Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами

Суспільство

30 років Незалежності: 30 найбільших успіхів та досягнень України

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

За 30 років Незалежності Україна пережила багато труднощів та горя. Й досі ми продовжуємо виборювати цю незалежність. Попри це країна багато разів вражала світ своїми досягненнями — в економіці, спорті, культурі, науці, сільському господарстві та інших галузях. За 30 років кожен громадянин України може з упевненістю сказати, що йому є чим пишатись. За цей час ми гідно показали себе на Олімпійських іграх, двічі перемагали на Євробаченні, отримали безвіз, самостійну Православну церкву, стали на шлях цифрових технологій та запустили чимало реформ. А у 2014 році ми довели, що вміємо відстоювати свої права та свободи, а наша армія стала сучасним потужним загартованим військом.

Та й це далеко не все. Ми навчилися поважати та просувати свою мову та культуру, створюємо потужні крафтові бізнеси, які конкурують з іноземцями, реалізовуємо свій винахідницький потенціал і по-справжньому підтримуємо українське.

До 30-річчя Незалежності України ШоТам згадує 30 найголовніших досягнень нашої країни.

1. Відновлення Києво-Могилянської академії

Напевно, всі знають, що у 1992 році був затверджений державний прапор та гімн України. Але у цей рік сталася ще одна визначна подія для історії України. 24 серпня 1992 року відновила свою діяльність Києво-Могилянська академія. Знадобилося 174 роки, аби повернути цей заклад освіти, і сталося це вже в незалежній Україні. Ця подія є своєрідним символом відродження країни. 

2. Перша учась у зимових Олімпійських іграх

У 1994 році наша країна отримала чимало спортивних досягнень. Саме тоді Україна вперше брала участь у зимових Олімпійських іграх у Ліллегаммері (Норвегія). Збірна країни відразу зуміла здобути золоту медаль у фігурному катанні. Її принесла Оксана Баюл, ставши першою олімпійською чемпіонкою в історії незалежної України. У цьому ж році Сергій Бубка став першою людиною у світі, яка стрибнула вище шести метрів. Подолати його рекорд зміг тільки швед у 2020 році. 

3. Запуск першого українського штучного супутника “Січ-1”

У 1995 році запущено перший український штучний супутник “Січ-1” для наукових спостережень та експериментів. Ця подія стала знаковою для ракетно-космічної галузі незалежної України. “Січ-1” вивели на орбіту за допомогою української ракети-носія “Циклон-3” вперше під юрисдикцією України. Ракету-носій та космічний апарат розробило Конструкторське бюро “Південне”, а виготовив “Південмаш”, що у Дніпрі. Цей супутник призначений для спостереження за поверхнею Землі в інтересах господарської діяльності та проведення наукових експериментів з дослідження іоносфери та магнітосфери.

Перший український штучний супутник «Січ-1», який запустили у 1995 році
Фото: unaec.dp.ua
4. Введення в обіг національної валюти

У 1996 році гривня стала єдиною законною грошовою одиницею України, офіційний курс якої Національний банк встановив на рівні 1,76 гривні за 1 долар США.

5. Політ у космос першого космонавта Незалежної України Леоніда Каденюка

У 1997 році у космос відправився перший космонавт Незалежної України. Ним став Леонід Каденюк, уродженець Буковини. Він здійснив 16-добовий політ на американському шатлі “Коламбія”, який стартував з бази Повітряних сил США на мисі Канаверал.

Український космонавт Леонід Каденюк, який здійснив 16-добовий політ у 1997 році
Фото: armyinform.com.ua/
6. Перший космічний морський старт

У 1999 році Україна запустила ракетоносій Зеніт ЗSL з плавучої платформи Одіссей. Це був перший космічний морський старт. Програма стала одним із найцікавіших і революційних міжнародних космічних проєктів. Завдяки їй вперше вдалося реалізувати ідею використання морської платформи для здійснення космічних запусків з екваторіальної зони.

7.  Перший комерційний політ найпотужнішого у світі літака Ан-225 “Мрія”

Всі чули про українську “Мрію” – найпотужніший у світі літак? Ан-225 “Мрія” створили у конструкторському бюро імені Олега Антонова ще у 80-і роки. Він призначався він для перевезення негабаритних вантажів. 31 січня 2002 року літак здійснив перший комерційний політ зі Штутгарта до королівства Оман із вантажем 187,5 тонн харчових продуктів для американських військових, розташованих у країні. Можливість швидкого транспортування великогабаритних вантажів, що необхідні постраждалим від стихійних лих, забезпечило літаку репутацію цінного помічника для гуманітарних організацій, а Україні – сильного учасника міжнародних процесів. 

Найбільший та найпотужніший у світі транспортний літак Ан-225 “Мрія”, створений київським КБ імені Антонова
Фото: 5.ua/media
8. Народження української Вікіпедії

30 січня 2004 року була створена перша стаття в українському розділі онлайн-енциклопедії. За 17 років українська Вікіпедія стала найбільшою з чинних енциклопедій українською мовою: у 2008 році дописувачі створили 100 тисяч статей, а у 2020 — вже 1 мільйон. 

