Ці фільми показують, як наш народ виборював свою свободу й досі продовжує боротися за неї. Кожна стрічка з документальними кадрами — це окремий шматочок нашої колективної пам’яті, де відображені й біль, і радість, і гордість за те, що ми вистояли.
Редакція ШоТам зібрала фільми про здобуття незалежності, які варто побачити кожному.
«Липневі грози» (1989-1991)
Режисери: Анатолій Карась і Віктор Шкурин
Жанр: документальний
Фото: ДОВЖЕНКО-ЦЕНТР
«Липневі грози» — документальна дилогія, що занурює глядача в атмосферу шахтарських протестів на Донбасі, які стали одним з перших масових рухів за права робітників у пізньому СРСР.
Перша частина «Страйк» занурює нас у липень 1989 року, коли шахтарі вийшли на площу перед Донецькою ОДА. Втомлені від важкої праці та мізерної зарплатні, гірники об’єдналися заради спільної мети — захисту своїх прав. Режисери блискуче передали емоції протестувальників через великі плани їхніх облич, на яких читаються рішучість, надія й водночас тривога.
У другій частині під назвою «Викид» ми переносимося в 1990 рік, коли боротьба за права зміщується з площ у політичні кулуари. Герої фільму, ще недавно будучи активними протестувальниками, тепер опиняються в ролі профспілкових лідерів і депутатів, намагаючись впроваджувати зміни на рівні влади. Однак їх охоплює розчарування — багато хто з новоспечених чиновників швидко втрачає революційний запал, зіштовхуючись із непохитними стінами бюрократії.
«Липневі грози» — це не просто хроніка протестів, а й глибокий аналіз того, як народний гнів може перетворитися на політичну силу та як ця сила змінює тих, хто її представляє.
Ця кінострічка режисера Сергія Буковського і Світлани Залоги — глибоке занурення в три вирішальні роки, що змінили хід історії України: 1989, 1990 і 1991. Фільм відкриває сцена зустрічі президентів України, росії та Білорусі в Біловезькій пущі, де ті підписують угоду про розпуск СРСР і створення СНД. Далі режисери використовують архівні кадри останніх років Радянського Союзу, щоб показати, як події розгорталися на тлі ключових історичних моментів, як-от перебудови, Чорнобильської катастрофи та подій 1989-1990 років. Через коментарі свідків вони розкривають, як Кравчук зумів скористатися ситуацією для здобуття незалежності України.
Фільм пропонує не просто історичний огляд, а й аналіз того, як змінювалися настрої та свідомість українців на тлі глобальних подій. До нього входять інтерв’ю з такими важливими діячами як Леонід Кравчук, Станіслав Шушкевич, Геннадій Бурбуліс, Джеймс Бейкер та іншими відомими політиками й мислителями. Ці люди діляться своїми спогадами та думками про моменти, що визначили долю нашої країни.
«Ми в буквальному сенсі збирали архів по крихтах», — сказав режисер Сергій Буковський «Історичній Правді». Ці кадри, що раніше були недоступні широкому загалу, допомагають краще зрозуміти, як насправді виглядала політична й соціальна атмосфера тих років.
«Україна. Точка відліку» отримала визнання на міжнародних фестивалях, зокрема, золоту статуетку на World Media Festival у Гамбурзі. На прем’єрі фільму в Києві під час фестивалю Docudays глядачі влаштували овацію на титрах.
«Зима у вогні: Боротьба України за свободу» (2015)
Режисер: Євген Афінеєвський
Жанр: документальний, воєнний
Це документальний фільм режисера Євгена Афінеєвського, який розповідає про події Революції Гідності, що відбулися в Україні взимку 2013-2014 років. Стрічка документує 93 дні протестів, що почалися, як мирна демонстрація на Майдані Незалежності в Києві, та переросли в масовий рух проти корумпованого режиму Януковича.
Фільм створює хроніку Революції, використовуючи реальні кадри з місця подій та інтерв’ю з учасниками протесту — студентами, журналістами та іншими охочими приєднатися. Одна з найбільш вражаючих сцен — це зіткнення мирних протестувальників із силовиками, коли проти людей застосовують сльозогінний газ і гумові кулі. Інший момент, що запам’ятовується, — побудова барикад і створення польових госпіталів просто на площі.
