Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Своя Швейцарія у дворі — як одесит започаткував школу добросусідства

Опубліковано

Історично склалося, що типове життя одеситів завжди відбувається саме у подвір’ях будинків. Містяни знають своїх сусідів, щодня спілкуються один з одним, допомагають разом вирішувати проблеми. У когось закінчилася сіль, бракує стільців для гостей чи двір давно потребує прибирання — з усім допоможуть сусіди. Та й не Одесою єдиною: чи не в кожному місті можна знайти райони, де сусіди досі тримають один з одним тісні контакти. Хоча варто визнати, що з появою багатоповерхівок і частих переїздів культура добросусідства потроху втрачається.

Щоб врятувати діалоговий майданчик між громадами, торік в Одесі відкрилася «Школа культури сусідства» — для тих, хто хоче здобути навички спілкування з сусідами та змінити свої двори на краще. І отримати skills — це ще не фінал, у підсумку учасники повністю змінюють свої двори, які потім милують око городянам.

Дмитро Ковбасюк, 
Дмитро Ковбасюк, 

Одеський активіст, голова ОСББ та засновник проєкту «Школа культури сусідства»

Наш двір хотіли знести під забудову

Мене звуть Дмитро, по-сусідськи кличуть Мітя. Я завжди цікавився розвитком суспільства і країни зокрема. У 2017 році я думав навіть їхати навчатися у Швейцарію за програмою для розвитку суспільств. І коли я писав мотиваційний лист для навчання, так цим захопився, що подумав: мій двір, квартал і люди поряд невідомо коли дочекаються тих змін, які я планував зробити після повернення з навчання.

У Швейцарію я таки не поїхав. Натомість вклав трохи зусиль, часу і грошей у свій двір. Тобто, в мене була перерва в роботі, з’явився час, і я зміг подивитися навколо і щось зробити для свого подвір’я. Почалося з того, що ми створили об’єднання співвласників багатоквартирного будинку, яке я очолив. Оскільки, як трапляється у багатьох містах, один забудовник вирішив нас — 15 квартир — відселити, а на місці нашого будинку зробити багатоповерхівку. Своє право на житло ми тоді відстояли.

Одинока стіна стала сценою

Згодом вирішили робити й культурні заходи, щоб подвір’я стало більш публічним простором. Для цього спершу я започаткував проєкт «Двір сцена». Простір з’явився на місці старого будинку, в який під час Другої світової війни влучила бомба і зруйнувала його — тільки одна стіна залишилась.

Я, як голова ОСББ, в той же день, коли ми взяли будинок на баланс, вже провів у дворі театральний концерт та майстер-клас. Це стало таким собі майданчиком для розвитку культури та добросусідства. Ще цікаво, що я раніше співав у хорі, і цей хор вигнали з будинку культури, який навпроти нашого дому. І от вся ця культура перебігла через дорогу, і вже з’явилася у нашому дворі. Зараз з вікна будинку красуються дві сцени, на яких проходять культурні заходи.

Започаткований Дмитром проєкт «Двір сцена»

Це були мої перші кроки на шляху до розвитку добросусідства. Просто хотілося зробити щось унікальне у дворі. Я розумів, що сам по собі наш двір не зміниться, не буде жодних ремонтів. І хоча він дуже маленький, і коштів на його реконструкцію й облаштування потрібно не так багато, однак за нас цього ніхто не зробить. З локальної місцини з допомогою сусідів він став майданчиком для розвитку культури, куди тепер можуть приходити люди й відвідувати концерти.

Даремно чекати депутата-чарівника

Культуру сусідства надважливо розвивати, адже це єдина реальна можливість побачити зміни у себе за вікном. Бо коли ми сподіваємося, що хтось для нас щось зробить, прийде інша влада чи гарний депутат, то ні, такого не буде. Депутат не може розв’язати й налагодити зв’язки між сусідами за нас і створити такий просторій, який би нам хотілося. Це і є демократія і діалог, коли ми самі на мікрорівні визначаємо, як і що треба робити. Навіть той же сортувальний  майданчик — це вже діалоговий майданчик, тому що ми самі вирішуємо, чи треба нам сортувати, чи ні.

