Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Тренери замість вчителів і гейміфіковані завдання. Дружина військового відкрила в Бучі сучасний центр для дітей

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Затишний клас на кілька парт, великий плазмовий екран замість дошки, перед дітьми лежать спеціальні рахівниці-абакуси, а з вікна видніється сусідня будівля, що досі зяє вибитими шибами. Цьому приватному навчальному центру в Бучі лише 2 місяці. Відкрила його Наталія Плахотнюк — вчителька історії родом з Луганщини.

«Це був якийсь дуже інтенсивний обстріл. Я сиділа в коридорі й думала, що роками мріяла про власну справу. Може, відкладати нема куди?» — так жінка ухвалила рішення про запуск освітнього бізнесу.

Як пройти шлях від дитячої мрії до власного навчального центру, Наталія розповіла ШоТам.

Наталія Плахoтнюк

Працювала там, де говорили на підвищених тонах, та освіту не розлюбила

Я народилася на Луганщині й жила там до 2010 року. Навчати — моя мрія змалку. У мене є молодший брат, у нас 4 роки різниці, і от я в дитинстві влаштовувала «школу» йому та його друзям, які приходили до нього гратися. Я була десь у 3 класі, а вони — ще дошкільнята. Розсаджувала їх по кімнаті, ніби за парти, вчила читати, рахувати. Хлопцям така гра була цікавою недовго, але тоді я вперше зрозуміла, що хочу навчати дітей.

Закінчила Луганський педагогічний університет ім. Тараса Шевченка. За освітою — вчителька історії й основ правознавства. Після закінчення вузу я працювала у школі в Довжанську — це місто прямо на кордоні з росією. Дуже часто згадую тих своїх перших учнів — як вони зараз? Чи вдалося мені тоді їм донести найважливіше, чи зберегли вони це? 

Наталія змалку мріяла навчати інших. Фото ілюстративне. Джерело: Міністерство економіки України

У своїй першій школі я зрозуміла просту педагогічну істину: якщо ти до дитини ставишся з повагою, як до рівного — всі питання можна вирішити. Пізніше у своїй практиці я зіштовхувалась і з протилежним підходом: рік я працювала в школі, де для декого з колег було нормою одразу говорити з дитиною на підвищених тонах. А ще жахливішим було те, що діти вже до цього звикли й просто не сприймали інакшого підходу. Мені було дуже тяжко там, і коли я йшла в декрет з тієї роботи, то казала, що більше не хочу працювати з дітьми та не повернуся до школи. Та, на щастя, той негативний досвід таки не відбив мені любові до освіти загалом.

Читайте також: Про сина казали: «Святік – дурний, не гуляй з ним». Історія матері дітей з інвалідністю, яка відкрила центр раннього розвитку

Море, Крим і красень у військовій формі

З Павлом ми вперше зустрілися в Криму влітку 2010-го. Тоді до моря взагалі мали їхати мама з татом, але в останній момент все змінилося, і поїхала я. На пляжі познайомилася з військовим з Бучі, а вже восени ми відгуляли весілля. Ось такий курортний роман вийшов! Нам тоді було по 28 років, і ось уже 13 років як ми разом.

На той час Павло служив у Прилуках на Чернігівщині. Я переїхала до нього. Він кадровий військовий, це його професія. У ЗСУ з 2004 року, з моменту закінчення вишу. Під час АТО був на Луганщині та Донеччині.

У 2018 ми переїхали в Бучу, бо чоловіка перевели на службу в Київ. Це зараз я вже добре розумію, що таке бути дружиною професійного військового, але тоді, на морі в Криму, я, звісно, ні про тривоги, ні про переїзди не думала.

Купувала повітряні кульки й не вірила, що війна поруч

23 лютого 2022 року ми святкували день народження донечки. Крістіні виповнилося 4 роки. У ті дні напруга й очікування біди просто висіли в повітрі, але я не вірила, що те, про що всі говорять, може статися. Що в наш час можна отак просто взяти й вдертися у вільну та мирну країну літаками, гелікоптерами, танками… Я купувала повітряні кульки для доні й думала: «Невже може таке бути, що от сьогодні ми святкуємо день народження, а завтра може початися війна?». Чоловік приніс букет тюльпанів. Той букет потім так і простояв у вазі до самого літа…

Наталя не вірила, що в щасливе життя її родини може ввірватися війна. Фото надала героїня

24 лютого о 4 ранку чоловіка підняли терміновим викликом — він поїхав до столиці. Просив мене поїхати з міста, але я відмовлялася навідріз.