Фільм також показує, як усе більше людей приєднувалися до протесту, незалежно від їхнього соціального статусу чи релігійної приналежності, створюючи унікальну атмосферу єдності. «Зима у вогні» демонструє не лише боротьбу за політичні зміни, але й глибокий людський дух, що прагне свободи та справедливості.
Це воєнна драма, знята режисером Ахтемом Сеітаблаєвим, яка розповідає про героїчну оборону Донецького аеропорту під час війни на Донбасі. Фільм не тільки показує військові дії, але й порушує питання національної ідентичності, патріотизму, а також нової хвилі боротьби за незалежність України.
Кінострічка базується на реальних подіях і зосереджена на бойових чергуваннях українських військових у вересні 2014 року. У фільмі грають як професійні актори, так і справжні учасники боїв за ДАП, що допомогло краще розкрити героїв.
Однією з найсильніших сцен є нічні чергування солдатів у терміналі, де вони обговорюють свої мотиви, патріотизм і національну ідентичність. Ці розмови розкривають глибокі особисті переконання та складні моральні вибори, з якими зіштовхуються бійці.
Іншою важливою сценою є момент, коли один із солдатів Мажор вирушає на злітну смугу в пошуках загубленого автомата, що призводить до небезпечної сутички з бойовиками. Фільм також демонструє конфлікти між самими солдатами, як у сцені, де Мажор і Серпень сперечаються про майбутнє України. Ця суперечка розкриває різні погляди на те, якою має бути Україна та за що варто боротися.
Також у фільмі режисер показав допити полонених бойовиків, що додає глибини до розуміння психологічної складової війни та її впливу на сторони конфлікту.
Це документальний фільм Ірини Цілик, який розповідає про сім’ю, що живе в прифронтовій зоні Донбасу, в місті Красногорівка. Головна героїня Ганна самотужки виховує чотирьох дітей у тяжких умовах війни.
Фільм показує, як родина знаходить спосіб подолати травми війни через творчість. Ганна та її старша донька Мирослава разом знімають аматорське кіно, використовуючи це як засіб самотерапії. Їхні буденні справи, як-от гра на музичних інструментах або догляд за домашніми тваринами, переплітаються з тривожними звуками війни, що постійно нагадує про себе.
Сцени у фільмі варіюються від жвавих дискусій про монтаж сімейного фільму до моментів, коли діти спокійно виконують свої завдання, навіть коли за вікном чутно вибухи. Незважаючи на складні умови, сім’я залишається дружною та згуртованою.
«Наші 30» — це документальний мультимедійний проєкт, створений до 30-тої річниці незалежності України. Його випустила команда Лабораторії журналістики суспільного інтересу для Суспільного Мовлення. Проєкт охоплює історії 1990-х років, які розповіли самі українці, і показує, як країна проходила складний шлях становлення після розпаду СРСР.
Проєкт складається з 9 документальних серій, кожна з яких розповідає про важливі події того періоду. У кожній серії героями є шахтарі, човникарі, військові, підприємці та спортсмени — українці, яким на той момент було близько 30 років. Вони діляться, як їхні зусилля допомогли Україні стати на ноги. Наприклад, серії охоплюють теми шахтарських протестів, екологічних рухів після Чорнобиля, повернення кримських татар на батьківщину, життя жінок у 90-х та інші моменти.
Це документальний фільм Мстислава Чернова, який відтворює перші дні облоги Маріуполя після вторгнення Росії в Україну в 2022 році. Фільм базується на матеріалах, які Чернов збирав протягом тих 20 днів, коли разом з колегами-журналістами залишався в місті, ризикуючи життям, щоб показати світу справжні масштаби трагедії.
Це не просто документальний фільм про війну — це інтенсивна подорож крізь хаос і руйнування, що поглинають місто на очах. Фільм створили у форматі щоденника, де глядачі проходять через кожен день облоги разом з героєм. Кожен кадр наповнений емоційною напругою — від сцени бомбардування житлових кварталів до жахливих моментів, коли люди змушені залишати свої домівки під звуки вибухів.
Одна з найсильніших сцен показує, як лікарі намагаються врятувати життя новонароджених у зруйнованому пологовому будинку, де вже не вистачає ні ліків, ні електрики.
«20 днів у Маріуполі» — перший український фільм, який отримав премію «Оскар». Крім цього, стрічка отримала спеціальну згадку журі на Міжнародному фестивалі документального кіно в Амстердамі (IDFA) в категорії «Європейська документалістика». Також фільм відзначили на кінопремії BAFTA, де той отримав нагороду «Найкращий документальний фільм». Крім того, на фестивалі Санденс він отримав нагороду як найкращий документальний фільм у категорії «Global Impact».
