Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Кажуть, держава має все дати. А держава — то хто? То є ми». Доброволець із Львівщини створив пожежну команду в селі

СПЕЦПРОЄКТ

Опубліковано

Стару пожежну машину, яка вже нікому не була потрібна, і надії на її відновлення не було, залишили на вулиці. Але на неї чекало нове життя: Ігор Панчишин з командою її відремонтували, підкрутили, докупили потрібні деталі й тепер їздять на пожежі у своєму селі Зав’язанці, а також у сусідніх селах на Львівщині. Пожежники-добровольці приносять користь усій окрузі, тож на них як на приклад уже заглядаються й інші громади. 

ШоТам поговорили з Ігорем про добровільну команду, пожежну машину й станцію, переобладнану зі старої лікарні. 

Ігор Панчишин

учасник добровільної пожежної команди села Зав’язанці.

Локомотив пожежної команди 

Колись, на початку нульових, у мене на подвір’ї була пожежа — горів сарай. Людей у селі було трохи більше, то збіглися й допомогли загасити. А зараз людей поменшало — навіть рідко кого на вулиці зустрінеш. 

Я живу в селі. Від наших Зав’язанців до Мостиськ — 22 кілометри, до Самбора — ще 30 кілометрів, до Судової Вишні — 18. У кожному з цих населених пунктів є пожежна станція. Але поки машина приїде гасити пожежу в нас, то може бути пізно, тому мати пожежну команду тут — необхідність.

Пожежна команда у селі необхідна. Фото надав Ігор

Про такі добровільні команди дізнався від мого хорошого друга з ДСНС Юрія: він бачив такі команди закордоном, наприклад, у Польщі, та мав друзів-добровольців, з якими й мене познайомив. 

У 2021 році місцева влада схвалила ідею — у Зав’язанцях з’явилася ДПК! Ми одразу взяли участь у проєкті «Вогнеборці. Вдосконалення цивільного захисту в Україні на місцевому рівні». Його реалізує Фонд міжнародної солідарності та програма польської співпраці Міністерства закордонних справ Польщі. Так ми отримали 12 комплектів пожежної форми, чоботи, шоломи, помпи, генератор, обладнання.

У нашій пожежній команді беру активну участь. Можна сказати, що я її «локомотив», бо почав цю ідею просувати серед людей. 

Читайте також: «Якщо всі зроблять як я, чи стане світ кращим?». Три історії волонтерів ДСНС: медика, рятувальника та пожежниці

Стару машину з чергової частини відремонтували, то вона вже на ходу

У ДПК від початку було 12 людей. Зараз менше: один чоловік помер, деяких мобілізували з початком повномасштабного вторгнення, як і мого брата Андрія — заступника голови команди. 

Взагалі у мене 8 братів — я наймолодший. Усі вони роз’їхалися: хто закордон, хто до Львова чи Києва. У Зав’язанцях лишилися ми з Андрієм, то я його в пожежну команду й запросив. Він старший за мене на два роки. Зараз я в нашій добровільній пожежній команді заступник заступника, а головує Володя Добровольський.

Наша ДПК розміщена майже в мене на подвір’ї — за кілька метрів моя хата, поруч дім Володі. Колись там була лікарня двоповерхова й підсобне приміщення для неї зі столовою, душовою. Тож вирішили переробити це під свої потреби, а оскільки я і Володя — активні учасники ДПК, то підійшло й те, що станція близько до нас, до того ж поруч є ставок.

Міська рада схвалила нашу ідею, тож почали готуватися: облаштували гараж, підсобне приміщення й кімнату для відпочинку. Хочемо її ще покращити, але зараз війна, тож це поки не на часі.

Машину ми отримали з чергової частини — в них вона під плотом стояла. Казали, що ми можемо її забрати. Вона старенька була, але ми її підремонтували, дещо докупили, акумулятори нові поставили, підкрутили — все своїми силами — то машина вже на ходу! Міська рада взяла наш транспорт на баланс, пальним допомагає.

