Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

«Знести? Маємо кращу ідею». Як старий завод у Франківську перетворився на центр інновацій? Кейс проєкту «Промприлад.Реновація»

Опубліковано

Промприлад.Реновація – інноваційний центр в Івано-Франківську, який діє на базі колишнього промислового заводу. З 2017 року проєкту вдалось залучити понад $15 млн інвестицій, відремонтувати понад 6 тис. м² та розмістити десятки резидентів.

Сьогодні Промприлад.Реновація розвиває кілька напрямів – економіка та підприємництво, урбанізм, неформальна освіта та сучасне мистецтво. А ще мріє стати другим центром для Франківська, цього разу – культурно-діловим. Про проблему, яка перетворилася на центр розвитку, ШоТам розповіли гендиректор та ініціатор проєкту Юрій Филюк та керівниця фонду Promprylad Foundation Людмила Крижановська.

Юрій Филюк та Людмила Крижановська

Вирішили боротися за закинутий завод у центрі міста

Юрій: «Промприлад.Реновація» – креативний простір, який ми будуємо на базі колишнього заводу «Промприлад» в центрі міста. У кращі часи тут працювали понад п’ять тисяч людей, а сам завод охоплював цілий мікрорайон між чотирма вулицями. Занепад підприємства припав на 90-ті роки: його приватизували і поступово розподілили під різні проєкти.

Ми розуміли, що завод збитковий і потребує повної модернізації, але все одно вирішили боротися за нього. Залучили експерта з виробничої сфери й доручили йому вивести підприємство в розвиток. Для цього досліджували українські та закордонні кейси, аналізували нашу роботу в організації «Тепле Місто» і зрештою розробили модель інноваційного центру з розважливим підходом до виробництва. Нам вдалося реорганізувати підприємство й вийти на бажаний рівень. 

Свого часу «Промприлад» будували на околицях Франківська. Але через розбудову сьогодні завод опинився практично в самому центрі. Тож вирішили перенести виробництво подалі – в індустріальну зону, що на в’їзді до міста.

завод у Франківську

Імпакт-інвестування – фінансування, що вирішує проблеми

Юрій: Ідея інноваційного центру в тому, щоб створити багатофункціональну систему, що поєднуватиме розвиток чотирьох напрямів: нова економіка і підприємництво, неформальна освіта, сучасне мистецтво та урбанізм. Нам важливо, щоб цей хаб не просто існував, а розвивав місто й регіон загалом. «Промприлад» – маленька частинка суспільства, що створює потенціал для його розвитку. 

Початкова мета проєкту – у позитивному впливі на громаду. Ми розуміли, що для цього потрібна хороша бізнес-модель. Тому прийшли до імпакт-інвестування, коли люди чи організації вкладаються в проєкт для створення соціальних чи екологічних змін. Такі проєкти не мають створювати нових проблем, натомість повинні вирішувати суспільні задачі та приносити користь. П’ять років тому ми були першим в Україні проєктом із таким форматом інвестування, а сьогодні залишаємося наймасштабнішим. 

Тераса простору «Промприлад.Реновація».
Тераса простору «Промприлад.Реновація».

У нас є холдингова компанія «Промприлад.Реновація», що володіє активами. На вторинному ринку ми викупили чотири корпуси заводу на 2 га землі. 70% холдингу належить інвесторам, які бачать для себе можливості в бізнесі та хочуть доєднатись до розвитку регіону й нести важливі зміни. Інші 30% належать благодійному фонду Promprylad Foundation, який очолює Людмила Крижановська.

Створюємо проєкти, які допомагають суспільству

Людмила: Ми створили фонд, щоб забезпечити позитивний вплив на місто та регіон, а також залучати грантову підтримку. Нам важливо забезпечувати зв’язок із громадянським суспільством, і для цього «Промприлад» має кілька важливих проєктів. Насамперед – Центр нової економіки, що розвиває економічний потенціал та включає великий мейкерспейс. Цей проєкт наразі перебуває на пілотному етапі – там працюють з деревом, металом, шкірою, біохімією, щоб створювати інноваційні продукти. Наприклад, команда розробила для франківських шелтерів ліжко, яке легко транспортується та складається. 

