Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
>

Суспільство

55 день війни. Хроніка боротьби. Головні перемоги України та українців

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

55-й день українські військові дають відсіч російським окупантам, знищуючи їхню техніку та руйнучи амбітні плани Кремля захопити нашу країну. Українці об’єдналися та разом чинять опір загарбникам, забувши про чвари та суперечки. Це війна, яка вже увійшла в світову історію. Війна за нашу свободу й незалежність. ШоТам фіксує головні перемоги цього дня.

17:20

Бійці «Азов», які продовжують героїчно захищати український Маріуполь, розбили ворожий бронетранспортер пострілом з ручного гранатомета.

16:15

Європейський Союз планує створити трастовий фонд для відновлення України. Більшу частину фінансування доведеться взяти на себе країнам-членам союзу. Про це пише Mind.ua з посиланням на Bloomberg.

Сума інвестицій, розрахованих на багато років, може сягати сотень мільярдів євро. Фонд буде створено за зразком Фонду відновлення після COVID-19 для держав-членів. Гроші виділятимуться на інвестиції та реформи за погодженням з урядом України. Поки що неясно, скільки грошей буде надано за рахунок грантів чи кредитів, розповіли співрозмовники агентства.

16:00

Проєкт супутникової платформи зв’язку Ілона Маска Starlink розпочав роботу над відкриттям свого представництва в Україні. Про це повідомив міністр цифрової трансформації Михайло Федоров у Telegram.

«На самому початку війни я звернувся до Ілона Маска з проханням надати Україні Starlink. Вже наступного дня ми отримали від нього позитивну відповідь, а ще за тиждень – перші 500 станцій Starlink з безкоштовною прошивкою під Україну. Сьогодні ми отримали чергову позитивну новину – Starlink розпочав роботу на відкриттям представництва в Україні!», – написав міністр.

15:25

19 квітня між Україною та Росією відбувся п’ятий обмін військовополоненими, завдяки якому звільнили десятьох офіцерів ЗСУ, 50 військовослужбовців рядового складу та 16 цивільних.

15:15

Бійці Збройних сил ліквідували військових найманців з Лівії, які воювали проти України.

14:50

Строковик Національної гвардії збив російський безпілотник за допомогою звичайного АК-74.

14:20

На територіях Житомирської, Запорізької, Київської, Миколаївської, Сумської, Харківської, Херсонської та Чернігівської областей деокуповано понад 900 населених пунктів.

13:45

Військові 54 ОМБр відбили атаку російських окупантів та захопили цілий арсенал трофейної зброї.

12:40

Станом на ранок 19 квітня втрати російських окупантів у живій силі досягли 20 800 солдатів. Також російська армія втратила 802 танки та майже 320 літаків і гелікоптерів. Про це повідомили на офіційній сторінці Генерального штабу ЗСУ в Facebook.

Крім того, нашим захисникам вдалося знищити 2063 бойові броньовані машини РФ, 386 артилерійських систем та 158 безпілотників.

12:00

Онлайн-платформа для пошуку та замовлення ліків Liki24 відновила доставку медичних препаратів майже по всій території України.

11:45

Військові 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців розбомбила ворожий танк із гармати «Піон».

11:30

Зранку, 19 квітня, у небі над Одесою воїни зенітного ракетного підрозділу Повітряних Сил ЗСУ знищили ворожий безпілотник «Орлан-10».

11:00

Російські загарбники намагалися прорватися у Попасній та Рубіжному на Луганщині, однак не мали успіху. Про це повідомив голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай.

«Втрати десятки загиблих у ворога. Наші хлопці збили безпілотник Орлан-10, важку техніку підбили і знищили. Наші хлопці тримають позиції. Але суттєво вночі було збільшено кількість ворожих атак, кількість обстрілів і авіаударів», — повідомив Сергій Гайдай.

10:30

У районі інтенсивних боїв українські воїни-десантники розбили і знищили бронегрупу одного із ворожих підрозділів. Про це повідомили у Командуванні Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.

Йдеться про ворожий підрозділ 21-ї окремої гвардійської червонопрапорної Омсько-Новобузької мотострілецької бригади Центрального ВО ЗС російської федерації із Томська.

10:00

Майже годинний штурм російських загарбників наших позицій в районі Олександрівки на Херсонщині не мав успіху. Ворог відступив.