Читайте також: «Непустир»: як у Добропіллі мешканці перетворили звалище на публічний простір

Тобто, всебічний розвиток суспільства забезпечується сталістю мікрогромад. Якщо буде розвинена культура сумісного проживання, тоді усе суспільство буде розвинуте. І ми перетворимось у Швейцарію, коли різні питання вирішуються громадою. Хто буде президентом чи місцевим депутатом, вже не матиме жодного значення — все вирішуватимуть люди, і вони вже зараз можуть це робити.

Захотілося добросусідства і в інших містах

У якийсь момент нашу ініціативу помітили міжнародні партнери як от USAID. У 2019 році вони закликали мене розвивати й інші двори, та і я сам мріяв про масштабування, що це може бути не тільки в моєму дворі, а й в інших. Тому я покликав друзів з громадської організації «Фонд розвитку міста Одеси» і сказав: хочу створити школу культури сусідства.

«Стройка паті»: сусідське мережування у Дворі-сцені

Захотілося будувати не такий же дворик ще десь, а добросусідську спільноту вже цілої країни. В Одесі, де багато історичних прикольних двориків, ми відроджуємо традиції добросусідства. Але ж у кожному регіоні країни є унікальні люди й успішні приклади взаємин між мешканцями, тож чому б не зробити дійсно таку мережу в країні.

В Україні я не бачив шкіл, які займаються розвитком добросусідства і культури. Та й навіть у Європі не чув про такі, але трішки їх є в США. Просто це дуже локальна штука, яка може десь і є, але треба дуже глибоко копати. У створенні «Школи культури сусідства» мені допомагала вся родина: жінка, мати, потім долучилися партнери.

Поділились бюстгальтером по-сусідськи

Заняття ми торік проводили для 15 місцевих активістів, яких назбирали з різних районів Одеси — з 10 дворів. Всі вони прийшли з якоюсь ідеєю, а ми допомагали їм розробити концепцію та реалізувати свій задум. Потім вони обов’язково зустрічалися з сусідами в межах стратегічної сесії й обговорювали ідею з ними. Тому що це не повинна бути тільки ідея лідера, а те, чим би захопилися і його сусіди.

Ініціативи були дуже цікаві. Наприклад, хтось захотів створити театр на бойлерній: у дворі багатоповерхівки була велика бойлерна, і вони прям на ній тепер роблять театральні заходи й багато цікавого. В іншому районі міста з’явився рибацький двір: у них там є традиції варити юшку. Там мешканці зробили пам’ятники з того, що було у дворі. Так з’явилися дві статуї символів Одеси: «Рибалки Соні» і «Кості-моряка». Було цікаво, коли для статуї Соні треба було якось оформити бюст, і сусіди ходили по двору й шукали, в кого є величезний бюстгальтер. Хтось інший дав для статуї капелюх. Зараз там вже проводять екскурсії, хоча ще торік це був звичайний маленький двір не в центрі Одеси.

Рибацький двір зі статуєю «Рибалки Соні»

На сусідів не варто тиснути

Цього року ми виграли грант від «Українського культурного фонду» і зробили вже другу школу, але дистанційну. В ній вже взяли участь не тільки лідери з Одеси, а й з других регіонів. З цікавого цього року можу виділи захід, присвячений дню святкування міста Одеси. Завданням для учасників школи було створити добросусідський захід у своєму дворі. Ми навіть запускали стріми з кожного двору, як там відбувається святкування. В одному з дворів зробили «День варення», де сусіди позносили понад 10 видів варення, яке можна було посмакувати. В якомусь дворі влаштували концерт, в іншому — показували кіно. Це було прикольно.