Коли ми обійнялися на прощання, ніхто з нас не знав, коли ми побачимося знову та чи побачимося взагалі. Було дуже страшно.

Ми з дітьми виїхали з Бучі 25 лютого, коли російські танки зайшли в Гостомель. Ми рушили на Тернопільщину до друзів. Тільки тоді я зрозуміла цінність «подарунка» на День Валентина від чоловіка — пального. Пам’ятаю, подруги, як зазвичай, обговорювали, що їм подарували кохані: комусь квіти, комусь ведмедиків, комусь прикраси. І я така: «А Павло мені подарував… повний бак бензину, газу, і сказав зняти всі гроші з картки».

Їхали «на тиждень», а повернулися за 3 місяці

Бучу звільнили 31 березня, і з того самого дня я жила одним: додому, скоро додому! Я хотіла взагалі одразу їхати, але ще не було світла й води, тому чоловік умовив ще почекати. На Великдень ми з ним вперше побачилися з початку вторгнення — він отримав вихідний і ненадовго приїхав до нас.

Коли вперше побачила розбиті вулиці Бучі вживу, Наталя розплакалась. Фото: ШоТам

Емоції були складні. Коли бачили фото зі знайомих вулиць, якими твоя дитина ходила до школи, а тепер там лежать вбиті та закатовані люди, стоять спалені танки й БТР, сльози самі котилися. Але ж поруч діти! Тому це було так: я, моя мама й сестра чоловіка кожна сама собі окремо десь у кімнаті плаче, аби діти не бачили. Одна перед одною ми теж трималися. Як потім виявилося, кожна не хотіла додавати розпачу іншим.

Ми з дітьми повернулися в наш дім у червні. Буча була вся розбита. Коли побачили рідне місто вживу, то знову сльози: розумієш, що тут коїлося, хоча найжахливіші сліди вторгнення вже прибрали. І хоча на той час не було якихось зручностей, але ми повернулися ДОДОМУ. Усе відновиться, головне — ми всі живі. 

У маминій квартирі окупанти влаштували «штаб»

Наша з чоловіком квартира майже не постраждала: нам тільки розстріляли двері, кілька куль залетіли у вікно, але то дрібниці, справді. Всередину окупанти чомусь не зайшли, а там же навіть лишилися документи чоловіка. Якби вони побачили, що це квартира українського військового, точно б усе рознесли.

У моєї мами квартира в ЖК «Континент», який у Бучі постраждав найбільше. У маминій квартирі окупанти влаштували «штаб»: позносили якесь награбоване майно, килими, купу столів з інших квартир. Була ще мапа й цілий стос розбитих ноутбуків. І двері просто повиламували з рамами, навіть між кімнатами — натомість почепили ковдри, просто гвіздками прибили.

Зрозуміло, що все було дуже брудне, санвузол взагалі страшний. Це ще нічого, це «штаб».

А шахта в тому будинку була завалена побутовою технікою та меблями. Я так розумію, те, що їм уже не лізло забирати, вони просто скидали в шахту. До 4 чи 5 поверху повністю все було засипане речами, їх потім довго звідти діставали.

Не знаю, куди прилетить наступна ракета, а я так і не спробувала

У 2022 році ми були в замороженому стані: ніхто нікуди не рухався, всі плани та мрії були на паузі. До вторгнення я працювала в STEM-школі Inventor: робототехніка, програмування. Я побачила зсередини, якою ще може бути освіта для дітей. Сина Гліба я теж водила до різних приватних закладів позашкільної освіти, і мені дуже сподобалося ставлення до дітей, атмосфера. Я давно мріяла про власну справу у сфері освіти, але про якісь спроби до нашої Перемоги не могло бути й мови — так мені здавалося. Не на часі!

А потім стався дуже інтенсивний обстріл міста. Я зрозуміла: якщо не спробую зараз, то можу просто не встигнути спробувати, бо ніколи не знаєш, куди прилетить наступна ракета.

