Сучасна українська кіноіндустрія налічує безліч талановитих жінок у різних професіях: сценаристки, акторки, монтажерки, операторки. ШоТам розповість про 10 сучасних режисерок і їхні фільми, які варто подивитись.
«Ти мене любиш?», Тоня Ноябрьова
Coming-of-age драми або драми дорослішання охоплюють великий пласт сучасного українського кіно. Це й не дивно: режисери прагнуть відрефлексувати період свого життя в СРСР, і найчастіше ним є саме юність. Водночас розпад радянського союзу може стати вдалою метафорою дорослішання та переходу з одного етапу розвитку героя до іншого.
Доньці відомого столичного режисера Кірі 16 років, але вона дуже хоче здаватися старшою. Проте її уявлення про доросле життя сильно відрізняється від колючої реальності. Безтурботне життя Кіри починає руйнуватись, коли її батьки оголошують про розлучення. Дівчина вирішує накласти на себе руки, але її рятує лікар швидкої допомоги Міша.
Стрічку створили в копродукції України та Швеції, а прем’єра фільму відбулась на Берлінале у 2023 році. Виконавицю головної ролі Карину Химчук нагородили національною премією «КІНОКОЛО» та відзнакою за найкращу жіночу роль від Одеського міжнародного кінофестивалю. Легально подивитися фільм можна на Sweet.tv.
Також радимо сатиричну комедію режисерки «Герой мого часу» (2017) про хлопця, який переїздить до великого міста та постає перед труднощами адаптації.
«Назавжди-назавжди», Анна Бурячкова
Дебютний фільм кліпмейкерки Бурячкової розповідає про дорослішання 15-річної Тоні в Києві в 1990-х. Дівчина змінює школу та знаходить там нову компанію друзів. Разом підлітки переживають перші почуття, вирішують конфлікти й шукають пригод на околицях постсоціалістичного Києва. Тоня потрапляє в центр любовного трикутника, де тільки вона здатна зробити правильний вибір. Проте темна таємниця з минулого змінить усе проти волі героїні.
Світова прем‘єра картини відбулась у програмі «Orizzonti Extra» на 80-му Венеціанському кінофестивалі. Головні ролі виконали молоді актори Аліна Чебан, Єлизавета Цілик, Артур Алієв та Захар Шадрін. Наразі фільм можна переглянути в кінотеатрах.
Після свого дебюту режисерка активно працює над екранізацією пригодницького роману «Тигролови» Івана Багряного.
«Я і Фелікс», Ірина Цілик
Дебютом Цілик в ігровому кіно стала екранізація автобіографічного роману «Хто ти такий?» її чоловіка — письменника та військового Артема Чеха.
Драма «Я і Фелікс» розповідає про дитинство та дорослішання Тимофія в Черкасах у 90-х. Його другом і вчителем стає новий чоловік бабусі Фелікс — у минулому контррозвідник, ветеран війни в Афганістані та людина тяжкої долі. Це історія про різні покоління, які співіснують разом, попри всі світоглядні відмінності, травми й досвід. Стрічка доступна до перегляду на Netflix, Megogo, Sweet.tv та Kyivstar ТБ.
Раніше Ірина зняла документальний фільм «Земля блакитна, ніби апельсин» про життя родини в «червоній зоні» Донбасу. Стрічку відзначили за найкращу режисуру в категорії світової документалістики на американському фестивалі незалежного кіно Sundance.
«Стоп-Земля», Катерина Горностай
Одна з перших українських драм дорослішання розповідає про 16-річну інтровертну школярку Машу. Вона навчається та проживає напружені й неповторні роки старшої школи разом з близькими друзями Яною та Сєнею. Окрім майбутніх іспитів, вийти з зони комфорту Машу змушує закоханість в однокласника Сашу. Дівчина розуміє, що якщо не наважиться на діалог, ніколи не знатиме, чи взаємним є її кохання до хлопця.
Міжнародна прем’єра відбулась на 71-му Берлінському МКФ, де стрічка отримала нагороду «Кришталевий ведмідь» юнацького журі конкурсної програми Generation 14plus. На 12-му Одеському МКФ стрічка отримала Гран-прі. Фільм став лавреатом премії «КІНОКОЛО» 2021 року в пʼяти номінаціях.
Соціальна драма розповідає історію лікарки швидкої допомоги та матері-одиначки Анни, яка разом зі своєю 12-річною донькою Катею мріє про краще життя. Їхній спокійний світ раптом порушує серйозне й жорстоке потрясіння, яке ставить Анну перед моральною дилемою та кидає виклик її внутрішнім переконанням у суспільстві, що, здається, не має жодних моральних орієнтирів.
Фільм відзначили спеціальним призом журі Ciné+, а його акторку Анастасію Карпенко — «Золотим леопардом» на МКФ у Локарно. Також Анастасію нагородили національною премією «Золота дзиґа» за кращу жіночу роль. В Україні фільм визнали найкращим у повнометражному конкурсі Київського міжнародного кінофестивалю «Молодість».
Біографічна драма заснована на історії боротьби журналістки Яніни Соколової з раком. За сюжетом, молода й успішна кар’єристка та телеведуча Ніна Сокіл дізнається про свою онкологію. Її життя кардинально змінюється, а разом з цим і світогляд. Фільм є частиною однойменного мультимедійного проєкту, мета якого — допомогти онкохворим людям усвідомити цінність свого життя та почати боротися за нього. У стрічці грали непрофесійні онкохворі актори, для яких участь у фільмі була новим досвідом. Фільм можна легально подивитись на Megogo, Sweet.tv та Kyivstar ТБ.
