Ці фільми показують, як наш народ виборював свою свободу й досі продовжує боротися за неї. Кожна стрічка з документальними кадрами — це окремий шматочок нашої колективної пам’яті, де відображені й біль, і радість, і гордість за те, що ми вистояли.
Редакція ШоТам зібрала фільми про здобуття незалежності, які варто побачити кожному.
«Липневі грози» (1989-1991)
Режисери: Анатолій Карась і Віктор Шкурин
Жанр: документальний
Фото: ДОВЖЕНКО-ЦЕНТР
«Липневі грози» — документальна дилогія, що занурює глядача в атмосферу шахтарських протестів на Донбасі, які стали одним з перших масових рухів за права робітників у пізньому СРСР.
Перша частина «Страйк» занурює нас у липень 1989 року, коли шахтарі вийшли на площу перед Донецькою ОДА. Втомлені від важкої праці та мізерної зарплатні, гірники об’єдналися заради спільної мети — захисту своїх прав. Режисери блискуче передали емоції протестувальників через великі плани їхніх облич, на яких читаються рішучість, надія й водночас тривога.
У другій частині під назвою «Викид» ми переносимося в 1990 рік, коли боротьба за права зміщується з площ у політичні кулуари. Герої фільму, ще недавно будучи активними протестувальниками, тепер опиняються в ролі профспілкових лідерів і депутатів, намагаючись впроваджувати зміни на рівні влади. Однак їх охоплює розчарування — багато хто з новоспечених чиновників швидко втрачає революційний запал, зіштовхуючись із непохитними стінами бюрократії.
«Липневі грози» — це не просто хроніка протестів, а й глибокий аналіз того, як народний гнів може перетворитися на політичну силу та як ця сила змінює тих, хто її представляє.
Ця кінострічка режисера Сергія Буковського і Світлани Залоги — глибоке занурення в три вирішальні роки, що змінили хід історії України: 1989, 1990 і 1991. Фільм відкриває сцена зустрічі президентів України, росії та Білорусі в Біловезькій пущі, де ті підписують угоду про розпуск СРСР і створення СНД. Далі режисери використовують архівні кадри останніх років Радянського Союзу, щоб показати, як події розгорталися на тлі ключових історичних моментів, як-от перебудови, Чорнобильської катастрофи та подій 1989-1990 років. Через коментарі свідків вони розкривають, як Кравчук зумів скористатися ситуацією для здобуття незалежності України.
Фільм пропонує не просто історичний огляд, а й аналіз того, як змінювалися настрої та свідомість українців на тлі глобальних подій. До нього входять інтерв’ю з такими важливими діячами як Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич, Геннадій Бурбуліс, Джеймс Бейкер та іншими відомими політиками й мислителями. Ці люди діляться своїми спогадами та думками про моменти, що визначили долю нашої країни.
«Ми в буквальному сенсі збирали архів по крихтах», — сказав режисер Сергій Буковський «Історичній Правді». Ці кадри, що раніше були недоступні широкому загалу, допомагають краще зрозуміти, як насправді виглядала політична й соціальна атмосфера тих років.
«Україна. Точка відліку» отримала визнання на міжнародних фестивалях, зокрема, золоту статуетку на World Media Festival у Гамбурзі. На прем’єрі фільму в Києві під час фестивалю Docudays глядачі влаштували овацію на титрах.
«Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (2015)
Режисер: Євген Афінеєвський
Жанр: документальний, воєнний
Це документальний фільм режисера Євгена Афінеєвського, який розповідає про події Революції Гідності, що відбулися в Україні взимку 2013-2014 років. Стрічка документує 93 дні протестів, що почалися, як мирна демонстрація на Майдані Незалежності в Києві, та переросли в масовий рух проти корумпованого режиму Януковича.
Фільм створює хроніку Революції, використовуючи реальні кадри з місця подій та інтерв’ю з учасниками протесту — студентами, журналістами та іншими охочими приєднатися. Одна з найбільш вражаючих сцен — це зіткнення мирних протестувальників із силовиками, коли проти людей застосовують сльозогінний газ і гумові кулі. Інший момент, що запам’ятовується, — побудова барикад і створення польових госпіталів просто на площі.
Фільм також показує, як усе більше людей приєднувалися до протесту, незалежно від їхнього соціального статусу чи релігійної приналежності, створюючи унікальну атмосферу єдності. «Зима у вогні» демонструє не лише боротьбу за політичні зміни, але й глибокий людський дух, що прагне свободи та справедливості.
