Колонки
Вогняне мереживо Києва, або Хто врятує дачу Брадтмана у Пущі-Водиці
У 2018 році за 130 км від столиці стартував громадський проєкт «Дерев’яне мереживо Чернігова». Люди різних професій об’єдналися в любові до свого міста, аби врятувати його архітектурну естетику – унікальне декоративне різьблення на фасадах будинків. За характерним виглядом його стали називати «мереживом». Мало хто знає, але аналогічні зразки дерев’яного мистецтва є і в Києві. Щоправда, їх лише одиниці і ставлення до них з боку власників і міської влади – кардинально інше.
Трохи з історії дерев’яного і не лише будівництва в Києві
Традиція дерев’яного будівництва була поширена в Києві ще з часів Київської Русі. Близькість основного виробничого матеріалу – дерева – сприяла розвитку і вдосконаленню технік будівництва, а майже невичерпна його кількість не сприяла пошуку практичних альтернатив.
Утім з часом ці тенденції почали докорінно змінюватися. Найбільший житловий масив раннього середньовіччя – Поділ – почергово потерпав то від пожеж, то від повеней на Дніпрі. Останні траплялися з періодичністю раз на два-три роки. Тож вже в цей час назріває перша потреба пошуку альтернативних матеріалів для капітального житлового будівництва в Києві. Однак вторгнення монголо-татар зупиняє ці процеси на століття.
У козацьку епоху бароко в Києві ширяться кам’яниці. Найвідомішою з них була кам’яниця радника Хмельницького, київського воєводи Сави Туптала на початку вул. Хорива, що на Подолі. Та вже у жовтні 1714 Петро I видає Указ про заборону кам’яного будівництва на території всієї російської держави.
Початок ХІХ ст. в Києві знаменується масовою розробкою лесових схилів Київських гір. Тут поширені так звані блакитні глини – основний матеріал до виробництва київської жовтої цегли. На подальші сто років вона стає основним будівельним матеріалом міста. Капітальні дерев’яні будинки також будуються, але їх частка порівняно менша. Переважають більш прості каркасні або зрубні конструкції, іноді – будинки просто збиті дошками. Характерні приклади – вул. Глибочицька, Гончарна, Олігівська, Петрівська тощо.
Київські сади і Дачі
Сприятливі кліматичні умови та розвинена споживчо-транспортна інфраструктура сприяли розвитку в Києві – а точніше на його слобідках – садової та дачної культури. Колишні хутори – Сирець, Волейків, селища – Святошин, Пріорка, залізничний вузол Дарниця та Бровари стали центрами спочатку садівництва і городництва, а згодом – рекреації та туризму.
Найвідомішим «садівником» міста того часу стає саксонець Вільгельм Крістер, що заснував найбільше садове господарство «Садівництво та насіннєве господарство „В. Крістер«» (сучасний парк «Крістерова гірка»). Надалі господарство Крістера трансформується в найбільше агропідприємство міста «Пуща-Водиця» і дає назву житловому масиву Виноградар.
Початок ХХ ст. знаменується для міста переходом від садівництва до дачництва. Добробут містян зростає і «свій будиночок» за містом стає не атрибутом розкоші, а даністю міцного середнього класу. Основними дачними центрами стають Святошин та Бровари (куди ходить прямий мототрамвай), а з прокладенням «лісової гілки» трамваю у 1908 році – і Пуща-Водиця.
Пуща як місце відпочинку відома з князівських часів. Ще в Х-ХІ ст. сюди з Вишгорода їздили на полювання київські князі. Сам термін «пуща» – густий хвойний ліс – краще за все характеризує основні принади цієї місцини. Утім повною мірою рекреаційний потенціал лісової оази почав розкриватися вже після прокладення сюди міської інфраструктури – трамваю, водогону, телеграфу (до 1910 р.).
Проєкт забудови «лісового поселення» затвердили 1894 року. Його ініціатором став гласний Київської міської думи Микола Чоколов. Про нього в Києві сьогодні нагадує однойменна місцевість та бульвар. Первісно Пуща-Водиця проєктувалось як курортне поселення з 6 поздовжніми і 17 поперечними вулицями-лініями. У поселенні функціонували два театри, один кінотеатр, пошта-телеграф та православний храм. Забудова була виконана за індивідуальними проєктами з використанням стародавніх різьбярських та теслярських технік з елементами як традиційної поліської етніки, так й із запозиченими елементами. У різний час тут жили такі відомі діячі – архітектор Володимир Ніколаєв, лікар-практик Теофіл Яновський, письменник та учасник проводу ОУН Олег Ольжич.
Дачі Брадтмана
Найвідомішим архітектором Пущі певно слід вважати Едуарда Фердинанда Брадтмана. Киянин німецького походження став проєктантом більшості «пущанських вілл». Вишукані і просторі одно- та двоповерхові будинки з розкішним різьбленим декором якісно відрізнялися на фоні більш скромних сусідів.
Один із таких будинків 1913 року замовила архітектору Анна Новікова, дружина купця ІІ гільдії Миколи Новікова. Новіков мав одразу декілька крамарень на Житньому торгу, що на той час було певним маркером успішного бізнесу. Грошей у сім’ї було вдосталь, тож архітектор міг не обмежувати себе у творчій складовій проєкту.
Елементами архітектурної виразності стали одразу карнизи, підзори і лиштви на вікнах. Особливої увагу заслуговують точені парні колони веранд виконані з цілісної деревини! Усі вони виконані в унікальній техніці різьби, що створює неповторний і вишуканий ефект мережива. Усе це оздоблення збільшило вартість та затягнуло реалізацію проєкту. Перших гостей на свій поріг будинок запустив лише 1916 року, у часи, коли вже активно вирувала Світова війна.
Після закінчення війни для України у 1918 році – з підписанням Берестейських угод – життя повернулося і в Пущу. Відновив свою роботу місцевий кінотеатр, де показувалися українські та німецькі кінострічки. Повернувся трамвай. Однак це був невеликий період затишку перед величезною бурею.
У 1919 році Дачу Брадтмана, як і більшість пущанських дач ,було реквізовано, а до 1927 року – націоналізовано і закріплено за державним управлінням. У приміщенні колишньої дачі Новікових-Брадтмана жили трударі з промислових околиць Подолу. Згодом вона стала частиною санаторію з промовистою назвою «Імені 1-ого травня».
Чотири власники і три пожежі однієї Дачі
До останнього часу будівля колишньої дачі Брадтмана була в користуванні «Київкурорттеплосервіс». Від нього в приміщенні Дачі лишилися еленти аскетичної офісно-конторської оздоби (первісний – більш вишуканий декор – було знищено ще в радянський час).
«Тепловики» належали до сфери управління профспілок. І ось тут понеслося. У 2004 році ЗАТ ЛОЗПУ «Укрпрофоздоровниця», що належить Федерації профспілок України продає ВСЕ майно колишнього санаторію «Ім. 1-го травня», за адресою: м. Київ, вул. Юнкерова, 37 Товариству «Кармен-Інвест».
Надалі, у 2006 році, між ТОВ «Кармен-Інвест» і ТОВ НВФ «Укрсервісбуд» укладено договір купівлі-продажу нежилих будівель, відповідно до якого ТОВ «Кармен-Інвест» продало ТОВ НВФ «Укрсервісбуд» у власність нежилі будівлі за адресою Юнкерова, 37. З цього моменту (а це вже був третій новий власник) за принципом «добросовісного набувача» вже не можна було скасувати або принаймні спробувати довести незаконність приватизації. Дача стає «будівельним активом», а її головною цінністю – земельна ділянка, що під нею.
Згідно останніх доступних відомостей з держреєстру, влаником Дачі, яка на сьогодні є пам’яткою архітектури місцевого значення, є ТОВ «Пуща-Парк», бенефіціарний власник – такий собі Руслан Браславський. В мережі можна знайти одразу декілька згадок про стосунок останнього до рейдерських захоплень та… що цікаво – створення Конституції терористичної організації «ДНР».
За час володіння об’єктом компанією Браславського на Дачі сталося щонайменше дві пожежі і обидві датуються 2020 роком. У зв’язку з цим Київською міською прокуратурою в 2021 році було подано позов до Окружного адміністративного суд м. Києва з вимогою припинити протиправні діяння та привести пам’ятку в належний стан. Утім уже в процесі розгляду справи будинок перепродали афілійованому ТОВ «Кайлас ЮА». Отже, рішення суду його вже не стосувалося, а Дача знову запалала 29 березня 2023 року.
Хто винен і що з цим робити?
За фактом умисного підпалу Київською міською прокуратурою відкрито кримінальне провадження, проводяться слідчі дії. За два дні після пожежі кияни створили петицію щодо повернення в державну власність та відновлення унікальної пущанської дачі.
На сьогодні це одна з останній дерев’яних дач раніше відомого курортного поселення. Якщо ще станом на 2001 рік, коли поселення Пуща-Водиця комплексно було занесено до Переліку пам’яток міста Києва як пам’ятка містобудування, в Пущі налічувалося 25 історичних дерев’яних будинків, то сьогодні – лишилось заледве 5. Усі вони перебувають або в закинутому, або повністю занедбаному стані. Дача Брадтмана – останній зразок дерев’яної архітектури з вишуканий різьбленим декором, виконаний за індивідуальним проєктом більше 100 років тому.
Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про охорону культурної спадщини», якщо власник пам’ятки не вживе заходів щодо її збереження, зокрема у зв’язку з неможливістю створення необхідних для цього умов, суд за позовом відповідного органу охорони культурної спадщини може постановити рішення про її викуп. На цьому наполягають і активісти.
Так, аби відновити Дачу та уникнути подальших спроб її знищення, Департамент охорони культурної спадщини виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації) має звернутися до Господарського суду м. Києва щодо примусового викупу пам’ятки у ТОВ «Кайлас ЮА». Водночас за замовленням міської влади має бути проведена оцінка втрат, завданих пожежею, а також складена поточна вартість вцілілих конструкцій. За цією ціною держава має викупити будинок у поточного власника, а вже згаданий Департамент – розробити проєкт відновлення пам’ятки та відреставрувати її.
Аби стимулювати чиновників до виконання описаного вище алгоритму дій та прямої вимоги закону, можна підписати вже згадану петицію на сайті міської влади та слідкувати за оновленнями в цій справі. Це вкрай важливо, оскільки, як слушно зазначає дослідниця І.В. Абрамова, «…дерев’яна житлова забудова для Києва [сьогодні] стала типологічною рідкістю», з чим , на жаль, не можна не погодитися.
Колонки
«Доброчесність — це чинити правильно, навіть коли ніхто не бачить». Це не єдине та не вичерпне визначення, але найбільш універсальне. Саме ним послуговується команда Національного агентства із запобігання корупції.
Вітаю, я Ірина Чаговець, керівниця Офісу доброчесності НАЗК. Це окремий підрозділ, який навчає доброчесній поведінці не тільки публічних службовців і антикорупційних уповноважених. В зоні нашої уваги ще й школярі, студенти, освітяни. І не тільки. Ким би ми не були – вчиняти доброчесно можемо і маємо. Тому разом вчимо і вчимося чинити правильно. Бо певні: доброчесність — не просто красиве слово, а нова норма поведінки.
Чи складно це впровадити в свою буденність? Думаю, ні. Усього 10 простих правил на щодень — і країна почне змінюватись з кожного з нас.
- Не беріть та не давайте хабарів
Якщо є побутова корупція, то має бути і побутова доброчесність. Віддячити грошима лікарю чи презентувати щось коштовне вчительці — давно не ОК у сучасному світі. Кожен, хто робить свою роботу і отримує за це оплату від держави, не має вимагати за це додаткової винагороди. Не купуйте особливого ставлення до себе хабарями чи дарунками. Натомість, справжньою подякою вихователькам буде поважати їхню працю та активно брати участь у житті дитини.
Велика корупція подекуди починається з маленьких неочевидних вчинків. Не підживлюйте її.
- Навчайтесь без шпаргалок, списування чи плагіату
В школі, а потім і в університеті, часом, від дітей вимагають гарних оцінок та успішності. Врешті, дитина починає шукати обхідні шляхи. Списувати, купувати реферати, дипломні роботи тощо. Але ж ми вчимося для себе. Всотуйте знання, перевіряйте, як запам’ятали інформацію, оцінюйте засвоєне — так ваше навчання буде максимально корисним. А от купувати дипломи в інтернеті, видавати чужі реферати за свої чи присвоювати собі чужі заслуги — однозначні “червоні прапорці” в доброчесній освіті. Туди ж — підтасовування результатів тестів чи просто списування у когось. Не треба так.
Доброчесність вимагає більше зусиль. Але і повага до себе, і справжні, а не куплені, знання — безцінні.
- Будьте доброчесними не тільки в реалі, а й у віртуалі
Здається, що та одна картинка з гуглу важить? Візьму її до презентації. Проте у кожного зображення чи тексту є автор (навіть якщо це ШІ). І використовувати чужі фото або копіювати дописи без зазначення авторства – не можна. Доброчесно — пошукати оригінал, запитати у автора дозвіл, врешті, підписати при публікації.
Подекуди анонімність та вільний доступ до контенту у мережі вабить вдаваною безкарністю, але ж пам’ятаємо: доброчесність понад усе!
- Залиште піратство в минулому
Слухати музику на офіційних стрімінгах, купувати фільми в онлайн-кінотеатрах, не шерити електронні книжки та навчальні курси поміж друзями – нескладно, правда? Споживати контент доброчесно — це про підтримку контентотворців та повагу до себе. Тож, беремо за правило насолоджуватися улюбленою творчістю свідомо!
- Будьте доброчесними в роботі та кар`єрі
Чи може бути доброчесними в дрібних вчинках? Однозначно! Поміняти воду в кулері, якщо вона скінчилась на вас, не засмічувати місця чи предмети загального користування, допомогти колезі чи колежанці подужати Excel-табличку. Ми проводимо на роботі більшу частину дня, тож доброчесна поведінка в колективі допоможе зробити його комфортнішим для всіх. Додаємо нетоксичну робочу комунікацію та дотримання особистих кордонів колег — готово, ви неперевершені!
Команда НАЗК обрала для себе доброчесність, як одну з цінностей організації і це допомагає щодня обирати світлу сторону 😉
- Виконуйте обіцянки
Це одне з найочевидніших правил: якщо даєте комусь слово — дотримайте його. Якщо порушили обіцянку — перепросіть та намагайтесь уникати таких ситуацій надалі. Досвід показує, що доброчесна поведінка часто стає фундаментом для взаємовигідних партнерств. Всі хочуть мати справу з людиною слова. Тож, будьте нею! В першу чергу, стосовно самого себе. Обіцянки собі – це теж важливо. Дати собі відпочинок після важкої справи, зайнятися нарешті спортом – зробіть для себе те, що обіцяли.
- Уникайте людей, яким бракує доброчесності
Оточення завжди формує наші погляди та враження про нас. Маєте справи з корупціонерами? Будьте готові пожертвувати власною репутацією. Толерування корупції неприпустиме у будь-якому вигляді, це аксіома. Не виправдовуйте тих, хто вчиняє недоброчесно та уникайте асоціацій з ними. Воно вам не треба.
Не толерувати корупцію можна в різних сферах. Навіть, у побутових дрібницях. Подумайте, що зробите, якщо ваш родич придбає за гроші водійське посвідчення? Або за хабарі отримає диплом лікаря. Чи довірите йому себе оперувати?
- Постійно розвивайте свої навички доброчесності
Навчання антикорупції та доброчесності може бути простим та неочевидним способом розвинути ці навички. Але це працює. І, найперше, звісно радимо проходити онлайн-курси на навчальній платформі Study.nazk. Наша команда робить їх простими, доступними та інтерактивними. На платформі зареєстровані вже понад 145 тисяч користувачів. Приєднуйтесь і ви!
Дізнайтесь про історичні передумови корупції та яка вона взагалі буває на безкоштовному курсі “Основи антикорупції для всіх і кожного”. А також спробуйте себе в ролі новачка на публічній службі — в режимі інтерактивного симулятора здогадайтесь в якому випадку можна приймати подарунки чи “винагороди”, чи можна бути керівником невістки і що можна розповідати друзям про державні таємниці. Буде захопливо.
Також знаходьте надихаючі історії доброчесності на сторінках книжок. Наприклад, раджу до прочитання:
- “Справедливість. Як вчиняти правильно?” Майкла Сендера
- “Людина в пошуках справжнього сенсу” Віктора Франкла
- “Кобзар” Тараса Шевченка
- “Сад Гетсиманський” Івана Багряного
- Підтримуйте справедливість і рівність у повсякденному житті
Активно сприяйте рівним можливостям і справедливості у вашому оточенні. Переконайтесь, що всі мають однаковий доступ до ресурсів і можливостей. Ваші дії та рішення повинні сприяти відсутності дискримінації за будь-якими ознаками (стать, раса, віросповідання або соціальний стан). Створюйте умови, за яких кожен та кожна відчуватиме себе цінною та поважною частиною спільноти. Виховуйте в собі та інших повагу до різноманіття та відкритість до нових перспектив. Зробіть так, щоб ваші повсякденні вчинки відображали принципи рівності і справедливості Це теж буде внеском у розвиток більш доброчесного суспільства.
- Не піддавайтеся настроям «все пропало»
У медіа та соціальних мережах частіше переважають повідомлення про жахливий рівень корупції, що нищить країну. І, значно менше, про її подолання чи запобігання. Команда Офісу доброчесності НАЗК працює на зміну цієї тенденції. Про хороші новини та вдалі практики антикорупції розповідаємо у своєму телеграм-каналі . А відтепер – і в експертних блогах на «Шо там?». Ми знаємо безліч прикладів, коли доброчесність перемагає. І розкажемо про них вам. Давайте гуртуватися в доброчесні спільноти! Ну, і починати зміни з себе, куди ж без цього.
Це авторська колонка. Публікація відображає особисті думки авторки, що можуть не співпадати з позицією редакції ШоТам.
Колонки
Колонки
- 320 продуктових наборів;
- 264 гігієнічних наборів;
- 100 дитячих сумішей;
- 30 наборів для дітей;
- 50 ліхтарів.
- 200 ковдр;
- 110 аптечок;
- 250 ліхтарів.