Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
Родина Свічинських Родина Свічинських

Суспільство

$2 млн за життя. Як порятунок малюка з Одеси перетворився на всеукраїнський рух допомоги дітям із рідкісною хворобою СМА

Опубліковано

Навесні 2021 року родині Свічинських вдалося зібрати понад два мільйони доларів на порятунок сина. У Дмитрика діагностували спінальну м’язову атрофію (СМА), врятувати малюка міг один укол — найдорожчим у світі препаратом Zolgensma. Збір коштів перетворився на всеукраїнську кампанію, яка об’єднала тисячі людей по всій країні та поза її межами.

Сьогодні Дмитрик разом із батьками вже повернувся з США після курсу реабілітації. Однак на цьому сім’я маленького героя не зупинилася. Ініціативу «Діма, ми встигнемо» Свічинські з командою волонтерів перетворили на рух «Діти, ми встигнемо». Тепер йдеться про порятунок всіх українських СМАйликів.

Віталій Свічинський

Віталій Свічинський

Засновник руху «Діти, ми встигнемо»

Коли почули про діагноз сина, були шоковані, але на паніку часу не було

Діма народився без жодних патологій, пологи пройшли успішно, ми з дружиною раділи, як ті всі молоді батьки. Та вже через півтора місяці стало помітно, що наша дитина одномоментно перестала рухати кінцівками: впав тонус м’язів. Ми були дуже налякані, тому негайно пішли до клініки. Сімейний лікар та місцевий невролог запідозрили діагноз і відправили нас обстежуватися до генетика. 

Після аналізів лікарі в один голос сказали — спінальна м’язова атрофія, першого, найагресивнішого типу. Шок і мороз по шкірі. Ми й приблизно не мали уявлення, що це за захворювання. Почали шукати якусь інформацію, та виявилося, що в Україні вона майже відсутня, тож дізнаватися бодай щось довелося з іноземних ресурсів. Часу ж було обмаль, сильний стрес одразу спонукав до дій, панікувати було зовсім не на часі.

Лікарі діагностували у малюка СМА, коли Дімі було лише 2,5 місяці.

Ситуація загострилася: аби запобігти незворотним процесам в організмі, необхідно було ввести найдорожчу в світі ін’єкцію — Zolgensma — до шестимісячного віку. На момент діагностування СМА Дімі було два з половиною, а отже, у нас залишалося дещо більше трьох місяців, аби зібрати шалену суму грошей — понад два мільйони доларів. Побачивши цю цифру, я був шокований. Однак, всередині розумів: головне, що ці ліки взагалі існують. 

Усе почалося з сотні волонтерів

Практично одразу ми почали вести переговори з виробниками препарату. Збір коштів на лікування стартував негайно. Зворушливим стало те, наскільки швидко суспільство відгукнулося. Така глобальна підтримка дуже надихнула, хоча я розпочав з того, що зібрав команду лише зі ста волонтерів. 

Під час збору коштів родина Свічинських почала пекти благодійне печиво, аби розповісти про Дмитрика якомога більшій кількості людей. Згодом ідею підтримали волонтери по всій Україні та навіть за межами країни.

У технічній організації кампанії були свої переваги. Те, що колись я займав достатньо високі посади у державному апараті, стало в нагоді. До цього я був і заступником керівника Одеської обласної адміністрації, і головою РДА ,тому була можливість знайти потрібні контакти та організувати грамотний розподіл сил та ресурсів. Зібраність та організованість команди, щира підтримка людей — це фактори, що допомогли нам якісно мобілізувати зусилля.

Поки команда організовувала публічну кампанію зі збору коштів, ми з дружиною розпочали пекти благодійне печиво, в такий спосіб розповідаючи світу про нашу проблему. І світ почув! До акції долучилися спортсмени, зірки шоубізнесу, лідери думок та військові, небайдужі громадяни. Спільними зусиллями сталося диво, ми встигли! Щастю і вдячності просто не було меж.

Дмитрик Свічинський разом із батьками у день, коли малюк отримав найдорожчий у світі укол.

Історія нашої родини перетворилася на потужний рух

Дмитрик вже тримає голову, поступово набирає вагу та почувається значно краще. Я розумію, що процес реабілітації не буде розвиватися так швидко, як нам хочеться. Однак, те що відбувається зараз із моїм сином — це добре. Ми бачимо світло. Зовсім нещодавно наша родина повернулася з США після реабілітації. Підхід тамтешніх лікарів мені дуже імпонує. 

