Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

Мікрозелень у руках «сонячних діток»: історія соціального проєкту у Харкові

Опубліковано

Синдром Дауна — це найчастіша хромосомна аномалія, яка зустрічається в медицині. Це не хвороба, яку треба лікувати — радше спосіб життя, який має свої особливості. В Україні є багато таких дітей, і для них важливо мати можливість розвиватися, щоб мати успішне майбутнє. Щоб допомогти таким діткам опанувати нову справу, у Харкові три роки тому благодійники запустили проєкт «Паростки майбутнього». Фахівці навчать їх вирощувати мікрозелень, доглядати за нею та використовувати в побуті.

На перший погляд здається, що для таких дітей це важка справа, адже потребує добре розвинену дрібну моторику. Але вони з цим впоралися на «ура», і вже чекають виходу з карантину, щоб знову зустрітися за одним столом, посадити насіння та виростити його з «нуля».

Марина Краснова,
Марина Краснова,

Чотири роки працює у благодійному фонді «Карітас», спочатку на посаді проєктної менеджерки, а зараз — координаторки проєктів. Зокрема, опікується проєктом «Паростки майбутнього»

Священник марив мікрозеленню

У 2017 році у благодійному фонді «Карітас», де я працюю координаторкою проєктів, була бізнес-школа для переселенців. Однією з ідей, яку представили учасники, дуже захопився наш директор, отець Сергій Коваль — священник греко-католицької церкви. Це, до речі, особливість усіх осередків фонду: у нас вище керівництво в усіх організаціях — це священнослужителі. Але він сучасний, це не класичний образ священника, який ми звикли бачити. І от йому дуже сподобалася ідея з вирощування мікрозелені, але хотілося ще поєднати це з соціальною метою.

Я тоді була знайома з мікрозеленню десь буквально на 1%. За два роки до цього мене запросили на один день народження, і нас там пригощали паростками мікрозелені. Тому я сказала директору, що розумію, про що йдеться. Ми дійсно ідеєю дуже захопилися, але по факту нічого про це не знали. І директор почав активно досліджувати цю тему, дивився всілякі ролики на Youtube. Знайшов там багато матеріалу про те, як люди вирощують цей тип рослин.

Проросло прямо в поїзді

Мікрозелень — це паростки зелені або овочів, які на п’яту-сьому добу проросту вже можна використовувати в їжу. Тоді, коли ми починали, в Україні люди вже потроху її вирощували у невеликих фабриках. У нас все це ще було у мріях. І от у грудні 2017-го ми 30 годин їхали у занедбаному потязі зі Львова до Харкова. Ми всю ніч дивилися відео про вирощування мікрозелені, а вранці побачили у вікні росток зелені. Мабуть, колись туди потрапило якесь насіння. Ми ж для себе прийняли це як знак.

Мікрозелень, яка проросла у потязі

Звісно, ми добре тоді посміялися, я навіть ще пост у Facebook написала, що: «Незвично, але факт: у поїзді Львів-Харків виявлено першу мікрозелень». Довго ми про це говорили, ще більше запалилися і почали шукати фінансування. Вирішили взяти участь у фундації «Ашан для молоді», яка кожен рік проводить соціально-грантові конкурси. 

Специфіка у тому, що вони підтримують дітей з синдромом Дауна. У «Карітасі» є багато різних інклюзивних проєктів, тому в цілому така діяльність була типовою для нас. Тому ми вирішили ці дві активності поєднати: навчання дітей з синдромом Дауна і вирощування мікрозелені. Це здається важким, адже така робота потребує від дітей добре розвиненої дрібної моторики. Але ми вірили, що у нас вийде. 

Свою ідею ми спочатку представили на конкурсі у Харкові, але нас не підтримали. Сказали, що це неможливо, типу «Давайте краще якусь площадку відремонтуємо чи футбольне поле». Але ні, цим у нас займається мерія, у них така собі монополія на дитячі майданчики. Ми ж, такі впевнені в унікальності цієї ідеї, просунули її далі на Київ. Столичній комісії наш задум дуже сподобався — вони були просто в захваті. Ми таки виграли цей конкурс і отримали 10 тисяч євро від фундації на фінансування цього проєкту.