Раніше Нікітюк зрежисувала кримінальну драму «Коли падають дерева», в якій головну роль зіграла Анастасія Пустовіт («Між нами», «Божевільні», «Перші ластівки»). Це історія про дівчину з села, яка хоче самостійно вирішувати своє майбутнє, проте її засуджує родина за любов до бандита.
«Я, “Побєда” і Берлін», Ольга Ряшина
За три дні до запланованого концерту музикант-початківець Кузьма вирушає зі своїм другом Бардом до Берліна на старій автівці «Побєда» — кажуть, там є колекціонер, готовий обміняти жовту бестію на шестисотий «Мерс». Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новій тачці, а хлопцям з гурту — встигнути на виступ, проте все йде не за планом.
Фільм заснований на однойменних мемуарах Андрія Кузьменка. До виходу стрічки також випустили кавер-альбом з пісень музиканта, які звучали у фільмі.
Фільм, заснований на однойменній п’єсі, яку Ворожбит написала для лондонського театру «Королівський двір», є одним з найперших і найяскравіших фільмів про російсько-українську війну, знятий з жіночої оптики. Фільм складається з п’яти новел-історій людей, об’єднаних темою розбитих доріг. Документальні історії режисерка збирала під час роботи над фільмом «Кіборги», де виступила сценаристкою.
Міжнародна прем’єра стрічки відбулася на 77-му Венеційському кінофестивалі в конкурсній програмі Міжнародного тижня критиків. «Погані дороги» отримали відзнаки української національної премії кінокритиків «КІНОКОЛО» в номінаціях «Відкриття року», «Найкращий актор» та «Найкраща акторка», а також п’ять «Золотих дзиґ». У 2020 році Україна висувала стрічку на Оскар у категорії «Найкращий фільм іноземною мовою».
Фільм розповідає про молоде подружжя з Донбасу, яке планує стати батьками. Вони потрапляють в епіцентр подій авіакатастрофи рейсу MH17 Malaysia Airlines 17 липня 2014 року в селі Грабове Донецької області. Жінка відмовляється евакуюватися навіть тоді, коли село захоплюють озброєні угрупування. «Клондайк» продовжує тенденцію зображення війни з жіночого погляду й досліджує низку контроверсійних питань щодо українських громадян у російській окупації.
У січні 2022 року стрічка отримала нагороду за «Найкращу режисуру світового кіно» на кінофестивалі Sundance. Також «Клондайк» отримав Приз екуменічного журі на 72-му Берлінському МКФ. Український Оскарівський комітет обрав стрічку офіційним представником від України на премію «Оскар» у 2023 році.
Пара молодят заїжджає в новий будинок у передмісті Києва. Вони поступово облаштовують свою квартиру, запрошують друзів на новосілля та планують майбутнє. Проте настає 24 лютого 2022 року, місто окуповують, а у дворі будинку російські військові облаштовують штаб. Закохані опиняються в пастці власного дому та мають впоратись із найскладнішим випробуванням для їхніх почуттів.
Фільм представили в межах офіційної програми в секції Biennale College Cinema на 81-му Венеційському кінофестивалі. «Медовий місяць» отримав Гран-прі МКФ «Молодість» у 2024 році.
На вулицях Києва розмістили ілюстрації до роману Валер’яна Підмогильного «Місто».Художник Максим Павлюк створював ці роботи, коли досліджував столицю у свій перший рік життя в ній — так само, як головний герой книги Степан Радченко.
«Відчуття Степана перегукувалися з особистими переживаннями Максима. Він ніби “приміряв” на себе історію героя, жив його думками й відображав це на сторінках старого примірника книги», — зазначають у видавництві.
Для нового видання художник переосмислив персонажів 1920-х років і переніс їх у сучасний міський простір Києва. Ілюстрації можна побачити на будівлях і парканах, переважно в районі Подолу.
Карту з усіма локаціями, де розміщені ілюстрації, доступна на сайті видавництва «Основи».
Нагадаємо, що у Києві з’явився мурал грузинського художника «Україна в моїх думках» (ФОТО).
Українська музикантка Ната Жижченко (Onuka), шеф-кухар Євген Клопотенко та художниця-костюмерка Леся Патока стали головними героями документального проєкту «Запал» про українські зимові традиції.
Новий стінопис грузинського художника Автанділа Гургенідзе прикрасив територію Тренінгового центру прокурорів України у Києві, неподалік від станції метро «Лук’янівська».
Автанділ Гургенідзе відомий своїми мистецькими проєктами в Україні. У 2015 році він займався розписом літака АН-24 в аеропорту «Київ». Цього разу художник створив роботу, яка стала для нього особливою, бо це перша картина, якій митець дав власну назву.
Фасадне панно виготовили з HPL-панелей Fundermax, вирізаних на виробництві Budzirka. Інсталяція стала частиною трансформації Тренінгового центру прокурорів України, який руйнує стереотипи про державні установи.
«Замість безликої стіни тепер тут яскраве панно, а інтер’єр центру — світлий та сучасний», — зазначають організатори.
Проєкт «Україна в моїх думках» ініціювали компанія Budzirka разом із правозахисницею та культурною амбасадоркою Катериною Кучеровою.
Нагадаємо, що на ярмарку в Чехії представили український стенд, де плели маскувальну сітку (ФОТО).
Фото: фейсбук Тренінгового центру прокурорів України.
Коментарі