував фактично на волонтерських засадах, звернули увагу: до редакції з метою підтримки звернулася Українська ініціатива зміцнення громадської довіри. Перші три роки діяльності ШоТам існував за підтримки цієї ініціативи, а рік тому наша команда вийшла у вільне плавання як незалежне медіа.
Про новини у ШоТам
Вважають, що у класичному новинному повідомленні мають бути і плюси, і мінуси. Але в тих історіях, які обирає ШоТам, немає конфлікту і негативної складової. Це повністю позитивні історії без заковики.
«Нам часом закидають, що коли читаєш ШоТам, здається, ніби живеш у паралельній країні. Однак ми вважаємо, що нас балансує медіаполе, оскільки рідко знаходиться людина, яка споживає новини лише з одного ресурсу. На одне повідомлення від ШоТам можна зустріти 70 новин про катастрофи, аварії, підтоплення», – поділився головний редактор Сергій Колесніков.
Читайте також: Лижі-водоходи та кепка для незрячих. Шість найцікавіших винаходів українців цього року
ШоТам багато спілкується зі своїми читачами, які розповідають, що повертаються читати ШоТам через надлишок негативних новин.
«Ми розповідаємо історії живих людей, і хоча в них фінали позитивні, але перипетії, якими люди рухаються до цього фіналу, доволі різні. І там є реальне життя. Наші герої стикаються з проблемами, і в наших матеріалах ми показуємо, що, навіть якщо герою не вдавалося щось з першого разу, не потрібно опускати руки. Вважаємо, одна з наших основних місій – мотивувати людей», – розповіла Кристина Черненко.
ШоТам – не медіа рожевих окулярів. Це медіа, що розказує реальні історії українців, які досягли успіху в Україні. Траплялися навіть історії людей, в яких не було житла, але вони побудувати власний бізнес. А ще ШоТам розповідає про проєкти донорської допомоги, чиї новини ігнорують інші ЗМІ.
«У нас все на конкретних прикладах. У нас була історія про хлопця, який живе у прифронтовій зоні на Донбасі. І він експортує власне взуття, яке створює вручну, до Італії. Тобто італійці, які дуже розбираються у взутті, купують українське», – поділився Сергій Колесніков.
Читайте також: ШоТам – простір добрих новин: як ти можеш підтримати наш проєкт і стати Добродієм
«Також ми повертаємо відповідальність нашому читачеві. На прикладах демонструємо історії людей, які щось змінюють. Ми розповідаємо про громадські ініціативи, про те, що люди очищують річки, самі роблять ремонти чи встановлюють якесь обладнання. Коли ми показуємо, як інші самотужки змінюють громаду на краще, щось роблять, іншим стає соромно (це дуже часто відбувається), і вони теж долучаються до цієї ініціативи», – додала Кристина Черненко.
Про спецпроєкт «Ковід у сусіда»
У ШоТам є спецпроєкт «Ковід у сусіда» про те, як сусіди допомагали іншим хворим на COVID-19 і лікарям. Редакцію вразила історія про лікарку, у відділенні якої вперше в Україні діагностували коронавірус. Відтоді вона не зупиняється і рятує хворих. Але коли вона підходить до свого під’їзду після роботи, люди аплодують з балконів, приносять їжу чи одяг.
Також, коли почався локдаун, у Маріуполі студенти допомагали стареньким і привозили їм пакунки з харчами. І таких історій чимало в Україні.
Про портрет читача ШоТам
Основна аудиторія ШоТам читає у соцмережах. У фейсбуці ШоТам читає умовна «пані Галина». Це жінка 35-45+, у якої вже є двоє чи більше дітей. Вона читає добрі новини, бо хоче майбутнього для своїх дітей. Це найактивніша читачка і дописувачка ШоТам.
У «пані Галини» є і антипод, це та людина, яка пише негативні коментарі під позитивними новинами. Це «пан Микола», який має негативний досвід бізнесу чи співпраці з державою. Наприклад, у «нульові» він відкривав собі бізнес, скажімо СТО, і розчарувався. І щоб ми не писали, він усюди бачить негатив і каже, що далі буде лише гірше. І ми з ним дискутуємо в коментарях.
Читайте також: Врятувати Карпатського буйвола. Як працює перша та найбільша буйволина ферма на Закарпатті
Також у ШоТам є аудиторія в Інстаграмі і Твіттері. В Інстаграмі ШоТам читають «Тарас» і «Марина». Це молоді люди від 20 років, які переважно займаються малим і середнім бізнесом або хочуть відкрити власну справу.
У Твіттері ШоТам читає «Антон-програміст» 35+. Йому більше подобаються технічні новини про успіхи. У Твіттері найсуворіша аудиторія.
Про назву ШоТам
Назва ШоТам народилася на кухні. Розмірковували, що нове медіа має існувати для звичайних людей. Часто незалежні видання зловживають тим, що фокусуються на інтелектуальній аудиторії. Ми хотіли зробити медіа для максимально широкого кола читачів.
Побачили, що багато українців розмовляють суржиком, так і з’явився ШоТам – просте слово, яке люди можуть кілька разів на день промовляти. «ШоТам? А там у нас позитив».
Нагадаємо, ветеран АТО й організатор таборів «Строкаті Єноти» став добродієм ШоТам.
Підтримай ШоТам
Суспільство
Підтримай ШоТам
До 1 грудня 2021 року триває Всеукраїнський літературний конкурс творів гумору і сатири імені Петра Гулака-Артемовського.
Про це повідомили в Національній спілці письменників України.
Визначення переможця конкурсу триватиме до 20 грудня. Нагородження відбувається в Городищі щорічно до 27 січня – дня народження П.П. Гулака-Артемовського. Автора-переможця конкурсу буде нагороджено дипломом і грошовою премією в сумі п’ять тисяч гривень.
Умови конкурсу
До участі в конкурсі допускаються книги чи прирівняні до них публікації в літературних журналах, надруковані протягом останніх трьох років перед оголошенням конкурсу, не відзначені іншими преміями та написані на високому художньому рівні. Мова творів – українська.
Читайте також: Гонзо-література, війна та книги для дітей. Історія письменника та ветерана Валерія Пузіка
Право подання творів на конкурс мають колективи творчих спілок і товариств, мистецьких, навчально-наукових, культурно- просвітницьких установ і закладів. Кожна з організацій може представити на конкурс один або кілька творів одного автора. Участь у конкурсі можуть брати письменники України та українського зарубіжжя. Переможцем конкурсу можна стати одноразово і прижиттєво.
Як взяти участь у конкурсі?
Організація, яка висуває кандидатуру на конкурс, подає до журі (за адресою: 19500, Черкаська обл., м. Городище, площа Миру, 12. Сектор культури) такі документи:
- протокол засідання колективу з рішенням про висунення кандидатури на участь у конкурсі;
- офіційне подання з коротким обґрунтуванням позиції та мотивацією;
- біографічну довідку з характеристикою творчого доробку кандидата на участь у Конкурсі;
- 5 примірників представленого твору;
- рецензії та відгуки, опубліковані в пресі (за наявності).
Довідка
Петро Петрович Гулак-Артемовський — український письменник, поет і байкар. Писав байки-казки, байки-приказки, притчі, вірші, послання, балади. Ввів в українську літературу жанр романтичної балади.
Нагадаємо, «Заповіт» Шевченка увійшов до першої пʼятірки світових творів за кількістю перекладів.
Головне фото: litakcent.com.
Підтримай ШоТам