Стареньку машину підремонтували, тепер вона допомагає гасити пожежі у селі. Фото надав Ігор

Тож ми можемо швидко реагувати: от нещодавно був виклик об 11 годині вечора, то ми за три хвилини біля машини вже. Заскочили в неї, поїхали й впоралися з вогнем. Тоді під’їхали державні пожежники й уже розбирали залишки, виносили. 

Виїжджали на пожежі будинків, сараїв, клубу й навіть лісу

Минулого року наша ДПК мала багато виїздів. Наприклад, горіла машина — не дотрималися техніки безпеки — а ми приїхали й загасили. Виїжджали на пожежі будинків, сараїв — і в наше село, і в сусідні. От буквально нещодавно за кілометрів сім від нас горів клуб, то нас викликали теж.

Особливо в перші дні війни в нас люди активно почали весною сухостій спалювати. Також ми їздили гасити лісову пожежу — там підпалили листя. Загалом виїздів 20 у нас уже було.

Люди зрозуміли, що пожежна машина під рукою — це доволі корисно. Так, ми її використовуємо, щоб долати пожежі, але стаються й інші складні ситуації. Наприклад, взимку автобус застряг. Ми їздили його витягувати зі снігу — маємо спеціальну лебідку, чіпляємо її спереду. Тож допомагаємо, як можемо.

Наша пожежна станція — це ще й місце зустрічі: у суботу та неділю після обіду збираємося, спілкуємося. Машину оглядаємо — чи на ходу, чи нема поломок. І радіємо, що в будь-який час можна допомогти людям. Ми постійно розвиваємося й багато чого хочемо, але ж треба «стукати», а не мовчати й чекати. 

Діти хотіли продовження табору: 5 днів — замало

Цього року Зав’язанська ДПК подалася на програму «Акселерація потенціалу новостворених добровільних пожежних команд» від ГО «Добровольці-вогнеборці» за підтримки Фонду Східна Європа. У межах проєкту пройшли домедичну підготовку та організували табір для дітей. 

Думаю, таку добровольчу роботу краще починати з молодшими, тож у серпні в нас був 5-денний табір — з понеділка по п’ятницю. Ми учасників у державну пожежно-рятувальну частину возили в сусіднє місто — там машини ще більші, ніж наша, тому їм цікаво було. Ігри різні проводили для них, домедичну підготовку. Оскільки табір ми організували в межах проєкту, то Фонд Східна Європа оплатив харчування для дітей, матеріали для занять. Заняття проводила Дарія Костецька — завідувачка Народного дому в селі.

А вже в суботу та неділю до неї на подвір’я прийшли діти — хотіли продовження табору. Вони були в захваті від навчань. Батьки теж задоволені, що діти зайняті й так зацікавлені. 

Для дітей організували табір для добровольців. Фото надав Ігор

Дорослі учасники мали навчання з домедичної допомоги та з імітацій різних ситуацій: порятунок на зруйнованій будівлі, в задимлених приміщеннях тощо. 

Навчання проходили не лише члени нашої добровільної команди, а й молодші жителі села — 15-18 років. Після завершення тренінгів я побачив, що вони собі зробили окрему групу у Вайбері — «Молодіжна добровільна команда села Зав’язанці». Кажу Володі: «Бачиш, уже люди потихеньку підтягуються».

Розумію, що за кожну роботу люди б хотіли отримати винагороду, але під час воєнного стану достатньо й непогано орієнтуватися в таких складних ситуаціях, адже будь-де може щось статися — а ми вже навчені.

Держава — то є хто? То ми!

У нас у селі, звісно, люди в будні працюють, а вже в неділю можемо потренуватися. Тож ми продовжуємо заняття й запрошуємо всіх охочих. Досвіду ми вже трошки маємо, бажання — ще більше, тож будемо й іншим показувати. У нас лишилися матеріали з інших імітацій, тож будемо вчитися надавати допомогу, носити поранених, перев’язувати рани.

Дорослі вчилися надавати допомогу пораненим. Фото надав Ігор

Бачу, що хоч спочатку люди трохи з недовірою ставилися до нашої затії з ДПК, то зараз зрозуміли, що пожежна команда в селі — це добре. Навіть нові люди хочуть доєднатися. 