Альпініст із Латвії Юріс Улманіс завершив експедицію Антарктидою, під час якого збирав гроші на підтримку українських медиків через UNITED24. Наразі він зустрічається з громадами у США та розповідає американцям про війну в Україні.
Юріс Улманіс здійснив експедицію Антарктидою у січні 2025 року. Він збирав гроші через фандрейзингову платформу UNITED24 на підтримку українських медиків. Коли альпініст дістався Південного полюса, він розгорнув там український прапор із логотипом UNITED24.
Суспільний мовник Латвії LSM+ повідомляв, що Юріс Улманіс досяг Південного полюса 14 січня 2025 року. Він подолав 120 кілометрів по Антарктиді, а позаду себе тягнув 40-кілограмові сани із речами. У 2023 році альпініст зійшов на Еверест, де також здіймав український прапор.
Фото: сайт LSM+
Зустрічі з американцями
У березні чоловік вирішив організувати зустрічі з громадами у різних містах США. Юріс Улманіс розповідає про повномасштабну російсько-українську війну, свій досвід фандрейзингу та можливості для допомоги Україні.
UNITED24 — це офіційна фандрейзингова платформа України. За весь час діяльності через платформу зібрали понад 1,4 мільярда доларів. Завдяки цьому проєкту можна задонатити за п’ятьма напрямками:
«Оборона»;
«Гуманітарне розмінування»;
«Медична допомога»;
«Відбудова України»;
«Освіта та наука».
Нагадаємо, що Барбра Стрейзанд закликала підтримувати українських медиків (ВІДЕО).
Раніше ми писали, що астронавт NASA Скотт Келлі під час візиту до Києва закликав допомагати Україні (ВІДЕО).
За посередництва Держави Катар із тимчасово окупованих територій вдалося повернути п’ять українських дітей. Це повернення втілили у межах ініціативи Bring Kids Back UA.
Про це повідомив уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець.
На підконтрольну територію України повернули дітей віком від 11 до 16 років. Вони проживали у Криму та Донецькій, Луганській й Запорізькій областях.
У межах ініціативи вдалося повернути зокрема й 12-річну дівчинку, батько якої перебуває у полоні в росії. За останні три роки вона двічі змінювала своє місце проживання та мала конфлікти з матір’ю. Команда ініціативи змогла допомогти бабусі оформити опіку над дівчинкою. Надалі дитині надаватимуть усі необхідну підтримку.
Також повернули хлопчика, який проживав з батьком та регулярно піддавався жорстокому поводженню з його боку.
«Мама намагалася самостійно вивезти хлопчика, але спроби були безуспішні. І лише завдяки зверненню до нашого офісу та залученості незмінного попередника Держави Катар матір та її син воззʼєдналися»‚ — написав Дмитро Лубінець.
Нагадаємо, що 11-річний хлопчик із Данії зібрав 34 тисячі данських крон для дітей з України (ФОТО).
Випробуйте себе в знанні історії Києва: на кожній сторінці — старовинна фотографія та факт про конкретне місце, а на звороті — його сучасний вигляд і відповідь. Дізнайтеся разом з ШоТам, наскільки добре ви знаєте столицю та її еволюцію крізь час.
Під час археологічних досліджень цієї вулиці виявили систему підземних тунелів і катакомб. Ці ходи використовували в різні періоди історії міста, наприклад, під час Другої світової війни.
Клацніть, щоб перевернути
Це місце розташоване між сімома вулицями, а влітку по вечорах тут відбувається шоу світломузичних фонтанів.
Клацніть, щоб перевернути
До 1500-річчя Києва цю памʼятку реконструювали, хоча точний вигляд оригінальної споруди залишався невідомим.
Клацніть, щоб перевернути
З кінця 18 століття на цій площі проводили відомі ярмарки, на яких збиралися купці з усієї Європи.
Клацніть, щоб перевернути
На початку 20 століття ця будівля слугувала місцем проведення балів, концертів і театральних вистав для київської еліти.
Клацніть, щоб перевернути
У 2015 році під час розкопок на цій площі археологи знайшли цілу вулицю часів Київської Русі та стародавні артефакти.
Клацніть, щоб перевернути
До 2001 року через цю площу, яка була важливим пересадковим пунктом у міській транспортній мережі, проходила трамвайна лінія.