Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Колонки

Допомога (не) для всіх, або Як зробити медичну систему відкритою для ЛГБТІК+ спільноти

Опубліковано

«Ви не будете займатися цими збоченцями в нашому закладі, – сказав мені головний лікар поліклініки Дарницького району, відсовуючи подалі документи, які я принесла на підпис. – Ідіть вивчайте свої посадові інструкції, і у вас не буде часу на такі дурниці.»

«А чому ви розстроїлися?» – запитала заступниця, побачивши, як я витираю сльози злості і безвиході дорогою в свій кабінет, де мені належало сказати пацієнту, що я не зможу йому допомогти, бо… Бо печерні уявлення панують в моєму закладі, та і в інших також.

Це була перша трансгендерна людина, що звернулася до мене за супроводом переходу з жіночого гендеру в чоловічий. Сміливий хлопець, який за плечима на той момент мав три роки служби в АТО та ще більше – волонтерства у рідному місті на Сході. І от, у 2018 він нарешті йшов до себе істинного, чоловіка, але застигла у минулому медична система, уособлена в підстаркуватому директорі, не дозволила. І ця історія знайома не лише нашому герою, а у тій чи іншій мірі всім представникам і представницям ЛГБТ спільноти України.

«Їх ніхто не дискримінує»

За різними опитуваннями, які втім важко проводити через закритість людей, понад половина українських геїв, лесбійок, трансперсон, небінарних людей не звертаються за медичною допомогою, хоча мають в ній потребу. Серед причин, на додачу до загальної для всіх українців недовіри, найважливішу роль відіграє страх розкриття персональної інформації третім особам, страх приниження з боку лікаря, відмови від медичного обслуговування взагалі. На жаль, це не вигадки.

У 2021 році ГО «Асоціація працівників охорони здоров’я України «Медичні лідери» провела серію інтерв’ю з людьми зі спільноти про їхній досвід взаємодії з медперсоналом, і результати були очікувано невтішні. 

Цілком зрозуміло, що наведені нижче проблеми стосуються не лише пацієнтів та пацієнток з ЛГБТ спільноти, але в цьому випадку переважно мають гірші наслідки.

П’ять речей, які варто змінити вже сьогодні

1. Розкриття медичної таємниці – незаконне, але, на жаль, практикується медиками регулярно. Розмови у підсобці, неетичне поширення інформації про «випадки» це звична практика. Коли справа стосується чутливих тем – сексуальної орієнтації, гендерної ідентичності, певних діагнозів – чомусь медперсонал розкриває ці дані ще з більшою охотою, а часом і навмисне. А між тим ця інформація у неналежних руках загрожує людині психологічним та фізичним насильством, соціальною ізоляцією, втратою роботи чи житла тощо.

Я пам’ятаю, як ще в університеті зіткнулася з цим явищем, коли знайомі, що підпрацьовували в реанімації, голосно сміялися з пацієнта, у якого був ВІЛ вже на стадії СНІДу: «Ну, так він же гей, все ясно, так йому і треба!». Це були майбутні лікарі.

2. Неналежне виконання роботи зустрічається рідше, але може мати дуже серйозні наслідки. У мій перший рік роботи на посаді сімейної лікарки я мала трансгендерного пацієнта після мастектомії, тобто видалення грудних залоз. Після операції він страждав від постійного набряку навколо шва. Я знайшла френдлі хірургиню в амбулаторії (сором, що я досі змушена обирати рекомендацію лікаря за таким показником). Виявилося, що оперуючий спеціаліст здійснив грубу помилку, не видаливши лімфатичні вузли разом із залозами.

Повірити в те, що досвідчений хірург не знає, як проводити подібне типове втручання, неможливо. Але робив він його трансгендерному чоловікові, і на етапі підготовки та реабілітації дозволяв собі засуджуючі коментарі щодо гендерної ідентичності свого пацієнта. Я б не бажала жодному з вас потрапити на стіл до хірурга, який здатен таке вчинити.

Через негативний досвід ЛГБТ люди уникають будь-яких контактів з медичною системою, і це призводить до запущених випадків серйозних захворювань

3. «Вам треба якийсь спеціальний лікар для таких, як ви» – почула інша моя трансгендерна пацієнтка від фахівця первинної медицини, поки шукала можливості для укладення декларації. Ідентичні фрази передавали мені, на жаль, десятки ЛГБТ людей, з якими я говорила. Переважно це торкається транс- та квір людей, але трапляється зі всіма. Своє незнання, страх, упередження лікарі прикривають відмовою від ведення пацієнтів, до того ж навіть тоді, коли у тих є потреба у лікуванні загальних станів – застуд та хронічних хвороб.