09:30

Міністерство оборони Японії надасть Україні комплекти ядерного, біологічного та хімічного захисту (NBC), а також дрони для протистояння російській агресії.  

09:00

Українські захисники не припиняють знищувати російських загарбників на сході України. Військові із 30-ї окремої механізованої бригади ім. князя Костянтина Острозького вщент спалили ворожу техніку.

08:00

За добу 18 квітня протиповітряною обороною Повітряних Сил та Сухопутних військ знищено сім повітряних цілей російських окупантів.

Суспільство

35 тис. хлібин для Бучі та Гостомеля. Як топ-кондитерка Києва перетворила бізнес на волонтерський проєкт

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

До повномасштабного вторгнення кондитерська студія Інни була однією з найпопулярніших у столиці. Аби замовити весільний торт, молодятам доводилося вишиковуватися в чергу й домовлятися про все заздалегідь. Утім війна перетворила успішну справу на волонтерський осередок, який об’єднав неймовірних людей.

Тепер замість вишуканих десертів та незвичайних тортів – хліб для мешканців Бучі, Гостомеля та Бородянки. За понад 70 днів команда Інни випекла майже 35 тисяч хлібин. А ще встигла виготовити понад 6 тисяч пасок до Великодня.

Інна Солнцева

засновниця та власниця кондитерської студії в Києві

З 24 лютого організувала команду волонтерів, аби пекти безкоштовний хліб для мешканців звільнених населених пунктів

Дивилась кулінарне шоу й вирішила, що також маю спробувати

До кондитерської справи я постійно перебувала у пошуках себе. Працювала менеджеркою з продажів, мерчандайзеркою, мала свій магазин одягу. Намагалась знайти щось справді своє. І випадково вийшло, що зупинилася саме на кондитерській справі.

Тоді я якраз була в декреті, дивилася кулінарне шоу. І якоїсь миті у кондитера впав величезний торт. Мені стало дещо моторошно, але ця людина зібралася, спокійно взяла й все виправила. І я подумала: а чому б не спробувати й мені?

Я й раніше намагалася готувати щось солодке, але це було дуже по-домашньому – для родини. Наприклад, коли ми святкували перший День народження дитини, я сама зробила торт. Усі хвалили, казали що смачно. Але зараз я згадую, аналізую й розумію, що це був просто жах (сміється, – ред.). Хоча, коли ти щось робиш своїми руками, – це завжди щось максимально цінне.

Кондитерка Інна Солнцева

Починала з Youtube, а готувала на домашній кухні

У мене не було коштів на майстер-класи. Тому перший час вчилася всьому з YouTube. Якісь безкоштовні рецепти, поради. Звісно, щось з того виходило, а щось – ні. Вже згодом напрацювала власні унікальні техніки та рецепти, якими тепер ділюся зі своїми студентами.

Перший рік роботи став роком експериментів зі смаками. Я нічого не продавала, просто готувала й віддавала рідним або сусідам. Але за цей час мені вдалося накопичити певні навички, опанувати розуміння смаку. 

Як правило, я швидко «вигораю»: захоплююсь якоюсь справою, а потім розумію, що вона набридла. Але коли минув рік, я зрозуміла, що мені досі цікаво. А тому продовжила цим займатися.

На першу духову шафу вартістю 13 тисяч гривень ми збирали пів року. Відкладали маленькими сумами, але все ж назбирали. Потім – придбали перший холодильник. Я не могла дозволити собі купити все й одразу. Тому доводилося визначати пріоритети й робити все поступово.

Майстер-клас від кондитерки Інни Солнцевої

Мій перший весільний торт падав двічі

Якось я хотіла зробили сюрприз для своєї подруги і самостійно приготувати для неї весільний торт. Працювала над ним всю ніч, зробила три яруси, хоча й не розуміла, як це все має триматися. Напевно, хотіла вимахнутися (сміється, – ред.), показати, що можу зробити таку красу.

Насправді, торт вийшов доволі непоганий. І коли ми вже мали виїжджати, виявилося, що коробка була не надто надійною. Ми взяли її за ручки, підняли зі столу, а ці ручки просто відірвалися. І торт впав. На щастя, він не дуже пошкодився. Ми, ніби в тому шоу, швидко його зібрали, знову закрили коробку та вирушили до РАЦСу.