9.  Перша перемога України на Євробаченні

За роки незалежності Україна двічі перемагала в міжнародному конкурсі “Євробачення”. Першу перемогу 2004-го здобула Руслана, виступивши в Стамбулі з піснею Wild dances (Дикі танці). Наступного року Україна приймала конкурс у себе, який, до речі, був ювілейним — 50-м. Удруге перемогла Джамала 2016-го. Тож 2017 року Київ ще раз приймав «Євробачення».

У 2004 році співачка Руслана виграла Євробачення з піснею Wild dances (Дикі танці)
Фото: d.ibtimes.co.uk
10. Запровадження в Україні зовнішнього незалежного оцінювання

У 2008 році обов’язковою умовою для вступу до вишу стало зовнішнє незалежне оцінювання. Усі абітурієнти повинні були здавати українську мову та літературу, плюс предмети на вибір. Ще з 1993 року в Україні хотіли запровадити тестування випускників загальноосвітніх шкіл. Але перші спроби були невдалими. З 2003 року почали проводити тестування для випускників шкіл, але тільки з 2008 року це стало обов’язковим для вступу. Зовнішнє незалежне оцінювання стало потужним рушієм для боротьби з корупцією у ВНЗ та школах.

11. Відкриття “Книжкового арсеналу” у Києві

Знаковим для історії української культури став 2011 рік, адже саме тоді вперше відкрився міжнародний ярмарок “Книжковий Арсенал” у Києві. Ця подія стала вагомою у боротьбі за українську культуру. Відтоді гостями міжнародної програми фестивалю стали майже пів тисячі відомих міжнародних авторів з понад пів сотні країн. Щороку приблизно 200 українських видавництв презентують свої видання на виставці-ярмарку. 

12. Проведення в Україні Євро-2012

Для більшості українців 2012 рік асоціюється саме з футболом. Так, саме тоді відбувся 14-й чемпіонат Європи з футболу, фінальна частина якого відбулася в Україні та Польщі з 8 червня по 1 липня 2012 року. Чемпіонат Європи з футболу 2012 став першим подібним турніром, проведеним в країнах Східної Європи. Це був перший випадок в історії України, коли вона приймала спортивний чемпіонат такого рівня. Матчі відбулися на стадіонах у Києві, Харкові, Донецьку та Львові. Стадіони, де відбувалися матчі європейської першості, відвідали 1,44 млн уболівальників.

Фото з матчу Євро-2012 між Україною та Францією, який відбувся на стадіоні у Донецьку
Фото: delo.ua
13. Переворот української історії – Революція гідності

У 2013 році відбулась Революція гідності, яка повністю перевернула історію України. Тодішній президент Віктор Янукович відмовився підписати Угоду про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. У відповідь на спроби українського керівництва силою придушити протести, відомі як Євромайдан, вони переросли в революційне повстання проти корумпованої системи. Саме тоді народ показав свою відданість свободі, гідність, а також своє прагнення рухатись в бік Європи, а не Росії. 

8 грудня 2013 року відбувся Марш мільйона – один з найвелелюдніших мітингів Революції Гідності.
Фото: eukraina.com
14. Українська армія стала потужним військом

З початком агресії Росії й війни на Донбасі у 2014 році українська армія значно підвищила рівень бойової підготовки й гідно продовжує захищати кордони України. Армія стала сучасним потужним загартованим військом, яке показало, що на нього можна покластися і воно не підведе. Наша армія входить у топ-30 найпотужніших військ у світі!

Фото: media.slovoidilo.ua
15. Реформа децентралізації та успіхи ОТГ

Напевне, ви бачили у ШоТам не одну історію успіху ОТГ, які запускають власні сміттєсортувальні лінії, будують заводи, відкривають нові сучасні школи та будинки культури. Це результати однієї з наймасштабніших реформ – реформи децентралізації, яка триває в Україні з 2014 року. Завдяки їй було створено понад 800 об’єднаних територіальних громад (ОТГ). Децентралізація – це передача значних повноважень та бюджетів від державних органів органам місцевого самоврядування. Завдяки об’єднанню громади збільшують свої доходи в рази. А децентралізація дозволяє кожній громаді виділяти кошти на розвиток власної інфраструктури – доріг, лікарень, освітніх і культурних закладів.

16. Угода про Асоціацію між Україною та Європейським союзом

У 2015 році відбулось підписання Угоди про Асоціацію між Україною та Європейським союзом. Цей документ сформував дорожню карту реформ і остаточно повернув Україну в напрямку цивілізації та демократії. Цей нелегкий шлях ми ще проходимо, але вже точно відомо, що “митний союз” був примусовим інструментом для ручного управління економікою залежних від Москви сусідів.