Зараз є проблема з тим, що люди не завжди хочуть доглядати за тим, що вони зробили для свого подвір’я. У них повинна бути мотивація і ціль, яка час від часу кудись зникає. Хоча у дворах є головний відповідальний — активіст чи голова ОСББ — тож за порядком завжди хтось стежить. Це робить хтось обов’язково, але в такому режимі, щоб не було вигорання, тобто, не варто тиснути на людей. Щоб це не була робота на кожен день, а в більш такому вільному і комфортному для людини режимі. 

Є навіть мудрість така, що не можна заважати сусідам, які йдуть на пляж, якщо в тебе заплановане прибирання у дворі. Вони мають право відпочити, а потім, коли їм буде комфортно, вони все зроблять для двору. А якщо їм казати: «Не йди на пляж, а тут прийди прибери прямо зараз», то це не спрацює.

Долучайся до челенджу — познайомишся з сусідами

Також цього року я запустив на Youtube програму «Виживуть тільки сусіди» — такий собі челендж, який дозволяє протягом пів року прокачати себе і свою мікроспільноту. Цією програмою вдалося поєднати людей з різних куточків України: Херсону, Чернівців, Запоріжжя та Одеси. Ми вже маємо цілу мережу людей, разом з якими розвиваємо культуру добросусідства в нашій країні.

Першим завданням челенджу стало знайомство з сусідами в якийсь цікавий і креативний спосіб. Люди виконували це доручення, кожний у своєму дворі щось вигадував. Є також завдання зробити дитячий двір. Дворові майданчики як простір мають величезне значення для формування людини з самого дитинства. Для малюка важливо, який буде простір, оточення, відносини, щоб дитина вже мала корисні звички. А наприкінці челенджу буде фінальне завдання — зробити ролик для Youtube на певну тематику. І можна буде виграти головний приз, наприклад, дриль чи шурупокрут, щоб щось полагодити у дворі чи зробити щось своїми руками.

Я вважаю, що нам дійсно вдалося на всі 100% об’єднати сусідів. Тому що хтось просто платить внески в ОСББ та цим допомагає підтримати двір, хтось не викликає поліцію, коли у дворі проводять якийсь захід. Хтось машину не заганяє у двір, тому що знає, що там проводять захід —  це теж допомога. Це ніби дрібні речі, але вони об’єднують. Деякі сусіди беруть участь у проєктах, і цим розвивають свій простір.

В Україні бракує «Дня сусіда» й індексу добросусідства

Зараз у мене є мрія зробити індекс добросусідських місць. Хочеться, щоб міста вимірювали не тільки інвестиційною привабливістю, а й звертали увагу на відносини між людьми. Це головний фактор, адже мікроспільноти відіграють вагому роль, особливо в часи пандемії. Чим більш гуртованими є мікроспільноти дворів, домів, районів, тим сталішим буде ціле місто, суспільство і країна.

Також хотілося б, щоб в Україні з’явилося свято «День сусіда». Такий проєкт свого часу зробили у Херсоні. У Євросоюзі таке свято взагалі оформлене на офіційному рівні. У США теж є національний день сусідства. Мрію про те, щоб такі святкування були й в Україні, щоб всі зрозуміли, наскільки відносини між людьми важливі в нашому суспільстві.

Культуру добросусідства розвивати зовсім не складно — варто почати з маленького і просто познайомилися з сусідами, звернули більшу увагу на те, як вони живуть. Та й просто визирнути з вікна на свій двір і подумати, яким би ви хотіли його бачити. Змінити його не складно — просто потрібно закохати в цю ідею сусідів і разом знайти шлях вдосконалення простору. Якби не мої сусіди та друзі, я б нічого не зміг зробити. А ось разом нам вдалося з місця, яке хотіли знести, зробити простір, який полюбили городяни.