У ліфті він впав вдруге – обірвалося дно коробки. І там вже не було, що рятувати. Ми привезли його на офіційну церемонію, так він простояв ще три години. А вже в ресторані торт подавали одразу порізаним. Точніше, зібраним з того, що залишилося. А я слідом за кожною тарілкою передавала свій телефон і всім показувала, яким був мій торт з самого початку (сміється, – ред.).

До 24 лютого ми були серед найпопулярніших кондитерів міста

Через два роки після роботи вдома я дозволила собі орендувати першу студію. Ремонт у ній ми робили вдвох із чоловіком, самостійно. Там все ще не було професійної техніки: ми притягнули до студії все, що було вдома. Звичайні столи, холодильник тощо. Просто, аби я вже не працювала в квартирі. Адже кондитерська справа потребує дотримання чітких стандартів. Так минув ще один рік.

З часом у мене почали з’являтися перші клієнти, про мій бізнес дізнавалися люди. Тоді, звісно, я почала збирати кошти на професійну техніку. Так моя друга студія була вже повністю облаштована правильним та професійним обладнанням.

Інна Солнцева біля триметрового торта

А третя, в якій ми працюємо зараз, – максимально ідеальна. Це студія, площею 120 квадратних метрів. Моє натхнення, моя творча локація, моє місце сили. До повномасштабної війни ми були одними з найпопулярніших кондитерів Києва. Проводили навчання, співпрацювали з провідними агенціями, обслуговували найкращі весілля столиці. Торік разом із командою ми навіть зробили найбільший торт в Україні – три метри заввишки.

Жодного разу не думала над тим, аби покинути Київ

24 лютого – це день, який розділив моє життя на «до» та «після». День переоцінки цінностей, аналізу свого життя. Я бачила величезні затори, людей, які постійно кудись бігли з візочками. Але жодного разу не подумала про те, аби залишати свій дім. Аби покинути свою студію й кудись поїхати. Навіть попри те, що практично всі мої друзі покинули країну.

Перші три дні я намагалася отямитися та збагнути ситуацію. Просто повірити, що це – не сон, і цей жах справді відбувається з нами. На третій день я зрозуміла, що потрібно щось робити, приносити користь, допомагати іншим людям.

У моїй студії було доволі багато духових шаф, та й хліб – це стратегічно важливий продукт, який потрібен кожному. Тож рішення, що саме ми будемо робити, прийшло до мене практично одразу.

На оголошення про пошук волонтерів відгукнулися 15 людей

Вже 28 лютого я сталося в шаленій черзі до супермаркету METRO. Аби потрапити до магазину, мені довелося відстояти 4,5 години. Після цього протягом двох днів я була з температурою під 40. Але це не стало приводом, аби не працювати.

Перша закупівля обійшлася мені приблизно в 30 тисяч гривень. Це все були мої власні кошти. Ми брали лише стратегічно важливі інгредієнти, без яких неможливо виготовити смачний хліб чи батон. Наша автівка була завантажена настільки, що я – водійка – сиділа за кермом на мішку з борошном. Але ця закупівля була доволі простою, адже в магазинах ще були всі необхідні продукти. Далі ставало все складніше й складніше. Частину інгредієнтів нам передавали навіть з-за кордону. Наприклад, дріжджі.

Волонтери готують хліб

Коли ми придбали все необхідне, я написала оголошення в чаті району. Мовляв, шукаю людей, які могли б нам допомагати. Наступного дня, 29 лютого, до нас прийшли 15 волонтерів, які залишаються в команді й сьогодні. 

Це лікар, вчитель, будівельник, шеф-кухар, бухгалтер, підприємці…. Усі вони – святі люди. Адже приходять щодня на роботу, за яку можуть отримати хіба що буханець хліба. Але це справжня команда, справжня сім’я. У нас одна мета, і ми впевнено крокуємо до неї. 

35 тисяч хлібин – для Бучі, Гостомеля та Бородянки

Коли вже вдалося налагодити процес виготовлення хліба, ми через Instagram почали шукати людей, які потребували допомоги. Відгукнулися волонтери, з багатьма з них ми працюємо й сьогодні.

Щойно відновили транспортне сполучення до Бучі, Бородянки та Гостомеля, ми почали працювати в дві зміни. Щодня віддавали волонтерам понад 600 хлібин саме до цих населених пунктів. Кілька разів я також їздила до Бородянки. І досі, коли я згадую побачене, у мене тремтять руки. Після першої поїздки я два дні не могла прийти до тями.