Інтеграція з Європейським Союзом – це свідомий вибір громадян та ключова вимога Революції Гідності 2013-2014 років
Фото: 24 канал
17. Початок декомунізації в Україні

У 2015 році Україна засудила комунізм та його злочини. Основою декомунізації стали 4 закони: про засудження комуністичного та нацистського режимів та заборону пропаганди їхньої символіки, щодо відкриття архівів КДБ, про правовий статус та вшанування учасників боротьби за незалежність України у XX-му столітті, а також про увічнення перемоги над нацизмом в Другій світовій війні. Дія закону призвела до перейменування великої кількості населених пунктів і вулиць в Україні. Зокрема, вирішили перейменувати 2 обласних центри — Дніпропетровськ і Кіровоград. У 19 травня 2016 року Верховна Рада перейменувала їх на Дніпро та Кропивницький відповідно.

З 2015 року демонтували тисячі пам’ятників Леніну та “іншим комуністичним вождям” на території України
Фото: media.slovoidilo.ua
18. Державне підприємство Антонов представило транспортний літак Ан-178

У 2015 році державне підприємство “Антонов” представило транспортний літак Ан-178. Літак може перевозити широкий спектр вантажів (у контейнерах і на піддонах). Це робить літак ефективним транспортним засобом для матеріально-технічного забезпечення і використання для ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій.

19. Початок реформи поліції

У 2015 році відбулась реформа поліції. Верховна Рада України підтримала в першому читанні законопроєкт № 2822 “Про Національну поліцію”. Суспільство визнало, що поліція має бути сервісною службою та не має нести на собі тягар карального органу.

4 липня 2015-го, розпочали свою роботу перші патрульні поліцейські. З цього часу почалась одна з найбільших реформ органів правопорядку — реформа поліції
Фото: kyiv.comments.ua
20. Початок процесу медичної реформи Уляни Супрун

З 2016 року під керівництвом Уляни Супрун почався процес медичної реформи для забезпечення всім громадянам України рівного доступу до якісних медичних послуг та перебудови систему охорони здоров’я так, щоб у її центрі був пацієнт. Законопроєкт вступив в дію 1 січня 2018 року. Пацієнти отримали надію на те, що в лікарнях нарешті зникне канцелярщина, корупція і бюрократія. А медичні працівники – що матимуть належні умови праці та офіційну достойну зарплату. 

На фото колишня виконувачка обов’язків міністра охорони здоров’я Уляна Супрун, яка розпочала медичну реформу
Фото: telegraf.in.ua
21. Запуск ProZorro – платформа для проведення електронних тендерів

У 2016 році створили платформу для проведення електронних тендерів – ProZorro. Відкритість даних є дієвим інструментом контролю суспільства, що дозволяє викривати крадіжки та порушення. В Україні створили безліч реєстрів: Державний кадастр, Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, Кабінет платника податків, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, Єдиний державний реєстр судових рішень, сервіс петицій. А ще у 2016 році почали видавати нові ID-паспорти всім громадянам, які досягли 14-річного віку.

22. Вперше Еверест підкорила українка

Не тільки реформами славиться 2016 рік, а й спортивними досягненнями. Вперше найвищу вершину світу Еверест підкорила українка — Ірина Галай. А нещодавно 33-річна мукачівка і депутатка Закарпатської обласної ради Ірина Галай стала першою жінкою з України, яка піднялася на вершину найбільш небезпечної гори у світі – К2 (висота 8611 м). Альпіністка присвятила своє сходження 30-річчю Незалежності України.

Ірина Галай стала першою українкою, яка підкорила найвищу вершину світу Еверест
Фото: media.dyvys.info/
23.  Українці отримали можливість подорожувати Європою без віз

У 2017 слово “безвіз” було чи не найбільш згадуваним в Україні. З 11 червня 2017 року українці отримали можливість подорожувати у Європу без віз. Для цього охочим перетнути кордон потрібно просто мати при собі біометричний закордонний паспорт. Українці, які мають біометричні паспорти, можуть приїжджати до 30-ти країн Європи з діловою чи туристичною метою або в сімейних справах. Безвізовий режим дає право на відвідування культурних та спортивних заходів, журналістські подорожі, короткострокове навчання та обмін досвідом, поїздки на лікування тощо. 

Фото: 24tv.ua
24. Реформа Нової української школи.

У 2017 році розпочалась реформа Нової української школи. Головна мета – створити школу, в якій буде приємно навчатись і яка даватиме учням не тільки знання, як це відбувається зараз, а й уміння застосовувати їх у повсякденному житті. НУШ – це школа, до якої приємно ходити учням. Тут прислухаються до їхньої думки, вчать критично мислити, не боятись висловлювати власну думку та бути відповідальними громадянами. Водночас батькам теж подобається відвідувати цю школу, адже тут панують співпраця та взаєморозуміння. У вересні 2017 року депутати ухвалили новий закон – “Про освіту”, який регулює основні засади нової освітньої системи, а в лютому 2018 року Кабінет міністрів затвердив новий Державний стандарт початкової освіти.

25. Запуск українських стартапів, які підкорили світ

Роком стартапів в Україні став саме 2018. Розвиток швидкісного інтернету скоріше за все й став причиною формування покоління сучасної молоді, які пов’язали своє майбутнє з програмуванням. Цей напрямок економіки зараз займає 3-5 місце в структурі економіки країни. Крім того, українці взялись за науку і почали створювати круті стартапи, які підкорюють міжнародні ринки – папір з опалого листя, кавові окуляри, електробайки. За часів незалежності Україна змогла створити багато гучних стартапів: ReFace, Ring, Genesis, GitLab, DMarket, People.ai, Grammarly, MacPaw, DepositePhotos тощо.