А ще ми хочемо юридично оформити нашу добровільну пожежну команду як громадську, щоб не чекати на рішення щодо нас і мати власний рахунок. Думаю, ми до цього дійдемо — можливо, вже після перемоги.

У мене невеличкий сімейний бізнес із квітами, займаюся цим ще з 90-х. Колись мій найстарший брат теж цим займався, але йому стало нецікаво, а я був молодий і втягнувся. Оскільки тримаю теплиці, то можу й власні кошти вкласти в команду. На початках ми не мали нічого, а зараз потроху зібрали. Закуповуємо самі дещо, у проєктах беремо участь. 

Бачу, що на нашу Зав’язанську добровільну команду задивляються як на приклад. Я ж кажу: «Ви хочете таке мати? То прийдеться і час свій витратити, і гроші теж». Кажуть: «А то ж держава має все дати». А держава — то є хто? То є ми! Тому робіть і будете мати. Не буває такого, щоб отримати все без докладених зусиль. 

Коли почалася повномасштабна війна, пожежна команда стала ще більш потрібною, адже навчання, яке люди проходять, дає корисні навички. Бо навіть у далеких від лінії фронту місцях стаються вибухи, і варто знати про небезпеки. 

Матеріал підготовлено у межах спецпроєкту «Добровольці: працюємо заради миру». Він передбачає низку історій добровольців – пожежників, медиків, рятувальників.

Спецпроєкт реалізується у межах програми «Спільнодія», яка виконується Фондом Східна Європа у партнерстві з Українським незалежним центром політичних досліджень і ГО «Разом проти корупції» коштом Європейського Союзу.

Суспільство

Це українські страви, про які ви навряд щось чули: давні рецепти кулінарної спадщини

Опубліковано

Українська кухня – невичерпне джерело кулінарних шедеврів та культурної спадщини. Її страви втілюють в собі багатовікову історію, національну самобутність і глибокі традиції.

Однак, під час тотальної русифікації та політичних турбулентностей, частина цінних страв була забута, а інші недоліком російської агітації надані чужеземними етикетками. Спроби прикріпити наші кулінарні шедеври до інших культур – це навіть не лише зазіхання на смакові перлини, але й спроба замарнути нашу ідентичність. Втрачені страви – це не просто рецепти, це кусочки нашої історії та культурного надбання, які ми повинні відновити та передати майбутнім поколінням.

Редакція ШоТам розповідає про пʼять цікавих страв української кухні.

Душенина

Душенину традиційно готували зі свинини, обвалюючи її в борошні й поєднуючи з овочами та прянощами в горщику. Потім горщик ставили в піч, де м’ясо з овочами повільно тушкувалося кілька годин, або, як казали раніше, “душилося”. Цю страву подавали з вареною картоплею або кашею, щедро поливаючи підливою.

Зараз приготувати душенину в печі може бути складно, але духовка є чудовою альтернативою, а замість глиняного горщика можна використовувати будь-яку жаростійку форму. На Заході схожу страву називають касероль, що походить від посуду, в якому готують м’ясо з овочами. Особливість цієї страви в тому, що для неї можна використовувати будь-яке м’ясо — свинину, яловичину, баранину або курятину.

Репепт:    

  • м’ясо – 500 г;
  • велика морква – 1 шт;
  • картопля – 4–5 шт;
  • борошно – 2 ст. л;
  • сіль, перець – до смаку;
  • вода або томатний сік.

М’ясо промиваємо, підсушуємо паперовими рушниками та нарізаємо великими кубиками. Обвалюємо у борошні з усіх боків.

Моркву та картоплю миємо, чистимо та нарізаємо довільними шматками. Складаємо овочі разом із м’ясом у змащену олією жаростійку форму. Додаємо сіль і перець, заливаємо водою або томатним соком так, щоб рідина покривала інгредієнти на один палець.

Накриваємо кришкою або фольгою і ставимо в розігріту до 200 градусів духовку. Одразу знижуємо температуру до 100 градусів і залишаємо тушкуватися на дві-три години. М’ясо має стати м’яким і легко розпадатися на волокна.

