Один із найстаріших кінотеатрів Києва і єдиний у країні кінотеатр українського фільму “Ліра” має лише 111 глядацьких місць. А квитки сюди – завжди! – коштують не дорожче 50 гривень. Проте в таких умовах муніципальному кінотеатру вдається виходити на рівень окупності і конкурувати з “комерційними кінотеатрами”.

Детальніше про українські стрічки, які можна подивитись у “Лірі” усього лише за 50 гривень, а також про те, що для киян означає переформатування кінотеатру у Лабораторію кінопроектів –  у нашому інтерв’ю з директоркою “Ліри” Іриною Плеховою.

Кінотеатр-“квартирник” і Лабораторія кінопроектів

“Ліра” формує репертуар, в основному, з українських фільмів. Проте самими лише кінопоказами обмежитись не можуть – через те, що кінотеатр може вмістити тільки 111 людей за сеанс. Тому, каже Ірина, працівники “Ліри” знайшли інший вихід –  зробити з кінотеатру такий собі “квартирник”, де збираються діячі кіномистецтва. Тобто, подивитись стрічку і тут же наживо обговорити її з режисером, актором чи композитором.

Читайте також: В український прокат виходить фільм про Асканію-Нову

“Звісно, хотілось би обладнати нові зали, але розширення зараз неможливе – немає приміщень. Розширення виходить досягти у іншому сенсі: за рахунок мережі муніципальних кінотеатрів “Київкінофільм”. Ми у будь-який момент, за потреби, можемо “делегувати” свої ідеї іншому кінотеатру. У такий спосіб і знайомимо глядача із тенденціями, які відбуваються в європейському та національному кінематографі”, – розповідає Ірина Плехова.

З одного боку, “Ліра” зараз є кінотеатром українського фільму, з іншого – за 4 роки роботи вона поступово перетворюється на Лабораторію кінопроектів, які “тестуються” тут з можливість запуску далі по мережі КП “Київкінофільм”.

“Провівши серію міждисциплінарних показів (мається на увазі проект “NOVA OPERA”: на великому екрані” – авт.), бачимо, що частина цих продуктів можуть реалізовуватися і в межах інших кінотеатрів. Водночас ми відкриті до будь-яких форм співпраці. До прикладу, у наших комунальних кінотеатрах відбудеться запуск партнерського фестивалю UA SHORTS, мета якого залучити якомога ширшу аудиторію киян до перегляду українських короткометражних фільмів”, – зазначає директорка “Ліри”.

Яке кіно показують?

Квитки у “Лірі” коштують не більше 50 гривень. Яким чином виходить з такими ресурсами вийти на окупність? Невеликий штат працівників і кількість відвідувачів, яка зросла в рази – близько 2 тисяч людей на місяць. Це при тому, що кінотеатр фактично не працює по середам – у ці дні тижня “Ліра” у розпорядженні комунального театра «Актор».

Читайте також: В Україні з’явиться перший лазерний кінозал

Ірина каже: “Ліра” не працює з телевізійними форматами документального кіно, хоча був єдиний виняток, коли робили серію показів фільму “Гандзюк. Системне вбивство” у рамках проекту з “Слідство.info”.

“Так, це більше формат телевізійного розслідування, але ми погодились на співпрацю, бо питання, порушені в цьому фільмі, важливі для української аудиторії”.

Головний критерій допуску документального кіно до прокату у “Лірі”  – це має бути актуальна стрічка українського або закордонного режисера.

Глядачі “Ліри” погано “ходять” на комедії

Завсідники “Ліри”, каже Ірина, цікавляться українськими фільмами, артхаусним кіно,  документалістикою, експериментами в кінематографі і міждисциплінарними проектами.

“Це ми перевірили на прикладі, зокрема, нашого проекту “NOVA OPERA”: на великому екрані”. Ми показували відеоверсії українських опер музичної формації «NOVA OPERA». Цей формат сподобався мистецьким колам, і зараз до нас уже почали звертатись інші українські музиканти щодо продовження серії проектів на межі кіно та інших сфер мистецтва”.

Читайте також: Дитячі простори та Центр культури нацменшин: на що скоро перетворяться муніципальні кінотеатри Києва (МАПА)

А от на стрічки комедійного жанру, який останнім часом набув популярності в українському кінопросторі, часті гості кінотеатру “ходять” погано.

“Інколи робимо виняток, але теж попереджаємо дистриб’юторів та команди фільму, що, швидше за все, такі стрічки, як «Скажене весілля» зберуть у нас дуже мало коштів. І так воно і є. Фактично, ми дуже добре знаємо свого глядача, і не пропонуємо йому такий продукт. Тому що вони споживають його в інших кінотеатрах  і, напевно, зможуть більш якісно відпочити, ніж в нас”, – каже Ірина Плехова.

Якісного українського кіно більшає

Якісного українського кінопродукту все більшає, розповідає Ірина Плехова. Проте, за її словами, досі є проблема з репертуаром, який не завжди вдається формувати саме під глядачів.

“Також дуже часто затримуються релізи українських фільмів. І це не надто приємна ситуація – деякі стрічки, наприклад, чекаємо в травні, а потім дізнаєшся, що вони вийдуть наступного року”.

За її словами, також існує проблема із промоцією документального кіно й обмеженим прокатом ігрового кіно. Тому проблема продовжених прокатів художніх фільмів лягає на плечі конкретних кінотеатрів.  

Читайте також: Фільм українського режисера увійшов до конкурсної програми Каннського кінофестивалю

“Хотілось би, щоб з’являлось більше ініціатив щодо підтримки української документалістики, так значно легше було б працювати. Думаю, ця проблема вирішиться впродовж 2-3 років. Адже на сьогодні бачимо – український глядач готовий платити за документальне кіно не лише у межах фестивалів та закритих кінопоказів”.

Травневі прем’єри українського кіно у “Лірі”

Нещодавно у “Лірі” проходили Дні литовського кіно, також відбувся показ стрічки Жанни Максименко-Довгич те, як в Миколаєві не допустили того, що сталось на Донеччині і Луганщині.

Читайте також: Фільм про матір-одиначку на Донбасі змагатиметься у Каннах

Щодо травня – він буде не менш насиченим, каже Ірина Плехова. Зокрема, 9 травня о 16:00 до Дня пам’яті й примирення у “Лірі” відбудеться прем’єра та панельна дискусія довкола документальної стрічки “Літописець” німецького режисера Маркуса Велша (за участі самого режисера). Фільм розповідає про Віллі Вайбеля (Wilhelm Josef Waibel), німця із міста Зінген, який у 1960-х знайшов особові справи примусово вивезених та експлуатованих робітників зі Сходу («Остарбайтерів») з України та Польщі.

А 18 травня у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу плануються спецпокази українського ігрового й документального кіно про історію й сьогодення кримськотатарського народу.

ДОВІДКА

Кінотеатр українського фільму “Ліра” – це найстаріший кінотеатр Києва, історія якого сягає 1913 року. Саме тоді в новозведеному будинку на Великій Житомирській, 40 було відкрито сінематограф “Ліра”. Історична назва кінотеатру поверталася двічі (бо з 1939 року назву було перейменовано на Ім. Чапаєва) – за німецької окупації та востаннє 2015 року, коли він й одержав статус кінотеатру українського фільму.

Реорганізація в кінотеатр українського фільму відбулася за ініціативи українських кінематографістів та Мережі кінотеатрів КП “Київкінофільм”, за підтримки Державного агентства України з питань кіно.