26. Автокефалія Православної Церкви України

На жаль, в давні часи обманом і підлістю, монополією на релігію заволоділа Росія. 15 грудня 2018 року у Софії Київській пройшов Об’єднавчий Собор Української православної церкви. Відповідно до рішення Собору, була утворена Православна церква України, а її предстоятелем обрали митрополита Епіфанія. Справедливе повернення автокефалії Українській Православній Церкві відбулось 6 січня 2019 року, ПЦУ отримала томос і стала 15-ю автокефальною церквою Вселенського православ’я. Відтоді парафії УПЦ (МП) по всій території нашої держави почали переходити у склад першої помісної церкви України.

15 грудня 2018 року об’єднавчий собор у Києві у складі ієрархів і вірян саморозпущених до того моменту УПЦ КП і УАПЦ, а також двох єпископів від УПЦ (МП), оголосив про створення єдиної помісної православної церкви.
Фото: 24tv.ua
27. Запуск заводу з виробництва препаратів із плазми крові

Компанія Biopharma у 2019 році започаткувала новий етап у науковій та індустріальній історії України, адже запустила новий завод-фракціонатор з виробництва препаратів із плазми крові. Це підприємство не має аналогів не лише в Україні, а й у всій Східній Європі. Подібні заводи такого масштабу є тільки в США, Південній Кореї та Китаї. Новий завод групи компаній Biopharma є унікальним поєднанням українського досвіду, найкращого європейського обладнання, сучасних наукових знань та інноваційних технологій. За всю історію незалежності України це перший подібний науково-виробничий фармацевтичний комплекс, збудований «з нуля» на новому місці. 

28. Набув чинності Закон про державну мову

За 400 років російського панування на українських землях мову забороняли понад 120 разів. 16 липня 2019 року набув чинності Закон про державну мову. Він передбачає, що єдиною державною мовою в Україні є українська, і вона обов’язкова для органів державної влади та громадських сфер. Зокрема, державна мова вже є обов’язковою у рекламі, медицині та на транспорті, у діловодстві, документообігу та звітності, науці, технічній та проєктній документації. Передбачене також поширення української на телебаченні та у кіноіндустрії, виданні та продажі книжок, екскурсійному бізнесі та туризмі.

Закон про державну мову передбачає, що єдиною державною мовою в Україні є українська, і вона обов’язкова для органів державної влади та громадських сфер
Фото: radiosvoboda.org
29. Початок будівництва “держави у смартфоні”

У 2020 році розпочався старт будівництва “держави у смартфоні”, а саме – запрацювала система “Дія” (скорочення від “Держава і я”). Сьогодні на цьому порталі можна отримати понад 70 послуг онлайн. Тут є водійське посвідчення, внутрішній та закордонний паспорти, можна зареєструвати ФОП, сплачувати податки, підписувати будь-які документи тощо. Більше не потрібно витрачати свій час та нерви у нескінченних чергах. До речі, Україна — четверта в Європі, яка запустила електронні права і техпаспорт. 

30. Вперше в історії збірна України вийшла до 1/4 фіналу чемпіонату Європи

30 червня 2021 року  – збірна України вперше у своїй історії вийшла до 1/4 фіналу чемпіонату Європи з футболу, обігравши Швецію з рахунком 2:1.

Суспільство

ЗСУ звільнили Лиман від окупантів (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українська армія звільнила від окупантів місто Лиман на Донеччині.

Відео зі зверненням наших захисників опублікував у телеграмі заступник керівника Офісу президента України Кирило Тимошенко.

На відео українські військові підняли державний прапор біля Лиманської міської ради.

Зазначається, що місто взяли під контроль бійці 81-окремої аеромобільної бригади разом із військовими батальйону Нацгвардії імені Кульчицького.

Читайте також: Підтримуємо своїх. Переселенці з Луганщини запустили в Дніпрі шелтер та коворкінг для земляків

Відзначимо, що Лиман — це місто в Україні з населенням 22 тисячі мешканців. Розташоване за 138 км від Донецька. Територія — 26,21 км².

Під час повномасштабного вторгнення Лиман опинився у центрі бойових дій. 29 травня окупанти захопили місто. А 1 жовтня українські війська увійшли в Лиман і звільнили його.

Нагадаємо, вдень 1 жовтня українські війська зайшли на околиці Лимана і розгорнули там український прапор. Перед цим ЗСУ звільнили п’ять селищ поблизу Лимана: Ямпіль, Новоселівка, Шандриголове, Дробишеве, Ставки, взявши російське угруповання в оточення.

Фото: скриншот із відео.

Читати далі

Суспільство

Підтримуємо своїх. Переселенці з Луганщини запустили в Дніпрі шелтер та коворкінг для земляків

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Сидіти склавши руки – це не про них. Держслужбовці разом із громадськими організаціями займались відновленням інфраструктури Луганщини та культурним розвитком регіону. Але з перших днів повномасштабного вторгнення команди були змушені виїхати у більш безпечні місця. Та вже у квітні всі зустрілись у Дніпрі: аби реалізували проєкти для підтримки земляків, які також врятувалися від війни.

