Новини, якi надихають!
Пiдтримати
Звяжіться з нами
українські подкасти українські подкасти

Суспільство

20 кращих українських подкастів. Про бізнес, подорожі, культуру та все на світі

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Замість музики — історії та розмови, як вам така пропозиція? Подкасти набувають шаленої популярності в світі та вже встигли стати частиною нашої культури. Підготували добірку найкращих українських подкастів на абсолютно різні теми. Від музики, психології й культури — до релігійних сект, інклюзії, фемінітивів та бізнесу.

MINCULTPRYVIT

подкаст Мінкультпривіт

Про що? Це подкаст від українського режисера та сценариста Нарімана Алієва, в якому автор кличе на розмову цікавих людей для розмови «безкультурно про культуру». За атмосферою діалоги героїв нагадують затишне спілкування на кухні, тож подкаст Алієва — дещо більше, ніж звичайні інтерв’ю. Це бесіда, діалог, який народжується в процесі розмови. 

З чого почати? А почати можна з будь-якого випуску. Наші лідери — розмова з режисером Антоніо Лукічем, записана в потязі «Київ-Ужгород», подкаст з учасниками гурту «Курган і Agregat» та бесіда з письменником і режисером Олегом Сенцовим.

Музика з історіями

подкаст Ярослава Грицака

Про що? Подкаст від українського науковця Ярослава Грицака, в якому він влаштовує справжню історично-музичну екскурсію західною музикою 1960-1980 років. Це музика, яку в ті часи не чули українці, і водночас, як переконує автор, не грають сучасні радіостанції. Дурненькі пісні про любов, справжній класичний рок та велика різдвяна програма — кожен випуск об’єднаний певною темою та маловідомими для слухачів композиціями.

З чого почати? Ви можете слухати подкаст Грицака з першого випуску, або вмикати епізоди в довільному порядку. Щоразу ви отримаєте порцію нової, подекуди ностальгічної, але завжди качової музики. У сезон новорічних свят радимо послухати «Різдвяний чарт», а почати можна вже завтра зранку з подкасту ранкових пісень.

Подкаст без образ

Подкаст без образ

Про що? Це проєкт редакторки Vertigo Олександри Поворозник та редакторки LiRoom Катерини Ятель, що виходить на «Радіо Поділ». Авторки обговорюють мову ненависті, дискримінацію та ставлення до психічних хвороб, намагаються зрозуміти, як проблеми суспільства впливають на наше життя, і в який спосіб люди можуть зробити світ краще.

З чого почати? Перший сезон подкасту складається з пілоту, чотирьох епізодів та бонусного запису з нагоди річниці смерті активістки Катерини Гандзюк. Тож радимо послухати всі випуски. Впоратися з цим вийде за дві з половиною години.

Взяла і прочитала

подкаст про літературу Взяла і прочитала

Про що? «Взяла і прочитала» — ще один проєкт незалежної спільноти українських подкастів «Радіо Поділ». У ньому літературознавиця та культурна менеджерка Богдана Неборак розмірковує над актуальними питаннями крізь призму світової та української літератури, а ще кличе до себе цікавих гостей. Приємний бонус для слухачів — в кожному епізоді авторка ділиться добіркою книг, які варто прочитати в контексті теми подкасту.

З чого почати? Слухати подкасти Неборак можна в довільному порядку. Ми радимо за нагоди увімкнути розмову з українським репером Фрілом та послухати епізод «Правда в літературі та література про правду».

50 відтінків музики з Іздриком

подкаст Юрія Іздрика

Про що? Якщо ви шукаєте щось подібне на музично-історичний експеримент Грицака, але в більш лайтовій формі, радимо послухати подкаст сучасного українського поета та музиканта Юрія Іздрика. Це особиста історія популярної музики останніх 50-ти років, з культовими гуртами, легендарними альбомами, топовими саундтреками та андеграундними виконавцями. Кожен епізод — це путівка у музичний світ Іздрика з його улюбленими треками та цікавими історіями з життя.

З чого почати? Подкаст розповідає про музику 1968-2018 років, тому для повного занурення радимо слухати епізоди в хронологічному порядку. Але не бійтеся перемикати на наступний випуск, усі вони — цілком самостійні та самодостатні. У топі ШоТам«Забуті вініли» та «Культові дуети» з другого сезону.