Через негативний досвід ЛГБТ люди уникають будь-яких контактів з медичною системою, і це призводить до запущених випадків серйозних захворювань, які можна було досить легко вилікувати на початкових стадіях. Пацієнти займаються самолікуванням, шукають поради в інтернеті та бояться йти на прийом, і зокрема з ще однієї причини…

4. Відсутність приватності – це істотний недолік медичної системи, до якої нас призвичаїли за десятиліття радянського союзу та пострадянських практик. Двері в кабінет лікаря, що можуть відкритися будь-якого моменту посеред вашого огляду, колеги та інші пацієнти, які вільно потрапляють всередину, а іноді і кілька гінекологічних крісел в одному приміщенні, на яких одночасно проходять огляди в кращому разі за тонкою ширмою – це все неприйнятна реальність української медицини.

Якщо ж пацієнт чи пацієнтка на додачу має виражену проблему сприйняття власного тіла, і власне необхідність роздягнутися для обстеження є величезним стресом, то ризик вручання сторонніх людей разом із розкриттям біологічної статі складають непереборну обставину, яка змушує уникати медиків взагалі.

5. Спроби «виправити» орієнтацію чи гендерну ідентичність людини характерні переважно для лікарів старшого віку щодо юних пацієнтів та пацієнток, зокрема тих, кого вони спостерігали з дитинства. Часто у фахівців не формується ставлення до цих персон як окремих дорослих людей, що мають право на самовизначення та конфіденційність. Не рідкісні випадки, коли лікар проводить розмови з батьками підопічних, яким вже більше 18 років, повідомляє освітні установи та місця роботи про «неприйнятну» поведінку. Це приклад насильства щодо особистості, і такі кейси необхідно широко засуджувати.

Читайте також: Захист та реалізація прав ЛГБТ+ людей: західний досвід, який необхідно перейняти Україні

Певне, найменш шкідливим обмеженням доступу до медичної допомоги для ЛГБТ людей є елементарне незнання теми, зокрема протоколів ведення трансгендерного переходу (а такий офіційний документ МОЗу існує з 2016 року, і його зобов’язані знати фахівці первинної ланки, психіатрії, ендокринології та хірургії). 

Зміни починаються з нас

Реальність показує, що більшість лікарів не цікавилася та/або не стикалася у практиці з відкритими ЛГБТ людьми. Хоча це, звісно, когнітивне викривлення. Кількість людей, що визнають себе частиною ЛГБТІК-спільноти, у суспільстві становить 5-7%. Якщо у сімейного лікаря 2000 декларантів, то серед них від 100 до 140 ЛГБТ людей. Трансгендерні ж персони – приблизно 0.5% населення, тобто статистично у кожного сімейного лікаря є хоча би 5-10 таких пацієнтів чи пацієнток. Навіть якщо люди не розкривають свою ідентичність, вони все ще потребують уважного ставлення та прийняття, а успішна діагностика та лікування починається з довіри.

За останні 5 років кілька сотень медиків пройшли навчання щодо роботи з ЛГБТ людьми, навчилися вести тренс-перехід, але що важливіше – етично комунікувати з усіма пацієнтами та пацієнтками.

Ми боремося за розвиток україни у світовому контексті, далі від печерності російського погляду на соціум та ближче до верховенства права. Де медична галузь є невід’ємною складовою здорового суспільства, а лікарі – авторитетами, що впливають на точку зору спільноти.

Мені хочеться вірити, що ми йдемо у правильному напрямку – за останні п’ять років кілька сотень медиків пройшли навчання щодо роботи з ЛГБТ людьми, навчилися вести тренс-перехід, але що важливіше – етично комунікувати з УСІМА пацієнтами та пацієнтками. 

І насправді все, про що ми говорили в цьому тексті, спрямоване на покращення медичної допомоги вам – кожному та кожній, хто читає ці рядки. Повага і гідність не мають статі, гендеру чи орієнтації, усі мають на них природне право. Зміни починаються з нас.

Ця публікація підготовлена за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.

Це авторська колонка Дарини Дмитрієвської. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам. 

Колонки

Естонія дозволила використати заморожені російські активи для компенсації збитків Україні внаслідок війни

Опубліковано

Парламент Естонії ухвалив закон, який дозволяє використовувати заморожені активи Росії для компенсації збитків, завданих Україні внаслідок війни. Ініційований Урядом Закон “Про внесення змін до Закону про міжнародні санкції та інші пов’язані з ним закони” створює в Естонії внутрішньодержавний механізм, який забезпечить майнову відповідальність держави-агресора за шкоду, яку та заподіяла “порушеннями міжнародного права”.