Олена Гемусова розказала, як разом із командою запустила сучасний простір Coworking Space, забезпечивши переселенців можливістю працювати, а Анна Рясна – про створення шелтеру, завдяки якому десятки людей отримали тимчасове житло. Про виїзд з Луганщини, перші дні великої війни та роботу команд – у матеріалі ШоТам.

Coworking Space – безкоштовний простір для переселенців

Олена Гемусова

заступниця директора департаменту міжнародної технічної допомоги Луганської ОДА, учасниця команди Coworking Space у Дніпрі

Вже сім років займаюсь відновленням та розвитком Луганщини

З 2015 року я працюю в команді Департаменту міжнародної технічної допомоги, інноваційного розвитку та зовнішніх зносин Луганської обласної адміністрації, наразі на посаді заступника директора – начальника управління зовнішніх зносин, промоції та інноваційного розвитку (держава любить довгі назви). Разом із громадськими організаціями ми розробляли чимало проєктів, спрямованих як на відновлення інфраструктури, так і на інноваційний розвиток. 

242389380_129801862709105_1555039295739839278_n
Ліхтарі з сонячними панелями та лавки з підзарядкою в Рубіжному.

Із цікавих прикладів – гурток 3D-моделювання в місті Золоте на базі загальноосвітньої школи; відкриття гуртка лего- й робототехніки в смт  Петропавлівка Щастинського району. Крім того, якраз у жовтні 2021 року за підтримки Програми розвитку ООН ми відкрили SТЕМ-лабораторію на базі Малої академії наук у Рубіжному. Ще був проєкт «Сонячна громада» – ліхтарі з сонячними панелями та лавки з підзарядкою в Рубіжному.

Власне, наші ключові партнери – це Програма розвитку ООН в України та Проєкт USAID «Економічна підтримка Східної України». Також намагаємося залучати інші міжнародні організації.

До останнього сподівалася, що нового етапу війни не буде

Протягом останніх тижнів напередодні вторгнення у Сєвєродонецьку відчувалася особлива напруга. Усі наші медіа писали про ймовірний напад, та й між собою всі обговорювали, як можуть розвиватися події. Було страшно, однак, відверто кажучи, вірити в найгірші сценарії не хотілося.

Тому я до останнього сподівалася, що в сучасному світі такі події все ж неможливі. Ми живемо в цивілізованому суспільстві, тож хотілося вірити, що раціональність та розум візьмуть гору. На жаль, ситуація склалась інакше. 

Переїхала до Дніпра, аби продовжувати роботу

Я не зібрала «тривожну валізу» завчасно, тому довелося робити це зранку 24 лютого, коли пролунали перші вибухи. Ми з сімʼєю взяли лише найнеобхідніші речі й перейшли з квартири до більш безпечного приміщення. 

На виїзд із Сєвєродонецька наважилися в березні. У кожної людини трапляється критичний момент, коли перестаєш думати й сподіватись, що все налагодиться, а ситуація зміниться. Для мене таким моментом став «прильот» поруч із місцем, в якому я перебувала і яке вважала доволі безпечним. 

Того ж дня ми зібрали дві валізи – речі першої необхідності й документи – і поїхали. Згодом наша квартира згоріла. Для мене ця евакуація стала вже другою. У 2014 році мені довелося покинути рідну Кадіївку. І ось, через вісім років, війна прийшла й до Сєвєродонецька.

Спочатку ми вирушили на захід країни, здавалось, що там безпечніше. Та коли в квітні представники нашого департаменту почали працювати в Дніпрі, моя сімʼя підтримала ідею переїзду. Мені подобається працювати на благо Луганщини. До того ж, не хотілося втрачати злагоджений колектив і корисну роботу. 

Наша команда працювала навіть 24 лютого, хоча й дистанційно. Адже саме наш департамент координує діяльність всіх міжнародних організацій та допомогу від дипломатичних представництв в області. Ми почали звертатись до наших партнерів із проханням допомогти і переорієнтуватися на більш актуальні цілі: гуманітарні потреби, допомогу стратегічним структурам та правоохоронним органам. Надсилали безліч запитів щодо підтримки критичної інфраструктури ще не окупованого Сєвєродонецька.

За місяць підготували та запустили коворкінг для переселенців

Дуже багато людей втратили свої домівки та робочі місця. А рятуючись від війни, вони не завжди встигали взяти навіть особисті речі, не кажучи вже про умовні ноутбуки. Тому в нових містах переселенці потребують місця, куди можна прийти й попрацювати. 

Я й сама зіштовхнулася з цим після переїзду. Збираючи речі, я не захопила із собою ноутбук, а в орендованій квартирі не було інтернету. Тобто в мене буквально не було, на чому працювати.

Так виникла ідея створити простір для переселенців. Локацію, куди люди можуть прийти, аби попрацювати за комп’ютером, зв’язатися з рідними, щось роздрукувати чи відсканувати або, скажімо, провести якусь нараду. Зрештою, місце, де можна просто зустрітися з однодумцями.

Ми звернулись до наших партнерів з програми EGAP, Фонд Східна Європа та попросили підтримати створення простору. Приміщення під коворкінг знайшли самостійно, а з ремонтом та облаштуванням допомогли донори.

Зараз все виглядає дуже сучасним і світлим. Але на ці роботи пішло приблизно 500 тисяч гривень. Ці кошти ми, зокрема, витратили на закупівлю меблів та офісної техніки: ноутбуків, принтерів, проєкторів, планшетів, фліпчартів тощо. Реалізувати проєкт вдалося доволі швидко – протягом одного місяця. І вже в червні відбулося офіційне відкриття.

Зробили все для комфортної роботи людей

Наш коворкінг розрахований на 10 робочих місць, крім того, маємо кімнату на три робочі місця, де можна провести зустріч чи попрацювати відокремлено. Також у коворкінгу облаштували кухонну зону з холодильником, мікрохвильовкою, кавомашиною та чайником. Тобто людина, яка прийшла працювати надовго, може взяти з собою перекус, розігріти його й випити кави. 

Так само зручно приходити до нас із дітьми: ми закупили планшети, тож поки батьки працюють, дитина може дивитися мультик чи запустити якусь гру.

Аби попрацювати в коворкінгу, необхідно забронювати місце на певний день і час. Для цього потрібно просто заповнити гугл-форму, опубліковану на нашій фейсбук-сторінці. Наша команда веде окремий календар, аби рівномірно розподілити кількість охочих так, щоб всім було максимально комфортно.

Коворкінг розташований у центрі Дніпра, на вулиці Воскресенська, 41, офіс №401. Для зручності наших відвідувачів ми записали відео з маршрутом та розклеїли вказівники. Тож потрапити до нас доволі просто.

До нас приходять не лише переселенці, а й активісти та чиновники

Наш пріоритет – це переселенці з Луганської області. Однак, коли звертаються люди з Донецької, Запорізької, Харківської чи Херсонської областей, – ми нікому не відмовляємо. Вони завжди можуть прийти і так само безкоштовно попрацювати в просторі.

Крім того, до коворкінгу приходять представники громадських організацій, місцевого самоврядування та військових адміністрації, зокрема, з Попасної та Сєвєродонецька. Тож місця вистачає для всіх.

У нашому просторі переселенці можуть отримати безоплатну правову допомогу, яку надає управління з нормативно-правової роботи ОДА. Люди так само реєструються через гугл-форму і приходять на консультацію. У такий спосіб до нас вже звернулися понад 100 переселенців.

Наразі партнери підтримали наш проєкт із розвитку коворкінгу. Ми плануємо проводити тренінги й семінари для внутрішньо переміщених осіб. Вже маємо домовленість про курси української та англійської мов, електронної демократії та цифровізації. 

Після перемоги коворкінг переїде на Луганщину

Я вірю в ЗСУ і переконана, що Луганщину деокупують і ми зможемо повернутись додому. А разом із нами до Сєвєродонецька переїде Coworking Space. Ми обговорювали це з партнерами ще напередодні запуску проєкту. Тож після перемоги аналогічний простір з’явиться безпосередньо на Луганщині.

За ці місяці я зрозуміла, що все може змінитись будь-якої миті, але потрібно не переставати вірити й мріяти. Варто чогось прагнути і досягати своїх цілей. Водночас треба насолоджуватись тим, що маєш, адже завтрашнього дня може й не бути. 

Шелтер для тих, хто втратив домівку

Анна Рясна

директорка Луганського обласного центру підтримки молодіжних ініціатив і соціальних досліджень, голова Луганської обласної молодіжної ради, членкиня ГО «Світло культури»

Війна торкнулася нас ще в 2014 році

Початок російсько-української війни я зустріла на посаді директорки Лисичанського міського палацу культури. Тоді, в 2014 році, на територію закладу прилетів російський снаряд. Вибух пошкодив будівлю та вибив вікна.

Із відновленням палацу культури нам допомогла Міжнародна організація з міграції. Разом із цим партнером протягом наступних чотирьох років ми займалися згуртуванням громади. Це стало величезним поштовхом для нашої майбутньої проєктної роботи.

Ще в 2013 році наша команда створила громадську організацію «Світло культури», проте саме з 2014-го наша робота справді активізувалась. Зокрема, завдяки залученню різних міжнародних організації, як-от Міжнародна організація з міграції та Проєкт USAID «Економічна підтримка Східної України». 

Через сім років очолила обласний молодіжний центр

Після майже семи років роботи в палаці культури я відчула професійне вигорання. Усі заходи здавалися однаковими та рутинними, тож виникло нестримне бажання рухатися далі та займатися чимось іншим.

У фейсбуці я побачили вакансію на сторінці управління молоді та спорту Луганської обласної держадміністрації. Зателефонувала, скинула резюме й пройшла співбесіду. Та замість очікуваної посади спеціаліста мені запропонували очолити обласний молодіжний центр.