Хліб, спечений для мешканців деокупованої Київщини

Упродовж 40 днів моя команда працювала без жодного вихідного та відпочинку. Кожен із нас розумів, що це абсолютно другорядні питання. Ми були настільки захоплені цією справою, що не могли дозволити собі збавляти оберти. Особливо, коли люди так потребували нашої допомоги.

Увесь хлібчик, який ми робимо, – виключно ручної роботи. Це все – результат нашої шаленої праці. За весь час (станом на 12 травня, – ред.) нам вдалося випекти приблизно 35 000 хлібин. І це все – завдяки неймовірним людям, які мені допомагають. Без них я б ніколи не впоралася з такими обсягами.

Робили паски, бо люди цього потребували

Як правило, ми робили батони й темний хліб. Але Великдень – одне з найсвітліших свят у цьому році, на яке завжди чекають. Напередодні кілька волонтерів почали цікавитися, чи будуть у нас пасочки. Я подумала й вирішила: якщо люди запитують, чому б не зробити?

Думала, це все буде значно легше й швидше, але через велику кількість пасок нам довелося працювати цілодобово. Ми навіть розділилися на дві команди, були денна та нічна зміни. За кілька днів нам вдалося виготовити приблизно 6300 пасок, які волонтери передали мешканцям деокупованих сіл та міст.

Майстер-клас з виготовлення хліба та пасок на Великдень

Після цього я отримала купу голосових повідомлень та скріншотів з повідомленнями від людей, які дякували, що навіть під час війни їх не залишили на свято без паски. І я дуже рада, що у нас все вийшло. Бо була якась насолода від цієї роботи.

І, що важливо, це була колективна робота. Дорослі випікали, а діти прикрашали. Усі були максимально залучені до цього процесу. Ми навіть встигли провести майстер-клас для дітей-переселенців. Вони також власноруч робити пасочки, випікали, прикрашали. Я обожнюю Великдень. А тому добре, що у нас все вийшло. Хоча й було дуже важко.

80% наших витрат взяли на себе прості українці

Перші мої закупівлі – це виключно власні кошти. Але згодом люди почали розповідати про нас іншим, робили репости з нашої сторінки в Instagram. І завдяки цьому ми практично два місяці працювали завдяки донатам підписників, колег та простих українців. Звісно, зараз усі вже дещо виснажені й обсяг пожертв зменшився. Але я можу з упевненістю сказати, що 80% витрат взяли на себе наші люди. Звичайно, я також вкладаю власні кошти, адже не можу цього не робити.

Але були й неприємні ситуації. На самому початку, коли ми шукали перші кошти, я писала багатьом блогерам з проханням розповісти про нас. Просто зробити репост, допис, аби люди дізналися про нашу роботу. Більшість – взагалі не відповіли на повідомлення. А якщо відповіді й були, то на кшталт: «Вартість реклами – 1000 грн». Якої реклами? Ми печемо безкоштовний хліб. Я краще на ці гроші куплю 10 кілограмів маргарину та напечу хліба.

Хліб та паски для військових ЗСУ

Поступово відновлюємо бізнес, але продовжуємо пекти хліб

Сьогодні обсяги хліба, який ми випікаємо, зменшилися. Адже зменшилася й потреба: магазини знову працюють, а проблеми з логістикою вирішилися. Але ми продовжуємо працювати на запит волонтерів. Зараз наші хлопці, які лікувалися в Києві, повертаються на східний напрямок, поблизу Маріуполя. І ми три дні працюємо, аби передати весь хліб туди. 

До цього передавали хліб харків’янам. А ось, наприклад, на понеділок у нас є запит на Вишгородський район. До цього – Броварський. Тобто необхідність завжди є, і ми продовжуємо допомагати й відповідати на всі запити.

Водночас ми на 30% починаємо працювати саме як бізнес. Тобто зранку і до 14-15 години ми будемо й надалі робити безкоштовний хліб. А після 15:00 – працювати, як робили це раніше, до 24 лютого.

Кондитерка Інна Солнцева ріже торт

Але я постійно наголошую, що всі кошти, які надходять від людей, – це гроші виключно на закупівлю інгредієнтів для безкоштовного хліба. Мені стає моторошно, коли бачу, як окупанти вивозять наше зерно. Тому намагаюсь постійно замовляти борошно, цукор, олію – стратегічні складові. Просто, щоб вони у нас були. Аби в разі чого ми могли зі спокійним серцем пекти для тих, кому це потрібно.