Майстерня шкіряних виробів Шуфля
Майстерня Shuflia.

Плануємо на базі Центру розвивати науковий хаб. Зараз у просторі Промприладу діє лабораторія, що популяризує науку та допомагає їй взаємодіяти з бізнесом. Зараз там працює майстерня шкіряних виробів, яка шукає альтернативні матеріали: вирощує міцелій та тестує його переробку на шкіру високої якості для виготовлення гаманців, сумок тощо.

Крім того, ми розвиваємо освітній напрямок – організовуємо заходи, де навчаються представники місцевого та релокованого бізнесу. В майбутньому плануємо цю діяльність трансформувати в повноцінну бізнес-школу. Також серед проєктів, з якими працює Promprylad Foundation, є арт-центр для розвитку сучасного мистецтва і центр промоції читання. Усі проєкти ми запускаємо в пілотному режимі, а потім – масштабуємо. 

Центр підтримки бізнесу на заводі Промприлад

Юрій: Ми орієнтуємось передусім на малий та середній бізнеси. У Франківську високий показник підприємництва, тут люди вміють давати собі раду. Але через закритість регіону зв’язок із глобальним світом тривалий час було обірвано. Тому ми прагнемо принести сюди здорову глобалізацію та створити доступ до всіх можливостей. Вважаємо, що підприємливість потрібна в будь-якій сфері, зокрема й в освіті та мистецтві, тому наша місія – не лише підтримувати бізнес, а й розвивати інші сфери. Скажімо, на «Промприладі» вже п’ять років працює Офіс департаменту інвестиційної політики, і часто стратегії розвитку міста створюються саме тут.

Наша ціль стати культурно-діловим центром міста

Юрій: Ми створили «Промприлад.Реновацію» в 2017 році, коли я працював у платформі розвитку «Тепле Місто». Ми фокусувалися на урбаністиці та мали спільний проєкт зі школою CANactions, яку очолював Віктор Зотов. Вони взяли Івано-Франківськ як типове місто середнього масштабу і проаналізували його з точки зору урбаністики. 

Дослідження показало, що в місті є багато колишніх індустріальних зон, які наполовину розвалені. Нас підкупила ідея зайти в проблему та перетворити її на центр розвитку. Це типова світова практика, але та модель, яку ми розробили, є унікальною для України та всього світу.

Чому обрали саме цей завод? Бо з центру міста до нього – хвилин десять пішки, це дуже зручно. Зрештою ми створили культурно-діловий центр, якого не було у Франківську. Ба більше, в місті й досі немає повноцінного офісного центру, а у нас – простір на понад 40 тис. м². А тому ми претендуємо звання додаткового центру міста. Теперішній буде історичним, туристичним та пішохідним, а ми – культурно-діловим.

будівельні роботи у Франківську

Людмила: Є багато громадських організацій, які звертаються до нас із запитом навчитись фандрейзити, будувати якісну співпрацю з бенефіціарами тощо, тому ми шукаємо шляхи розвитку для цих ГО. Наприклад, домовляємося з асоціацією одних із найбільших фандрейзерів світу, аби вони приїхали навчати наших активістів. 

Читайте також: Укриття з «голими стінами»? Харківʼяни знайшли краще рішення. Це «Схов» – стартап із виробництва підземних бункерів

Ще один важливий напрям – інтеграція жінок в економічне життя. Для цього створюємо коворкінг, де жінка може працювати кілька годин, залишаючи дитину під наглядом в окремій кімнаті. Якщо ж у жінок є бізнес-ідея, то ми з партнерами допомагаємо з навчанням та ресурсами.