Про це йдеться на сайті естонського парламенту.

Поправка дозволяє використовувати заморожені санкціями активи фізичних осіб і компаній, які сприяли протиправним діям Росії. Це буде оплата за збитки, яку Росія винна Україні.

За словами голови конституційного комітету Хендріка Йоханнеса Терраса, складно розробити правове регулювання, щоб використати заморожені активи. Над цим працюють кілька країн-союзників та міжнародних організацій, і Естонія має відіграти тут роль першопрохідця.

Читайте також: Сенат США схвалив пакет допомоги для України у розмірі 61 млрд дол

“Росія є державою-агресором, і компенсація за завдані нею збитки не може бути покладена на Україну та її союзників. Росія несе відповідальність за завдані збитки, і вона повинна понести цю відповідальність”, — додав Террас.

Для того, щоб розпочати провадження в Естонії щодо використання майна, Україна має подати відповідний запит. Крім того, повинні бути достатні докази зв’язку власника майна з протиправним діянням.

МЗС Естонії повинно з’ясовувати всі обставини та право власності на майно, а також встановлювало відсутність виняткових обставин, які б переважали інтереси відповідної особи. Власник майна має право відповідно до закону оскаржити рішення про використання майна в адміністративному суді.

Нагадаємо, Німеччина надасть Україні зброї на 500 млн євро.

Фото: Riigikogu

Читати далі

Колонки

10 правил доброчесності, яких має (або може) дотримуватися кожен в повсякденному житті 

Опубліковано

«Доброчесність — це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить». Це не єдине та не вичерпне визначення, але найбільш універсальне. Саме ним послуговується команда Національного агентства із запобігання корупції. 

Вітаю, я Ірина Чаговець, керівниця Офісу доброчесності НАЗК. Це окремий підрозділ, який навчає доброчесній поведінці не тільки публічних службовців і антикорупційних уповноважених. В зоні нашої уваги ще й школярі, студенти, освітяни. І не тільки. Ким би ми не були – вчиняти доброчесно можемо і маємо. Тому разом вчимо і вчимося чинити правильно. Бо певні: доброчесність — не просто красиве слово, а нова норма поведінки. 

Чи складно це впровадити в свою буденність? Думаю, ні. Усього 10 простих правил на щодень — і країна почне змінюватись з кожного з нас.  

  1. Не беріть та не давайте хабарів

Якщо є побутова корупція, то має бути і побутова доброчесність. Віддячити грошима лікарю чи презентувати щось коштовне вчительці — давно не ОК у сучасному світі. Кожен, хто робить свою роботу і отримує за це оплату від держави, не має вимагати за це додаткової винагороди. Не купуйте особливого ставлення до себе хабарями чи дарунками. Натомість, справжньою подякою вихователькам буде поважати їхню працю та активно брати участь у житті дитини.

Велика корупція подекуди починається з маленьких неочевидних вчинків. Не підживлюйте її.

  1. Навчайтесь без шпаргалок, списування чи плагіату

В школі, а потім і в університеті, часом, від дітей вимагають гарних оцінок та успішності. Врешті, дитина починає шукати обхідні шляхи. Списувати, купувати реферати, дипломні роботи тощо. Але ж ми вчимося для себе. Всотуйте знання, перевіряйте, як запам’ятали інформацію, оцінюйте засвоєне — так ваше навчання буде максимально корисним. А от купувати дипломи в інтернеті, видавати чужі реферати за свої чи присвоювати собі чужі заслуги — однозначні “червоні прапорці” в доброчесній освіті. Туди ж — підтасовування результатів тестів чи просто списування у когось. Не треба так. 

Доброчесність вимагає більше зусиль. Але і повага до себе, і справжні, а не куплені, знання — безцінні. 

  1. Будьте доброчесними не тільки в реалі, а й у віртуалі 

Здається, що та одна картинка з гуглу важить? Візьму її до презентації. Проте у кожного зображення чи тексту є автор (навіть якщо це ШІ). І використовувати чужі фото або копіювати дописи без зазначення авторства – не можна. Доброчесно — пошукати оригінал, запитати у автора дозвіл, врешті, підписати при публікації. 

Подекуди анонімність та вільний доступ до контенту у мережі вабить вдаваною безкарністю, але ж пам’ятаємо: доброчесність понад усе! 