Vertigo Filmspotting

Подкаст про кіно

Про що? Це розмовний подкаст, в якому редакція видання Vertigo  розповідає про кіно та його виробництвом. Особливо радимо послухати другий сезон, в якому ведуча Аня Дацюк досліджує екосистему українського кінематографу та умови, в якому він живе. Утім радимо слухати обережно: можна зловити спойлери.

З чого почати? Обирайте епізоди за темами або гостями та орієнтуйтеся на власні вподобання. Комусь може зайти випуск про життя кінотеатрів, а для когось цікавішим виявиться епізод з таємницями кінокастингу.

В’ю

подкаст про реп В'ю

Про що? Один із небагатьох українськомовних подкастів про реп. Автори — музикант Майкол Вайнер та реп-оглядач Сергій Юсипюк. Це вільна розмова між авторами та гостями, серед яких журналісти, блогери, продюсери та репери. Ідеально підійде для тих, хто цікавиться і українським, і світовим репом.

З чого почати? Як і в більшості подкастів, можете стартувати з будь-якого епізоду. Ми радимо не оминати найсвіжіший випуск з гуртом KALUSH.

«ЇЇ» подкаст

Її подкаст

Про що? Подкаст від редакторок видання Wonderzine Україна Анни Хаєцької та Софії Пилипюк. Це розмови жінок із жінками про кар’єру, лідерство та гендерну рівність. Про особисте та професійне, про вибір та виклики перед сучасними жінками, пошук work-life balance, фемінітиви, визначення пріоритетів та рівноправ’я.

З чого почати? Слухати можна в довільному порядку, обираючи за темами або героями. Один епізод триває впродовж 40-45 хвилин та ідеально підійде для прослуховування на шляху до роботи чи додому.

Простими словами

Подкаст про психологію Простими словами

Про що? Це розмови про психологію від сертифікованого гештальт-терапевта Іллі Полудьонного та редактора київського видання The Village Україна Марка Лівіна. Розмови прості, без складної термінології чи малозрозумілих кейсів. Про емоції, почуття та ситуації, знайомі кожному з нас.

З чого почати? Подкаст має вже три сезони, і кожен об’єднаний спільною темою. Радимо слухати з самого початку, аби дослідити всі теми поетапно. Перша частина присвячена емоціям та стартує зі злості. Чому б не почати з цього?

Рахуємо чужі гроші

Подкаст про бізнес Рахуємо чужі гроші

Про що? Це один із найцікавіших та найпростіших подкастів про бізнес-новини від експерта з інвестицій Антона Полєскова та головреда видання Аin.ua Іллі Кабачинського. Легко та зрозуміло про те, як на кожного з нас впливає відкриття нового магазину IKEA  чи запуск нових сервісів доставки. 

З чого почати? Обирайте будь-який епізод, але звертайте увагу на нові випуски, адже часто вони прив’язані до актуальних подій. Наприклад, епізод про вигоду «Чорної п’ятниці» міг би добряче зекономити чиїсь гроші.

Дикі мандри

подкаст про подорожі Дикі мандри

Про що? Подкаст про подорожі, міста та країни, в яких варто побувати кожному. Журналіст, мандрівник та радіоведучий Юрій Марченко знайомить слухачів з новими людьми, їхніми історіями та традиціями через призму власного досвіду. Ідеально підійде для тих, хто скучив за подорожами, але поки не має можливості кинути все та придбати квитки. Один запис — одна історія.

З чого почати? Обирайте епізоди на власний розсуд, орієнтуючись на теми випусків. Від себе можемо порадити «Дикі мандри: Норвегія» та «Як 71-річний моряк один перейшов океан на плоту»

Рости як бамбук

Подкаст Рости як бамбук про життя в США

Про що? Подкаст про навчання та життя в США та інших країнах світу. Це історії про нові можливості, технології для розвитку та скіли, яких від нас вимагає сьогодення. Авторки Нарміна Стрішенець та Лала Зінкевич запевняють, що програма підійде для кожного, хто прагне розширити власні кордони та професійно зростати.

З чого почати? Радимо почати з першого епізоду про освіту в США та разом із авторками поступово знайомитися з особливостями навчання та життя за кордоном. Особливо радимо послухати випуск «Про можливості та несподівані особливості життя та навчання в Канаді».

