10 фактів про День святого Миколая: історія, традиції та прикмети

День святого Миколая — одне з найтепліших і найбільш очікуваних свят в Україні, яке дарує атмосферу дива, особливо для дітей, які вранці шукають подарунки під подушкою. До переходу на новий церковний календар його відзначали 19 грудня, однак з 2023 свято перенесли на 6 грудня.

Редакція ШоТам зібрала цікаві факти про День святого Миколая.

Легенда про життя святого Миколая  

Миколай народився близько 270-го року нашої ери у місті Патара (сучасна Туреччина) в заможній родині. Його батьки були глибоко віруючими християнами й прищепили сину милосердя та любов до Бога.

Після їхньої смерті Миколай успадкував значний маєток. Однак замість того, щоб використати багатство для власного комфорту, він вирішив присвятити життя допомозі людям, тож роздав усе своє майно бідним.

За легендою, вирішальну роль у його духовному становленні зайняв дядько — абат місцевого монастиря, — який взяв Миколая під свою опіку. Саме він висвятив племінника на священика та відкрив йому шлях до служіння людям. Згодом це принесло Миколаю славу одного з найшанованіших святих християнського світу.

Перший образ святого Миколая в Києві

Вважають, що культ Святого Миколая в Києві започаткував князь Володимир. Після хрещення в Херсонесі він привіз до столиці Русі першу ікону Чудотворця та розмістив її в приділі Десятинної церкви.

Два свята Миколая на рік

Святого Миколая в Україні шанують двічі на рік: у день його смерті 6 грудня (за старим календарем 19 грудня), та в день перенесення мощей до італійського міста Барі 9 травня (за старим календарем 22 травня). Ці свята називають зимовим та літнім Миколаєм.

Існує цікава притча, чому святкуванню Миколая присвятили відразу два дні на рік. 

За легендою, після проливного дощу їхав дорогою бідний селянин. Його віз застряг у багнюці, і чоловік не міг витягти його самотужки, тому просив допомоги в перехожих. Першим на дорогу вийшов святий Касьян, але він відмовив селянину, бо поспішав на зустріч з Богом. За деякий час повз ішов святий Миколай, який, не замислюючись, допоміг витягнути віз із багнюки. Потім, коли обидва святих прийшли до Бога, той запитав у Миколая, чому він запізнився та весь брудний. Почувши історію, Бог запитав у Касьяна, чому він не допоміг селянину. Той відповів, що не міг дозволити собі запізнитися на зустріч з Богом. І вирішив Бог, що оскільки Касьян не допоміг чоловіку, то славитимуть його люди лише раз на чотири роки (29 лютого), а Миколая Угідника, швидкого на допомогу, славитимуть двічі на рік.

Легенда про «Миколу Мокрого»

За переказом, святий врятував немовля, яке впало у воду. Наступного ранку дитину знайшли живою перед іконою Миколи в Софійському соборі Києва. Ця ікона, датована 10 століттям, нині зберігається у США. У квітні 2022 року анонсували її повернення в Україну — після того, як всі території звільнять від окупантів.

Миколай — покровитель студентів і школярів

У 17–18 століттях під впливом католицького ордену василіян в Україні поширився культ Миколая як захисника учнів і студентів. Саме тому його образ часто розміщують у навчальних закладах.

Традиція дарування подарунків

Звичай дарувати дітям подарунки в ніч на свято Миколая прийшов до України з Німеччини через Польщу. Там малеча знаходила сюрпризи під подушкою, в чобітках чи навіть глиняних горщиках. Сьогодні найвідомішим персонажем з «миколайським» іменем є Санта Клаус.

Звичай «братчин»

На свято Миколая в Україні існував звичай примирення з ворогами — братчини. До Микільських братчин пекли пироги та варили ритуальний напій — пиво з ячменю нового врожаю. Тоді скликали гостей і під час трапези по колу пускали чашу з цим пивом — братину. Такі гостини ставали символом взаємного прощення та примирення.

Етнологи зазначають, що в дохристиянську давнину братчини влаштовували на честь язичницьких богів, приміром, у пошану «худоб’ячого бога» Велеса. Самого Велеса вважають дохристиянським прообразом Миколая.

Традиція освячення худоби

На світанку дня Миколая чоловіки мали прокинутися першими, обійти двір, нагодувати худобу та промовити: «Дай, Боже, добрий день. Щоби худібонька здорова була, та й я з тобою, ще й зі своєю жоною». Вважалося, що ігнорування цього обряду може принести сім’ї велике горе.

На Київщині до цього додавали ще один ритуал — окроплювали худобу свяченою водою, яку приносили зі служби, щоб захистити господарство та родину від біди й нещастя.

Фото обкладинки: ШоТам.