Суспільство

Прискорена реєстрація та кращі пільги: Швеція готує зміни для українських ВПО

Опубліковано

Українські ВПО, які перебувають під тимчасовим захистом у Швеції, зможуть швидше реєструватися і отримувати більше допомоги для проживання в країні.

Про це повідомляє Euractive.

Близько 40 000 українських переселенців, які проживають у Швеції, отримають змогу швидше заносити свої дані до реєстру населення, ніж це передбачено законом, заявила міністр міграції Швеції Марія Мальмер Стенергард.

За її словами, біженці зможуть реєструватись уже через рік перебування в країні, раніше цей термін становив 3 роки.

Це надасть їм повні права на медичне та стоматологічне обслуговування, і право на базові виплати у разі хвороби та по догляду за дитиною.

Читайте також: У районі Києва придбали тимчасове житло для ВПО: як туди поселитися

Уряд також оголосив, що українські біженці у Швеції зможуть отримувати підвищену допомогу на проживання – 308 шведських крон (30 євро) на день замість 71 шведської крони (7 євро).

Проте українські біженці не матимуть права на допомогу на дітей або житло, а багато хто продовжуватиме жити на 71 шведську крону на день, поки їхнє перебування в країні не перевищить 12 місяців.

Закон набуде чинності 1 листопада 2024 року, за даними шведського уряду, на цей момент близько 33 000 українців будуть зареєстровані і матимуть, зокрема, право на кращу допомогу у виході на ринок праці через програму Агентства зайнятості.

Нагадаємо, Україна піднялася на 18 пунктів в Індексі свободи преси.

Фото: Euractive

Читати далі

Суспільство

На Житньому ринку проведуть благодійний ярмарок «Під Стріхою»: 10 речей, на які вам треба звернути увагу

Опубліковано

Цієї суботи, 11 травня, команда «Стріха» проведе благодійний ярмарок на Житньому ринку в Києві. На гостей чекає маркет від українських брендів, книжки, прикраси, хендмейд вироби, аукціон цінних лотів, фотозона, станція експрес-апсайклінгу речей від професійних майстринь і турнір з настільного тенісу.

Редакція ШоТам розказує, які крафтові українські вироби можна буде купити на ярмарку.

Roshcha.home

Де замовити: Instagram

Бренд працює з якісними сертифікованими американськими складниками, тому продукція антиалергенна, цілком безпечна для діток, вагітних та тварин.

“Ми захоплено створюємо все для вас вручну, в результаті щасливі ви, щасливі й ми. З повагою ставимось до планети, тому використовуємо в упаковці лише екологічні матеріали, які легко здати на переробку, або користуватись ними повторно”, – говорять про свій бренд крафтярі.

Кohaniy.jewelry

Де замовити: Instagram

Прикраси із справжніми рослинами є повністю ручною роботою. У прикрасах Kohaniy.jewelry авторка використовує рослини з різних куточків України. Серед них — незабудки, спірея японська, конвалії, дельфінії, гортензії, тисячолітник тощо. 

“Я люблю подорожувати й щось збирати в блокнотик. Друзі мені неодноразово з подорожей замість сувенірів привозять засушені квіти. Я робила прикраси з рослинками з Греції, Індії, Кіпру, Туреччини, Єгипту, Польщі та Чехії”, – говорить власниця бренду Карина Марініченко. 

POSAG прикраси з кераміки і не тільки

Де замовити: Instagram

Вся символіка та орнаменти є надбанням українського народу. Всі прикраси створюють вручну та в єдиному екземплярі. Бренд може створити створити прикрасу під замовлення.

Нousewood.items

Де замовити: Instagram

Бренд виготовляє крафтовий посуд, підставки та вази з дерева різних форм та текстур. 

Оksina_ceramics

Де замовити: Instagram

Тут ви можете знайти чашки для кави, чашки для чаю юномі, салатниці, чашки для чаю матча, чавани, вази. Ця кераміка прикрасить і додасть затишку вашому дому, а також стане чудовим варіантом для подарунка близьким.