Це воєнна драма, знята режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, яка розповідає про героїчну оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. Фільм не тільки показує військові дії, але й порушує питання національної ідентичності, патріотизму, а також нової хвилі боротьби за незалежність України.
Кінострічка базується на реальних подіях і зосереджена на бойових чергуваннях українських військових у вересні 2014 року. У фільмі грають як професійні актори, так і справжні учасники боїв за ДАП, що допомогло краще розкрити героїв.
Однією з найсильніших сцен є нічні чергування солдатів у терміналі, де вони обговорюють свої мотиви, патріотизм і національну ідентичність. Ці розмови розкривають глибокі особисті переконання та складні моральні вибори, з якими зіштовхуються бійці.
Іншою важливою сценою є момент, коли один із солдатів Мажор вирушає на злітну смугу в пошуках загубленого автомата, що призводить до небезпечної сутички з бойовиками. Фільм також демонструє конфлікти між самими солдатами, як у сцені, де Мажор і Серпень сперечаються про майбутнє України. Ця суперечка розкриває різні погляди на те, якою має бути Україна та за що варто боротися.
Також у фільмі режисер показав допити полонених бойовиків, що додає глибини до розуміння психологічної складової війни та її впливу на сторони конфлікту.
Це документальний фільм Ірини Цілик, який розповідає про сім’ю, що живе в прифронтовій зоні Донбасу, в місті Красногорівка. Головна героїня Ганна самотужки виховує чотирьох дітей у тяжких умовах війни.
Фільм показує, як родина знаходить спосіб подолати травми війни через творчість. Ганна та її старша донька Мирослава разом знімають аматорське кіно, використовуючи це як засіб самотерапії. Їхні буденні справи, як-от гра на музичних інструментах або догляд за домашніми тваринами, переплітаються з тривожними звуками війни, що постійно нагадує про себе.
Сцени у фільмі варіюються від жвавих дискусій про монтаж сімейного фільму до моментів, коли діти спокійно виконують свої завдання, навіть коли за вікном чутно вибухи. Незважаючи на складні умови, сім’я залишається дружною та згуртованою.
«Наші 30» — це документальний мультимедійний проєкт, створений до 30-тої річниці незалежності України. Його випустила команда Лабораторії журналістики суспільного інтересу для Суспільного Мовлення. Проєкт охоплює історії 1990-х років, які розповіли самі українці, і показує, як країна проходила складний шлях становлення після розпаду СРСР.
Проєкт складається з 9 документальних серій, кожна з яких розповідає про важливі події того періоду. У кожній серії героями є шахтарі, човникарі, військові, підприємці та спортсмени — українці, яким на той момент було близько 30 років. Вони діляться, як їхні зусилля допомогли Україні стати на ноги. Наприклад, серії охоплюють теми шахтарських протестів, екологічних рухів після Чорнобиля, повернення кримських татар на батьківщину, життя жінок у 90-х та інші моменти.
Це документальний фільм Мстислава Чернова, який відтворює перші дні облоги Маріуполя після вторгнення Росії в Україну в 2022 році. Фільм базується на матеріалах, які Чернов збирав протягом тих 20 днів, коли разом з колегами-журналістами залишався в місті, ризикуючи життям, щоб показати світу справжні масштаби трагедії.
Це не просто документальний фільм про війну — це інтенсивна подорож крізь хаос і руйнування, що поглинають місто на очах. Фільм створили у форматі щоденника, де глядачі проходять через кожен день облоги разом з героєм. Кожен кадр наповнений емоційною напругою — від сцени бомбардування житлових кварталів до жахливих моментів, коли люди змушені залишати свої домівки під звуки вибухів.
Одна з найсильніших сцен показує, як лікарі намагаються врятувати життя новонароджених у зруйнованому пологовому будинку, де вже не вистачає ні ліків, ні електрики.
«20 днів у Маріуполі» — перший український фільм, який отримав премію «Оскар». Крім цього, стрічка отримала спеціальну згадку журі на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA) в категорії «Європейська документалістика». Також фільм відзначили на кінопремії BAFTA, де той отримав нагороду «Найкращий документальний фільм». Крім того, на фестивалі Санденс він отримав нагороду як найкращий документальний фільм у категорії «Global Impact».
У Національній дитячій спеціалізованій лікарні «Охматдит» завершили першочергові протиаварійні роботи, які захистять сучасний лікувально-діагностичний корпус від зовнішніх впливів. Завдяки цьому медики зможуть безперебійно працювати навіть у холодну пору року.
Роботи виконала будівельна компанія ТОВ «ЮНІТ ДЕВЕЛОПМЕНТ» за фінансової підтримки благодійного фонду «Таблеточки».
