Дояр та квітникар: сім чоловіків, які руйнують стереотипи про “не чоловічі”професії

Чомусь ще досі говорять, що існує “тільки чоловіча” і “тільки жіноча” робота. Ми ж вважаємо, що це все дурні стереотипи, а кожний може займатись справою до душі. Тому пропонуємо вам познайомитись з сімома чоловіками, які доводять, що займатись “жіночою” роботою – не соромно.

Манікюрник з Краматорська

До Миколи Рубана з Краматорська шикується черга з жінок, а все тому, що чоловік робить бездоганний манікюр. Він став настільки популярним у місті, що записи веде на місяць вперед.

“Випадково побачив, як дівчата-манікюрниці робили собі манікюр. Якось мені це сподобалось, подивився в Інтернеті відгуки про роботу чоловіків-манікюрників – там, зазвичай, пишуть, що вони нетрадиційної орієнтації, і всілякі образливі нісенітниці. Але вирішив спробувати, незважаючи на стереотипи про “жіночу” професію”, – розповідає чоловік.

Микола має інвалідність першої групи, яку отримав внаслідок ДТП у 2008 році. Щоб робити манікюр закінчив тримісячні курси з корекції, нарощування і моделювання нігтів від обласної організації людей з інвалідністю.Зараз корекція у Миколи коштує 150 гривень, нарощування 250 грн, а на одного клієнта витрачає приблизно 2,5 години.

Перманентний макіяж від морпіха

Брови від морпіха та ветерана війни – а чому б і ні? Сергій Панков є майстром перманентного макіяжу і робить татуаж брів, очей та губ багатьом киянкам. А крім цього до чоловіка йдуть за лазерним видаленням татуювань. 

Після війни чоловік разом з психологом шукав, чим би себе зайняти. Сергій ще на фронті робив хлопцям татуювання і тому вирішив розвиватись у цьому напрямку. Закінчив курси перманентного макіяжу, а художня та ювелірна освіта допомагає у роботі.

Чоловік каже, що робота схожа на медитацію і отримує задоволення від кожної хвилини. Починав майстер зі студії Der Igel Tattoo Studio, яку заснували ветерани АТО, а зараз його можна знайти тут.

З розвідки до квіток

Замінити зброю на садове приладдя вирішив колишній боєць-розвідник Андрій Дробіт з Львівщини. Чоловік півтора роки був на фронті, а потім боровся з посттравматичним синдромом власною справою. За бізнес взялись разом з дружиною.

Подружжя обгородили територію на полі, але навіть не знали, що будуть саджати. Спочатку думали про полуницю, але односельці самі підказали, що потрібні квіти. 

У теплиці квітне 6 тисяч саджанців різних кольорів. Тепер тут все за новітніми технологіями – крапельний полив із підігрівом води й добривами, колонки з музикою, щоби відлякувати гризунів і клімат-контроль – система не гірша ніж у закордонних квітникарів.

Та й ціни на квіти дешевші, ніж в магазинах. Гілочка еустоми – 25 гривень, а у інших – 50. Квіти замовляють переважно через Інтернет, а доставку подружжя робить самостійно. 

Дояр-рекордсмен

У селі Новий Шлях, що на Козелеччині є незвичайний дояр-рекордсмен. Михайло Єрмак ще з дитинства полюбив корів, а став доярем після того, як підмінив дружину на фермі. Чоловік каже, що на фермі праця важка, але на душі спокійно, бо любить тварин.

Михайло Єрмак став кращим доярем України. Він демонстрував найвищі виробничі показники з усієї країни. 10 тисяч 200 кілограмів молока в середньому від однієї корови – такий результат дояра-рекордсмена за 2011 рік.

Нещодавно чоловік пішов на пенсію та залишив своїх корів на інших доярів. Втім каже, що залюбки повернувся б, проте болі у спині не дають працювати. 

Косметика від ветерана

Ветеран АТО Володимир Щербан заснував бізнес на волоссі – з рожевої солі робить засоби для укладки та відновлення. Для своїх засобів копає цілющу рожеву сіль на Кінбурнській косі та збирає травичку. До нього вишикувалися клієнтки з усієї країни.

Володимир вирішив зайнятись таким бізнесом, бо дружина та донька постійно жалілись на погане розчісування волосся. Косметика є повністю натуральною, без жодної хімії. Чоловік впевнений, що ніяких “жіночих” професій” не існує і кожен повинен займатись тим, що йому до душі. 

АТОшник, який вишиває

Андрій Слюсарчук повернувся з війни з важким пораненням та двома контузіями. Після цього у нього відкрився талант – вишивання. Якщо раніше чоловік ніколи не тримав в руках голки, то зараз вишиває чеським бісером картини, ікони і святі образи. Крім цього, може вишити сорочку, рушники, серветки.

Його роботи охоче купують в США та Італії, а також одну з ікон придбала православна церква у Сан-Франциско. Вироби Андрій продає майже за собівартістю.

Кошти від продажу йдуть чоловіку на проживання та лікування, а частину він відправляє своїм побратимам на схід.

Тортики від економіста

Цей 18-річний юнак обрав для себе незвичне хобі – випікання тортів та тістечок. Зараз Ростислав Козаченко студент Львівського національного університету імені Івана Франка, вивчає міжнародну економіку. Проте, улюблену справу не залишає.

Ще з дитинства хлопець завжди слухав настанови мами, яка розповідала про західні пляцки. Перший пиріг спік у 6 років, а вже у восьмому класі було перше замовлення.

Солодку випічку створює для друзів, рідних і для всіх, хто робить замовлення. Нещодавно Ростислав почав знімати відео про те, як пекти різноманітні смаколики. Хоче створювати відео з історіями розвитку західноукраїнської кулінарії.