Гляґи

Хляки, ґляґи, флячки або ж рубці — традиційна страва, що готується з частини коров’ячого шлунка. Хляками називають найбільшу частину шлунку жуйних тварин. Після ретельного миття та очищення, хляки дрібно нарізають і довго варять зі спеціями. Готову страву щедро приправляють перцем і часником, а також заправляють відвареним пшоном або підбивають борошном. На Полтавщині до флячок зазвичай додають галушки. Крім того, хляки часто подають як рідку страву разом із бульйоном, у якому вони варилися.

Рецепт:

  • Рубець — 1 кг;
  • Молоко — 500 мл;
  • М’ясний бульйон — 3 л;
  • Селера — 100 г;
  • Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
  • Морква — 1–2 шт.;
  • Томати у власному соку — 1 склянка;
  • Макарони — 3 жмені;
  • Часник — на смак;
  • Сіль, перець — на смак;
  • Сметана — 2 ст. л.;
  • Олія — для смаження;
  • Лавровий лист — 1 шт.;
  1. Підготовка рубця:
    • Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
    • Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
  2. Відварювання рубця:
    • У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
    • Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
  3. Приготування бульйону:
    • У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
  4. Приготування овочів:
    • Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
    • Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
  5. Завершення страви:
    • Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
    • Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
    • Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.

Фальшивий заєць

“Фальшивий заєць” отримав свою назву, тому що готують його з будь-якого м’яса, крім зайця. Історія цієї страви залишається загадкою, але вважається, що колись полювання було привілеєм небагатьох, і дичина на столі була рідкістю. Тож люди вигадали спосіб приготувати “зайця” з іншого м’яса. На Західній Україні ця страва досі залишається традиційною на великі свята в деяких родинах.

Цікаво, що “фальшивий заєць” популярний не лише в Україні, а й у Європі та Америці. У Франції та інших європейських країнах аналогічну страву називають террін. Це своєрідний паштет, коли м’ясо, рибу, овочі або печінку подрібнюють і запікають у формі хлібця, а потім нарізають скибочками для подачі. В Америці цей м’ясний хлібець відомий як meatloaf, і його готують з будь-якого м’ясного фаршу.

Рецепт:

  • Свинина: 1 кг;
  • Яловичина: 0,5 кг;
  • Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
  • Панірувальні сухарі: 100 г;
  • Сіль, перець: до смаку;
  • Духмяні трави: до смаку;
  • Олія: для смаження Кетчуп: для декору

М’ясо подрібнюємо на м’ясорубці. Дрібно нарізану цибулю пасімо в олії до м’якості.

Панірувальні сухарі розводимо молоком або водою – додаємо рідини так, щоб отримати консистенцію каші. Додаємо отриману суміш до фаршу.

Додавайте смажену цибулю, сіль, перець і улюблені духмяні трави. Ретельно перемішайте та викладіть у змащену олією прямокутну форму для кексу. Якщо немає підходящої форми, можна сформувати хлібець руками та розмістити на змащеному олією противні.

Вставте у попередньо розігріту до 200 градусів духовку та запікайте протягом 60 хвилин. У разі, якщо верхня частина підгоріла, накрийте хлібець фольгою. Через годину вийміть хлібець, зверху намажте кетчупом та поверніть у розігріту духовку на 10 хвилин, щоб кетчуп зверху став рум’яною.

Огірочник

Огірочник – це традиційна українська страва, юшка, приготована на основі солоних огірків. Вона вважається однією зі старовинних рідкісних страв України та може бути розглянута як попередниця сучасної солянки. Назва походить від основного інгредієнту – солоних огірків.

Огірочник можна приготувати як на м’ясному бульйоні, так і на воді або овочевому бульйоні, що робить його доступним як для м’ясоїдів, так і для вегетаріанців.

Рецепт:

  • Солоні огірки — 5 шт.;
  • Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
  • Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
  • Картопля — 5 шт. (середні);
  • Олія — для смаження;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Сметана — 5 ст. л.;
  • Свіжий кріп — для подачі.