У рамках протиаварійних заходів:
Встановлено сендвіч-панелі у пошкоджені віконні та дверні прорізи, які дозволяють обробляти поверхні антисептиками, забезпечуючи належні умови для лікування.
Ізольовано частину приміщень тимчасовими конструкціями для захисту від зовнішніх впливів.
Демонтовано небезпечну пошкоджену плитку з фасаду.
Утеплено стіни мінеральною ватою, інженерні мережі, а також частково замінено пошкоджені елементи, які контактували із зовнішнім середовищем.
18 листопада затвердили проєкт будівництва шести перехоплювальних паркінгів на в’їздах до Львова. Це рішення стане важливим кроком у розвантаженні центральних районів міста та розвитку інфраструктури громадського транспорту.
Про це повідомив Керівник департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури ЛМР Олег Забарило.
Де облаштують паркінги
Для реалізації проєкту обрали шість ділянок:
Вул. Б. Хмельницького: 9 500 м², 380 паркомісць. Тут планують розширити маршрути громадського транспорту та створити виділені смуги для його руху.
Перехрестя вул. Городоцька — вул. Збиральна: 8 500 м², 340 місць. Забезпечать зручний доступ до громадського транспорту.
Вул. Стрийська (біля іподрому): Найбільший паркінг площею 31 600 м², що вміщатиме 1264 автомобілі. Виділені смуги для громадського транспорту дозволять скоротити затримки до центру на 49%.
Вул. Зелена: 5 400 м², 216 місць. Облаштують зручний доступ до тролейбусів.
Вул. Личаківська: 5 000 м², 200 місць. Це допоможе зменшити транспортний потік з Винників та прилеглих громад.
Перехрестя вул. Т. Шевченка — вул. І. Величковського: 21 000 м², 840 місць. Зручно розташований для потоків із західного напрямку.
Фото:візуалізація від tvoemisto
Переваги для міста
Проєкт спрямований на зниження кількості автомобілів у центрі Львова, скорочення затримок у русі громадського транспорту та поліпшення доступності міських маршрутів.
Нові паркінги стануть основою системи «перехоплюй і їдь», що відповідає сучасним тенденціям розвитку сталої мобільності. Вони забезпечать зручність для мешканців та гостей Львова, зберігаючи при цьому історичний і екологічний баланс міста.
Перехоплювальний паркінг — це спеціально облаштована авто- або велостоянка, зазвичай розташована на в’їздах до міста. Головна ідея такого паркінгу — дати можливість жителям приміських зон залишити свій транспорт і пересісти на громадський транспорт для поїздки до центру міста.
Як це працює?
Власник автомобіля залишає свій транспортний засіб на стоянці на весь день, а до центру чи інших частин міста їде громадським транспортом, маршрут якого інтегрований з паркінгом. На зворотному шляху авто забирається з паркінгу.
Нагадаємо, що на Львівщині запустили першу пересувну аптеку (ФОТО).
На базі центральної районної лікарні в Близнюківській громаді Лозівського району триває будівництво великого підземного укриття для пацієнтів і медперсоналу.
Про це повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов.
Укриття для понад 430 людей
Підземне укриття зможе вмістити більше ніж 430 осіб. У його межах облаштують кабінети, операційний блок і палати інтенсивної терапії. За словами Олега Синєгубова, лікарня є ключовим медичним об’єктом громади, тому забезпечення її функціонування навіть під час обстрілів — пріоритетне завдання.
Фото: опубліковане на фейсбук-сторінці Олега Синєгубова
Сучасне обладнання та автономія
Близнюківська ЦРЛ уже отримала новітнє обладнання завдяки підтримці Міністерства охорони здоров’я. У лікарні працює сучасна лабораторія для проведення різних медичних досліджень, встановлено комп’ютерний томограф і дві кисневі станції. Також заклад оснащений автономними системами живлення, водопостачання та новою котельнею.
Фото: опубліковане на фейсбук-сторінці Олега Синєгубова
Будівництво укриття демонструє важливість безпеки пацієнтів і медиків у прифронтових громадах. Воно стане не лише захистом під час обстрілів, а й простором, де зможуть надавати медичну допомогу навіть у критичних умовах.
Близнюківська лікарня — це приклад поєднання безпеки, інновацій та турботи про здоров’я кожного мешканця громади.
Нагадаємо, що благодійний фонд «Старенькі» збирає кошти на теплі набори для літніх людей Чернігівщини.
Фото: опубліковане на фейсбук-сторінці Олега Синєгубова.
Коментарі