Перші резиденти досі залишаються з нами

Юрій: На старті, коли ми лише орендували перший поверх в 1300 м², до нас приїхала Ярослава Джонсон – директорка Фонду Western NIS Enterprise Fund. Ми показали їй приміщення, розповіли про ідею. Це було восени. Усе довкола похмуре, а на обличчі Ярослави читався жах від побаченого. Вона казала, що з цього місця нічого не вийде, мовляв, його краще знести. Сьогодні ж Фонд є нашим партнером, а Ярослава – членкиня наглядової ради і часто згадує, як усе починалося.

Нашими першими резидентами у 2018 році стали представники малого бізнесу, з якими ми працювали на платформі «Тепле Місто». Це бренд одягу Framiore, майстерня шкіряних виробів «Шуфля», проєкт дитячої освіти «Дрібнота», Робоклуб, школа неформальної освіти «Кайзен», мультимедіахаб, ІТ-компанія Андрія Чернікова, кілька офісів компаній, PromBar, PromFood та коворкінг. І всі вони – досі з нами.

Бар на Промприладі

Загальна площа, який ми реконструюємо, – 40 тис. м². Наразі вже здали в експлуатацію 6 200 м², де облаштувалися 27 резидентів. Тепер працюємо над здачею додаткових 13 тис. м² вже цього літа, а через два роки – добудуємо решту. 

За час пандемії ковіду ми не загубили жодного резидента, хоча змінилась структура попиту на офіси. Люди потребують більш гнучких форматів, тому замість офісних приміщень ми створюємо переважно коворкінгові простори. Водночас нікуди не зникає попит на соціалізацію та розвиток, тому ми за те, щоб коворкінг допоміг знайти потрібні контакти, ресурси та досвід.

Релокували на Прикарпаття понад 50 компаній

Людмила: Зранку 24 лютого прилетіло у франківський аеропорт, а вже в обід на «Промприладі» зібралися люди, які розуміли, що саме тут координуватиметься вся подальша робота. Ми створили ініціативу Save Ukraine Now, щоб забезпечити місцеві підрозділи ЗСУ та ТрО необхідною амуніцією, а прифронтові регіони – гуманітарною допомогою. Перший час у нас було зосереджено 80% фонду «Повернись живим», «Телебачення Торонто», але згодом вони повернулися до Києва, а ми відкрилися в звичному режимі.

Було багато запитів від місцевих підприємців та тих, хто хотів релокуватись. У відповідь на це ми створили ініціативу Save Business Now для контакту місцевої влади, громадянського суспільства та бізнесу. Ми аналізували, куди можуть релокуватись підприємства, а також допомагали їм переїхати. З часом зрозуміли, що релокація – це лише частина проблеми, бо далі виникає питання житла, освіти тощо, тож наша ініціатива масштабувалася. Загалом нам вдалося релокувати на Прикарпаття понад 50 компаній. 

Волонтерство

Юрій: Із моменту запуску ця ініціатива акумулювала $2,4 млн, її навіть відзначив Валерій Залужний. У пікові місяці на «Промприладі» водночас базувалися 16 підприємств, сьогодні – залишається 3-4. Під час блекаутів у нас були генератори, безперебійний інтернет, ми перетворилися на суцільний коворкінг із повністю заповненими приміщеннями.

Першими відновили будівництво у розпал війни

Юрій: На третій тиждень повномасштабної війни ми відновили будівництво, ставши першими на ринку, хто прийняв таке рішення. Ми розуміли, що є соціально орієнтованим проєктом, а тому наважилися приймати ризики та рухатись далі. За час повномасштабної війни нам вдалося залучити понад $10 млн різного капіталу – інвестицій, кредитних коштів на лояльних умовах та грантів. Найбільше – коштів від українських інвесторів. Звісно, потреби армії зараз на першому місті, але нам також потрібно підтримувати економіку та людей, давати їм можливість реалізовуватися. Це наш найбільший стратегічний виклик, якщо не враховувати війну.