Шит ай ноу Лайв

Про що? Один із найбільш неочікуваних подкастів у добірці від ШоТам. Чому? Бо щоразу на слухачів чекають абсолютно різні теми: від корупції й біблії до міських легенд, сучасних інфлюенсерів, диктаторів, відпустку та секти.Засновники подкасту Кріс Косик та Діма Малєєв говорять про все, що цікаво та незрозуміло. І для цього їм не потрібно бути експертами. А ще це діалог на відстані, адже Діма – в США, а Кріс – в Україні.

З чого почати? Просто обирайте будь-яку цікаву тему та вмикайте. Чудовий спосіб вбити час у дорозі та дізнатися щось нове про буденні чи маловідомі речі. Від себе радимо послухати випуски «Про жінок, які надихають» та «Про дивні факти, в які важко повірити».

Засновники

Подкаст про бізнес Засновники

Про що? Історії підприємців та новаторів, які змінюють ринок. Про побудову спільнот, ціннісний бізнес та управління системами. Кожен випуск – розмова із засновником бізнесу чи громадської організації. Спікери діляться власними історіями успіху, поглядами та підходами. Особливо радимо послухати підприємцям, які потребують мотивації, а також кожному, хто прагне відкрити власну справу.

З чого почати? Гортайте список епізодів та обирайте найближчі для себе теми. Нам сподобалися випуски «Війна поколінь Z: як 20-річні студенти змінюють ринок классіфайдів в Україні», та «Як зробити інновації інклюзивними».

Подкаст Підкаст

Подкаст Підкаст

Про що? Затишні, розмовні та наративні подкасти про суспільство, політику, культуру та інші сфери нашого життя. Тут і про перейменування Facebook на Meta, і про світові протести, і про локальні проблеми України. Ведучі подкасту – кримчани Олексій Кушнір та Олег Ідолов

З чого почати? Як і в більшості випадків, можна почати з випадкового епізоду. Перш за все, варто зрозуміти, чи «заходить» вам формат, а потім — просто слідкуйте за новими випусками та дізнавайтесь про найважливіші події в Україні та світі.

Подкаст «Пост правди»

Подкаст Пост правди

Про що? Це новий подкаст від українського науково-популярного медіа «Куншт». Автори обіцяють познайомити слухачів із людьми, чиї історії захоплюють, вражають та навіть лякають. Кожен епізод – результат доволі кропіткої роботи з пошуку історії та понад 40 проведених інтерв’ю. 

З чого почати? А з того, що зацікавить найбільше. Від себе радимо щонайменше два епізоди: «Глибинні фейки: Барак Обама, Сальвадор Далі, Recycle-GAN» та «Інформаційні бульбашки: ехо камери, інтернет-срачі, меми».

Вечори суму

подкасти від Радіо Скорбота

Про що? Це один із подкастів від «Радіо Скорбота». До студії приходять відомі українські виконавці та розповідають про свої сумні пісні. Ідеальне шоу для депресивних котиків, які шукають, що послухати в цитаделі печалі. Від себе можемо порадити слухати всі проєкти «Радіо Скорбота».

З чого почати? Це непостійне шоу, тому поки що варто насолоджуватися опублікованими виступами. Звісно, ми почали прослуховування з інтерв’ю лідера «Бумбокс» Андрія Хливнюка. 

Макіавельки

Про що? Ведучі Дарина Заржицька та Оксана Дащаківська намагаються розібратися з сучасними політичними трендами через розмови та записують їх у подкасти. Кажуть, історично склалося так, що обом легше думати вголос. Авторки мають політологічну освіту, тому предметно та цікаво розповідають про політику, популізм, вибори, різні технології тощо.

З чого почати? З того, що наболіло, і з того, що найбільше хочеться зрозуміти. ШоТам радить послухати випуски «Дій локально: про місцеве самоврядування» та «Про своє, жіноче: фемінізм та політикині, про яких ми не можемо не розповісти».

Наукасти

Про що? Це подкаст про науку, яку хочеться зрозуміти. Розмови з іноземними та українськими науковцями про найцікавіші наукові відкриття та дослідження. Автори команда науково-популярного проекту NEED science & education.