Передача чеку на реалізацію проєкту

До нас рвались дилетанти

Навчання проходять в офісах, які ми орендуємо. Там у нас є стелажі, де ми ставимо піддони, у яких все вирощується. Навчаємо приблизно 15 учасників: хтось приєднується, інші ж навпаки «відпадають». Залучали ми дітей через організації, які ними опікуються. Загалом у нас було десь 20 учасників, які змінювалися.

Видно, що дітям у нас подобається, вони просяться на заняття. У них як різна підготовка, так і різний рівень розвитку. Тобто, є дуже розвинуті, а є такі, що навіть погано говорять. Але вони знають, що вони йдуть у «Карітас». І якщо вони навіть поряд проїжджають, то показують на наш офіс. Ми вже стали однією великою родиною.

Таку людину я все ж знайшла, запросила до нас на співбесіду. І що цікаво, її прізвище у резюме було мені дуже знайоме. Потім виявилося, що це мама мого одногрупника. Тетяна Крохмаль стала нашим спеціальним педагогом, вона дійсно з дітками на одній хвилі. Мені інколи здається, що вони слухають тільки її у цьому житті, а навіть не батьків.

Шукали ще агроконсультантів, але нам постійно попадалися люди, які казали: «Я знаю, як вирощують моркву, що там складного буде з вашим редисом». І, звичайно, нас такі відштовхували, тому що ми не хотіли брати дилетантів. Для нас цей проєкт був особливий, бо запав нам усім до серця. Згодом до нашої команди долучилися дві сестри-переселенки з Донеччини, які у Харкові вирощують мікрозелень у великих масштабах.

Сторонній продукт припав до смаку

Спочатку до нас приходили одна-дві дитини, активності як такої не було. І це теж особливість того, що такі «тусовки» дітей з інвалідністю дуже закриті. Ці дітки не підпускають до себе нікого. Вони живуть у своєму світі, у них є власні спільноти для спілкування, розваг, для того, аби ділитися горем і радощами. Їм якась ще одна організація не була потрібна, адже вони справляються самостійно.

Діти вирощують мікрозелень

Ми дуже довго налагоджували цей контакт, коли починали перші заняття. Але зрештою діти пішли. Хоча тут теж були особливості. Наприклад, чи не всі діти не люблять корисні продукти, а в цих дітей загалом харчовий ланцюг дуже своєрідний. І вони не завжди вживають звичні для нас продукти. Перший прогрес, який ми побачили через три місяці, — діти не тільки навчилися доглядати за мікрозеленню, розвиваючи дрібну моторику, а й почали харчуватися нею. І це враховуючи те, що до цього часу вони взагалі не вживали ніяку зелень у їжу. Для них це був сторонній продукт.

У суспільстві є міфи, що діти з синдромом Дауна — це якісь незвичайні люди, не такі як ми. Але коли ти з ними попрацював, то розумієш, що це такі ж діти як і інші. Інколи навіть кращі за нас: вони дуже товариські, гарно один з одним комунікують. Дуже цікаво за ними спостерігати на заняттях. Вони приходять, обіймають один одного, здоровкаються, відкрито виявляють любов.

Діти різні, а справа спільна

Навчання проходять в офісах, які ми орендуємо. Там у нас є стелажі, де ми ставимо піддони, у яких все вирощується. Навчаємо приблизно 15 учасників: хтось приєднується, інші ж навпаки «відпадають». Залучали ми дітей через організації, які ними опікуються. Загалом у нас було десь 20 учасників, які змінювалися.

Заняття для дітей з вирощування мікрозелені

Видно, що дітям у нас подобається, вони просяться на заняття. У них як різна підготовка, так і різний рівень розвитку. Тобто, є дуже розвинуті, а є такі, що навіть погано говорять. Але вони знають, що вони йдуть у «Карітас». І якщо вони навіть поряд проїжджають, то показують на наш офіс. Ми вже стали однією великою родиною.