Читайте також: Набридли переповнені маршрутки? Є шанс все змінити. Як активісти реформують громадський транспорт столиці – розповідають «Пасажири Києва»

Людмила: Ключові проєкти зараз спрямовані на підтримку економіки, інтеграцію вимушено переміщених осіб в життя міста та створення можливостей для талановитих українців, щоб запобігти відтоку людей. Ми розуміємо, що це найбільша біда для України – втрата людей на фронті та втрата тих, хто виїжджає за кордон через війну.

Франківськ – місто перспектив і розвитку

Юрій: Івано-Франківськ – одне з найцікавіших міст в плані перспектив та розвитку в сучасному форматі. Цьому сприяють кілька факторів. По-перше, ми на заході, і тут більш безпечно, ніж в інших регіонах. По-друге, тут розвинена підприємливість і є можливість для розвитку. І по-третє – здоровий діалог між бізнесом, громадянським суспільством та місцевою владою. Коли є ця взаємодія, то можна втілювати дійсно важливі реформи. 

Адже головна проблема пострадянського періоду – зруйнована довіра всіх до всіх, коли за ініціативу просто карали. Зараз в місті круто бути ініціативним, поступово зникає пострадянський страх помилки. А ще завдяки припливу людей тут все помітнішою стає урбанізація.

Є багато викликів – логістика, проблеми з аеропортом, неелектрифіковане залізничне сполучення, відсутність модерного університету. Багато над чим ще справді слід працювати, але відчувається дух перспективи. Платформа «Тепле Місто» проводила опитування серед містян, і 80% респондентів відповіли, що бачать своє майбутнє у Франківську. І це дуже мотивує.

Освітні курси на заводі Промприлад

Головне завдання кожного – працювати на максимум

Юрій: Мене надихає наша робота і відгуки людей. «Промприлад» – проєкт, який сьогодні розвивається самостійно. Я багато часу проводжу в Києві чи за кордоном, а коли повертаюсь, то завжди дивуюсь, як багато всього тут відбулося. Люди знаходять тут нові сенси, і це вражає. А ще надихає, що попри масштаб «Промприладу» у нас працює дуже молода команда, орієнтована на прозорі цінності та європейські стандарти. 

Людмила: А мене вражають люди, бо ми бачимо їхню взаємодію. Нещодавно у нас відбулася заключна подія освітнього проєкту «Гра в довгу» – Boot Camp для підприємців, і ми помітили, що вони працюють командами, комунікують одне з одним – і це дуже важливо. До того ж ми зростаємо, з кожним місяцем робимо все більше, і це також надихає. 

зустріч підприємців на заводі Промприлад
Boot Camp для підприємців.

Юрій: Складно говорити про завдання бізнесу якось узагальнено, адже все залежить від умов та регіону. Але якщо підприємство перебуває у відносній безпеці, слід робити все можливе для нашої перемоги. І це стосується не лише бізнесу.

Щоб виграти війну, нам вже зараз варто працювати на максимум. Ми вже маємо безліч прикладів спільних зусиль, українці успішно складають цей іспит на єдність. І те, як ми пройдемо всі ці кризи та виклики, визначатиме, якими ми будемо впродовж наступних років. Тому робити максимум – обов’язок кожного і кожної з нас.

Суспільство

Виставку “Європейська спадщина Донеччини та Луганщини” покажуть на Михайлівській площі

Опубліковано

21 травня о 12:00 відбудеться відкриття виставки, присвяченої культурній спадщині європейських країн на Сході України. Експозиція розповідатиме про внесок бельгійців, французів, німців, британців та американців на зламі XIX – XX століть.

Про це повідомляє МКІП.

Про виставку

Виставка має на меті розповісти про історичну спадщину Маріуполя, Дружківки, Нью-Йорка та Лисичанська, збудованих промисловцями з європейських країн. Відвідувачі зможуть побачити стан архітектурних пам’яток до та після повномасштабного вторгнення Росії, а також дізнатися про їхню руйнацію.