З чого почати? Враховуючи наші реалії, радимо стартувати з розмови із патофізіологом та генетиком Віктором Досенком про те, чому в Україні неможлива поява власних вакцин та як пандемія реалізувала мрії антивакцинаторів. Не бійтеся, усе цікаво та зрозуміло.

Radio kmbs

Про що? Це проєкт Києво-Могилянської бізнес-школи, у якому викладачі, учасники та випускники розповідають про актуальні для управлінців теми. Стратегії ведення бізнесу, управління, розвиток, бренд-менеджмент тощо. 

З чого почати? Хоча кожен епізод — самостійний, ми радимо почати з першого випуску та поступово прослухати бодай більшу частину подкасту. Оскільки епізоди доволі короткі, за один ранок можна опанувати одразу декілька тем. 

Суспільство

«Холодноярівці» збили два Су-25 окупантів на Донеччині (ВІДЕО)

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Бійці підрозділів протиповітряної оборони 93 бригади «Холодний Яр» збили два російські літаки СУ-25 на Донеччині.

Про це повідомили на фейсбук-сторінці бригади.

За інформацією, 26 і 27 вересня холодноярівці приземлили два Су-25 влучними пострілами. Ворожі літаки впали на окуповану територію. Це підтверджує перехопленнях розмов російських бойовиків.

На відео зафіксовано один із пострілів по літаку.

Читайте такожЗаряджає 25 телефонів та Starlink. 15-річний винахідник зі Львова створює унікальні повербанки для ЗСУ

Про 93 ОМБр «Холодний Яр»

93-тя окрема механізована бригада «Холодний Яр» — формування механізованих військ у складі Сухопутних військ ЗСУ. Із 2014 року підрозділи бригади брали участь у найзапекліших боях війни, включно з боями під Іловайськом, у Донецькому аеропорту та Пісках, на шахті Бутівці. З 2018 року бригада носить найменування «Холодний Яр» — на честь історичної місцевості Наддніпрянської України, що уславилася своїми повстанцями.

Нагадаємо, Холодноярівці відремонтували трофейний БТР із корабельною гарматою «Босфор».

Також ми повідомляли, як бійці 93-ї окремої механізованої бригади «Холодний Яр» знищили техніку ворога на Донеччині.

Фото: facebook.com/93OMBr.

Читати далі

Суспільство

На Херсонщині ЗСУ знищили ворожий контрольно-спостережний пункт і склад з боєприпасами

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Українська авіація завдала ворогу 5 ударів, а ракетно-артилерійські підрозділи виконали 250 вогневих завдань за минулу добу.

Про це інформує оперативне командування «Південь».

Наші воїни вразили контрольно-спостережний пункт  та склад із боєприпасами окупантів у Бериславському районі Херсонщини.

Підтверджені втрати ворога становлять 58 росіян, танк та ще сім одиниць автомобільної техніки. Решта результатів розвідують.

Також підрозділи протиповітряної оборони знищили безпілотник типу «Орлан-10» в Херсонському районі, а в Баштанському районі Миколаївщини збитий ворожий штурмовик Су-25.

Читайте також: Заряджає 25 телефонів та Starlink. 15-річний винахідник зі Львова створює унікальні повербанки для ЗСУ

Нагадаємо, ЗСУ упродовж 26 вересня на півдні знищили баржу і три зенітні ракетно-гарматні комплекси «Панцир-С1» росіян.

Фото: facebook.com/AFUkraine.

Читати далі

Суспільство

Хочу працювати вдома. Гінекологиня з Харкова повернулася з-за кордону, аби лікувати українок

Опубліковано

Підтримай ШоТам

ШоТам – медіа, яке допомагає зберігати спокій навіть під час війни. Кожна наша публікація – це привід пишатися нашою армією, волонтерами та кожним українцем. А кожен твій донат – це внесок у боротьбу на інформаційному фронті.

Аліні Цьоміній двічі довелося рятуватися від війни. Ще в 2014 році дівчина покинула рідну Луганщину, а після повномасштабного вторгнення довелося евакуюватися знову – з Харкова.

Опинившись на Закарпатті Аліна не змогла сидіти без роботи, а тому наважилася до виїзд до Угорщини. Там влаштувалася працювати на кухні, але через постійний тиск колег та жахливі умови вирішила повертатися додому. До того ж, дівчина мріяла працювати за фахом і в рідній країні. І їй це вдалося! Аліну запросили до Маневицької лікарні, що на Волині.

