Суспільство
111 місць та дешеві квитки: Як найстаріший кінотеатр столиці змагається з гігантами індустрії
Один із найстаріших кінотеатрів Києва і єдиний у країні кінотеатр українського фільму “Ліра” має лише 111 глядацьких місць. А квитки сюди – завжди! – коштують не дорожче 50 гривень. Проте в таких умовах муніципальному кінотеатру вдається виходити на рівень окупності і конкурувати з “комерційними кінотеатрами”.
Детальніше про українські стрічки, які можна подивитись у “Лірі” усього лише за 50 гривень, а також про те, що для киян означає переформатування кінотеатру у Лабораторію кінопроектів – у нашому інтерв’ю з директоркою “Ліри” Іриною Плеховою.
Кінотеатр-“квартирник” і Лабораторія кінопроектів
“Ліра” формує репертуар, в основному, з українських фільмів. Проте самими лише кінопоказами обмежитись не можуть – через те, що кінотеатр може вмістити тільки 111 людей за сеанс. Тому, каже Ірина, працівники “Ліри” знайшли інший вихід – зробити з кінотеатру такий собі “квартирник”, де збираються діячі кіномистецтва. Тобто, подивитись стрічку і тут же наживо обговорити її з режисером, актором чи композитором.
Читайте також: В український прокат виходить фільм про Асканію-Нову
“Звісно, хотілось би обладнати нові зали, але розширення зараз неможливе – немає приміщень. Розширення виходить досягти у іншому сенсі: за рахунок мережі муніципальних кінотеатрів “Київкінофільм”. Ми у будь-який момент, за потреби, можемо “делегувати” свої ідеї іншому кінотеатру. У такий спосіб і знайомимо глядача із тенденціями, які відбуваються в європейському та національному кінематографі”, – розповідає Ірина Плехова.
З одного боку, “Ліра” зараз є кінотеатром українського фільму, з іншого – за 4 роки роботи вона поступово перетворюється на Лабораторію кінопроектів, які “тестуються” тут з можливість запуску далі по мережі КП “Київкінофільм”.
“Провівши серію міждисциплінарних показів (мається на увазі проект “NOVA OPERA”: на великому екрані” – авт.), бачимо, що частина цих продуктів можуть реалізовуватися і в межах інших кінотеатрів. Водночас ми відкриті до будь-яких форм співпраці. До прикладу, у наших комунальних кінотеатрах відбудеться запуск партнерського фестивалю UA SHORTS, мета якого залучити якомога ширшу аудиторію киян до перегляду українських короткометражних фільмів”, – зазначає директорка “Ліри”.
Яке кіно показують?
Квитки у “Лірі” коштують не більше 50 гривень. Яким чином виходить з такими ресурсами вийти на окупність? Невеликий штат працівників і кількість відвідувачів, яка зросла в рази – близько 2 тисяч людей на місяць. Це при тому, що кінотеатр фактично не працює по середам – у ці дні тижня “Ліра” у розпорядженні комунального театра «Актор».
Читайте також: В Україні з’явиться перший лазерний кінозал
Ірина каже: “Ліра” не працює з телевізійними форматами документального кіно, хоча був єдиний виняток, коли робили серію показів фільму “Гандзюк. Системне вбивство” у рамках проекту з “Слідство.info”.
“Так, це більше формат телевізійного розслідування, але ми погодились на співпрацю, бо питання, порушені в цьому фільмі, важливі для української аудиторії”.
Головний критерій допуску документального кіно до прокату у “Лірі” – це має бути актуальна стрічка українського або закордонного режисера.
Глядачі “Ліри” погано “ходять” на комедії
Завсідники “Ліри”, каже Ірина, цікавляться українськими фільмами, артхаусним кіно, документалістикою, експериментами в кінематографі і міждисциплінарними проектами.
“Це ми перевірили на прикладі, зокрема, нашого проекту “NOVA OPERA”: на великому екрані”. Ми показували відеоверсії українських опер музичної формації «NOVA OPERA». Цей формат сподобався мистецьким колам, і зараз до нас уже почали звертатись інші українські музиканти щодо продовження серії проектів на межі кіно та інших сфер мистецтва”.