Дітей з синдромом Дауна називають «сонячними», і вони такими справді є. Якщо вони тебе люблять, то це назавжди, і ти їхній друг на все життя. Вони не розцінюють це як заняття — для них це своя мікросправа, до якої вони долучені. І співробітників наших вони теж вважають своїми друзями.

Смузі з власного врожаю

Раніше ми займалися тричі на тиждень, зараз через карантин — два рази. Діти висаджують мікрозелень  у вівторок, вчаться, що за чим робити, куди розкладати. Після цього ставлять на вирощування, і вже у п’ятницю зрізають перший врожай. Все це відбувається під керівництвом агроконсультантів.

З вирощеної зелені ми робимо салати або смузі. Слідкуємо за тим, аби у нас було повноцінне виробництво. Це те, що було до карантину. Зараз ми віддаємо набори для посадки додому, і діти роблять це все самостійно. Такий собі міні-город  прямо на підвіконні. Батьки були проти, щоб ми йшли на карантин, хотіли продовження навчань. Але ми розуміємо, що ці діти перебувають у зоні ризику.

Смузі з врожаю мікрозелені

Я бачу прогрес у тому сенсі, що дітям піддалася така мікросправа. Особливо зараз, в умовах карантину, адже вони вже вирощують мікрозелень без нашої допомоги. Ми розвозили ці набори, і вони потім нам фотографували, що у них проросло них проросло прямо на підвіконні. Зрозуміло, що їм вирощувати зараз допомагають батьки, дідусі та бабусі, але діти самі розуміють, що за чим треба робити, де вирощувати, як поливати, як зрізати, де використовувати. 

Мікрозелень — це популярно

Наш проєкт дійсно є унікальним, адже ніхто більше не застосовує таку практику — вирощування мікрозелені дітьми з синдромом Дауна. Після нас десь у південній частині країни з’явилося щось подібне. Можливо, вони знали про нас, а може й ні. Але ми жодного авторського права не накладали, ділимося цією практикою. До нас зверталися з інших осередків «Карітасу», одна львівська організація, де теж є такі діти. Та і загалом запрошуємо всіх охочих.

Читайте також: Худі, мило та шкарпетки. Як діти-сироти заробляють прямо в стінах дитбудинків

Сама ж мікрозелень вже стала дуже популярною. Якщо ще кілька років тому про неї ніхто не чув, то зараз вже більш менш вона представлена на полицях супермаркетів. Також є фірми, які пропонують набори з вирощування. Можливо, звісно, це лише у мене таке коло спілкування і такий контент у Facebook, але навіть у кав’ярні дуже часто говоримо: «О, дивися, тут уже мікрозеленню щось присипали». Вже запитуємо, самі вирощують, чи закуповують, бо стає цікаво. За кордоном така зелень теж дуже популярна.

Пророщені паростки мікрозелені

Головна ціль ще попереду

Наша головна мета — вивести проєкт на самоокупність хоча б частково, для того, щоб менше залежати від донорських коштів, а більше переходити на український ринок. Дуже хотілося б, щоб у нас було як в Австрії чи Німеччині, де є соціальні замовлення, і держава по суті дає кошти неприбутковим організаціям на здійснення таких соціальних цілей. У нас в Україні це розвинуто на дуже слабкому рівні.

Мріємо, що колись і наша держава буде зацікавлена в розвитку програм для таких діток і підтримуватиме їх. Тому що ці діти насправді є дуже гарними працівниками, і хорошими людьми, й дуже шкода, що вони довгий час були закриті від суспільства. Тільки зараз ми бачимо створення інклюзивних класів і можливість їхнього навчання у загальноосвітніх школах. Мені здається, що ми ще дуже мало знаємо про таких дітей, хоча вони цілком можуть стати для нас провідниками в краще майбутнє.

Суспільство

Кінофестиваль «Бардак» оголошує прийом заявок й перший конкурс вертикальних відео: як взяти участь

Опубліковано

У Харкові проведуть восьмий фестиваль незалежного короткометражного українського кіно «Бардак» відкриває прийом фільмів на два конкурси: короткого метру і вертикального відео.