До повномасштабного вторгнення я опікувалася молодіжною політикою в Луганській області, організовувала культурні івенти й допомагала втілювати різні проєкти. Зокрема, відкрили майданчик для неформального дозвілля MySpace на базі Лисичанського міського палацу культури та створили Центр згуртування громад «Візьмемось за руки, друзі».

Ми виїхали до Дніпра без жодного плану

У мене сімʼя військовослужбовців, мій чоловік – «Азовець». Тому ми справді вірили у новий етап війни. Щоправда, я до кінця не усвідомлювала, наскільки масштабним це все може бути. Я добре памʼятаю 2014 рік, тому орієнтувалась на щось аналогічне Хоча мій чоловік казав, що буде інакше і потрібно готуватися. Тож станом на ранок 24 лютого наші речі вже були зібрані: ми вирішили виїжджати до Дніпра.

Натомість на роботі ми нічого не збирали, сподіваючись, що буде якийсь час «на розкачку». Відтак зранку 24-го лютого ми разом із бухгалтеркою поїхали пакувати документи та мобільну техніку. Власне, все, що можна було вмістити в легкову автівку.

Ми їхали «в нікуди». Чоловік мав приступити до служби, але ані житла, ані розуміння, що мені роботи, тоді не було. Ми просто їхали. Через затори дорога зайняла приблизно 12 годин. 

У мого чоловіка був брат, теж «Азовець», який, на жаль, загинув на «Азовсталі». Нас чекала його дівчина – Олександра, яку ми тоді побачили вперше. По суті ми їхали до незнайомої людини, яка прихистила нас на півтора місяці, поки ми не знайшли житло, та стала однією з найрідніших людей.

Не могла сидіти склавши руки, тож вирішила діяти

Мої батьки не виїжджали з Луганщини, чоловік пішов на фронт, а я залишилась сама із девʼятирічним сином. Тривалий час я боролося зі стресом, але якоїсь миті зрозуміла: якщо просто сидіти й думати, як все довкола погано, можна зійти з розуму.

Тож почала займатись волонтерством: купувала ліки й передавала їх на Луганщину. Згодом стала координаторкою проєкту Care з надання гуманітарної допомоги для Луганської області. 

Після вторгнення моя команда із Сєвєродонецька розділилася. Більшість людей виїхала на захід країни, і певний час я не могла їм нічого запропонувати, адже й сама не мала житла. Та пізніше нам вдалося отримати грант від Проєкту USAID «Економічна підтримка Східної України» на створення хабу для молоді. Це дозволило повернути частину команди: мої колеги приїхали до Дніпра.

Від ідеї до запуску прихистку минув місяць

Ще в Сєвєродонецьку ми планували відкриття молодіжного простору, і якби не повномасштабне вторгнення, ми б реалізували цей проєкт. Це мав бути майданчик для молоді, де можна зібратися, провести якісь заходи і навіть переночувати.

Але війна все змінила: Дніпро потребував схожого простору, але для закриття базових потреб переселенців, зокрема, в тимчасовому проживанні. Ми підготували проєкт і вже в квітні відправили його донорам. А наступного місяця запустили шелтер і почали повноцінно працювати.

Наша ключова особливість – це колектив. У шелтері працюють переважно переселенці з Лисичанська. Адже вони як ніхто інший розуміють, через що проходять люди, які приїжджають до нас. А тому вкладають у цю роботу свою душу, повністю віддаються процесу й приймають усіх, ніби рідних.

Ми працюємо як колаборація влади, громадськості та міжнародних партнерів

Ми стартували завдяки співпраці з чеською організацією People in Need – вони повністю взяли на себе покриття витрат на оплату праці для наших співробітників. До того ж, майже одразу до нас долучилися й інші міжнародні організації, а також просто люди, які надавали різну допомогу.

Приміщення шелтеру розташоване в колишньому дитячому санаторії біля парку Зелений Гай. Із цим нам допоміг керівник департаменту міжнародно-технічних відносин Луганської обласної державної адміністрації Денис Денищенко. Він опинився в таких самих життєвих обставинах, почув наш запит і відреагував на нього. Оренду взяв на себе департмент, а громадська організація «Світло культури» адмініструє роботу шелтеру й оплачує комунільні послуги.

Облаштовуємо життя переселенців як матеріально, так і культурно

Сьогодні наш шелтер складається з двох частин: це транзитний майданчик, де розміщуються люди до п’яти днів, та майданчик постійного перебування, адже не всі люди мають гроші й місце, де жити. 

На території шелтеру переселенці можуть отримати безкоштовне харчування, групові й індивідуальні юридичні консультації. Тут ми також видаємо гуманітарну допомогу: не лише для мешканців прихистку, а й для всіх переселенців.

У нас навіть є своя мінібібліотека, адже тут живуть і працюють люди, які в минулому житті були працівниками культури. А від минулого, як то кажуть, не втечеш. Тож навіть у Дніпрі ми всіляко культурно пожвавлюємо життя людей. 

Міжнародні та громадські організації розподілили сектор надання психологічної допомоги. У шелтері є три варіанти психологічної допомоги, а люди самостійно обирають, який формат їм до душі. А завдяки обласній адміністрації нас підтримують працівники швидкої допомоги, які гарантують цілодобовий медичний супровід. Маємо окремо ще й гінекологічну консультацію.

Крім того, співпрацюємо з місцевим Центром зайнятості: людям, які шукають роботу, наш адміністратор дає перелік актуальних вакансій та контактів. Більшість мешканців шелтеру вже знайшли роботу. 

Також ми намагаємося залучати переселенців до різних проєктів. Наприклад, команда проєкту Merci Сort – це десятеро наших жителів, які займаються анкетуванням людей та видають гуманітарну допомогу.

Нам потрібна техніка, аби діти могли навчатися дистанційно

У шелтері є кімната психологічного розвантаження дітей, де працює психолог й допомагає зняти стрес. Також тут є волонтери, які граються з дітками, поки батьки займаються своїми справами: шукають роботу чи отримують допомогу. 

Ми готуємо дітей до школи й проводимо заходи соціального згуртування. Це велика кімната, обладнана різним приладдям для школи, настільними іграми, пуфами та іншими речами. Якщо потрібно щось роздрукувати чи «загуглити» – маємо комп’ютер.

Водночас є діти, які навчаються дистанційно, але не мають необхідної техніки. Ми хочемо створити кімнату, де будуть телефони, планшети чи комп’ютери. Не обов’язково нові, нам підійде будь-яка техніка, аби діти могли підключитись до навчання. Адже не у всіх батьків, які рятувалися від війни, була змога взяти техніку, а у когось її взагалі не було. 

Незабаром збільшимо шелтер вдвічі

Під час повномасштабної війни з Луганщини виїхали приблизно 300 тисяч людей. Це не офіційна цифра, а лише та частина, про яку ми знаємо. За два місяці роботи через нас пройшли 2500 людей. І це при тому, що наш шелтер був розрахований лише на 70 місць. Сьогодні ми маємо, де розмістити 100 людей, і вже зовсім скоро відремонтуємо дах та зможемо поселити на третьому поверсі ще до 140 переселенців. 

Активна фаза виїзду вже закінчилась, тому ми поступово перетворюємося на місце довготривалого перебування. Ми не кажемо, що це назавжди. Але це точно більше, ніж місяць-два-три. Усе залежить від того, як швидко будуть звільнятись наші території, і коли зможуть люди повернутися. Бо часто їм буквально немає, куди повертатись. 

Тому потреба й необхідність у роботі шелтеру залишається актуальною. Поруч із нам є порожній корпус, у якому ми мріємо відкрити триповерховий простір. Якщо все вийде – зможемо вмістити ще 500 людей. Однак для цього ми потребуємо значних донорських коштів.

А у найближчій перспективі плануємо відкриття майданчиків для дозвілля: це буде вуличний дитячий майданчик та воркаут зона для підлітків. Хочемо, аби наші діти займалися спортом та вели здоровий спосіб життя.

Моя гордість – мій чоловік, моя сила – мій син

Протягом всього цього часу моєю мотивацією є мій син Ярослав. Дивлячись в його оченята, я знаходжу сили для будь-якої роботи. Хоч я не військовослужбовиця, але вважаю, що своєю діяльністю також працюю на перемогу і, зокрема, на краще життя для своєї дитини. 

Я пишаюсь тим, що я українка. А ще з війною дізналась, хто мої друзі, а хто – вороги. Нарешті викреслила зі свого оточення людей, які у вирішальний момент обрали іншу сторону. Зараз навколо мене зібралась команда людей, з якими не страшно ані в вогонь, ані в воду. Та найголовніше, в чому я вкотре переконалася, що у мене дуже надійний чоловік, він та син – моя гордість і сила. 

Читати далі

Суспільство

МОЗ закупило для регіонів 17 нових реанімобілів

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Україна закупила 17 автомобілів швидкої медичної допомоги для шести регіонів: «карети» поїдуть до Запорізької, Миколаївської, Рівненської, Сумської, Харківської та Одеської областей.

Про це повідомили у пресслужбі Міністерства охорони здоров’я України.

Зазначається, що автівки обладнані кисневими балонами, кардіомоніторами, дефібриляторами, електрокардіографами, апаратами штучної вентиляції легень. Це дає змогу швидко й безпечно доправити тяжкопоранених до лікарні.

Насамперед автомобілі скеровують до прифронтових регіонів. В автівках можна здійснювати:

  • лікування кардіогенного шоку,
  • надавати допомогу під час пологів,
  • проводити реанімацію пацієнтів,
  • загальне знеболення,
  • первинну хірургічну обробку ран,
  • внутрішньосерцеву кардіостимуляцію.

Читайте також: Хочу працювати вдома. Гінекологиня з Харкова повернулася з-за кордону, аби лікувати українок

Раніше 18 реанімобілів направили на Сумщину, Харківщину, Миколаївщину, Чернігівщину і Рівненщину.

Нагадаємо, канадський Червоний Хрест передав Черкащині медкабінети «на колесах».

Також волонтери з Бельгії передали морським піхотинцям три «швидкі».

Фото: moz.gov.ua.

Читати далі