Читайте також: Дитячі простори та Центр культури нацменшин: на що скоро перетворяться муніципальні кінотеатри Києва (МАПА)
А от на стрічки комедійного жанру, який останнім часом набув популярності в українському кінопросторі, часті гості кінотеатру “ходять” погано.
“Інколи робимо виняток, але теж попереджаємо дистриб’юторів та команди фільму, що, швидше за все, такі стрічки, як «Скажене весілля» зберуть у нас дуже мало коштів. І так воно і є. Фактично, ми дуже добре знаємо свого глядача, і не пропонуємо йому такий продукт. Тому що вони споживають його в інших кінотеатрах і, напевно, зможуть більш якісно відпочити, ніж в нас”, – каже Ірина Плехова.
Якісного українського кіно більшає
Якісного українського кінопродукту все більшає, розповідає Ірина Плехова. Проте, за її словами, досі є проблема з репертуаром, який не завжди вдається формувати саме під глядачів.
“Також дуже часто затримуються релізи українських фільмів. І це не надто приємна ситуація – деякі стрічки, наприклад, чекаємо в травні, а потім дізнаєшся, що вони вийдуть наступного року”.
За її словами, також існує проблема із промоцією документального кіно й обмеженим прокатом ігрового кіно. Тому проблема продовжених прокатів художніх фільмів лягає на плечі конкретних кінотеатрів.
Читайте також: Фільм українського режисера увійшов до конкурсної програми Каннського кінофестивалю
“Хотілось би, щоб з’являлось більше ініціатив щодо підтримки української документалістики, так значно легше було б працювати. Думаю, ця проблема вирішиться впродовж 2-3 років. Адже на сьогодні бачимо – український глядач готовий платити за документальне кіно не лише у межах фестивалів та закритих кінопоказів”.
Травневі прем’єри українського кіно у “Лірі”
Нещодавно у “Лірі” проходили Дні литовського кіно, також відбувся показ стрічки Жанни Максименко-Довгич те, як в Миколаєві не допустили того, що сталось на Донеччині і Луганщині.
Читайте також: Фільм про матір-одиначку на Донбасі змагатиметься у Каннах
Щодо травня – він буде не менш насиченим, каже Ірина Плехова. Зокрема, 9 травня о 16:00 до Дня пам’яті й примирення у “Лірі” відбудеться прем’єра та панельна дискусія довкола документальної стрічки “Літописець” німецького режисера Маркуса Велша (за участі самого режисера). Фільм розповідає про Віллі Вайбеля (Wilhelm Josef Waibel), німця із міста Зінген, який у 1960-х знайшов особові справи примусово вивезених та експлуатованих робітників зі Сходу («Остарбайтерів») з України та Польщі.
А 18 травня у День пам’яті жертв геноциду кримськотатарського народу плануються спецпокази українського ігрового й документального кіно про історію й сьогодення кримськотатарського народу.
ДОВІДКА
Кінотеатр українського фільму “Ліра” – це найстаріший кінотеатр Києва, історія якого сягає 1913 року. Саме тоді в новозведеному будинку на Великій Житомирській, 40 було відкрито сінематограф “Ліра”. Історична назва кінотеатру поверталася двічі (бо з 1939 року назву було перейменовано на Ім. Чапаєва) – за німецької окупації та востаннє 2015 року, коли він й одержав статус кінотеатру українського фільму.
Реорганізація в кінотеатр українського фільму відбулася за ініціативи українських кінематографістів та Мережі кінотеатрів КП “Київкінофільм”, за підтримки Державного агентства України з питань кіно.
Суспільство
Під час дорожніх робіт поблизу Львівської площі в Києві комунальники натрапили на фрагмент трамвайної рейки, яка пролягала тут понад сто років тому.
Про це повідомив активіст Дмитро Перов.
За словами Дмитра, перші згадки про трамвайний рух на сучасній вулиці Січових Стрільців, яка наприкінці 19 століття мала назву Львівська, датуються 1894 роком.
На початку 20 століття цією ділянкою проходили трамвайні маршрути №4 і №20 (до Лук’янівки) та №9, що з’єднував центр із залізничним вокзалом через вулицю Бульварно-Кудрявську.