Щоб приготувати огірочник, спочатку розігрійте бульйон. Поки він нагрівається, наріжте картоплю на кубики та додайте її до киплячого бульйону.

Солоні огірки натремо на дрібну терку і віджмемо сік. Цибулю дрібно наріжемо та обсмажимо на олії до м’якості, а потім додамо натерті огірки і смажимо разом.

Додайте цю суміш до каструлі з бульйоном та додайте огірковий сік, який віджали раніше. Варіть ще 2-3 хвилини.

У чашці змішайте сметану з кількома ложками бульйону та додайте у каструлю, ретельно змішуючи. Після цього приправте за смаком сіллю та перцем.

Подаємо гарячим, прикрашаючи свіжим нарізаним кропом та солоними огірками. Огірочник – чудовий варіант для обіду або вечері, особливо у спекотний день.

Горохляники

Горохляники, фактично, представляють собою прості оладки, зроблені з гороху. Колись ця страва була дуже популярною, оскільки вважалася дешевою і ситною. Для її приготування варили горох до м’якості, розтирали його до стану пюре, додавали борошно, добре змішували і смажили на розігрітій сковорідці зі смальцем або олією. Подаючи горохляники, їх часто приправляли шкварками, товченим часником та сметаною. У період пісту їли з олією та смаженою цибулею.

Горохляники можна готувати як із свіжого чи замороженого молодого горошку, так і із старого сушеного гороху. Тому ця страва чудово підійде для будь-якого сезону.

  • Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
  • Яйце — 1 шт.;
  • Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
  • Листочки м’яти — жменя;
  • Сіль, перець — до смаку;
  • Олія — для смаження;
  • Сметана або йогурт — для подачі.
  1. Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
  2. Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
  3. Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
  4. Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.

Читати далі

Суспільство

Як уникнути електричного перевантаження у квартирі

Опубліковано

Внаслідок ворожих обстрілів енергетична інфраструктура України зазнала значних пошкоджень. Кожен українець може внести свій вклад у подолання цієї кризи та підтримати енергосистему.

Про це повідомляє Мінреінтеграції.

Збільшення споживання електроенергії у вашій оселі може призвести до відключень світла. Щоб уникнути цього, варто економити електрику, особливо вранці та ввечері з 7:00 до 11:00 і з 18:00 до 23:00.

Читати також: В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Корисні поради для економії електроенергії:

  1. Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
  2. Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
  3. Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.

Таким чином, кожен з нас може допомогти зберегти стабільність енергосистеми України.

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Фото: з вільних мереж

Читати далі

Суспільство

В київській поліції запустили кінологічний дитячий гурток

Опубліковано

У Києві стартує дитячий гурток “Юний кінолог”, який функціонуватиме на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції міста Києва. Це унікальна можливість для дітей познайомитися зі світом кінології, навчитись догляду за собаками та здобути навички роботи з чотирилапими помічниками поліції.

Про це повідомили у відділі комунікації столичної поліції.

Про ініціативу

У Києві з 25 травня 2024 року стартує дитячий гурток “Юний кінолог”. Заняття проходитимуть на базі Кінологічного центру Головного управління Національної поліції щосуботи з 10:00 до 12:00 за адресою: вул. Вознесенський узвіз, 27.

Читати також: Міноборони анонсували застосунок Резерв+ для військовозабовʼязаних

Поліцейські-кінологи поділяться своїм досвідом, навчать дітей базовим командам для собак і основним правилам поведінки з чотирилапими друзями. Участь у гуртку допоможе дітям здобути цінні знання про виховання домашніх улюбленців та розвинути повагу до тварин.

Заняття у гуртку також сприятимуть засвоєнню знань про виховання домашніх улюбленців та розвитку в дітей почуття поваги до тварин.

Заняття розраховані на дітей віком від 6 років. Участь в програмі безоплатна.

Нагадаємо, що стартує показ художнього серіалу про залізничників під час війни.

Також ми повідомляли, що в Мінцифрі спростили оновлення даних військовозобов’язаних українців у ЦНАП: інструкція.

Читати далі