Ця виставка також має на меті розвінчати міф про те, що розбудова одного з найбільших промислових регіонів України належить Радянському Союзу. Часто забувається значний внесок європейських інвесторів у заснування міст, розвиток промисловості та суспільного життя на Донеччині та Луганщині задовго до приходу радянської влади.

Читати також: В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

На відкритті виставки автор фільму “Євродонбас”, режисер-документаліст Корній Грицюк, проведе авторську екскурсію, розповідаючи про роботу з унікальними архівними матеріалами та процес зйомок фільму.

Виставка триватиме до 4 червня і буде доступна українською та англійською мовами. Місце проведення – Михайлівська площа, що розташована поблизу “Стіни пам’яті”. Ближче укриття можна знайти за адресою вул. Велика Житомирська 2а, що знаходиться в підземному паркінгу готелю InterContinental Kyiv.

Нагадаємо, що як у Ворохті дітей “всиновлювали”.

Фото: афіша виставки

Читати далі

Суспільство

Людмила Старицька – письменниця, яка боролася за вільну Україну

Опубліковано

Донедавна в Україні було понад 200 вулиць імені російського письменника Горького… Але жодної на честь його однолітки — української письменниці Людмили Старицької-Черняхівської. Чию доньку вбили совєти, а її замучили за те, що вона боролася з їхньою брехнею та будувала вільну Україну. Сьогодні в Україні 3 вулиці названі імʼям Старицької, про яку ми маємо знати більше.

ШоТам разом з проєктом «Стріткод» розповідає про людей, на честь яких названі наші вулиці.

Історія письменниці

Людмила Старицька-Черняхівська народилася 29 серпня 1868 року в Києві. Її батько — письменник Михайло Старицький, а мати Софія — рідна сестра композитора Миколи Лисенка.

У русифікованому Києві саме батьки прищепили Людмилі любов до української мови. Дівчина з дитинства складала вірші та казки, вивчала німецьку мову й історію. У школі подружилася з Лесею Українкою, яка згодом підштовхнула її перекладати тексти на українську. З 20 років перекладала твори світових авторів з німецької та російської в літературному гуртку «Плеяда».

Одружилася з лікарем-гістологом Олександром Черняхівським — родичем Михайла Грушевського. У 32 роки в них народилася донька Вероніка, яка теж стала поетесою та перекладачкою. Людмила стала співавторкою багатьох творів батька. Разом вони написали трилогію «Богдан Хмельницький».

Головна тема її творів — історична правда про Україну без перекручених московією фактів. Найяскравіші твори Людмили – «Жива могила», «Гетьман Дорошенко», «Іван Мазепа», «Розбійник Кармелюк».

Читати також: В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

Громадська діальність

1908 року Старицька стала членкинею Товариства Українських Поступовців — координаційного центру українських сил. Їздила до Сибіру, щоб організувати комітет допомоги українським полоненим і переселенцям.

У Першу світову працювала в шпиталі сестрою милосердя. Там навчала поранених української мови й історії. Таким чином Людмила готувала військо до Української революції. У 1917 році з падінням царату Старицька стала однією з засновниць Української Центральної Ради.

Розвиток культури

У ті часи Людмила зосередилась на розвитку українського кінематографа. Організувала кінематографічну секцію при УЦР, писала сценарії, займалася зйомками фільмів. Після поразки Української революції постало питання про еміграцію, – але Людмила залишилася в Києві.

Жінка продовжувала писати й організувала вдома літературний салон для письменників.

Початок репресій

1930 року її разом з чоловіком заарештували за нібито приналежність до Союзу визволення України. Судовий процес відбувався в Харкові в оперному театрі, й квитки на нього видавали, як на виставу.

Подружжя засудили до 5 років позбавлення волі, але влада продемонструвала «милосердя». Вирок замінили на умовний і вислали родину до Сталіно, де Людмила займалася перекладами.