Читайте також: Студенти з Києва передали «Довженко-Центру» дві німі стрічки, що вважали втраченими (ФОТО)
У цьому ж районі зберігся ще один елемент трамвайної інфраструктури — диспетчерський пункт, зведений у 1982 році за проєктом архітектора Яноша Віга. У 2021 році споруду планували демонтувати, однак завдяки ініціативі підприємця Алєкса Купера її вдалося зберегти.
Нагадаємо, що у Києві вперше за сто років виготовили автентичну цеглу для відбудови історичних будівель.
Фото: фейсбук-сторінка Дмитра Перова
На Центральному залізничному вокзалі Києва відкрили скульптуру «Воля» українського художника Олексія Сая. Артоб’єкт виготовили із залишків вітального знака села Любимівка Херсонської області, яке перебувало під тимчасовою окупацією у 2022 році.
Про це повідомили в «Укрзалізниці».
Символізм артоб’єкта
Скульптуру створили у межах співпраці УЗ та PinchukArtCentre. Раніше її демонстрували виключно на міжнародних заходах, зокрема під час Всесвітнього економічного форуму в Давосі. Тепер робота доступна для широкої публіки у столиці — на другому поверсі вокзалу біля ескалатора.
«Ця скульптура утворює слово “Воля”, яке несе в собі значення як “свобода”, так і “волевиявлення”. Це подвійне значення захоплює українську душу. Воно відображає те, що свобода не є пасивним станом. Це стан, який може бути досягнутий і підтриманий лише завдяки вольовим зусиллям. Ці два поняття онтологічно переплетені. Свобода вимагає волі до боротьби, терпіння і захисту. Саме через наполегливе волевиявлення свобода стає живою реальністю», — написали в УЗ.
Читайте також: «Внесок у мирне майбутнє»: німецький дизайнер закликав донатити українським медикам
Артдиректор PinchukArtCentre Бйорн Гельдхоф додав, що скульптура «є монументом для всіх українців, який наголошує на нерозривному зв’язку між свободою і волею».
Також скульптура відсилає до роботи «LOVE» американського художника Роберта Індіани, створеної у 1960-х роках.
Нагадаємо, що пасажири УЗ зібрали понад 6,5 млн гривень на кейсеваки, коли купували чай у потягах.
Фото: фейсбук-сторінка УЗ
21-річному військовому Роману, який отримав важке осколкове поранення голови, хірурги з України, Канади та США провели унікальну реконструктивну операцію — йому встановили титановий імплант замість зруйнованих кісток чола. Операцію виконала міжнародна місія «Face the Future Ukraine», яка вже вп’яте приїжджає в Україну допомагати пораненим.
Про це повідомили в БФ «Пацієнти України».
Роман пішов на війну у 18 років і своє 19-річчя зустрів у Бахмуті. Під час боїв на Курщині поруч із його позицією розірвались чотири авіабомби. Хлопець опинився під завалами, отримав понад 20 поранень, зокрема й уламкове в голову, що зруйнувало кістки чола. Три місяці Роман не міг рухатися, проходив кілька складних операцій, а частина його мозку лишалась незахищеною.
«Ми провели операцію та встановили на місце знищених лобних кісток індивідуальний імплант з титану, який захистив мозок хлопця від ушкоджень та вирівняв чоло. Окрім імпланту ми пересадили сполучну тканину, аби титан не пошкоджував шкіру. Втручання тривало чотири години та дозволила захистити мозок від інфекцій, які знаходяться в носі і пазусі», — розповідає хірургиня з США українського походження Наталія Біскуп, яка вже втретє оперує поранених в Україні.
Читайте також: 13-річного хлопця із Сум відзначили за порятунок людей після ракетної атаки (ФОТО)
Роман став наймолодшим пацієнтом у цій місії. Загалом цього разу прооперували 25 поранених: проводили реконструкції носа, щелеп, орбіт очей, встановлювали індивідуальні імпланти. Усього — 83 операції.
За словами координаторки Наталії Комашко, за п’ять місій лікарі допомогли 160 пацієнтам. Деякі з них проходять багатоетапне лікування. Наступну місію запланували на осінь. Записатися можна за посиланням.
Нагадаємо, що канадці передали бійцям ГУР перший в Україні гелікоптер Sikorsky S-76A (ВІДЕО).
Фото обкладинки: БФ «Пацієнти України»