Про це повідомляє BardakFilmFest.

До деяких фестивалів в Україні допускають вертикальні відео, але абсолютно  «вертикального конкурсу» поки що не існує – це буде вперше, коментують організатори. «Ми всі щодня дивимося тік-токи, рілзи, шортси українських авторів. І серед них є дуже кінематографічно круті роботи», – пояснює засновник фестивалю й кінокритик Антон Фролов.

Хто може взяти участь

  • Короткометражні фільми, зроблені українцями (українець в команді може займати будь-яку роль)
  • Фільми, які створили протягом останніх двох років 
  • Без обмежень у жанрах: ігрові та документальні, драми, комедії, пародії, мультфільми, рімейки, шведінгі, відеопоезію, експерименти, сторіз, тік-токи
  • Максимальна довжина фільму – до 30 хвилин для конкурсу короткого метра й до 15 хвилин для вертикальних відео 
  • Фільми можуть подавати режисери, продюсери, дистриб’ютори або офіційні представники.
  • Людина, що подає фільм, несе відповідальність за дотримання авторських/суміжних прав і вестиме подальші переговори з організаторами
  • Прем’єрна політика: без обмежень 
  • Фільми українською мовою можна подавати без субтитрів, а фільми іншими мовами повинні мати українські субтитри

Читайте також: Учасники НМТ можуть завантажити запрошення на тестування: як це зробити

Подати заявку можна за посиланням до 9 вересня. Усі автори отримають лист на електронну пошту з результатами відбору до 12 вересня 2024 року.

Раніше критерієм відбору була також відсутність у фільмів державного фінансування. Утім «оскільки через війну Держкіно і так майже не виділяє кошти на створення стрічок, від цієї умови вирішили відмовитися», пояснюють організатори. 

Фільми оцінюватиме журі, до якого увійдуть творці кіно, критики й представники інших видів візуального мистецтва. Вони обиратимуть кращий на їхню думку фільм, а також дадуть спеціальні позначки від кожного члена. Водночас хто отримає гранпрі фествалю, визначатимуть глядачі. Призами цього року буде професійна техніка для зйомок.

Нагадаємо, у Києві перейменували на честь Європейського Союзу.

Фото: Укрнет

Читати далі

Суспільство

Сезон кліщів відкрито. 5 порад, як захистити себе, дитину і собаку

Опубліковано

Із появою перших весняних тепленьких днів прокидаються кліщі. Вони можуть бути скрізь: у траві, на деревах, у піску на дитячих майданчиках і навіть у вашому будинку, куди взимку їх може принести собака. Кліщі є небезпечними як для тварин, так і для людей, вони кусають непомітно і можуть передавати різноманітні хвороби. Проте є і хороша новина — їх можна від цього захистити, як себе, так і своїх домашніх улюбленців. Репеленти, правильний одяг, щеплення та поради фахівців можуть бути в нагоді.

Видання “Бабель” поспілкувався з інфекціоністкою та педіатринею Оленою Луцькою, а також ветеринаром Іваном Якимчуком і підготував корисний посібник для вас.

Кліщ — тварина всесезонна, взимку вони нікуди не зникають, але найбільш небезпечний час — весна і осінь. Особливо обережними варто бути з квітня по червень і з вересня по жовтень.

Який одяг краще одягати

Краще одягти світлі штани, закрите взуття і заправити штани в шкарпетки. Останній маневр гарантовано позбавить вас шансу завести під час прогулянки романтичні стосунки, але й кліщ навряд чи зможе потрапити під одяг, а на світлому одязі його простіше буде побачити. Так само вдягайте й дітей. І обовʼязково оглядайте себе і їх після прогулянки.

Обов’язково використовуйте репеленти

Деякі активні складові, які в Україні можна використовувати лише з трьох років, у США рекомендують від трьох місяців. Наприклад, DEET, або діетилтолуамід. У нашій країні для дітей частіше дозволяють засоби з ефірними оліями, але вони діють менш ефективно і можуть викликати алергічні реакції. DEET – ефективний репелент.