Аліна Цьоміна

акушерка-гінекологиня з Харкова

Усе життя мріяла стати лікаркою

Я завжди хотіла бути лікаркою. Допомагати людям, рятувати життя, берегти здоров’я – це те, що мені справді подобається. І моє бажання поступово ставало реальністю. Від загального поняття «лікар» я дійшла до того, що хочу стати акушером-гінекологом. 

Я навчалася, брала участь у медичних конференціях і згодом усвідомила, що обрала для себе ту галузь у якій точно хочу розвиватися. Я проходила інтернатуру за своєю спеціальністю й планувала працювати за фахом у Харкові. Але в моє життя знову прийшла росія. Вперше мені довелося їхати геть із Луганська, а тепер прийшлося покинути й Харків.

Ранкові вибухи нагадали мені про Луганщину

Я не була готовою до того, що росія розпочне повномасштабну війну. Не було відчуття, що потрібно збирати речі чи закуповувати додому якусь провізію. Думала, якщо війна й буде, то, напевно, така сама, як у Луганську в 2014-му. 

Там я вже бачила війну, але все одно не очікувала такої жорстокості. Здавалося, що йдеться не про справжню битву, а про щось таке, чого ніколи не станеться. Проте 24-го лютого о п’ятій ранку я прокинулася від звуків, які колись давно вже чула в своєму житті.

Я була переконана, що ці вибухи й стрілянина мені ввижаються. Пам’ятаю, як подумала, що це звичайні салюти, адже «стріляти не можуть, ні, це точно салют». Але новини в моєму телефоні запевняли, що я нічого не наплутала. Я зателефонувала мамі, а потім почала збиратися на чергування. 

Полиці магазинів були порожніми, а готівка закінчилася

Дорогою до пологового будинку я бачила, як усі довкола знімають готівку, скуповують продукти та набирають воду. Утім я цього не зробила і зовсім скоро про це пожалкувала. Наступного дня, коли я поверталася з чергування, їжі в магазинах вже не було.

Як, власне, і готівки в банкоматах. Я навіть зателефонувала на гарячу лінію та перепитала, чи це не збій. А у відповідь почула, що в банкоматах просто не залишилося грошей. 

Читайте також: «Я не зміг їх покинути». Як вівчар з Донеччини самотужки пригнав на Волинь отару з 400 овець

Знаєте. я не та господарка. у якої вдома знайдеться кілька десятків «закруток» і продукти на тиждень. Ніколи не думала, що це може знадобитися, адже навіщо? Якщо можна просто прийти до магазину й придбати все, чого бажатиме душа. Можливо, так воно і є, але не на другий день війни.

Крамниці поруч із будинком вже не працювали, тож мені довелося просто доїдати те, що залишилося ще з роботи. Наступного дня я пішла по магазинах і зрозуміла, що більшість із них зачинені. А в тих, що працювали, вже практично нічого не було. Аби не померти від голоду, мені довелося забирати те, що залишилося на полицях.

Довелося спати в тамбурі евакуаційного поїзда

На щастя, у мене є родичі на Закарпатті, тож було, куди їхати з Харкова. Однак покинути місто на той час було завданням із зірочкою. Я мала викликати таксі, аби дістатися до вокзалу. Ціни були просто скажені, до того ж, водії не приїжджали одразу. Того дня я прочекала три години.

Так минув тиждень. Звичних продуктів практично не було, я спала в коридорі своєї квартири й інколи спускалася до підвалу. Не надто часто, адже там було дуже холодно. Щоразу їздити до лікарні на таксі я не могла, адже за шалені гроші багато не покатаєшся. Тому я вирішила, що час їхати геть.

Вже на вокзалі я дізналася, що мені пощастило доїхати за 500 гривень. Поруч були люди, які витратили на таксі 1500 гривень і навіть більше. Однак на цьому мої проблеми не закінчилися. Евакуаційний потяг виявився «замалим», аби вмістити всіх, хто прагнув виїхати з Харкова. А вокзал, здавалося, не міг вмістити всіх людей разом із валізами.