У 1936 році подружжя повернулося до Києва, але за 2 роки на них чекав новий удар від більшовиків. Доньку Вероніку звинуватили в шпигунстві на користь Німеччини. Вона була дружиною німецькою банкіра, прожила з ним лише рік, але це стало приводом для затримання.

Вероніку розстріляли в Києві того ж року, коли винесли вирок. А до того на допитах НКВДисти над нею знущалися та катували. Людмилі про вбивство доньки не сказали, натомість збрехали, що відправили Вероніку в заслання. Людмила їздила до Сибіру та шукала свою Рону. Писала листи до сталіна, ворошилова, калініна.

У цей же час важко захворів згорьований чоловік Старицької та через рік помер. Людмила жила разом із сестрою в Києві до 1941 року, поки в її двері знову не постукали НКВДисти.

Смертельний вирок

Вчинили обшук, звинуватили в українському націоналізмі й антирадянській діяльності. Уже літніх сестер під конвоєм відправили «телячим» вагоном до Казахстану. 73-літня письменниця померла в дорозі. Конвоїри просто викинули мертву з вагона. Вона так і не дізналась, що сталося з її донькою…

А точна дата й місце смерті самої Старицької досі невідомі. У 2000 році в Україні вийшла перша збірка Людмили Старицької-Черняхівської «Вибрані твори».

Памʼять

Сьогодні в Києві, Черкасах і селі Лящівка на Черкащині є вулиці на її честь. Щоб про письменницю знали більше людей, проєкт «Стріткод» готує особливу табличку на її вулиці в Києві. Відсканувавши QR-код, ви знайдете цікаві та важливі факти про видатну українку Людмилу Старицьку.

Дізнавайтеся про Людмилу Старицьку-Черняхівську, яка вірила в Україну до останнього подиху!

Нагадаємо, що в Міністерстві оборони тестують електронну чергу в ТЦК та СП.

Також ми повідомляли, що стали відомі найпопулярніші вакансії в ЗСУ: кого шукають найбільше.

Читати далі

Суспільство

В Сумах запрацював реабілітаційний спецпроєкт для ветеранів та цивільних

Опубліковано

У Сумах стартував інформаційно-аналітичний проєкт “Спектри”, до якого можуть долучитися ветерани та цивільні особи. “Спектри” надає учасникам корисні ресурси, інформацію та аналітичну підтримку, сприяючи успішній інтеграції ветеранів у цивільне життя.

“Спектри” — це спільний інформаційно-аналітичний проєкт Українського ветеранського фонду та онлайн-медіа, який створено для підтримки ветеранів.

Читати також: Олександр Усік переміг Фʼюрі та став абсолютним чемпіоном світу в надважкій вазі

Метою проєкту є надання платформи для обміну досвідом та ідеями, що допоможуть ветеранам реінтегруватися у цивільне життя. “Спектри” прагне створити місток між ветеранами та суспільством через серію глибоких інтерв’ю, освітній контент, майстеркласи та інтерактивні сесії.

Кожна програма матиме свою унікальну тему та спікера, а гості разом з ведучими обговорюватимуть права, можливості, психологічну підтримку, реадаптацію, а також болючі питання та прагнення ветеранів.

Програма виходитиме щовівторка о 18:00 на YouTube-каналі “Мілітарний”.

Перший випуск доступний за посиланням.

Нагадаємо, що “Азов” показав унікальні кадри порятунку цивільних з “Азовсталі” (ВІДЕО).

Також ми повідомляли, що українську молодь звуть доєднатися до освітньої програми від Ajax Systems.

Фото: Спектри

Читати далі
Продовжити в браузері
Щоб встановити натисни Додати на Початковий екран
Додати на Початковий екран
Встановити
Встановлення майже не використовує пам’ять і забезпечує швидкий спосіб доступу до цієї програми.
Встановити
Update Contents
ШоТам Ми хотіли б показувати вам сповіщення про останні новини та оновлення
Відхилити
Дозволити сповіщення