Еarth.fragment

Де замовити: Instagram

Концепція бренду EARTH FRAGMENT максимально проста: earth – земля, fragment – фрагмент.

“Уже півтора року, як кераміка є частиною мого життя. Я закохалася в цю справу, коли вперше сіла за гончарне коло у затишній майстерні невеликого міста Миргород, що на Полтавщині. Я відчуваю, що всі мої вироби – це фрагмент землі, якою і є глина”, – говорить про свій бренд його власниця Вікторія.

Кvity_v_ramtsi

Де замовити: Instagram

Квіткові картини стануть прикрасою будь якого інтерʼєру. Вони, світлі та яскраві, нададуть свіжості та теплого настрою. 

Оbrys ceramics

Де замовити: Instagram

Практичні вироби з кераміки виготовлені вручну. 

Мій шлях в кераміці почався з пошуку способів для саморефлексії та переведення фокусу з середини себе на зовні. Після пережитих подій з початку повномасштабного вторгнення, коли здавалося, що весь мій світ був зруйнований, я познайомилась з таким матеріалом як глина та способами її трансформації у різні форми. Почала шукати натхнення у природних кольорах, текстурах, формах, обрисах”, – говорить Ірина, засновниця бернду.

Super Rare Candles

Де замовити: Instagram

“Це крамничка для душі! не крупний поставлений на конвеєр магазин. Не масове виробництво. Кожну свічку роблю вручну з якісних натуральних матеріалів і намагаюсь зробити унікальною та неповторною і вкласти у неї якийсь свій настрій. Це політ фантазії, це рандом, це мистецтво; не ідеальне, не «під лінійку», а від серця і як воно є”, – йдеться на сторінці бренду. 

Vichnistt

Де замовити: Instagram

Прикраси з бісеру ручної роботи від Цвигун Надії. Дівчина створює силянки, які зможуть доповнити ваші вбрання. 

Читати далі

Суспільство

Назвали фіналістів конкурсу «Честь Професії – 2024»

Опубліковано

7 травня журі та відбіркова комісія 15-го конкурсу професійної журналістики «Честь Професії – 2024» оголосили номінантів у шести основних категоріях. Цьогоріч на конкурс надіслали 1240 матеріалів: 990 в основних номінаціях та 250 — у спеціальних. Це наразі рекорд за кількістю заявок.

Вже традиційно оголошення фіналістів провели онлайн.

Серед фіналістів — Наталія Корнієнко та її інтерв’ю для «Читомо»: «Максим Кривцов: Я мав жахливу мрію — ходити по Києву з автоматом». До шортлиста увійшли по 5 матеріалів у кожній категорії.

Найкраще інтерв’ю

Ірина Сисак, «Радіо Свобода Україна». «Загиблого азовця ексгумував батько, який перейшов на бік “ДНР”. Розповідь матері»

Дарина Сухоніс, «Наше місто». «Про втрати, любов до роботи, війну та Бога — Ігор Гетало»

Вероніка Хорольська, Запорізький центр розслідувань. «Аскольд: 8 тисяч врятованих із Маріуполя»

Наталя Корнієнко, «Читомо». «Максим Кривцов: Я мав жахливу мрію — ходити по Києву з автоматом»

Тарас Левченко, «Радіо Свобода». «Сибірський батальйон» ЗСУ — корінні народи РФ «проти Путіна».

Читайте також: Євген Клопотенко запустив сервіс замовлення шеф-кухаря додому: як цим можна скористатися

Найкраще новинне висвітлення резонансної події

Леся Іванова, Bihus.info. «Замголови Нацполіції: російський паспорт дружини, зв’язки з криміналітетом і теща-мільйонерка»

Яна Корнійчук, Слідство.Інфо. «Мільйон не для вас: Кому насправді дісталися гроші від Мінсоцполітики»

Сергій Андрушко, Кіра Толстякова, «Схеми», «Радіо Свобода». «Хто віддав Росії 575 крилатих ракет, якими тепер атакують Україну?»