Допомогти команді Інни та підтримати виготовлення безкоштовного хліба – просто. Наприклад, переказом на карту 4731219612367932. Або зателефонуйте напряму та запропонуйте будь-яку іншу допомогу – +38(067)-72-02-303.

А щоб підтримати ШоТам та читати ще більше історій про неймовірних українців – достатньо одного донату.

Читати далі

Суспільство

У Києві волонтер запустив виробництво галетного печива для військових

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

42-річний Костянтин Овчаренко під час війни допомагав облаштувати польову кухню на лівому березі Києва, а згодом взявся за приготування печива та сухпайків для українських воїнів.

Історію волонтера розповіли у Вечірньому Києві.

Галетне печиво — універсальний продукт, яким можна перекусити

У мирному житті 42-річний Костянтин Овчаренко — спеціаліст з навчання персоналу в компанії мінеральної води. А у воєнний час —волонтер.

У перші дні повномасштабного вторгнення чоловік допомагав будувати намети на польовій кухні неподалік від станції метро «Чернігівська». Тепер майданчик нагадує невеличке містечко.

Після того, як кожен міліметр кухні просто неба облаштували, а роботу на ній — запустили, Костянтин почав міркувати, чим ще він може бути корисним. Побратим запропонував волонтеру ідею виробництва галетного печива.

«Це універсальний продукт, яким можна як перекусити, намазавши зверху чимось, або навіть повноцінно пообідати», — пояснює Костянтин Овчаренко.

Читайте такожВійна та їжа: як логістика перемагала зброю. Розповідає історик Володимир Полторак

Потроху друзі-волонтери почали експериментувати. За рецептом звернулися до професійних технологів. З кожною спробою у них виходило дедалі краще.

Першу партію випічки чоловіки відправили бійцям з розвідки. Після того, як військовим засмакувало, кияни вирішили запустити ціле виробництво галетного печива.

Готували печиво у дитсадку

Спочатку для випікання чоловікам запропонували приміщення їдальні у дитячому садочку. Там колектив виховного закладу зголосився допомогти у приготуванні. За день ґаздиням вдається приготувати до 30 кг випічки.

Свіже, охайно запаковане печиво коробкою за коробкою спустошувалося на блокпостах воїнів.

Нещодавно колектив відсвяткував випуск першої тонни виготовленого печива.

Після війни Костянтин Овчаренко планує повернутися на роботу та до звичного, без сирен, життя. Втім, запевняє: обовʼязково знаходитиме час для продовження волонтерської діяльності, яка, ймовірно, після Перемоги, стане бізнесом.

Нагадаємо, у Черкасах волонтери виготовляють енергетичні батончики для ЗСУ.

Також у Києві відкривають кав’ярню, де безкоштовно пригощатимуть млинцями.

Фото: facebook.com/polyovakuhnya; vechirniy.kyiv.ua.

Читати далі

Суспільство

У Харкові відновлюють роботу наземного громадського транспорту

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

З понеділка, 16 травня, у Харкові відновлюють роботу наземного громадського транспорту. Перші два тижні проїзд буде безкоштовним.

Про це повідомив міський голова Харкова Ігор Терехов у Telegram.

За його словами, наразі планується запустити 4 трамвайні маршрути та 8 тролейбусних. Паралельно відновлюватимуть електролінії та тягові підстанції та згодом збільшуватимуть кількість маршрутів. Також запустять 25 автобусних маршрутів.

Час роботи трамваїв, тролейбусів та автобусів – з 07:00 ранку до 19:00 вечора.

«Я розумію, що багато хто з вас через війну втратили роботу. Тому перші два тижні, поки ми не перезапустимо економіку Харкова, проїзд у комунальному громадському транспорті буде безкоштовним», – додав Терехов.

Нагадаємо, чеське місто Брно передасть своєму місту-побратиму Харкову 2 трамваї Tatra T3 та 6 тролейбусів Škoda 14Tr.

Раніше ми повідомляли, що німецька фірма «Meso and more» з міста Кроппах подарувала Рівненській області 5 великих пасажирських автобусів.

Фото: mykharkov.info

Читати далі