  1. Залиште піратство в минулому 

Слухати музику на офіційних стрімінгах, купувати фільми в онлайн-кінотеатрах, не шерити електронні книжки та навчальні курси поміж друзями –  нескладно, правда? Споживати контент доброчесно — це про підтримку контентотворців та повагу до себе. Тож, беремо за правило  насолоджуватися улюбленою творчістю свідомо! 

  1. Будьте доброчесними в роботі та кар`єрі 

Чи може бути доброчесними в дрібних вчинках? Однозначно! Поміняти воду в кулері, якщо вона скінчилась на вас, не засмічувати місця чи предмети загального користування, допомогти колезі чи колежанці подужати Excel-табличку. Ми проводимо на роботі більшу частину дня, тож доброчесна поведінка в колективі допоможе зробити його комфортнішим для всіх. Додаємо нетоксичну робочу комунікацію та дотримання особистих кордонів колег — готово, ви неперевершені! 

Команда НАЗК обрала для себе доброчесність, як одну з цінностей організації і це допомагає щодня обирати світлу сторону 😉 

  1. Виконуйте обіцянки

Це одне з найочевидніших правил: якщо даєте комусь слово — дотримайте його. Якщо порушили обіцянку — перепросіть та намагайтесь уникати таких ситуацій надалі. Досвід показує, що доброчесна поведінка часто стає фундаментом для взаємовигідних партнерств. Всі хочуть мати справу з людиною слова. Тож, будьте нею! В першу чергу, стосовно самого себе. Обіцянки собі – це теж важливо. Дати собі відпочинок після важкої справи, зайнятися нарешті спортом – зробіть для себе те, що обіцяли. 

  1. Уникайте людей, яким бракує доброчесності

Оточення завжди формує наші погляди та враження про нас. Маєте справи з корупціонерами? Будьте готові пожертвувати власною репутацією. Толерування корупції неприпустиме у будь-якому вигляді, це аксіома. Не виправдовуйте тих, хто вчиняє недоброчесно та уникайте асоціацій з ними. Воно вам не треба. 

Не толерувати корупцію можна в різних сферах. Навіть, у побутових дрібницях. Подумайте, що зробите, якщо ваш родич придбає за гроші водійське посвідчення? Або за хабарі отримає диплом лікаря. Чи довірите йому себе оперувати?  

  1. Постійно розвивайте свої навички доброчесності 

Навчання антикорупції та доброчесності може бути простим та неочевидним способом розвинути ці навички. Але це працює. І, найперше, звісно радимо проходити онлайн-курси на навчальній платформі Study.nazk. Наша команда робить їх простими, доступними та інтерактивними. На платформі зареєстровані вже понад 145 тисяч користувачів. Приєднуйтесь і ви!  

Дізнайтесь про історичні передумови корупції та яка вона взагалі буває на безкоштовному курсі “Основи антикорупції для всіх і кожного”. А також спробуйте себе в ролі новачка на публічній службі  — в режимі інтерактивного симулятора здогадайтесь в якому випадку можна приймати подарунки чи “винагороди”, чи можна бути керівником невістки і що можна розповідати друзям про державні таємниці. Буде захопливо. 

Також знаходьте надихаючі історії доброчесності на сторінках книжок. Наприклад, раджу до прочитання: 

  • “Справедливість. Як вчиняти правильно?” Майкла Сендера
  • “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла
  • “Кобзар” Тараса Шевченка
  • “Сад Гетсиманський” Івана Багряного
  1. Підтримуйте справедливість і рівність у повсякденному житті

 Активно сприяйте рівним можливостям і справедливості у вашому оточенні. Переконайтесь, що всі мають однаковий доступ до ресурсів і можливостей. Ваші дії та рішення повинні сприяти відсутності дискримінації за будь-якими ознаками (стать, раса, віросповідання або соціальний стан). Створюйте умови, за яких кожен та кожна відчуватиме себе цінною та поважною частиною спільноти. Виховуйте в собі та інших повагу до різноманіття та відкритість до нових перспектив. Зробіть так, щоб ваші повсякденні вчинки відображали принципи рівності і справедливості Це теж буде внеском у розвиток більш доброчесного суспільства.

  1.  Не піддавайтеся настроям «все пропало»

У медіа та соціальних мережах частіше переважають повідомлення про жахливий рівень корупції, що нищить країну. І, значно менше, про її подолання чи запобігання. Команда Офісу доброчесності НАЗК працює на зміну цієї тенденції. Про хороші новини та вдалі практики антикорупції розповідаємо у своєму телеграм-каналі . А відтепер – і в експертних блогах на «Шо там?». Ми знаємо безліч прикладів, коли доброчесність перемагає. І розкажемо про них вам. Давайте гуртуватися в доброчесні спільноти! Ну, і починати зміни з себе, куди ж без цього. 

Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

Колонки

Відновлення через спорт: як лучництво допомагає ветеранам у Харкові

Опубліковано

Хлопець з ампутацією пальців зумів відпрацювати потрапляння в центр мішені 90 зі 100. А ветеран із Дніпра, завершивши курс реабілітації за допомогою стрільби із лука, повернувся додому та облаштував у дворі будинку простір для продовження тренувань. Від цих історій стає тепліше й ми розуміємо, що наша робота приносить плоди!

З осені минулого року психологи Мальтійської служби у Харкові впровадили у програму реабілітації та емоційного розвантаження ветеранів адаптивний спорт – лучництво.

Така реабілітація стала можлива завдяки співпраці Мальтійської служби допомоги, БФ «Харків з тобою» та майстра спорту України з блочного лука, волонтера Юрія Дорошенка. У листопаді 2023 року в тирі школи олімпійського резерву відбулося перше тренування для ветеранів бойових дій та медиків одного з госпіталів.

Перед стрільбою усім учасникам на майданчику проводять інструктаж із техніки безпеки та невелику розминку. Далі ж починається найцікавіше – процес взаємодії тренерів із кожним лучником. Тут навчають як тримати спину, руки, як має бути натягнута тятива та як проводити пристрілку в ціль. І на початку – це все без стріли. 

На собі відчула, як це докласти зусиль, побудувати тіло, становище рук, відпрацювати прицільність, і, нарешті, потрапити в ціль.

Стрільба з лука дозволяє не лише зміцнити фізичну форму, а й розвинути впевненість, незалежність. А завдяки підвищенню чутливості пальців збільшується відчуття зв’язку із зовнішнім світом, що позитивно впливає на емоційну сферу та відновлення когнітивних функцій.

З цих поїздок на стрільбу завжди повертаємось з історіями, які залишаються з нами ще надовго. Хлопець з ампутацією пальців, завдяки своїй завзятості й підтримці тренерів, зумів відпрацювати потрапляння в центр мішені 90 зі 100. Я часто спостерігала за тим як він вправляється з луком, помічала його втому наприкінці тренування, і розуміла, що саме він поставив собі за мету. 

Другий випадок, коли ветеран із Дніпра, по завершенні реабілітації у Харкові, повернувся додому й у дворі свого будинку облаштував простір для продовження тренувань.

Від цих історій стає тепліше й переповнює відчуття гордості за хлопців. Ми розуміємо – наша робота важлива й приносить плоди.

Разом із командою психологів Мальтійської служби вдалось налагодити необхідний елемент цього процесу. Ми проводимо діагностику емоційного стану учасників стрільби до та після тренування за методикою HADS, аналізуємо динаміку показників емоційного стану кожного учасника протягом серії тренувань. Це все дозволяє коригувати роботу психолога в індивідуальних інтервенціях із ветеранами.

Зараз такі виїзди стали регулярним та налагодженим процесом. Із закритого приміщення тиру, з настанням весни, тренування перейшли на свіже повітря стадіону. Це додає енергії всім учасникам та тренерам, а ще з’являється «поправка на вітер», яка в прямому розумінні – допомагає потрапити в ціль, а у переносному – помічати об’єктивну реальність й не зійти зі шляху до мети.

 Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.

Читати далі

 РЕКЛАМА:

Шопочитати

Суспільство4 дні тому

«Я співаю руками»: як перекладачка жестової мови Уляна Шумило розвиває музичний інклюзив

Вона однією з перших почала перекладати українські пісні жестовою мовою. Найпершими її «ручними каверами» стали...

Суспільство7 днів тому

Школа — це не тільки уроки! Це вчителі, які разом зі своїми учнями розвивають малі громади

Їхні учні отримують високі оцінки за сортування сміття, знімають документальні ролики про рідне село та...

Можливості1 тиждень тому

«Хліб був як делікатес»: ця пекарня з Чернігова однією з перших запрацювала після деокупації області. Відновитися допоміг грант

Пекарня «Flavor bakery» майже «однолітка» маленької Соні. Їм обом 2,5 роки. Дівчинка ледь не щодня...

Можливості1 тиждень тому

Вчити англійську навіть під час війни. Мовна школа у Чернігові відновила роботу після ракетного удару завдяки гранту

Стільці перекинуті й вкриті уламками скла. Стеля впала, а двері вирвані. Це наслідки у школі...

РЕКЛАМА: