Суспільство
«Зруйнуйте комунізм». Як уникнути помилок радянського минулого під час відбудови? Пояснює архітектор
Після перемоги на Україну чекає масштабна відбудова: окремих будинків, мікрорайонів, міст і навіть областей. Однак будувати «як колись» вже не вийде: реалії диктують нові правила, в яких доступність і безпека для містян виходять на перший план.
Яких помилок радянського містобудування мають уникати сучасні українські архітектори та які європейські рішення з’являться у них містах вже незабаром – пояснює архітектор Алекс Валентіров.
Алекс Валентіров
архітектор, засновник компанії VALENTIROV & PARTNERS
Відійти від застарілих норм
На жаль, Україна все ще має вкрай застарілі норми в будівництві й містобудуванні. Декілька років тому так звані реформатори заявляли про успіх з ухваленням нових державних будівельних норм. Та насправді ті «нові державні будівельні норми» – це лише переписані старі, ще з радянських часів. Звісно, там є нововведення. Але, як на мене, їх не більш як 5%, і вони не здатні докорінно змінити ситуацію.
Зокрема чинні нормативи унеможливлюють зведення квартальної забудови. А це найсучасніший тренд містобудування у західних цивілізованих країнах. Він стає на противагу забудові житловими масивами, як це було колись – за радянських часів. Адже в квартальних забудовах жити значно комфортніше.
Є багато інших нормативів, які я також не розумію. Скажімо, що місця для паркування автівок слід облаштовувати на певній відстані від вікон. Часом, коли читаю вимоги в законах, складається враження, ніби комунізм уже побудували.
Потрібно змінювати підхід до формування нормативів. На щастя, в Україні вже є достатня кількість спеціалістів, які розуміються на урбанізмі й знають, як буде краще для нашої країни. І все ж закони продовжують писати застарілі кадри столичних інститутів, які живуть у вигаданому всесвіті.
Будувати безпечне
Звісно, у контексті пережитків минулого не можу оминути увагою будівлі, зведені так, що просто «посипалися» від атак російської армії. До того ж вони не були обладнані безпечними сховищами, у яких могли ховатися люди. Саме такі споруди будували у минулому, і точно не будуватимуть у майбутньому.
Я вважаю, що наші девелопери чудово впораються з цим завданням. Адже в Україні запит на формат житла надходить насамперед від клієнта. І цей запит з початком повномасштабного вторгнення відчутно змінився.
Сьогодні укриття та резервне живлення – це «мастхев», а не примха. Крім того, ми могли б перейняти досвід Ізраїлю, де в оселях облаштовують спеціальні кімнати-укриття. Думаю, забудовники й архітектори вже вивчають цей кейс.
Відійти від «кулуарщини»
Ми звикли, що рішення про найм архітекторів на масштабні обʼєкти ухвалюються кулуарно. Це відбувається і зараз, адже влада вже почала низку пілотних проєктів з відбудови та будівництва тимчасових помешкань для переселенців.
І я знаю, яких архітекторів вони обрали. Це дійсно класні спеціалісти. Але водночас жодних конкурсів не було. Ні, мене турбує не те, що в цьому списку немає мого прізвища. Я просто хочу, щоб в нашій країні була правильна процедура відбору. Якщо її не буде, то і якісного стрибка в «левелі» ухвалених рішень ми також не отримаємо.
Сучасний світ розвивається в контексті відкритих архітектурних конкурсів на всі об’єкти, які мають серйозний вплив на забудову. І рішення щодо того чи іншого архітектора не мають ухвалювати кулуарно. Усе просто: займатися обʼєктом має той, хто запропонував найкращий проєкт.
Шукати індивідуальні рішення
Україна має дуже централізовані нормативи щодо будівництва. У нас немає «містобудівної децентралізації». Скажімо, до мене звертаються замовники з громад, у яких ніколи не було дитячих садків, і я чую від них про одну й ту саму проблему.
Вимоги щодо побудови дитсадків чітко передбачають, скільки має бути квадратних метрів приміщення на одну дитину. Додайте сюди ще й розвинений медичний блок, ізолятор, місце для процедур, відновлення тощо. І не забудьте про облаштування окремих приміщень для 3-4 груп дітей різного віку. Так, аби ці групи не перетиналися між собою.
Читайте також: Панорамні вікна й сонячні батареї. Як архітектор Алекс Валентіров створив дитсадок, якому дивується світ
Усе це – повний комунізм. В одному селі на півтори тисячі мешканців мені сказали: «У нас по штату взагалі на всіх жителів – один лікар. Навіщо нам будувати зайві приміщення, витрачати на це стільки коштів?». А ще там немає достатньо діток, щоб сформувати стільки окремих вікових груп. Тобто виходить, що громада має власні кошти, хоче збудувати садок, але не може зробити це в законний спосіб.
Гадаю, має зʼявитися певна дерегуляція в цьому питанні. Одним із рішень могла б стати можливість впроваджувати власні варіанти будівельних нормативів, які будуть діяти лише на певній місцевості.
Дати слово громадськості
Ще одна проблема в будівництві частково повʼязана з попередньою – відсутність важелів впливу у громадськості. Нещодавно я мав цікавий досвід колаборації з чеськими архітекторами у межах великого об’єкта у передмісті Праги. Фахівці працювали на тому обʼєкті кілька років.
Коли ми закінчили свою частину роботи, я запитав керівника чеської архітектурної майстерні: «Які плани на майбутнє у цього проєкту?». А він каже: «Зараз все на павзі, тому що у цьому селищі провели референдум про те, чи мешканці взагалі підтримують зміни, які до їхнього способу життя привнесе це будівництво». Думки розділилися, тому поки що немає остаточного рішення.
З одного боку, є мільярдер-інвестор, який каже: «Я хочу тут побудувати щось круте. Буде гарна архітектура, все класно». А з іншого – люди, які живуть на цій місцевості. І вони можуть сказати: «Ми розуміємо, що ви хочете створити класний проєкт. Але нам добре і без нього». І жодна влада нічого з цим не зробить, якщо йдеться про демократичну країну.
Демократія – це завжди перемога процедури. Наше суспільство ще до цього не дійшло. У нас влада просто каже: «Ось є ділянка, і ми хочемо саме тут зробити шелтери для переселенців». Але ніхто не запитав людей у цьому населеному пункті, чи вони не будуть проти. Або, уявімо, ви – мешканець великого міста і купили собі будиночок у селі, аби час від часу насолоджуватися тишею. Аж раптом приходить забудовник і каже: «Ні, чуваки, ми вирішили, що тут буде щільна забудова. Ну це ж неправильно.
Україні вкрай потрібно вибудувати систему, в якій громадськість матиме важелі контролю за процесом будівництва. І ці важелі мають бути не декларативними, а реально працювати. Громадськість повинна залучатися до цього процесу: погоджуватися або виступати проти. Повинна бути організована здорова дискусія. Це нормально.
Дослухатися до фахівців
Ще одна проблема, яка тягнеться з нами роками, – невміння слухати професійну спільноту. Якось так склалося, що замовники архітектурних рішень – це здебільшого великі девелопери або держава. Вони дуже часто «продавлюють» своє бачення перед архітектором чи урбаністом.
Я б сказав, що у контексті містобудування ми взагалі не маємо культури дослухання до професіоналів. Можливо, це наша національна риса характеру. Проте замовник просто приходить і каже: «Ні, я хочу отак!». І, звісно, це часто призводить до не дуже гарних результатів.
Я чекаю, коли нарешті слово професійної спільноти буде остаточним. Адже кожен повинен займатися своєю справою, а також нести відповідальність за імплементовані рішення.
Міста ще не стали інклюзивними
Норми щодо інклюзивності прописані в Україні досить непогано. Як на мене, за останні 5-7 років ситуація вже змінилася на краще. Але залишається головна проблема: у місті може бути два інклюзивні будинки в різних районах, а людині з інвалідністю необхідно якось переміщуватися між ними. І тротуари, на жаль, не завжди мають пониження.
Це потрібно змінювати. Наші населені пункти мають бути комфортними для всіх верств населення, зокрема й тих, хто потребує інклюзії. У нормативах все ніби прописано красиво, але слід добряче попрацювати над імплементацією цих рішень.
Попереду ще багато роботи, повʼязаної з необхідністю розʼяснень. Ми маємо пояснити всім учасникам цього процесу (забудовникам, комунальним службам тощо), навіщо змінювати старе влаштування тротуарів і переобладнувати їх із точки зору доступності.
Забудьте про застарілі рішення
Ми не можемо повторювати радянські урбаністичні рішення. Україна має імплементувати найкращий сучасний європейський досвід і, звичайно, втілювати в життя всі сучасні містобудівні тренди, до яких Європа йшла багато років. Якщо ми зможемо це зробити, буде дуже круто.
Зараз ми маємо історичний шанс змінити ситуацію. Але я вбачаю ризики, що нам це не вдасться або вдасться не повною мірою. Знову ж, є низка проблем, які системно не вирішуються. Але в наших силах спільно працювати над тим, аби все склалося якнайкраще.
Фото – із соцмереж Алекса Валентірова
Суспільство
Душенина
Репепт:
- м’ясо – 500 г;
- велика морква – 1 шт;
- картопля – 4–5 шт;
- борошно – 2 ст. л;
- сіль, перець – до смаку;
- вода або томатний сік.
Гляґи
Рецепт:
- Рубець — 1 кг;
- Молоко — 500 мл;
- М’ясний бульйон — 3 л;
- Селера — 100 г;
- Ріпчаста цибуля — 2 шт.;
- Морква — 1–2 шт.;
- Томати у власному соку — 1 склянка;
- Макарони — 3 жмені;
- Часник — на смак;
- Сіль, перець — на смак;
- Сметана — 2 ст. л.;
- Олія — для смаження;
- Лавровий лист — 1 шт.;
- Підготовка рубця:
- Наріжте рубець смужками і складіть у контейнер, заливши молоком. Залиште в холодильнику на ніч (12 годин).
- Відцідіть рубець і добре промийте холодною водою, змиваючи молоко.
- Відварювання рубця:
- У великій каструлі доведіть до кипіння підсолену воду. Опустіть нарізаний рубець і варіть 5 хвилин. Злийте воду, промийте рубець і каструлю.
- Знову наповніть каструлю водою, доведіть до кипіння і трохи підсоліть. Опустіть рубець і знову варіть 5 хвилин. Злийте воду і промийте рубець.
- Приготування бульйону:
- У іншій каструлі доведіть до кипіння бульйон. Додайте рубець, зменшіть вогонь до мінімуму і варіть 2–3 години, доки він не стане м’яким і легко проколюватиметься виделкою.
- Приготування овочів:
- Почистіть і дрібно наріжте моркву, цибулю та селеру. Смажте овочі в невеликій кількості олії до м’якості.
- Додайте томати у власному соку, сіль і перець. Перемішайте, накрийте кришкою і тушкуйте на середньому вогні 5–7 хвилин.
- Завершення страви:
- Додайте тушковані овочі до відварених рубців.
- Всипте макарони, додайте лавровий лист і варіть разом стільки часу, скільки вказано на упаковці макаронів.
- Подавайте страву гарячою, за бажанням додайте сметану перед подачею.
Фальшивий заєць
Рецепт:
- Свинина: 1 кг;
- Яловичина: 0,5 кг;
- Ріпчаста цибуля: 2 шт. (не обовʼязково);
- Панірувальні сухарі: 100 г;
- Сіль, перець: до смаку;
- Духмяні трави: до смаку;
- Олія: для смаження Кетчуп: для декору
Огірочник
Рецепт:
- Солоні огірки — 5 шт.;
- Овочевий або м’ясний бульйон — 3 л;
- Ріпчаста цибуля — 1 шт.;
- Картопля — 5 шт. (середні);
- Олія — для смаження;
- Сіль, перець — до смаку;
- Сметана — 5 ст. л.;
- Свіжий кріп — для подачі.
Горохляники
- Зелений горошок (свіжий або морожений) — 2 склянки;
- Яйце — 1 шт.;
- Борошно або панірувальні сухарі — 2 ст. л.;
- Листочки м’яти — жменя;
- Сіль, перець — до смаку;
- Олія — для смаження;
- Сметана або йогурт — для подачі.
- Горошок відварюємо хвилин п’ять у киплячій підсоленій воді. Коли горошок буде готовий, подрібнюємо його блендером або перекручуємо м’ясорубкою.
- Додаємо яйце, дрібно посічену м’яту, борошно або панірувальні сухарі. Солимо, перчимо, добре вимішуємо.
- Формуємо невеличкі котлетки та смажимо їх на добре розігрітій і змащеній олією пательні.
- Подаємо горохляники зі сметаною або натуральним йогуртом.
Суспільство
- Не вмикайте електроприлади одночасно. Наприклад, спочатку розігрійте їжу в мікрохвильовці, а потім скористайтеся праскою.
- Переносьте прання на денні або нічні години, коли навантаження на мережу менше.
- Уникайте використання кондиціонерів та бойлерів для нагріву в пікові години.