На упаковці може бути вказано, який відсоток цієї речовини міститься в засобі. Концентрація не означає, що він призначений для дорослих чи дітей, а скільки часу він буде захищати. Тому важливо уважно читати склад. Купувати для дитини репелент від комарів або мошок, вважаючи його “більш безпечним”, не рекомендується – від кліщів захищають лише певні активні складові.

Читайте також: Попри важку хворобу долає марафони заради ЗСУ (ВІДЕО)

Що робити, якщо знайшов кліща на собі?

Найперше — зняти його. Процес такий самий, що і з твариною: візьміть пінцет, захопіть кліща близько до шкіри і повільно витягніть його вгору. Навіть якщо вусики залишаться в ранці, не страшно. Для організму ці залишки — просто чужорідне тіло, як скабка. Потім варто обробити ранку антисептиком. І в жодному разі не треба змащувати кліща олією, мазями чи вазеліном. Кліщу бракуватиме повітря, і він може випустити вміст шлунка в ранку.

А як захистити собаку від кліщів?

У географічній зоні, де розташована Україна, кліщі для собак є досить небезпечними, оскільки вони можуть переносити чотири хвороби: бореліоз, бабезіоз, анаплазмоз та ерліхіоз. Бабезіоз спричиняється бактеріями, які вражають еритроцити, що може вимагати складного лікування, включаючи переливання крові.

Анаплазмоз і ерліхіоз також є інфекційними захворюваннями, що вражають відповідно лейкоцити та еритроцити. Тому важливо захищати собаку від цих паразитів. Пам’ятайте, що собака може підхопити кліща протягом усього року, і кліщі легко перезимовують у теплих приміщеннях. Тому обробку від паразитів рекомендується проводити протягом усього року, а також оглядати тварину після кожної прогулянки.

Що робити, якщо знайшли кліща на тварині

Краще зняти кліща самостійно. Це не складно — знадобиться спеціальний інструмент, який продається в зоомагазинах, або звичайний пінцет. Треба захопити кліща якомога ближче до шкіри і потягти вгору. Але з лікарем все одно треба проконсультуватися, щоб не пропустити момент, якщо тварині стане гірше.

Послідкуйте за нею до двох тижнів — якщо тварина стала млявою, температура підвищується, слизові оболонки бліднуть, сеча стає червонуватою, терміново звертайтеся до ветеринара. Якщо протягом пів року пес почав кульгати — теж. Коли тварину кусає кліщ, це варто зафіксувати: точні дані допоможуть швидше встановити діагноз і призначити лікування.

Нагадаємо, українські митці можуть отримати грант від фонду ЮНЕСКО.

    Читати далі

    Суспільство

    Світовий Конгрес Українців закликав долучитися до віртуальної хвилі до Дня вишиванки

    Опубліковано

    Світовий конгрес українців (СКУ) проведе віртуальну хвилю до Дня вишиванки – 2024, покликану підвищити інтерес до України через єднання у вишиванках. 

    Про це повідомляє Світовий Конгрес Українців.

    Ініціатива триватиме 16-17 травня у соцмережах Фейсбук, Інстаграм, Тік-Ток, а також на сайті СКУ. 

    Для участі Світовий конгрес українців пропонує кожному українцю чи шанувальнику української культури зробити фото у вишиванці й опублікувати його з хештегами #vyshyvanka2024 та  #VyshyvankaDay, а також позначити @UWCongress. Впродовж доби учасник зможе знайти себе серед віртуальної хвилі, адже фото будуть розміщені як її елементи.

    Читайте також: Для українських медійників продовжили грантову стипендію: як взяти участь

    Друга частина ініціативи передбачає публікацію матеріалів про втрачену спадщину, вишиванки з окупованих територій, які були пошкоджені росіянами. Йдеться про серію матеріалів у соцмережах. 

    СКУ закликає українські громади по всьому світу долучатися, щоб укотре звернути увагу світу до України та її боротьби з Росією. 

    Нагадаємо, українські митці можуть отримати грант від фонду ЮНЕСКО.

    Фото: Світовий Конгрес Українців

    Читати далі