Я не могла просто сидіти у родичів

Через бійки, сварки, галас та «прильоти» я все ж змогла потрапити у вагон. Тоді ніхто не обирав для себе місця: всі сідали там, де бачили. Так я опинилася біля туалету, трошки пізніше вибралася до тамбуру. Там було трохи більше місця, і я навіть могла лягти.

Але 30 годин такої «мандрівки» мої нирки не витримали. Згодом я дізналася, що вони застуджені. На лікарні часу не було, тому зі Львова я одразу вирушила на Закарпаття. Трохи перепочила, але залишатися там і просто сидіти у родичів не хотілося.

Мені кортіло працювати, заробляти на життя. Та й взагалі робити бодай щось, крім того, аби хвилюватися. Згодом з’явилася пропозиція поїхали до Угорщини. Наче й не дуже далеко, але більш безпечно.

Поїхала працювати за кордон і одразу пожалкувала

Я погодилася, приїхала й знайшла роботу на кухні. І майже одразу про це пошкодувала. Два місяці я провела під постійним тиском тамтешніх кухарів. Мені забороняли без дозволу виходити подихати повітрям і просто використати для обіду весь передбачений на це час. На мене кричали, але останньою краплею стала заборона відвідування вбиральні.

Жахливі умови, постійне відчуття себе чужою й бажання працювати за фахом повернули мене додому. До Харкова. Але надовго затриматися я не змогла. Ані роботи, ані безпеки в місті не було. 

Від страху у мене почав сідати голос, боліло серце, а вночі я практично не спала. Навіть попри те, що коханий запевняв, що я можу не працювати, спокійніше мені не ставало. Я шукала будь-яку роботу. Хотіла навіть спробувати себе в ролі флористки, але мене не взяли.

Працюю в лікарні, де всі одне одного поважають

Згодом мені запропонували роботу за фахом – на Волині. І я знову наважилася на переїзд. Тоді на вокзалі мене проводжав наречений, і я почувалася покинутим кошеням. Він військовий, а тому не міг вирушити зі мною. А мені потрібно було їхати подалі від обстрілів.

Так я опинилася у Маневичах, що на Волині. І зовсім не жалкую, адже тут мене прийняли, наче свою. Жодного тиску, крику чи недбалого ставлення. Ні, навпаки, тут усі працюють з повагою одне до одного, а пацієнти люблять своїх лікарів.

Читайте також: «Мої учні стали танкістами та піхотинцями». Вчителька з Мелітополя пережила окупацію та допомагає ЗСУ у новому місті

Поки що я мешкаю в хостелі, і багато моїх колег про це знають. Мені часто пропонують якусь допомогу. І це демонструє ставлення місцевих до переселенців. Спочатку було боязко казати, що я родом із Луганщини. Не знала, як люди реагуватимуть на це. Особливо, якщо спочатку я говорила російською.

Відмовилась від російського контенту та перейшла на українську

Однак поступово, десь за місяць, я звикла і до нового міста, і до людей. Навіть почала говорити українською. І якщо раніше я надавала перевагу російським мелодрамам, то зараз викреслюю це зі свого життя. Як і російську мову. Принаймні, намагаюся.

Я знаходжу для себе нові західні серіали, пробую дивитися й наразі мені точно цікаво. Повертатися до російського контенту не хочеться. Якщо раніше я слухала російську музику, то сьогодні мені навіть бридко про це думати.

Звісно, я ще не спілкуюсь українською ідеально. Адже протягом 26 років життя я розмовляла російською, і навчалася – також. Левова частина медичної літератури надрукована мовою окупанта. Тому я даю собі час і «лагідно українізуюсь». І мені приємно, адже відчуваю підтримку людей довкола.

Налаштовуюсь на роботу і намагаюсь завантажити себе

Щодо повернення та планів на майбутнє відповісти однозначно поки не можу. Це занадто складна й важка тема для мене. Коханий на фронті, я – на Волині, і це психологічно виснажує мій стан. Точно можу сказати, що хочу підвищити свою кваліфікацію та продовжити навчання за фахом.

А ще хочу, аби Луганщину повернули до України. Тоді я змогла б нарешті поїхати до мами. Але наразі думати про це ще зарано. Тому налаштовуюсь на роботу й намагаюсь завантажити себе: аби не було часу на зайві думки та нерви.

Читати далі