Михайло Ткач, «Українська правда». «Батальйон Іспанія». УП навідалась в гості до одеського воєнкома та інших українських мільйонерів»

Ганна Калаур, «Суспільне» «Буча: розстріл на Києво-Мироцькій»

Найкраща аналітика

Ганна Мамонова, «Бабель». «Що відбувалося в Грозі перед тим, як туди влучила російська ракета. І як брати Мамони, яких СБУ вважає навідниками, стали колаборантами — реконструкція»

Олександр М’ясищев, «Бабель». «У ніч на 1 червня через зачинене укриття в Києві загинули люди. Офіс президента звинувачує в цьому Кличка, мер — президента, а в СІЗО сидить сторож. Хто він і до чого тут комунізм — пояснюємо»

Діана Буцко, hromadske. «У кожній хаті буде стояти де один гріб, де — п’ять, де — три»

Марʼян Кушнір та Сергій Нужненко, «Радіо Свобода». «ЗСУ пішли в контратаку під Бахмутом: перші кадри з поля бою»

Дар’я Янушкевич, «Суспільне Чернігів». «Я аж крикнула: “Саша!”: мати Олександра Мацієвського впізнала сина на відео росіян з розстрілом» 

Найкращий репортаж

Михайло Кригель, Ольга Кириленко, Дмитро Ларін, «Українська правда». «Краматорськ — місто побачень, смерті та молочних коктейлів. Чим живе романтична столиця України під обстрілами С300»

Сенів Оксана, Олена Дуняк, «Суспільне Новини». «Нові обличчя війни»

Мар’ян Кушнір, «Радіо Свобода Україна». «Захоплені позиції РФ, штурми та важкі бої: як виживає піхота на нулі. Репортаж з Роботиного»

Анастасія Горпінченко і Колян Пастико, Слідство.Інфо. «Зліва від посадки танчик заїжджає»: росіяни в тумані штурмують позиції ЗСУ».

Марʼяна Пʼєцух, hromadske. «Ви — служитель диявола». Коли з Почаївської лаври виселять УПЦ МП»

Найкраще розслідування

Богдан Мірошниченко, Дана Гордійчук, «Економічна правда». «Війна та корупція на “Антонові”. Чи зможе Україна колись відновити будівництво літаків?»

Інна Гадзинська, Валерія Павленко, Надія Кельм, Маргарита Гогун, «Тексти». «Зайди, якщо зможеш. Ветеранам з інвалідністю вкрай важко пересуватися українськими містами»

Олександр Янковський, Олена Бадюк, «Радіо Свобода».»Важко, повільно, ризиковано: як відбувається розмінування деокупованого півдня України»

Олена Куренкова, «Суспільне». «Що буде з сектором Гази та чи зникне ХАМАС після операції Ізраїлю — пояснення Суспільне»

Наталя Гуменюк, співзасновниця та редакторка, журналістка проєкту з документування воєнних злочинів The Reckoning Project, співавторка — Енн Епплбаум «They didn’t understand anything, but just spoiled people’s lives» 

Найкраща публіцистика

Олександр Дьомін, Діана Лановець, Ірина Костишина, Іnker. «Я не другий сорт»

Ганна Курцановська, «Свої. City». «Їх вбили, бо не змогли перемогти на полі бою. Оленівка».

Гаяне Авакян, агенція «Або». Bakhmut, before it vanished 

Ангеліна Карякіна, «Лабораторія журналістики суспільного інтересу». Three Stories of Pregnancy and Birth in Ukraine

Ольга Омельянчук, Reporters. «Готуйтесь битися»

Нагадаємо, історик показав архівне фото батьків відомої американської акторки з українським корінням.

Фото: “Честь професії”

Читати далі