Коли в Україні нам казали «Йдіть додому і народжуйте іншу дитину», у США все було навпаки. Була моральна підтримка медичних фахівців, віра і позитивне налаштування на одужання. На життя, за яке варто і треба боротися. Я хотів би поступово впроваджувати такі ідеї і в нашій країні. Це дуже важливо. Психологічне підбадьорення відіграє значну роль, адже можна запобігти депресивним станам і тривожним розладам батьків хворих малюків. Після стабілізації сина це стало внутрішнім поштовхом до створення організації та допомоги іншим. Якщо вдалося нам, то тепер ми просто зобов’язані давати надію та допомагати іншим.

Родина Свічинських після повернення з США, де Діма отримав довгоочікуваний укол.

Сьогодні, поки триває реабілітація Діми, історія нашої сім’ї перетворилася на потужний громадський рух, адже працює вже ціла організація. Ініціатива сформувалася доволі швидко. Щойно закрився збір коштів для Дмитрика — ми одразу трансфорували нашу спільноту в Facebook з «Діма, ми встигнемо» на  «Діти, ми встигнемо». І заявили про основні завдання, які ставимо перед собою у межах цього руху.

Чому? Бо розуміли: якщо ми, люди, які підняли одну з найбільших хвиль допомоги і взаємодії, змогли зібрати потрібну суму швидко, то у подібних випадках також зможемо допомогти. Відчувалася велика відповідальність, бо наступні кампанії для дітей можуть бути складнішими. І цим дітям також треба допомагати. Робити все, щоб Україна почала закуповувати препарати. З кожним наступним збором люди просто втомляться долучатися, тому потрібно було діяти та залучати держоргани.

Читайте також: Чай, який рятує. Історія «Майстерні Мрії», що допомагає людям з аутизмом та власноруч заробляє на існування

Нам вдалося достатньо якісно сформувати ключові напрями роботи. На щастя, в нашій команді працюють професіонали зі сфери маркетингу, адміністрування та менеджменту. Сторінка на Facebook, створені раніше рахунки для Діми у всіх можливих українських та міжнародних банках, — усе це сьогодні працює для інших СМАйликів. Саме так ми називаємо дітей зі спінальною м’язовою атрофією. Усі вони і справді дуже сонячні та привітні. 

Родина Крижних, яким також вдалося отримати укол для сина Микитки. Зі збором коштів та поширенням інформації сім’ї допомагала ніціатива «Діти, ми встигнемо».

За цей рік, окрім Дмитрика, нам вдалося надати допомогу багатьом малюкам зі СМА. Наразі  з допомогою «Діти, ми встигнемо» закрито вже вісімнадцять зборів, а коли починали — був лише один. Очевидно, хтось мав стати першим. Семеро маленьких пацієнтів зусиллями суспільства, популярності соціальних мереж та кожній гривні, яка надходить на рахунки від добродіїв, отримали повні, стовідсоткові збори.

Ще двоє малят лікувалися за рахунок інших держав: людей, які змінили громадянство і з-за кордону мають кращі умови для життя, а як наслідок — благодійності. Усі інші виграли у лотерею (через високу вартість виробник ліків частково розподіляє їх через лотерею — брати в ній участь можуть представники країн, де продаж Zolgensma поки що не схвалений, — ред.). І це дуже круто! Коли згадую ці історії, життєві шляхи і долі діток, які змогли та отримали шанс на одужання — надихаюся рухатися далі. Ми всі надихаємося.

 Дітей із СМА в Україні багато, але всі вони — унікальні

На наших ресурсах нещодавно опубліковали матеріал про двох братиків-двійнят — Івана та Руслана Ісіченків. Ці хлопці, попри те, що пересуваються на візках та складно тримають в руках навіть чашку, енергійно здобувають у школі все нові й нові грамоти та тішать успіхами у навчанні. Бо попри діагноз вони встигають жити повноцінним життям. Ба більше, захоплюються бісероплетінням і продають власні роботи на аукціонах. Ці діти — унікальні, і ми повинні знати про них.

Сьогодні процеси почали розвиватися і на державному рівні. Тут для нас ключовим став адвокаційний напрямок, налаштований на допомогу всім пацієнтам із СМА в Україні. Це зокрема робота над тим, аби ліки закуповували за кошти з держбюджету. Також почали проводити переговори про орфанні центри, реабілітацію в Україні, створення реєстру пацієнтів для регулювання взаємодії. Заявили і почали працювати. 

Вже за пів року від старту маємо певні досягнення, адже з’явилася нормативна база, завдяки якій вдалося скласти офіційний список людей із СМА. Батьки маленьких діток перебували зі своєю проблемою наодинці, адже вартість потенційного лікування просто непідйомна для середньостатистичної сім’ї. Разом у нас значно більше шансів на диво. Шансів на одужання. 

Родина Свічинських під час перебування в США.

Також вдалося закласти держбюджет за договорами керованого доступу. Цьогоріч це майже півтора мільярда гривень, а на 2022 вже заявлено про суму від 2 до 7 мільярдів. Йдеться про всі орфанні захворювання, а також про генетичні та онкологічні патології. 

А ще нарешті розпочато процедуру оцінки медичних технологій. Вона необхідна для того, щоб закупити ліки для пацієнтів зі спінальною м’язовою атрофією. Сьогодні найближчою є компанія Roche, що в якості основного пропонує препарат Risdiplam. 

Сподіваємося, що ця кампанія пройде успішно, і ми з вами отримаємо просто фантастичний результат вже до кінця року. Крім того, ми декларували процес раннього неонатального скринінгу для всіх дітей із СМА та іншими генетичними патологіями. Гроші уже виділили, запровадити скринінг обіцяють з початку 2022 року. Тендери об’явлені офіційно. 

Прагнемо, аби Україна не відрізнялася від провідних країн

У нас мають бути представлені всі препарати, які є на ринку. Необхідно створити умови для реабілітації та взаємодії з пацієнтами. Найближчим часом ми зробимо оголошення про ще одну глобальну кампанію. Вже зараз відбувся виступ в ООН. Нам вдалося провести першу в світі комунікацію на базі Організації об’єднаних націй про СМА. Там виступав генеральний секретар. Приємно, що майже 80 дипломатичних представництв взяли участь у цій події та дійшли до спільного знаменника, перейнявшись питанням.

Читайте також: «Нам просто хотілося жити». Як благодійна організація «100% життя» вже 20 років рятує ВІЛ-позитивних українців

Відколи я «познайомився» з цим діагнозом, помітив, що проблема СМА не має кордонів. Ми змогли масштабувати рух і навіть встановили контакт із Азією та африканськими країнами. Знаєте, немає жодного значення, в якій точці світу перебуває людина, якщо вона потребує коштовного, малодоступного лікування. Тому дещо згодом на черзі — глобальний рух. 

Водночас у нашій країні потрібно зменшити кількість необґрунтованих «подяк» лікарям. Чимало закупівель ліків у лікарнях є недоречними. Тут існує неправомірна вигода, яку отримують медичні установи. У цій проблематиці перебуваємо всі ми як пацієнти. 

Під час Вишиванкового фестивалю в Одесі волонтери роздавали листівки з інформацією про СМА та способи допомоги дітям, у яких діагностували цю рідкісну хворобу.

Наприклад, у «Діти, ми встигнемо» звертаються чимало людей із нозологіями та онкологічними чи орфанними захворюваннями. Ці люди вірять в організацію, вони вірять нам, бо бачать результати. Ми ж наполегливі і, у свою чергу, вміємо вимагати там, де треба, та змінювати процеси точково і конкретно. І проблема корупції та хабарів для мене особливо болюча.

І все ж,головне тут наступне: якщо попереду світитиме найзаповітніша мрія, а всередині родини та близьких житиме надія, то жодне захворювання не зможе перемогти. Я знаю це точно. Я переконався. Просто треба робити. І вірити. І бути разом.

Дізнатися більше про всеукраїнський рух «Діти, ми встигнемо» та допомогти СМАйликам, які потребують коштів для найдорожчого в світі уколу, можна на офіційному сайті або зі сторінок в соціальних мережах.

Суспільство

Про втрачений Маріуполь: проєкт «KRYLATI» руйнує стереотипи про схід і захід

Опубліковано

Маріуполька Індіра Урусова втратила дім, але знайшла спосіб розказувати про нього з листівок і постерів. Опинившись у Болгарії, дівчина створила проєкт «KRYLATI», який тепер виріс у цілу освітню спільноту. Разом з подругою Індіра організовує івенти, а також запрошує істориків та жителів сходу розказати про справжню українську Донеччину.

Як «KRYLATI» руйнують стереотипи про схід і захід та про що мріє Індіра, дивіться в новому випуску ШоТам!

Особиста історія дівчини

Якщо в тебе загроза життю, тобі треба на якомога швидше виїхати, ти не знаєш, чи це можливо чи ні. По дорозі дуже багато людей каже про те, що не виїжджайте, бо там розстрілюють машини на виїзді.

Мене звати Урусова Індіра, мені 22 роки, я сама родом з Маріуполя. У Маріуполі я завжди активно займалась будь-якою волонтерською, громадською і загалом суспільною такою діяльністю. І тоді, напевно, я отримала той самий поштовх до отримання своєї першої освіти бакалаврської на спеціальності «Евент-менеджмент» в Київському національному університеті культури і мистецтва.

Але так склалося, що стався ковід, тому ми загалом не дуже багато навчалися в самому Києві. І я більшу частину свого навчання провела в Маріуполі.

Повномасштабне вторгнення

Повномасштабне вторгнення ми зустріли трошки раніше, навіть за тиждень до 24 лютого, бо тоді вже були чутні вибухи, були чутні якісь дії, які відбувалися. Тоді було дуже багато військових, які ставали на околицях нашого міста, адже я жила на околицях міста.

Першого березня у нас перестав ловити зв’язок, нас перестали давати воду, газ. Тому ми переїхали ближче до центру міста, готували їжу на вулиці, розпалювали вогнище і якось пристосовувалися до цього життя.

Але вже 18 березня біля нашого будинку прилетів снаряд в госпіталь військовий. Батьки на той час вирішили, що це насправді зараз шанс єдиний виїхати з Маріуполя. І вже 20 березня ми виїхали з Маріуполя, опинилися в Бердянську.

Евакуація закордон

Ми там провели буквально пів місяця і більше ми там не захотіли бути, адже там вже теж була окупація. Ми їхали через країну-агресора, потім ми виїжджали через Грузію, надалі у нас була Туреччина, Греція і таким чином ми опинилися в Болгарії.

Це був важкий період, бо це було одинадцять днів поїздки в машині з купою речей, які ми встигли забрати. Я це виставила собі в соціальній мережі, на що дуже активно зреагувала моя подруга Ната, яка сказала, що це неймовірно класно і це не можна просто так залишати.

Одинадцятого травня «KRYLATI», запустилися, ми продали в той день всі свої листівки. Зараз я проживаю в двох містах, скажімо так. В Києві і у Львові, бо родина тут, я навчаюся у Львові.

“Розказуємо про справжню Донеччину”

Напевно, зараз більше отримую якихось навичок, намагаюся ці навички втілювати в проєкті, якось його розвивати і робити більш професійним.

Ми організовуємо лекції, де розказуємо про справжню Донеччину без стереотипів, розказуємо про те, як взагалі жити на Донеччині, що таке Донеччина, чи взагалі існує Донбас і всі ці такі питання, які нам постійно ставлять.

Сьогодні, коли ти опиняєшся в іншому місті і абсолютно не маєш ніякої можливості повернутися додому, тобі дуже важливо розказати про це іншим. Тому «KRYLATI», вони в першу чергу покликані розповідати про дім. І тому для мене важливо хоча б розказати про це іншим людям, розказати про те, чого вони не бачили.

Бо дуже багато людей приходять до нас на лекції і кажуть, що вони ніколи не були на Сході, вони ніколи не були в Маріуполі, не були в будь-якому іншому місті. І для мене це є такою трохи втратою, але в той же час це виклик розказати цим людям так, щоб вони ніби побували там.

Або щоб вони закохалися в цей регіон настільки, щоб потім приїхати його відбудовувати і щось там робити. І крила, і ті історії, і ці лекції, вони не просто є таким освітнім напрямком. Вони є напрямком, в якому і люди можуть познайомитись, а якщо це люди зі Сходу, то вони можуть знайти спільноту для себе. Тобто ми дуже багато чуємо про те, що дякуємо вам, дівчата, ви насправді зробите класну справу. Ви для мене як рідні східняки.

Читати також: UAnimals випустили колекцію одягу з тваринами захисників з Азовсталі

Думки про дім

Я сумую з Маріуполем і, напевно, дуже би хотіла зараз повернутися туди, пройтися по тим самим вуличкам. Я би хотіла просто, щоб мене висадили десь на в’їзді в місто. Я би хотіла просто пройтися по тим вуличкам до свого дому.

Коли ми виїжджали, мені не вистачило цього моменту прощання з цим містом, бо це було дуже швидко. І цього вимагали події, які тоді відбувалися, вимагали ці обстріли постійні. Тому я би хотіла просто пережити, напевно, цю травму повністю, саме проходячи по цим місцям, проходячи по тим місцям, де відбувалися класні події мого життя, де я переживала свої емоції.

І, напевно, дуже би хотіла потрапити на площу біля драму, бо це місце куди ми постійно казали, що ми туди повернемося.

Нагадаємо, що фільм Алана Бадоєва став доступним на британській платформі OD365.

Читати далі

Суспільство

UAnimals випустили колекцію одягу з тваринами захисників з Азовсталі

Опубліковано

Футболки прикрашені зображеннями справжніх улюбленців бійців, які захищають Маріуполь і все ще перебувають у полоні. Ці малюнки створила керівниця Асоціації родин захисників “Азовсталі” – Катерина Прокопенко.

Про це повідомляють на сайті UAnimals.

Про колекцію

Цей дроп про тварин, які чекають своїх людей із полону.

Рівно два роки тому захисники Маріуполя, виконуючи наказ, вийшли з “Азовсталі”. І саме відтоді більшість із них — у полоні. На повернення героїв чекає ціла країна, їх рідні та близькі, а також тварини, яким присвячений наш новий дроп.

Читати також: Український бренд створив колекцію благодійних вишиванок: яскраві фото військових жінок

Нова колекція — це колаборація Асоціації родин захисників “Азовсталі” і крамниці Animalism by UAnimals. Малюнки для дропу створила керівниця асоціації Катерина Прокопенко. Майстерна ілюстраторка та дружина Дениса “Редіса” Прокопенка зобразила реальних тварин, які чекали та чекають на своїх людей із полону.

“Цією колекцією я хочу нагадати про тих, хто два роки зазнає тортур у російській неволі. Це справжні герої та патріоти України та, як видно з історій їхніх домашніх тварин, — люди з великими серцями, — каже Катерина Прокопенко. — Я попросила, аби прибуток від колекції йшов на порятунок тварин. Нехай це стане символом того, що ми боремось за повернення тих, хто захищає кожне життя в Україні”.

Нагадаємо, що в Австрії відкрили спецфонд у 500 млн євро для підтримки експорту в Україну.

Фото: UAnimals.

Читати далі

Суспільство

Український бренд створив колекцію благодійних вишиванок: яскраві фото військових жінок

Опубліковано

Напередодні Дня вишиванки бренд GAPTUVALNYA представив унікальні вишиванки з символікою ГО “Землячки”, що втілюють у собі жіночу силу — символи берегині, дерева життя та об’єднання всіх жінок у єдину родину.

Про це повідомляє Vogue.

Про колекцію

Сучасний образ жінки-берегині набуває нового виміру, охоплюючи не лише роль на домашньому вогнищі, але й цілісність української нації, її культурні й історичні досягнення. Вишиванка втілює цей образ, перетворюючись з елементу національного одягу в потужний символ сили та героїзму українських жінок-військових.

Читати також: “Укрзалізниця” переобладнала ще два вагони для евакуації поранених

Унікальна благодійна колекція від бренду GAPTUVALNYA, спільно з ГО “Землячки”, була представлена захисницями перед та після виконання бойових завдань у Донецькій області – Вільною Птахою, Торою, Руною та Косицею. Кожна з цих вишиванок вражає важливість національної символіки, цінностей та історії, що передаються з покоління на покоління. Кожен стібок і символ у цих вишиванках виражає повагу та підтримку до жінок, які стоять на захисті нашої рідної землі.

Фото

Фото: Михайло Палінчак
Фото: Михайло Палінчак
Фото: Михайло Палінчак
Фото: Михайло Палінчак

Усі кошти від продажу вишиванок підуть на пошиття жіночої тактичної форми у ГО “Землячки” для українських захисниць, що боронять нашу державу та культурний спадок для нащадків.

Нагадаємо, що “Освіторія.Медіа” запустили премію для освітніх проєктів під час війни.

Також ми повідомляли, що в Україні відкриють орган для контролю публічних інвестицій.

Фото: Михайло Палінчак

Читати далі