Попри війну, Наталя наважилася втілити свою мрію та відкрила навчальний центр для дітей. Фото: Міністерство економіки України

Якщо це те, про що ви мрієте, то не складно й розбиратися

Я почала шукати шляхи для запуску власного бізнесу. Випадково побачила, що власниця навчального центру франшизи Smartum у Гостомелі продає свій бізнес. Я вийшла на менеджерів франшизи, аби розпитати про всі умови. Виявилося, що в Бучі вони також шукають партнерів. Раніше тут уже був Smartum, але 24 лютого 2022 він закрився й більше не відкрився, а власники виїхали.

Кажу чоловікові: «Я хочу спробувати». Він мене одразу підтримав. І тут мені надсилають інформацію про державну програму грантової підтримки для військових і їхніх родин єРобота. Я одразу скачала в Дії цей план-зразок для написання заявки. Відкрила й зрозуміла, що не втямлю, як це написати я не бухгалтерка, не фінансистка. Дивилася на всі ці пункти й думала: а як я можу це порахувати? Скільки податків, скільки буде дітей?

Я почала ходити на лекції до Центру зайнятості — там консультували з усіх питань щодо цієї грантової програми. Якщо це те, про що ви мрієте, то не складно й розбиратися.

У травні я подала заявку, а вже в серпні я відкрила власний центр Smartum у Бучі.

На старті принесла ноутбук і телевізор з дому

На реалізацію свого проєкту я отримала від держави 250 000 гривень, ще 150 000 гривень вклала власних. Орендувала приміщення, навела лад. Відкриття нашого центру було заплановане на 27 серпня. На той час моя грантова заявка вже була погоджена, і я знала, що отримаю кошти на свій проєкт, але на рахунок вони ще не надійшли.

Та ми вирішили нічого не скасовувати, а стартувати власними силами. Я принесла все, що було вдома: телевізор, іншу техніку. Попросила також тренерів (так називаємо вчителів) принести свої ноутбуки.

Бо без техніки це буде не Smartum. Навчання в нас ведеться на основі спеціально розробленої онлайн-платформи, і тренери активно використовують мультимедіа. Замість дошки — екран телевізора, а кожен тренер працює на ній через ноутбук. Так перший тиждень ми працювали на техніці з дому, а вже потім отримали кошти й закупили все-все необхідне.

Ці діти — наше майбутнє

Зараз у нас навчаються 45 дітей. У програмі — ментальна арифметика, швидкочитання, англійська, підготовка до школи. Для багатьох батьків важливо, що заняття проходять офлайн. Місячний абонемент, наприклад, на ментальну математику коштує 1200 гривень, на англійську — 1600 гривень. Ми з чоловіком одразу вирішили, що дітям, чиї батьки служать або загинули, захищаючи Україну, будемо надавати знижку на навчання в нас.

Урок англійської мови. Фото: Міністерство економіки України

У нас є власна онлайн-платформа, і діти на ній працюють щодня вдома з ноутбуків чи планшетів — закріплюють те, що пройшли з тренером. За виконання завдань вони отримують онлайн-бонуси: відкривається мультик (для малечі) чи нараховуються віртуальні кошти (для старших), на які можна облаштовувати інтер’єр власної віртуальної кімнати, тобто процес максимально гейміфікований. Дітям цікаво й батьки задоволені — не треба контролювати, заохочувати.

Я сама мама школяра, а донечка готується до школи. Дистанційне навчання — це дуже складно, особливо в початкових класах, коли діти вчаться читати, писати, а в них немає комунікації з іншими дітьми й вони не бачать вчителя. З огляду на минулий навчальний рік можу сказати: росія робить все, аби наші діти не могли нормально навчатися — обстріли, тривоги, блекаути. Але я не здамся.

Це моє покликання, те, що я вмію і люблю. Ми всі — батьки, вчителі, суспільство — маємо докладати максимум зусиль, аби наші діти могли навчатися, спілкуватися, всебічно розвиватися попри війну. Адже саме ці діти — це наше майбутнє.

Публікація підготовлена за підтримки Представництва «Фонду Фрідріха Науманна за Свободу» в Україні. Фонд Фрідріха Науманна за Свободу – фонд ліберальної політики, що сприяє зміцненню свободи слова та гідності людини в усіх сферах суспільства.

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі